Ухвала

від 03.10.2023 по справі 910/4462/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/4462/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОНІТІ» (далі - ТОВ «ІОНІТІ») -Гордієнко Н. П. (адвокатка), Шевчук О. М. (адвокат),

відповідача - Приватного підприємства «Автоентерпрайз» (далі - ПП «Автоентерпрайз») - Надточиєва А. П. (адвокатка), Гудима В. С. (адвокатка),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1 - не з`явився,

розглянувши заяву представника Приватного підприємства «Автоентерпрайз» (далі - заявник)

про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд Малашенкової Т. М., Колос І. Б.

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОНІТІ» (далі - ТОВ «ІОНІТІ», скаржник)

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023

у справі №910/4462/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОНІТІ»

до Приватного підприємства «Автоентерпрайз»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

про стягнення 540 000, 00 грн

та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Автоентерпрайз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОНІТІ»

про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ІОНІТІ» 15.08.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, зокрема, просить скасувати повністю постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі №910/4462/22 і залишити в силі рішення Господарського суду міста Києва від 03.11.2022 у цій справі.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023 для розгляду касаційної скарги у справі №910/4462/22 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. - головуючий, Булгакової І.В., Колос І. Б.

Ухвалою Верховного Суду від 24.08.2023 касаційну скаргу ТОВ «ІОІНІТ» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі №910/4462/22 залишено без руху у зв`язку із наданням скаржникові строку для надання касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 14.09.2023 у справі №910/4462/22, зокрема відкрито касаційне провадження у справі №910/4462/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ІОНІТІ» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі №910/4462/22 та призначено розгляд касаційної скарги на 03 жовтня 2023 року.

Поштове відправлення за номером 0101618512348 з зазначеною ухвалою отримано ПП «Автоентерпрайз» - 26.09.2023.

Представник Приватного підприємства «Автоентерпрайз» (далі - ПП «Автоентерпрайз») - Надточиєвої А.П. 19.09.2023 подала до Верховного Суду заяву про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т.М. та Колос І.Б. у справі №910/4462/22, з посиланням на пункти 3, 5 частини 1 статті 35 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2023 у справі №910/4462/22 визнано доводи, викладені у заяві представника ПП «Автоентерпрайз» про відвід суддям Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т. М. та Колос І. Б. у справі №910/4462/22 необґрунтованими. Заяву про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т. М. та Колос І. Б у справі №910/4462/22 разом з матеріалами касаційної скарги ТОВ «ІОНІТІ» на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі №910/4462/22 передано на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т. М. та Колос І. Б. у справі №910/4462/22.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду заяви представника ПП «Автоентерпрайз» про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд Малашенкової Т.М., Колос І. Б. від розгляду справи №910/4462/22 визначено суддю Огороднік К.М. (22.09.2023).

Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2023 у справі №910/4462/22 відмовлено у задоволенні заяви представника ПП «Автоентерпрайз» про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суд Малашенкової Т. М., Колос І. Б. від розгляду справи №910/4462/22.

Вказані ухвали Верховного Суду від 22.09.2023 та від 25.09.2023 зі справи №910/4462/22 скеровані на адреси сторонам у справі - 22.09.2023 та 26.09.2023 відповідно.

На електронну адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду 02.10.2023 о 15:50 надійшла від директора ПП «Автоентерпрайз» - Ніконова Дмитра Анатолійовича , підписана кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом, заява про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т. М. та Колос І. Б. у справі №910/4462/22. Заява подана на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 35 ГПК України в якій ПП «Автоентерпрайз» вважає, що судді Малашенкова Т. Б. та Колос І. Б. не можуть розглядати справу та підлягають відводу, оскільки вони побічно заінтересовані в результаті розгляду цієї справи, а також є інші обставини, які викликають сумнів у їх неупередженості та об`єктивності, що обґрунтовує, зокрема, таким.

На думку заявника, судді Малашенкова Т. М. та Колос І. Б. вже розглядали справу №910/4316/22 за позовом ПП «Автоентерпрайз» до ТОВ «Іоніті» про визнання недійним аналогічного договору, викладеного формі дублікату, підписаного від імені ПП «Автоентерпрзйз» ОСОБА_1, але за іншою локацією (м, Київ, пр. Мінський, 20 А, територія заміського клубу «Форест Клаб», власником якого є ТОВ «Бахус АГМ») та з іншою датою - 18.12.2019. Постановою Касаційного господарського суду від 17 08.2023 у справі №910/4316/22 було скасовано постанову Північного апеляційного господарського суду у цій справі про визнання оспорюваного правочину недійсним. При цьому, під час розгляду цієї справи колегія суддів, до якої входили судді Малашенкова Т. М. та Колос І. Б., вже надали оцінку договору від 16.12.2019, який є предметом зустрічного позову у справі №910/4462/22. Верховним Судом у постанові, від 17.08.2023 у справі №910/4316/22 визнано преюдиційними оцінку обставинам, наданим судом у справі №910/18810/20, яка стосувалася абсолютно іншого договору від 18.12.2019, і в якій розглядався позов про визнання недійсним цього договору з абсолютно інших підстав (удаваності та фіктивності), та за обставин коли цей же договір, який був предметом розгляду у справі №910/18810/22, був визнаний недійним в судовому порядку постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2023 у справі №910/4462/22, яка на час розгляду Верховним Судом справи № 910/4316/22 набрала законної сили. Натомість доводам ПП «Автоентерпрайз» викладеним у відзиві щодо цих обставин, жодної оцінки Верховним Судом у постанові від 17.08.2023 у справі № 910/4316/22 не надано.

За таких міркувань заявника стверджує, що судді Касаційного господарського суду Малашенкова Т.М. та Колос І.Б. вже надали оцінку правочину від 16.12.2019, який є предметом спору у справі №910/4462/22, під час розгляду іншої справи - №910/4316/22, не дивлячись на те, що цей договір на час надання йому оцінки вже був визнаний недійсним Північним апеляційним господарським судом постановою від 18.07.2023, яка набрала законної сили, не дивлячись на те, що у справі №910/18810/20 позов про визнання цього правочину недійсним заявлявся з інших підстав, про що було заначено у відзиві ПП «Автоентерпрайз» на касаційну скаргу у справі №910/4316/22.

Заявник вважає, що відтак рішення суду у справі №910/4462/22 вже заздалегідь є передбачуваним, що суперечить статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та свідчить про те, що судді Малашенкова Т.М. та Колос І.Б. вже надали оцінку оспорюваному правочину під час розгляду іншої справи, а відтак є побічно заінтересованими у результаті розгляду справи, а також є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності цих суддів, що є підставою для їх відводу.

Оскільки заява про відвід суддів Малашенкової Т. М. та Колос І. Б. надійшла до Верховного Суду пізніше ніж за три робочі дні (02.10.2023) до наступного засідання (03.10.2023), така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу, що відповідає положенням частини 3 статті 39 ГПК України.

Заслухавши представників ПП «Автоентерпрайз», які підтримали заяву з наведених у ній аргументів та заслухавши представників ТОВ «ІОНІТІ», які заперечили щодо цієї заяви, колегія суддів вважає зазначені доводи заяви про відвід суддів необґрунтованими та безпідставні, зважаючи на таке.

Відповідно до частин другої та третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Положеннями частин першої та другої статті 39 ГПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

У силу положень частин другої та третьої статті 38 ГПК України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до частин першої-третьої статті 35 ГПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Оскільки стаття 35 ГПК України не містить вичерпного переліку обставин для відводу, вирішення питання про визнання тих чи інших обставин такими, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді (у випадку відсутності передбачених обов`язкових підстав, визначених, зокрема, у частинах першій-четвертій вказаної статті), лежить в межах повноважень Суду. У свою чергу, посилання на відповідні обставини повинно бути обґрунтованим, а самі обставини - такими, що дійсно викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

При вирішенні питання про відвід судді (складу суду) необхідно перевірити додержання як об`єктивного, так і суб`єктивного критеріїв безсторонності суду, в тому рахунку надати оцінку доводам заявника на предмет недодержання вимог щодо особистої безсторонності суду (суб`єктивний критерій).

Водночас частина четверта статті 35 ГПК України міститься імперативний припис, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Колегія суддів виходить також з того, що ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність судді , однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Верховний Суд наголошує, що істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена за вказаною обставиною саме заявником з огляду на приписи частини четвертої статті 38 ГПК України, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних та фактичних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Підставами для відводу суддів не можуть бути заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, непідтверджених доказами які б відповідали вимогам статей 70, 76- 79 ГПК України.

У контексті поданої заяви про відвід, Суд відзначає, що представником ПП «Автоентерпрайз» 19.09.2023 реалізовано право на відвід суддів Касаційного господарського суду Малашенкової Т. М. та Колос І. Б. у справі №910/4462/22, в тому числі на підставі пунктів 3, 5 частини першої статті 35 ГПК України, серед іншого, ПП «Автоентерпрайз» мотивувало раніше подану заяву про відвід тим, що при ухваленні постанови від 17.08.2023 у справі №910/4316/22 суддями Верховного Суду Бенедисюком І. М., Малашенковою Т. М. та Колос І. Б. порушено право ПП «Автоентерпрайз» на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки цим рішенням судді наглядно продемонстрували, що судом не лише не надано оцінки доводам позивача, а й те, що судді, які брали участь під час розгляду справи, навіть не дослідили матеріали справи та аргументи ПП «Автоентерпрайз», викладені у відзиві на касаційну скаргу та того, що доводи викладені у заяві поданій 02.10.2023, що судді Касаційного господарського суду Малашенкова Т. М. та Колос І. Б. вже надали оцінку правочину від 16.12.2019, який є предметом спору у справі №910/4462/22, під час розгляду іншої справи - №910/4316/22, не дивлячись на те, що цей договір на час надання йому оцінки вже був визнаний недійсним Північним апеляційним господарським судом постановою від 18.07.2023, яка набрала законної сили, не дивлячись на те, що у справі №910/18810/20 позов про визнання цього правочину недійсним заявлявся з інших підстав, про що, як зазначає ПП «Автоентерпрайз» ним було заначено у відзиві на касаційну скаргу у справі №910/4316/22.

Верховний Суд висновує, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного», а заявником не надано жодних доказів, які б підтверджували, що судді, Малашенкова Т. М. та Колос І. Б. прямо чи побічно заінтересовані у результаті розгляду справи, або/та/чи існують переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності або/та/чи існування наявності фактів, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів, фактично зводиться до оцінки і міркувань, заперечень з процесуальними рішеннями у справі №910/4316/22, а відтак є незгодою з рішеннями, що в силу приписів статті 35 ГПК України не є і не може викликати сумніви щодо безсторонності та неупередженості судді/суддів, і не свідчать, що у цьому контексті за цими доводами та обставинами, є питанням довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі, а також для того щоб за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача виникли сумніви у неупередженості судді.

Верховний Суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у своїй сталій судовій практиці з застосування статті 6 Конвенції виходить з того, що безсторонність означає відсутність упередженості та необ`єктивності.

Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна встановлюватися згідно з:

(І) суб`єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об`єктивним у цій справі, та

(ІІ) об`єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключи ти будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (пп. 28, З0 рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993 та «Веттштайн проти Швейцарії», заява N 33958/96, п. 42, ECHR 2000-ХІІ).

За суб`єктивним критерієм «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного» (п.п. 49, 50 рішення у справі «Білуха проти України», заява № 33949/02, рішення від 09.11.2006).

Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів:

- чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див. пп. 27, 28, З0 рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993; п. 42 рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland, N 33958/96, ЄСПЛ 2000-ХІІ);

- чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі (п. 64 рішення у справі «Бочан проти України», N7577/02 від 03.05.2007);

- окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли би викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п.п. 29, 31 рішення ЄСПЛ від 15.07.2010 у справі «Газета "Україна-центр» проти України»);

- чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (п.38 рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

Між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об`єктивний критерій), а й може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб' єктивний критерій) (див. п.119 рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» [ВП], заява N 73797/01, ECHR 2005-ХІІІ). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб`єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об`єктивної безсторонності (див. п.32 рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»(Pullarv. United Kingdom) від 10.06.1996).

У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється». Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішенняу справі «Де Куббер проти Бельгії», від 26.10.1984, А, N 86).

Верховний Суд наголошує, що висновки або позиції суддів/судді, висловлені у судових рішеннях, не можуть бути підставою для відводу, оскільки тлумачення закону у поєднанні з обставинами справи є підґрунтям здійснення правосуддя, а в протилежному випадку судді позбавляються можливості на висловлення позиції при розгляді інших таких справ у подальшому.

Верховний Суд зазначає, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію, доказів які містяться в матеріалах справи. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичний склад у справі, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування.

Таким чином, сама по собі незгода учасника справи з судовим рішеннями суддів та правовими позиціями в іншій справі та цій ( в контексті відкриття провадження по справі) не свідчить про їх упередженість, необ`єктивність чи заінтересованість і не є підставою для відводу останніх відповідно до наведених норм ГПК України.

Верховний Суд є судом права, а не факту, та в силу статті 300 ГПК України не встановлює обставин справи.

Виходячи з викладеного, Суд зазначає, що доводи заявника щодо необхідності відводу суддів Малашенкової Т. М. та Колос І. Б. саме з підстав незгоди з їх правовою позицією в іншій справі за участю ПП «Автоентерпрайз», суперечать найважливішому принципу судочинства - nemo iudex in causa sua (ніхто не може бути суддею у власній справі), який виключає для учасника процесу можливість обирати суддю на власний розсуд, зокрема, шляхом заявлення відводів тим суддям, відома правова позиція яких заявників не влаштовує.

Отже, доводи заявника є такими, що не узгоджуються із наведеними вище нормами законодавства, не підтверджені належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, ґрунтуються на припущеннях, які не містять об`єктивно обґрунтованих посилань на дійсні обставини, які викликають сумнів у об`єктивності або неупередженості суддів і як б могли бути перевіреними та/чи/або на переконливі факти, які б могли викликати сумнів у їх об`єктивності і неупередженості, зводяться до переоцінки з процесуальними діями і рішеннями в іншій справі, а відтак не можуть бути підставою для їх відводу в розумінні статей 35, 36 ГПК України.

З огляду на викладене Верховний Суд вважає, що заявником не наведено аргументовано обґрунтованих підстав вважати суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкову Т. М. та Колос І. Б. упередженими чи необ`єктивними, або вважати, що вони прямо або опосередковано заінтересовані в результаті розгляду справи, оскільки всі доводи, що викладені у заяві ПП «Автоентерпрайз», є припущеннями заявника та зводяться до оцінки процесуальних дій суддів та судових рішень.

Керуючись статтями 35, 39, 234 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати доводи, викладені у заяві Приватного підприємства «Автоентерпрайз» про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т. М. та Колос І. Б. у справі №910/4462/22 необґрунтованими.

2. У задоволенні заяви Приватного підприємства «Автоентерпрайз» про відвід суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Малашенкової Т. М. та Колос І. Б. відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос