Постанова

від 03.10.2023 по справі 922/1428/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/1428/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т. М. (головуючий), Булгакової І. В., Колос І. Б.,

за участю секретаря судового засідання Барвіцької М.Т.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" (далі - Компанія, позивач, скаржник) - Луцький М.В. (адвокат),

відповідача - публічного акціонерного товариства «Обчислювальна техніка та інформатика» (далі - Товариство, відповідач) - не з`явився,

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд, третя особа-1) - не з`явився,

третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

товариства з обмеженою відповідальністю «Шотлайн» (далі - ТОВ "Шотлайн", третя особа-2) - не з`явився,

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , третя особа-3) - не з`явився,

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , третя особа-4) - не з`явився,

ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 , третя особа-5) - не з`явився, ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 , третя особа-6) - не з`явився, ОСОБА_5 (далі - ОСОБА_5 , третя особа-7) - ОСОБА_5 ,

ОСОБА_6 (далі - ОСОБА_6 , третя особа-8) - не з`явився, ОСОБА_8 (далі - ОСОБА_8 , третя особа-9) - не з`явився, ОСОБА_9 (далі - ОСОБА_9 , третя особа-10) - не з`явився,

ОСОБА_10 (далі - ОСОБА_10 , третя особа-11) - не з`явився,

ОСОБА_11 (далі - ОСОБА_11 , третя особа-12) - не з`явився,

ОСОБА_12 (далі - ОСОБА_12 , третя особа-13) - не з`явився, ОСОБА_13 (далі - ОСОБА_13 , третя особа-14) - _ не з`явився,

ОСОБА_14 (далі - ОСОБА_14 , третя особа-15) - не з`явився, ОСОБА_15 (далі - ОСОБА_15 , третя особа-16) - не з`явився,

ОСОБА_16 (далі - ОСОБА_16 , третя особа-17) - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Компанії

на рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2020 (головуючий - суддя Рильова В.В.)

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 (головуючий - суддя Лакіза В.В., судді Бородіна Л.І., Плахов О.В.)

у справі №922/1428/16

за позовом Компанії

до Товариства

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фонд,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ТОВ "Шотлайн", ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,

про звернення стягнення на предмет іпотеки.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

ВСТУП

Причиною звернення до суду є наявність/відсутність підстав для звернення стягнення на предмет іпотеки.

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Публічне акціонерне товариство "Авант-Банк" (в подальшому змінено правонаступником - Компанією) [далі - Банк] звернулось до суду з позовом до Товариства про звернення стягнення на предмет іпотеки.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що кредитний договір, який забезпечено договором іпотеки, не виконується, а тому є підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.

2. Короткий зміст рішень суду першої інстанції та постанов суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.12.2020, яке залишено без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі №922/1428/16, у задоволенні позову відмовлено повністю.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Компанія, посилаючись на ухвалення судами попередніх інстанцій оскаржуваних судових рішень з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі №922/1428/16, ухвалити нове рішення, яким задовольнити повністю позов.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. У поданій касаційній скарзі Компанія з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначає, що суди при формуванні висновків зазначених в оскаржуваних рішеннях, не застосували правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, від 24.05.2018 у справі №922/3537/17, від 09.07.2019 у справі №916/1645/18, від 09.11.2020 у справі №910/6325/13, від 07.10.2020 у справі №161/20677/13-ц, від 15.03.2021 у справі №926/3371/17, від 05.11.2018 у справі №754/12197/16-ц, від 28.10.2020 у справі №910/10963/19, від 07.05.2019 у справі №926/3371/17, від 04.12.2018 у справі №31/160 (29/170 (6/77-5/100), від 12.12.2018 у справі №758/3453/16-ц, від 29.04.2020 у справі №911/1455/19, від 20.05.2020 у справі №911/1902/19, від 28.05.2020 у справі №910/5902/18, від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 13.04.2021 у справі №910/11702/18 та неправильно застосували положення частин першої - третьої, п`ятої, шостої статті 203, частини першої статті 210, частини першої статті 512, частини другої статті 213, частини першої статті 214, частини першої статті 215, частин першої - третьої статті 656 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), частини першої статті 1, статей З, 4, 17, 23 та частини третьої статті 24 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 3, статті 4, частини першої статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", частини другої статті 2, статті 3, частини другої статті 8 Закону України "Про доступ до судових рішень", та щодо порушення положень статей 2, 3, 42, 46, 47, 48, 77, 79, 86 та частини четвертої статті 269 ГПК України, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція).

5. Позиція інших учасників справи

5.1. Від Товариства та третіх осіб відзиви на касаційну скаргу до Суду не надійшли.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.12.2013 Банком і товариством з обмеженою відповідальністю "Будпромтех-1" (припинено у 2017 році, правонаступником є ТОВ "Шотлайн") [позичальник] укладено кредитний договір №К-Ю/13/039 (далі - Кредитний договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався видати позичальнику банківський кредит.

6.1.1. Після укладення Кредитного договору його сторони вносили до нього зміни додатковими договорами №№1- 8, з урахуванням яких остаточна сума кредиту склала 75 577 000 грн, а остаточним строком повернення основної суми кредиту визначено 02.12.2016.

6.2. З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за Кредитним договором, 09.12.2013 Банком і Товариством (іпотекодавець) укладено іпотечний договір №З-Ю/13/081 [далі - Іпотечний договір] (посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. за реєстровим №4407), відповідно до умов якого предметом іпотеки стала належна іпотекодавцю нежитлова будівля літ. "А-11" загальною площею 7 082,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

6.2.1. Інформацію про укладення вказаного іпотечного договору та обтяження майна внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом від 03.12.2015 №48986960.

6.2.2. У зв`язку із укладенням додаткових договорів до Кредитного договору, до Іпотечного договору також вносились зміни і доповнення шляхом укладення додаткових угод №№1- 4.

6.3. Звертаючись до суду з відповідним позовом, Банк зазначав, що позичальник не виконував належним чином взяті на себе зобов`язання за Кредитним договором в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами та штрафних санкцій, у зв`язку із чим, в останнього утворилась заборгованість.

6.4. З метою досудового врегулювання спору, 25.01.2016 Банком направлено на адресу іпотекодавця (Товариство) претензію вих.№68, в якій вказано про вимогу сплатити суму наявної заборгованості протягом п`яти банківських днів з моменту її отримання.

6.4.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповіді на вказану претензію надано не було, як і не було в добровільному порядку сплачено суму наявної заборгованості, що і стало підставою для звернення з позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки.

6.5. Під час розгляду справи місцевим господарським судом, 10.06.2019 до суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Файненс Компані" (далі - ТОВ "Файненс Компані") про заміну позивача, яка обґрунтована тим, що 23.04.2019 Банком (продавець) та ТОВ "Файненс-Компані" (покупець) укладено договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги №23/04-2019/2, за умовами якого Банк відступив право вимоги, зокрема, за Кредитним договором та за Іпотечним договором на користь ТОВ "Файненс-Компані". Вказаний договір нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №1155.

6.6. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2019 задоволено заяву ТОВ "Файненс Компані" та замінено позивача у справі №922/1428/16 Банк його правонаступником - ТОВ "Файненс Компані".

6.7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 20.06.2019 ТОВ "Файненс-Компані" (продавець) і Компанією (покупець) укладено договір купівлі-продажу майнових прав №20/06-2019/2, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупця, а покупець прийняв у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до боржника, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами, а саме за Кредитним договором та Іпотечним договором. Вказаний договір нотаріально посвідчено та зареєстровано в реєстрі за №35805.

6.8. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у даній справі, зокрема, задоволено заяву Компанії про заміну позивача у справі та замінено позивача у справі №922/1428/16 ТОВ "Файненс Компані", його правонаступником - Компанією.

6.9. При ухваленні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявності права іпотекодержателя на об`єкт іпотеки - нежитлову будівлю літ. "А-11", загальною площею 7 082,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, за Іпотечним Договором.

6.9.1. Судом першої інстанції також відхилено, як безпідставні, доводи позивача про зміну власника об`єкта нерухомого майна (предмета іпотеки), на підставі підробленого рішення Київського районного суду м. Донецька 21.02.2014 у справі №257/1598/14-ц, яке стало підставою для виключення запису про іпотеку об`єкта із Реєстру прав власності, реєстрацію права власності на предмет іпотеки за ОСОБА_17 та подальше відчуження спірного об`єкта нерухомого майна, яке є предметом іпотеки.

6.9.2. Крім того, керуючись приписами статей 321, 328 ЦК України, господарський суд першої інстанції зазначив про те, що нові власники нерухомого майна (треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача у даній справі) на даний момент мають вважатися такими, що набули його відповідно до законодавства, а висновки позивача стосовно того, що нежитлова будівля літ. "А-11", загальною площею 7 082,4 кв. м. за адресою: АДРЕСА_1 продовжує перебувати в іпотеці, а сама іпотека поширюється і на новоутворені об`єкти нерухомого майна, як такі, що створені в результаті поділу предмета іпотеки, є неправомірними.

6.10. Суд апеляційної інстанції зазначив, що вказані вище висновки суду першої інстанції є передчасними, з огляду на таке.

6.11. У провадженні господарського суду Харківської області на розгляді перебувала справа №922/3804/20 за первісним позовом Компанії до 126 відповідачів про визнання недійсними протиправних підстав відчуження та поділу об`єкта нерухомого майна, визнання протиправними та скасування рішень державних реєстраторів та вилучення з реєстру відповідних їм записів, вчинених на підставі таких рішень - всього 648 вимог немайнового характеру.

6.11.1. У подальшому Компанією у межах справи №922/3804/20 подано заяву про зміну (доповнення) предмету позову додатковою вимогою такого змісту: "Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" право іпотекодержателя об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля літ. "А-11", загальною площею 7082,4 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 , який є предметом іпотеки за договором іпотеки №З-Ю/13/081 від 09.12.2013 укладеним між Публічним акціонерним товариством "Авант-Банк" та Публічним акціонерним товариством "Обчислювальна техніка та інформатика".

6.11.2. ОСОБА_18 (далі - ОСОБА_18 ) звернувся до Господарського суду Харківської області із зустрічною позовною заявою, в якій просив суд:

- визнати недійсним договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 23.04.2019 №23/04-2019/2;

- визнати недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 20.06.2019 №20/06-2019/2;

- визнати припиненою іпотеку нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі літ. "А-11", загальною площею 7 082,4 кв.м., розташованої за адресою АДРЕСА_1 , встановлену на підставі іпотечного договору від 09.12.2013 №З-Ю/13/081, укладеного Товариством і Банком.

6.11.3. Рішенням Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 у справі №922/3804/20 у первісному позові відмовлено повністю; зустрічний позов ОСОБА_18 задоволено повністю; визнано недійсним договір відступлення (купівлі-продажу) прав вимог від 23.04.2019 №23/04-2019/2; визнано недійсним договір купівлі-продажу майнових прав від 20.06.2019 №20/06-2019/2; визнано припиненою іпотеку нерухомого майна.

6.11.4. Східним апеляційним господарським судом 23.03.2023 ухвалено постанову у справі №922/3804/20, якою, зокрема, частково задоволено апеляційну скаргу Компанії; частково скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 07.09.2021 у справі №922/3804/20 в частині задоволення зустрічного позову ОСОБА_18 , а також відмови в задоволенні первісного позову Компанії щодо вимог зазначених в резолютивній частині даної постанови; прийнято нове рішення, яким частково задоволено первісний позов Компанії; визнано протиправним і скасовано рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Людмили Іванівни (далі - нотаріус Лазарєва Л.І.), індексний номер: 29867323 від 02.06.2016 щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля в літ "А-11", що розташований за адресою: АДРЕСА_1, Р/Н 235710463101 ; визнано протиправним та скасовано рішення нотаріуса Лазарєвої Л.І., індексний номер: 29867906 від 02.06.2016 щодо об`єкта нерухомого майна: нежитлова будівля в літ "А-11", що розташований за адресою: АДРЕСА_1, Р/Н 235710463101 ; визнано за Компанією право іпотекодержателя об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля літ. "А-11" загальною площею 7 082,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 235710463101, який є предметом іпотеки за Іпотечним договором.

6.11.5. У постанові від 23.03.2023 у справі №922/3804/20 судом апеляційної інстанції встановлено таке:

«05.12.2013 між ПАТ "Авант-Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будпромтех-1" укладено кредитний договір № К-Ю/13/039 (з урахуванням додаткових договорів), за умовами якого Банк зобов`язався видати ТОВ "Будпромтех-1" банківський кредит в розмірі 75 577 000 грн. із строком повернення 02.12.2016.

З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором від 05.12.2013 № К-Ю/13/039, 09.12.2013 між ПАТ "Авант-Банк" і ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика" було укладено іпотечний договір №З-Ю/13/081 (посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. за реєстровим № 4407), за умовами якого предметом іпотеки стала належна іпотекодавцю спірна нежитлова будівля літ. "А-11", загальною площею 7082,4 кв.м., розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Інформацію про укладення вказаного іпотечного договору та обтяження майна було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

В подальшому, 21.02.2014 Київським районним судом м. Донецька у справі №257/1598/14 ухвалено рішення за позовом ОСОБА_17 до ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика" та ПАТ "Авант-Банк" (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТОВ "Будпромтех-1") про визнання права власності, визнання договору іпотеки недійсним і виключення записів.

Вказаним судовим рішенням визнано за ОСОБА_17 право власності на спірне нерухоме майно. Визнано недійсним договір іпотеки від 09.12.2013 №З-Ю/13/081, укладений між ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика" та ПАТ "Авант-Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В. С. за реєстровим № 4407. Виключено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №3752252 про іпотеку та запис №3751833 про заборону відчуження, внесений на підставі договору іпотеки від 09.12.2013 № З-Ю/13/081.

02.06.2016р. рішенням №29867323 приватного нотаріуса Лазарєвої Людмили Іванівни була проведена державна реєстрація іншого речового права, іпотека (припинення) на нежитлову будівлю літ. "А-11", реєстраційний номер 235710463101, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того, 02.06.2016р. рішенням №29867906 приватного нотаріуса Лазарєвої Людмили Іванівни була проведена державна реєстрація обтяження, заборона на нерухоме майно (припинення) на нежитлову будівлю літ. "А-11", реєстраційний номер 235710463101, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, 02.06.2016р. рішенням №29868266 приватного нотаріуса Лазарєвої Людмили Іванівни була проведена державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. "А-11", реєстраційний номер 235710463101, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом ОСОБА_17 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 .

Комплексний аналіз наявних в матеріалах справи документів та пояснень сторін свідчить про те, що підставою для прийняття вищевказаних рішень державного реєстратора Лазарєвої Людмили Іванівни №29867323, №29867906, №29868266 та проведення відповідних реєстраційних дій щодо виведення вищевказаного спірного нерухомого майна із під іпотеки, припинення обтяження та реєстрація права власності на таке майно за ОСОБА_17 , слугувало рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі №257/1598/14.

Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що частиною 3 статті 6 Закону України "Про доступ до судових рішень" передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Єдиного державного реєстру судових рішень.

Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі № 257/1598/14 в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутнє.

У Павлоградському міськрайонному суді Дніпропетровської області, куди переїхав Київський районний суд м. Донецька, згідно з розпорядженням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №2710/38 від 02.09.2014 року також невідомо про існування вищевказаного судового рішення та про судову справу №257/1598/14.

Так, листом від 07.05.2019 року №1.86/55/2019 Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області повідомив, що станом на 07.05.2019 року на адресу останнього цивільна справа №257/1598/14 не надходила та не передавалася. Згідно перевірки Єдиного Державного реєстру судових рішень запитуване рішення Київського районного суду м. Донецька по даній справі в базі зазначеного реєстру відсутнє.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія апеляційного господарського суду зазначає, що рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі №257/1598/14 не могло бути підставою для державної реєстрації скасування іпотеки та обтяження стосовно спірного об`єкта нерухомості, оскільки цього судового рішення не існує взагалі і воно не відповідає вимогам законодавства щодо обов`язкового офіційного опублікування судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень (зазначений висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, викладених у постанові від 09.08.2022 у даній справі №922/3804/20 та у постанові від 18.05.2022 у справі №335/10446/18).

Зважаючи на наведене вище, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку щодо наявності правових підстав для визнання протиправними та скасування рішень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Лазарєвої Людмили Іванівни, індексний номер 29867323 від 02.06.2016 року та індексний номер 29867906 від 02.06.2016 року".

6.11.6. Суд апеляційної інстанції виснував, що в межах справи №922/3804/20 встановлено обставини щодо протиправності державної реєстрації рішень про припинення іпотеки та обтяження стосовно об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлової будівлі літ. "А-11" загальною площею 7 082,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 235710463101, який є предметом іпотеки за Іпотечним договором, з огляду на їх здійснення на підставі рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі №257/1598/14, якого не існує та яке не відповідає вимогам законодавства щодо обов`язкового офіційного опублікування судових рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

6.11.7. Крім того, в постанові від 23.03.2023 у справі №922/3804/20 судом апеляційної інстанції також встановлено, що:

«За умовами договору відступлення (купівлі-продажу) права вимоги № 23/04-2019/2 від 23.04.2019 та договору купівлі-продажу майнових прав №20/06-2019/2 від 20.06.2019 ПАТ "Авант-Банк" відступив право вимоги, зокрема, за кредитним договором від 05.12.2013 №К-Ю/13/039 та за іпотечним договором від 09.12.2013 №З-Ю/13/081 на користь ТОВ "Файненс-Компані", яке в подальшому відступило відповідні права на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор".

Вищевказані договори укладені в письмовій формі із нотаріальним посвідченням, що в контексті ч.3 ст. 24 Закону України "Про іпотеку" свідчить про дотримання форми вчинення правочину, що дає підстави для висновку про те, що внаслідок укладання вищевказаних договорів відбулася заміна осіб у відповідних зобов`язаннях.

Із аналізу законодавства України та вищевказаних позицій Верховного Суду вбачається, що перехід прав вимоги за іпотечним договором до нового кредитора не пов`язується з моментом реєстрації відповідного права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у зв`язку із чим ТОВ "Файненс-Компані" набуло права іпотекодержателя саме з моменту укладення договору відступлення від 23.04.2019, а згодом ТОВ "ФК" Фінєвровектор" набуло права іпотекодержателя саме з моменту укладення договору купівлі-продажу від 20.06.2019.

При цьому, законодавство не пов`язує вилучення записів про іпотеку та обтяження з державного реєстру з підставами для припинення договору іпотеки або правовідносин за ним.

За таких обставин прийняття державним реєстратором Лазарєвою Людмилою Іванівною незаконних рішень про припинення іпотеки та обтяження від 02.06.2016 не спростовує презумпції правомірності правочину, а іпотека є дійсною з моменту внесення про неї первинного запису в Державний реєстр іпотек, тобто з моменту реєстрації прав іпотекодержателя за ПАТ "Авант-Банк", та продовжує діяти дотепер, з огляду на перехід прав іпотекодержателя до ТОВ "ФК" Фінєвровектор" в 2019 році.

При цьому, приймаючи до уваги скасування незаконних рішень державного реєстратора, на підставі яких з Державного реєстру виключено запис про іпотеку та обтяження, дія іпотеки підлягає відновленню з моменту вчинення первинного запису в Державному реєстрі іпотек, який виключено на підставі незаконного рішення державного реєстратора, оскільки відпала підстава виключення цього запису.

Наведені вище обставини свідчать про наявність правових підстав для визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" права іпотекодержателя об`єкта нерухомого майна, а саме: нежитлова будівля літ. "А-11" загальною площею 7082,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 235710463101, який є предметом іпотеки за договором іпотеки №З-Ю/13/081 від 09.12.2013 року, укладеним між ПАТ "Авант Банк" та ПАТ "Обчислювальна техніка та інформатика".

Також апеляційний господарський суд зауважує, що скасування рішень державного реєстратора із визнанням за Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" права іпотекодержателя стосовно вищевказаного об`єкта нерухомого майна призводить до вирішення спору про право та є належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача за первісним позовом».

6.11.8. Суд апеляційної інстанції виснував, що позивач (Компанія) в межах справи №922/3804/20 скористався своїм правом на відновлення права іпотекодержателя за Іпотечним договором, шляхом повернення в становище, яке існувало до моменту порушення, тобто коли іпотекодержатель був визнаним і міг вільно користуватись своїми правами за договором.

6.11.9. Крім того, в постанові від 23.03.2023 у справі №922/3804/20 судом апеляційної інстанції також встановлено, що:

"03.06.2016р. рішенням № 29895329 приватного нотаріуса Лазарєвої Людмили Іванівни була проведена державна реєстрація права власності на нежитлову будівлю літ. "А-11", реєстраційний номер 235710463101, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю "РЕНТА РІЕЛТІ БУД".

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що зміна власника нерухомого майна здійснилась у зв`язку із внесенням ОСОБА_17 нежитлової будівлі до статутного капіталу ТОВ "РЕНТА РІЕЛТІ БУД".

Перелічені вище фактичні обставини підтверджуються долученими до матеріалів справи засвідченими копіями рішень державного реєстратора Лазарєвої Людмили Іванівни, протоколом №1 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНТА РІЄЛТІ БУД" від 02.06.20216 р., актом приймання-передачі нерухомого майна від 02.06.2016.

14.12.2017 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було закрито розділ по об`єкту № 235710463101 - нежитлова будівля літ. "А-11" загальною площею 7 082,4 м2, розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Надалі ТОВ "РЕНТА РІЄЛТІ БУД" 15.12.2017 здійснило продаж належних йому приміщень.

Зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О.С. за № 1946, у власність громадянина ОСОБА_19 , РНОКПП НОМЕР_3 були передані нежитлові приміщення фрагменту 1-го поверху №№ 1-1-:1-9, 1-29-:-1-56, 1-84-:-1-88, 1-90-:-1-95 площею 468,7 кв.м., 2-го поверху № 2-1-:-2-24 площею 381,4 кв.м., 3-го поверху № 3-1-:-3-18 площею 405,9 кв.м., 4-го поверху № 4-1-:-2-23 площею 402,5 кв.м., 5-го поверху № 5-1-:-5-23 площею 400,6 кв.м. в літ. "А-11", АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О.С. за № 1952, у власність громадянина ОСОБА_18 , РНОКПП НОМЕР_4 були передані нежитлові приміщення 6го поверху №№ 6-1-:-6-26, площею 400,9 кв.м., 7-го поверху №7-1-:-7-24 площею 405,8 кв.м., 8-го поверху № 8-1-:-8-22 площею 407,4 кв.м., 9-го поверху № 9-1-:-9-23 площею 404,2 кв.м., 10-го поверху № 10-1-:-10-26 площею 404,9 кв.м., 11-го поверху № 11-1-:-11-24 площею 406,6 кв.м., машинного відділення № І-:-ІV площею 78,7 кв.м. в літ. "А-11", АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Івановою О.С. за № 1949 у власність громадянина ОСОБА_20 , РНОКПП НОМЕР_5 були передані нежитлові приміщення підвалу №№ 0-1-:0-63, площею 1196,8 кв.м., нежитлові приміщення технічного поверху № 1-:-44 площею 421,3 кв.м., нежитлові приміщення фрагменту 1го поверху №№ 1-10, 1-10а, 1-11:1-28 1-57:1-63, 1-65:1-71, 1-75, 1-77, 1-78, 1-80:1-83, 1-96:1-102 в літ. "А-11", загальною площею 896,7 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, вищевказане нерухоме майно були переведено у житловий фонд і зареєстровано як квартири на підставі декларацій про готовність об`єктів до експлуатації, після чого останні було відчужено на користь фізичних осіб, що є відповідачами у даній справі, на підставі відповідних договорів купівлі-продажу".

6.11.10. Суд апеляційної інстанції виснував, що:

- в межах справи №922/3804/20 судом апеляційної інстанції встановлено той факт, що на підставі неіснуючого рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі №257/1598/14, припинено права власності Товариства на предмет іпотеки, нерухоме майно, яке було предметом Іпотечного договору (нежитлова будівля літ. "А-11" загальною площею 7 082,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 ), поділено на окремі об`єкти нерухомого майна, в подальшому переведено в житловий фонд та зареєстровано як квартири, які відчужено на користь фізичних осіб;

- обставини щодо поділу предмета іпотеки, подальшого його переведення в житловий фонд, з реєстрацією як квартир на підставі декларацій про готовність об`єктів до експлуатації, після чого останні було відчужено на користь фізичних осіб, не підлягають додатковому доказуванню в межах даної справи.

6.12. Суд апеляційної інстанції зазначив, що:

- відповідно до частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання;

- за змістом заявлених Компанією позовних вимог, вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки заявлена до первісного іпотекодавця - Товариства, а не до осіб, які є власниками майна, визначеного в якості предмету позовних вимог.

- під час апеляційного перегляду даної справи встановлено, що предмет іпотеки, який було передано відповідачем (Товариством) за Іпотечним договором вибув з його власності, поділено на окремі об`єкти нерухомого майна, в подальшому переведено в житловий фонд та зареєстровано як квартири, які відчужено на користь фізичних осіб, на підставі відповідних чинних договорів купівлі- продажу;

- отже, в силу приписів статті 23 Закону України „Про іпотеку" права та обов`язки іпотекодавця за Іпотечним договором від відповідача перейшли до вказаних фізичних осіб, в тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки;

- матеріалами справи не підтверджується факт порушення саме відповідачем (Товариством) законних прав позивача в частині реалізації ним права іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором, укладеним в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором;

- колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Компанії, як таких, що пред`явлені до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

7. Межі та порядок розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2023 у справі №922/1428/16 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Малашенкова Т.М., судді Бенедисюк І.М., Колос І.Б.

7.2. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.08.2023 №29.2-02/2345 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи у зв`язку з відпусткою судді Бенедисюка І.М.

7.3. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2023 для розгляду справи №922/1428/16 визначено колегію суддів у складі: Малашенкової Т.М. (головуючої), Булгакової І.В., Колос І.Б.

7.4. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2023, зокрема, відкрито касаційне провадження у справі №922/1428/16 за касаційної скаргою Компанії на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

7.5. Від позивача 02.10.2023 до Суду надійшли письмові пояснення.

7.6. У судовому засіданні 03.10.2023 третя особа-7 подала Суду пояснення до судового засідання.

7.7. Суд протокольною ухвалою від 03.10.2023 долучив вказані письмові пояснення позивача та третьої особи-7 з огляду на статтю 42 ГПК України до матеріалів справи, та оцінюватиме їх у межах статті 300 ГПК України.

7.8. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.9. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

7.10. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина четверта статті 300 ГПК України).

7.11. В силу приписів частини другої статті 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

7.12. Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є верховенство права (пункт 1 частини третьої статті 2 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частини третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.2. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, покладається на скаржника.

8.4. Слід зазначити, що у касаційне провадження у даній справі відкрито за касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

8.5. Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

8.6. При цьому наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховних Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

8.7. Що ж до визначення подібних правовідносин, то в силу приписів статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, в якій визначено критерій подібності правовідносин.

8.8. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

8.9. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

8.10. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

8.11. У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

8.12. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи [див. постанови від 27 березня 2018 року у справі №910/17999/16 (пункт 32); від 25 квітня 2018 року у справі №925/3/17 (пункт 38); від 16 травня 2018 року у справі №910/24257/16 (пункт 40); від 5 червня 2018 року у справі №243/10982/15-ц (пункт 22); від 31 жовтня 2018 року у справі №372/1988/15-ц (пункт 24); від 5 грудня 2018 року у справах №522/2202/15-ц (пункт 22) і №522/2110/15-ц (пункт 22); від 30 січня 2019 року у справі №706/1272/14-ц (пункт 22)]. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

8.13. Компанія зазначає, що при ухваленні оспорюваних рішень судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду вказаних у пункті 4.1 цієї постанови.

8.14. Предметом розгляду у даній справі є звернення стягнення на предмет іпотеки

8.15. Предметом розгляду у справі №523/9076/16-ц є визнання дій засновників незаконними, скасування редакції статуту, відшкодування моральної шкоди.

8.16. Предметом розгляду у справі №922/3537/17 є визнання недійсними торгів, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

8.17. Предметом розгляду у справі №916/1645/18 є звернення стягнення на предмет іпотеки.

8.18. Предметом розгляду у справі №910/6325/13 є звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки.

8.19. Предметом розгляду у справі №161/20677/13-ц є звернення стягнення на предмет іпотеки.

8.20. Предметом розгляду у справі №926/3371/17 є звернення стягнення на предмет іпотеки.

8.21. Предметом розгляду у справі №754/12197/16-ц є визнання недійсними договорів купівлі-продажу прав вимоги та про відступлення прав вимоги за договором іпотеки.

8.22. Предметом розгляду у справі №910/10963/19 є визнання права вимоги, визнання незаконними дії, визнання недійсними договорів, визнання незаконними та скасування рішення. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач позбавлений можливості належним чином користуватись своїм правом вимоги за кредитним договором, а також правами іпотекодержателя за іпотечними договорами, в тому числі право іпотекодержателя на задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки.

8.23. Предметом розгляду у справі №926/3371/17 є звернення стягнення на предмет іпотеки.

8.24. Предметом розгляду у справі №31/160 (29/170 (6/77-5/100) про банкрутство є вимоги про застосування наслідків нікчемного правочину та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, скасування рішення про державну реєстрацію припинення арештів, обтяжень та іпотек та визнання заявника іпотекодержателем.

8.25. Предметом розгляду у справі №758/3453/16-ц є визнання договору іпотеки припиненим, зобов`язання вчинити дії.

8.26. Предметом розгляду у справі №911/1455/19 є визнання протиправними і скасування рішень, витребування нерухомого майна.

8.27. Предметом розгляду у справі №911/1902/19 є скасування державної реєстрації права власності.

8.28. Предметом розгляду у справі №910/5902/18 є визнання відсутнім права іпотекодержателя, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування реєстраційних записів, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

8.29. Предметом розгляду у справі №911/2768/20 є визнання недійсним договору відступлення прав за договором іпотеки.

8.30. Предметом розгляду у справі №910/11702/18 є витребування майна з чужого незаконного володіння та визнання права власності.

8.31. Враховуючи викладене, дана справа та справи №523/9076/16-ц, №922/3537/17, №754/12197/16-ц, №910/10963/19, №31/160 (29/170 (6/77-5/100), №758/3453/-Ц, №911/1455/19, №911/1902/19, №910/5902/18, №911/2768/20, №910/11702/18 не є схожими за предметом спору.

8.32. Втім, справа №922/1428/16 та справи №916/1645/18, №910/6325/13, №161/20677/13-ц, №926/3371/17, №926/3371/17 є схожими за предметом спору (звернення стягнення на предмет іпотеки), прийняті за однаковим нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин (зокрема, Закон України "Про іпотеку").

8.33. Скаржник вказує, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що полягало у незалученні співвідповідачів за клопотанням, що містилося у документі під назвою "Заява про доповнення позовних вимог та підстав позову, залучення нових співвідповідачів".

8.34. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, вказував на те, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність права іпотекодержателя на об`єкт іпотеки, водночас, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог Компанії, як таких, що пред`явлені до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

8.35. Позивач в апеляційній скарзі наголошував на тому, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права в частині відмови у залученні власників квартир як співвідповідачів у даній справі.

8.36. Втім, суд апеляційної інстанції вказав про відсутність порушень зі сторони суду першої інстанції, зазначаючи, зокрема, таке:

- Компанія звернулася із заявою про доповнення позовних вимог та підстав позову, залучення нових співвідповідачів в кількості 125 осіб, в якій заявила такі матеріально-правові вимоги про:

визнання недійсними договорів, укладених з фізичними особами, на підставі яких вони набули право власності на частини об`єкта нерухомого майна (предмету іпотеки), в результаті його поділу;

визнання протиправними рішень державних реєстраторів та вилучення з реєстру відповідних записів вчинених на підставі таких рішень;

- підставою позову визначено протиправне відчуження предмету іпотеки на користь третіх осіб та його поділ з подальшим відчуженням частинами фізичним особам з проведенням відповідних реєстраційних дій щодо поділу предмета іпотеки на різного типу приміщення у літ. "А-11" з різноманітними площами;

- з огляду на перехід права власності на предмет іпотеки до фізичних осіб, відповідно до переліку викладеного в прохальній частині заяви про доповнення позовних вимог та підстав позову, та відповідно набуття останніми статусу іпотекодавця, який має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ними права власності на предмет іпотеки, позивач просив суд залучити вказаних осіб в якості співвідповідачів. Також, позивач просив суд залучити в якості співвідповідачів державних реєстраторів, якими проведено державну реєстрацію права власності вказаних фізичних осіб на предмет іпотеки;

- суд апеляційної інстанції, дослідивши вказану заяву, погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що остання не може вважатись лише доповненням позову новими обставинами, оскільки, по суті позивачем заявлено нові матеріально-правові вимоги, які містять інший предмет позову (визнання недійсними договорів та визнання протиправними рішень і вилучення відповідних записів з реєстру) та підстави позову (здійснення неправомірного вилучення запису про іпотеку з подальшим протиправним поділом та відчуженням частин предмету іпотеки), ніж ті, що були заявлені при зверненні до суду з позовом у даній справі;

- тобто, позивачем, всупереч правилам статті 46 ГПК України, не було доповнено позовні вимоги, а фактично заявлено новий позов, підставами якого є обставини, що не були викладені в первісній редакції позову;

- суд апеляційної інстанції також виходив з того, що ухвалою Господарського суду Харківської області від 14.05.2019 у даній справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 10.06.2019;

- ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.06.2019 задоволено заяву ТОВ "Файненс Компані" про заміну позивача; замінено позивача у справі №922/1428/16 Банк його правонаступником - ТОВ "Файненс Компані";

- також, 10.06.2019 Господарським судом Харківської області постановлено ухвалу про залишення без розгляду позову ТОВ "Файненс Компані" у справі №922/1428/16 за заявою позивача на підставі пункту 5 частини першої статті 226 ГПК України;

- постановою Східного апеляційного господарського суду від 26.05.2020 у даній справі, зокрема, скасовано ухвалу Господарського суду Харківської області від 10.06.2019 про залишення без розгляду позовної заяви ТОВ "Файненс Компані" та відмовлено в задоволенні такої заяви; справу передано на розгляд суду першої інстанції;

- суд апеляційної інстанції виснував, що:

справа №922/1428/16 направлена до Господарського суду Харківської області саме для продовження розгляду, а не на новий розгляд, який мав би відбуватись спочатку;

відповідна заява про доповнення позовних вимог та підстав позову подана позивачем на стадії розгляду справи по суті, а не до закінчення підготовчого провадження, що суперечить приписам процесуального законодавства.

8.37. Верховний Суд виходить з того, що позивачем, зокрема, подано заяву під назвою "Заява про доповнення позовних вимог та підстав позову, залучення нових співвідповідачів та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору", потім, ним подавалася заява під назвою "Заява про доповнення позовних вимог та підстав позову, залучення нових співвідповідачів та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору (нова редакція)", а далі заява під назвою "Заява про доповнення позовних вимог та підстав позову, залучення нових співвідповідачів", яку і було розглянуто судом першої інстанції та за результатами розгляду якої постановлено ухвалу від 08.09.2020

8.38. Слід зазначити, що документ під назвою "Заява про доповнення позовних вимог та підстав позову, залучення нових співвідповідачів", містить окремі розділи та окремо визначені вимоги стосовно (1) доповнення позовних вимог, (2) доповнення підстав позову та (3) залучення нових співвідповідачів. Тобто фактично в одному документі заявником було об`єднано три клопотання/заяви, що вирізнялися окремим обґрунтуванням, мотивами, аргументами, скерованістю, наслідками та відносяться до різних видів заяв, передбачених статтями 161 (заяви по суті справи) та 169 ГПК України (заяви/клопотання з процесуальних питань).

8.39. Верховний Суд виходить з того, що відповідно до частин першої - третьої статті 48 "Залучення до участі у справі співвідповідача. Заміна неналежного відповідача" ГПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених в частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

8.40. Колегія суддів, оцінюючи доводи касаційної скарги в цій частині на предмет дотримання норм процесуального права виходить з того, що з позовом у даній справі звернувся Банк ще у травні 2016 року та на момент звернення з позовними вимогами, відсутні дані про те, що предмет іпотеки був поділений, а нежитлові приміщення були переведені у житлові, також відсутні дані, що відбувся продаж квартир фізичним особам протягом 2019 - 2020 років.

8.41. Компанія звернулася із документом під назвою "Заява про доповнення позовних вимог та підстав позову, залучення нових співвідповідачів" 18.08.2020, яка стала предметом розгляду судом першої інстанції і щодо якої було винесено ухвалу суду від 08.09.2020.

8.42. Як зазначено вище, зі змісту вказаної заяви вбачається, що позивач окремо наводить аргументи, міркування та обґрунтування стосовно (1) доповнення позовних вимог, (2) доповнення підстав позову та (3) залучення співвідповідачів.

8.43. Втім, зі змісту ухвали суду від 08.09.2020 у справі №922/1428/16 вбачається, що, відмовляючи у задоволенні заяви про доповнення позовних вимог та підстав позову, залучення нових співвідповідачів, суд першої інстанції виходив з такого:

- під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається;

- разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права;

- у даному випадку, в обґрунтування заяви про доповнення позовних вимог та підстав позову Компанія посилається на те, що на підставі підробленого рішення Київського районного суду м. Донецька від 21.02.2014 у справі №257/1598/14-ц до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено відомості про недійсність іпотеки та виключено запис про іпотеку нежитлової будівлі літ. "А-11", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Зазначене зумовило подальше протиправне відчуження предмета іпотеки на третю особу, вчинення поділу предмету іпотеки з його наступними відчуженнями частинами на різних фізичних осіб із проведенням відповідних реєстраційних дій щодо поділу об`єкта на різного типу приміщення у літ. "А-11" з різноманітними площами;

- на даний час, відповідно до Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, предмету іпотеки, як одного об`єкту нерухомості не існує. Разом із тим, відповідно до статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки;

- відтак, на думку позивача, іпотека залишається дійсною незалежно від зміни власника на майно. Враховуючи наведене, користуючись правами наданими статтями 46, 48 ГПК України позивач зазначає про необхідність звернення до суду із заявою про збільшення позовних вимог шляхом визнання недійсними протиправних підстав відчуження та поділу предмету іпотеки та скасування відповідних реєстраційних дій, які мали місце при чинній іпотеці, з метою реалізації найбільш ефективного на його думку способу захисту - визнання недійсними підстав відчуження та поділу об`єкта іпотеки та скасування відповідних реєстраційних дій, і відповідно - звернення стягнення на об`єкт;

- разом з тим, дослідивши правову природу заяви Компанії про "доповнення позовних вимог та підстав позову" суд дійшов висновку, що така заява не може вважатися лише доповненням позову новими обставинами, оскільки, по суті позивачем заявлено нові вимоги, які містять інший предмет (визнання недійсними договорів та визнання протиправними рішень і вилучення відповідних записів з реєстру) і підстави (здійснення неправомірного, на думку позивача, вилучення запису про іпотеку з подальшим протиправним поділом та відчуженням частин предмету іпотеки), ніж ті, що були заявлені при зверненні до суду з позовом у даній справі;

- тобто фактично йдеться про новий позов, який не пов`язаний з первісно поданим позовом у даній справі ні предметом, ані підставою. За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви Компанії про доповнення позовних вимог та підстав позову, залучення нових співвідповідачів.

8.44. Враховуючи викладене, судом першої інстанції хоч і мотивовано, обґрунтовано та аргументовано відмову у задоволенні такого документу як "Заява про доповнення позовних вимог та підстав позову, залучення нових співвідповідачів" в частині клопотань (1) про доповнення позовних вимог та (2) про доповнення підстав позову, і вказане не свідчить, що не було дотримано в цій частині вимоги ГПК України, втім, судом першої інстанції не наведено жодних міркувань, з яких виходив суд, відмовляючи у задоволенні вказаної заяви в частині клопотання (3) про залучення співвідповідачами власників квартир, з огляду на міркування, викладені у пункті 8.38 цієї постанови, що є порушенням норм процесуального права (статті 2, 3, 42, 47, 48 ГПК України).

8.45. Отже, фактично суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні заяви в частині клопотання (3) про залучення співвідповідачами власників квартир, порушив норми процесуального права, зокрема, статті 236 ГПК України, про що свідчить не наведення жодних мотивів і міркувань, з яких виходив суд першої інстанції ухвалюючи відповідне рішення.

8.46. Верховний Суд зазначає, що твердження суду апеляційної інстанції про те, що Компанія подала заяву на стадії розгляду справи по суті, а не до закінчення підготовчого провадження, з огляду на зміст процесуальних документів та процесуальних дій суду, не відповідає їм, з огляду на таке.

8.46.1. На стадії розгляду справи по суті, а саме 20.07.2020 суддею Калантай М.В. заявлено самовідвід від розгляду справи №922/1428/16.

8.46.2. Ухвалою суду від 20.07.2020 у справі №922/1428/16 задоволено заяву про самовідвід судді Калантай М.В.; справу передано для здійснення повторного автоматизованого розподілу та заміни відведеного судді.

8.46.3. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.07.2020 для розгляду справи №922/1428/16 визначено суддю Рильову В.В.

8.46.4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 22.07.2020 справу №922/1428/16 прийнято до розгляду та призначено повторне проведення підготовчого провадження.

8.46.5. З матеріалів справи №922/1428/16 вбачається, що підготовче провадження закрито судом першої інстанції 19.10.2020.

8.46.6. Таким чином, Компанія подала заяву (18.08.2020), в якій просила, серед іншого, залучити співвідповідачів, в межах строку визначеного частиною першою статті 48 ГПК України, тобто до закінчення підготовчого провадження.

8.47. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц вказала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

8.48. Верховний Суд виходить з того, що визначення в позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) повинно відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

8.49. Компанія неодноразово та послідовно наголошувала на тому, що необхідно залучити до участі у справі власників квартир, враховуючи приписи як статті 48 ГПК України, так і статті 23 Закону України "Про іпотеку".

8.49. Так, відповідно до частин першої та другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов`язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.

8.50. З огляду на викладене, у разі вибуття заставного майна з власності іпотекодавця, законодавством встановлено механізм захисту прав іпотекодержателя шляхом перенесення всіх прав та обов`язків іпотекодавця на особу, до якої перейшло право власності на майно. У такому випадку у разі невиконання позичальником своїх кредитних зобов`язань іпотекодержатель в силу частини першої статті 33 Закону України "Про іпотеку" має право задовольнити свої вимоги за рахунок іпотечного майна шляхом заявлення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки до особи, яка є власником іпотечного майна на момент заявлення таких вимог.

8.51. Суд послідовно вказував, що у разі відчуження іпотечного майна вимога іпотекодержателя про звернення стягнення на предмет іпотеки має бути заявлена до особи, яка є власником такого майна на момент подання позову (постанови від 07.05.2019 у справі №926/3371/17 (яку вказує скаржник), від 23.01.2020 у справі №916/2558/18, від 18.04.2019 у справі №15/5009/1800/11, від 05.05.2020 у справі №161/6253/15-ц, від 24.06.2020 у справі №904/9896/17).

8.52. Отже, вагомим, ключовим і визначальним під час розгляду спорів про звернення стягнення на предмет іпотеки є, зокрема, з`ясування питань який об`єкт іпотеки є предметом договору іпотеки, хто є власником предмета іпотеки та у разі виявлення зміни власника, необхідним є залучення нового власника, у тому числі, як співвідповідача за наявності відповідного клопотання позивача, поданого відповідно до статті 48 ГПК України.

8.53. Втім, у даній справі суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання Компанії про залучення співвідповідачами власників квартир, а суд апеляційної інстанції не усунув вказане порушення норм процесуального права та мотивував наявність підстав для відмови у задоволенні позову тим, що Товариство не є належним відповідачем у даній справі, а належними відповідачами є саме власники квартир. Вказане є порушенням статей 2, 3, 42, 47, 48 ГПК України та статті 23 Закону України "Про іпотеку".

8.54. Відповідно до положень статті 236 ГПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.55. Згідно з частиною першою статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

8.56. Зі змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що суди попередніх інстанцій не залучили співвідповідачами власників квартир, що мало своїм наслідком не з`ясування обставин, які є суттєвими для вирішення даного господарського спору, предметом якого є звернення стягнення на предмет іпотеки.

8.57. Ураховуючи зазначені вище міркування, Суд вважає, що викладені вимоги у касаційній скарзі частково знайшли своє підтвердження, наявні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень і передачі справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а доводи, викладені у письмових поясненнях третьої особи-7, з огляду на встановлене порушення норм процесуального права, не приймаються, оскільки, їх розгляд не вплине на результат прийнятого рішення.

8.58. Що ж до решти доводів Компанії, які наведені у касаційній скарзі, то їх розгляд є передчасним, адже, встановлено порушення норм процесуального права, що є самодостатньою підставою для скасування оскаржуваних судових рішень у контексті обставин даної справи (дивись розділи 6 і 8 цієї постанови) і передачі її саме на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.59. Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, що мало своїм наслідком не встановлення обставин, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні даного спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.60. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

8.61. У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

8.62. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають і впливають на кваліфікацію спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень за результатами перегляду справи в касаційному порядку частково знайшли своє підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. В силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції, а потім і суд апеляційної інстанції допустили порушення норм процесуального права, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача задовольнити частково, оскаржувані судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. Розподіл судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги, відповідно до частини чотирнадцятої статті 129 ГПК України, та новий розподіл судових витрат не здійснюється, адже Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання, зокрема, щодо розподілу судового збору.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінєвровектор" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Харківської області від 07.12.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.05.2023 у справі №922/1428/16 скасувати.

3. Справу №922/1428/16 передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Колос