Рішення

від 02.10.2023 по справі 140/16471/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2023 року ЛуцькСправа № 140/16471/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Смокович В. І, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Релігійної організації «Християнська місія «Голос надії» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

ВСТАНОВИВ:

Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі ВОВ Фонду соцзахисту осіб з інвалідністю, позивач, Фонд) звернулося до суду з позовною заявою до Релігійної організації «Християнська місія «Голос надії» (далі РО «Християнська місія «Голос надії», відповідач) з урахуванням клопотання про зміну суми позовних вимог про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 35776,16 грн. та пені в сумі 1917,54 грн., всього в сумі 37693,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч вимогам частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року №875-ХІІ (далі Закон №875-ХІІ) відповідачем у 2022 році не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості однієї особи. Сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 35776,16 грн., яка роботодавцем в добровільному порядку не була сплачена. За несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій РО «Християнська місія «Голос надії» нарахована пеня, яку позивач просить стягнути разом із сумою адміністративно-господарських санкцій в примусовому порядку.

У відзиві на позовну заяву № 12 від 07 липня 2023 року відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що РО «Християнська місія «Голос надії», виходячи з цілей та предмету її діяльності, безпосередньо не здійснює будь-якої господарської діяльності, а її діяльність являє собою діяльність не господарюючого суб`єкта, така діяльність спрямована на створення і підтримання необхідних матеріально-технічних умов функціонування Місії, що здійснюється за участі або без участі суб`єктів господарювання.

Звертає увагу, що відповідно до частини третьої статті 20 Закону 875-ХІІ сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону саме за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). У той же час відповідач являється неприбутковою установою та їй присвоєно ознаку неприбутковості 0035 релігійні організації. З наведених підстав частина третя статті 20 Закону 875-ХІІ звільняє релігійні організації від сплати адміністративно-господарських санкцій у разі незабезпечення ними виконання встановленого законодавством нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Вказує, що така правова позиція щодо звільнення від сплати релігійної організації від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відображена у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року у справі № 580/15/21 у подібних правовідносинах.

За таких обставин, уважає, що в діях РО «Християнська місія «Голос надії» відсутній склад правопорушення, а відтак, застосування адміністративно-господарських санкцій та пені за непрацевлаштування інвалідів на думку та переконання відповідача, є протиправним, з огляду на що просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі (арк. спр. 25 - 28).

У відповіді на відзив № 680-06/02 від 14 липня 2023 року позивач уважає, що наявні правові підстави для задоволення позову, оскільки від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, як це передбачено статтею 20 Закону № 875-ХІІ, звільняються лише підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Зазначає, що відповідач не надав доказів здійснення заходів для виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, а саме щодо працевлаштування однієї особи з інвалідністю. В даному випадку слід застосовувати положення Закону № 875-ХІІ, які є спеціальними по застосуванню до вказаних правовідносин та не передбачають звільнення роботодавця від сплати адміністративно-господарських санкцій за непрацевлаштування інвалідів за жодних обставин (арк. спр. 47 48).

У запереченнях за вихідним № 14 від 27 липня 2023 року відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі у зв`язку з їх необґрунтованістю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (арк. спр. 52 - 54).

Інших заяв по суті справи чи клопотань про розгляд справи в судовому засіданні від учасників справи до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 28 червня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) (арк. спр. 18).

Суд, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Релігійна організація «Християнська місія «Голос надії» з 30 жовтня 1991 року зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності є КВЕД 94.91 «Діяльність релігійних організацій (основний)», що підтверджується даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (арк. спр. 33, 60).

Відповідно до рішення Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №1803184600230 від 15 листопада 2018 року РО «Християнська місія «Голос надії» включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій та їй присвоєно ознаку неприбутковості - 0035релігійні організації (арк. спр. 32).

Як вбачається з Витягу з централізованого банку даних з проблем інвалідності (ЦБІ) середньооблікова кількість штатних працівників у 2022 році у відповідача становить 9 осіб, кількість осіб з інвалідністю у 2022 році становить 0 осіб, фонд оплати праці застрахованих осіб відповідача у 2022 році становив 643970,83 грн. (спр. 9).

При цьому, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону №875-ХІІ, повинна складати 1 особа.

З використанням інформації Пенсійного фонду України Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю було створено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, відповідно до якого сума адміністративно-господарських санкцій становить 35776,16 грн., пеня 1831,68 грн., всього 37607,84 грн. (арк. спр. 6, 7).

Позивач вказує, що в цьому розрахунку допущено арифметичну помилку, у зв`язку з чим подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача 35776,16 грн. адміністративно-господарських санкцій та 1917,54 грн. пені, всього - 37693,70 грн. та відповідний новий розрахунок (арк. спр. 21, 23).

У зв`язку з невиконанням відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем направлено претензію № 378/19-06/08-76 від 17 травня 2023 року, в якому вказало про обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 35776,16 грн. та пеню в сумі 856,60 грн. станом на 17 травня 2023 року та роз`яснило порядок нарахування пені за порушення термінів сплати (арк. спр. 10).

У відповідь на претензію РО «Християнська місія «Голос надії» у листі від 26 травня 2023 року повідомило ВОВ Фонд соцзахисту осіб з інвалідністю про те, що на сьогоднішній день у організації працевлаштований інвалід, який раніше був працевлаштований в місії (але за власним бажанням розрахувався). В 2022 році на добровільних засадах в місії виконував служіння капелана, місія активно сприяла його праці. Просить не застосовувати адміністративно-господарські санкції, оскільки місія є благодійною організацією на добровільних пожертвуваннях і на постійній основі допомагала і допомагає інвалідам, активно допомагала і допомагає вимушеним переселенцям, військовим різними методами (арк. спр. 11).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» №875-ХІІ від 21.03.1991.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини третьої статті 18-1 Закону № 875-ХІІ державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з частинами першою та другою статті 19 Закону №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі Закон № 875-ХІІ) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Отже, Законом передбачені гарантії соціального захисту осіб з інвалідністю шляхом встановлення особливих вимог щодо організації робочого місця для такої особи та покладення на підприємства обов`язку забезпечувати для осіб з інвалідністю належні та безпечні умови праці з урахуванням медичних показань.

Частиною першою статті 20 Закону №875-ХІІ визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Відповідно до частини другої статті 20 Закону № 875-ХІІ порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 % річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та іншими законами України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Разом з тим, статтею 218 ГК України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

У зв`язку з цим, суд має перевірити, чи вжив відповідач залежних від нього заходів для недопущення порушення правил здійснення господарської діяльності, яке полягає у необхідності забезпечення середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Відповідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України «Про зайнятість населення» № 5067-VІ від 05 липня 2012 року, (далі Закон № 5067-VІ) роботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин та втратив чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 553 від 02 червня 2023 року, цей Порядок визначає процедуру подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю - базовому центру зайнятості.

Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Отож, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії роботодавець, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

На виконання зазначеної вище норми Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року №316 затверджено Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі Порядок №316), який діяв на час спірних правовідносин та втратив чинність на підставі наказу Міністерства економіки України № 827-22 від 12 квітня 2022 року.

В подальшому, під час спірних правовідносин, Наказом Міністерства економіки України № 827-22 від 12 квітня 2022 року Про затвердження форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядку її подання затверджено нову Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» (далі Порядок № 827-22)

Суд зауважує, що строки подання звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» відповідно з Порядками №316 та № 827-22 є однаковими.

В контексті положень Закону №5067-VI та Порядків №316, № 827-22, на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії), але не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Разом з тим, періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обов`язок роботодавців подавати центрам зайнятості дані про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів саме щомісяця був встановлений Законом України від 01 березня 1991 року №803-XII «Про зайнятість населення», який втратив чинність 01 січня 2013 року, а тому до спірних правовідносин не застосовується. Отже, з 01 січня 2013 року періодичність подання звітів №3-ПН не була регламентована законом. Тобто, на час спірних правовідносин (у 2022 році) законодавство не встановлювало обов`язку роботодавців подавати форму №3-ПН щомісячно чи з будь-якою іншою періодичністю. Натомість, існував обов`язок підприємств одноразово подавати форму №3-ПН, а саме не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Тому, якщо роботодавець одноразово подавши звітність форми №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, вважається таким, що виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку роботодавець вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає можливість зробити висновок, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Відтак, на роботодавця покладається обов`язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає обов`язок на роботодавця здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю.

Як випливає з вимог статті 18 Закону №875-ХІІ, до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.

Отже, обов`язок роботодавця зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для їх працевлаштування. Визначений Законом №875-ХІІ обов`язок роботодавця супроводжується створенням робочого місця для особи з інвалідністю та подання державній службі зайнятості відповідної інформації з метою пошуку особи з інвалідністю для працевлаштування на вакантне робоче місце.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є звіт форми № 3-ПН.

В свою чергу, як установлено судом, відповідач не звітував про наявність у нього вільних робочих місць (вакантних посад) для такої категорії громадян, як інваліди.

Таким чином, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію до органів зайнятості про попит на вакансії для осіб з інвалідністю, роботодавець, фактично, вживає залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 червня 2018 року №К/9901/5558/17.

Разом з тим, як установлено судом при вирішенні даного спору, відповідачем не вжито залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам у 2022 році, зокрема інформування органів зайнятості про вакантні посади для осіб з інвалідністю.

Як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог відповідач вказує на ту обставину, що сплата адміністративно-господарських санкцій і пені проводиться роботодавцем за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів), як це передбачено частиною третьою статті 20 Закону №875-ХІІ; разом з тим РО «Християнська місія «Голос надії» є неприбутковою установою, тому звільнена від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

З цього приводу суд зауважує, що, дійсно частиною третьою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що плату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів).

РО «Християнська місія «Голос надії» включена до Реєстру неприбуткових установ та організацій та їй присвоєно ознаку неприбутковості - 0035релігійні організації.

Поряд з тим, імперативною нормою частини першої статті 20 Закону №875-ХІІ, якою передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, визначено, що положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, до яких РО «Християнська місія «Голос надії» не відноситься.

Інших пільг звільнення роботодавця від сплати адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю Законом №875-ХІІ не передбачено.

З наведеного слідує, що відповідач по даній справі не звільнений від обов`язку вжити залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення, чого відповідачем здійснено не було.

При цьому наведені відповідачем обставини не є перешкодою для виконання такого обов`язку, зокрема подання звіту форми № 3-ПН до органів зайнятості.

З приводу посилань відповідача на звільнення неприбуткової організації від адміністративно-господарських санкцій у подібних правовідносинах, що відображено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2021 року по справі 580/15/21, суд констатує, що відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені виключно в постановах Верховного Суду.

Щодо неможливості сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій через відсутність у нього прибутку, за рахунок якого такі санкції сплачується, суд зазначає, що спірним у даній справі є застосування до відповідача таких санкцій, а не порядок їх стягнення, в тому числі у судовому порядку.

Зокрема частиною п`ятою статті 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII Про виконавче провадження.

Також частина друга статті 374 КАС України передбачає можливість визнання судом виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, в тому числі якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій, оскільки ним не вжито передбачених Законом відповідних заходів, що є наслідком порушення гарантій соціального захисту осіб з інвалідністю. При цьому процедурні питання щодо стягнення таких санкцій, передбачають можливість звільнення відповідача від їх сплати за наявності певних умов, що не є предметом розгляду даної справи.

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону УкраїниПро виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людинипередбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справіСерявін та інші проти Українивід 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З використанням інформації Пенсійного фонду України позивачем створено розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, обчислених відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ.

Як убачається з квитанції від 17 квітня 2023 року, розрахунок надісланий до електронного кабінету відповідача як роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України відповідно до пункту 4 Порядку надсилання розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10 березня 2023 року №14-1, наказом Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від 10 березня 2023 року №17, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15 березня 2023 року за №456/39512.

Відповідач адміністративно-господарські санкції у сумі 35776,16 грн. не сплатив, доказів протилежного суду сторонами по справі не надано.

У зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відповідно до статті 20 Закону №875-ХІІ нарахована пеня в сумі 1917,54 грн.

Оскільки РО «Християнська місія «Голос надії» не надало суду належних та допустимих доказів про вжиття усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у незабезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2022 році, в тому числі подання звітності форми №3-ПН до органів зайнятості, адміністративно-господарські санкції своєчасно не сплатила, що зумовило нарахування пені, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у сумі 35776,16 грн. та пені у сумі 1917,54 грн. належить задовольнити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 6, 77, 90, 243 - 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Писаревського, будинок 3А, ідентифікаційний код юридичної особи 13369882) до Релігійної організації «Християнська місія «Голос надії» (43024, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Вороніхіна, 14а, будинок 14А, ідентифікаційний код юридичної особи 13359754) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені задовольнити.

Стягнути з Релігійної організації «Християнська місія «Голос надії» в дохід Державного бюджету адміністративно-господарські санкції в сумі 35776,16 грн. (тридцять п`ять тисяч сімсот сімдесят шість гривень шістнадцять копійок) та пеню в сумі 1917,54 грн. (одна тисяча дев`ятсот сімнадцять гривень п`ятдесят чотири копійки), а всього 37693,70 грн. (тридцять сім тисяч шістсот дев`яносто три гривні сімдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович