Рішення

від 03.10.2023 по справі 280/6433/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03 жовтня 2023 року Справа № 280/6433/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді АртоузО.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міракубіс» (49005, м. Дніпро, вул. Севастопольська, буд. 12, кв. 3, ЄДРПОУ 44805594), представник Якуб Володимир Олегович (49005, м. Дніпро, вул. Севастопольська, 12-3, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, 12, ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправними та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

14 серпня 2023 року до Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький авіаційний ремонтний завод «Міракубис», представник Якуб Володимир Олегович (далі позивач) до Запорізької митниці (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування рішення, відповідно до якої позивач просить суд: визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2023 № UA112080/2023/000021/1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.08.2023 позивачем до митного оформлення товару «Cyclohexylamine/Циклогексиламін» було надіслано засобами електронного зв`язку митну декларацію, якій присвоєно № 23UA112080007977U7, і яка знаходиться у відповідача. У графі 43 МД позивачем зазначено метод визначення митної вартості за основним (першим) методом, передбаченим ст. 58 Митного кодексу України. Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надані документи, які визначені ч. 2 ст. 53 МК України і підтверджують митну вартість товарів. При перегляді документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товарів, посадовою осою митниці висловлено наступне: 1. В наданій CMR від 01.08.2023 № CZ DR 6862024 (наявні печатки) перевізником є компанія Express-Trans LTD, але до митного оформлення надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2022, № 712-01 між ТОВ «МІРАКУБИС» та ТОВ «ЮА-ТРАНС» (до митного оформлення не надано договір з перевізником). Відсутнє документальне підтвердження договірних відносин між покупцем та безпосереднім перевізником. 2. Згідно п.1.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення від 15.11.2022 № 712-01 «Експедитор зобов`язується від свого імені за дорученням замовника і за його рахунок за обумовлену в договорі або заявці винагороду виконати в інтересах замовника комплекс дій, пов`язаних з організацією автоперевезень вантажів замовника. П. 1.3 Заявки на перевезення вантажів є невід`ємною частиною цього договору. При розбіжності умов заявки і договору, пріоритет мають умови заявки.» Також в п.4.1 договору зазначено «Вартість транспортно-експедиторських послуг договірною, узгоджується сторонами в кожній конкретній заявці». До митного оформлення заявка не надавалась. Відповідно до п.4.3 замовник зобов`язується сплатити рахунок експедитора, до митного оформлення рахунки про надання транспортно-експедиційних послуг не надано. Відповідно до ст.53 МКУ, документами, що підтверджують митну вартість є транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До митного оформлення не надано рахунок про сплату транспортних витрат. 3. Згідно п.5 контракту від 23.01.2023 № 23471/IMK у разі, якщо сума інвойсу більше 6000 Євро продавець повинен надати сертифікат EUR.1, який в свою чергу підтверджує країну походження товару, що безпосередньо впливає на рівень митної вартості. Позивач зазначає, що митним органом не були виявлені розбіжності, що стосуються числового значення оцінюваного товару. Тобто, не виявлено жодної з підстав, яка відповідно до ст. 53 МКУ дозволяє вимагати додаткові документи і відмовляти у визначенні митної вартості за ціною договору. Митним органом не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості основного методу, а також необґрунтовано застосовано до визначення митної вартості другорядний метод. Саме по собі припущення митного органу про подання позивачем невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої позивачем митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої позивачем, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. В рішенні про коригування митної вартості, що оскаржується, відсутні посилання на конкретні документи, що мають розбіжності або не містять всіх відомостей, підтверджуючих саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих позивачем документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. 4-5 ст. 58 МК України, чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену позивачем митну вартість товарів за ціною договору. Відсутність посилання на конкретні документи, що мають розбіжності або не містять всіх відомостей, підтверджуючих саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення. Неподання позивачем додаткових документів, через їх відсутність, не впливає на правильність визначення Позивачем митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання позивачем запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним. З урахуванням наведеного позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2023 № UA112080/2023/000021/1.

15 серпня 2023 року позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви із доказами на обґрунтування поданої позовної заяви.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.08.2023 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у порядку письмового провадження).

24 серпня 2023 року до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача в якій останній повідомив про зміну назви з ТОВ «Міракубис» на ТОВ «Міракубіс».

25 вересня 2023 року до суду надійшов відзив Запорізької митниці на позовну заяву. Митниця не згодна з доводами позивача та заперечує проти вимог адміністративного позову та зазначає, що Декларантом ТОВ «МІРАКУБИС» 10.08.2023 подано до митного оформлення митну декларацію № UA112080/2023/007977 (23UA12080007977U7) на товар «циклогексиламін». За результатом проведеної роботи за напрямком контролю правильності визначення митної вартості товарів митницею 10.08.2023 направлено електронне повідомлення особі уповноваженої на роботу з митницею, в якому зазначено як підставу вимоги надання додаткових документів. 10 серпня 2023 року особою, уповноваженою на роботу з митницею додатково надано копію митної декларації країни відправлення від 01.08.2023 № 23CZ5700002FP7KS49. За результатом аналізу додатково наданого документу встановлено, що МД країни відправлення не містить числових значень митної вартості товару, тому не може розглядатись як документ, що підтверджує заявлену митну вартість товару. Також документ, вказаний в МД країни відправника з кодом №325 з №91014464 зазначений, як рахунок проформа, однак заявлено до митного оформлення рахунок проформа відмінний від заявленого і містить № 90005362 від 17.07.2023. Цього ж дня особа, уповноважена на роботу з митницею, відмовилась від надання в повному обсязі документів, які підтверджують митну вартість згідно ч. 3 ст. 53 МКУ, зокрема надана відповідь наступного змісту «У строк протягом 10 календарних днів, від надання відсутніх документів - відмовляюсь». У митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. В електронному повідомлені зазначено документи, за умови надання яких митна вартість може бути визнана. 10 серпня 2023 року проведено процедуру консультацій між митницею і декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів. Консультації проводились письмово, надсилались декларанту електронними повідомленнями. Враховуючи вимоги ч.2 ст. 64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо продажу на експорт в Україну подібного товару за ціною угоди на умовах поставки FСА з розрахунку 2395 EUR/т з додаванням транспортних витрат понесених продавцем згідно довідки про транспортні витрати від 01.08.2023 № 075, у співставних обсягах та комерційних рівнях за ціною угоди час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього за МД 22.02.2023 № 23UА112080001827U5. 10.08.2023 прийнято рішення про визначення митної вартості № UА112080/2023/000021/1 відповідно до ст.64 МКУ. Митна вартість заявленої партії товару визначена із застосуванням резервного методу. Посилання на використану цінову інформацію ЄАІС Держмитслужби наведено у гр. 33 вищезазначеного рішення. За основу взята МД від 22.02.2023 № UА112080/2023/001827 (23UA112080001827U5). 10.08.2023 у оформлені МД від 10.08.2023 № UА112080/2023/007977 (23UА112080007977U7) було відмовлено, складено картку відмови від 10.08.2023 № UА112080/2023/000270. Товар випущено у вільний обіг за МД від 10.08.2023 № UА112080/2023/008020 (23UА112080008020U9) шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до частини 7 статті 55 та розділу X МКУ. Згідно оформленої МД визначено термін дії забезпечення сплати митних платежів - 08.11.2023 (строк 90 календарних днів з дня випуску). З урахуванням усіх фактичних обставин справи та норм законодавства, яке регулює питання визначення митної вартості товарів, митниця вважає, що винесла законні та обґрунтовані Рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови. Відповідач просить суд у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.09.2023 витребувано у Запорізької митниці належним чином посвідчені копії електронного повідомлення особі уповноваженій на роботу з митницею ТОВ «Міракубис» з вимогою надання додаткових документів, митної декларації від 22.02.2023 № UА112080/2023/001827 (23UA112080001827U5), картки відмови від 10.08.2023 № UА112080/2023/000270.

02 жовтня 2023 року відповідачем надано суду копії витребуваних документів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши наявні у справі матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Міракубіс» (ЄДРПОУ 44805594) (далі - ТОВ «Міракубіс») зареєстроване як юридична особа 28.10.2022.

Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД:

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами;

47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах;

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Місцезнаходження суб`єкта господарювання відповідно до документів про державну реєстрацію: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Севастопольська, буд. 12, кв. 3.

21 січня 2023 року між BorsodChem MCHZ, s.r.o, Чеська Республіка, (Продавець) та ТОВ «Міракубис», Україна, (Покупець) укладено контракт № 23471/ІМК (далі Контракт).

Згідно п.1 Контракту продавець зобов`язується продати, а покупець купити на умовах цього контракту товари (продукцію) відповідно до специфікацій та умов, зазначених у відповідних додатках до цього Контракту. Кількість та ціни товарів регулюються вищезгаданими Додатками, які є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна на товари встановлюється в Євро та вказується у відповідних Додатках до цього Контракту. Вказані ціни розуміються на умовах Інкотермс 2020, що визначаються Додатками. Ціни включають вартість тари, упаковки та маркування товарів, Кількість, що поставляється, узгоджується у відповідних Додатках. Загальна сума Контракту визначається сумою відповідних додатків. (п. 3 Контракту).

Пунктом 5 Контракту передбачено, що подавець надає товари на умовах Інкотермс 2020, зазначених у відповідних додатках. Продавець додає до товару такі документи: підписаний інвойс з печаткою компанії (3 оригінали) із зазначенням країни походження; проформа-інвойс; пакувальний лист; сертифікат(и) якості; сертифікат ЕUR.1, якщо сума інвойсу більше 6 000 ЕUR (за запитом покупця). Продавець повинен повідомити покупця про здійснену відправку товарів негайно після завантаження та надіслати копії всіх документів факсом або E-mail.

Термін дії договору до 31.12.2023 (п. 10 Контракту).

Додатком 2 від 17.07.2023 до Контракту визначено продукт: циклогексиламін: СФS 108-91-8; чистота мін. 99,7%; зовнішній вигляд рідина; кількість 7398,00 кг.; загальна вартість (євро) 15757,74.

З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем було подано митну декларацію (МД) № 23UA12080007977U7.

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA12080007977U7 позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

Так, Запорізькою митницею було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:

в наданій СМR від 01.08.2023 № СZ DR 6862024 (наявні печатки) перевізником є компанія Ехргеss-Тrаns LTD, але до митного оформлення надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2022 № 712-01 між ТОВ «МІРАКУБИС» та ТОВ «ЮА-ТРАНС» (до митного оформлення не надано договір з перевізником). Відсутнє документальне підтвердження договірних відносин між покупцем та безпосереднім перевізником;

згідно п.1.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення від 15.11.2022 № 712-01 «Експедитор зобов`язується від свого імені за дорученням замовника і за його рахунок за обумовлену в договорі або заявці винагороду виконати в інтересах замовника комплекс дій, пов`язаних з організацією автоперевезень вантажів замовника. П. 1.3 Заявки на перевезення вантажів є невід`ємною частиною цього договору. При розбіжності умов заявки і договору, пріоритет мають умови заявки.» Також в п.4.1 договору зазначено «Вартість транспортно-експедиторських послуг договірною, узгоджується сторонами в кожній конкретній заявці». До митного оформлення заявка не надавалась. Відповідно до п.4.3 замовник зобов`язується сплатити рахунок експедитора, до митного оформлення рахунки про надання транспортно-експедиційних послуг не надано;

згідно п.5 контракту від 23.01.2023 № 23471/ІМК у разі, якщо сума інвойсу більше 6000 Євро продавець повинен надати сертифікат ЕUR.1, який в свою чергу підтверджує країну походження товару, що безпосередньо впливає на рівень митної вартості.

Посадовою особою митниці надіслана інформація щодо запиту надання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст.53 МКУ, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідачем направлено позивачу повідомлення про надання документів.

10 серпня 2023 року позивачем надано відповідь на повідомлення митниці 03.07.2023 згідно якого позивачем частково надано документи та повідомлено про відсутність витребуваних документів виписки з бухгалтерських документів, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листів) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару.

Уповноваженою на роботу з митницею позивача додатково надано копію митної декларації країни відправлення від 01.08.2023 № 23CZ5700002FP7KS49. За результатом аналізу додатково наданого документу встановлено, що МД країни відправлення не містить числових значень митної вартості товару. Також документ, вказаний в МД країни відправника з кодом № 325 з № 91014464 зазначений, як рахунок проформа, однак заявлено до митного оформлення рахунок проформа відмінний від заявленого і містить № 90005362 від 17.07.2023.

Запорізькою митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) 10.08.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2023/000021/1.

Суд, оцінивши повідомлені сторонами справи обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаютьсяМитним кодексом Українита іншими законами України.

Відповідно до частини першоїстатті 246 МК Україниметою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина першастатті 257 МК Українипередбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК Українивстановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частинами першою, другоюстатті 51 МК Українимитна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другоїстатті 52 МК Українизаявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першоюстатті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другоюстатті 53 МК Українивизначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу(частини перша, другастатті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертоїстатті 54 МК Українимитний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язанийздійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятоюстатті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третійстатті 53 МК Українивстановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частини четвертоїстатті 53 МК Україниу разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ятастатті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третійстатті 53 МК України(подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товаруза основним методомза ціною договору (контракту).

Стаття 57 Митного кодексу України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому, законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм вбачається, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація сама аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхiднiсть перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьомастатті 53 МК України).

Згідно з частиною першоюстатті 55 МК Українирішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостоїстатті 54 МК Українидекларант не надав усіх додаткових документів, витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертійстатті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи, в тому числі додатково надані, містять розбіжності і неточності.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методомза ціною договору (контракту) ТОВ«Міракубіс» подало разом із митною декларацією документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України(зовнішньоекономічний договір (контракт); банківські платіжні документи, що стосуються придбаного товару; документи, що підтверджують вартість послуг з транспортування товару до митного кордону України).

Як визначено частиною другоюстатті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч. 4ст. 58 МК України).

У розумінні частини п`ятоїстатті 58 МК Україниціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятоюстатті 58 МК України.

На переконання суду, подані декларантом відповідно до частини другоїстатті 53 МК Українидокументи є достатніми для підтвердження усіх складових митної вартості за першим (основним) методом. Так, декларантом не підтвердження митної вартості надано, зокрема контракт від 21.01.2023 № 23471/ІМК, Додаток 2 від 17.07.2023 до Контракту, банківські платіжні документи, що стосується товару банківську виписку за 21.07.2023; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автотранспортом від 15.11.2022 № 712-01; довідку про транспортні витрати від 01.08.2023 № 075.

З приводу зауважень відповідача щодо того, що в наданій СМR від 01.08.2023 № СZ DR 6862024 (наявні печатки) перевізником є компанія Ехргеss-Тrаns LTD, але до митного оформлення надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2022 № 712-01 між ТОВ «МІРАКУБИС» та ТОВ «ЮА-ТРАНС» (до митного оформлення не надано договір з перевізником), а відповідно відсутнє документальне підтвердження договірних відносин між покупцем та безпосереднім перевізником такі твердження спростовуються умовами договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2022 № 712-01. Так, згідно п. 1.2. договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2022 № 712-01 експедитор за дорученням замовника від свого імені самостійно укладає угоди і здійснює розрахунки з перевізниками і іншими третіми особами, що забезпечують здійснення перевезення згідно заявки замовника. Замовник у свою чергу зобов`язується відшкодувати усі витрати експедитора, пов`язані з організацією перевезення і забезпечення транспортного процесу.

Відносно того, що до митного оформлення заявка не надавалась суд зазначає, що позивачем до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 01.08.2023 № 075 яка містить узагальнену та остаточну інформацію про транспортні витрати позивача.

З приводу не надання сертифікату ЕUR.1, який в свою чергу підтверджує країну походження товару, що безпосередньо впливає на рівень митної вартості, суд зазначає, що з огляду на нульову ставку мита за ввезення товару вказаний сертифікат не може впливати на митну вартість товару.

Щодо недоліків митної декларації країни відправлення суд зазначає, що митна декларація країни відправлення за змістом ч. 2ст. 53 МК Українине є основним документом, який підтверджує митну вартість товарів. Відповідно до п. 7 частини третьоїст. 53 Митного кодексукопія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів. Посилаючись на виявлені недоліки у митній декларації країни відправлення відповідач не наводить розбіжностей у документах та складових митної вартості, поданих ним у відповідності до ч. 2ст.53 Митного кодексу України, що в свою чергу могли бути усунені після дослідження декларації країни відправлення. Більш того, позивач не впливає на заповнення експортної декларації і тому подав його митниці в такому вигляді, в якому отримав від відправника.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем надано до митниці відповідні документи, які підтверджують митну вартість товарів за митною декларацією, у відповідності до положень ч.2 ст.53 Митного кодексу України та які не містять розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Водночас, на думку суду, у своєму рішенні про коригування митної вартості відповідач аргументовано не довів, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях. При цьому ненадання декларантом запитуваних митницею документів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатньою підставою для застосування іншого методу визначення митної вартості.

Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15 суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті53та частини другої статті58 МК Українизобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд звертає увагу, що надані до митного оформлення товару документи не містять ознак підробки, а відповідач не спростував їх достовірність та не обґрунтував неможливість їх врахування при визначенні митної вартості оцінюваного товару.

Як вказано в постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року в справі №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Не наведення митницею в рішеннях про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішень щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару,передбаченестаттею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598(зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

При прийнятті спірного рішення відповідач використав цінову інформацію наявну в митного органу та навів номер і дату митної декларації, митну вартість з якої взято за основу. Однак суд зазначає, що сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є відмінною від заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. При цьому суд враховує, що вартість аналогічних чи подібних товарів може істотно відрізнятись з огляду на технічний стан транспортного засобу, пробіг, умови поставки (оптова/роздрібна ціна) тощо.

Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 у справі №804/4365/16 вказав, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За встановлених судом обставин, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані представником позивача для митного оформлення товару. При цьому досліджені судом документи, які містяться в матеріалах справи, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.

На переконання суду, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість товару. Натомість митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Зазначене, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого Запорізькою митницею рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2023 № UA112080/2023/000021/1.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справіСерявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п.29).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Розподіл судових витрат визначений ст. 139 КАС України.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Враховуючи викладене і задоволення позовних вимог, суд доходить висновку, що судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, яким прийнято протиправне рішення у сумі 2147,20 грн.

Доказів понесення позивачем інших витрат матеріали справи не містять.

Керуючись статтями 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Міракубіс» (49005, м. Дніпро, вул. Севастопольська, буд. 12, кв. 3, ЄДРПОУ 44805594), представник Якуб Володимир Олегович (49005, м. Дніпро, вул. Севастопольська, 12-3, РНОКПП НОМЕР_1 ) до Запорізької митниці (69041, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, 12, ЄДРПОУ 44005647) про визнання протиправними та скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2023 № UA112080/2023/000021/1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Міракубіс» за рахунок бюджетних асигнувань Запорізької митниці судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2147,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Рішення у повному обсязі складено та підписано 03 жовтня 2023 року.

СуддяО.О. Артоуз