Постанова

від 13.02.2024 по справі 280/6433/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 лютого 2024 року м. Дніпросправа № 280/6433/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Олефіренко Н.А. (доповідач),

суддів: Божко Л.А., Суховарова А.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Запорізької митниці на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 ( суддя першої інстанції Артоуз О.О.) в адміністративній справі №280/6433/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю МІРАКУБИС до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду через систему Електронний суд надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізький авіаційний ремонтний завод Міракубис, представник Якуб Володимир Олегович до Запорізької митниці про визнання протиправними та скасування рішення, відповідно до якої позивач просить суд: визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2023 № UA112080/2023/000021/1.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 10.08.2023 позивачем до митного оформлення товару Cyclohexylamine/Циклогексиламін було надіслано засобами електронного зв`язку митну декларацію, якій присвоєно № 23UA112080007977U7, і яка знаходиться у відповідача. У графі 43 МД позивачем зазначено метод визначення митної вартості за основним (першим) методом, передбаченим ст. 58 Митного кодексу України. Для підтвердження заявленої митної вартості позивачем надані документи, які визначені ч. 2 ст. 53 МК України і підтверджують митну вартість товарів. При перегляді документів, які надані на підтвердження заявленої митної вартості товарів, посадовою осою митниці висловлено наступне: 1. В наданій CMR від 01.08.2023 № CZ DR 6862024 (наявні печатки) перевізником є компанія Express-Trans LTD, але до митного оформлення надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2022, № 712-01 між ТОВ МІРАКУБИС та ТОВ ЮА-ТРАНС (до митного оформлення не надано договір з перевізником). Відсутнє документальне підтвердження договірних відносин між покупцем та безпосереднім перевізником. 2. Згідно п.1.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення від 15.11.2022 № 712-01 Експедитор зобов`язується від свого імені за дорученням замовника і за його рахунок за обумовлену в договорі або заявці винагороду виконати в інтересах замовника комплекс дій, пов`язаних з організацією автоперевезень вантажів замовника. П. 1.3 Заявки на перевезення вантажів є невід`ємною частиною цього договору. При розбіжності умов заявки і договору, пріоритет мають умови заявки. Також в п.4.1 договору зазначено Вартість транспортно-експедиторських послуг договірною, узгоджується сторонами в кожній конкретній заявці. До митного оформлення заявка не надавалась. Відповідно до п.4.3 замовник зобов`язується сплатити рахунок експедитора, до митного оформлення рахунки про надання транспортно-експедиційних послуг не надано. Відповідно до ст.53 МКУ, документами, що підтверджують митну вартість є транспортні (перевізні) документи та документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До митного оформлення не надано рахунок про сплату транспортних витрат. 3. Згідно п.5 контракту від 23.01.2023 № 23471/IMK у разі, якщо сума інвойсу більше 6000 Євро продавець повинен надати сертифікат EUR.1, який в свою чергу підтверджує країну походження товару, що безпосередньо впливає на рівень митної вартості. Позивач зазначає, що митним органом не були виявлені розбіжності, що стосуються числового значення оцінюваного товару. Тобто, не виявлено жодної з підстав, яка відповідно до ст. 53 МКУ дозволяє вимагати додаткові документи і відмовляти у визначенні митної вартості за ціною договору. Митним органом не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості основного методу, а також необґрунтовано застосовано до визначення митної вартості другорядний метод. Саме по собі припущення митного органу про подання позивачем невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої позивачем митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої позивачем, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. В рішенні про коригування митної вартості, що оскаржується, відсутні посилання на конкретні документи, що мають розбіжності або не містять всіх відомостей, підтверджуючих саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З переліку витребуваних відповідачем документів неможливо встановити, недоліки яких з наданих позивачем документів не дозволили погодитися із заявленою ним митною вартістю та яким чином ці недоліки можливо усунути. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч. 4-5 ст. 58 МК України, чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену позивачем митну вартість товарів за ціною договору. Відсутність посилання на конкретні документи, що мають розбіжності або не містять всіх відомостей, підтверджуючих саме числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення. Неподання позивачем додаткових документів, через їх відсутність, не впливає на правильність визначення Позивачем митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання позивачем запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Недоведеність відповідачем неповноти, неточності чи недостатності наданих позивачем з первинною МД документів та наведених в ній відомостей для визначення митної вартості товару за основним методом; наявності встановлених частинами 1 та 2 статті 58 МК України обмежень для застосування першого методу та обставин, зазначених в частині 6 статті 54 МК України, для відмови у митному оформленні товару за першим методом, а отже і використання другорядного методу визначення митної вартості товару при недоведеності неможливості її визначення за основним. З урахуванням наведеного позивач просить визнати протиправним і скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 10.08.2023 № UA112080/2023/000021/1.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 адміністративний позов задоволено.

Із рішенням суду першої інстанції не погодився відповідач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументи, наведені Запорізькою митницею в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов.

У відзиві позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу з наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю Міракубіс (ЄДРПОУ 44805594) (далі - ТОВ Міракубіс) зареєстроване як юридична особа 28.10.2022.

Відповідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, позивач здійснює наступні види економічної діяльності за КВЕД:

46.90 Неспеціалізована оптова торгівля (основний);

46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами;

47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах;

46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням;

45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Місцезнаходження суб`єкта господарювання відповідно до документів про державну реєстрацію: Україна, 49005, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Севастопольська, буд. 12, кв. 3.

21 січня 2023 року між BorsodChem MCHZ, s.r.o, Чеська Республіка, (Продавець) та ТОВ Міракубис, Україна, (Покупець) укладено контракт № 23471/ІМК (далі Контракт).

Згідно п.1 Контракту продавець зобов`язується продати, а покупець купити на умовах цього контракту товари (продукцію) відповідно до специфікацій та умов, зазначених у відповідних додатках до цього Контракту. Кількість та ціни товарів регулюються вищезгаданими Додатками, які є невід`ємною частиною цього договору.

Ціна на товари встановлюється в Євро та вказується у відповідних Додатках до цього Контракту. Вказані ціни розуміються на умовах Інкотермс 2020, що визначаються Додатками. Ціни включають вартість тари, упаковки та маркування товарів, Кількість, що поставляється, узгоджується у відповідних Додатках. Загальна сума Контракту визначається сумою відповідних додатків. (п. 3 Контракту).

Пунктом 5 Контракту передбачено, що подавець надає товари на умовах Інкотермс 2020, зазначених у відповідних додатках. Продавець додає до товару такі документи: підписаний інвойс з печаткою компанії (3 оригінали) із зазначенням країни походження; проформа-інвойс; пакувальний лист; сертифікат(и) якості; сертифікат ЕUR.1, якщо сума інвойсу більше 6 000 ЕUR (за запитом покупця). Продавець повинен повідомити покупця про здійснену відправку товарів негайно після завантаження та надіслати копії всіх документів факсом або E-mail.

Термін дії договору до 31.12.2023 (п. 10 Контракту).

Додатком 2 від 17.07.2023 до Контракту визначено продукт: циклогексиламін: СФS 108-91-8; чистота мін. 99,7%; зовнішній вигляд рідина; кількість 7 398,00 кг.; загальна вартість (євро) 15 757,74.

З метою здійснення митного оформлення товару, позивачем було подано митну декларацію (МД) № 23UA12080007977U7.

Визначення митної вартості товару було здійснено позивачем за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 23UA12080007977U7 позивачем надані документи зазначені в графі 44 МД.

Так, Запорізькою митницею було встановленні наступні розбіжності по митній декларації:

в наданій СМR від 01.08.2023 № СZ DR 6862024 (наявні печатки) перевізником є компанія Ехргеss-Тrаns LTD, але до митного оформлення надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2022 № 712-01 між ТОВ МІРАКУБИС та ТОВ ЮА-ТРАНС (до митного оформлення не надано договір з перевізником). Відсутнє документальне підтвердження договірних відносин між покупцем та безпосереднім перевізником;

згідно п.1.1 договору про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення від 15.11.2022 № 712-01 Експедитор зобов`язується від свого імені за дорученням замовника і за його рахунок за обумовлену в договорі або заявці винагороду виконати в інтересах замовника комплекс дій, пов`язаних з організацією автоперевезень вантажів замовника. П. 1.3 Заявки на перевезення вантажів є невід`ємною частиною цього договору. При розбіжності умов заявки і договору, пріоритет мають умови заявки. Також в п.4.1 договору зазначено Вартість транспортно-експедиторських послуг договірною, узгоджується сторонами в кожній конкретній заявці. До митного оформлення заявка не надавалась. Відповідно до п.4.3 замовник зобов`язується сплатити рахунок експедитора, до митного оформлення рахунки про надання транспортно-експедиційних послуг не надано;

згідно п.5 контракту від 23.01.2023 № 23471/ІМК у разі, якщо сума інвойсу більше 6000 Євро продавець повинен надати сертифікат ЕUR.1, який в свою чергу підтверджує країну походження товару, що безпосередньо впливає на рівень митної вартості.

Посадовою особою митниці надіслана інформація щодо запиту надання додаткових документів відповідно до ч. 3 ст.53 МКУ, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідачем направлено позивачу повідомлення про надання документів.

10 серпня 2023 року позивачем надано відповідь на повідомлення митниці 03.07.2023 згідно якого позивачем частково надано документи та повідомлено про відсутність витребуваних документів виписки з бухгалтерських документів, каталогів, специфікацій, прейскурантів (прас-листів) виробника товару, висновки про якісні та вартісні характеристики товару.

Уповноваженою на роботу з митницею позивача додатково надано копію митної декларації країни відправлення від 01.08.2023 № 23CZ5700002FP7KS49. За результатом аналізу додатково наданого документу встановлено, що МД країни відправлення не містить числових значень митної вартості товару. Також документ, вказаний в МД країни відправника з кодом № 325 з № 91014464 зазначений, як рахунок проформа, однак заявлено до митного оформлення рахунок проформа відмінний від заявленого і містить № 90005362 від 17.07.2023.

Запорізькою митницею (відокремлений підрозділ Державної митної служби України) 10.08.2023 прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA112080/2023/000021/1.

Оцінюючи спірні правовідносини, колегія суддів виходить з наступного.

Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 2 ст.51 МК України визначено, що митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Із змісту ст.52 МК України видно, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Частиною 4,ч.5 ст.58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Частиною 3 ст.53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Тобто, митний орган має повноваження вимагати додаткові документи у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду в постанові від 19.02.2019р. у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1,ч.2 ст.53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5,ч.6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновків, що обов`язок митного органу зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду яка викладена у постанові від 05.03.2019р. у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм ст.ст.51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до ч.2 ст.53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що декларантом не підтвердження митної вартості надано, зокрема контракт від 21.01.2023 № 23471/ІМК, Додаток 2 від 17.07.2023 до Контракту, банківські платіжні документи, що стосується товару банківську виписку за 21.07.2023; договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автотранспортом від 15.11.2022 № 712-01; довідку про транспортні витрати від 01.08.2023 № 075.

Колегія суддів звертає увагу на те, що ч.ч.1-2 ст.53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч. п`ятій і шостій ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З аналізу ч.ч. 1, 2 ст. 53 МК України видно, що цим кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Вказана норма кореспондується з положеннями ч.3 ст.318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

На підтвердження заявленої митної вартості, позивач одночасно з митною декларацією подав весь перелік передбачених ч.2 ст.53 МК України документів.

Разом з тим, суб`єкт владних повноважень покликаючись на те, що в наданій СМR від 01.08.2023 № СZ DR 6862024 (наявні печатки) перевізником є компанія Ехргеss-Тrаns LTD, але до митного оформлення надано договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2022 № 712-01 між ТОВ МІРАКУБИС та ТОВ ЮА-ТРАНС (до митного оформлення не надано договір з перевізником), а відповідно відсутнє документальне підтвердження договірних відносин між покупцем та безпосереднім перевізником такі твердження спростовуються умовами договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2022 № 712-01. Так, згідно п. 1.2. договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 15.11.2022 № 712-01 експедитор за дорученням замовника від свого імені самостійно укладає угоди і здійснює розрахунки з перевізниками і іншими третіми особами, що забезпечують здійснення перевезення згідно заявки замовника. Замовник у свою чергу зобов`язується відшкодувати усі витрати експедитора, пов`язані з організацією перевезення і забезпечення транспортного процесу.

Проте, позивачем до митного оформлення надано довідку про транспортні витрати від 01.08.2023 № 075 яка містить узагальнену та остаточну інформацію про транспортні витрати позивача.

Отже, наданими декларантом до митного органу документами підтверджуються транспорті витрати, що виключає будь-які сумніви щодо не підтвердження таких відомостей як складової митної вартості товару.

Суд першої інстанції вірно вказав на те, що відсутні підстави ставити під сумнів заявлену декларантом за першим методом митну вартість спірного товару, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару чи ознаки підробки, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, що не спростував апелянт.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі №826/2313/16, 13 червня 2019 року у справі №820/6315/15 слід зауважити, що вимоги ч.3,ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В п.п. 2, 4 ч.2 ст.55 МК видно, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Верховний Суд у постанові від 8 лютого 2019 року у справі №825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам п.2, п.4 ч.2 ст.55 МК України, оскільки у ньому, крім номера та дати МД, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Наведене дає підстави для висновку, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митного органу, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування митним органам митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018р. у справі №815/228/17 дійшов висновків, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім того, колегія суддів зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Разом з тим, слід зазначити, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Частиною 7 ст.54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019р. у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019р. у справі № 820/6315/15 колегія суддів зазначає, що вимоги ч.3-ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Митний орган не навів жодних обставин та не надав доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування додаткових документів, зокрема, що позивач в митних деклараціях зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, тобто відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), й не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

Надаючи оцінку доводам апелянта, покладеним в основу прийняття оспорюваних рішень про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, митний орган не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару задекларованого позивачем, враховуючи таке.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, обов`язок органу доходів і зборів обґрунтовувати причини та порядок здійснення коригування митної вартості встановлюється Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. № 598.

Так, відповідно до п.2.1 вказаних Правил № 598, у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосування резервного методі (ст.64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувались митним органом при її визначенні.

Покликання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначені митної вартості відповідно до положень ст.59, ст.60, ст.64 кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційний умов тощо.

Тобто, рішення про коригування митної вартості не може ґрунтуватись на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

Проте, з огляду на те, що позивач надав вичерпні документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у митного органу були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення всіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару.

Усі документи, надані до митного оформлення позивачем не містять розбіжностей та визначають єдину ціну товару.

Колегія суддів погоджується також з висновками суду першої інстанції, що декларант надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для визначення митної вартості товару за основним (першим) методом.

Апеляційний суд наголошує, що Запорізька митниця як суб`єкт владних повноважень не довів суду, що надані позивачем документи містять істотні розбіжності, в них наявні ознаки підробки, або вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару. Наявність інформації про те, що ідентичні або подібні товари оформлено у митному відношенні іншими особами за вищою митною вартістю не може бути єдиною та достатньою підставою для витребування додаткових документів та відмови у прийнятті заявленої позивачем митної вартості товару за ціною контракту.

Крім того, враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019р. у справі №826/2313/16, від 13.06.2019р. у справі №820/6315/15, суд зазначив, що вимоги ч.3, ч.4 ст.53 та ч.2 ст.58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Частиною .2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Запорізької митниці діяв не у спосіб що визначені законами та Конституцією України. Відповідач в порушення вимог ст.77 КАС України не довів наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення декларантом митної вартості товару за основним методом. Зазначене, в свою чергу, дає підстави вважати, що оспорювані рішення про коригування митної вартості товару та картки відмови є протиправними, які слід скасувати.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 27.06.2019р. у справі № 803/667/17, від 02.04.2019р. у справі № 809/784/19, від 06.03.2019р. у справі № 809/278/17, від 20.02.2018 р. у справі № 809/1884/1. від 09.10.2018 у справі № 826/24835/15, від 24.01.2019р. у справі № 820/636/17, від 21.01.2020р. у справі № 812/2336/14, від 13.02.2020р. у справі № 810/1175/16, від 26.01.2021р. у справі № 826/13892/16).

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Ст. 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції

правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Запорізької митниці залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.10.2023 в адміністративній справі №280/6433/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 13 лютого 2024 року та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 19 лютого 2024 року.

Головуючий - суддяН.А. Олефіренко

суддяЛ.А. Божко

суддяА.В. Суховаров