Постанова

від 03.10.2023 по справі 640/2916/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/2916/21 Головуючий у І інстанції - Григорович П.О.

Суддя-доповідач - Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.,

суддів: Кузьменка В.В., Оксененка О.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універс У» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень і картки відмови, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Універс У» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Одеської митниці Держмитслужби, в якій просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці Держмитслужби про визначення коду товару № КТ-UA500110-0008-2020 від 25.11.2020;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2020/129 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2020/000045/2;

- зобов`язати Одеську митницю Держмитслужби здійснити митне оформлення митної декларації ІМ UA500110/2020/017965 від 06.12.2020 за вказаним в ній кодом товару за УКТЗЕД 3924900090 та визначеною вартістю.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що рішення Відповідача про визначення коду товару є необґрунтованим та таким, що прийняте без врахування всіх обставин, на підставі експертного висновку, який має обґрунтовані сумніви у його правильності.

Крім того, на виконання вимог частини 3 статті 53 Митного кодексу України та з метою підтвердження заявленої митної вартості Позивачем були надані всі необхідні документи. Вважає, що підстав, які унеможливлювали визначення вартості товару за першим методом не існувало, а тому визначення митної вартості мало відбутись саме за ціною договору.

Також Позивачем наголошено, що оскільки Відповідач безпідставно відмовив в прийнятті митної декларації, належним захистом порушеного права Позивача буде зобов`язання Одеської митниці здійснити митне оформлення митної декларації за вказаною в ній вартості товару та кодом товару за УКТЗЕД - 3924900090.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці Держмитслужби про визначення коду товару № КТ-UA500110-0008-2020 від 25.11.2020.

Визнано протиправними та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2020/00129 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2020/000045/2 від 08.12.2020.

В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Одеська митниця посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Апеляційна скарга мотивована тим, що дії митного органу та прийняте ним рішення про визначення коду товару є правомірними та законодавчо обґрунтованими.

Крім того, рішення про коригування митної вартості товарів є правомірним, оскільки в документах, які надані Позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а декларантом або уповноваженою особою декларанта не подано всіх додаткових документів, які витребувані митницею згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу Одеської митниці, в якому він просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в п. 13.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7, відповідно до якого у разі часткового оскарження судового рішення суд апеляційної інстанції в описовій частині свого рішення повинен зазначити, в якій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, і при цьому не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Отже, оскільки Відповідач у своїй апеляційній скарзі оскаржує судове рішення в частині задоволення позовних вимог, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що саме в цій частині перевіряється законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02.03.2020 між компанією Glowny Dostawca Sp. Zo. о (Продавець) та ТОВ «Універс У» (Покупець) укладено Договір поставки № GDS-06/1 (далі - Договір поставки), за умовами якого Продавець зобов`язується передати у зумовлені строки Покупцеві Товар та документи, що відносяться до нього, а Покупець зобов`язується Прийняти вказаний Товар і сплатити Продавцю за нього обумовлену грошову суму. Продавець гарантує, що Товар, який поставляється, знаходиться в його власності. Товар не обтяжений арештом, заставою, не знаходиться у наймі та інше.

Відправником Товару за цим Договором може бути третя особа, що не є Стороною даного Договору (далі - Вантажовідправник). В будь-якому випадку вантажовідправник вказується у Специфікації, яка є невід`ємною частиною цього Договору.

Опис Товару, який поставляється, його загальна кількість, строки, ціна та умови поставки визначаються Сторонами у відповідних Специфікаціях, які є невід`ємними частинами цього Договору.

На виконання умов Договору поставки Позивачем імпортовано на митну територію України: Речі домашнього вжитку з пластмас. Скатертина 150*120 cм - 1350 шт. Скатертина 110*140 cм - 28580 шт. Скатертина 140*220 см - 3400 шт. Скатертина 120*152 см - 6000 шт. Скатертина 152*228 см - 1440 шт. Торговельна марка: немає даних. Країна виробництва: CN. Виробник: HAINING DANLI TEXTILE CO., LTD.

Позивачем для митного оформлення товару до Одеської митниці Державної митної служби України подано митну декларацію від 13.10.2020 № UA500110/2021/013125 відповідно до якої митна вартість товарів заявлена за ціною договору (перший метод визначення митної вартості). В графі 33 «Код товару» визначений код вищевказаного Товару - 3924900090.

Разом з митною декларацією Позивачем для оформлення товару надано: Договір поставки від 02.03.2020 № GDS-06/1; Специфікацію від 28.08.2020 № 16076 до Договору поставки від 02.03.2020 № GDS-06/1; Пакувальний лист від 22.10.2020 № 07/10/2020/1; Рахунок-проформу від 28.08.2020 № 07/10/2020; рахунки-фактури (інвойси) від 12.10.2020 № 07/10/2020, від 22.10.2020 № 07/10/2020/1; Коносамент від 31.08.2020 № 203696754; Навантажувальний документ від 12.10.2020 № 2794; Декларацію про походження товару від 12.10.2020 № 07/10/2020.

Наявність зазначених документів на момент оформлення митної вартості товару за митною декларацією від 13.10.2020 № UA500110/2021/013125 підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2020/00129.

25.11.2020 року на підставі Висновку Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби від 16.11.2020 року № 1420003600-0927 Відповідачем прийнято рішення про визначення коду товару № KT-UA500110-0008-2020 від 25.11.2020 року.

Згідно вказаного рішення про визначення коду товару, товар 1. Речі домашнього вжитку з пластмас. Скатертина 110*140 см - 28580 шт. Скатертина 140*220 см - 3400 шт. Скатертина 120*152 - 6000 шт. Скатертина 152*228 см - 1440 шт. Торговельна марка: немає даних. Країна виробництва: CN. Виробник: HAINING DANLI TEXTILE CO., LTD за митною декларацією від 13.10.2020 № 500110/2020/013125 повинен класифікуватися у товарній підкатегорії:

- 6302539000 УКТ ЗЕД як скатертини, що являють собою пласкі вироби, форми, близької до прямокутної, із тисненням та малюнками; непрозорі; не самоклейні. Двошаровий матеріал: 1) шар синтетичного вінілхлориду (полівінілхлориду), що пластифікований складним ефіром, з мінеральними наповнювачами. 2) Шар текстильного матеріалу полотняного переплетіння, білого кольору (вибілений). Текстильний матеріал з поліефіру (поліетилентерефталату).

Відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 08.12.2020 № UA500110/2020/000045/2, яким Відповідач скоригував митну вартість певних товарів на 19 247,48 доларів США.

Також Відповідачем видано Картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2020/00129.

Вважаючи протиправними рішення Відповідача, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду.

Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що згідно з висновком судового експерта Мельника С.М., товар за своїми характеристикам та відповідно до пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та враховуючи правило 3 а) Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідає по своїм характеристикам товарам, які класифікуються у товарній позиції 3926 «Інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901-3914», код товару (підкатегорія) 3924900090 - «інші».

При цьому, висновок № 1420003600-0927 від 16.11.2020 Одеського управління з питань експертизи та досліджень ДМСУ не виключає можливості класифікації товару за цим кодом.

За таких обставин, оскільки митним органом не надано жодного належного та допустимого доказу на користь того, що товар Позивача слід класифікувати за кодом УКТЗЕД 63025390, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для скасування рішення про визначення коду товару через його необґрунтованість.

Стосовно позовним вимог в частині рішення про коригування митної вартості, суд першої інстанції зазначив наступне.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, підставою для коригування митної вартості стало те, що відповідно до наданого інвойса поставка товару здійснювалася на умовах CFR Чорноморськ, однак вартість страхування не включена у вартість товару.

Проте, такі доводи Відповідача не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до умов поставки, обраної Сторонами (CFR) Чорноморськ, обов`язок страхування товарів не передбачається, внаслідок чого така складова митної вартості, як страхування, не передбачена в даному випадку.

При цьому, як свідчать матеріали справи, митна вартість, застосована Товариством, відповідає контрактній ціні, зазначеній у специфікації, яка є невід`ємною частиною контракту, що підтверджується експертним висновком від 02.03.2020 № 16079.

З урахуванням наведеного рішення про коригування митної вартості є неправомірним, внаслідок чого воно підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині картки відмови підлягають задоволенню, як похідні, адже картка відмови оформлена на підставі рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним.

Позовні вимоги в частині зобов`язання Одеської митниці Держмитслужби здійснити митне оформлення митної декларації ІМ UA500110/2020/017965 від 06.12.2020 за вказаним в ній кодом товару за УКТЗЕД - 924900090 та визначеною вартістю задоволенню не підлягають, як передчасні, оскільки відсутні будь-які переконливі сумніви того, що за наслідками набрання даним рішення суду законної сили такі дії не будуть вчинені митним органом самостійно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 67 Митного кодексу України Українська класифікація товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) складається на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів та затверджується законом про Митний тариф України.

В УКТ ЗЕД товари систематизовано за розділами, групами, товарними позиціями, товарними підпозиціями, найменування і цифрові коди яких уніфіковано з Гармонізованою системою опису та кодування товарів.

Для докладнішої товарної класифікації використовується сьомий, восьмий, дев`ятий та десятий знаки цифрового коду.

Структура десятизнакового цифрового кодового позначення товарів в УКТ ЗЕД включає код групи (перші два знаки), товарної позиції (перші чотири знаки), товарної підпозиції (перші шість знаків), товарної категорії (перші вісім знаків), товарної підкатегорії (десять знаків).

У відповідності до норм статті 69 Митного кодексу України товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД.

Органи доходів і зборів здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД.

На вимогу посадової особи органу доходів і зборів декларант або уповноважена ним особа зобов`язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них.

У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів орган доходів і зборів має право самостійно класифікувати такі товари.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Згідно частини 7 статті 69 Митного кодексу України рішення органів доходів і зборів щодо класифікації товарів для митних цілей є обов`язковими. Такі рішення оприлюднюються у встановленому законодавством порядку. У разі незгоди з рішенням органу доходів і зборів щодо класифікації товару декларант або уповноважена ним особа має право оскаржити це рішення до органу вищого рівня відповідно до глави 4 Митного кодексу України або до суду.

Термін «класифікація товару» для цілей розділу IV Митного кодексу України міститься в пункті 3 Розділу І Порядку роботи відділу митних платежів, підрозділу митного оформлення митного органу та митного поста при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 650 від 30.05.2012 року (далі - Порядок № 650) та розуміється як: визначення коду товару відповідно до вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, передбачених Законом України «Про Митний тариф України» (далі - Основні правила інтерпретації УКТЗЕД), з урахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рішень Комітету з Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації, методичних рекомендацій щодо класифікації окремих товарів згідно з вимогами УКТЗЕД, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи на виконання статті 68 Кодексу, до початку переміщення товару через митний кордон України, під час митного оформлення та після завершення митного оформлення.

Також, у пункті 3 Розділу І Порядку № 650 визначено, що контроль правильності класифікації товарів - це перевірка правильності опису товару та відповідного йому коду в митній декларації вимогам Основних правил інтерпретації УКТЗЕД під час проведення процедур його митного контролю та митного оформлення.

Згідно з пунктами 1, 2 Розділу ІІІ зазначеного Порядку декларант або уповноважена ним особа класифікує товари згідно з УКТЗЕД при їх декларуванні відповідно до статті 69 Митного кодексу України.

Посадові особи підрозділу митного оформлення (далі - ПМО) чи митного поста, відділ митних платежів (далі - ВМП) здійснюють контроль правильності класифікації товарів під час проведення митних формальностей при митному оформленні товарів. Обсяг контролю, достатнього для забезпечення додержання правил класифікації товарів при митному оформленні, визначається на основі результатів застосування системи управління ризиками.

Пунктом 4 Розділу ІІІ Порядку № 650 контроль правильності класифікації товарів здійснюється шляхом перевірки відповідності:

- опису товару в митній декларації процедурі декларування згідно з вимогами статті 257 Кодексу;

- відомостей про товар та коду товару згідно з УКТЗЕД, заявлених у митній декларації, відомостям про товар (найменування, опис, визначальні характеристики для класифікації товарів тощо), зазначеним у наданих для митного контролю документах, шляхом перевірки дотримання вимог Основних правил інтерпретації УКТЗЕД, з врахуванням Пояснень до УКТЗЕД, рекомендацій, розроблених центральним органом виконавчої влади у сфері митної справи відповідно до вимог статті 68 Митного кодексу України;

- заявленого коду товару відомостям, наведеним у базі даних «Класифікаційні рішення» програми «Інспектор 2006» ЄАІС. При цьому така відповідність поділяється на три категорії:

а) ідентичні товари;

б) подібні (аналогічні) товари;

в) товари, які не підпадають під вимоги підпунктів "а" та "б" абзацу четвертого цього пункту, але мають схожі:

- характеристики, які є визначальними для класифікації товару;

- призначення або принцип дії яких є основним для класифікації товару;

- перевірки відповідності заявленого опису товару та коду товару згідно з УКТЗЕД відомостям, наведеним у ПРК, у разі якщо до митного контролю та митного оформлення разом з пакетом документів надається ПРК.

У разі неможливості однозначно перевірити правильність класифікації товару на підставі задекларованих відомостей відповідно до вимог статті 69 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа письмово повідомляється про необхідність надання додаткових документів чи відомостей, необхідних для підтвердження задекларованого ним коду товару згідно з УКТЗЕД.

При електронному декларуванні посадова особа ВМП або ПМО чи митного поста за допомогою АСМО створює та передає декларанту або уповноваженій ним особі засвідчене електронним цифровим підписом електронне повідомлення про необхідність подання документів, які підтверджують класифікацію товару (пункт 5 Розділу ІІІ Порядку № 650).

У разі відмови у наданні декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів чи відомостей посадовою особою митного органу здійснюються митні формальності за наявними документами та відомостями з використанням довідкової інформації. При проведенні цих митних формальностей або підтверджується код товару, або надається відмова в митному оформленні та за наявності достатньої інформації виноситься Рішення (пункт 6 Розділу ІІІ Порядку № 650).

Крім того, з метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТЗЕД в Україні запроваджено пояснення до УКТЗЕД, побудовані на основі Пояснень до Гармонізованої системи опису та кодування товарів 2012 і Пояснень до Комбінованої номенклатури Європейського Союзу, що затверджені наказом Державної фіскальної служби України від 09.06.2015 року № 401.

У відповідності до п.1, 2, 3, 4 і 6 Основних правил інтерпретації УКТЗЕД додатку до Закону України «Про митний тариф» від 19.09.2013 № 584-VII, класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється за такими правилами:

1. назви розділів, груп і підгруп наводяться лише для зручності користування УКТЗЕД; для юридичних цілей класифікація товарів в УКТЗЕД здійснюється виходячи з назв товарних позицій і відповідних приміток до розділів чи груп і, якщо цими назвами не передбачено іншого, відповідно до таких правил:

2. (a) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який виріб стосується також некомплектного чи незавершеного виробу за умови, що він має основну властивість комплектного чи завершеного виробу. Це правило стосується також комплектного чи завершеного виробу (або такого, що класифікується як комплектний чи завершений згідно з цим правилом), незібраного чи розібраного;

(b) будь-яке посилання в назві товарної позиції на будь-який матеріал чи речовину стосується також сумішей або сполук цього матеріалу чи речовини з іншими матеріалами чи речовинами. Будь-яке посилання на товар з певного матеріалу чи речовини розглядається як посилання на товар, що повністю або частково складається з цього матеріалу чи речовини. Класифікація товару, що складається більше ніж з одного матеріалу чи речовини, здійснюється відповідно до вимог правила 3.

3. у разі коли згідно з правилом 2 (b) або з будь-яких інших причин товар на перший погляд (prima facie) можна віднести до двох чи більше товарних позицій, його класифікація здійснюється таким чином:

(a) перевага надається тій товарній позиції, в якій товар описується конкретніше порівняно з товарними позиціями, де дається більш загальний його опис. Проте в разі коли кожна з двох або більше товарних позицій стосується лише частини матеріалів чи речовин, що входять до складу суміші чи багатокомпонентного товару, або лише частини товарів, що надходять у продаж у наборі для роздрібної торгівлі, такі товарні позиції вважаються рівнозначними щодо цього товару, навіть якщо в одній з них подається повніший або точніший опис цього товару;

(b) суміші, багатокомпонентні товари, які складаються з різних матеріалів або вироблені з різних компонентів, товари, що надходять у продаж у наборах для роздрібної торгівлі, класифікація яких не може здійснюватися згідно з правилом 3 (a), повинні класифікуватися за тим матеріалом чи компонентом, який визначає основні властивості цих товарів, за умови, що цей критерій можна застосувати;

(c) товар, класифікацію якого не можна здійснити відповідно до правила 3 (a) або 3 (b), повинен класифікуватися в товарній позиції з найбільшим порядковим номером серед номерів товарних позицій, що розглядаються.

4. товар, який не може бути класифікований згідно з вищезазначеними правилами, класифікується в товарній позиції, яка відповідає товарам, що найбільше подібні до тих, що розглядаються.

6. для юридичних цілей класифікація товарів у товарних підпозиціях, товарних категоріях і товарних підкатегоріях здійснюється відповідно до назви останніх, а також приміток, які їх стосуються, з урахуванням певних застережень (mutatis mutandis), положень вищезазначених правил за умови, що порівнювати можна лише назви одного рівня деталізації. Для цілей цього правила також можуть застосовуватися відповідні примітки до розділів і груп, якщо в контексті не зазначено інше.

Відповідно до положень ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» палати мають право проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість.

Згідно з п.п. 1.2-1.3 Розділу IV Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, які затверджені наказом Міністерства юстиції України 08.10.1998 року № 53/5, визначення характеристик об`єктів дослідження відповідно до вимог Українського класифікатора товарів зовнішньої економічної діяльності належить до основних завдань товарознавчої експертизи.

Частиною 8 статті 69 Митного кодексу України передбачено, що висновки інших органів, установ та організацій щодо визначення кодів товарів згідно з УКТ ЗБД при митному оформленні мають інформаційний або довідковий характер.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, основною підставою для прийняття рішення про визначення коду товару від 25 листопада 2020 року № КТ-UA500110-0008-2020 став висновок експерта СЛЕД Держмитслужби.

В даному висновку експерт зазначив, що матеріал виробу виготовлений з двошарового матеріалу: 1. синтетичного полімеру вінілхлориду (полівінілхлориду), що пластифікований складним ефіром, з мінеральними наповнювачами. 2. шар текстильного матеріалу полотняного переплетіння, білого кольору (вибілений). Текстильний матеріал з поліефіру (поліетилентерефталату).

У вказаному висновку також зазначено, що через відсутність нормативної методики в ДПМЕ ДФС, відсутня технічна можливість визначити мікропори у складі полімерних плівок через відсутність обладнання для електронної мікроскопії.

Таким чином, зазначений висновок взагалі не містить формулювання про те, що товар слід класифікувати виключно за кодом УКТЗЕД 63025390, як це зазначено в спірному рішенні про визначення коду товару.

Крім того, згідно з висновком судового експерта Мельника С.М., товар за своїми характеристикам та відповідно до пояснень до Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності та враховуючи правило 3 а) Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідає по своїм характеристикам товарам, які класифікуються у товарній позиції 3926 «Інші вироби з пластмас та вироби з інших матеріалів товарних позицій 3901-3914», код товару (підкатегорія) 3924900090 - «інші».

Таким чином, оскільки митним органом не надано жодного належного та допустимого доказу на користь того, що товар Позивача слід класифікувати за кодом УКТЗЕД 63025390, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення про визначення коду товару через його необґрунтованість, з чим погоджується і колегія суддів.

Щодо адміністративного позову в частині визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2020/00129 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2020/000045/2 від 08 грудня 2020 року, колегією суддів встановлено наступне.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

В контексті викладеного, суд першої інстанції вірно вказав, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Із зазначеним погоджується і колегія суддів.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Частиною 1 статті 54 МК України регламентовано, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з пунктом 1 частини четвертою, частинами п`ятою та шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За приписами частин п`ятої - восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховним Судом у постанові від 23 січня 2020 року у справі № 804/4365/16 вказано, що митний орган повинен витребувати документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням про коригування митної вартості товарів від 08 грудня 2020 року № UA500110/2020/000045/2 митна вартість товару була визначена за резервним методом.

Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей щодо складових митної вартості та містять розбіжності, а саме відповідно до наданого інвойса поставка товару здійснюється на умовах CFR Чорноморськ, однак вартість страхування не включена у вартість товару.

Досліджуючи надані Позивачем до митного оформлення документи та наявність у митного органу підстав для проведення процедури консультації з ТОВ «Універс У» та визначення митної вартості імпортованого товару за резервним методом, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Позивач надав Відповідачу для підтвердження заявленої митної вартості товару при здійсненні його митного оформлення:

- Договір поставки від 02.03.2020 № GDS-06/1;

- Специфікацію від 28.08.2020 № 16076 до Договору поставки від 02.03.2020 № GDS-06/1;

- Пакувальний лист від 22.10.2020 № 07/10/2020/1;

- Рахунок-проформу від 28.08.2020 № 07/10/2020;

- Рахунки-фактури (інвойси) від 12.10.2020 № 07/10/2020, від 22.10.2020 № 07/10/2020/1;

- Коносамент від 31.08.2020 № 203696754;

- Навантажувальний документ від 12.10.2020 № 2794;

- Декларацію про походження товару від 12.10.2020 № 07/10/2020.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що Позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.

Крім того, відповідно до умов поставки, обраної Сторонами (CFR) Чорноморськ, обов`язок страхування товарів не передбачається, у зв`язку з чим така складова митної вартості, як страхування, не передбачена.

При цьому, митна вартість, застосована Позивачем відповідає контрактній ціні, зазначеній у Специфікації, яка є невід`ємною частиною контракту, що підтверджується Експертним висновком від 02.03.2020 № 16079.

При цьому, слід враховувати, що ст. 53 МК України, якою врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16.

Відповідно до частин другої, четвертої, п`ятої та десятої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: 1) витрати, понесені покупцем: а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів; б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами; в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням; 2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів; б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів; в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо); г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів; 3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об`єкти права інтелектуальної власності. Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України; 4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця; 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у ст. 53 МК України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному, з урахуванням вимог митного законодавства щодо необхідності проведення процедури митних консультацій.

Разом з тим, не зважаючи на вищевказані обставини, Відповідачем здійснено коригування заявленої ним митної вартості товарів за шостим (резервним) методом.

Водночас, в ході апеляційного розгляду Одеською митницею не доведено неможливості застосування жодного методу коригування, що передує резервному (зокрема методу «за ціною договору щодо ідентичних товарів»),

У контексті аналізу вказаного питання та відповідних доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості, у рішенні про коригування митний орган обов`язково повинен зазначити докладну інформацію та джерела, які ним використовувалися при визначенні митної вартості за відповідним методом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 березня 2018 року у справі № 809/4367/15.

Колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні у справі «Золотас проти Греції», про те, що стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов`язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв`язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, № 66610/09). Подібний висновок також викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, № 49429/99).

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.o.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Крім того, у рішеннях від 20 травня 2010 року та від 25 листопада 2008 року у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, в яких ЄСПЛ наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що документами, наданими Позивачем контролюючому митному органу при здійсненні митного оформлення товару, у їх сукупності підтверджуються всі складові заявленої ним митної вартості товару за ціною договору і наявні в них відомості надають можливість перевірити її правильність.

При цьому, колегія суддів зазначає, що митні органи дійсно мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження повинні ними здійснюватися у спосіб, установлений законом, тобто в даному випадку витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що так чи інакше впливають на визначення безпосередньо митної вартості.

Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.

Аналогічний правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 20.02.2018 по справі № 809/1884/16, від 03.04.2018 по справі № 826/8797/16.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оскільки Відповідачем не доведено наявності тих обставин, на які він посилається та які зводяться, на його думку, до неможливості визначення митної вартості імпортованого Позивачем товару за основним методом, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявності достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в частині визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформлені випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500110/2020/00129 та рішення про коригування митної вартості товарів № UA500110/2020/000045/2 від 08 грудня 2020 року.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині зобов`язання Одеську митницю Держмитслужби здійснити митне оформлення митної декларації ІМ UA500110/2020/017965 від 06.12.2020 за вказаним в ній кодом товару за УКТЗЕД - 924900090 та визначеною вартістю задоволенню не підлягають, як передчасні, адже відсутні будь-які переконливі сумніви того, що за наслідками набрання даним рішення суду законної сили такі дії не будуть вчинені митним органом самостійно.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що у вказаній частині судове рішення Позивачем не оскаржується.

Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції в оскаржуваній частині.

Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи Одеської митниці, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування у вказаній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2022 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: В.В. Кузьменко

О.М. Оксененко