Постанова

від 04.10.2023 по справі 819/710/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа №819/710/18

адміністративне провадження № К/9901/64638/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.

судді: Єзеров А.А., Кравчук В.М.

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суд від 18.09.2018 (головуючий суддя - Хобор Р.Б., судді: Нос С.П., Попко Я.С.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Джерман Авто Центр" до Південно-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправними та скасування постанови і припису, стягнення коштів.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерман Авто Центр" звернулось з позовом до суду, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просило:

- визнати протиправними та скасувати постанову Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу № ТР450/410/АВ/ТД-ФС від 04.04.2018 та припис про усунення виявлених порушень № ТР450/410/АВ/П від 19.03.2018;

- стягнути з державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Джерман Авто Центр» (ЄДРПОУ 32549795) 223380,00 грн. сплаченого до державного бюджету України платіжним дорученням № 283 від 08.05.2018 штрафу згідно з постановою № ТР450/410/АВ/ТД-ФС від 04.04.2018.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Управлінням Держпраці у Тернопільській області проведено інспекційне відвідування ТОВ «Джерман Авто Центр» з питань дотримання вимог законодавства України про працю на підставі наказу про проведення інспекційного відвідування № 157 від 13.03.2018 та направлення № 4.1/061/33 від 13.03.2018.

Інспекційне відвідування проведено на підставі листа Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 1125 від 31.01.2018 у зв`язку із зверненням до поліції про порушення трудового законодавства громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

За результатами перевірки відповідачем складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю № ТР450/410/АВ від 16.03.2018; припис про усунення виявлених порушень № ТР450/410/АВ/П від 19.03.2018.

У вказаних документах зазначено, що TOB «Джерман Авто Центр» було допущено до роботи без укладення трудового договору двох працівників (охоронників) у період з травня по жовтень 2017 року.

В графі акта «Детальний опис виявленого порушення» відображено зміст письмових пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . На підставі отриманих в приміщенні Держпраці пояснень, інспектором вказано в акті, що за результатами інспекційного відвідування виявлено порушення ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України (не укладено трудовий договір, допуск до роботи працівника без укладення трудового договору).

У графі припису «Зміст виявленого порушення» зазначено текст пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які нібито в попередніх періодах працювали охоронниками у TOB «Джерман Авто Центр» без укладання трудового договору. Які саме порушення і яким способом їх слід усувати у приписі не зазначено.

Зокрема, в акті та приписі зазначено, що згідно наданих пояснень ОСОБА_1 , він працював охоронцем з позмінним графіком роботи, у його трудові обов`язки входили охорона території підприємства, пропуск автомобілів на територію, а також виконання додаткових робіт. Також, ОСОБА_1 в поясненнях зазначив, що заробітну плату отримував від начальника охорони ОСОБА_3 щомісячно (за кожну відпрацьовану добу у розмірі 220 грн.), а також доплату за виконання додаткової роботи.

Також, відповідно до письмового пояснення ОСОБА_2 від 16.03.2018, наданого в приміщенні Управління Держпраці у Тернопільській області, з травня 2017 року він працював охоронцем у TOB «Джерман Авто Центр», керівником якої був ОСОБА_4 . Заробітну плату за час роботи виплачував начальник охорони ОСОБА_3 , з травня 2017 року по жовтень 2017 року готівкою у розмірі 220 грн. за добу. У трудові обов`язки, згідно письмового пояснення, входили охорона території ТОВ «Джерман Авто Центр», пропуск автомобілів на територію, а також виконання додаткових робіт, таких як заготівля дров, опалювання котельні.

З наявністю фактів порушень, які зазначені в акті TOB «Джерман Авто Центр» не погодилось, про що було зроблені відповідні записи в акті, а також надано письмові зауваження до акту та детальні пояснення з підтверджуючими документами.

Постановою Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу № ТР450/410/АВ/ТД-ФС від 04.04.2018 на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф в розмірі 223380,00 грн.

Листом № 008/18 від 08.05.2018 TOB «Джерман Авто Центр» повідомило Управління про оплату штрафу у розмірі 223380, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 08.05.2018 № 283.

Не погодившись з приписом та постановою, позивач звернувся до суду.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що сплата штрафу позивачем підтверджує визнання порушення, що було виявлено під час інспекційного відвідування.

Також, суд першої інстанції виходив з того, що порушення позивачем вимог частини 1 статті 21 КЗпП України та частини 3 статті 24 КЗпП України підтверджується поясненнями ОСОБА_1 від 21.11.2017 та ОСОБА_2 від 24.11.2017, копією службового посвідчення, скріпленого печаткою товариства, що було надано скаржником.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суд від 18.09.2018 рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправними та скасовано постанову Управління Держпраці у Тернопільській області про накладення штрафу № ТР450/410/АВ/ТД-ФС від 04.04.2018 та припис про усунення виявлених порушень № ТР450/410/АВ/П від 19.03.2018.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідачем факт роботи громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2 встановлено на основі пояснень про нібито їх допуск до роботи без укладення трудового договору та копії посвідчення охоронника громадянина ОСОБА_1 . Однак, на думку суду, ці докази є не достатніми, оскільки не дають змоги дійти висновку про наявність або відсутність обставин, які входять до предмета доказування.

Також, суд апеляційної інстанції виходив з того, що відповідач здійснюючи інспекційне відвідування повинен був безпосередньо переконатись в тому, що громадяни ОСОБА_1 та ОСОБА_5 дійсно допущені до роботи в день перевірки без укладеного трудового договору та зафіксувати цей факт засобами аудіо-, фото- та відеотехніки, опитати інших працівників підприємства про відомі їм обставини з цього приводу.

Суд апеляційної інстанції виходив з того , що взята до уваги відповідачем як доказ роботи ОСОБА_1 на посаді охоронника в ТОВ «Джерман Авто Центр» за період, що перевіряється, копія посвідчення охоронника, не може свідчити про факт роботи ОСОБА_1 на вказаній посаді у позивача, оскільки цей документ не містить слова «посвідчення» та не конкретизує час його видачі.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що наявність посвідчення охоронника, пояснюється строковим трудовим договором від 03.01.2012, укладеним між ТОВ «Джерман Авто Центр» та ОСОБА_1 та наказом № 58-К від 10.01.2012 про звільнення ОСОБА_1 у зв`язку з закінченням дії договору. В той же час, доказів про перебування громадянина ОСОБА_2 у трудових відносинах з позивачем чи допуск його до роботи на підприємстві без укладення трудового договору не надано.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що належним органом, який контролює справляння надходжень бюджету та до якого позивач має звертатися з вимогами про повернення надмірно сплачених коштів, є відповідний орган державної фіскальної служби. А тому, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовної вимоги про стягнення з державного бюджету України на користь позивача штрафу згідно з постановою № ТР450/410/АВ/ТД-ФС від 04.04.2018 в розмірі 223380,00 грн., сплаченого до державного бюджету України платіжним дорученням № 283 від 08.05.2018.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

В обґрунтування касаційної скарги відповідач покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, внаслідок чого суд дійшов помилкових висновків про часткове задоволення позовних вимог.

Зокрема, відповідач покликається на те, що Управління не було повідомлено про дату і час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції, а справа розглянута без участі представника відповідача, жодних заяв чи клопотань про розгляд справи без участі представника, управлінням не подавалось.

Також, відповідач покликається на те, що порушення позивачем вимог частини 1 статті 21 КЗпП України та частини 3 статті 24 КЗпП України підтверджується поясненнями ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які не враховані судом апеляційної інстанції, а також копією службового посвідчення, скріпленого печаткою товариства, що було надано скаржником.

Відповідач просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За змістом статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється.

Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 04.09.2019 у справі №480/4515/18 та від 26.09.2019 у справі № 0440/5828/18.

Частиною 1 статті 265 Кодексу законів про працю України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Згідно частини 2 статті 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що факт порушення позивачем ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 24 КЗпП України встановлено відповідачем лише на підставі пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які вони надали в приміщенні Управління Держпраці у Тернопільській області задовго до проведення перевірки, про нібито їх допуск до роботи охоронниками у TOB «Джерман Авто Центр» без укладання трудового договору та на підставі копії посвідчення охоронника ОСОБА_1 .

При цьому, судами встановлено, що під час інспекційного відвідування відповідачем не було виявлено допущених до роботи без оформлення трудового договору працівників.

Інших доказів, фактичного допуску позивачем працівників до роботи без оформлення трудового договору працівників, судам надано не було.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції обґрунтовано дійшов висновку щодо протиправності оскаржуваних рішень відповідача та постановив рішення про задоволення позовних вимог в цій частині.

Покликання відповідача в обґрунтування касаційної скарги на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано пояснень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , оскільки судом апеляційної інстанції такі пояснення враховані, однак судом визнано такі докази недостатніми для висновку про допуск працівників до роботи без оформлення трудового договору.

Крім того, у питанні визначення ознак наявності трудових відносин між працівником і підприємтсвом Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі №815/954/18, від 02.02.2021 у справі №0540/5987/18-а, від 22.06.2021 у справі №420/6605/18 дійшов таких висновків:

«…основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.».

У справі, яка розглядається, судами попередніх інстанцій наявність таких обставин встановлено не було і наявність між зазначеними особами та позивачем ознак трудових відносин не доведено.

Покликання відповідача в обгрунтування касаційної скарги на те, що управління не було повідомлено про дату і час розгляду даної справи у суді апеляційної інстанції спростовується наявним в матеріалах справи повідомленням про отримання відповідачем повістки про виклик електронною поштою (а.с.152).

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і зводяться до додаткової оцінки доказів, що в силу приписів статті 341 КАС України не віднесено до повноважень суду касаційної інстанції.

За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись статтями 343, 349, 352, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Держпраці у Тернопільській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суд від 18.09.2018 у справі № 819/710/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

А.А. Єзеров

В.М. Кравчук