Постанова

від 04.10.2023 по справі 240/8781/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

справа № 240/8781/23

адміністративне провадження № К/990/28363/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Білак М. В., Єресько Л. О.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Олевського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Зарицького Максима Аркадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 (суддя - Капинос О. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 (колегія суддів у складі: Полотнянка Ю. П., Драчук Т. О., Смілянця Е. С.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Олевського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову про заміну сторони виконавчого провадження від 23.02.2023, винесену старшим державним виконавцем Олевського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Островським В. А.;

- зобов`язати Олевський відділ державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити з Автоматизованої системи виконавчих проваджень відомості про ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), як боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2023, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023, відмовлено ОСОБА_1 у відкритті провадження в адміністративній справі за його позовом до Олевського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання дій протиправними, скасування постанови, зобов`язання вчинити дії.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, посилаючись на приписи пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), норми статей 447, 448 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.12.2018 у справі № 279/2369/17, від 14.11.2018 у справі № 820/4243/17, зазначив, що позивач, як сторона виконавчого провадження - боржник, має право оскаржувати рішення чи дії відповідача, вчинені при примусовому виконанні рішення Олевського районного суду Житомирської області у порядку цивільного судочинства, а не в порядку адміністративного судочинства, оскільки як вбачається з постанови про заміну сторони виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 позивач має статус боржника у виконавчому провадженні, яке відкрите на підставі виконавчого листа, виданого Олевським районним судом Житомирської області на підставі рішення Олевського районного суду Житомирської області від 03.11.2021 у цивільній справі № 287/1440/21 про конфіскацію суми внеску на підтримку політичної партії, наданої з порушенням закону, в розмірі 400 000 грн.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 у справі № 240/8781/23, та направити справу до Житомирського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що зі змісту судових рішень неможливо зрозуміти на підставі чого суди дійшли такого висновку, оскільки ніякого виконавчого листа та ніякої цивільної справи, які так чи інакше стосувалися б оскаржуваної постанови державного виконавця - не існує. Наголошує, що з адміністративного позову та доданих до нього доказів вбачається, що позивач оскаржує постанову старшого державного виконавця Олевського відділу ДВС Островського В. А. про заміну сторони виконавчого провадження від 23.02.2023, винесену у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 з виконання постанови Олевського районного суду Житомирської області від 03.11.2021 у справі № 287/1440/21 про накладення адміністративного стягнення, ухваленої в порядку Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), а не за наслідками розгляду цивільної справи. На підтвердження цієї обставини позивачем було додано до позовної заяви копію вищевказаної постанови районного суду, зі змісту якої вбачається, що суд розглянув справу про адміністративне правопорушення за статтею 212-15 КУпАП. Також у Єдиному державному реєстрі судових рішень також указано, що справа № 287/1440/21 віднесена до категорії справ (форма судочинства) про адміністративні правопорушення. Такі реєстраційні відомості вносяться до Реєстру на підставі обліково-статистичної картки судової справи та згідно з довідником автоматизованої системи документообігу суду (пункт 3 розділу ІІ Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 19.04.2018 № 1200/0/15-18). Також скаржник вважає безпідставними посилання судів на виконавчий лист, оскільки виконавчим документом у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 є вищевказана постанова районного суду, а не виконавчий лист.

Отже, у даній справі позивач оскаржує постанову державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, як то визначили суди попередніх інстанцій, а тому, на думку скаржника, висновки судів попередніх інстанцій про неможливість розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства є помилковими.

Позиція інших учасників справи

Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.

Рух касаційної скарги

16.08.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Зарицького М. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Білак М. В., Єресько Л. О. для розгляду судової справи № 240/8781/23.

Ухвалою Верховного Суду від 04.09.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою Зарицького М. А., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023.

Ухвалою Верховного Суду від 03.10.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач оскаржує постанову старшого державного виконавця Олевського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Островського В. А. про заміну сторони виконавчого провадження від 23.02.2023.

При цьому виконавче провадження відкрито з виконання постанови Олевського районного суду Житомирської області від 03.11.2021 у справі № 287/1440/21 про конфіскацію суми внеску на підтримку політичної партії, наданої з порушенням закону, в розмірі 400 000,00 грн. Позивача було визначено боржником у цьому виконавчому провадженні.

Позивач стверджує про протиправність постанови державного виконавця про заміну сторони виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 23.02.2023, оскільки 08.07.2022 старшим державним виконавцем Олевського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Островським В. А. було винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження, якою внесено зміни до реєстраційних даних сторони виконавчого провадження, а саме: замінено боржника ОСОБА_1 та ТОВ «Металіст ОЗЕФ». Отже, з моменту винесення цієї постанови позивач не вважався боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_2. Також зазначає, що заміна сторони у виконавчому провадженні можлива лише на підставі судового рішення, яким зафіксовано процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Обґрунтовуючи свою позицію позивач зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню внаслідок порушення цими судами норм процесуального права, якими врегульовано правила предметної юрисдикції.

Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить із такого.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. З метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Частиною першою статті 8 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 3 КАС України визначено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За змістом частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому, зокрема, хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» позначає орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Статтею 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частинами першою, другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з положеннями статей 447, 448 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Тобто зазначеними нормами ЦПК України передбачено можливість оскарження дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, ухваленого в порядку цивільного судочинства. Така скарга подається з метою судового контролю за виконанням судового рішення, ухваленого у цивільній справі.

Разом з тим відповідно до пункту 3 частини другої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи про накладення адміністративних стягнень, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Отже, і механізм судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, визначений статтею 382 цього Кодексу, не підлягає застосуванню до цих правовідносин (щодо накладення адміністративного стягнення).

Тобто згідно з наведеними нормами ЦПК України та КАС України право на звернення зі скаргою на дії державного виконавця в порядку судового контролю пов`язані з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами цивільного та адміністративного судочинства відповідно, та його примусовим виконанням.

Як вбачається з позовної заяви, позивач оскаржує постанову старшого державного виконавця Олевського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Островського В. А. про заміну сторони виконавчого провадження від 23.02.2023.

Разом з тим, виконавче провадження відкрито з виконання постанови Олевського районного суду Житомирської області від 03.11.2021 у справі № 287/1440/21 про конфіскацію суми внеску на підтримку політичної партії, наданої з порушенням закону, в розмірі 400 000,00 гривень. Позивача було визначено боржником у цьому виконавчому провадженні.

При цьому постановою Олевського районного суду Житомирської області від 03.11.2021 у справі № 287/1440/21 визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 212-15 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а саме 1700,00 грн, з конфіскацією суми внеску на підтримку політичної партії, наданої з порушенням закону, в розмірі 400 000,00 грн.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.02.2019 у справі № 757/62025/17-ц зазначила, що справи (про накладення адміністративного стягнення) розглядаються районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами, іншими органами (посадовими особами) в порядку, встановленому КУпАП, яким передбачено порядок примусового виконання постанов про накладення адміністративного стягнення. Проте цим Кодексом не передбачено можливості оскарження в порядку судового контролю за виконанням судових рішень дій осіб, уповноважених здійснювати таке примусове виконання.

Оскільки у справі, що розглядалась, позивач оскаржував дії державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленим в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що розгляд такої скарги віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

Статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця. У частині першій цієї статті зазначено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Оскільки у справі, яка розглядається, ОСОБА_1. оскаржує постанову державного виконавця у зв`язку з примусовим виконанням судового рішення про накладення адміністративного стягнення, ухваленого в порядку КУпАП, а не за наслідками розгляду цивільної справи, то висновки судів попередніх інстанцій про неможливість її розгляду в порядку адміністративного судочинства є помилковим.

Посилання судів попередніх інстанцій на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05.12.2018 у справі № 279/2369/17 та від 14.11.2018 у справі № 820/4243/17 Верховний Суд вважає безпідставними, оскільки у цих справах оскаржувані постанови державних виконавців пов`язані з примусовим виконанням судового рішення в адміністративній справі про стягнення одноразової щорічної грошової допомоги учасникам бойових дій, перерахунку та виплаті призначеної пенсії та виконавчого напису приватного нотаріусу, відповідно.

Таким чином, доводи касаційної інстанції щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права знайшли своє підтвердження під час перегляду судом касаційної інстанції оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконних рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Таким чином, касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Зарицького Максима Аркадійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17.07.2023 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Житомирського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко Л.О. Єресько М.В. Білак