Рішення

від 05.05.2023 по справі 753/3263/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

02068, м. Київ, вул. Кошиця, 5-А

справа № 753/3263/23

провадження № 2/753/3356/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Каліушка Ф.А., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 3» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди

ВСТАНОВИВ:

У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 3» (далі по тексту - КНП «КМПБ № 3», відповідач), в якому просив суд:

-скасувати наказ в.о. директора КНП «КМПБ № 3 від 09.02.2023 року № 29к/тр «про звільнення ОСОБА_1 »;

-поновити ОСОБА_1 на посаді лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії КНП «КМПБ № 3 та стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу;

-стягнути з КНП «КМПБ № 3 на користь позивача виплату за час простою в розмірі 91 697,40 грн.;

-стягнути з КНП «КМПБ № 3 на користь позивача моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 2001 року перебував у трудових відносинах з КНП «КМПБ № 3. Спочатку працював на посаді старшого лаборанта кафедри акушерства і гінекології. У 2005 році його було зараховано на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення оперативної гінекології, з 2009 року працював на посаді лікаря-акушера-гінеколога акушерського обсерваційного відділення, а 01.07.2014 року його переведено на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № 2. 15.12.2022 року позивача переведено на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. На підставі наказу КНП «КМПБ №3» № 29 к/тр від 09.02.2023 року ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 10.02.2023 року відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 36 Кодексу Законів про працю України (далі по тексту - КЗпП України), у зв`язку із закінченням строку трудового договору. Позивач вважає вказаний наказ про його звільнення незаконним, посилаючись на те, що відповідно до наказу КНП «КМПБ №3» № 218 від 30.11.2021, яким було затверджено структуру КНП, позивач займав посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології №2. Після введення на території України воєнного стану позивач продовжував виконувати покладені на нього обов`язки в КНП. Наказом в.о. директора КНП Кухачрук Н. від 07.07.2022 року № 204 к/тр «про оголошення простою деяких працівників у зв`язку із введенням воєнного стану», позивачеві оголошено про простій з 08.07.2022 року. 24.08.2022 року наказом в.о. директора КНП «КМПБ №3» О.Бала № 148 «Про затвердження загальної кількості ліжок та структури ліжкового фонду КНП «КМПБ №3» приведено у відповідність ліжковий фонд до запланованої кількості медичних послуг та раціонального використання матеріальних, фінансових та людських ресурсів підприємства. Ліжковий фонд відділення гінекології № 1 становить 25 ліжок, відділення гінекології №2 15 ліжок. Тобто всього 40 ліжок. 05.09.2022 року наказом в.о. директора КНП «КМПБ №3» Н.Гички №153 «Про введення в дію структури КНП «КМПБ №3», з метою оптимізації і ефективності використання виробничого потенціалу, матеріальних, трудових та фінансових ресурсів закладу на підставі, зокрема, Наказу № 148 затверджено структуру та організаційну структуру КНП «КМПБ №3» та зазначено дату введення в дію структури та організаційної структури 05.12.2022. Наказ №218 втратив чинність. Відповідно до Структури КНП «КМПБ №3», затвердженої наказом КНП «КМПБ №3» від 05.09.2022 року №153, до лікувальної частини закладу входить відділення гінекології т ендоскопічної хірургії. 05.09.2022 року в.о. директором КНП «КМПБ №3» Н.Гичкою направлено повідомлення голові Первинної профспілкової організації КНП «КМПБ №3» про заплановане скорочення чисельності та штату працівників з 05.12.2022 року. 08.09.2022 року наказом в.о. директора КНП «КМПБ №3» Н. Гички №155 затверджено штатний розпис КНП «КМПБ №3», відповідно до якого виведено зі штатного розпису шляхом скорочення чисельності 39 одиниць, зокрема 19 посад лікарів-акушерів-гінекологів. Відповідно до вказаного штатного розпису у відділенні гінекології та ендоскопічної хірургії (40 ліжок) передбачено 34 штатні одиниці, в тому числі 5,5 штатних одиниць лікаря-акушера-гінеколога. А отже, виходячи з вище зазначених наказів відбулась реорганізація відділення гінекології №1 та №2 у відділення гінекології та ендоскопічної хірургії. Під час перебування у простої, 04.10.2022 року позивача викликали до адміністрації КНП «КМПБ №3» та надали повідомлення про те, що у зв`язку із скороченням чисельності штату працівників, зміною істотних умов праці відповідно до стст. 32, 492 КЗпП України, позивачеві запропоновано переведення на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології ендоскопічної хірургії (на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_3 ) з посадовим окладом згідно штатного розпису з 05.12.2022 року. В повідомленні зазначено, що у разі не згоди на продовження роботи в нових умовах трудовий договір буде припинено відповідно до норм чинного законодавства. Так вказано, що дане повідомлення надане на підставі наказів КНП «КМПБ № 3» № 153 від 05.09.2022 року та № 155 від 08.09.2022 року. Згідно наказу в.о. директора КНП «КМПБ №3» Н.Гички №340 к/тр від 14.12.2022 року «про переведення працівників», позивача лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології переведено на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопії хірургії на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_3 з 15 грудня 2022 року з оплатою праці згідно штатного розпису за фактично відпрацьований час. Разом з цим, згідно даних трудової книжки позивач перебував на посаді лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № 2, а тому наказ № 340 к/тр, яким позивача переведено із відділення № 1, також і з цих підстав, не відповідає дійсності та вимогам закону. 08.02.2023 року позивачеві надано лист за підписом в.о. директора КНП «КМПБ №3» Н.Гички №061-145/190, про закінчення терміну відпустки по догляду за дитиною та виходу основного працівника ОСОБА_3 13.02.2023 року запропоновано переведення на 0,25 посади лікаря-акушера-гінеколога відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології (на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_4 ) з посадовим окладом згідно штатного розпису з 10.02.2023 року. Згоди на переведення на 0,25 декретної посади (без визначення строку) позивач не надавав. У наказі про переведення позивача на посаду на час відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не зазначено конкретних строків такої відпустки та зазначено, що таке переведення відбулося з посади лікаря-акушера-гініколога відділення №1, тоді як він працював на посаді лікаря-акушера-гініколога відділення №2, то вважає наказ про переведення незаконним, а трудовий договір - безстроковим. Відтак, за незаконності наказу про переведення на декретну посаду та незаконності визначення строковості трудового договору, застосування положень п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП при звільненні позивача у зв`язку із закінченням строку трудового договору - є незаконним, а отже і наказ про звільнення підлягає визнанню недійсним з поновленням позивача на рівнозначній посаді на умовах безстрокового трудового договору. Позивач вважає, що має переважне право на залишення на посаді, оскільки має більше 12 років безперервного трудового стажу, високу продуктивність роботи, вчасно виконує вимоги щодо підвищення своєї кваліфікації, за весь період роботи не мав жодних дисциплінарних стягнень, скарг від пацієнтів, нагороджувався відповідачем почесними грамотами за багаторічну сумлінну працю. Однак відповідачем не взяті до уваги рівень кваліфікації позивача та його продуктивність праці при визначенні переважного права на залишення його на роботі. В повідомленні про наступне звільнення запропоновано переведення на посаду, яка зайнята іншим працівником, що перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною. При цьому позивача не повідомляли про вихід працівника із відпустки 13.02.2023 року. За таких умов позивач би відмовився на таку пропозицію. Станом на 29.12.2022 року у відповідача були вільні наступні посади: лікар-акушер-гінеколог, помічник лікаря-епідеміолога, однак вказані посади позивачеві запропоновані не були. Крім того, позивач вважає, що були відсутні підстави для оголошення простою не з вини працівників для певної категорії працівників, а тому є підстави для визнання незаконним та скасування наказу КНП «КМПБ №3» № 204к/тр від 07.07.2022 року в частині оголошення простою позивачу. Позивач вважає, що за період простою йому підлягає виплата грошових коштів у розмірі 91 697,40 грн. та моральна шкода у розмірі 20 000,00 грн.

Системою автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею у справі визначено Каліушко Ф.А.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 10.03.2023 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та за наявними у справі матеріалами.

14.04.2023 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Сторона відповідача вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню. В обґрунтування своїх заперечень зазначено наступне. Відповідно до наказу КНП «КМПБ №3» від 02 січня 2015 року № 9 к/тр ОСОБА_1 лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № 2 було переведено на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № 1. У зв`язку із затвердженням нової структури передбачалось скорочення 39 штатних одиниць, а також зміна істотних умов праці частини працівників та доручено кадровому підрозділу вжити заходів щодо попередження працівників про можливе їх вивільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України та/або про зміну істотних умов праці. 05.10.2022 року позивачу було запропоновано переведення на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії (на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_3 ). Позивач прийняв пропозицію і цього ж дня власноруч написав заяву про переведення його з посади лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № 1 на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії (на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_3 ). В цій же заяві позивач повідомляє, що він попереджений про введення в дію нової штатної структури, зауважень не має, з новими умовами праці ознайомлений і вважає, що його права як працівника у зв`язку із змінами істотних умов праці не порушені. Відповідно до поданої заяви на підставі наказу КНП «КМПБ № 3» від 14.12.2022 року № 340 к/тр ОСОБА_1 лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № 1 переведено на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_3 з 15 грудня 2022 року з оплатою праці згідно з штатним розписом за фактично відпрацьований час. З тексту наказу вбачається, що він містить чітке посилання, що позивач переводиться на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_3 . Це в свою чергу, свідчить про те, що позивача було переведено на посаду тимчасово відсутнього працівника до фактичного його виходу на роботу і з позивачем укладено строковий трудовий договір відповідно до п. 2 та п. 3 ч. 1 ст. 23 КЗпП України. Термін дії строкового трудового договору, що було укладено з позивачем визначається конкретними обставинами, а саме виходом ОСОБА_3 на роботу у зв`язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до 3-х років і позивачу було про це достеменно відомо. У зв`язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до 3-х років та виходом на роботу основного працівника ОСОБА_3 13.02.2023 року, позивачу 08.02.2023 року було запропоновано продовжити трудові відносини на умовах строкового трудового договору на 0,25 посади лікаря-акушера-гінеколога відділення патології вагітності та екстрагенітальної патології (на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_4 ). Проте позивач відмовився від переведення і 09.02.2023 року був звільнений із займаної посади на підставі п.2 ч.1 ст. 36 КЗпП України. З 2015 року позивач обіймав посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № 1, що підтверджується наказом від 02.01.2015 року № 9 к/тр, а також власноруч написаними заявами самого позивача, зокрема, заявою про переведення від 05.10.2022 року, заявами про надання позивачу щорічних відпусток від 14.07.2021 року, 21.09.2021 року, 21.06.2022 року. Дані обставини підтверджують, що на момент переведення на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії на час відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_3 , позивач обіймав посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № 1, про що йому було достеменно відомо. Відсутність в його трудовій книжці запису про переведення його у 2015 році з посади лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № 2 на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № 1 є технічною помилкою, яка може бути виправлена в порядку передбаченому Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників. Наказ КНП «КМПБ №3» від 14.12.2022 року № 340 к/тр «про переведення працівників» позивач не оскаржував. Таким чином, відсутні підстави для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 , поновлення його на посаді лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії та стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Необхідність проведення змін в організації діяльності відповідача та скорочення штату працівників виникла у зв`язку зі зменшенням кількості пацієнтів, що отримують стаціонарну та амбулаторну допомогу через збройну агресію російської федерації, що суттєво вплинуло на кількість коштів, що отримує відповідач за програмою медичних гарантів. У зв`язку з організаційно-штатними змінами позивачу було повідомлено про зміну істотних умов його праці шляхом його переведення на тимчасово вільну посаду до виходу з відпустки по догляду за дитиною до трьох років ОСОБА_3 , а не про його звільнення у зв`язку зі скороченням, а тому до нього не застосовувалися положення ст. 42 КЗпП України. Вимога позивача про стягнення на його користь виплати за час простою в розмірі середнього заробітку в сумі 91 697,40 грн. є безпідставною, оскільки на час його простою були відсутні обставини, що створювали небезпеку для його життя чи здоров`я або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища. Позивачу було оголошено простій з 07.07.2022 року, тобто через два місяці після закінчення активних бойових дій на території м. Києва, у зв`язку із відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання ним роботи. Протягом простою позивач отримував кошти в розмірі посадового окладу, що відповідає ч. 1 ст. 113 КЗпП України. Позивач не зазначає та не надає відповідних доказів, у чому саме полягали його моральні страждання, їх тривалість, характер, які саме втрати нормальних життєвих зв`язків мали місце і їх наслідки, і чому розмір моральної шкоди складає саме 20 000,00 грн.

27.04.2023 року на електронну пошту суду позивачем подано відповідь на відзив, в якій викладена позиція позивача, аналогічна доводам позовної заяви.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно із ст. 3 КЗпП України передбачає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з КНП «Київський міський пологовий будинок № 3».

Так, відповідно до витягу з наказу № 9 к/тр від 02.01.2015 року ОСОБА_1 лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології № 2 переведено на посаду лікаря-акушера-гінеколога в відділення гінекології № 1 з стаціонаром денного перебування з 01.01.2015 року посадовим окладом згідно зі штатним розписом і оплатою пропорційно до відпрацьованого часу.

Відповідно до Статуту КНП «КМПБ № 3», затвердженого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 31.01.2020 року № 192, комунальне некомерційне підприємство «Київський міський пологовий будинок № 3» виконавчого органу Київської міської ради є закладом охорони здоров`я, неприбутковим підприємством, заснованим на комунальній власності територіальної громади міста Києва, віднесеним до сфери управління виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та підпорядкованим Департаменту охорони здоров`я виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Відповідно до наказу КНП «КМПБ №3» № 146 від 29.10.2018 року, ліжковий фонд відповідача станом на 01.08.2022 року становив 190 ліжок.

За результатами проведеного аналізу показників діяльності відповідача за перше півріччя 2022 року було встановлено суттєве зниження кількості пацієнтів, що обумовило необхідність коригування ліжкового фонду шляхом його зменшення, про що свідчить копія службової записки від 12.08.2022 року.

22.08.2022 року, на виконання наказу КНП «КМПБ №3» № 146 «про комісію з питань аналізу господарської діяльності КНП «КМПБ № 3», відповідачем з метою аналізу фінансових, матеріально-технічних та кадрових ресурсів підприємства та покращення ефективності управління майном і коштами було створено відповідну комісію, якою було проведено аналіз господарської діяльності та ефективності використання матеріальних, технічних та кадрових ресурсів відповідача, складено висновок та надано наступні рекомендації: у найкоротші строки переглянути та вдосконалити структуру відповідача з урахуванням оптимізованого ліжкового фонду; оптимізувати кількість кадрового забезпечення шляхом скорочення чисельності та штату працівників, зміни істотних умов праці працівників, зміни назв посад з дотриманням вимог трудового законодавства.

24.08.2022 року наказом КНП «КМПБ №3» № 148 «про затвердження загальної кількості ліжок та структури ліжкового фонду КНП «КМПБ № 3» затверджено нову структуру ліжкового фонду відповідача із загальним числом ліжок 130, тобто ліжковий фонд було зменшено на 60 ліжок.

Наказом від 05.09.2022 року № 153 було затверджено структуру та організаційну структуру відповідача, які вводились з 05.12.2022 року.

05.09.2022 року на виконання вимог 49 КЗпП України відповідачем повідомлено профспілку шляхом направлення листа від 05.09.2022 № 061-145/914 на електронну адресу голови ППО КНП «КМПБ № 3 Пучко М.С., який був отриманий 07.09.2022 року.

Наказом КНП «КМПБ №3» від 08.09.2022 року № 155 передбачалось скорочення 39 штатних одиниць, а також зміна істотних умов праці частини працівників з 05.12.2022 року; створено комісію з визначення кандидатур працівників, які підпадають під скорочення та доручено кадровому підрозділу вжити заходи щодо попередження працівників про можливе їх вивільнення на підставі пункту 1 ст. 40 КЗпП та/або про зміну істотних умов праці.

Наказом КНП «КМПБ №3» від 10.10.2022 року № 177 змінено дату введення в дію нової структури та штатного розпису відповідача, а також змінено дату звільнення працівників з 05.12.2022 року на 15.12.2022 року.

04.10.2022 року, у зв`язку з організаційно-штатними змінами, позивачу направлено повідомлення про зміну істотних умов його праці шляхом його переведення на тимчасово вільну посаду до виходу з відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_3

05.10.2022 року позивачем написано власноручно заяву про переведення його з 05.12.2022 року з посади лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення № 1 на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії до виходу з відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_3 .

Згідно з витягу з наказу № 340 к/тр від 14.12.2022 року ОСОБА_1 лікаря-акушера-гінеколога гінекологічного відділення № 1 переведено на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії до виходу з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ОСОБА_3 з 15.12.2022 року.

Наказом КНП «Київський міський пологовий будинок № 3» від 09.02.2023 року № 29к/тр з 10.02.2023 року позивач був звільнений з посади лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії шляхом припинення дії строкового трудового договору у зв`язку із закінченням відпустки по догляду за дитиною до 3-х років та виходом на роботу основного працівник ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 23 КЗпП України на період перебування декретниці у відпустці по вагітності та пологах та у відпустці для догляду за дитиною до трьох років роботодавець має право прийняти іншого працівника для заміщення тимчасово не зайнятої посади до фактичного виходу на роботу жінки, яка перебуває у відпустці. Тому з таким працівником укладається строковий трудовий договір.

Відповідно до ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є: 2) закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Таким чином, після закінчення відпустки по догляду за дитиною до трьох років основного працівника, з працівником, якого було прийнято за строковим трудовим договором, трудові відносини можуть бути розірвані за п. 2 ст. 36 КЗпП України (у зв`язку із закінченням строку його трудового договору). Для проведення процедури звільнення, заяви працівника не потрібно, оскільки свою згоду на це він вже висловив у заяві про прийняття на роботу на визначений строк - його звільняють за наказом роботодавця, який, зазвичай, видається в останній день дії строкового трудового договору.

У наданій позивачем 05.10.2022 року відповідачу заяві про переведення на посаду лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії до виходу з відпустки по догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_3 ним особисто вказано на строковість трудових відносин, в наказі про його переведення також вказано про строковість його трудових відносин. Таким чином матеріалами справи повністю спростовуються доводи позивача про його необізнаність щодо строковості його роботи.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволенню, а відтак відмовляє у задоволенні і похідних від неї вимог, зокрема, про поновлення позивача на посаді лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії КНП «Київський міський пологовий будинок № 3» та стягнення середнього заробітку.

Відповідно до ст. 32 КЗпП України, у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Посилання позивача про те, що він має переважне право на залишення на посаді у зв`язку зі скороченням штату працівників, суд не приймає до уваги, оскільки в результаті зміни істотних умов праці позивача за його згодою було переведено на тимчасово вільну посаду та звільнено у зв`язку із закінченням у ОСОБА_3 відпустки по догляду за дитиною, а тому до позивача не застосовувались положення передбачені ст. 42 КЗпП України.

Також не заслуговують на увагу твердження позивача про незаконність та наказу КНП «КМПБ №3» № 204к/тр від 07.07.2022 року в частині оголошення простою позивачу, оскільки позивачем вказаний наказ не було оскаржено.

Відповідно до ст. 34 КЗпП України простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Статтею 113 КЗпП України, яка регулює порядок оплати під час простою, передбачено, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).

За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров`я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.

Статтею 12 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що оплата праці за час простою не з вини працівника належить до мінімальних державних гарантій в оплаті праці.

Як встановлено під час розгляду справи та не заперечувалося позивачем у позовній заяві, ОСОБА_1 протягом простою у період з серпня по жовтень 2022 року отримував кошти у розмірі посадового окладу по 7 001,00 грн., тому позовна вимога щодо стягнення на його користь за час простою середнього заробітку у сумі 91 697,40 грн. є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пунктах 9, 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно враховувати, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, порушення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди мають враховуватись вимоги розумності та справедливості.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.10.2018 р. у справі № 510/1782/13-ц та інших постановах у справах відповідної категорії.

Оскільки у задоволенні позовних вимог щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 , поновлення його на посаді лікаря-акушера-гінеколога відділення гінекології та ендоскопічної хірургії КНП «Київський міський пологовий будинок № 3» та стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу судом відмовлено, тому і позовна вимоги щодо відшкодування моральної шкоди, яка має похідний характер від основних позовних вимог, також не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, суд знаходить позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд враховує вимоги ст. 141 ЦПК України та зважаючи на відмову в позові, та приходить висновку, що такі слід покласти на позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Так, відповідачем разом з відзивом, в якому зазначено про стягнення з позивача судових витрат, до суду подано копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 01/02/23-2 від 01.02.2023 року, укладений між КНП «Київський міський пологовий будинок № 3» та Адвокатським об`єднанням «Юридичні технології», Додаток 1 до вказаного договору, який містить перелік та вартість послуг, які можуть бути надані КНП, а також Акт наданих послуг та розрахунок вартості послуг, відповідно до яких відповідачеві була надана правова допомога з підготовки процесуальних документів у суді першої інстанції у справі № 753/3263/23 на суму 9 000,00 грн.

Тому суд, враховуючи вище викладе, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь КНП «КМПБ № 3» 9 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного та керуючись стст. 1-13, 17, 18, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 3» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Комунального некомерційного підприємства «Київський міський пологовий будинок № 3» (ЄДРПОУ 05496796) витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

СУДДЯ: КАЛІУШКО Ф.А.