Постанова

від 04.10.2023 по справі 335/4798/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 04.10.2023 Справа № 335/4798/23

Запорізький апеляційний суд

Єдиний унікальний № 335/4798/23 Головуючий у 1-й інстанції: Алєксєєнко А.Б.

Провадження №22-ц/807/1964/23 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача Подліянової Г.С.,

суддів: Гончар М.С.,

Дашковської А.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадженняапеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Копанчук Марка Володимировича на ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 серпня 2023 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент», про визнання протиправними (незаконними) та скасування рішень Запорізької міської ради, застосування наслідків нікчемності правочинів та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Запорізької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент», про визнання протиправними (незаконними) та скасування рішень Запорізької міської ради, застосування наслідків нікчемності правочинів та відшкодування моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваними рішеннями Запорізької міської ради було порушено особисте немайнове право на безпечне життя і здоров`я довкілля, тому предметна юрисдикція щодо оскарження зазначених рішень органів місцевого самоврядування, зважаючи на те, що такі рішення не приймалися стосовно позивача, а щодо третьої особи, відноситься до розгляду у порядку цивільного судочинства. ОСОБА_2 зазнала моральну шкоду через порушення особистого немайнового права, натомість порушення права було спричинене прийняттям незаконних рішень відповідачем та укладення нікчемних договорів.

На підставі вищевикладеного просила суд:

1. Визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року № 42 «Про внесення змін до містобудівної документації щодо розміщення багатофункціонального комплексу громадського призначення з організацією міської площі по АДРЕСА_1 »(Вимога 1).

2. Визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Запорізької міської ради від 30 липня 2008 року № 46/12 «Про зміну категорії земель і виду угідь по АДРЕСА_1 та внесення змін в рішення сесії Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року №42»(Вимога 2).

3. Визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехрещенні вул. Сорок років Радянської України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу».

4. Застосувати наслідки нікчемності правочину договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2009 року № 040926100470, а саме скасувати рішення (запис) 4762304 про державну реєстрацію прав оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» (Код ЄДРПОУ 34748713) на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:009:0327.

5. Застосувати наслідки нікчемності правочину договору оренди земельних ділянок від 17 квітня 2009 року № 040926100471, а саме скасувати рішення (запис) 4786758 про державну реєстрацію прав оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» (Код ЄДРПОУ 34748713) на земельну ділянку з кадастровим номером 23101000000:05:009:0349.

6. Відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_3 , яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, що були отримані внаслідок прийняття рішень Запорізької міської ради: від 29 серпня 2007 року № 42 «Про внесення змін до містобудівної документації щодо розміщення багатофункціонального комплексу громадського призначення з організацією міської площі по АДРЕСА_1 », від 30 липня 2008 року № 46/12 «Про зміну категорії земель і виду угідь по АДРЕСА_1 та внесення змін в рішення сесії Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року № 42, від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехрещенні АДРЕСА_1 для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу» та укладення догорів оренди земельних ділянок від 17 вересня 2009 року № 040926100470, № 040926100471 у розмірі 100000 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу з посиланням на ст.ст.44,185 ЦПК України.

Зазначена ухвала була оскаржена ОСОБА_1 до Запорізького апеляційного суду.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2023 року вищевказану ухвалу суду першої інстанції було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 335/4798/23, повернуто позивачеві на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, ОСОБА_1 , представник, адвокат Копанчук Марк Володимирович подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 серпня 2023 року про повернення позовної заяви позивачеві і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції не врахував, що позивач звернулася до суду з позовом про захист цивільного (особистого немайнового) права, передбаченого ст.293 ЦПК України, а саме за захистом права на безпечне для життя і здоров`я довкілля, яка не була учасником публічно-правових відносин із відповідачем, а оскаржувані рішення Запорізької міської ради є актами індивідуальної дії (ненормативними актами), які стосуються ТОВ «Ленд Дівелопмент», за результатами реалізації оскаржуваних рішень Запорізької міської ради у ТОВ «Ленд Дівелопмент» виникло цивільне право, а саме право оренди земельних ділянок на перехрещені вул.Сорок років Радянської України/вул.Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу, з можливістю знищити існуючий сквер. Реалізація оскаржуваних рішень Запорізької міської ради, та подальше укладення з ТОВ «Ланд Дівелопмент» договорів оренди земельної ділянки за вищезазначеною адресою для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу призвело до того, що у сквері імені ОСОБА_4 07 серпня 2018 року знищили більше ніж 500 дерев,тим самим негативно вплинувши на здоров`я позивача та призвело до порушення права позивача на безпечне для життя і здоров`я довкілля. Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 було обрана належний спосіб захисту цивільних пав та інтересів, визначений ст. ст. 16, 21 ЦК України, визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування. Спірні правовідносини у цій справі пов`язані з необхідністю захистити права на земельну ділянку, тобто права цивільного, тобто несуть приватноправовий характер, тому позов у справі не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з ч. 2ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першоїстатті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Частиною 6ст. 353 ЦПК Українипередбачено оскарження ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові).

Відповідно до ч. 13ст. 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 6) ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженні у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відповідно дост. 379 ЦПК Українипідставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятоїстатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Ухвала суду першої інстанції про повернення позовної заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними (незаконними) та скасування рішень Запорізької міської ради, застосування наслідків нікчемності правочинів та відшкодування моральної шкоди, мотивована тим, що позивачем відповідно до п.2 ч.4 ст.185 ЦПК України порушено правила об`єднання позовних вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства (у вказаній справі адміністративного і цивільного). Позовна вимога про визнання протиправними та скасування рішень Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року № 42 «Про внесення змін до містобудівної документації щодо розміщення багатофункціонального комплексу громадського призначення з організацією міської площі по АДРЕСА_1 » та від 30 липня 2008 року № 42», позивач посилається на порушення вказаним органом місцевого самоврядування встановленого закон порядку підготовки та ухвалення таких рішень, а також на те, що вказані рішення були прийняті з порушенням вимог низки статей Земельного кодексу України, Законів України «Про планування і забудову територій», «Про основи містобудування», Про охорону навколишнього природного середовища», «Про екологічну експертизу». Отже, в частині цих вимог позивач оспорює рішення Запорізької міської ради як суб`єкта владних повноважень у галузі будівництва, і тому такі вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Об`єднання цих вимог з вимогою про відшкодування моральної шкоди не свідчить про те, що вони в цілому підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. При цьому суд враховує, що вимога про відшкодування моральної шкоди, завданої протиправною поведінкою Запорізької міської ради, фактично є похідною як від вимог, що підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, так і від вимог, що підлягають розгляду в порядку й цивільного судочинства. За таких умов роз`єднання цих вимог э неможливим через те, що позивач не конкретизує, яка частина моральної шкоди завдана кожним з оскаржуваних рішень Запорізької міської ради.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися неможе з наступних підстав.

Статтею 10 ЦПК Українивизначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першоїстатті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зістаттею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно дост. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено, що 05 червня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя із позовом до Запорізької міської ради, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» про визнання протиправними (незаконними) та скасування рішень ЗМР, застосування наслідків нікчемності правочинів та відшкодування моральної шкоди (т.1 а.с.2-22).

В позовній заяві ОСОБА_1 просила суд:

1. Визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року № 42 «Про внесення змін до містобудівної документації щодо розміщення багатофункціонального комплексу громадського призначення з організацією міської площі по АДРЕСА_1 »(Вимога 1).

2. Визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Запорізької міської ради від 30 липня 2008 року № 46/12 «Про зміну категорії земель і виду угідь по АДРЕСА_1 та внесення змін в рішення сесії Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року №42»(Вимога 1).

3. Визнати протиправним (незаконним) та скасувати рішення Запорізької міської ради від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехрещенні вул. Сорок років Радянської України та вул. Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу».

4. Застосувати наслідки нікчемності правочину договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2009 року № 040926100470, а саме скасувати рішення (запис) 4762304 про державну реєстрацію прав оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» (Код ЄДРПОУ 34748713) на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:009:0327.

5. Застосувати наслідки нікчемності правочину договору оренди земельних ділянок від 17 квітня 2009 року № 040926100471, а саме скасувати рішення (запис) 4786758 про державну реєстрацію прав оренди Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» (Код ЄДРПОУ 34748713) на земельну ділянку з кадастровим номером 23101000000:05:009:0349.

6. Відшкодувати моральну шкоду ОСОБА_3 , яка полягає у фізичному болю та стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з ушкодженням здоров`я, що були отримані внаслідок прийняття рішень Запорізької міської ради: від 29 серпня 2007 року № 42 «Про внесення змін до містобудівної документації щодо розміщення багатофункціонального комплексу громадського призначення з організацією міської площі по АДРЕСА_1 », від 30 липня 2008 року № 46/12 «Про зміну категорії земель і виду угідь по АДРЕСА_1 та внесення змін в рішення сесії Запорізької міської ради від 29 серпня 2007 року № 42, від 24 грудня 2008 року № 62/131 «Про передачу в оренду Товариства з обмеженою відповідальністю «Ленд Дівелопмент» земельних ділянок на перехрещенні АДРЕСА_1 для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу» та укладення догорів оренди земельних ділянок від 17 вересня 2009 року № 040926100470, № 040926100471 у розмірі 100000 грн.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 червня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу з посиланням на ст.ст.44,185 ЦПК України (т.1 а.с. 138-139).

Зазначена ухвала була оскаржена ОСОБА_1 до Запорізького апеляційного суду.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 серпня 2023 року вищевказану ухвалу суду першої інстанції було скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.2 а.с. 101-106).

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 серпня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 у справі № 335/4798/23, повернуто позивачеві на підставі п. 2 ч. 4 ст. 185 ЦПК України, у зв`язку з порушенням позивачем правил об`єднання позовних вимог, роз`єднання яких судом є неможливим і через те, що позивач не конкретизує, яка частина моральної шкоди завдана кожним з оскаржуваних рішень Запорізької міської ради, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 11 червня 2019 року у справі № 917/375/18 (т.2 а.с. 112-114).

Відповідно частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є позовна заява.

За змістом ч. 1ст. 187 ЦПК Українисуд відкриває провадження у справі за відсутності підставі для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК Українисуддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 124 Конституції Українизакріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Згідно ч. 1ст. 19 ЦПК Українисуди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також органи і особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Відповідно до частини 1статті 2 КАС Українизавданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктами 1, 2 частини 1статті 4 КАС Українивизначено, що адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до частин 1, 3статті 19 КАС Україниюрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 7 частини 1статті 4 КАС Українисуб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди виходять із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватно-правові відносини відрізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі N 813/1076/17 та від 14 листопада 2018 року у справі N 817/986/17, від 15 квітня 2020 року у справі № 727/8819/16а

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владний управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Стаття 15 Цивільного кодексу України(далі -ЦК) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частинами першою, четвертоюстатті 11 ЦКцивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 10 частини другоїстатті 16 ЦКцивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з пунктом другим частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли порушені правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, у яких є підстави для застосування положень статті 188 цього Кодексу).

Відповідно до частин першої та другої статті 188 ЦПК України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами: одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; одного й того самого позивача до різних відповідачів; різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення цивільного спору.

Таким чином, позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Об`єднаними можуть бути позовні заяви, які пов`язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоч і різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними є позовні вимоги, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

У розумінні положень частини першої статті 188 ЦПК України порушення правил об`єднання позовних вимог має місце у випадках, якщо заявлені в одній позовній заяві вимоги не пов`язані підставою виникнення або поданими доказами (не є однорідними); не співвідносяться між собою як основна та похідна. Крім того, не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які можуть і відповідати критеріям, наведеним у частині першій статті 188 ЦПК України, проте підпадають під заборони, прямо визначені у частинах четвертій, п`ятій вказаної статті.

Разом із тим, у разі порушення правил об`єднання позовних вимог суд з метою виконання завдання цивільного судочинства не має обов`язку повернути позовну заяву, а за клопотанням учасника справи або за власної ініціативи, надавши доступ до суду та відкривши провадження у справі, має можливість самостійно роз`єднати позовні вимоги за правилами частини шостої статті 188 ЦПК України та розглянути кожну із заявлених вимог окремо.

Як наслідок, ухвала суду про повернення позовної заяви з підстав порушення правил об`єднання позовних вимог, не може вважатися законною та обґрунтованою.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 грудня 2022 року у справі N 182/1919/22.

Крім того, відповідно до роз`яснень п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року N 3 "Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ", земельні відносини, суб`єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об`єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно, спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб`єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року N 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

Водночас, відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст.49, ч. 1 ст.51 ЦПК Українипозивач не позбавлений права до закінчення підготовчого засідання збільшити або зменшити розмір позовних вимог, залучити до участі у справі співвідповідача, якщо буде вважати цю процесуальну дію необхідною для вирішення спору.

Встановивши, що перша та друга вимоги ОСОБА_1 не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, суд дійшов висновку про недотримання позивачем вимог ст. ст.20,188 ЦПК Українищодо правил об`єднання позовних вимог та на підставі п.2ч. 4ст. 185 ЦПК Україниповернув позовну заяву, оскільки в частині цих вимог позивач оспорює рішення Запорізької міської ради як суб`єкта владних повноважень у галузі будівництва, і тому такі вимоги підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

У порушення норм процесуального права суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про порушення правил об`єднання позовних вимог.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їхньої посадової або службової особи, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язані з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів у відповідності до положень ст.21 ЦК України ( п.7.13 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі 3906\392/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справв № 809/739/17 зроблено висновок, що рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимога про визнання рішення незаконним можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких грунтується позов, мають протиправний характер.

Колегія суддів зауважує, що у цій справі, позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом про захист цивільного (особистого немайнового) права, передбаченого ст.293 ЦК України, а саме за захистом права на безпечне для життя і здоров`я довкілля. ОСОБА_1 не була учасником публічно-правових відносин із відповідачем, а оскаржувані рішення Запорізької міської ради є актами індивідуальної дії (ненормативними актами), які стосуються третьої особи ТОВ «Ленд Дівелопмент». ОСОБА_1 в позовній заяві зазначила, що за результатами реалізації оскаржуваних рішень Запорізької міської ради у ТОВ «Ленд Дівелопмент» виникло цивільне право, а саме право оренди земельних ділянок на перехрещені вул.Сороків років Радянської України та вул.Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу, з можливістю знищити існуючий сквер. Саме у зв`язку з реалізацією всіх оскаржуваних рішень Запорізької міської ради у ТОВ «Ленд Дівелопмент» виникло право оренди земельних ділянок для розташування надземного, а не підземного багатофункціонального торгово-розважального комплексу, як погоджувалось спочатку. Вважає, що рішення Запорізької міської ради № 42 від 29 серпня 2007 року, № 46/12 від 30 липня 2008 року створювалися правові підстави для подальшої передачі ТОВ «Ленд Дівелопмент», згідно рішення № 62/131 від 24 грудня 2008 року, в оренду земельних ділянок для розташування наземного багатофункціонального торгово-розважального комплексі, з можливістю знищити існуючий сквер. Реалізація оскаржуваних рішень Запорізької міської ради, та подальше укладення з ТОВ «Ленд Дівелопмент» договорів оренди земельних ділянок на перехрещені вул.Сороків років Радянської України та вул.Лермонтова для розташування багатофункціонального торгово-розважального комплексу призвело до того, що у сквері імені ОСОБА_4 , 07 серпня 2018 року було знищено понад 500 дерев, тим самим негативно вплинувши на навколишнє природне середовище та на якість атмосферного повітря, що в решті негативно вплинуло на здоров`я позивача та призвело до порушення її права на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Отже, звертаючись з позовом, ОСОБА_1 було обрано належний спосіб захисту цивільних прав та інтересів, визначений ст.ст.16,21 ЦК України: визнання незаконним та скасування правового акту індивідуальної дії, виданого органом місцевого самоврядування.

Тому, спір, який виник між сторонами, не публічно-правовий а приватно-правовий, оскільки спірні відносини пов`язані на думку позивача із захистом її порушеного права на безпечне для життя і здоров`я довкілля.

Отже матеріали цієї цивільної справи свідчать про те, що суд першої інстанції дещо формально підійшов до упорядкованого процесуального провадження у справі, постановив оскаржувану ухвалу у порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, через що позивач дійсно позбавлений права на справедливий судовий розгляд, на доступ до правосуддя.

Крім того, слід зауважити, що Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя вже неодноразово поверталася позовна заява ОСОБА_1 , що є продовженням систематичного обмеження судом першої інстанції права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, що суперечить ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основополдожних свобод.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що її справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Європейського суду з прав людини природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

За наведених обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена місцевим судом без чіткого дотримання норм процесуального права, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 , представника, адвоката Копанчук Марка Володимировича підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала - скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі викладеного та враховуючи фундаментальний принцип безперешкодного доступу до правосуддя, визначений Конвенцією прозахист правлюдини таосновоположних свобод (п. 1 ст. 6), апеляційний суд вважає, що постановлена Орджонікідзевським районним судом м. Запоріжжя 24 серпня 2023 року ухвала про повернення позову підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.379ЦПК України (порушення норм процесуального права).

Керуючись ст. ст. 258, 367, 368, 374, 379, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Копанчук Марка Володимировича- задовольнити.

Ухвалу Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 24 серпня 2023 року у цій справі скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повна постанова складена 04 жовтня 2023 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Гончар М.С. Дашковська А.В.