Ухвала

від 03.10.2023 по справі 639/487/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 639/487/23 Головуючий 1ї інстанції: ОСОБА_1

Апеляційне провадження № 11-сс/818/1070/23 Доповідач ОСОБА_2

Категорія арешт майна

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

головуючого ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участюпредставника власника майна ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу представника власників майна ТОВ «АЙГРІН ПРОДЖЕКТ», ТОВ «ПРОДЖЕКТ ЕКСПЕРТ» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 26 липня 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42023220000000028 від 31.01.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, про арешт майна, -

У С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.

Слідчим відділом ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42023220000000028 від 31.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, за фактом заволодіння бюджетними коштами посадовими особами Мереф`янської міської ради в ході проведення аварійно-відновлювальних робіт Комунального закладу «Мереф`янська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6».

Органом досудового розслідування встановлено, що 11.11.2021 року між Мереф`янською міською радою та ТОВ "Терра Проджект" (код ЄДРПОУ 38376988) укладено договір №645 на виготовлення проектно-кошторисної документації «Реконструкція будівель Комунального закладу «Мереф`янська загальноосвітня школа ІІІІ ступенів № 6». 17.03.2022 року в результаті ракетного обстрілу м. Мерефа постраждала будівля Мереф`янської школи. Відповідно до додаткової угоди №3 від 12.10.2022 року щодо усунення аварії у бюджетній установі відповідно до договору № 645 грошові кошти у розмірі 3 млн. 715 тис грн. у період з 21.11.2022 року по 23.11.2022 року були перераховані на рахунок ТОВ "Терра Проджект" у період з 21.11.2022 року по 23.11.2022 року двома платежами, хоча передбачений обсяг робіт не виконаний.

06.07.2023 року в період часу з 07:30 до 11:36 год, на підставі ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова (номер справи 639/487/23, н/п №1-кс/639/1135/23), проведено обшук за місцем мешкання колишнього директора ТОВ «Терра Проджект» - ОСОБА_8 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Під час проведення обшуку виявлені та вилучені речі та документи відповідно до переліку, зазначеному в протоколі обшуку, в тому числі й печатки та документи, які були поміщені до сейф-пакету WAR16483305 та вилучені до СУ ГУНП в Харківській області.

07.07.2023 року на адресу Жовтневого районного суду м. Харкова засобами поштового зв`язку направлено клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.07.2023 року клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків, зазначених в ухвалі протягом 72 годин з моменту отримання ухвали.

Зазначену ухвалу отримано прокурором 20.07.2023 року о 13 годині 45 хвилин.

21.07.2023 року прокурор подав до суду клопотання про арешт майна, яке було вилучено в ході проведення обшуку 06.07.2023 року

В обґрунтуванняклопотання прокурорпосилався нате,що метоюнакладання арештуна майноє забезпеченнязбереження речовихдоказів,що передбаченоп.1ч.2ст.170КПК України,з метою недопущення приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі цих доказів, оскільки незастосування такого заходу призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Ухвалою слідчогосудді Жовтневого районного суду м.Харкова від 26 липня 2023 року клопотання про арешт майна задоволено.

Суд вирішив накласти арешт на майно, яке буловилучене під час проведення обшуку 06.07.2023 рокув період часу з 07:30 год до 11:36 годзамісцем мешкання колишнього директора ТОВ «Терра Проджект» - ОСОБА_8 , за адресою: Київська область, Бориспільський район, с. Іванків, вул. Любарецька, 46,а саме:

1.Печатку ТОВ «Айгрін проджект» (код ЄДРПОУ 42403289);

2.Печатку ТОВ «Проджект експерт» (код ЄДРПОУ 43548799);

3.Опис документів, що надаються юридичною особою для проведення державної реєстрації ТОВ «Проджект експерт» (код ЄДРПОУ 43548799) від 31.03.2023 на 1 арк.;

4.Опис документів, що надаються юридичною особою при проведенні державної реєстрації (код 501194828193) без дати (оригінал та копія) на 2 арк.;

5.Протокол №1 від 04.03.2020 рішення ТОВ «Проджект експерт» на 1 арк.;

6.Виписки ЄДР юридичних осіб від 05.04.2023 на 1 арк. та від 06.03.2020 на 2 арк.;

7.Витяг №2026594500753 з реєстру платників ПДВ від 13.03.2020 на 1 арк.;

8.Наказ №1 від 10.03.2020 «Про призначення директора ТОВ «Проджект експерт» на 1 арк.;

9.Повідомлення про прийняття працівника на роботу від 10.03.2020;

10.Статут ТОВ «Проджект експерт» на 10 арк.;

11.Опис документів, що надаються для державної реєстрації від 12.07.2021 в 2х примірниках;

12.Виписку з ЄДР юридичних осіб ТОВ «Проджект експерт» від 13.07.2021;

13.Протокол №28-02/20 від 28.02.2020 на 1 арк.;

14.Рішення №09-07/21 від 09.07.2021;

15.Рішення №12-07/21 від 12.07.2021 (оригінал та копія) на 2 арк.;

16.Наказ №1 від 12.07.2021 в 2х примірниках про прийняття на роботу;

17.Структура ТОВ «Проджект експерт» на 1 арк. (2 примірники: оригінал та копія);

18.Фінансову звітність на 4 арк.;

19.Договір надання бухгалтерських послуг (без дати) на 6 арк.;

20.Договір суборенди приміщення №04-03/20 від 04.03.2020 на 4 арк.;

21.Довіреність №06-03/20 на 1 арк;

22.Опис документів, що надаються для проведення державної реєстрації ТОВ «Айгрін Проджект» від 27.03.2023, 12.07.2021;

23.Рішення учасника №23/03-24 від 24.03.2023 на 1 арк.;

24.Рахунок-фактура №ВКА 42403289 від 18.10.2018;

25.Протокол №1 від 17.08.2018 ТОВ «Айгрін проджект»;

26.Протокол №28-02/20 від 28.02.2020 на 1 арк ТОВ «Айгрін проджект»;

27.Виписку з ЄДР ТОВ «Айгрін проджект» на 2 арк від 13.07.2021, 20.08.2018, 29.03.2023;

28.Статут ТОВ «Айгрін проджект» на 6 арк.;

29.Наказ №1 від 21.08.2018 про призначення директора на 1 арк.;

30.Повідомлення від 20.08.2018 про прийняття працівника на роботу;

31.Витяг з реєстру платників ПДВ від 10.09.2018;

32.Довіреність від 17.08.2018;

33.Рахунок-фактура №ВКА 42403289 від 18.10.2018.

Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.

В апеляційній скарзі представник власника майна ТОВ «АЙГРІН ПРОДЖЕКТ», ТОВ «ПРОДЖЕКТ ЕКСПЕРТ» - адвокат ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити у задоволенні клопотання про арешт майна.

В обґрунтування апеляційної скарги адвокат звертає увагу, що слідчим суддею зазначено, що досудове розслідування здійснюється СВ ВП №1 ГУНП в Харківській області, однак зазначене не відповідає дійсності, оскільки досудове розслідування здійснюється СУ ГУНП в Харківській області, а тому було порушено підсудність розгляду клопотання про арешт майна.

Вказує, що прокурором було порушено строк звернення до суду з клопотанням про арешт майна, оскільки, на переконання апелянта, строк повинен був відраховуватись з 10.07.2023 року з дня постановлення ухвали про повернення клопотання про арешт майна, а не з дня отримання копії ухвали слідчого судді.

Зазначає, що слідчий суддя розглянув клопотання прокурора без участі представника власників майна та провів судове засідання під час дії «повітряної тривоги», яка діяла у м.Києві на час розгляду справи.

Крім того, посилається на те, що ст.191 КК України містить матеріальний склад злочину, однак у кримінальному провадженні не встановлено збитки та потерпілих, а також арешт на майно, яке було вилучено під час обшуку, блокує роботу юридичних осіб та прокурором не наведено достатнього обґрунтування для чого потрібні оригінали документів та печатки, а також майно яке було вилучено не має жодного відношення до кримінального правопорушення.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор до початку судового розгляду подав до апеляційного суду заяву в якій просить провести судовий розгляд без його участі та просить відмовити у задоволені апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна на підтримання вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Згідно положень ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі "Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно доч.11ст.170КПК України,заборона абообмеження користування,розпорядження майномможуть бутизастосовані лишеу разі,коли існуютьобставини,які підтверджують,що їхнезастосування призведедо приховування,пошкодження,псування,зникнення,втрати,знищення,використання,перетворення,пересування,передачі майна.

Відповідно до положень ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до положень ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційноїінстанції переглядаєсудові рішеннясуду першоїінстанції вмежах апеляційноїскарги,а томуколегією суддівперевіряється ухваласлідчого судділише щодообґрунтованості арештугрошових коштів. В іншій частині ухвала слідчого судді не переглядається, оскільки іншими власниками майна апеляційні скарги не подавались.

З матеріалів провадження вбачається, щоСлідчим відділом ВП №1 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження №42023220000000028 від 31.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 29.06.2023 року надано дозвіл на проведення обшукуза місцем фактичного мешкання ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_8 , з метою відшукання та вилучення документів, чорнових записів, а також інформації, що перебуває на комп`ютерній техніці, електронних носіях інформації (карти пам`яті, USB флеш накопичувачі, інше), мобільних телефонах щодо розробки проектної документації на реконструкцію Комунального закладу «Мереф`янська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №6 Мереф`янської міської ради».

06.07.2023 року в період часу з 07:30 год до 11:36 год, на підставі вказаної ухвали Жовтневого районного суду м. Харкова проведено обшук, під час якого було виявлено та вилучено речі та документи згідно переліку зазначеного вище.

Постановою слідчого від 07.07.2023 року вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженню №42023220000000028 від 31.01.2023 року.

Задовольняючи клопотання про арешт майна, слідчий суддя врахував обставини, зазначені у клопотанні та правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні та в межах якого подано клопотання, виходив з того, що органом досудового розслідування доведено, що вилучене майномістить відомості, які мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України та може бути використаним як доказ обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді з огляду на наступне.

При постановленні ухвали слідчим суддею, у відповідності до вимог КПК України, були враховані наведені в клопотанні правові підстави для арешту майна, зокрема відповідність майна критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а також доведеність мети застосування арешту майна, а саме збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності, необхідність виконання завдань у даному кримінальному провадженні, а тому слідчим суддею обґрунтовано задоволено клопотання прокурора про арешт майна, з урахуванням наявних для цього підстав, передбачених ст. 170 КПК України.

Метою накладення арешту у поданому клопотанні орган досудового розслідування зазначив забезпечення збереження речових доказів.

Статтею 100 КПК України передбачено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст. 170-174 КПК України, та згідно ч. 2, 3 ст.170КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним ч.1 ст. 98 КПК України.

Отже, з огляду на положення ч.2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст.98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Колегія суддів вважає, що на цьому етапі кримінального провадження достатньою мірою підтверджується наявність необхідності розслідування кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.191 КК України.

При накладенні арешту на вилучене майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Матеріали клопотанняпро арештмайна свідчатьпро відповідністьвилученого підчас обшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочину, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування, а також необхідні для проведення експертиз.

Відповідно до ч.1 ст.167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

За ч.2 ст.167 КПК України, тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ч.2 ст.168 КПК України,тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Відповідно до ч.7 ст.236 КПК України, при обшуку слідчий, прокурор має право проводити вимірювання, фотографування, звуко- чи відеозапис, складати плани і схеми, виготовляти графічні зображення обшуканого житла чи іншого володіння особи чи окремих речей, виготовляти відбитки та зліпки, оглядати і вилучати документи, тимчасово вилучати речі, які мають значення для кримінального провадження. Предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Таким чином, посилання апелянта на те, що в ході проведення обшуку було вилучено майно, дозвіл на вилучення якого не надавався, колегія суддів вважає безпідставними оскільки відповідно до ч.7 ст.236КПК України вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Як убачається з матеріалів провадження, досудове розслідування здійснюється за попередньою кваліфікацією кримінального правопорушення за ч.4 ст.191 КК України, а саме привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем вчинене у великих розмірах,тобто вилученемайно можемати певнийзв`язокз розслідуванимкримінальним правопорушенням. Крім того, відомості щодо кваліфікації злочину, який внесений до ЄРДР не є остаточними, оскільки пов`язані з попередньою кваліфікацією дій, який може в подальшому уточнюватись. Також, в межах досудового розслідування можуть бути виявленими нові епізоди протиправної діяльності певних осіб, підприємств або ФОП.

Відповідно до ч.10 ст.170 КПК України, не може бути арештованим майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта щодо того, що жодній особі у кримінальному провадженні не вручено повідомлення про підозру, оскільки арешт майна з підстав передбачених ч.2,3 ст.170КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна та не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Доводи апелянта про те, що слідчим суддею зазначено, що досудове розслідування здійснюється СВ ВП №1 ГУНП в Харківській області, однак зазначене не відповідає дійсності, оскільки досудове розслідування здійснюється СУ ГУНП в Харківській області, а тому було порушено підсудність розгляду клопотання про арешт майна є необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами провадження, оскільки відповідно до постанови прокурора Харківської обласної прокуратури від 01.02.2023 року було визначено підслідність кримінального правопорушення №42023220000000028 від 31.01.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України, саме за СВ ВП №1 ХРУП №1 ГУНП в Харківській області.

Посилання апелянта на те, що прокурором було порушено строк звернення до суду з клопотанням про арешт майна, оскільки, на переконання апелянта, строк повинен був відраховуватись з 10.07.2023 року з дня постановлення ухвали про повернення клопотання про арешт майна, а не з дня отримання копії ухвали слідчого судді є такими, що ґрунтуються на суб`єктивному сприйнятті матеріалів справи, оскільки ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м.Харкова від 10.07.2023 року було чітко визначено, що клопотання про арешт майна повертається прокурору для усунення недоліків, що зазначені в ухвалі протягом 72 годин з моменту отримання ухвали. Відповідно до розписки, яка міститься в матеріалах справи прокурор Харківської обласної прокуратури ОСОБА_7 20.07.2023 року отримав ухвалу слідчого судді від 10.07.2023 року та 21.07.2023 року поштою було направлено клопотання про арешт майна після усунення недоліків.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те що слідчий суддя розглянув клопотання прокурора без участі представника власників майна та провів судове засідання під час дії «повітряної тривоги», яка діяла у м.Києві на час розгляду справи, оскільки як убачається з матеріалів провадження, 26.07.2023 року ухвалою слідчого судді було задоволено клопотання про участь представника власників майна адвоката ОСОБА_6 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, однак представник власників майна в судове засідання не з`явилась, про причини неявки суду не повідомила. Разом з цим, колегія суддів приймає до уваги посилання представника власників майна про те, що судове засідання було проведено без її участі у зв`язку з неможливістю представника бути присутньою в судовому засіданні через оголошену «повітряну тривогу» у м.Києві, разом з цим колегія суддів зазначає, що таке право на участь в судовому засіданні було поновлено апеляційним судом під час перегляду ухвали слідчого судді.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, всупереч доводам апелянта наклав арешт на вилучене майно у відповідності до вимог ст.132,170 - 173 КПК України, з метою забезпечення їх збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Крім того, постановою слідчого вилучене майно було визнано речовими доказами у кримінальному провадженні та вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Також, апеляційний суд звертає увагу на те, що слідчий суддя на цій стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті і не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є накладення арешту на майно.

На переконання колегії суддів, вимоги клопотання на цьому етапі досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження.

Вилучене майно повинне бути досліджене під час досудового розслідування і може бути доказом по справі, зокрема для встановлення всіх фактичних обставин кримінального правопорушення, а також необхідністю отримання висновків відповідних спеціалістів на підтвердження або спростування факту, які слугуватимуть встановленню об`єктивної істини у кримінальному провадженні.

Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане вилучене майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, ані власником, ані його представниками не надано та колегією суддів не встановлено.

За такихобставин матеріаликлопотання проарешт майнасвідчать провідповідність вилученогопід часобшуку майна ознакам речових доказів, оскільки вони (грошові кошти) можуть містити інформацію щодо обставин вчинення злочинів з урахуванням їх специфіки, яке має значення для цього кримінального провадження і ці обставини стануть предметом перевірки під час досудового розслідування.

Крім того, системний аналіз статей 170, 171 КПК України вказує на те, що арешт на майно, як захід забезпечення кримінального провадження, застосовується до тимчасово вилученого майна та майна, яке виявлено слідчим або прокурором іншими заходами, ніж проведення обшуку.

Стосовно майна, яке було зазначено в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук, для виявлення якого і проводиться обшук, судовий контроль обмеження права власності на це майно здійснюється під час розгляду клопотання слідчого або прокурора на дачу дозволу на проведення обшуку.

Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23.01.2020 року у справі № 457/1485/13-к, провадження № 51-4881км19, що згідно ч.5ст.171 КПК Українищодо тимчасово вилученого майна слідчим подається клопотання про його арешт або таке - повертається особі, в якої було вилучено. Щодо речей та документів, на відшукання яких надано дозвіл в ухвалі про проведення обшуку, то накладення на них арештуКПК Українине передбачає.

Також, з узагальнення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» вбачається, що слідчим суддямнеобхідно ретельнооцінювати підставивіднесення певногомайна докатегорії тимчасововилученого врозумінні ст.167КПК,оскільки вонизалежать відпроцесуального порядкуйого одержанняорганом досудовогорозслідування. Зокрема, такий порядок регламентовано положеннями п. 6 ч. 2 ст. 235 та ст. 236 КПК, згідно з якими ухвала слідчого судді про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи повинна містити відомості про речі, документи або осіб, для виявлення яких проводиться обшук. Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку. На підставі ч. 7 ст. 236 КПК при обшуку слідчий, прокурор має право оглядати і вилучати речі та документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном. Таким чином, стосовно вилученого під час обшуку майна, яке не було включено до відповідного переліку, передбаченого в ухвалі слідчого судді, слідчий, прокурор повинні вносити клопотання в порядку і строки, встановлені ч.5 ст.171 КПК, а стосовно майна, яке було включене до переліку, щодо якого здійснювався обшук не зумовлює необхідності додаткового накладення арешту на таке майно в порядку ч.5 ст.171 КПК України.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що, оскільки, для законного утримання майна вилученого внаслідок проведення обшуку за переліком, зазначеним в ухвалі слідчого судді про дозвіл на обшук та обмеження прав власності немає потреби звертатись до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту на це майно, оскільки доля речових доказів вирішується на підставі вимог статті 100 КПК України. За таких обставин доводи апеляційних скарг є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ч.2, ч.3 ст.100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється впорядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Істотних порушень нормКПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено та не вбачаються такі і зі змісту апеляційних скарг.

Колегія суддів, також враховує, що цей захід забезпечення кримінального провадження є тимчасовим. Разом з цим, у подальшому власник майна має право звернутися із клопотанням про скасування цього арешту і вилучене майно йому може бути повернуто, згідно положень ст.174 КПК України.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимогст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 404,405,407,418,419,422КПК України,колегія суддів,-

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу представника власників майна ТОВ «АЙГРІН ПРОДЖЕКТ», ТОВ «ПРОДЖЕКТ ЕКСПЕРТ» - адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районногосуду м.Харковавід 26липня 2023року проарешт майна залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Колегія суддів:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4