Постанова

від 25.09.2023 по справі 908/2238/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.09.2023 року м.Дніпро Справа № 908/2238/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Іванова О.Г. (доповідач),

суддів: Верхогляд Т.А., Паруснікова Ю.Б.,

при секретарі судового засідання: Логвіненко І.Г.

представники сторін:

від позивача: Абліцов Д.В., витяг з ЄДР , директор;

від відповідача: Балацький Я.А., адвокат (поза межами суду);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 (суддя Левкут В.В., м. Запоріжжя, повний текст якого підписаний 08.05.2023) у справі № 908/2238/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енерготехцентр" (просп. Мануйлівський, буд. 11, приміщення 32, м. Дніпро, 49023)

до відповідача Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, 133)

про стягнення 3 276 409,22 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕНЕРГОТЕХЦЕНТР" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" 3276409,22 грн., з яких:

- 2 842 330,80 грн. основного боргу за договором поставки товару №53-121-01-21-10782 від 19.10.2021;

- 57 469,59 грн. 3% річних;

- 376 608,83 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору № 53-121-01-21-10782 від 19.10.2021 щодо оплати вартості отриманого товару. За доводами позивача, на виконання умов договору відповідачу відвантажено товар на загальну суму 2 842 330,80 грн., вартість якого, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, відповідач не оплатив, що є підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Посилаючись на ст.ст. 525, 526, 610, 611, 612, 712 ЦК України та ст.ст. 174, 193, 265, 216-218, 230 ГК України, позивач просив позов задовольнити.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 позов задоволено.

Стягнуто з державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енерготехцентр" 2 842 330,80 грн. основного боргу, 57 469,59 грн. 3% річних, 376 608,83 грн. інфляційних втрат та 49 146,14 грн. судового збору.

Не погодившись із зазначеним рішенням в частині стягнення 376 608,83 грн інфляційних втрат та 57 469,59 грн відсотків річних, всього в сумі 434 078,42 грн., до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в якій, з посиланням на неправильне застосування при його ухваленні норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення в частині стягнення 376 608,83 грн інфляційних втрат та 57 469,59 грн 3% річних, ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити ТОВ "НВП "Енерготехцентр" в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних втрат та 3 % річних; вирішити питання про розподіл судових витрат у встановленому порядку.

При цьому заявник апеляційної скарги посилається на те, що строк виконання зобов`язання щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ 481 388,00 грн. в договорі не встановлений.

Позивачем не дотриманий обов`язок в рамках адміністрування ПДВ щодо направлення на електронну адресу Покупця зареєстрованої податкової накладної (для оплати частини товару в розмірі ПДВ). Оскільки строк, на протязі якого необхідно сплатити вартість товару в розмірі суми ПДВ в договорі не встановлений, відповідач вважає, що необхідно керуватися ст. 530 ЦК України. Вимога щодо оплати частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 481 388,00 грн. до ВП ЗАЕС не надходила, а позовна заява, відповідно до п. 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ № 14 від 17.12.2013, не є такою вимогою. Враховуючи вищезазначене, строк оплати частини вартості поставленого товару в розмірі суми ПДВ не настав, в зв`язку з чим, здійснення оплати ПДВ - 481 388,00 грн. є правом, а не обов`язком ВП ЗАЕС.

Отже, суд попередньої інстанції, неправильно визначивши строки оплати поставленого товару, дійшов неправильного висновку про порушення ВП ЗАЕС господарського зобов`язання з оплати суми ПДВ в розмірі 481 388,00 грн.

Внаслідок неправильного визначення судом граничного строку виконання відповідачем обов`язку зі сплати частини вартості поставленого товару у розмірі суми ПДВ, неправильно визначений період прострочки зі сплати ВП «Запорізька АЕС» частини вартості товару у розмірі ПДВ, а відповідно і суми 3% річних та інфляційних втрат.

Звертає особливу увагу, що судом попередньої інстанції не надано належної правової оцінки обставинам справи в частині походження частини товару та заборону розрахунку за товар, що підтверджується матеріалами справи та було наголошено Відповідачем в судовому засіданні 25.04.2023.

Суд попередньої інстанції фактично проігнорував ті обставини, що у відповідача відсутня інформація стосовно того, чи співпрацює станом на теперішній час позивач з державою-агресором, в тому числі, чи не здійснює наразі закупівлю товарів виробництва Російської Федерації, тим самим спонсоруючи агресора. Оскільки частина товару, поставленого за договором, виробництва Російської Федерації, відповідач був фактично позбавлений права здійснити оплату такого товару.

Обставини, що склались, не залежали від відповідача та вимагали негайного вирішення, шляхом припинення оплати товару, забороненого для ввезення з території країни-агресора, що спростовує висновки суду про порушення відповідачем обов`язку з оплати товару.

Судом не були застосовані норми матеріального права в частині визначення впливу обставин непереборної сили на дії відповідача та наслідки виконання умов договірних відносин в частині застосування відповідальності за порушення грошового зобов`язання (інфляційних втрат та 3% річних).

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Енерготехцентр", відзив на апеляційну скаргу не надав. У письмових поясненнях заперечив щодо задоволення апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.05.2023 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Антонік С.Г.

З огляду на відсутність в суді апеляційної інстанції матеріалів справи на час надходження скарги, ухвалою суду від 31.05.2023 здійснено запит матеріалів справи №908/2238/22 із Господарського суду Запорізької області та відкладено вирішення питання про рух апеляційної скарги до надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції.

09.06.2023 матеріали справи №908/2238/22 надійшли до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2023 (суддя - доповідач Іванов О.Г.) апеляційну скаргу відповідача залишено без руху через неподання останнім доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі (7813,42 грн), доказів направлення скарги позивачу. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги відповідно до ч. 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 у складі: головуючого судді - Іванова О.Г. (доповідач), судді - Березкіна О.В., Антонік С.Г. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 у справі № 908/2238/22; розгляд справи призначено в судовому засіданні на 11.09.2023.

08.09.2023 розпорядженням керівника апарату суду відповідно до пункту 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №908/2238/22 у зв`язку з відставкою судді Антоніка С.Г. та відпусткою судді Березкіної О.В.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023, справу №908/2238/22 передано колегії суддів у складі: Іванов О.Г. (головуючий, доповідач), Парусніков Ю.Б., Верхогляд Т.А., якою справу прийнято до свого провадження.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.09.2023, зважаючи на поважність підстав неприбуття у судове засідання представника відповідача, відкладено розгляд справи на 25.09.2023.

25.09.2023 в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень проти неї, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів Центрального апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ЕНЕРГОТЕХЦЕНТР" (Постачальником, позивачем у справі) та державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (Покупцем, відповідачем у справі) 19.10.2021 укладений договір поставки товару № 53-121-01-21-10782 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти і сплатити товар: (згідно з наведеною у зазначеному пункті договору таблицею) на загальну суму 2888328,00 грн. з ПДВ.

За умовами п. 1.3 Договору, строк поставки: листопад-грудень 2021 року.

Відповідно до п. 3.1 Договору загальна вартість договору становить 2 406 940,00 грн., крім того ПДВ - 481388,00 грн., всього 2 888 328,00 грн.

Згідно із п. 3.2 Договору оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 (шістдесяти) календарних днів з дати поставки повного обсягу товару, визначеного п. 1.1 даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 Договору).

Поставка товару відбувається згідно з Правилами ІНКОТЕРМС 2010 на умовах DDР м.Енергодар, Вантажоодержувач: ЗВ ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом" склад № 3, вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька обл. (п. 4.1 Договору).

У пункті 4.3 Договору сторони обумовили, що товар, який поставляється, повинен супроводжуватись наступними документами: а) видаткова накладна - 3 шт.; б) документація згідно із вимогами "Технічних специфікацій до предмета закупівлі" (невід`ємні додатки №№1-4 до договору).

Згідно з п. 10.2 Договору досудовий порядок врегулювання спору між сторонами є обов`язковим.

Відповідно до п. 12.1 Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє протягом року з дати його підписання.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на виконання умов договору поставлено відповідачу передбачений Договором товар на суму 2842330,80 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними:

-№ 1 від 01.12.2021 на суму 361368,00 грн. з ПДВ;

-№ 2 від 07.12.2021 на суму 779760,00 грн. з ПДВ;

-№ 3 від 10.12.2021на суму 608694,00 грн. з ПДВ;

-№ 4 від 15.12.2021 на суму 475360,80 грн. з ПДВ;

-№ 5 від 30.12.2021 на суму 617148,00 грн. з ПДВ.

Видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін без зауважень.

Податкові накладні за відповідними поставками зареєстровані позивачем у ЄРПН 28.12.2021, 11.01.2022.

Грошове зобов`язання з оплати отриманого товару відповідачем не виконано. Заборгованість за відвантажений позивачем товар складає 2842330,80 грн.

У зв`язку з наявністю заборгованості позивачем на адресу відповідача 07.10.2022 направлено претензію № 07/10/22-1 від 07.10..2022 з вимогою сплатити 2 842 330,80 грн. боргу, 51 395,57 грн. 3% річних та 316 635,65 грн. інфляційних втрат.

У відповідь на претензію відповідач листом вих. № 28-23/13512 від 31.10.2022 повідомив позивача, що через складну ситуацію на ринку електричної енергії, зокрема, у зв`язку із зниженням рівня оплати електричної енергії, дефіцитом коштів за відпущену електроенергію, нерегулярно та не в повному обсязі розрахунків з ДП "НАЕК "Енергоатом", на даний час у ВП ЗАЕС відсутня можливість виконати зобов`язання в частині оплати за поставлений товар у строк, встановлений умовами договору № 53-121-01-21-10782 від 19.10.2021. Після розподілу коштів зі сторони ДП "НАЕК "Енергоатом" відповідні платежі будуть здійснені.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язання щодо оплати отриманого товару у визначений договором строк стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 2 842 330,80 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період з 01.03.2022 по 02.11.2022, суд визнав розрахунок правильним. Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений позивачем загальний період: березень 2022 року - вересень 2022 року, суд встановив, що за заявлений позивачем період сума інфляційних втрат складає 376608,83 грн., як і визначено позивачем.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладання договору поставки, строки оплати вартості поставленого товару, виникнення прострочки виконання зобов`язання.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору поставки є господарськими зобов`язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Доказів розірвання Договору, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, або визнання недійсним договору внаслідок недодержання сторонами в момент його вчинення вимог чинного законодавства України, сторонами у справі не надано. Не надано також і доказів того, що сторони відмовились від виконання договору в силу певних об`єктивних обставин.

Статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі Договору поставки товару, є господарськими зобов`язаннями, а згідно з приписами статей 193 ГК України, 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем виконано умови договору та поставлено відповідачу передбачений Договором товар на загальну суму 2 842 330,80 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними: № 1 від 01.12.2021 на суму 361368,00 грн. з ПДВ; № 2 від 07.12.2021 на суму 779760,00 грн. з ПДВ; № 3 від 10.12.2021на суму 608694,00 грн. з ПДВ; № 4 від 15.12.2021 на суму 475360,80 грн. з ПДВ; № 5 від 30.12.2021 на суму 617148,00 грн. з ПДВ.

Відповідач факт отримання товару за вищевказаними видатковими накладними не заперечив.

Вищезазначені видаткові накладні мають такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми), дату складання, назва та код підприємства одержувача, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції, підписи осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідальні за її оформлення, а також печатку підприємства відправника. Накладні мають посилання на Договір поставки.

Таким чином, надані позивачем накладні відповідають вимогам встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та засвідчують встановлений факт здійснення господарської операції та договірних відносин, а саме факт поставки Продавцем товару Покупцю на загальну суму 2 842 330,80 грн. з ПДВ.

Вказаний товар був прийнятий Відповідачем, що підтверджується підписом представника отримувача (Відповідача) на відповідних накладних без зауважень та заперечень, а також відтиском печатки Відповідача.

При отриманні товару Відповідачем не подавалось жодних заперечень щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов`язань з поставки товару, в тому числі щодо неналежної якості та неналежної комплектності.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак, одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено: якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з умов п. 3.2 Договору оплата за поставлену продукцію - 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару.

Отже, враховуючи дату останньої поставки 30.12.2021, строк оплати товару - 28.02.2022 (останній день виконання зобов`язання).

Відповідач, в порушення умов договору та чинного законодавства, оплату вартості отриманого товару у визначений у Договорі строк не здійснив, що відповідачем не заперечується.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем вартості отриманого товару у визначений Договором строк є доведеним. Доказів погашення суми боргу відповідачем суду не надано.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, матеріалами справи доведено, що відповідач не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару у визначений строк, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості перед позивачем в сумі 2 842 330,80 грн.

Таким чином, вимога Позивача про стягнення з Відповідача основного боргу за поставлений товар в розмірі 2 842 330,80 грн. є обґрунтованою та правомірно задоволена господарським судом.

Доводи заявника апеляційної скарги про неправильне визначення позивачем строку виконання Покупцем зобов`язання з оплати товару з огляду на не визначення строку сплати ПДВ є необґрунтованими з огляду на наступне.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що Постачальник зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкової накладної чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронні довірчі послуги". Електронна адреса для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua.

Надання позивачем податкових накладних на поставлену продукцію відповідачем не заперечується. Доказів звернення відповідача до позивача з питанням щодо не надання податкових накладних суду не надано.

Зазначення в п. 3.3 Договору, що оплата Покупцем частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати в частині суми ПДВ. В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару.

Відповідно до абз. 6 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, з метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Позивачем реєстрація податкових накладних на відвантажений товар здійснювалась за фактом відвантаження.

В електронному кабінеті платника податків, розміщеному на офіційному веб-порталі Державної податкової служби України (доступ за посиланням: https://cabinet.tax.gov.ua/) кожен платник податків має змогу відслідковувати в режимі реального часу всі зареєстровані на його користь податкові накладні.

Крім того, відповідно до абз. 3 п. 18 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 1246 від 29.12.2010квитанція про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, щодо яких прийнято рішення про їх реєстрацію, одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку.

Отже, направлення податкових накладних здійснюється автоматично за допомогою програмного забезпечення.

Відтак, з моменту реєстрації позивачем податкових накладних відповідач мав змогу їх відслідковувати та встановлювати факт їх реєстрації з метою формування у відповідача податкового кредиту з ПДВ, як це передбачено чинним податковим законодавством. Податковий кодекс не визначає іншого порядку обміну інформацією стосовно зареєстрованих податкових накладних, окрім як через засоби Єдиного реєстру податкових накладних (ЄРПН).

Строк оплати за товар за договором купівлі-продажу (поставки) визначається спеціальною нормою ст. 692 ЦК і на такі правовідносини не можуть поширюватись правила ч. 2 ст. 530 ЦК. Така правова позиція викладена, зокрема, у Оглядовому листі ВГСУ від 29.04.2013 № 01-06/767/2013 (що є чинним), відповідно до якої строк виконання грошового зобов`язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов`язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар (постанова Вищого господарського суду України від 20.09.2012 № 12/5026/556/2012).

В даному випадку строк оплати за товар чітко визначений п. 3.2 Договору - протягом 60 календарних днів з дати поставки повного обсягу товару.

При цьому оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 Договору).

Оскільки Договором визначено строк оплати товару, в тому числі і ПДВ, то посилання заявника апеляційної скарги на необхідність застосування до спірних правовідносин ч. 2 ст. 530 ЦК України щодо обов`язкової наявності вимоги Позивача про оплату частини вартості товару в розмірі суми ПДВ - 481 388,00 грн., суперечать умовам Договору.

Колегія суддів констатує, що Позивачем належним чином оформлені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних в межах 60 календарних днів з дати поставки товару.

Отже, Відповідач мав оплатити повну вартість товару, зокрема, і суму ПДВ, протягом 60 календарних днів з дати поставки товару.

Враховуючи викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 2 842 330,80 грн. основного боргу за отриманий за Договором товар заявлена обґрунтовано і правомірно задоволена господарським судом.

За порушення грошового зобов`язання позивач нарахував відповідачу 57 469,59 грн. 3% річних та 376 608,83 грн. інфляційних втрат.

Відповідно ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок Позивача (межі зазначеного ним періоду), дні фактичної сплати Відповідачем суми боргу, положення частини п`ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, колегія суддів відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши правильність нарахування 3% річних та інфляційних втрат прийшла до висновку, що місцевим господарським судом правильно стягнуто з Відповідача на користь Позивача 57 469,59 грн. 3% річних за загальний період прострочення з 01.03.2022 по 02.11.2022 та 376 608,83 грн. інфляційних втрат за загальний період прострочення з березня по вересень 2022 року, нарахованих у відповідності із ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки прострочення виконання грошового зобов`язання з боку Відповідача мало місце.

Доводи відповідача, що нарахування передбачених ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційних втрат на суму ПДВ не відповідає умовам договору, колегія суддів суд відхиляє як необґрунтовані.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, заявляючи вимогу щодо сплати 3% річних та інфляційних втрат з простроченої суми боргу, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

При цьому, в даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної, у разі чого покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 60-ти календарних днів з дати поставки товару у повному обсязі. Відповідно до п. 7.6 договору, лише у випадку неотримання Покупцем в строк, визначений чинною редакцією ПКУ, електронної податкової накладної, зареєстрованої у ЄРПН, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити ціну договору, передбачену п. 1.1 та п. 3.1 договору на суму ПДВ від вартості товару, за якою допущене таке порушення. Товар у повному обсязі поставлений відповідачу 30.12.2021, відтак, кінцевим строком оплати товару з ПДВ є 28.02.2022.

Стосовно доводів заявника апеляційної скарги про настання форс-мажорних обставин колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків, згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт та ситуації, що з ним пов`язані (включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, ембарго, діями іноземного ворога): загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибухи, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані положеннями відповідних рішень або актами державних органів влади, закриття морських проток, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також обставини, викликані винятковими погодними умовами чи стихійним лихом - епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, тощо (ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Статтями 4.1, 4.2, 4.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18.12.2014 № 44 (5), Торгово-промислова палата України відповідно до ст. 14 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» здійснює засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з усіх питань договірних відносин, інших питань, а також зобов`язань/обов`язків, передбачених законодавчими, відомчими нормативними актами та актами органів місцевого самоврядування, крім договірних відносин, в яких сторонами уповноваженим органом із засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) визначено безпосередньо регіональну ТПП.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Також згідно з положеннями ст. 218 Господарського кодексу України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Отже, виходячи з наведених норм, наявність форс-мажорних обставин є підставою для звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від обов`язку виконання основного зобов`язання.

В той же час, пред`явлена Позивачем до стягнення заборгованість за поставлений товар є основним зобов`язанням Відповідача перед Позивачем, а не відповідальністю Відповідача. Враховуючи викладене, посилання заявника апеляційної скарги на настання форс-мажорних обставин не звільняє Відповідача від обов`язку сплатити основну заборгованість за Договором.

У п. 9.2 договору визначено, що сторона, для якої виконання зобов`язань стало неможливим унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна негайно, не пізніше п`яти календарних днів, письмово повідомити іншу сторону про початок, можливий строк дії та про припинення дії таких обставин.

В той же час, скаржник не направляв на адресу Позивача у визначений договором строк повідомлень про настання форс-мажорних обставин з відповідними документами.

Листом від 28.02.2022 Торгово-Промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини, зокрема, військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента № 64/2022 від 28.02.2022 "Про ведення воєнного стану".

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022 було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, оскільки згідно зі статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Отже, відкритий лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилаєтеся Скаржник, адресований всім кого це стосується. Це означає, що кожному, кого це стосується, слід доводити причинний зв`язок між війною і неможливістю виконати свої (в т.ч. й грошові) зобов`язання. Адже обставини для суб`єктів господарювання суттєво різняться в залежності від того де знаходиться їх виробництво: на лінії фронту, на тимчасово окупованих територіях, чи в тилу.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по Договору поставки, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану унеможливило виконання конкретних зобов`язань за договором. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного колегія суддів доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому колегія суддів відхиляє доводи відповідача-як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Та обставина, що частина товару, поставленого за договором, була виробництва Російської Федерації, не звільняє Відповідача від його грошового зобов`язання, оскільки Позивачем товар було поставлено ще в грудні 2021 року, тобто до війни Російської Федерації проти України. Крім того, Відповідачем не надано будь-яких доказів, та в матеріалах справи відсутня інформація стосовно того, що Позивач співпрацює станом на теперішній з державою-агресором, або до нього застосовано якісь санкції.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 275 та статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні апеляційної скарги, судові витрати, понесені у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника у скарзі і відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282, 283 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 у справі № 908/2238/22 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 25.04.2023 у справі № 908/2238/22 - залишити без змін.

Судові витрати Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" за подання апеляційної скарги на рішення суду покласти на заявника апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 05.10.2023.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя Ю.Б. Парусніков