Ухвала

від 28.09.2023 по справі 910/16067/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

28.09.2023Справа № 910/16067/19Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши матеріали скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" від 13 вересня 2023 року на дії приватного виконавця у справі № 910/16067/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" про стягнення 3 905 463,37 грн,

за участі:

представника скаржника: Гороховської А.О.;

представників відповідача: Будової Н.М., Пішковцій О.В.;

Приватного виконавця Ярушевської Т.І.;

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення солідарно з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) в особі регіональної філії "Південно-Західна залізниця" (далі - Філія) та Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" (далі - Підприємство) 1 833 986,20 грн збитків, завданих позивачу пошкодженням його вагонів: № 59581637, № 58783143 та № 58781436.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 листопада 2019 року (суддя Маринченко Я.В.) вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року, позов задоволено частково. Стягнуто із Залізниці в особі Філії на користь Товариства 626 450,00 грн упущеної вигоди, 1 183 014,22 грн матеріальних збитків, а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 27 141,96 грн. Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 21 липня 2020 року, залишеним без змін вищевказаною постановою суду апеляційної інстанції, стягнуто із Залізниці в особі Філії на користь позивача 180 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 квітня 2021 року касаційну скаргу Залізниці в особі Філії задоволено частково, рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25 листопада 2020 року у даній справі скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом проведеного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 квітня 2021 року вказану справу було передано на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 квітня 2021 року справу № 910/16067/19 прийнято до свого провадження суддею Павленком Є.В. та призначено її до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16 вересня 2021 року закрито провадження у справі № 910/16067/19 у частині позовних вимог Товариства до Підприємства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року позов задоволено частково, стягнуто із Залізниці на користь Товариства 722 000,00 грн упущеної вигоди та 10 829,30 грн судового збору. Крім того, додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 11 листопада 2021 року стягнуто із Залізниці в особі Філії на користь позивача 47 326, 52 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2022 року рішення Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року в частині задоволених позовних вимог та додаткове рішення від 11 листопада 2021 року скасовані. Вказаною постановою резолютивну частину рішення суду першої інстанції від 28 жовтня 2021 року викладено в іншій редакції, згідно з якою відмовлено в задоволенні позову повністю. Також постановою суду апеляційної інстанції стягнуто з Товариства на користь Залізниці в особі Філії 41 264, 69 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 55 019,59 грн судового збору за подання касаційної скарги, а також 16 245,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 6 вересня 2022 року касаційну скаргу Товариства задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 червня 2022 року скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, апеляційну скаргу Залізниці - задоволено. Вказаною постановою рішення Господарського суду міста Києва від 28 жовтня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог та прийнято в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення залишено без змін. Також зазначеною постановою скасовано додаткове рішення суду першої інстанції від 11 листопада 2021 року. Стягнуто з Товариства на користь Залізниці в особі Філії 41 264,69 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, 55 019,59 грн витрат по сплаті судового збору за подання касаційної скарги та 16 245,00 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4 квітня 2023 року через загальний відділ діловодства суду Залізниця подала заяву від 3 квітня 2023 року про поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року та додаткового рішення від 21 липня 2020 року, ухвалених у цій справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20 квітня 2023 року, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14 червня 2023 року, заяву Залізниці від 3 квітня 2023 року про поворот виконання рішень в справі № 910/16067/19 задоволено частково. У поворот виконання рішення Господарського суду міста Києва від 7 липня 2020 року та додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 21 липня 2020 року в справі № 910/16067/19 стягнуто з Товариства на користь Залізниці 626 450,00 грн упущеної вигоди, 1 183 014,22 грн матеріальних збитків, 27 141,96 грн витрат по сплаті судового збору, а також 180 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

На виконання вищенаведеного судового рішення 25 квітня 2023 року Господарським судом міста Києва було видано відповідний наказ.

20 липня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшла скарга від 17 липня 2023 року на дії приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Ярушевської Тетяни Ігорівни (далі - Виконавець), в якій заявник просив визнати незаконними дії Виконавця щодо накладення арешту на його майно в розмірі понад суму стягнення, а також визнати неправомірними і скасувати постанови Виконавця про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_5: від 10 травня 2023 року, 12 травня 2023 року та 23 травня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 липня 2023 року скаргу Товариства від 17 липня 2023 року на дії приватного виконавця у справі № 910/16067/19 повернуто без розгляду скаржнику.

31 липня 2023 року на електронну адресу суду від Товариства надійшла ця ж скарга від 17 липня 2023 року на дії Виконавця.

У зв`язку з відпусткою судді Павленка Є.В. розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 31 липня 2023 року № 05-23/731/23 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від цієї ж дати вказану скаргу Товариства передано на розгляд судді Коткову О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Котков О.В.) від 1 серпня 2023 року скаргу Товариства від 17 липня 2023 року на дії Виконавця у справі № 910/16067/19 повернуто без розгляду скаржнику в зв`язку з недотриманням ним вимог частини 2 статті 170 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

1 серпня 2023 року на адресу суду від Товариства втретє надійшла скарга від 17 липня 2023 року на дії Виконавця.

У зв`язку з відпусткою судді Павленка Є.В. розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 1 серпня 2023 року № 05-23/739/23 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від цієї ж дати вказану скаргу Товариства передано на розгляд судді Сіваковій В.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Сівакова В.В.) від 8 серпня 2023 року вищевказану скаргу Товариства повернуто скаржнику без розгляду в зв`язку з недотриманням вимог частини 2 статті 170 ГПК України.

11 серпня 2023 року на електронну адресу суду від Товариства знову надійшла скарга від 17 липня 2023 року на дії Виконавця.

У зв`язку з відпусткою судді Павленка Є.В. розпорядженням керівника апарату Господарського суду міста Києва від 11 серпня 2023 року № 05-23/813/23 призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів судової справи. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від цієї ж дати вказану скаргу Товариства передано на розгляд судді Андреїшиній І.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва (суддя Андреїшина І.О.) від 15 серпня 2023 року вищевказану скаргу Товариства повернуто останньому без розгляду в зв`язку з ненаданням представником скаржника ордеру, оформленого в установленому законом порядку.

4 вересня 2023 року на адресу суду в черговий раз від Товариства надійшла скарга від 17 липня 2023 року на дії Виконавця. Разом зі скаргою Товариство також подало клопотання від 30 серпня 2023 року про поновлення строку на подання вищевказаної скарги. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 вересня 2023 року (суддя Павленко Є.В.) у задоволенні клопотання Товариства від 30 серпня 2023 року про поновлення пропущеного строку для подачі скарги від 17 липня 2023 року на дії приватного виконавця у справі № 910/16067/19 відмовлено, а вищевказану скаргу Товариства залишено без розгляду.

18 вересня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшла скарга від 13 вересня 2023 року на дії Виконавця, в якій позивач просив суд визнати незаконними дії останнього щодо накладення арешту на його майно в розмірі понад суму стягнення, а також визнати неправомірними і скасувати постанови Виконавця про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_5: від 10 травня 2023 року, 12 травня 2023 року та 23 травня 2023 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 вересня 2023 року розгляд скарги Товариства від 13 вересня 2023 року призначено на 28 вересня 2023 року.

26 вересня 2023 року на електронну адресу суду від Виконавця надійшов відзив на вказану скаргу Товариства від цієї ж дати, у якому міститься посилання на пропуск боржником строку на звернення до суду з цією скаргою. Також Виконавець зазначив, що, на його думку, оскаржувані постанови з приписами Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) та спрямовані на примусове виконання рішення у даній справі. Крім того, Виконавець вказав, що дана скарга на його адресу не надходила.

У судовому засіданні представник Товариства підтримав вищевказану скаргу, просив суд її задовольнити.

Приватний виконавець та представники відповідача проти скарги Товариства заперечували з мотивів її необґрунтованості, у зв`язку з чим просили відмовити в її задоволенні.

Відповідно до положень статті 341 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаргу на дії виконавця може бути подано до суду в десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права. Вказаний строк для подання скарги може бути поновлено судом лише у разі, якщо цей строк буде пропущено з поважних причин.

У поданій скарзі на дії Виконавця від 13 вересня 2023 року скаржник вказував на те, що неодноразово звертався до останнього з вимогою зняти арешти з рухомого майна та рахунків. Однак відповідь-відмову на вчинення вказаних дій від Виконавця отримав лише 5 вересня 2023 року.

Разом із цим, з наданих у судовому засіданні пояснень представника Товариства вбачається, що останнім оскаржується не відповідь-відмова Виконавця виконати вимоги заявника про зняття арешту з рахунків останнього, а дії, вчинені Виконавцем при винесені оскаржуваних постанов у виконавчому провадженні № НОМЕР_5: від 10 травня 2023 року, 12 травня 2023 року та 23 травня 2023 року, про які заявнику було відомо ще під час першого звернення до суду з аналогічною за змістом скаргою на дії Виконавця від 17 липня 2023 року.

Відтак, суд констатує, що дана скарга Товариства подана з пропуском строку на звернення до суду.

Разом із цим, вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Відповідно до статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 1 статті 11 ГПК України встановлено, що при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Дотримання принципу верховенства права перебуває у тісному взаємозв`язку з забезпеченням права на доступ до правосуддя (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", пункт 63).

Як вбачається із матеріалів справи, пропуск Товариством строку звернення до суду з даною скаргою зумовлений неодноразовим допущенням його представником однотипних помилок щодо недотримання вимог процесуального законодавства в частині належного оформлення таких скарг на дії Виконавця при їх подачі до суду.

З урахуванням вказаних обставин, з метою розгляду правомірності дій Виконавця по суті та забезпечення Товариству реалізації його права на доступ до правосуддя, у судовому засіданні 28 вересня 2023 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про поновлення Товариству строку на подання відповідної скарги.

Розглянувши подану Товариством скаргу на дії виконавця у справі № 910/16067/19, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вказана скарга, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду цієї скарги, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Виконавця від 10 травня 2023 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_5 з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 25 квітня 2023 року в справі № 910/16067/19 про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 2 016 606,18 грн.

Постановами про арешт майна боржника у вищевказаному виконавчому провадженні: від 10 травня 2023 року, від 11 травня 2023 року, від 12 травня 2023 року та від 23 травня 2023 року Виконавцем було накладено арешт на майно Товариства, загальна вартість якого, як зазначає позивач, становить 43 612 079,61 грн. При цьому, Виконавцем, зокрема, накладено арешт на рухоме майно Товариства - залізничні вагони, без опису такого майна.

На думку Товариства, Виконавцем було порушено встановлений Законом № 1404-VIII порядок накладення арешту на майно та грошові кошти боржника, а також порушено вимоги вказаного закону щодо співмірності заходів примусового виконання судового рішення.

Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Виконавець за потреби може обмежити право користування майном, здійснити опечатування або вилучення його у боржника та передати на зберігання іншим особам, про що він виносить постанову або зазначає обмеження в постанові про арешт. Вид, обсяг і строк обмеження встановлюються виконавцем у кожному конкретному випадку з урахуванням властивостей майна, його значення для власника чи володільця, необхідності використання та інших обставин. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Таким чином, вказані норми Закону № 1404-VIII надають приватному виконавцю право ухвалити як постанову про арешт майна, так і постанову про опис та арешт майна. При цьому, постанова виконавця про арешт майна боржника у межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця в силу положень статі 56 Закону № 1404-VIII не повинна містити в собі опису майна, на яке накладається арешт.

За змістом цієї статті Закону № 1404-VIII приватний виконавець вправі обирати алгоритм своїх дій при здійсненні виконавчого провадження, а положення цього Закону не містять обмежень щодо накладення арешту на майно розміром суми, що підлягає стягненню.

Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Арешт майна за правовою сутністю обмежує право боржника розпоряджатися спірним майном, проте не вимагає обмеження в користуванні ним.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 18 червня 2018 року в справі № 910/15141/16, від 25 травня 2020 року в справі № 127/24849/16 та від 15 січня 2020 року в справі № 910/8691/17.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою від 10 травня 2023 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_5 Виконавцем накладено арешт на все майно, що належить Товариству.

Іншою постановою від 10 травня 2023 року Виконавцем накладено арешт на рухоме майно Товариства - транспортні засоби: "Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , та Toyota", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4 .

Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису (абзац 2 частини 2 статті 56 Закону № 1404-VIII).

Оскільки вищевказане рухоме майно - транспортні засоби, підлягають державній реєстрації, і, відповідно, накладення арешту на останні не потребує опису за приписами частини 2 статті 56 Закону № 1404-VIII, суд дійшов висновку, що при винесенні даної постанови про арешт майна боржника від 10 травня 2023 року Виконавець діяв відповідно до положень вказаного Закону.

При цьому, накладення арешту на все майно боржника не позбавило Товариство можливості користуватися та володіти своїм майном, а лише тимчасово обмежило його право на відчуження майна до виконання судового рішення, яке воно не виконало в добровільному порядку.

У той же час, як встановлено судом, постановами Виконавця від 12 травня 2023 року та 23 травня 2023 року накладено арешт на рухоме майно Товариства - залізничні вагони, без опису такого майна.

При цьому, перелік майна, яке підлягає арешту без проведення його опису, визначено частиною 7 статті 26 Закону № 1404-VIII, а саме: кошти боржника, що знаходяться на рахунках боржника у банках, інших фінансових установах, а також конкретне майно боржника, зазначене в заяві стягувача, право власності або інші майнові права боржника, дані на яке наявні в електронних державних базах даних та реєстрах.

При цьому, в України відсутнє відповідне законодавство, яке передбачає державну реєстрацію права власності на залізничні вантажні вагони, а Правилами експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 29 січня 2015 року № 17, не встановлено обов`язку нового власника реєструвати залізничні вагони чи вносити відомості про нового власника, так само і не вбачається вимог законодавства щодо проведення державної реєстрації права власності на вагон.

Виконавець при винесені своїх постанов від 12 травня 2023 року та 23 травня 2023 року щодо арешту рухомого майна Товариства, без проведення опису такого майна - залізничних вагонів, спирався виключно на дані, отримані з Автоматизованого банку даних парку вантажних вагонів (далі - АБД ПВ) Акціонерного товариства "Укрзалізниця" (далі - Залізниця).

У свою чергу, Залізниця веде інформаційні бази та здійснює облік власних вантажних вагонів України, але не визначає право власності на них. Відтак, внесення відомостей про власника вагонів до АБД ПВ Залізниці, яка, у свою чергу, є приватною юридичною особою, не є державною реєстрацією вагонів в розумінні частини 2 статті 56 Закону № 1404-VIII, оскільки не може підтверджувати право власності особи на них.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 4 травня 2022 року в cправі № 916/2100/20.

З урахуванням наведених обставин, оскільки арешт на рухоме майно боржника (вагони), що не підлягає державній реєстрації, накладений без проведення опису такого майна, суд дійшов висновку про неправомірність дій Виконавця при прийнятті постанов про арешт майна боржника від 12 травня 2023 року та 23 травня 2023 року в межах виконавчого провадження № НОМЕР_5. Відтак, вищевказані постанови Виконавця є протиправними та підлягають скасуванню судом.

Суд також не приймає до уваги посилання Виконавця про неотримання ним даної скарги Товариства, оскільки, як вбачається з інформації з офіційного сайту оператора поштового зв`язку "Укрпошта", у розділі "Трекінг" за номером поштового відправлення № 0208805034912, за яким Товариство направило відповідну скаргу Виконавцю, вказане відправлення ще з 15 вересня 2023 року знаходяться за адресою поштового відділення останнього. Отже, неотримання Виконавцем вищевказаного поштового відправлення є лише результатом його суб`єктивних дій, а, відтак, не є доказом невиконання Товариством вимог ГПК України щодо направлення відповідної скарги Виконавцю та іншим учасникам справи.

За таких обставин, скарга Товариства від 13 вересня 2023 року на дії Виконавця у справі № 910/16067/19 підлягає частковому задоволенню.

Інші доводи, на які посилалися учасники судового процесу, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду про часткове задоволення скарги Товариства.

Керуючись статями 234, 341, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" від 13 вересня 2023 року на дії приватного виконавця у справі № 910/16067/19 задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Ярушевської Тетяни Ігорівни від 12 травня 2023 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_5.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Виконавчого округу міста Києва Ярушевської Тетяни Ігорівни від 23 травня 2023 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_5.

В іншій частині вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Марторгсервіс" від 13 вересня 2023 року на дії приватного виконавця у справі № 910/16067/19 відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в порядку, передбаченому статтями 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного тексту ухвали: 3 жовтня 2023 року.

Суддя Є.В. Павленко