Рішення

від 02.10.2023 по справі 910/10028/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.10.2023Справа № 910/10028/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Щербакова С.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Баррік»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінеко-Інвест»

про стягнення 157 271, 42 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Баррік» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінеко-Інвест» (далі-відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 157 271, 42 грн, з яких: 137 743, 23 грн - основного боргу, 3 939, 83 грн - 3 % річних та 15 588, 36 грн - інфляційних втрат (з урахуванням заяви про усунення недоліків позовної заяви).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором оренди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.06.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Баррік» - залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Баррік» строк для усунення недоліків позовної заяви.

10.07.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Баррік» надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (надіслана до суду засобами поштового зв`язку - 07.07.2023).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову та характер спірних правовідносин, судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

При цьому, судом повідомлено відповідача, що останній протягом п`яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі може подати заяву із обгрунтованими запереченнями проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження (у разі їх наявності).

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

04.09.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та, зокрема зазначає, що позивач 30.05.2022 повідомив відповідача про намір достроково припинити дію договору оренди з 30.06.2022, чим порушив визначений п.9.4. договору двомісячний строк, що дає відповідачу право утримати всі фактично сплачені платежі (у т. ч. можливу надмірну сплачену орендну плату або інші забезпечувальні платежі).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

15.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінеко-Інвест» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баррік» (далі - орендар) укладено попередній договір оренди № 01-15/02/2021, відповідно до якого сторони в майбутньому зобов`язуються укласти договір оренди нежитлового приміщення в літері «А» орієнтовною площею 110 кв.м. (точний метраж буде вказано в основному договорі після завершення ремонтних робіт), що розташовано за адресою місто Київ, Оболонський район, вулиця Маршала Тимошенка, будинок № 29 і належить орендодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2007 № 3593.

Термін укладення основого договору оренди - не пізніше 15.05.2021 року. У випадку будівельної готовності об`єкту оренди після ремонту, основний договір може бути укладено раніше або у вказаний у цьому пункті строк може бути подовжено. В такому разі всі домовленості сторін продовжуються відповідно до затримки передачі приміщення (п. 3 попереднього договору).

Відповідно до п. 4 попереднього договору, в день підписання попереднього договору орендар сплачує орендодавцеві 81 290, 00 грн завдатку за перший місяць оренди, а кошти за останній місяць оренди орендар сплачує в день передачі йому приміщення за актом приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов п. 4 попереднього договору, позивачем було перераховано на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінеко-Інвест» 81 290, 00 грн завдатку за перший місяць оренди, що підтверджується платіжним дорученням № 11072 від 15.02.2021.

09.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінеко-Інвест» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баррік» (далі - орендар) укладено договір оренди № 09/04/21, умовами якого передбачено, що орендодавець передає 26 квітня орендарю в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення (далі також - «об??єкт оренди»), яке зазначене в пункті 1.2. цього договору.

Об?єкт оренди: нежитлове примішення в літері «А» площею 115,8 квадратних метрів, що розташовується за адресою місто Київ, Оболонський район, вулиця Маршала Тимошенка, будинок № 29. Приміщення належить орендодавцеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2007 року № 3593 (п. 1.2. договору).

Цільове призначення об?єкта оренди: ведення орендарем господарської діяльності, а саме розміщення магазину роздрібної торгівлі продовольчими і непродовольчими товарами, алкогольними напоями, тютюновими виробами та іншими продовольчими товарами (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, передача і повернення приміщення оформлюється актом приймання-передачі (далі - акт), який є невід?ємною частиною цього договору (додаток № l). Акти підписуються сторонами в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної сторони.

Згідно п. 2.4. договору, після закінчення строку оренди, дострокового розірвання або припинення договору орендар протягом 5 робочих днів має звільнити приміщення і повернути його орендодавцеві разом з майном, перелік якого вказано в акті у стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу. Приміщення та майно вважається повернутим орендодавцю з моменту підписання акту приймання-передачі.

За умовами п. 3.1. договору, за користування приміщенням орендар сплачує на користь орендодавця орендну плату в розмірі 107 000, 00 грн за кожен календарний місяць.

Сторони погодили, що орендна плата за перші сім днів користування приміщенням не нараховується (п. 3.2. договору).

Вказана у пункті 3.1. цього договору орендна плата вноситься щомісячно (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору, оплата орендної плати здійснюється наступним чином:

3.4.1. Орендна плата вноситься орендарем авансом.

3.4.2. В день передачі орендарю приміщення за актом приймання-передачі, орендар сплачує орендну плату за перший та останній місяці користування приміщенням. При цьому сплачені за попереднім договором оренди від 15.02.2021 року № 01-15/02/2021 кошти зараховуються в якості орендної плати за перший місяць оренди. Якщо приміщення перебуває у користуванні орендаря неповну кількість днів першого та останнього календарного місяця оренди, то орендна плата та інші платежі за цим договором розраховуються пропорційно кількості днів користування приміщенням орендарем у такому місяці.

Згідно п. 3.5. договору, орендна плата за останній місяць також вважається гарантійним платежем. Орендодавець має право утримати з гарантійного платежу будь-який документально підтверджений борг орендаря, який виник в результаті невиконання чи неналежного виконання ним своїх зобов?язань за цим договором. Якщо сума гарантійного платежу зменшиться більше ніж на 15% (тобто залишок коштів гарантійного платежу становитиме 85 відсотків або менше від суми місячної орендної плати), орендар сплачує орендодавцеві різницю протягом 10 днів після отримання письмового повідомлення від орендодавця про необхідність додаткової оплати гарантійного платежу із зазначенням конкретної суми.

Пунктом 3.6. договору визначено, що орендна плата сплачується авансом щомісячно 25 (двадцять п?ятого) числа кожного місяця (за наступний місяць) але не пізніше 1 (першого) числа наступного місяця в безготівковій формі на рахунок орендодавця.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 квітня 2022 року (п. 8.1. договору).

Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов?язку сплати усіх заборгованостей, штрафних санкцій та інших платежів, а також від виконання своїх зобов?язань і відшкодування завданих збитків орендодавцеві (п. 8.2. договору).

На виконання умов договору оренди № 09/04/21 від 09.04.2021 відповідач передав, а позивач прийняв об`єкт оренди - нежитлове примішення в літері «А» (група нежитлових приміщень №1) площею 115,8 квадратних метрів, що розташовано за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Маршала Тимошенка, будинок № 29, що належить відповідачу (орендодавцеві) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2007 року № 3593.

23.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінеко-Інвест» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баррік» (орендар) укладено додаткову угоду № 1 до договору оренди № 09/04/21 від 09.04.2021, відповідно до якої сторони домовилися, що розмір орендної плати на період з 01.03.2022 року по 30.04.2022 року розраховуватиметься наступним чином: розмір орендної плати з 01.03.2022 по 30.04.2022 становить 20 000, 00 грн.

Крім того, 29.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінеко-Інвест» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баррік» (орендар) укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди № 09/04/21 від 09.04.2021, згідно якої сторони домовилися, що розмір орендної плати на період з 01.05.2022 року по 31.05.2022 року розраховуватиметься наступним чином: розмір орендної плати з 01.05.2022 по 31.05.2022 становить 37 450, 00 грн.

Також, 25.05.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінеко-Інвест» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баррік» (орендар) укладено додаткову угоду № 3 до договору оренди № 09/04/21 від 09.04.2021, відповідно до якої сторони домовилися, що розмір орендної плати на період з 01.06.2022 року по 30.06.2022 року розраховуватиметься наступним чином: розмір орендної плати з 01.06.2022 по 30.06.2022 становить 53 500, 00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 30.06.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінеко-Інвест» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баррік» (орендар) складено та підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого орендар (позивач) передав (повернув), а орендодавець (відповідач) прийняв об`єкт оренди - нежитлове примішення в літері «А» (група нежитлових приміщень № 1) площею 115,8 квадратних метрів, що розташовано за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Маршала Тимошенка, будинок № 29.

Як вказує позивач, ним за період оренди нерухомого майна було здійснено орендні платежі на загальну суму 1 311 790, 00 грн, з урахуванням завдатку, що підтверджується платіжними дорученнями № 11072 від 15.02.2021 на суму 81 290, 00 грн, № 12225 від 26.04.2021 на суму 107 000, 00 грн, № 1126 від 24.05.2021 на суму 107 000, 00 грн, № 1728 від 24.06.2021 на суму 107 000, 00 грн, № 2262 від 26.07.2021 на суму 107 000, 00 грн, № 2873 від 25.08.2021 на суму 107 000, 00 грн, № 3428 від 22.09.2021 на суму 107 000, 00 грн, № 4074 від 21.10.2021 на суму 107 000, 00 грн, № 4710 від 23.11.2021 на суму 107 000, 00 грн, № 5281 від 21.12.2021 на суму 107 000, 00 грн, № 5855 від 20.01.2022 на суму 107 000, 00 грн, № 6534 від 21.02.2022 на суму 107 000, 00 грн, № 13855 від 25.05.2022 на суму 53 500, 00 грн.

Проте, враховуючи, що 30.06.2022 позивач повернув відповідачу нежитлове приміщення зі строкового користування, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний повернути частину невикористаних (надлишково сплачених) коштів у розмірі 137 743, 23 грн.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що починаючи з 01.07.2022 року відповідач безпідставно утримує грошові кошти у розмірі 137 743, 22 грн, що є переплатою позивача за оренду майна.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 3 939, 83 грн - 3 % річних за період з 01.07.2022 по 13.06.2023 та 15 588, 36 грн - інфляційних втрат за період з 01.07.2022 по 31.05.2023.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що позивач лише 30.05.2022 повідомив відповідача про намір достроково припинити дію договору оренди з 30.06.2022, чим порушив визначений п.9.4. договору двомісячний строк, що дає відповідачу право утримати всі фактично сплачені платежі (у т. ч. можливу надмірну сплачену орендну плату або інші забезпечувальні платежі).

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору № 09/04/21 від 09.04.2021, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

Згідно частини першої статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди № 09/04/21 від 09.04.2021, щодо оренди нежитлового примішення в літері «А» площею 115,8 квадратних метрів, що розташовано за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Маршала Тимошенка, будинок № 29, яке належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2007 року № 3593.

Відповідно до п. 2.1. договору, передача і повернення примішення оформлюється актом приймання-передачі (далі - акт), який є невід?ємною частиною цього договору (додаток № l). Акти підписуються сторонами в двох оригінальних примірниках, по одному для кожної сторони.

Тож, на виконання умов договору оренди № 09/04/21 від 09.04.2021 відповідач передав, а позивач прийняв об`єкт оренди - нежитлове приміщення в літері «А» (група нежитлових приміщень №1) площею 115,8 квадратних метрів, що розташовано за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Маршала Тимошенка, будинок № 29, що належить відповідачу (орендодавцеві) на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 02.08.2007 року № 3593.

Звертаючись до суду з даним позовом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Баррік» вказує, що позивачем за період оренди нерухомого майна було здійснено орендні платежі на загальну суму 1 311 790, 00 грн, з урахуванням завдатку, сплаченого на підставі попереднього договору оренди № 01-15/02/2021 від 15.02.2021, проте 30.06.2022 позивач повернув відповідачу з оренди нежитлове приміщення, відтак у останнього виник обов`язок з повернення частини невикористаних (надлишково сплачених) коштів у розмірі 137 743, 23 грн. за період оренди майна.

Згідно з приписами частини другої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Суд зазначає, що за умовами договору оренди № 09/04/21 від 09.04.2021 він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 30 квітня 2022 року.

В той же час, сторони в укладеному договорі передбачили, що орендар (позивач) має переважне право перед третіми особами на укладення нового договору оренди приміщення, за умови належного виконання умов цього договору. Орендар, маючи намір скористатися переважним правом на укладення нового договору оренди на новий строк, зобов?язаний письмово повідомити про це орендодавця за 60 (шістдесят) днів до спливу строку оренди, визначеного у п. 8.1. цього договору (п.п. 8.3. та 8.4 договору).

Відповідно до частини четвертої статті 291 Господарського кодексу України, правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Згідно п. 2.4. договору, після закінчення строку оренди, дострокового розірвання або припинення договору орендар протягом 5 робочих днів має звільнити приміщення і повернути його орендодавцеві разом з майном, перелік якого вказано в акті у стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з врахуванням нормального фізичного зносу. Приміщення та майно вважається повернутим орендодавціо з моменту підписання акту приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не повернув відповідачу майно після закінчення строку оренди, тобто після 30.04.2022, а продовжив ним користуватися.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

При цьому, в матеріалах справи, відсутні докази звернення позивача до відповідача щодо підписання акту приймання-передачі майна з оренди після 30.04.2022.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що повернення наймачем предмета договору найму, якщо ним є будівля або інша капітальна споруда (їх окрема частина), оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

Таким чином, у разі припинення цього договору, у відповідача виникає обов`язок повернути наймодавцеві майно з оренди, оскільки договір припинив свою дію, внаслідок чого наймач втратив право на користування об`єктом оренди.

Проте, як вбачається з матеріалів справи орендоване майно, а саме: нежитлове примішення в літері «А» (група нежитлових приміщень № 1), що розташовано за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Маршала Тимошенка, будинок № 29 не було повернуто позивачем до 30.06.2022.

Відповідно до приписів ст. 764 Цивільного кодексу України, якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Згідно ч. 4 ст. 284 Господарського процесуального кодексу України, строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Суть поновлення договору оренди у розумінні наведених норм полягає у тому, що орендар продовжує користуватися орендованим майном після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує протягом одного місяця після закінчення строку договору в його поновленні. Відсутність такого заперечення може мати прояв у "мовчазній згоді" і у такому випадку орендар у силу закону може розраховувати, що договір оренди вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У контексті наведених норм заява орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону, і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин. Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу 3 частини 3 статті 202 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

Отже, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється. Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов`язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду 25.05.2021 у справі № 910/9949/20, від 30.01.2020 у справі № 904/1207/19, від 28.05.2019 у справі № 911/2980/17, від 12.06.2018 у справі № 910/15387/17, від 05.06.2018 у справі № 904/7825/17, від 29.05.2018 у справі № 923/854/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19 також зазначила, що загальний порядок укладання, зміни та розірвання господарських договорів, які вчиняються в письмовій формі, пов`язує момент реалізації учасником правовідносин власного волевиявлення на виникнення, зміну чи припинення правовідносин зі здійсненням ним такого волевиявлення в належний спосіб.

Таким чином, враховуючи що як на дату дату закінчення строку договору оренди 30.04.2022, так і протягом місяця після закінчення цього строку, відповідач не заперечував щодо поновлення договору на новий строк, відповідно договір оренди № 09/04/21 від 09.04.2021 вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, тобто до 30.04.2023.

Вказане також підтверджується укладеним між сторонами додатковими угодами № 2 від 29.04.2022 та № 3 від 25.05.2022, якими сторони погодили розмір орендної плати на травень та червень 2022 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, 30.06.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінеко-Інвест» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Баррік» (орендар) складено та підписано акт приймання-передачі, відповідно до якого орендар (позивач) передав (повернув), а орендодавець (відповідач) прийняв об`єкт оренди - нежитлове приміщення в літері «А» (група нежитлових приміщень № 1) площею 115,8 квадратних метрів, що розташовано за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Маршала Тимошенка, будинок № 29.

Згідно п. 9.1. договору, орендодавець має право розірвати договір достроково у випадку: наявності заборгованості з орендної плати; не поповнення розміру гарантійного платежу; наявності заборгованості з комунальних послуг та інших платежів за цим договором; використання приміщення не за цільовим призначенням; недосягнення згоди щодо зміни розміру орендної плати згідно п. 3.9. договору; однократного або багатократного порушення орендарем будь-яких умов цього договору, які не пов?язані з фінансовими розрахунками.

В свою чергу, відповідно до п. 9.2. договору, орендар має право розірвати цей договір у випадках: фактичного недопуску орендаря до приміщення (за виключенням випадку, передбаченого пунктом 5.1.4.) протягом дії цього договору.

Згідно п. 9.3. договору, дострокове розірвання цього договору не звільняє орендаря від обов?язку сплати усіх заборгованостей, штрафних санкцій та інших платежів, а також від виконання своїх зобов?язань.

За умовами п. 9.5. договору, чинність цього договору припиняється внаслідок: закінчення строку на який його було укладено; дострокового розірвання за взаємною згодою сторін; дострокового розірвання з підстав, передбачених цим договором.

У випадках дострокового розірвання (припинення) договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної у повідомленні про розірвання договору без необхідності укладати будь-які додаткові угоди (п. 9.6. договору).

Листом від 30.05.2022 № 30/05 позивач повідомив відповідача про припинення використання нежитлового приміщення в літері «А» (група нежитлових приміщень № 1) площею 115,8 квадратних метрів, що розташовано за адресою: місто Київ, Оболонський район, вулиця Маршала Тимошенка, будинок № 29 та про його повернення о 18 годині 30.06.2022 року.

Тобто, позивач фактично своїм листом повідомив відповідача про дострокове розірвання (припинення) договору оренди.

Сторони погодили, що з підстав, не зазначених в пунктах 9.1 та 9.2 цього договору, можуть достроково розірвати його, письмово попередивши одна одну не пізніше ніж за два місяці до запланованої дати розірвання. У випадку порушення цього строку орендарем, фактично сплачена орендна плата та інші платежі не повертаються (п. 9.4. договору).

Отже, сторонами у договорі було досягнуто згоди, що у випадку, якщо орендар не повідомить своєчасно орендодавця про намір достроково розірвати договір, то він несе ризики втрати фактично сплачених грошових коштів за договором.

Проте, позивач в порушення умов п. 9.4. договору не повідомив відповідача у двомісячний строк до запланованої дати розірвання про дострокове розірвання (припинення) договору оренди, що в силу умов договору надає відповідачу право на утримання всіх фактично сплачених позивачем платежів за договором.

Згідно із частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань iз набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однiєю особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у iншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або вiдсутностi збільшення на стороні потерпілого; 4) вiдсутнiсть правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що цей вид позадоговірних зобов`язань породжують такі юридичні факти: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. Тобто, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Такий правовий висновок викладений раніше у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений законодавством спосіб з метою забезпечення учасниками відповідних правовідносин у майбутньому породження певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, прямо передбачених ч.2 статті 11 ЦК України.

Суд зазначає, що у даному випадку сплачені позивачем грошові кошти є орендною платою, такі платежі здійснювалися ним на підставі укладеного з відповідачем договору оренди № 09/04/21 від 09.04.2021, який був пролонгований до 30.04.2023, тобто грошові кошти, заявлені позивачем до стягнення не набуті відповідачем безпідставно.

При цьому, в силу погоджених сторонами умов договору щодо своєчасного повідомлення про дострокове розірвання (припинення) договору оренди, а саме не пізніше ніж за два місяці до запланованої дати розірвання, позивач несе погоджені сторонами ризики не повідомлення відповідача у визначений строк про таке розірвання, а саме фактично сплачена орендна плата та інші платежі не повертаються позивачу.

Враховуючи викладене, у суду відсутні правові підстави для стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 137 743, 22 грн., які на думку позивача безпідставно утримуються відповідачем.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача 3 939, 83 грн - 3 % річних та 15 588, 36 грн - інфляційних втрат, то вони також задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, у задоволенні якої судом відмовлено.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Баррік» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінеко-Інвест» про стягнення 157 271, 42 грн. задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва.

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Згідно з пунктом 17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду або через відповідний місцевий господарський суд.

Суддя С. О. Щербаков