Рішення

від 12.09.2023 по справі 911/1406/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" вересня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1406/23

за позовом Релігійної громади Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового) (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Зенітного полку (Некрасова) 33; код ЄДРПОУ 20627712)

до відповідача Білоцерківської міської ради Київської області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого, 15; код ЄДРПОУ 26376300)

про визнання незаконним та скасування рішення

Суддя Наріжний С.Ю.

За участю секретаря Ворка Л.О.

За участю представників сторін:

від Релігійної громади Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового): адвокат Іваницька О.П.;

від Білоцерківської міської ради Київської області: Корнієнко І.М.

ВСТАНОВИВ:

до Господарського суду Київської області звернулась Релігійна громада Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового) з позовною заявою від 09.05.2023 б/№ до Білоцерківської міської ради Київської області про визнання незаконним та скасування рішення.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.05.2023 відкрито провадження у справі № 911/1406/23 за вказаним позовом за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 20.06.2023; встановлено сторонам процесуальні строки для подачі відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень.

Крім того, ухвалою суду від 11.05.2023 відмовлено у задоволенні заяви Позивача від 09.05.2023 б/№ (76/23) про забезпечення позову.

05.06.2023 до суду надійшов відзив Відповідача від 01.06.2023 № 1561/01-07 (вх. № 10905/23) на позовну заяву.

В судовому засіданні 20.06.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про відкладення розгляду справи на 25.07.2023.

28.06.2023 до суду надійшла відповідь Позивача від 26.06.2023 б/№ (вх. № 12533/23) на відзив Відповідача.

24.07.2023 до суду надійшли заперечення Відповідача від 19.07.2023 № 2116/01-07 (вх. № 14150/23) на відповідь на відзив.

25.07.2023 до суду надійшло клопотання Позивача від 25.07.2023 б/№ (вх. № 14228/23) про залучення доказів до справи.

В судовому засіданні 25.07.2023 постановлено протокольну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати про закриття підготовчого провадження і призначення на 12.09.2023 судового засідання для розгляду справи по суті.

12.09.2023 в судове засідання з`явились представники Позивача та Відповідача.

Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і в ході судових дебатів просила суд задовольнити позов повністю з підстав, викладених в позовній заяві.

Так, в позовній заяві Позивач просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 3810-39-VІІІ від 27.04.2023 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Релігійній громаді Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового) на земельну ділянку з цільовим призначенням 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (вид використання - під розміщення Храму Різдва Христового) площею 0,7283 га з кадастровим номером: 3210300000:07:007:0124, що розташована за адресою: вул. Зенітного полку (бувша вулиця Некрасова), місто Біла Церква, яке виникло на підставі підпункту 11.1 пункту 11 рішення Білоцерківської міської ради від 13.02.2014 № 1151-56-VІ «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним та фізичним особам-підприємцям».

Узагальнені доводи Позивача є наступними.

Позивач є релігійною організацією, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій, установ.

Позивачем в установленому законом порядку було отримано право постійного користування на земельну ділянку за цільовим призначенням 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (вид використання - під розміщення Храму Різдва Христового) площею 0,7283 га з кадастровим номером: 3210300000:07:007:0124, що розташована за адресою: вул. Зенітного Полку (бувша вул. Некрасова), м. Біла Церква.

На вказаній земельній ділянці розміщений Храм Різдва Христового, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Проте, оспорюваним рішенням Білоцерківської міської ради Київської області № 3810-39-VІІІ від 27.04.2023 припинено право постійного користування Позивача на вказану вище земельну ділянку.

Позивач вважає зазначене рішення органу місцевого самоврядування необґрунтованим та протиправним, прийнятим Відповідачем з порушенням процедури, перевищенням Відповідачем повноважень та за неналежних підстав, за відсутності доведення факту порушення Позивачем земельного законодавства.

Позивач посилається на норми Земельного кодексу України і зазначає, що право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

При цьому Позивач зауважує, що релігійні організації можуть бути позбавлені законного права постійного використання земельних ділянок лише у спосіб, визначений ст. 141-143 Земельного кодексу України, а саме добровільно, або у випадках, передбачених законодавством, лише в судовому порядку.

Позивач звертається до судової практики Великої Палати Верховного Суду, в постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, згідно якої право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним, а також до судової практики КГС ВС, в постанові від 20.02.2020 у справі № 909/108/19, згідно якої право постійного користування припиняється лише при добровільній відмові землекористувача або у випадках, визначених статтею 143 ЗК України.

Отже Позивач стверджує, що приймаючи оспорюване рішення про припинення права постійного користування Позивача на вказану вище земельну ділянку, самовільно без згоди релігійної організації та за відсутності судового рішення, Білоцерківська міська рада перевищила свої повноваження і грубо порушила права землекористувача на постійне користування земельною ділянкою.

Враховуючи зазначене вище Позивач вважає наявними підстави для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 3810-39-VІІІ від 27.04.2023.

Представник Відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позов, і в ході судових дебатів просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи Відповідача є наступними.

Оспорюване рішення Білоцерківської міської ради прийняте з метою забезпечення духовної незалежності, сприяння консолідації українського суспільства та важливості забезпечення законності і національної безпеки в країні, з урахуванням норм Земельного кодексу України, Законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про свободу совісті та релігійні організації», «Про внесення змін до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України».

Відповідач зауважує, що згідно п. в) ч. 2 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку.

Відповідач стверджує, що установчий документ Позивача, як релігійної організації, є недійсним в частині, якою визначається повна офіційна назва релігійної організації, оскільки не відповідає вимогам чинного законодавства України.

Зокрема, Позивач здійснює свою діяльність згідно статуту Білоцерківської Єпархії Української Православної Церкви, яка перебуває в переліку релігійних організацій, які підпадають під дію частини 7 статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації», отже, на переконання Відповідача, Позивач не є релігійною організацією, статут якої зареєстровано у встановленому законом порядку, а тому відповідно до ст. 92 ЗК України останній не є особою, яка має правосуб`єктність на право постійного користування земельною ділянкою комунальної форми власності.

Відповідач посилається на висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з московським патріархатом, затверджений наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27.01.2023 № Н-8/11 і зазначає, що вказані у висновку обставини стосовно наявності канонічного зв`язку УПЦ з РПЦ були враховані органом місцевого самоврядування при прийнятті оспорюваного рішення.

Враховуючи викладене Відповідач зазначає, що Білоцерківською міською радою відповідно до вимог законодавства та в межах повноважень було прийняте оскаржуване рішення, оскільки комунальне майно - земельна ділянка, не може перебувати в особи, у якої відсутній обсяг прав для користування нею.

Відтак Відповідач вважає відсутніми підстави для задоволення позову.

Заперечуючи проти вказаних доводів Відповідача Позивач у відповіді на відзив зазначив, що питання та порядок проведення релігієзнавчої експертизи наразі не врегульоване законодавством України, зокрема Законом України «Про наукову і науково-технічну експертизу», Законом України «Про судову експертизу», отже проведена Міністерством культури України відповідна експертиза та її висновки, на підставі яких, зокрема, було прийнято оскаржуване рішення Білоцерківської міської ради, є протиправними.

Позивач зауважує, що низка релігійних управлінь звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства культури України про визнання протиправним та скасування Наказу Міністерства культури України, визнання дій Міністерства культури України протиправними та зобов`язання утриматись від вчинення певних дій.

15.05.2023 Київським окружним адміністративним судом прийнято рішення у справі № 640/4748/19 за вказаним позовом, зокрема відмовлено у задоволенні позову; на даний час рішення не набрало законної сили.

Позивач стверджує, що його статут зареєстрований у встановленому законом порядку і Управління Білоцерківської єпархії свою діяльність не припинило. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містять всі відомості, внесення яких вимагається законом по відношенню до релігійних організацій із статусом юридичної особи, у т.ч. в частині реєстрації повного найменування юридичної особи та її установчих документів.

Таким чином Позивач вважає необґрунтованими доводи Відповідача, наведені в заперечення проти позову.

Згідно ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд виходить до нарадчої кімнати (спеціально обладнаного для ухвалення судових рішень приміщення) для ухвалення рішення, оголосивши орієнтовний час його оголошення.

У судовому засіданні 12.09.2023, відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, з`ясувавши фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Релігійна громада Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового) є релігійною організацією, яка зареєстрована в Єдиному державному реєстрі підприємств, організацій, установ 19.01.1998 за юридичною адресою: Київська обл., м. Біла Церква, вул. Зенітного полку (бувша вул. Некрасова), та внесено запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 13531200000003560, код ЄДРПОУ 20627712, основним видом діяльності є КВЕД 94.91: діяльність релігійних організацій.

Позивачем було отримано право постійного користування на земельну ділянку за цільовим призначенням 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (вид використання - під розміщення Храму Різдва Христового) площею 0,7283 га з кадастровим номером: 3210300000:07:007:0124, що розташована за адресою: вул. Зенітного Полку (бувша вул. Некрасова), м. Біла Церква, яке підтверджується Витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (індексний номер 19529378).

Право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210300000:07:007:0124 зареєстровано на підставі рішення Білоцерківської міської ради від 13.02.2014 № 1151-56-VI «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним та фізичним особам-підприємцям».

На вказаній земельній ділянці, яка перебувала у постійному користуванні Позивача, розміщена будівля - Храм Різдва Христового (РНОНМ 2329066632103; заг.пл. 203,7 кв.м.; власник - Релігійна громада Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового); рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень № 57465075 від 05.04.2021; підстава для державної реєстрації: декларація про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер КС101210208171, видавник Білоцерківська міська рада). Вказані обставини підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 251241293 від 05.04.2021.

Згідно ч. 1 ст. 92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Пунктом в) частини 2 статті 92 Земельного кодексу України визначено, що права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності.

Таким чином, з матеріалів справи судом встановлено, що Позивачем в установленому порядку було отримано право постійного користування зазначеною вище земельною ділянкою комунальної форми власності, побудовано на вказаній земельній ділянці культову споруду - Храм Різдва Христового та зареєстровано право власності на дану споруду.

Як вбачається з оспорюваного рішення Білоцерківської міської ради Київської області від 27.04.2023 № 3810-39-VІІІ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Релігійній громаді Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафії Різдва Христового), розглянувши подання постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища від 21.04.2023 № 69, протокол засідання постійної комісії з питань земельних відносин та земельного кадастру, планування території, будівництва, архітектури, охорони пам`яток, історичного середовища від 21.04.2023 № 69 та протокол засідання постійної комісії з питань дотримання прав людини, законності, оборонної роботи, запобігання корупції, з питань децентралізації, сприяння депутатської діяльності, етики та регламенту від 26.04.2023 № 26, керуючись Земельним кодексом України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про свободу совісті та релігійні організації» та «Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України», беручи до уваги Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з московським патріархатом, затверджений наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27.01.2023 № Н-8/11, з метою забезпечення духовної незалежності, сприяння консолідації українського суспільства та усвідомлюючи важливість забезпечення законності і національної безпеки в країні в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації, міська рада вирішила, зокрема,

- припинити право постійного користування Релігійній громаді Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафії Різдва Христового) (код ЄДРПОУ 20627712) на земельну ділянку з цільовим призначенням 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (вид використання - під розміщення Храму Різдва Христового) площею 0,7283 га з кадастровим номером: 3210300000:07:007:0124, що розташована за адресою: вул. Зенітного полку (бувша вул. Некрасова), місто Біла Церква, яке виникло на підставі підпункту 11.1. пункту 11 рішення Білоцерківської міської ради від 13.02.2014 № 1151-56-VІ «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним особам та фізичним особам-підприємцям».

Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені в ст. 141-143 Земельного кодексу України.

Так, згідно ст. 141 ЗК України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, крім перетворення державних підприємств у випадках, визначених статтею 120-1 цього Кодексу;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини;

ж) передача приватному партнеру, концесіонеру нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, що перебуває в користуванні державного або комунального підприємства та є об`єктом державно-приватного партнерства або об`єктом концесії;

з) припинення права користування надрами у разі закінчення встановленого спеціальним дозволом на користування надрами строку користування надрами (у разі передачі земельної ділянки державної, комунальної власності користувачу надр для здійснення діяльності з користування надрами);

и) невиконання акціонерним товариством, товариством з обмеженою відповідальністю, 100 відсотків акцій (часток) у статутному капіталі якого належать державі, яке утворилося шляхом перетворення державного підприємства, вимог, визначених статтею 120-1 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 142 ЗК України встановлено, що припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу.

Стаття 143 Земельного кодексу України регламентує, що примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі:

а) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

б) неусунення допущених порушень законодавства (забруднення земель радіоактивними і хімічними речовинами, відходами, стічними водами, забруднення земель бактеріально-паразитичними і карантинно-шкідливими організмами, засмічення земель забороненими рослинами, пошкодження і знищення родючого шару ґрунту, об`єктів інженерної інфраструктури меліоративних систем, порушення встановленого режиму використання земель, що особливо охороняються, а також використання земель способами, які завдають шкоди здоров`ю населення) в строки, встановлені приписами органів, що здійснюють державний контроль за використанням та охороною земель;

в) конфіскації земельної ділянки;

г) примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності;

ґ) примусового звернення стягнень на земельну ділянку по зобов`язаннях власника цієї земельної ділянки.

ґ1) примусового звернення стягнень на право емфітевзису, суперфіцію за зобов`язаннями особи, яка використовує земельну ділянку на такому праві;

Системний аналіз наведених норм Земельного кодексу України свідчить про те, що особа (у т.ч. релігійна організація) може бути позбавлена набутого у встановленому порядку права постійного користування земельною ділянкою лише у спосіб, визначений ст. 141-143 ЗК України, зокрема внаслідок добровільної відмови від земельної ділянки, або за результатом примусового припинення прав на земельну ділянку, яке здійснюється виключно в судовому порядку.

Суд звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 05.11.2019 у справі № 906/392/18, в якій зазначено, що Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 вказав, що стаття 92 ЗК України не обмежує і не скасовує чинне право постійного користування земельними ділянками, набуте громадянами в установлених законодавством випадках.

Таким чином, право постійного користування земельною ділянкою, набуте особою у встановленому законодавством порядку, відповідно до законодавства, що діяло на момент набуття права постійного користування, не втрачається та не підлягає обов`язковій заміні.

За приписами ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Отже, право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених ст. 141 ЗК України, перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб`єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у ст. 141 названого Кодексу, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 ЗК України.

Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що громадяни та юридичні особи не можуть втрачати раніше наданого їм в установлених законодавством випадках права користування земельною ділянкою за відсутності підстав, встановлених законом. Така позиція відповідає висновку, викладеному в Рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Крім того, відповідно до правових висновків, викладених в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 909/108/19, право постійного користування припиняється лише при добровільній відмові землекористувача або у випадках визначених статтею 143 ЗК України. Для задоволення позову про припинення права постійного користування землею мають бути наявні докази добровільної відмови відповідача від права постійного користування земельною ділянкою, посвідченого відповідним державним актом, або підстави, визначені ст. 143 ЗК України, для примусового припинення права користування землею.

Детально розглянувши матеріали справи судом не встановлено наявності доказів добровільної відмови Позивача від права постійного користування спірною земельною ділянкою.

Відтак, вирішення питання щодо примусового припинення прав Позивача на спірну земельну ділянку, в силу імперативних положень ст. 143 ЗК України, може бути здійснене органом місцевого самоврядування виключно в судовому порядку.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд звертає увагу на те, що положення статті 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України передбачають перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди.

За своїм змістом зазначені статті Земельного та Цивільного кодексів України спрямовані на попередження правової невизначеності у випадку відчуження об`єктів нерухомого майна.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на спірній земельній ділянці площею 0,7283 га з кадастровим номером: 3210300000:07:007:0124, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , розміщена культова споруда - Храм Різдва Христового, власником якої є Позивач - Релігійна громада Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового), що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, враховуючи наведений вище принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, спірна земельна ділянка слідує юридичній долі вказаної споруди.

З оспорюваного рішення Білоцерківської міської ради про припинення права постійного користування земельною ділянкою вбачається, що рішення мотивоване необхідністю забезпечення духовної незалежності, сприяння консолідації українського суспільства та усвідомлюючи важливість забезпечення законності і національної безпеки в країні в умовах повномасштабного вторгнення російської федерації, обґрунтоване посиланням на Земельний кодекс України, Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про свободу совісті та релігійні організації» та «Про внесення зміни до статті 12 Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» щодо назви релігійних організацій (об`єднань), які входять до структури (є частиною) релігійної організації (об`єднання), керівний центр (управління) якої знаходиться за межами України в державі, яка законом визнана такою, що здійснила військову агресію проти України та/або тимчасово окупувала частину території України», Висновок релігієзнавчої експертизи Статуту про управління Української Православної Церкви на наявність церковно-канонічного зв`язку з московським патріархатом, затверджений наказом Державної служби України з етнополітики та свободи совісті від 27.01.2023 № Н-8/11.

Проте, вказані Білоцерківською міською радою мотиви і обґрунтування оспорюваного рішення не можуть бути підставою для порушення передбаченої ст. 143 Земельного кодексу України процедури примусового припинення прав Позивача на спірну земельну ділянку, зокрема припинення прав землекористувача в судовому порядку шляхом звернення органу місцевого самоврядування до суду з відповідним позовом.

Отже, приймаючи оспорюване рішення № 3810-39-VІІІ від 27.04.2023 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» Білоцерківська міська рада діяла всупереч вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, не в межах наданих повноважень, з порушенням вимог ст. 143 Земельного кодексу України.

Всі інші доводи Відповідача, зокрема щодо неприведення Позивачем статуту у відповідність до норм Закону України «Про свободу совісті та релігійні організації» наслідком чого, на думку Відповідача, є відсутність правосуб`єктності Позивача, обставини щодо проведення релігієзнавчої експертизи статуту та висновок такої експертизи, не спростовують наведених вище висновків суду щодо порушення Відповідачем процедури примусового припинення прав землекористувача, що є самостійною та достатньою підставою для визнання незаконним та скасування оспорюваного рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 3810-39-VІІІ від 27.04.2023.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 73, ч. 1 ст. 74 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77, 79 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Трофимчук проти України» зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи все викладене вище суд дійшов висновку про задоволення позову повністю.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд зазначає наступне.

Судовий збір, сплачений Позивачем за подачу позову, відповідно до ст. 129 покладається судом на Відповідача, отже стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає судовий збір у сумі 2684,00 грн. Судовий збір у сумі 1342,00 грн, сплачений Позивачем за подачу заяви про забезпечення позову, відповідно до ст. 129 покладається судом на Позивача у зв`язку з відмовою у задоволенні вказаної заяви.

Крім того, в позовній заяві Позивач зазначив орієнтовний розмір витрат на правничу допомогу в сумі 20000,00 грн. Проте в ході розгляду справи докази понесення відповідних витрат не надавались, під час судових дебатів представник Позивача не заявляв про надання таких доказів в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 129, 233, 238, 240, 241, 256 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Визнати незаконним та скасувати рішення Білоцерківської міської ради Київської області № 3810-39-VІІІ від 27.04.2023 «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою Релігійній громаді Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового) на земельну ділянку з цільовим призначенням 03.04 Для будівництва та обслуговування будівель громадських та релігійних організацій (вид використання - під розміщення Храму Різдва Христового) площею 0,7283 га з кадастровим номером: 3210300000:07:007:0124, що розташована за адресою: вул. Зенітного полку (бувша вулиця Некрасова), місто Біла Церква, яке виникло на підставі підпункту 11.1 пункту 11 рішення Білоцерківської міської ради від 13.02.2014 № 1151-56-VІ «Про оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки юридичним та фізичним особам-підприємцям».

3.Стягнути з Білоцерківської міської ради Київської області (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Я.Мудрого, 15; код ЄДРПОУ 26376300) на користь Релігійної громади Української Православної Церкви м. Біла Церква (Парафія Різдва Христового) (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Зенітного полку (Некрасова) 33; код ЄДРПОУ 20627712) 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.Копію рішення надіслати сторонам.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення 04.10.2023.

Суддя С.Ю. Наріжний