Рішення

від 05.10.2023 по справі 524/4040/23

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа 524/4040/23

Провадження 2/524/1846/23

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2023 року суддя Автозаводського районного суду м. Кременчука Предоляк О.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуціцивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Паритет» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И В :

20.06.2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Паритет» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позову зазначає, що у період з 22.06.2022 року по 27.01.2023 року перебував у трудових відносинах з ПрАТ «Паритет». 27.01.2023 року звільнений з підприємства на підставі п. 2 ст. 36 КУпАП. Однак, з ним не здійснено повний розрахунок у день звільнення та не виплачено заборгованість по заробітній платі. Просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 10440 грн. з урахуванням податків та зборів, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 5768,25 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.01.2023 року по 09.06.2023 року у розмірі 30024,41 грн..

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22.06.2023 року відкрито провадження за вказаним позовом та призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно запропоновано відповідачу у 15 денний строк з дня одержання ухвали про відкриття провадження подати на адресу Автозаводського районного суду м. Кременчука відзив на позов. Копію ухвали надіслано сторонам.

Копію ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви з додатками відповідачу вручено 17.08.2023 року, що підтверджується інформацією з сайту Укрпошта трекінг поштових відправлень.

Разом з тим, у встановлений в ухвалі строк відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.

За даних обставин, суд вирішує справу за наявними матеріалами, що передбачено ч.8 ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, давши аналіз та оцінку наданим доказам, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, щоОСОБА_1 у період з 23.06.2022 року по 27.01.2023 року перебував у трудових відносинах з Приватним акціонерним товариством «Паритет», що підтверджується записами в трудовій книжці серія НОМЕР_1 .

Згідно строкового трудового договору від 22.06.2022 року укладеного між Приватним акціонерним товариством «Паритет» та ОСОБА_1 , останнього прийнято на роботу на посаду слюсаря із складання металевих конструкцій 5 розряду на строк до 27.01.2023 року з посадовим окладом у розмірі 6900 грн. на місяць.

Наказом № 14-к від 27.01.2023 року ОСОБА_1 звільнено з посади слюсаря із складання металевих конструкцій у зв`язку із закінченням дії трудового договору.

Згідно довідки від 01.02.2023 року № 0000-000004 виданої ПрАТ «Паритет» дохід ОСОБА_1 за період з 23.06.2022 р. по 31.12.2022 р. склав 52061,11 грн., сума до виплати 41580 грн.

Відповідно до виписки з карткового рахунку відкритого у АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я ОСОБА_1 за період з 01.05.2022 р. по 31.05.2023 р. останньому проведено виплати із заробітної плати у розмірі 38973,87 грн.

Розмір невиплаченої заробітної плати за період з 23.06.2022 р. по 31.12.2022 р. становить 2606,64 грн. (41580,51 грн. - 38973,87 грн).

Заробітна плата згідно трудового договору від 22.06.2023 р. укладеного між ПрАТ «Паритет» та ОСОБА_1 за січень 2023 року становить 6900 грн. з урахуванням податків та зборів. Після відрахування 18% податку та 1,5 % військового збору місячна оплата праці становить 5554,50 грн. (6900 грн. - 19,5% = 4830 грн.).

Таким чином, розмір заборгованості по заробітній платі становить 8161,14 грн. (2606,64 грн. + 5554,50 грн.).

Відповідно до ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов`язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідач вимоги ст. ст.47, 116 КЗпП України не виконав, повного розрахунку в день звільнення не провів.

На підставі викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість по заробітній платі в розмірі 8161,14 грн.

Суд зазначає, що при задоволенні вимог про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податків з доходів фізичних осіб) є обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Зазначена позиція узгоджується з висновком Верховного Суду України, викладеним в абз. 6 п. 6 постанови Пленуму від 24.12.1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», а також в рішеннях Верховного Суду України від 07 березня 2018 року у справі №161/15810/13-а та від 18 липня 2018 року у справі № 359/10023/16-ц.

Відповідно до статті 45 Конституції України кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 року №504/96-ВР установлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Згідно з статтею 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.

У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону №504/96-ВР).

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Згідно ч.1 ст. 75 КЗпП України щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», розглядаючи спори про виплату грошової компенсації за невикористану відпустку, необхідно виходити з того, що відповідно до вимог статті 83 КЗпП України вона може бути стягнена на вимогу працівника за всі дні невикористаної ним основної й додаткової щорічної відпустки, тільки в разі звільнення його з роботи. Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається, виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

В день звільнення відповідач не виплатив позивачу грошової компенсації за дні не використаної ним щорічної основної відпустки.

Відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок) середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно п. 5 Порядку нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої

заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Пунктом 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом

множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Ураховуючи, що звільнення позивача сталося 27.01.2023 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися з виплат, отриманих ним за попередні два місяці роботи, а саме за листопад-грудень 2022 року.

Згідно довідки від 01.02.2023 року № 0000-000004 виданої ПрАТ «Паритет» за листопад-грудень 2022 рокуОСОБА_1 нараховано заробітну плату у розмірі 8325,82 грн. (листопад 2022 року - 2916,76 грн., грудень 2022 року - 5409,06 грн.).

В листопаді 2022 року 22 робочих днів, у грудні 2022 року 22 робочих днів, всього 44 робочих днів.

Розмір середньоденної заробітної плати позивача складає: 8325,82 / 44 = 189,22 грн.

Виходячи з вищезазначеного кількість днів невикористаної відпустки за робочий період з 23.06.2022 року по 27.01.2023 рік складає 10 календарних днів (24 (тривалість щорічної відпустки) х 157 (кількість робочих днів) / 365), тому компенсація за невикористані дні щорічної відпусткивідповідно складає - 10 календарних днів х 189,22 грн. (розмір середньоденної заробітної плати) = 1892,20 грн.

На підставі викладеного з відповідача на користь позивача підлягає стягненню компенсація за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 1892,20 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Як роз`яснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Суд зазначає, що передбачений ч. 1 ст. 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності

Аналогічні правові висновки містяться у постановах Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 27.03.2013 року у справі № 6-15цс13, від 03.07.2013 року у справі № 6-64цс13, від 21.01.2015 року у справі № 6-195цс14.

З моменту звільнення та на момент звернення позивача із позовом до суду у Приватного акціонерного товариства «Паритет» існує заборгованість з нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, таким чином підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки.

Позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.01.2023 року по 09.06.2023 р.

В зв`язку з викладеним, суд приходить до висновку що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення середній заробіток за час затримки розрахункових при звільненні за період з 30.01.2023 року по 09.06.2023, що складає 95 робочих днів у розмірі 17 975,90 грн. (189,22 грн. х 95 робочих днів = 17 975,90 грн.)

Враховуючи те, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, позивача звільнено від сплати судового збору, суд вважає за можливе стягнути з відповідача по справі на користь держави судовий збір в сумі 650,89 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47,83 116, 117 КЗпП України, ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Паритет» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні- задовольнити частково

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Паритет» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 8161,14 грн., грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у розмірі 1892,20 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30.01.2023 року по 09.06.2023 року у розмірі 17 975,90 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Паритет» на користь держави судовий збір у розмірі 650,89 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Пзивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Паритет», юридична адреса: 39610, Полтавська обл., м. Кременчук, проїзд Галузевий, 30, код ЄДРПОУ 25153928.

Суддя О.С. Предоляк