Рішення

від 28.09.2023 по справі 757/45746/18-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/45746/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2023 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Остапчук Т.В.,

при секретарі судового засідання - Ковалівській В.В., Лісного О.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_5

представника 3-ї особи Півторак Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора Хмельницького Сергія Юрійовича, ОСОБА_3 , третя особа: Акціонерним товариством «СЕНС БАНК» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень,-

ВСТАНОВИВ:

В вересні 2018р. ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до Державного реєстратора Хмельницького Сергія Юрійовича про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень та витребування майна.Позов обґрунтовано тим, що 16.08.2006 року ОСОБА_4 та АКБ «Укрсоцбанк» уклали договір про надання не відновлювальної кредитної лінії №10-29/2342, за умовами якого ОСОБА_4 отримала 4980500 доларів. Цього ж дня сторони уклали договір іпотеки № 02-10/2226, за яким позивачка . передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 . 5.04.2018р. невідомими особами було здійснено проникнення до квартири шляхом злому замків. Відповідачем було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 11.12.2017р. та було здійснено державну реєстрацію на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк». Вказує що AT «УКРСОЦБАНК», надав документи державному реєстратору Хмельницькому Сергію Юрійовичу філії Комунального підприємства Главанської сільської ради «Абсолют» у м.Києві (СДРПОУ 41676559, в стані припинення), які були складені з порушенням ст.сг.35, 37 ЗУ «Про іпотеку», п.п.4.1.-4.5. Договору іпотеки від 16.08.2008р., оскільки була відсутня згода Іпотекодавця на передачу Іпотекодержателю права власності на квартиру, всупереч діючому мораторію та за відсутності належного вручення Позивачу повідомлення про нібито порушення основного зобов`язання, надав завідомо недостатні для державної реєстрації права власності на спірну квартиру документи. Державний реєстратор Хмельницький С.Ю. не надавши зазначеним обставинам належної оцінки та на порушення ст.ст.2,18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» п.61 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, не перевірив та не встановив відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, чим, також порушив обов`язок покладений на державної о реєстратора згідно з правилом частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державному реєстратору не було надано документів, необхідних для про проведення державної реєстрації права власності на спірну квартиру, тому були відсутні визначені законом підстави для прийняття оскарженого рішення про реєстрацію права власності за AT «УКРСОЦБАНК». В подальшому банк здійснив відчуження квартири за заниженою ціною на користь ТОВ «КУА «Будівельні проекти», а останнє через два місці повторно перепродало квартиру на користь нового співвідповідача ОСОБА_3 . 6.07.2020р. позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати припиненим та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Главанської сільської ради «Абсолют» у м.Києві Хмельницького Сергія Юрійовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2017р. № запису про право власності 23892240 на квартиру АДРЕСА_1 . Поновити запис про право власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 . Витребувати квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 . В судовому засідання представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Відповідач державний реєстратор Хмельницький С.Ю. відзив не надав , в судове засідання не з`явився , про час розгляду повідомлявся. Судом визнано можливим розгляд у відсутність.

Представник відповідача ОСОБА_3 надав відзив, вказував що є добросовісним набувачем,в судовому засіданні просив відмовити в позові.

Представник 3-ої особи AT «УКРСОЦБАНК», правонаступником якого є AT «АЛЬФА-БАНК» (перейменовано на AT «СЕНС БАНК») надав пояснення. В судовому засіданні просив відмовити в позові, вказував що позивачем обрано неналежний спосіб захисту і поданий до неналежного відповідача.

Ухвалою Печерського районного суду від 9.09.2018р. залишено позов без руху.

Ухвалою Печерського районного суду від 6.12.2018р. відкрито провадження в порядку загального провадження.

Ухвалою Печерського районного суду від 2.11.2020р. залучено відповідача ОСОБА_3

Ухвалою Печерського районного суду від 13.07.2023р. призначено судове засідання.

Суд, заслухавши пояснення сторін, 3-ї особи, дослідивши матеріали справи, приходить до слідуючого.

Судом встановлено.

16.08.2006 року ОСОБА_4 та АКБ «Укрсоцбанк» уклали договір про надання не відновлювальної кредитної лінії №10-29/2342, за умовами якого ОСОБА_4 отримала 4980500 доларів. Цього ж дня сторони уклали договір іпотеки № 02-10/2226, за яким позивачка передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора Комунального підприємства Главанської сільської ради «Абсолют» у м.Києві Хмельницьким Сергієм Юрійовичем було прийнято про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11.12.2017р. № запису про право власності 23892240 на квартиру АДРЕСА_1 та здійснено державну реєстрацію на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк».

10.09.2018р. банк продав квартиру ТОВ «КУА «Будівельні проекти».

15.11.2018р. ТОВ «КУА «Будівельні проекти» продало квартиру громадянину Литви ОСОБА_3 .

На виконання вимог ухвали AT «СЕНС БАНК» було надіслано до суду копії документів, які були подані ПАТ «УКРСОЦБАНК» для державної реєстрації прав на квартиру АДРЕСА_1 .

Спеціальним Законом, який визначає правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна є Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 р. №1952-IV (надалі за текстом - «Закон № 1952-IV»).

Стаття 2 названого Закону визначає державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, як офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону № 1952-IV обов`язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме право власності на нерухоме майно.

За змістом пункту 1 частини 1 статті 15 Закону № 1952-IV прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень є однією із стадій державної реєстрації.

Згідно абзацу 2 частини 2 статті 15 Закону № 1952-IV перелік документів для здійснення державної реєстрації прав визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 868 від 17 жовтня 2013 р. (надалі за текстом - «Порядок»).

Відповідно до підпункту 1 пункту 37 Порядку документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат.

Згідно статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Стаття 575 Цивільного кодексу України визначає, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.

Статтею 24 Закону України «Про іпотеку» від 5 червня 2003 року № 898-IV установлено, що відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

За змістом статті 33 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до частини 1 статті 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 2 названої статті Закону України «Про іпотеку» визначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

За приписами частини 3 статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно частини 1 статті 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Позивачем не було враховано, що рішення Державного реєстратора є актом індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень у сфері публічно-правових відносин, а не правочином, а тому вимоги позивача у будь-якому сенсі не базуються на приписах чинного законодавства.

Та після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, як неодноразово зазначав як Верховний Суд так і Велика Палата Верховного Суду.

Аналогічний висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 04.09.2018 року по справі №915/127/18 провадження №12-184гс18: «При цьому рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію.

Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права оренди (частина друга статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень)».

Та такий само висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.01.2019 року по справі №755/9555/18 провадження №14-536цс18: «Під час розгляду справи суди мають врахувати висновок Великої Палати Верховного Суду стосовно того, що після внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належним способом захисту права є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію, яке вичерпало свою дію, а скасування запису про проведену державну реєстрацію відповідного права».

Та в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 року по справі № 367/2022/15-ц провадження № 14-376 цс 18: «Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. А тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права (див. пункт 5.17 постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 915/127/18)».

А також Велика Палата Верховного Суду остаточно закріпила дану позицію в Постанові від 20.11.2019 року по справі №802/1340/18 провадження №11-474апп19:

«Рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Щодо неналежності відповідача- державного реєстратора.

Позивач заявив вимогу про скасування рішення державного реєстратора, вважав останнього належним відповідачем.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 1 квітня 2020 року по справі № 520/13067/17 зробила висновок, що Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; близькі за змістом приписи були викладені у частинах першій і третій статті 12 ЦПК України у редакції, що була чинною до 15 грудня 2017 року).

Здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи (частина перша статті 47 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; частина перша статті 29 ЦПК України у редакції, чинній до цієї дати).

Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім`я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пункти 2 і 3 частини другої статті 119 ЦПК України у редакції, чинній на час звернення позивачки до суду).

Позивачем і відповідачем можуть бути, зокрема, фізичні і юридичні особи (частина друга статті 48 ЦПК України у редакції, чинній з 15 грудня 2017 року; частина друга статті 30 ЦПК України у редакції, чинній до цієї дати).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 41), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (пункт 49), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.4), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 38), від 13 березня 2019 року у справі № 757/39920/15-ц (пункт 31), від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц (пункт 63)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 6 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (див., зокрема, постанову Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (пункт 36)).

Суд вважає, що зміст і характер відносин між учасниками справи, встановлені обставини справи підтверджують, що спір у позивачки є саме з банком з приводу порушення ним права власності позивачки на квартиру внаслідок дій щодо реєстрації за ним такого права. Фізична особа, яка досягла повноліття, у цивільному процесі може бути стороною саме як така особа, а не як нотаріус, державний реєстратор тощо.

Отже позовна вимога про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на квартиру не може бути звернена до державного реєстратора, яку позивачка визначила співвідповідачем. Державний реєстратор, зобов`язаний виконати рішення суду щодо скасування державної реєстрації речового права або його обтяження незалежно від того, чи був цей реєстратор залучений до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, чи не був залучений.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункт 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39)).

Зважаючи на викладене та в зв`язку з тим, що позов подано до неналежного відповідача -державного реєстратора , відсутні клопотання позивача щодо залучення у справі належного відповідача чи заміни неналежного відповідача на належного, того, що суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи, наявні правові підстави для відмови в задоволенні позову.

В позовні вимоги до ОСОБА_3 не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основних позовних вимог.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що він має право звернутися до суду з позовом до належного відповідача.

Відповідно до ст..141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.16 ЦК України, ст.ст. 4, 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212, 218, 223, 224-226 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові ОСОБА_2 до Державного реєстратора Хмельницького Сергія Юрійовича, ОСОБА_3 , третя особа: Акціонерним товариством «СЕНС БАНК» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

позивач: ОСОБА_4 : АДРЕСА_2

відповідач: Державний реєстратор Хмельницький Сергій Юрійович: адреса невідома

відповідач ОСОБА_3 , АДРЕСА_2

третя особа: акціонерне товариство «СЕНС БАНК»:03150 м.Київ вул.В.Васильківська 100

Дата складання повного тексту рішення 5.10.2023р.

Суддя Остапчук Т.В.