Постанова

від 12.11.2024 по справі 757/45746/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/387/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2024 року місто Київ

справа №757/45746/18-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Остапчук Т.В., повний текст рішення складено 05 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Хмельницького Сергія Юрійовича, ОСОБА_3 , треті особи: Акціонерне товариство «Сенс Банк», ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, поновлення запису про право власності, витребування майна,-

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточнень, просила:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП Главанської сільської ради «Абсолют» у місті Києві Хмельницького С.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 грудня 2017 року, номер запису про право власності 23892240 на квартиру АДРЕСА_1 ;

поновити запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ;

витребувати квартиру АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог посилалася на те, що 16 серпня 2006 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №10-29/2342, за умовами якого вона отримала грошові кошти в сумі 4980500 доларів.

Вказувала, що цього ж дня вони уклали договір іпотеки №02-10/2226, відповідно до якого в забезпечення була передана квартира АДРЕСА_1 .

Зазначала, що 05 квітня 2018 року невідомими особами було здійснено проникнення до квартири, шляхом злому замків, змінено вхідні двері та замки, поставлено сигналізацію. А тому, вона та особа, яка тимчасово проживала в квартирі, не змогли потрапити до приміщення.

Посилалась на те, що нею було подано заяву до правоохоронних органів, за результатами перевірки інформації в реєстрі прав власності, стало відомо, що квартира перереєстрована на іншого власника.

Вказувала, що державним реєстратором Хмельницьким С.Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 11 грудня 2017 року та було здійснено державну реєстрацію на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк».

Зазначала, що вищезазначене рішення державного реєстратора Хмельницького С.Ю. було прийнято з порушенням норм статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Посилалась на те, що відповідно до інформаційної довідки, однією з підстав для реєстрації права власності стало рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, номер 1400036860458. Відповідно до інформації з сайту ДП «Укрпошта», поштове відправлення за вказаним номером було вручено у поштовому відділені № НОМЕР_1 , за місцезнаходження третьої особи, хоча відправлено воно було на поштове відділення № НОМЕР_2 , за місцем її реєстрації, проте так і не було їй вручено.

Вказувала, що при вчиненні реєстраційної дії, державним реєстратором Хмельницьким С.Ю. не були перевірені, подані ПАТ «Укрсоцбанк» документи, подання яких в неповному обсязі є підставою для відмови в реєстрації права власності на нерухоме майно, так як вона не отримувала жодних вимог про усунення порушень та про задоволення вимог іпотекодержателя від ПАТ «Укрсоцбанк», не отримувала жодних повідомлень про задоволення вимог іпотекодержателя від ПАТ «Укрсоцбанк».

Зазначала, що вимоги порядку щодо надання документа, що підтверджує завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя не виконано.

Посилалась на те, що квартира АДРЕСА_1 використовується як місце її постійного проживання, а також загальна площа вказаної квартири не перевищує 140 кв.м, що дає підстави для висновку про неможливість звернення стягнення, шляхом відчуження квартири, незалежно від суб'єкта, який здійснює таке стягнення, оскільки вона, як власник, не надала своєї згоди на це.

Вказувала, що у державного реєстратора Хмельницького С.Ю. не було правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі за ПАТ «Укрсоцбанк».

Зазначала, що в подальшому банк здійснив відчуження спірної квартири на користь ТОВ «КУА «Будівельні проекти», а останнє через два місяці повторно перепродало квартиру ОСОБА_3 .

Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просивоскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування вимог посилався на те, що судом першої інстанції не вирішено питання щодо наявності порушень порядку відчуження квартири без згоди позивача та поза її волею, не досліджено докази та відповідні їм правовідносини щодо протиправного вибуття квартири з власності позивача та переходу до третіх осіб, не наведено правові норми, які підлягають застосуванню під час вирішення віндикаційного позову про витребування майна з чужого незаконного володіння, не сформульовано висновків та рішення щодо даної частини позовних вимог в резолютивній частині оскаржуваного рішення.

Вказував, що судом першої інстанції не наведено результатів збирання, дослідження та оцінки доказів у справі, які свідчать про протиправність вибуття квартири з власності позивача та утримання її останнім набувачем - ОСОБА_3 .

Зазначав, що останнім набувачем спірної квартири є ОСОБА_3 - відповідач за вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння. Таким чином, в цьому випадку, суд першої інстанції повинен був би вважати зазначеного відповідача належним відповідачем, розглянути дану позовну вимогу по суті, як належний спосіб захисту прав позивача та винести рішення по суді даної вимоги.

Посилався на те, що державним реєстратором Хмельницьким С.Ю. реєстраційна справа №14355889800000 ( АДРЕСА_2 ), не була сформована, не передавалась на зберігання у передбаченому законом порядку.

Вказував, що за клопотанням позивача судом було витребувано реєстраційну справу в AT «CEHC БАНК», згодом у КП Главанської сільської ради «Абсолют», Центру надання адміністративних послуг м. Києва, Департаменту з питань реєстрації КМДА. На виконання вимог ухвали AT «CEHC БАНК» надав суду копії документів та повідомив в судовому засіданні, що оригінали документів, зокрема оригінал рекомендованого повідомлення №1400036860458 від 14 вересня 2017 року, оригінал опису до цінного листа від 14 вересня 2017 року та оригінал квитанції відправку цінного листа від 14 вересня 2017 року (номер поштового відправлення ніде не зазначений) у нього відсутні.

Зазначав, що під час виконання ухвал суду про витребування реєстраційної справи було з`ясовано, що КП Главанської сільської ради «Абсолют» фактично за адресою місцезнаходження не знаходиться, ухвала суду ним виконана не була, що підтверджується описом та квитанцією від 10 квітня 2023 року, інформацією ПАТ «Укрпошти» від 02 серпня 2023 року про повернення ухвали без виконання. Згідно листа Арцизької міської ради Одеської області від 04 квітня 2023 року №02- 23/497, жодних документів від KП Главанська сільська рада «Абсолют» Арцизька міська рада Одеської області як правонаступник Главанської сільської ради (засновника та власника KП «Абсолют», яке до цього часу перебуває в стані припинення) та відділ надання адміністративних послуг при Арцизькій районній державній адміністрації Одеської області не отримували та в архів на зберігання вони не передавались.

Посилався на те, що Департаментом з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) на виконання вимог ухвали повідомлено, що згідно відомостей, які внесені до Журналу обліку надходження (вибуття) реєстраційних справ, реєстраційна справа № l4355889800000 ( АДРЕСА_2 ), а саме заява про державну реєстрацію права власності №25747220 від 11 грудня 2017 року та документи, сформовані державним реєстратором філії KП Главанської сільської ради «Абсолют» у місті Києві Хмельницьким С.Ю. відсутні на обліку.

Вказував, що позивач своєчасно погашала кредит та відсотки за ним, а AT «CEHC БАНК» не надав доказів наявності невиконання aбo неналежного виконання нею зобов`язання. Документи, які надані банком як, нібито, підтвердження порушення, містять лише договір іпотеки та договір кредиту, однак не містять доказів того, що у визначені графіком погашення кредиту та процентів за ним строки, позивачка не здійснювала платежі.

Зазначала, що відчуження спірної квартири здійснено всупереч порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку» за відсутності договору про задоволення вимог іпотекодержателя та за відсутності згоди позивача.

Посилалась на те, що в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції відсутні будь-які висновки та наявне неповне з`ясування обставин справи щодо відчуження спірної квартири на користь AT «УКРСОЦБАНК» в період мораторію на задоволення вимог, передбаченого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Вказував, що оскільки спірна квартира вибула з володіння i користування позивача не з її волі, а внаслідок протиправної реєстрації права власності за ПАТ «Укрсоцбанк», що було вчинене за рішенням державного реєстратора Хмельницького С.Ю., позивач має право на витребування спірної квартири від останнього набувача ОСОБА_3 .

05 лютого 2024 року від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача зазначив, що під час апеляційного розгляду стороні позивача з інформаційної довідки від 16 травня 2024 року стало відомо, що ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 19 вересня 2023 року відчужив квартиру ОСОБА_4 . А тому позовні вимоги по справі можуть вплинути на права ОСОБА_4 .

Ухвалою Київського апеляційного суду від 01 жовтня 2024 року постановленою, не виходячи до нарадчої кімнати, яка занесена до протоколу судового засідання було залучено до участі у справі в якості третьої особи ОСОБА_4 .

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні суду апеляційної інстанції просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Відповідач Державний реєстратор Хмельницький С.Ю. та треті особи: АТ «Сенс Банк», ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність осіб, які не з`явилися у судове засідання на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 серпня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання не відновлювальної кредитної лінії №10-29/2342, за умовами якого позичальник отримала 4980500 доларів.

16 серпня 2006 року між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № 02-10/2226, за яким позивач передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

Рішенням державного реєстратора Комунального підприємства Главанської сільської ради «Абсолют» у м.Києві Хмельницького С.Ю. від 12 грудня 2017 року зареєстровано 11 грудня 2017 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ «Укрсоцбанк».

10 вересня 2018 року на підставі договору купівлі продажу, укладеного між ПАТ «Укрсоцбанк» та ТОВ «КУА «Будівельні проекти», право власності на спріну квартиру було зареєстровано за ТОВ «КУА «Будівельні проекти».

15 листопада 2018 року між ТОВ «КУА «Будівельні проекти» та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А., відповідно до якого продавець передав у власність (продав), а покупець прийняв у власність (купив) нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Звертаючись до суду з даним позовом до Державного реєстратора Хмельницького Сергія Юрійовича, ОСОБА_3 , позивач посилалася на те, що рішення державного реєстратора Хмельницького С.Ю. про державну реєстрацію прав та обтяжень від 11 грудня 2017 року, за яким було здійснено державну реєстрацію на квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк» було прийнято з порушенням норм статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Вважає, що у державного реєстратора Хмельницького С.Ю. не було правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі за ПАТ «Укрсоцбанк». Зазначала, що в подальшому банк здійснив відчуження спірної квартири на користь ТОВ «КУА «Будівельні проекти», а останнє через два місяці повторно перепродало квартиру Міляускас Евалдас. Посилалася на те, що оскільки майно вибуло від неї незаконно, ПАТ «Укрсоцбанк» не мало право відчужувати його, а відтак майно підлягає витребуванню у останнього володільця.

Відповідно до частини першої статті 315 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (висновок Верховного Суду України, сформульований у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Відповідно до частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі №6-140цс14 власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними. Захист порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.

Згідно з ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частина 1 ст.48ЦПК України визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Частиною 2 ст.51 ЦПК України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

За змістом норм цивільного процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати коло відповідачів у справі, предмет та підстави позову.

При цьому суд під час розгляду справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі у справі як співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.

Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що 19 вересня 2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом КМНО Шевченко А.В.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 травня 2024 року вбачається, що на підставі рішення приватного нотаріуса КМНО Шевченка А.В. від 19 вересня 2023 року, індексний номер 69360952 за ОСОБА_4 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 (дата 19 вересня 2023 року, час 16:09:21, номер відомостей про речове право: 51790420).

Тобто на момент ухвалення рішення судом першої інстанції - 28 вересня 2023 року, та на момент розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Про укладення договору купівлі-продажу сторона відповідача ОСОБА_3 не повідомила суд першої інстанції.

Таким чином, суд першої інстанції розглянув дану справу з неналежним складом сторін, оскільки ОСОБА_4 , як власник спірної квартири не був залучений до участі в справі як співвідповідач за клопотанням позивача.

Оскільки, суб`єктний склад учасників справи визначає суд першої інстанції, а в даній справі не залучено всіх осіб, які є учасниками спірних матеріальних правовідносин в якості відповідачів, отже в такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права особи, не залученої до участі у справі як відповідача, а й його процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.

Отже, зазначене свідчить про істотне порушення судом першої інстанції норм процесуального права, яке потягло за собою ухвалення незаконного рішення.

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Оскільки суд першої інстанції дійшов до висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 , однак з помилкових мотивів, отже судове рішення підлягає зміні з викладенням його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Колегія суддів звертає увагу позивача на те, що відмова в задоволенні позовних вимог у зв`язку із викладеними вище підставами не позбавляє права на захист своїх порушених прав шляхом звернення до суду із відповідним позовом до належних учасників справи, тому і право на судовий захист, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, не порушене.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду міста Києва від 28 вересня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 14 листопада 2024 року.

Головуючий:

Судді: