Постанова

від 02.04.2024 по справі 757/45746/18-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/387/2024

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2024 року місто Київ

справа № 757/45746/18-ц

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Левенця Б.Б., Ратнікової В.М.

за участю секретаря судового засідання - Балкової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Остапчук Т.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора Хмельницького Сергія Юрійовича, ОСОБА_3 , третя особа: Акціонерне товариство «Сенс Банк» про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, поновлення запису про право власності та витребування майна, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідачів, в якому, з урахуванням уточнень, просила:

визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора КП Главанської сільської ради «Абсолют» у місті Києві Хмельницького С.Ю. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 11 грудня 2017 року, номер запису про право власності 23892240 на квартиру АДРЕСА_1 ;

поновити запис про право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 ;

витребувати квартиру АДРЕСА_1 у ОСОБА_3 .

02 серпня 2023 року представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .

Заяву обгрунтовував тим, щов провадженні Печерського районного суду міста Києва перебуває вказана цивільна справа.

Вказував, що під час розгляду справи, стали відомі обставини щодо укладення договору іпотеки, що пов'язано із спірним майном та вчинення реєстраційних дій щодо обтяження майна.

Посилавсь на те, що було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48732022 від 18 вересня 2019, приватним нотаріусом Литвин А . С .Підставою слугувало основне зобов`язання у вигляді договору позики, зареєстрованого в реєстрі 3709, виданий 18вересня 2019, строк виконання якого сягав 19вересня 2022, розмір основного зобов`язання якого сягав 247700 грн. Сторонами в даному зобов`язанні є іпотекодержатель ОСОБА_5 та іпотекодавець ОСОБА_3 .

Зазначав, що оскільки між ними було укладено договір позики та договір іпотеки, то вірогідно що у ОСОБА_5 існує прямий інтерес у заволодінні даної квартири та подальшого продажу квартири у разі невиконанні грошового зобов`язання ОСОБА_3 .

Посилався на те, що у разі відчуження квартири, відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, буде неможливим. А позивач, буде вимушена здійснювати додаткові процесуальні дії та звертатися з новими позовами до суду для відновлення свого порушеного права.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року заяву позивача про забезпечення позову залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просивоскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити заяву.

На обґрунтування вимог, посилався на те, що саме по собі накладення арешту на об'єкт нерухомого майна без наміру власника його відчужити та заборона їх відчуження жодним чином не впливає на правовий статус цих прав і його законні інтереси.

Вказував, що висновки суду першої інстанції щодо того, що позивач не заявляла вимог до співвідповідача ОСОБА_3 , спростовуються матеріалами справи і не відповідають тій обставині, що останній є співвідповідачем у даній справі і до якого заявлені вимоги про витребування майна.

Зазначав, що у теперішнього власника можуть в будь-який час відчужити спірне майно для задоволення потреб інших осіб. При цьому, норми діючого законодавства не зобов'язують співвідповідача повідомлять позивача про свій намір відчужити спірне майно, а у інший спосіб, позивач позбавлений можливості дізнатися про намір власника майна.

25 грудня 2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

Представник третьої особи АТ «Сенс Банк» - Півторак Т.О. проти доводів апеляційної скарги заперечував.

Відповідач Державний реєстратор Хмельницький С.Ю. у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у його відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для її задоволення.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині 1 ст.150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п.6 зазначеної постанови особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись до суду з вищевказаним позовом до відповідачів Державного реєстратора Хмельницького С.Ю., ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, поновлення запису про право власності, витребування майна, посилалася на те, що 16 серпня 2006 року між нею та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір про надання невідновлювальної кредитної лінії №10-29/2342, за умовами якого вона отримала грошові кошти в сумі 4980500 доларів.

Вказувала, що цього ж дня вони уклали договір іпотеки №02-10/2226, відповідно до якого в забезпечення була передана квартира АДРЕСА_1 .

Зазначала, що державним реєстратором Хмельницьким С.Ю. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень від 11 грудня 2017 року та було здійснено державну реєстрацію на спірну квартиру за ПАТ «Укрсоцбанк».

Вважає, що вищезазначене рішення державного реєстратора Хмельницького С.Ю. було прийнято з порушенням норм статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та пункту 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Посилалась на те, що квартира АДРЕСА_1 використовується як місце її постійного проживання, а також загальна площа вказаної квартири не перевищує 140 кв.м, що дає підстави для висновку про неможливість звернення стягнення, шляхом відчуження квартири, незалежно від суб'єкта, який здійснює таке стягнення, оскільки вона, як власник, не надала своєї згоди на це.

Вказувала, що у державного реєстратора Хмельницького С.Ю. не було правових підстав для реєстрації права власності на предмет іпотеки на підставі застереження, що міститься в іпотечному договорі за ПАТ «Укрсоцбанк».

Зазначала, що в подальшому банк здійснив відчуження спірної квартири на користь ТОВ «КУА «Будівельні проекти», а останнє через два місяці повторно перепродало квартиру ОСОБА_3 .

Позивач вважає, що її право власності на квартиру АДРЕСА_1 було порушено.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 представник позивача посилався на те, що під час розгляду справи, стали відомі обставини щодо укладення договору іпотеки, що пов'язано із спірним майном та вчинення реєстраційних дій щодо обтяження майна.

Вказував, що у разі відчуження квартири, відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду, буде неможливим. А вона, буде вимушена здійснювати додаткові процесуальні дії та звертатися з новими позовами до суду для відновлення свого порушеного права.

Викладені обставини, враховуючи положення ст.151 ЦПК Україниє достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 серпня 2023 року квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві приватної власності за відповідачем ОСОБА_3 .

При цьому,18 вересня 2019року відносно вказаної квартири було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 48732022, приватним нотаріусом Литвин А . С . Підставою слугувало основне зобов`язання у вигляді договору позики, зареєстрованого в реєстрі 3709, виданий 18 вересня 2019, строк виконання якого становив 19 вересня 2022, розмір основного зобов`язання якого складав 247700 грн. Сторонами в даному зобов`язанні є іпотекодержатель ОСОБА_5 та іпотекодавець ОСОБА_3 .

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Як вбачається з матеріалів справи спір між сторонами виник з приводуквартири АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем ОСОБА_3 та оспорюється позивачем, а відтак з урахуванням предмету позову колегія суддів вважає, що достатнім та співмірним є забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно, що належить відповідачу ОСОБА_3 , а саме квартиру АДРЕСА_1 .

При цьому, обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_3 , оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість його відчужити.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17, у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №643/15394/19.

Колегія суддів приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, як накладення арешту на майно, що належить відповідачу ОСОБА_3 може ускладнити виконання рішення суду про витребування майна - спірної квартири.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала Печерського районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 рокупідлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову відповідно до положень п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 серпня 2023 року - скасувати та постановити нову.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить відповідачу ОСОБА_3 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 43,9 кв.м, житловою площею 28,4 кв.м. (реєстраційний номер нерухомого майна 1435588980000).

Боржник: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягувач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса знаходження: АДРЕСА_3 .

Постанова підлягає негайному виконанню.

Строк пред`явлення постанови до виконання три роки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 04 квітня 2024 року.

Головуючий:

Судді: