Ухвала

від 05.10.2023 по справі 120/15336/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

05 жовтня 2023 р. Справа № 120/15336/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Сала Павла Ігоровича, розглянувши у м. Вінниці в порядку письмового провадження заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Барської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання чинити дії,

УСТАНОВИВ:

03.10.2023 до суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Барської міської ради про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяв позивача про надання в оренду земельних ділянок комунальної власності та зобов`язання відповідача розглянути такі заяви і за результатами їх розгляду прийняти відповідне рішення.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 18.08.2023 позивач звернувся до відповідача з заявами про надання йому в оренду земельних ділянок в комплексі з розташованими на них водними об`єктами, площами: 7,3950 га; 8,6438 га; 20,2755 га, за межами населеного пункту с. Ялтушків Жмеринського району Вінницької області в урочищі "Шпиль", кадастрові номери земельних ділянок: 0520286500:04:002:0020; 0520286500:04:002:0096; 0520286500:04:002:0095. Водночас до заяви було додано усі необхідні документи.

Листом за № 04-04/2084 від 04.09.2023 Барська міська рада повідомила позивача про те, що вищевказані заяви будуть розглянуті на черговій сесії ради. Однак станом на дату подання адміністративного позову до суду відповідачем жодного рішення за заявами позивача не прийнято.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду його заяв про надання в оренду земельних ділянок комунальної власності, а тому вирішив звернутися до суду з цим позовом.

Разом з позовною заявою позивач також подав заяву про забезпечення позову у спосіб заборони Барській міській раді вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0520286500:04:002:0020 площею 20,2755 га, 0520286500:04:002:0096 площею 7,395 га та 0520286500:04:002:0095 площею 8,6438 га.

Заява обґрунтовується тим, що в усному вигляді представниками відповідача позивачу повідомлено, що його питання не буде розглянуте, а земельні ділянки, щодо яких позивач подав заяви про надання їх в оренду та на яких розміщені гідроспоруди, що перебувають у його власності, будуть розділені задля архівування попереднього кадастрового номера для виникнення нових об`єктів та нових кадастрових номерів, що у подальшому унеможливить розгляд заяв позивача та призведе до неможливості виконання рішення суду у цій справі.

Відтак позивач вважає, що існує очевидна небезпека порушення його прав та інтересів внаслідок поділу бажаних для нього земельних ділянок, що свідчить про необхідність вжиття заходів азбезпечення адміністративного позову.

Частиною першою статті 154 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене та беручи до уваги, що матеріалів справи достатньо для вирішення відповідного процесуального питання, заява про забезпечення позову розглядається судом без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з частинами першою та другою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В силу приписів частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Отже, забезпечення позову є наданням заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 року в справі № 826/14951/18).

Суд наголошує, що частиною другою статті 150 КАС України передбачено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Відтак, виходячи з конкретних обставин та з урахуванням наданих доказів, суд повинен встановити чи існує хоча б одна з названих підстав і оцінити чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Тобто прийняття рішення про забезпечення позову можливе лише в разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому (1) ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або (2) ефективний захист (поновлення) порушених (оспорюваних) прав або інтересів позивача, або (3) є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" в тій частині, яка стосується загальних положень застосування забезпечення позову, а також Постанови Пленуму Вищого адміністративного Суду України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ" розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд (суддя) повинен з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з таким клопотанням, позовним вимогам.

Крім того, згідно з Рекомендаціями № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийняті Комітетом Міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта.

Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Втім, заявою позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову не доводиться та документально не підтверджується існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Так, заявою про забезпечення позову заявник переслідує мету заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 0520286500:04:002:0020, 0520286500:04:002:0096, 0520286500:04:002:0095, оскільки вважає, що відсутність заходів забезпечення позову може спричинити порушення право позивача на отримання їх в оренду.

Разом з тим суд враховує, що сам факт подання особою заяви про надання в оренду земельної ділянки комунальної власності ще не свідчить про те, що така діялнка буде надання в безумовному порядку.

Відтак, на думку суду, позивач необґрунтовано стверджує про існування загрози порушення його прав на набуття спірних земельних ділянок в оренду, як на підставу забезпечення позову, оскільки позивач такого права ще не набув, а лише ініціював процедуру отримання цих земельних ділянок у строкове користування.

До того ж, як встановлено судом, рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.05.2023 у справі № 902/1196/22, яке за даними ЄДРСР набрало законної сили, позивачу відмовлено у визнанні незаконною бездіяльність Барської міської ради щодо нерозгляду заяв позивача про поновлення договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди водного об`єкта № 520286500-1; № 520286500-2; № 520286500-3 від 11.12.2015 поновленими з моменту звернення на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 12.09.2026.

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що позивач з 2015 року орендував відповідні земельні ділянки за кадастровими номерами 0520286500:04:002:0020; 0520286500:04:002:0096; 0520286500:04:002:0095, однак після закінчення строку дії відповідний договір оренди не був поновлений землевласником та припинився.

Наведене додатково свідчить про безпідставність доводів позивача про те, що звернення до суду з цим позовом спрямоване на захист права позивача на оренду земельних ділянок комунальної власності.

Суд зазначає, що ймовірне настання негативних наслідків для заявника ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав заявника, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 990/99/22 від 31.08.2022 вказала на те, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

При цьому регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Суд враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяв позивача про надання в оренду земельних ділянок комунальної власності та зобов`язання відповідача розглянути такі заяви і за результатами їх розгляду прийняти відповідне рішення.

Тобто, навіть у разі задоволення адміністративного позову, відповідач на виконання судового рішення буде зобов`язаний лише розглянути заяву позивача та ухвалити за наслідками її розгляду відповідне рішення, що у свою чергу свідчить про неспівмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Крім того, необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що представники Барської міської ради усно повідомили про те, що його заяви про надання в оренду земельних ділянок не будуть розглянуті і що бажані для позивача земельні ділянки будуть поділені.

Проте такі доводи позивача суд оцінює критично та до уваги не бере, оскільки вони не підтверджені жодними належними й допустимими доказами, а натомість спростовуються листом Барської міської ради від 04.09.2023 № 04-04/2084, у якому зазначено, що заяви позивача від 18.08.2023 про надання в оренду земельних ділянок будуть розглянуті на черговій сесії.

Водночас доводи позивача про неправомірність оскаржуваної бездіяльності відповідача можуть бути перевірені лише після з`ясування всіх обставин справи та на підставі оцінки зібраних в ній доказів у їх сукупності. Тобто, на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому суд звертає увагу, що встановлення ознак протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи можливий предмет позову, що на цій стадії судового процесу є неприпустимим.

У вже згаданій вище постанові від 31.08.2022 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об`єктивного існування наведених ризиків.

Втім, судом встановлено, що викладені у заяві позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову доводи про неможливість захисту його прав, свобод та інтересів без ужиття таких заходів та про очевидну небезпеку спричинення невідворотних до ухвалення рішення в адміністративній справі наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях.

При цьому позивачем не доведено, що забезпечення позову у цій справі сприятиме виконанню завдань інституту забезпечення позову як елементу права на судовий захист, спрямованого на недопущення незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Крім того, як вже зазначалося, в силу положень ч. 2 ст. 151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами

Водночас співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Звідси, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17 та від 25.04.2019 у справі № 826/10936/18.

В той же час, вивчивши матеріали заяви, суд доходить висновку, що встановлення заборони Барській міській раді вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 0520286500:04:002:0020 площею 20,2755 га, 0520286500:04:002:0096 площею 7,395 га, 0520286500:04:002:0095 площею 8,6438 га, є неспівмірним із позовними вимогами заявника та зумовить ситуацію, при якій орган місцевого самоврядування буде позбавлений можливості реалізовувати свої, визначені законом, повноваження у сфері земельних відносин.

Також суд зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Вказаній меті також повинні відповідати й заходи забезпечення позову в адміністративній справі.

Натомість заявник просить адміністративний суд вжити заходи забезпечення позову, які за своєю суттю спрямовані на захист права приватного і є притаманними для спорів про право власності на майно.

Отже, судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, передбачених у частині другій статті 150 КАС України, а обраний заявником вид забезпечення позову не узгоджується з приписами статті 151 КАС України.

Відтак у задоволенні заяви позивача належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 150, 151, 154, 156, 256, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в адміністративній справі № 120/15336/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана суддею 05.10.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович