Постанова

від 18.01.2024 по справі 120/15336/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/15336/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Сало Павло Ігорович

Суддя-доповідач - Сушко О.О.

18 січня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Барської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання чинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду заяв позивача про надання в оренду земельних ділянок комунальної власності та зобов`язання відповідача розглянути такі заяви і за результатами їх розгляду прийняти відповідне рішення.

Одночасно із пред`явленням позову, позивач також подав заяву про забезпечення позову у спосіб заборони Барській міській раді вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 0520286500:04:002:0020 площею 20,2755 га, 0520286500:04:002:0096 площею 7,395 га та 0520286500:04:002:0095 площею 8,6438 га.

Заява обґрунтована тим, що в усному вигляді представниками відповідача позивачу повідомлено, що його питання не буде розглянуте, а земельні ділянки, щодо яких позивач подав заяви про надання їх в оренду та на яких розміщені гідроспоруди, що перебувають у його власності, будуть розділені задля архівування попереднього кадастрового номера для виникнення нових об`єктів та нових кадастрових номерів, що у подальшому унеможливить розгляд заяв позивача та призведе до неможливості виконання рішення суду у цій справі. Відтак позивач вважає, що існує очевидна небезпека порушення його прав та інтересів внаслідок поділу бажаних для нього земельних ділянок, що свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити заяву.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, передбачених у частині другій статті 150 КАС України, а обраний заявником вид забезпечення позову не узгоджується з приписами статті 151 КАС України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, відповідно частини 1 статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За змістом частини 1 статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В силу приписів частини першої статті 152 КАС України заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відтак, забезпечення позову є наданням заявнику (позивачеві) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом.

Таким чином, обов`язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення, дії або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам останньої, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи, та обов`язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому ознаки протиправності повинні бути пов`язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.

Втім, заявою позивача про забезпечення позову не доводиться та документально не підтверджується існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам до ухвалення рішення в адміністративній справі, а також наявність очевидних ознак протиправності оскаржуваної бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Так, заявою про забезпечення позову заявник переслідує мету заборонити відповідачу вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок ділянки комунальної власності з кадастровими номерами 0520286500:04:002:0020, 0520286500:04:002:0096, 0520286500:04:002:0095, оскільки вважає, що відсутність заходів забезпечення позову може спричинити порушення право позивача на отримання їх в оренду.

Водночас слід враховувати, що сам факт подання особою заяви про надання в оренду земельної ділянки комунальної власності ще не свідчить про те, що така діялнка буде надання в безумовному порядку.

Відтак, позивач необґрунтовано стверджує про існування загрози порушення його прав на набуття спірних земельних ділянок в оренду, як на підставу забезпечення позову, оскільки позивач такого права ще не набув, а лише ініціював процедуру отримання цих земельних ділянок у строкове користування.

До того ж, як встановлено судом, рішенням Господарського суду Вінницької області від 01.05.2023 у справі № 902/1196/22, яке за даними ЄДРСР набрало законної сили, позивачу відмовлено у визнанні незаконною бездіяльність Барської міської ради щодо нерозгляду заяв позивача про поновлення договорів оренди земельних ділянок та визнання договорів оренди водного об`єкта № 520286500-1; № 520286500-2; № 520286500-3 від 11.12.2015 поновленими з моменту звернення на той самий строк і на тих самих умовах, тобто до 12.09.2026.

Зі змісту вказаного судового рішення вбачається, що позивач з 2015 року орендував відповідні земельні ділянки за кадастровими номерами 0520286500:04:002:0020; 0520286500:04:002:0096; 0520286500:04:002:0095, однак після закінчення строку дії відповідний договір оренди не був поновлений землевласником та припинився.

Наведене додатково свідчить про безпідставність доводів позивача про те, що звернення до суду з цим позовом спрямоване на захист права позивача на оренду земельних ділянок комунальної власності.

Слід зазначити, що ймовірне настання негативних наслідків для заявника ще не є беззаперечним свідченням необхідності вжиття судом заходів забезпечення адміністративного позову. Адже чинне законодавство передбачає захист порушеного права, в тому числі шляхом оскарження відповідних рішень та дій суб`єкта владних повноважень, чи відшкодування шкоди, заподіяної вчиненими протиправними рішеннями, діями або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, що свідчить про наявність механізмів для відновлення порушених прав заявника, якщо таке буде встановлено при вирішенні спору по суті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 990/99/22 від 31.08.2022 вказала на те, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який повинен згідно з приписами закону та за наявності безумовних фактичних підстав гарантувати виконання майбутнього рішення суду та/або ефективний захист позивача, який неможливий без негайного втручання суду.

Разом з тим регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише певної особи, а й інших осіб учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв адекватності (відповідності вимогам, виключно в межах яких допускається застосування відповідних заходів; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову) та співмірності (співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів). Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Слід враховувати, що предметом позову у цій справі є вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо розгляду заяв позивача про надання в оренду земельних ділянок комунальної власності та зобов`язання відповідача розглянути такі заяви і за результатами їх розгляду прийняти відповідне рішення.

Тобто, навіть у разі задоволення адміністративного позову, відповідач на виконання судового рішення буде зобов`язаний лише розглянути заяву позивача та ухвалити за наслідками її розгляду відповідне рішення, що у свою чергу свідчить про неспівмірність заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.

Також, необхідність забезпечення позову заявник обґрунтовує тим, що представники Барської міської ради усно повідомили про те, що його заяви про надання в оренду земельних ділянок не будуть розглянуті і що бажані для позивача земельні ділянки будуть поділені.

Проте такі доводи позивача є безпідставними, оскільки вони не підтверджені жодними належними й допустимими доказами, а натомість спростовуються листом Барської міської ради від 04.09.2023 № 04-04/2084, у якому зазначено, що заяви позивача від 18.08.2023 про надання в оренду земельних ділянок будуть розглянуті на черговій сесії.

При цьому доводи позивача про неправомірність оскаржуваної бездіяльності відповідача можуть бути перевірені лише після з`ясування всіх обставин справи та на підставі оцінки зібраних в ній доказів у їх сукупності. Тобто, на цьому етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень. При цьому суд звертає увагу, що встановлення ознак протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є фактично вирішенням адміністративного спору по суті, враховуючи можливий предмет позову, що на цій стадії судового процесу є неприпустимим.

У вже згаданій вище постанові від 31.08.2022 Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що факт прийняття відповідачем рішення, яке, на думку позивача, порушує його права та інтереси, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстави унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, у разі невжиття таких заходів повинен бути переконаний у тому, що відповідне рішення суперечить вимогам закону за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України, поза обґрунтованим сумнівом, порушує права, свободи або інтереси позивача і що вжиття заходів забезпечення позову є дієвим способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам таких порушень. Важливим є саме момент об`єктивного існування наведених ризиків.

Втім, судом встановлено, що викладені у заяві позивача про забезпечення позову доводи про неможливість захисту його прав, свобод та інтересів без ужиття таких заходів та про очевидну небезпеку спричинення невідворотних до ухвалення рішення в адміністративній справі наслідків ґрунтуються виключно на припущеннях.

Так само позивачем не доведено, що забезпечення позову у цій справі сприятиме виконанню завдань інституту забезпечення позову як елементу права на судовий захист, спрямованого на недопущення незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Беручи до уваги викладене, встановлення заборони Барській міській раді вчиняти будь-які дії щодо земельних ділянок з кадастровими номерами: 0520286500:04:002:0020 площею 20,2755 га, 0520286500:04:002:0096 площею 7,395 га, 0520286500:04:002:0095 площею 8,6438 га, є неспівмірним із позовними вимогами заявника та зумовить ситуацію, при якій орган місцевого самоврядування буде позбавлений можливості реалізовувати свої, визначені законом, повноваження у сфері земельних відносин.

Натомість заявник просить адміністративний суд вжити заходи забезпечення позову, які за своєю суттю спрямовані на захист права приватного і є притаманними для спорів про право власності на майно.

Отже, судом не встановлено існування обставин для забезпечення позову, передбачених у частині другій статті 150 КАС України, а обраний заявником вид забезпечення позову не узгоджується з приписами статті 151 КАС України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.