Постанова
від 04.10.2023 по справі 826/3676/18
ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/3676/18 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Пром Інновація» до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Бізнес Пром Інновація» звернулося до суду першої інстанції з позовом, в якому (з урахуванням заяви про зміну підстав позову) просило:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Запорізькій області від 13.10.2017 №№0013621409, 0013601409, 0013611409, 0073011313, 0006714001;

- визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 19.01.2018 № 1869/6/99-99-11-01-01-25.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 позов задоволено:

- визнано протиправними дії ДФС України щодо передачі ГУ ДФС у Запорізькій області повноважень на здійснення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бізнес Пром Інновація», на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2017 року по справі №757/43231/17-к;

- визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС у Запорізькій області від 17.08.2017 № 2135 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бізнес Пром Інновація» з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у т.ч. при здійснені фінансово - господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 02.06.2015 року по 31.12.2016 року»;

- визнано протиправними дії ГУ ДФС у Запорізькій області щодо проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бізнес Пром Інновація» на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2017 року по справі № 757/43231/17-к та наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 17.08.2017 року № 2135 щодо оформлення результатів такої перевірки у формі Акта від 15.09.2017 року № 512/08-01-14-09/39811653;

- визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 13.10.2017: №№0013621409, 0013601409, 0013611409, 0073011313, 0006714001;

- визнано протиправним та скасовано рішення ДФС України від 19.01.2018 року №1869/6/99-99-11-01-01-25.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 переглядалося у частині, що стосується позовних вимог до Державної фіскальної служби України.

Постановою Верховного Суду від 23.10.2019 касаційну скаргу Державної фіскальної служби України задоволено частково; скасовано постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 19.01.2018 №1869/6/99-99-11-01-01-25, а справу у цій частині направлено на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2019 задоволено заяву представника ТОВ «Бізнес Пром Інновація» адвоката Дьякова В.О. про відмову від позову в частині; прийнято відмову ТОВ «Бізнес Пром Інновація» від позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 19.01.2019 №1869/6/99-99-11-01-01-25; рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 19.01.2019 №1869/6/99-99-11-01-01-25 визнано нечинним; провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Пром Інновація» в частині вимог про визнання протиправним та скасування рішення Державної фіскальної служби України від 19.01.2019 №1869/6/99-99-11-01-01-25 - закрито.

Крім того, не погоджуючись з рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018, Головне управління ДФС у Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог до ГУ ДФС у Запорізькій області, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове, яким відмовити ТОВ «Бізнес Пром Інновація» у задоволенні позовних вимог в частині до ГУ ДФС у Запорізькій області.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2020 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишено без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 - без змін.

Постановою Верховного Суду від 26.07.2023 частково задоволена касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області - постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.07.2020 скасовано, а справу в частині позовних вимог до Головного управління ДПС у Запорізькій області направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначив, що для вирішення цього спору по суті виявлених перевіркою податкових правопорушень суду апеляційної інстанції насамперед необхідно було надано оцінку оскаржуваним податковим рішенням в контексті впливу встановлених постановою Верховного Суду від 23.10.2019 порушень у діях ДФС щодо передачі повноважень на проведення перевірки позивача іншому податковому органу й вирішити питання, чи мали вплив такі процедурні порушення на обґрунтованість і законність оскаржуваних у цій справі індивідуальних актів та на вирішення спору в частині, яка була предметом апеляційного перегляду згідно з оскаржуваним рішенням цього суду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 по справі №757/43231/17-к надано дозвіл на призначення у кримінальному провадженні № 42017000000001823 від 06.06.2017 документальної позапланової перевірки з питань дотримання податкового законодавства ТОВ «Бізнес Пром Інновація» на предмет своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України (далі - ПК України) податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у т.ч. при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 01.01.2008 по 31.12.2016. Проведення позапланової перевірки доручено співробітникам Державної фіскальної служби України.

На підставі наказу № 2135 від 17.08.2017 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бізнес Пром Інновація»», керуючись пунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України Головним управлінням ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань своєчасності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків і зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, у т.ч. при здійснені фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами за період з 02.06.2015 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт від 15.09.2017 №512/08-01-14-09/39811653.

Згідно з висновками цього акта, перевіркою встановлено наступні порушення платника:

- п. 19 П(С)БО 16 «Витрати», ст. 4, ч. 1 ст. 9 Закону України від 16.07.99 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» із змінами і доповненнями, п. 2.1, п. 2.2 ст. 2 Положення «Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 за № 88, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 123 171 910 грн., в т. ч. за 2016 рік на суму 123 171 910 грн.;

- п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, що зумовило заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту, яке сплачується до державного бюджету, на загальну суму 11 801 186 грн., у тому числі по періодах: листопад 2016 р. - 106 504 грн.; грудень 2016 р. - 11 694 682 грн., та завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту на загальну суму 1 630 757 грн. за грудень 2016 р.;

- п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме: за II кв. 2016 р. відображено податковий номер фізичної особи - 1477714908 за ознакою « 126», податковий номер якої закрито у зв`язку з повідомленням про смерть від відділів РАГС, а також за IV кв. 2016р. - 3396609334 за ознакою « 101» та « 126», податковий номер або реєстрацію якого за серію та номером паспорту фізичної особи закрито.

- п. 231.1, п. 231.5 ст. 231 Податкового кодексу України, а саме не складено 31.12.2016 року та, відповідно, не зареєстровано, станом на день підписання акту (більше 120 календарних днів), акцизні накладні на обсяг втраченого пального 319 117,54 літрів пального приведених до температури 15 С;

- п. 49.21, пп. 49.18.1 п. 49.18 ст. 49, п. 223.2 ст. 223 Податкового кодексу України, а саме подання до Токмацької ОДПІ декларації акцизного податку за травень 2016 року з порушенням строку надання (граничний термін надання декларації акцизного податку за травень 2016 року - 20.06.2016 року, фактично надано до Токмацької ОДПІ 21.06.2016р.).

На підставі акта перевірки від 15.09.2017 Головним управлінням ДФС у Запорізькій області 13.10.2017 винесено, зокрема, податкові повідомлення-рішення:

- № 0006714001, яким за порушення п. 231.1, п. 231.5 ст. 231 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 442 966,47 грн. за платежем пальне;

- № 0073011313, відповідно до якого за порушення п. 51.1 ст. 51, пп. «б» п. 176.2 ст. 176 ПК України, п. п. 3.2, 3.3., 3.4, 3.5 розд. ІІІ наказу Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4 Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, і сум утриманого з них податку, до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у сумі 510,00 грн. за платежем - податок з доходів фізичних осіб;

- № 0013621409, яким за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачу визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 11 801 186 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 2 950 296,50 грн.;

- № 0013611409, відповідно до якого за порушення п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у декларації за грудень 2016 року на суму 1 630 757 грн.;

- №0013601409, яким за порушення пп. 14.1.36, пп. 14.1.231 п. 14.1 ст. 14, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 123 171 910 грн.

Зазначені вище податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області позивачем оскаржено в адміністративному порядку до ДФС України.

Рішенням ДФС України від 19.01.2018 № 1869/6/99-99-11-01-01-25 залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Запорізькій області від 13.10.2017, а скаргу позивача - без задоволення.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення, зокрема, тим, що наказ ГУ ДФС у Запорізькій області від 17.08.2017 № 2135 (т. 3 а.с. 60) прийнятий безпідставно, оскільки ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 перевірку було доручено провести працівникам ДФС України, а не ГУ ДФС у Запорізькій області, а тому таку перевірку проведено протиправно, у зв`язку з чим складений за результатами такої перевірки акт перевірки є недопустимим доказом та оскаржувані податкові повідомлення-рішення, прийняті на підставі такого акта є протиправними та підлягають скасуванню. Крім того, надавши оцінку суті виявлених у ході перевірки порушень, суд прийшов до висновку, що останні належними і допустимими доказами не підтверджуються.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що підтверджується як висновками перевірки, так і наявними у матеріалах справи доказами.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Приписи п. 75.1 ст. 75 ПК України визначають, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Отже, зі змісту наведеної статті вбачається, що документальна перевірка може бути плановою або позаплановою, а також виїзною чи невиїзною.

Згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Згідно пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав - отримано судове рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону.

У відповідності до 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області від 17.08.2017 № 2135 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» (т. 3 а.с. 60) ГУ ДФС у Запорізькій області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Бізнес Пром Інновація».

У свою чергу, цей наказ прийнято на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України та ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26.07.2017 по справі №757/43431/17-к (т. 3 а.с. 59), якою, зокрема, проведення позапланової перевірки доручено співробітникам Державної фіскальної служби України у строки, встановлені Податковим кодексом України.

Разом з тим, колегія суддів зауважує, що рішенням суду від 18.09.2018 у цій справі визнано протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо передачі Головному управлінню ДФС у Запорізькій області повноважень на здійснення, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2017 по справі №757/43231/17-к, документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бізнес Пром Інновація». Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 у цій частині залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.06.2019 та постановою Верховного Суду від 23.10.2019.

У згаданій постанові суд касаційної інстанції підкреслив, що у даному випадку ухвалою суду було чітко визначено орган, якому було доручено проведення перевірки у рамках кримінального провадження, а ДФС України не мала правових підстав самостійно змінювати на власний розсуд судове рішення та визначати орган, який має провести таку перевірку. За таких обставин, Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що ДФС України не було дотримано вимог слідчого судді Печерського районного суду міста Києва, визначених ухвалою від 26.07.2017, під час виконання такої ухвали.

Отже, рішенням суду у цій справі, яке набрало законної сили, встановлено факт відсутності у ДФС України повноважень з доручення проведення перевірки на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2017 по справі №757/43231/17-к Головному управлінню ДФС у Запорізькій області.

Направляючи справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 26.07.2023 вказав на необхідність перевірки обставин чи допущені процедурні порушення вплинули на обґрунтованість і законність оскаржуваних у цій справі індивідуальних актів.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Як було підкреслено вище, повноваження з прийняття наказу на проведення документальної позапланової перевірки на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України у контролюючого органу (у спірному випадку ГУ ДФС у Запорізькій області) виникають у випадку отримання судового рішення суду (слідчого судді) про призначення перевірки, винесену ними відповідно до закону. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом (п. 78.4 ст. 78 ПК України).

Разом з тим, як вже було неодноразово підкреслено вище, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26.07.2017 по справі №757/43231/17-к Головне управління ДФС у Запорізькій області не було визначено органом, якому слідчий суддя надав дозвіл та доручив проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бізнес Пром Інновація».

Викладене, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що ГУ ДФС у Запорізькій області не набуло повноважень як на прийняття наказу від 17.08.2017 №2135 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Бізнес Пром Інновація», так і на проведення такої перевірки щодо позивача.

У площині зазначеного колегія суддів звертає увагу, що згідно висновку, сформульованого Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справи щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у справі №826/17123/18 (постанова від 21.02.2020), «оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства про проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства».

У ще одній палатній справі (постанова від 22.09.2020 у справі №520/8836/18) окрім вищенаведеного, суд касаційної інстанції обґрунтував відсутність підстав до запропонованого колегією відступу від раніше висловленої правової позиції такими висновками: «перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує правових наслідків такої перевірки, акт перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом» та «встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, а тому відсутня необхідність перевірки порушення позивачем пункту 181.1 статті 181 ПК України, як підстави для донарахування суми грошового зобов`язання».

Поміж іншим суд апеляційної інстанції вважає доцільним звернути увагу й на те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 сформулювала правовий висновок, згідно якого у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому, підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Виходячи з наведеного Велика Палата Верховного Суду не погодилась із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного Верховним Судом України у постанові від 27.01.2015 (справа № 21-425а14).

У контексті наведеного, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити, що у справі «Рисовський проти України» (№ 29979/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Системний аналіз наведених норм у своїй сукупності дає підстави для висновку, що акт перевірки, отриманий в результаті фактичної перевірки, виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених ч. 2 ст. 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, якщо він одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками незаконної перевірки на підставі висновків акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню.

У спірному випадку, на переконання суду апеляційної інстанції, порушення, допущені ГУ ДФС у Запорізькій області під час призначення і проведення перевірки ТОВ «Бізнес Груп Інновація», є такими, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятих за результатами перевірки рішень, позаяк наявними у матеріалах справи документами з урахування позиції Верховного Суду у цій справі підтверджується, що у ГУ ДФС у Запорізькій області взагалі не виникло право ні на призначення, ні на проведення перевірки позивача.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що перевірка суб`єкта господарювання була проведена за відсутності на те правових підстав, свідчить про протиправність прийнятих за її наслідками індивідуальних актів та, як наслідок, необхідність їх скасування.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24.03.2023 у справі № 640/13521/19.

При цьому, будь-яких аргументів на спростування висновків суду першої інстанції в частині порушення ГУ ДФС у Запорізькій області порядку і процедури призначення і проведення перевірки в апеляційній скарзі не зазначено.

Крім того, колегія суддів також зауважує, що за встановлення протиправності дій податкового органу щодо проведення перевіри без законних підстав у суді відсутня необхідність аналізу протиправності висновків контролюючого органу по суті виявлених перевіркою порушень.

Вказану позицію висловив Верховний Суд у постанові від 29.04.2021 у справі № 320/6192/19.

При цьому, проаналізувавши вказані вище та всі інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.09.2018 у частині позовних вимог до Головного управління ДПС у Запорізькій області - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст. ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 04.10.2023.

Дата ухвалення рішення04.10.2023
Оприлюднено09.10.2023
Номер документу113966520
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/3676/18

Ухвала від 20.05.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 18.04.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 07.03.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Білоус О.В.

Ухвала від 29.01.2024

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 27.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Бившева Л.І.

Ухвала від 14.12.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шишов О.О.

Ухвала від 23.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Олендер І.Я.

Ухвала від 08.11.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Постанова від 04.10.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

Постанова від 04.10.2023

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Василенко Ярослав Миколайович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні