Постанова

від 02.10.2023 по справі 757/7693/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2023 року м. Київ

Справа №757/7693/23-ц

Апеляційне провадження №22-ц/824/10314/2023

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача: Соколової В.В.

суддів: Поліщук Н.В., Шкоріної О.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Соломія-Сервіс» на ухвалу Печерського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Хайнацького Є.С. 12 квітня 2023 року у м. Києві, повний текст ухвали складений 12 квітня 2023 року, за заявою Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про забезпечення позову у справі за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРОЖНИК СТАНІСЛАВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРОЖНИК ЗАКАРПАТТЯ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРОЖНИК ЖИТОМИР», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРОЖНИК КИЇВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРОЖНИК ВІННИЦЯ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРОЖНИК ЧЕРНІГІВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРОЖНИК ЧЕРКАСИ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРОЖНИК СУМИ», Приватного підприємства «Соломія-Сервіс», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРОЖНИК КРОПИВНИЦЬКИЙ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРОЖНИК ДНІПРО», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРОЖНИК ХАРКІВ», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРОЖНИК ЗАПОРІЖЖЯ», Приватного підприємства «Аптека «Фарм-Проект», Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДОРОЖНИК ЧЕРНІВЦІ», ОСОБА_1 , Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання торговельної марки добре відомою в Україні та захист прав інтелектуальної власності,

В С Т А Н О В И В

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про забезпечення позову - задоволено.

Заборонено ОСОБА_1 повністю чи частково передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності, або надавати дозволи (видавати ліцензії) на використання, або відмовлятися повністю або частково від торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 03.08.2022 року та торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 26.10.2022 року.

Заборонено Державній організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо передання ОСОБА_1 виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 03.08.2022 та на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 26.10.2022 іншим особам, або щодо надавання дозволів (видачі ліцензій) будь-якій особі на їх використання або припинення їх дії у зв'язку із повною або частковою відмовою власника зазначених свідоцтв, до набрання рішенням суду по даній справі законної сили.

Ухвала суду мотивована тим, що існують обґрунтовані ризики того, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він вернувся. Також, суд вказав, що обрані способи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому такі заходи зможуть забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Враховуючи предмет позову та захід забезпечення позову, відсутність підстав щодо існування розміру збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову, суд дійшов висновку, що на даній стадії зустрічне забезпечення не застосовується.

Не погодилось із вказаною ухвалою суду ПП «Соломія-Сервіс», представником підприємства подана апеляційна скарга, в якій зазначається про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неповне з`ясування обставин справи.

Представник ПП «Соломія-Сервіс» вказує на те, що із змісту оскаржуваної ухвали та заяви про забезпечення позову, не вбачається обгрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Також вказує на те, що реальна загроза невиконання чи утруднення виконання відповідачами можливого рішення суду про задоволення позову не вбачається та фактично є відсутня. Представник також зазначає про те, що позивач належним чином не обґрунтував співмірність заявлених заходів забезпечення із позовними вимогами, а суд першої інстанції протиправно не дослідив в оскаржуваному рішенні питання співмірності.

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження наміру відповідача умисно ухилитися від виконання рішення суду.

На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви АТ «Державний ощадний банк України» про забезпечення позову відмовити повністю.

У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Державний ощадний банк України» - Кочін Г.І. вказує на те, що оскаржувана ухвала жодним чином не стосується відповідача ПП «Соломія-Сервіс», та не впливає на їх права, інтереси чи обов`язки, оскільки власником оспорюваних торгових марок є ОСОБА_1 . Також заходи забезпечення позову ніяким чином не впливають та не обмежують діяльність ПП «Соломія-Сервіс».

Також представник вказує на те, що ними належним чином було доведено співмірність вжитих заходів забезпечення позову, оскільки існує можливість того, що ОСОБА_1 відмовиться від своїх прав на оспорюванні торгові марки, відчужить чи надасть їх у користування третім особам, і це потягне за собою негативні наслідки.

Беручи до уваги вищевикладене, просить ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні представник АТ «Державний ощадний банк України» - Грунський В.О. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив ухвалу суду залишити без змін.

Від представника ПП «Соломія-Сервіс» - Павлюка О.В., надійшло клопотання в якому він просить розглядати справу за їх відсутності та зазначає, що підтримує апеляційну скаргу та просить її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого.

З матеріалів справи вбачається, що Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» звернулось до суду першої інстанції з вищевказаним позовом, в якому просило:

визнати торговельну марку «ощад» добре відомою в Україні станом на 01.01.2017 для послуг 36 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг «фінансові послуги; кредитно-грошові операції; банківські послуги» на ім'я Позивача;

зобов'язати УКРНОІВІ внести відомості до переліку добре відомих в Україні торговельних марок та повідомити у офіційний електронний бюлетень Національного органу інтелектуальної власності відомості про визнання торговельної марки «ощад» добре відомою в Україні станом на 01.01.2017 для послуг 36 класу Міжнародної класифікації товарів і послуг «фінансові послуги; кредитно-грошові операції; банківські послуги» на ім'я Позивача;

зобов`язати Відповідачів 1-15 припинити порушення прав на добре відому торговельну марку «ощад», що належить позивачеві , шляхом усунення позначення «ощад» з вивісок, припинення застосування позначення «ощад» під час пропонування та надання послуг з торгівлі фармацевтичними товарами, застосування в діловій документації в рекламі та в мережі Інтернет;

заборонити Відповідачам 1-15використовувати позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », схоже із добре відомою торговельною маркою «ощад», що належить Позивачеві, у формі його нанесення на вивіски, застосування під час пропонування та надання послуг з торгівлі фармацевтичними товарами, застосування в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет;

визнати недійсними повністю свідоцтво України № НОМЕР_1 від 03.08.2022 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» для 05, 35 класів МКТП та свідоцтво України № НОМЕР_2 від 26.10.2022 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» для 05, 35 класів МКТП;

зобов'язати УКРНОІВІ внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 від 03.08.2022 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та свідоцтва України № НОМЕР_2 від 26.10.2022 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1», про що повідомити у офіційний електронний бюлетень Національного органу інтелектуальної власності.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2023 року відкрито провадження у вищевказаній цивільні справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 18 травня 2023 року.

07 квітня 2023 року представником позивача подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просив:

- заборонити ОСОБА_1 повністю чи частково передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності, або надавати дозволи (видавати ліцензії) на використання, або відмовлятися повністю або частково від торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 03.08.2022 року та торговельної марки «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 26.10.2022 року;

- заборонити Державній організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» вносити будь-які зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки щодо передання ОСОБА_1 виключних майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 03.08.2022 та на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 26.10.2022 іншим особам, або щодо надавання дозволів (видачі ліцензій) будь-якій особі на їх використання або припинення їх дії у зв'язку із повною або частковою відмовою власника зазначених свідоцтв, до набрання рішенням суду по даній справі законної сили.

Заява мотивована тим, що позивач є банківською становою, 100 відсотків акцій у статутному капіталі якої належить державі. Ощадбанк є універсальним банком, який надає послуги всім групам клієнтів: фізичним особам, мікро-, малому, середньому та великому бізнесу. При наданні послуг в банківському секторі позивач використовує та активно захищає належну йому торговельну марку «ощад». Крім того, Позивачем було зареєстровано низку інших торговельних марок із домінуючим словесним елементом «ощад», які використовуються під час надання банком послуг на різноманітних онлайн та офлайн майданчиках. Позивачу стало відомо, що Державним підприємством «Український інститут інтелектуальної власності», правонаступником якого є УКРНОІВІ, видано на ім`я відповідача- ОСОБА_1 такі свідоцтва на торговельні марки:

1) «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_2 від 26.10.2022 для 05, 35 класів МКТП;?

2) «ІНФОРМАЦІЯ_1» за свідоцтвом України № НОМЕР_1 від 03 серпня 2022 року для 05, 35 класів МКТП.

Виходячи із візуального аналізу оспорюваних торговельних марок, до складу обох торговельних марок як домінуючий словесний елемент включено позначення « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що є тотожним з добре відомою ТМ «ощад». При цьому, у ОСОБА_1 , як законного володільця прав інтелектуальної власності на Оскаржувані торговельні марки, є повна та нічим не обмежена можливість розпоряджатися такими правами на власний розсуд.

Відтак, невжиття заходів забезпечення позову, виходячи із предмету позову, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки ОСОБА_1 , як власник виключних майнових прав на спірні торговельні марки, володіє визначеним чинним законодавством обсягом прав та повноважень, а відтак може передати відповідні права іншим особам, надати дозвіл іншим особам на використання спірних торговельних марок на підставі ліцензії (ліцензійного договору), відмовитися від спірних торговельних марок в повному обсязі чи частково. Будь-яка із вказаних дій, що потенційно може бути вчинена ОСОБА_1 , призведе до необхідності залучення до участі у справі інших осіб яких стосуватиметься вирішення даного спору, а також інших наслідків, які перешкодять або унеможливлять ефективний захист законних інтересів позивача, за захистом яких останній звернувся до суду.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року заяву Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про забезпечення позову - задоволено.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами дійсно наявний спір, заява про забезпечення позову стосується предмета спору, а отже існує зв'язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог. Заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, можуть забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з такого.

Згідно ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених цим Кодексом заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ІДПК України, позов забезпечується забороною зчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).

Згідно з роз`ясненнями викладеними в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Аналогічні висновки містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17). Крім цього, Велика Палата Верховного Суду вказала на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обрати такий спосіб, який у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, в постанові від 04 травня 2022 року у справі № 175/3514/19.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Така правова позиція висловлена Верховним Судом неодноразово, зокрема, в постанові від 06 липня 2022 року у справі № 354/1616/21.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Відповідність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до конкретного випадку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом також неодноразово, зокрема, в постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 285/4519/21-ц.

Згідно ч. 1 ст. 424, ч. 1 ст. 495 ЦК України, одним із майнових прав інтелектуальної власності на торговельну марку є виключне право володільця свідоцтва дозволяти таке використання третім особам.

Відповідно до ч.ч. 7, 8 ст. 16 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», власник свідоцтва може передавати будь-якій особі виключні майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку повністю або щодо частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг на підставі договору. Власник свідоцтва має право дати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання торговельної марки на підставі ліцензійного договору.

Окрім того, у відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до НОІВ. Зазначена відмова набирає винності від дати публікації відомостей про це в Бюлетені.

З наведених обставин справи вбачається, що предметом спору у даній справі, зокрема, є визнання торговельної марки «ощад» добре відомою в Україні станом на 01.01.2017 для послуг 36 класу МКТП «фінансові послуги; кредитно-грошові операції; банківські послуги» на ім`я Позивача та визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 від 03.08.2022 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» для 05, 35 класів МКТП та свідоцтво України № НОМЕР_2 від 26.10.2022 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» для 05, 35 класів МКТП, і зобов`язання УКРНОІВІ внести зміни до Державного реєстру свідоцтв України на торговельні марки стосовно визнання недійсним свідоцтва України № НОМЕР_1 від 03.08.2022 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1» та свідоцтва України № НОМЕР_2 від 26.10.2022 на торговельну марку «ІНФОРМАЦІЯ_1», про що повідомити у офіційний електронний бюлетень Національного органу інтелектуальної власності.

Відповідно, в силу об'єктивних обставин, існує ймовірність того, що ОСОБА_1 , як власник свідоцтв на оспорювані торговельні марки може у будь-який момент до вирішення спору по суті: відмовитися від свідоцтв на оспорювані торговельні марки повністю або частково; передати виключні майнові права інтелектуальної власності на оспорювані торговельні марки третім особам повністю або стосовно частини товарів та послуг, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, неможливості виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, в зв'язку з наявністю нових власників згаданих свідоцтв на знак для товарів і послуг, а також зумовити необхідність звернення позивача з іншим позовом для захисту його порушених прав.

Безконтрольне розширення кола осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору, та/або передача права власності на зареєстровану за оспорюваними свідоцтвами торговельну марку іншій особі, яка не бере участі в даному судовому спорі, може не лише утруднити, але й зробити неможливим виконання рішення суду.

У випадку ж відмови відповідача ОСОБА_1 від оспорюваних свідоцтв в силу приписів ст.22 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва, не буде мати права на повторну реєстрацію знака протягом трьох років після припинення дії свідоцтва.

Обрані позивачем заходи до забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже, й існує прямий зв'язок між заходами забезпечення позову і предметом позову.

Суд першої інстанції, врахувавши зазначені обставини, дійшов правильного висновку про наявність підстав до забезпечення позову у спосіб, про який просив позивач, оскільки такі заходи забезпечення позову спроможні забезпечити розгляд справи та фактичне виконання рішення в разі задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що із змісту оскаржуваної ухвали та заяви про забезпечення позову, не вбачається обгрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову матиме наслідком неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог. Однак вказані доводи не можуть бути прийняті в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки існує ймовірність того, що ОСОБА_1 , як власник свідоцтв на оспорювані торговельні марки може у будь-який момент до вирішення спору по суті відмовитися від свідоцтв на оспорювані торговельні марки повністю або частково, передати виключні майнові права інтелектуальної власності на оспорювані торговельні марки третім особам повністю або стосовно частини товарів та послуг, що призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосуватиметься вирішення даного спору, тобто до істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Також, слід зазначити, що сам по собі факт існування ймовірності передачі власником свідоцтва прав на торговельну марку на користь третіх осіб або ж відмови власника від цього свідоцтва вже є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову.

Крім того, слід звернути увагу на те, що застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову не стосуються прав та обов`язків особи, яка подала апеляційну скаргу.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично зводяться до незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції, однак не спростовують і не впливають на їх правильність. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Соломія-Сервіс» - залишити без задоволення.

Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 12 квітня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя-доповідач: В.В. Соколова

Судді: Н.В. Поліщук

О.І. Шкоріна

Повний текст постанови складений 05 жовтня 2023 року.