Рішення

від 04.10.2023 по справі 581/747/23

ЛИПОВОДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 581/747/23

Провадження № 2/581/267/23

Р І Ш Е Н Н Я

і ме не м Ук ра їн и

04 жовтня 2023 року селище Липова Долина

Липоводолинський районний суд Сумської області у складі судді Сізова Д.В.,

з участю секретаря судового засідання Самілик Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО»

про стягнення орендної плати, пені, інфляційних втрат, трьох відсотків річних та відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в :

22 серпня 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути з ТОВ «СК-АГРО» на користь позивача за договором оренди землі від 1 серпня 2012 року (зі змінами від 9 квітня 2019 року):

за 2020 рік - 14013 грн 21 коп. орендної плати, 11129 грн 95 коп. пені (за період із 29 квітня 2021 року по 18 серпня 2023 року), 5350 грн 62 коп. інфляційних втрат (за період із 1 травня 2021 року по 31 липня 2023 року), 969 грн 79 коп. три відсотки річних (за період із 29 квітня 2021 року по 18 серпня 2023 року);

за 2021 рік - 15416 грн 63 коп. орендної плати, 10561 грн 87 коп. пені (за період із 31 грудня 2021 року по 18 серпня 2023 року), 4872 грн 86 коп. інфляційних втрат (за період із 1 січня 2022 року по 31 липня 2023 року), 755 грн 20 коп. три відсотки річних (за період із 31 грудня 2021 року по 18 серпня 2023 року). Також просить стягнути з відповідача 63000 грн моральної шкоди та судові витрати.

Вимоги обґрунтовує тим, що позивач є власником двох земельних ділянок: площею 3,4678 га з кадастровим № 5923281700:01:002:0077 та площею 0,6483 га з кадастровим №5923281700:01:002:0187, які вона 29 квітня 2021 року успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_3 . Про набуття ОСОБА_1 права власності на вказані земельні ділянки було повідомлено ТОВ «СК-АГРО» 29 квітня 2021 року та повторно 8 липня 2022 року.

Із 2012 року вказані земельні ділянки перебували у відповідача в оренді за відповідним договором. 9 квітня 2019 року додатковою угодою були внесені зміни до вказаного договору оренди, зокрема, строк дії основного договору оренди визначено до 31 грудня 2021 року, а розмір орендної плати встановлено на рівні 12879 грн 50 коп. за ріллю та 257 грн 69 коп. за сіножаті, яка в грошовій формі повинна виплачуватися до 30 грудня кожного року; обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації; у разі порушення строку виплати орендної плати, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення. За весь період дії договору оренди відповідачем щороку раз на рік сплачувалася орендна плата, проте після смерті батька ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 , орендна плата за 2020 рік не виплачувалася. Позивач, після оформлення своїх спадкових прав неодноразово зверталася до відповідача з вимогою виплатити їй оренду плату, однак ні відповіді, ні коштів не отримала. Незважаючи на обов`язковість дотримання сторонами умов договору, зокрема щодо своєчасної сплати орендної плати, відповідач не сплатив її за 2020 та 2021 роки.

Крім того, зазначає, що позивач самостійно доглядає малолітню дитину, яка є дитиною-інвалідом та, переоформляючи спадкові права на земельні ділянки, мала обґрунтовану надію, що кошти від оренди вказаних вище земельних ділянок, які повинен був сплатити їй відповідач стануть додатковим джерелом доходу родини та з їх допомогою можна буде певною мірою покращити стан здоров`я дитини. Проте, відповідач своїми неправомірними діями завдав позивачці моральної шкоди, що полягала у душевних стражданнях, оскільки вона була позбавлена фактичної можливості покращити умови догляду за дитиною-інвалідом. А тому вважає, що розмір моральної шкоди у 63000 грн, який дорівнює розміру невиконаних зобов`язань зі сплати орендної плати з урахуванням індексації та штрафних санкцій за 2020-2021 рр. є достатнім, розумним і справедливим.

4 жовтня 2023 року від ТОВ «СК-АГРО» надійшов відзив, який подано з порушенням визначеного в ухвалі суду про відкриття провадження п`ятнадцятиденного строку з дня отримання такої ухвали, тому підлягає залишенню без розгляду.

Позивач та її представник, а також представник відповідача до суду не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи без його присутності та присутності позивача, про підтримання позовних вимог. Від представника відповідача ОСОБА_4 також надійшла заява про розгляд справи без її присутності.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Із 20 грудня 2000 року ОСОБА_3 на праві приватної власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,116 га (3,4678 га та 0,6483 га), що розташована на території Калінінської сільської ради Роменського (колишнього Липоводолинського) району Сумської області (а.с. 18-22).

1 серпня 2012 року між ТОВ «СК-АГРО» та ОСОБА_3 укладено договір оренди вказаних земельних ділянок, який зареєстровано у відділі Держкомзему у Липоводолинському районі Сумської області (а.с. 15-16).

9 квітня 2019 року між ТОВ «СК-АГРО» та ОСОБА_3 укладено дві додаткові угоди до договору оренди землі від 1 серпня 2012 року, відповідно до умов яких договори оренди землі викладені у новій редакції. Вказані зміни відображені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, … (а.с. 25-30).

Укладені додаткові угоди є фактично новими договорами оренди, зміст яких однотипний та передбачає такі умови:

п. 2.1, 2.2, 2.5, 4.1 - в оренду передаються земельні ділянки:

площею 3,468 га, кадастровий №5923281700:01:002:0077, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 128795 грн 3 коп., орендна плата - 12879 грн 50 коп., що становить 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік користування земельною ділянкою;

площею 0,648 га, кадастровий №5923281700:01:002:0187, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2576 грн 98 коп., орендна плата - 257 грн 69 коп., що становить 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік користування земельною ділянкою;

п. 3.1 - договори укладено на строк до 31 грудня 2021 року;

п. 4.2 - у розмір орендної плати не входить податок за землю. Орендар самостійно сплачує податок за землю;

п. 4.3 - обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації;

п. 4.4 - орендна плата вноситься до 30 грудня кожного року;

п. 4.7 - у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення;

п. 9.4 - обов`язки орендаря: своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою;

п. 15.1 - договір вважається укладеним, вступає в дію та приймається сторонами до виконання після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, сформованих 13 червня 2019 року вбачається, що з 17 березня 2015 року за ТОВ «СК-АГРО» зареєстровано право оренди належних ОСОБА_3 земельних ділянок з кадастровими № №5923281700:01:002:0077, 5923281700:01:002:0187 строком до 31 грудня 2021 року (а.с. 27, 30).

Із 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 є власником (в порядку спадкування) земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4678 га (кадастровий № 5923281700:01:002:0077); площею 0,6483 га (кадастровий №5923281700:01:002:0187), що розташовані на території Калінінської сільської ради Роменського (колишнього Липоводолинського) району Сумської області (а.с. 31-34).

У матеріалах справи також маються відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 25 серпня 2023 року, відповідно до яких ТОВ «СК-АГРО» орендної плати за 2020-2021 рр. ОСОБА_1 не виплачувало (а.с. 37).

8 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «СК-АГРО» із письмовою заявою про виплату їй орендної плати за 2020 та 2021 роки, повідомивши товариство про те, що вона в порядку спадкування стала новим власником вказаних земельних ділянок. Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що вказану заяву ТОВ «СК-АГРО» отримало 12 липня 2022 року (а.с. 35-36).

ОСОБА_1 із 22 липня 2019 року у шлюбі не перебуває, з 2 вересня 2019 року взята облік як внутрішньо переміщена особа, є матір`ю та опікуном дитини з інвалідністю підгрупи «А» ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина потребує сторонньої допомоги, стабілізаційних заходів медичного, психолого-педагогічного, фізичного та технічного характеру відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю та її лікування, отримує соціальну допомогу по інвалідності (а.с. 38-48).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Положеннями частин 1, 2 статті 22 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Частиною 3 статті 1223 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто дата оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежувати можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини

Згідно з ч. 4 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Отже, законом встановлено обов`язок особи у разі набуття права власності на земельну ділянку, що перебуває в оренді на підставі чинного договору оренди землі, повідомити орендаря про факт переходу права власності на земельну ділянку, а також надати інформацію, що дозволить орендарю виконувати обов`язок зі сплати орендної плати, а також інші умови договору.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що право вимоги сплати орендної плати виникло у позивача з моменту отримання нею спадщини, тобто з 29 квітня 2021 року. Однак про набуття свого права власності на земельні ділянки ОСОБА_1 повідомила орендаря лише 12 липня 2022 року, на що вказують відповідні письмові докази (а.с. 35, 36). Отже, з вини позивача відповідач був позбавлений можливості до цього часу сплачувати орендну плату, оскільки в нього була відсутня інформація до кого перейшло право власності на земельні ділянки після смерті ОСОБА_3 . Не зважаючи на порушення позивачем передбаченого ст. 148-1 ЗК України обов`язку вчасно повідомити орендаря про перехід права власності на земельні ділянки, у орендаря із 12 липня 2022 року виник обов`язок своєчасної сплати орендної плати відповідно до умов договорів за 2020 та 2021 роки.

Доказів виконання передбаченого ст. 148-1 ЗК України обов`язку повідомити орендаря про перехід права власності на земельні ділянки 29 квітня 2021 року, як вказує сторона позивача у своєму позові, суду не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, змісту укладеного між сторонами договору оренди землі та додаткових угод, відповідач за 2020 та 2021 роки не виплатив узгоджений договірний розмір орендної плати із урахуванням індексів інфляції.

Орендна плата за 2020 рік з урахуванням індексів інфляції за обидві земельні ділянки становить 14013 грн 26 коп. (13137 грн 19 коп. (орендна плата станом на 9 квітня 2019 року) + 876 грн 7 коп. (інфляційне збільшення за період із 10 квітня 2019 року по 30 грудня 2020 року)).

Орендна плата за 2021 рік з урахуванням індексів інфляції за обидві земельні ділянки становить 15416 грн 73 коп. (13137 грн 19 коп. (орендна плата станом на 9 квітня 2019 року) + 2279 грн 54 коп. (інфляційне збільшення за період із 10 квітня 2019 року по 30 грудня 2021 року)).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (частина 1 статті 611 ЦК).

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У зв`язку з невиплатою орендної плати за вказані роки на підставі пункту 4.7 договору оренди землі з відповідача підлягає стягненню пеня, яка розраховується за формулою: пеня = С x 2УСД x Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення.

Таким чином, пеня за прострочення сплати орендної плати у загальному розмірі 29430 грн (14013,26 грн +15416,73 грн) за період із 12 липня 2022 року по 18 серпня 2023 року становить 16140 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо сплати орендної плати, тому до нього можуть бути застосовані положення ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Розрахунок здійснюється за формулою ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,...ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення. Таким чином, інфляційне збільшення боргу за несвоєчасну сплату орендної плати за період із 12 липня 2022 року по 31 липня 2023 року складає 3559 грн.

Три проценти річних за несвоєчасну сплату орендної плати розраховується за формулою: сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення. Три проценти річних за несвоєчасну сплату орендної плати за період із 12 липня 2022 року по 18 серпня 2023 року складає 975 грн.

Щодо позовної вимоги про стягнення моральної шкоди суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 та п. 9 ч. 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу з застосуванням, зокрема, такого способу захисту, як відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка повинна поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це зокрема підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено тією чи іншою нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

Пункт 4 частини і статті 611 ЦК України вказує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Такі висновки узгоджується із правовою позицію, висловленою у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі N 216/3521/16-ц.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання, та такі його дії могли завдати позивачці моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, оскільки з матеріалів справи вбачається, що остання самостійно доглядає малолітню дитину-інваліда, яка постійно потребує реабілітації, а тому вчасна сплата орендної плати для неї мала вагоме значення та можливість покращити умови догляду за дитиною.

При визначенні суми відшкодування моральної шкоди, крім зазначеного, суд враховує також співмірність суми моральної шкоди заявленим позовним вимогам, а тому вважає необхідним позов в цій частині задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 2000 грн моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У відповідності до частин першої четвертої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до вимог частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві представник позивача зазначав, що загальний розмір витрат на правову допомогу становитиме 12000 грн., який складається із надання правничих послуги в сумі 5000 грн (у тому числі 1000 грн за участь у судових засіданнях) та гонорару успіху адвоката в сумі 7000 грн.

На підтвердження понесених витрат суду надано копії договору про надання правової допомоги № 0035-2023 від 8 серпня 2023 року, укладеного між адвокатом Міненком І.В. та Тютюнник О.В., за яким вартість послуг за консультацію, вивчення документів, узгодження правової позиції, підготовку та подання позову становить 4000 грн, за участь у судових засіданнях - 1000 грн, та додаткова винагорода адвоката (гонорар успіху) - 7000 грн; ордер про надання правничої допомоги ОСОБА_1 від 8 серпня 2023 року; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю; копію акта № 1 здачі-приймання виконаних робіт за договором про надання правової допомоги № 0035-2023 від 8 серпня 2023 року, згідно із яким вартість наданих юридичних послуг становить 4000 грн; копії рахунків-фактури від 17 серпня та 3 жовтня 2023 року, за якими вартість надання правової допомоги становить 4000 грн і 1000 грн; квитанції про сплату ОСОБА_1 адвокату Міненку І.В. витрат на професійну правничу допомогу у сумі 4000 грн. та 1000 грн.

Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Європейський суд з прав людини застосовує такі критерії - заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим та мати мають розумний розмір.

Верховний Суд неодноразово зауважував, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування, суд також виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Суд враховує, що справа не представляє великої складності, позовні вимоги задоволені частково на 41,3%, крім того, беручи до уваги, що п. 3.1.3. договору про надання правової допомоги, який передбачає сплату гонорару успіху у разі задоволення позовних вимог, тому витрати на правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню у розмірі 5000 грн.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України у зв`язку з частковим (на 41,3%) задоволенням позову з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 887 грн (2147,2 грн х 41,3%).

Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 за договором оренди землі від 1 серпня 2012 року (зі змінами внесеними від 9 квітня 2019 року): орендну плату за 2020 рік у розмірі 14013 грн, орендну плату за 2022 рік у розмірі 15416 грн, а також 16140 грн. пені, 3559 грн. інфляційних втрат, 975 грн. три відсотки річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 2000 грн моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 887 грн судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО»; вул. Першотравнева, 1, с. Суха Грунь, Роменський район, Сумська область, код ЄДРПОУ: 33976979.

Суддя Д. В. Сізов