Постанова

від 21.03.2024 по справі 581/747/23

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2024 року м.Суми

Справа №581/747/23

Номер провадження 22-ц/816/293/24

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО»

на рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 жовтня 2023 року у складі судді Сізова Д.В., ухваленого в селищі Липова Долина Сумської області,

в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» про стягнення орендної плати, пені, інфляційних втрат, 3% річних та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2023 року ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Міненка І.В. звернулася до суду із зазначеним позовом.

Вимоги мотивовано тим, що позивачка є власницею земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 3,4678 га (рілля) з кадастровим номером 5923281700:01:002:0077 та площею 0,6483 га (сіножаті) кадастровий номер 5923281700:01:002:0187, які вона успадкувала після смерті свого батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказані земельні ділянки перебували в оренді у відповідача на підставі договору оренди № б/н від 01 серпня 2012 року, до якого додатковими угодами від 09 квітня 2019 року було внесено зміни, зокрема строк дії основного договору оренди визначено до 31 грудня 2021 року, а розмір орендної плати встановлено на рівні 12879 грн 50 коп. за ріллю та 257 грн 69 коп. за сіножаті, яка в грошовій формі повинна виплачуватися до 30 грудня кожного року; обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексації; у разі порушення строку виплати орендної плати, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

За весь період дії договору оренди відповідачем щороку раз на рік сплачувалася орендна плата, проте після смерті батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , орендна плата за 2020 рік не виплачувалася. Позивачка після оформлення своїх спадкових прав 29 квітня 2021 року звернулася до відповідача з вимогою про виплату орендної плати за 2020 рік, проте коштів не отримала. Так само вона не отримала орендну плату за 2021 рік. 08 липня 2022 року вона повторно звернулася до відповідача з вимогою виплатити їй оренду плату, однак ні відповіді, ні коштів не отримала. Незважаючи на обов`язковість дотримання сторонами умов договору, зокрема щодо своєчасної сплати орендної плати, відповідач не сплатив її за 2020 та 2021 роки.

Також вважає, що відповідач має виплатити пеню за прострочення платежів по орендній платі, інфляційні втрати та 3 % річних згідно ст. 625 ЦК України.

Крім того, зазначає, що вона самостійно доглядає малолітню дитину, яка є дитиною з інвалідністю та, переоформляючи спадкові права на земельні ділянки, мала обґрунтовану надію, що кошти від оренди вказаних вище земельних ділянок, які повинен був сплатити їй відповідач стануть додатковим джерелом доходу родини та з їх допомогою можна буде певною мірою покращити стан здоров`я дитини. Проте, відповідач своїми неправомірними діями завдав позивачці моральної шкоди, що полягала у душевних стражданнях, оскільки вона була позбавлена фактичної можливості покращити умови догляду за дитиною з інвалідністю. Тому вважає, що розмір моральної шкоди у 63 000 грн, який дорівнює розміру невиконаних зобов`язань зі сплати орендної плати з урахуванням індексації та штрафних санкцій за 2020-2021 рр. є достатнім, розумним і справедливим.

Посилаючись на вказані обставини, просить:

- стягнути з ТОВ «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 заборгованість за користування земельними ділянками за 2020-2021 роки згідно договору оренди землі № б/н від 01 серпня 2012 року з урахуванням додаткових угод від 09 квітня 2019 року у розмірі 63 070,13 грн, з яких: 14 013,21 грн - орендна плата за 2020 рік; 15 416,23 грн - орендна плата за 2021 рік; 11 129,95 грн - пеня за 2020 рік; 10 561,87 грн - пеня 2021 рік; 5350,62 грн - інфляційні втрати за 2020 рік; 4872,86 грн - інфляційні втрати за 2021 рік; 969,79 грн - 3% річних за 2020 рік; 755,20 грн - 3% річних за 2021 рік;

- стягнути з ТОВ «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 63 000 грн у відшкодування моральної шкоди;

- вирішити питання розподілу судових витрат, стягнути з відповідача на її користь 14 147,20 грн, з яких: 2147,20 грн - судовий збір за подання позовної заяви, 5000 грн - витрати на оплату наданих і отриманих правових послуг та 7000 грн - додаткової винагороди адвокату (гонорар успіху).

Рішенням Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 жовтня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ТОВ «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 за договором оренди землі від 1 серпня 2012 року (зі змінами внесеними від 9 квітня 2019 року): орендну плату за 2020 рік у розмірі 14013 грн, орендну плату за 2022 рік у розмірі 15416 грн, а також 16140 грн пені, 3559 грн інфляційних втрат, 975 грн три відсотки річних.

Стягнуто з ТОВ «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 2000 грн моральної шкоди.

Стягнуто з ТОВ «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 887 грн судового збору та 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ТОВ «СК-АГРО» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне встановлення обставин справи та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволення позову відмовити; судові витрати покласти на позивачку.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що протягом усього строку дії договору оренди відповідач нараховував і сплачував орендну плату у більшому розмірі, ніж передбачено договором. Факт здійснення виплат на користь позивача у вказаних розмірах також визнається та не оскаржується позивачем. А доводи позивачки, що це збільшення відбулося шляхом усної домовленості - не відповідає дійсності та не підтверджується доказами, оскільки згідно п. 12.1 договору від 01 серпня 2012 року зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

На думку відповідача, судом першої інстанції при ухваленні рішення не було взято до уваги, що зобов`язання відповідача перед позивачем по сплаті орендної плати виконано в повному обсязі, заборгованість зі сплати такої орендної плати відсутня.

Не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності між сторонами договору оренди домовленості про виплату орендної плати наперед (у рахунок майбутніх років користування земельною ділянкою або авансом). Зазначає, що договір оренди не містить заборон щодо дострокового виконання орендарем своїх зобов`язань стосовно виплати орендної плати за договором (ст. 531 ЦК України). Чинне законодавство України про оренду землі не містить заборони сплати орендної плати за майбутні періоди користування земельною ділянкою. Відповідач не порушив умови договору оренди та не допускав прострочення сплати орендної плати за відповідний період, оскільки кошти були сплачені у більшому розмірі та до обумовленої сторонами дати.

Стосовно нарахування орендної плати з урахуванням індексації, зазначає, що існування у відповідача згідно умов договору обов`язку самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативно-грошової оцінки земель, умовами договору не передбачено.

Вважає, що індексації підлягає орендна плата за кожен рік окремо з врахуванням індексів інфляції за відповідний період. Тому індексація орендної плати в поточному році не може бути підставою для автоматичного збільшення розміру орендної плати на наступний період. Крім того, розмір орендної плати визначений у договорі та згідно з п. 36 перегляд здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Також не погоджується з обрахунком пені за прострочення сплати орендної плати. Наводить свої розрахунки, згідно яких розмір пені за період з 18 серпня 2022 року по 18 серпня 2023 року складає 6539,09 грн.

Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди вважає, що ні чинним законодавством, ні договором, укладеним спадкодавцем позивачки та відповідачем не передбачено право позивачки на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з несвоєчасною виплатою орендної плати.

Крім того, зі змісту рішення, а також із наявних у матеріалах справи документів не вбачається якої саме моральної шкоди було спричинено діями відповідача, зокрема не надано жодних підтверджуючих документів щодо обґрунтування завдання такої моральної шкоди.

Заявлені представником позивача витрати на правничу допомогу вважає завищеними та необґрунтованими, а вимогу про їх відшкодування такою, що не підлягає задоволенню.

Від представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Міненка І.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Наголошує на тому, що договір оренди землі № б/н від 01 серпня 2012 року з урахуванням додаткових угод від 09 квітня 2019 року не містить положень про можливість виплати орендної плати наперед. Крім того, ні батько позивачки, ні сама позивачка після оформлення спадщини не зверталися до відповідача із заявами про виплату орендної плати наперед за 2020 та 2021 роки. Відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував сплату ним орендної плати за 2020 та 2021 роки. Вважає, що розрахунок невиплаченої орендної плати із застосуванням індексів інфляції проведено відповідно до норм чинного законодавства, а тому розрахунки суду і наведені висновки є правильними. Так само розрахунок пені проведений відповідно до норм чинного законодавства. З врахуванням обставин того, що позивачка постійно забезпечує догляд за своєю дитиною з інвалідністю та внаслідок протиправних дій відповідача виникли психотравматичні фактори, що стали джерелом негативних емоцій та переживань, вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди. Доказів неспівмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не надано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належала земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,116 га (3,4678 га - ріллі та 0,6483 га - сіножаті), що розташована на території Калінінської сільської ради Роменського (колишнього Липоводолинського) району Сумської області (а.с. 18-22).

01 серпня 2012 року між ТОВ «СК-АГРО» та ОСОБА_2 укладено договір оренди вказаних земельних ділянок (а.с. 15-16).

09 квітня 2019 року між ТОВ «СК-АГРО» та ОСОБА_2 укладено дві додаткові угоди до договору оренди землі від 01 серпня 2012 року, відповідно до умов яких договори оренди землі викладені у новій редакції. Вказані зміни відображені в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с. 25-30).

Додаткові угоди укладені окремо щодо кожної з ділянок площею 3,468 га кадастровий номер 5923281700:01:002:0077 та площею 0,648 га кадастровий номер 5923281700:01:002:0187. Їх зміст однотипний та передбачає такі умови:

п. 2.1, 2.2, 2.5, 4.1 - в оренду передаються земельні ділянки:

площею 3,468 га, кадастровий номер 5923281700:01:002:0077, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 128 795 грн 03 коп., орендна плата - 12 879 грн 50 коп., що становить 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік користування земельною ділянкою;

площею 0,648 га, кадастровий номер 5923281700:01:002:0187, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 2576 грн 98 коп., орендна плата - 257 грн 69 коп., що становить 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки за один рік користування земельною ділянкою;

п. 3.1 - договори укладено на строк до 31 грудня 2021 року;

п. 4.2 - у розмір орендної плати не входить податок за землю. Орендар самостійно сплачує податок за землю;

п. 4.3 - обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації;

п. 4.4 - орендна плата вноситься до 30 грудня кожного року;

п. 4.7 - у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення;

п. 9.4 - обов`язки орендаря: своєчасно вносити орендну плату за користування земельною ділянкою;

п. 15.1 - договір вважається укладеним, вступає в дію та приймається сторонами до виконання після підписання сторонами та державної реєстрації права оренди.

Із витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права вбачається, що з 17 березня 2015 року за ТОВ «СК-АГРО» зареєстровано право оренди ТОВ «СК-АГРО» належних ОСОБА_2 земельних ділянок з кадастровими номерами 5923281700:01:002:0077, 5923281700:01:002:0187 строком до 31 грудня 2021 року (а.с. 27; 30).

З 29 квітня 2021 року ОСОБА_1 є власницею земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,4678 га (кадастровий номер 5923281700:01:002:0077) та площею 0,6483 га (кадастровий номер 5923281700:01:002:0187), що розташовані на території Калінінської сільської ради Роменського (колишнього Липоводолинського) району Сумської області, які вона успадкувала після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 31-34).

У матеріалах справи також маються відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 25 серпня 2023 року, відповідно до яких ТОВ «СК-АГРО» орендної плати за 2020-2021 рр. ОСОБА_1 не виплачувало (а.с. 37).

08 липня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «СК-АГРО» із письмовою заявою про виплату їй орендної плати за 2020 та 2021 роки, повідомивши товариство про те, що вона в порядку спадкування стала новим власником вказаних земельних ділянок. Із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вбачається, що вказану заяву ТОВ «СК-АГРО» отримало 12 липня 2022 року (а.с. 35-36).

ОСОБА_1 із 22 липня 2019 року у шлюбі не перебуває, з 02 вересня 2019 року взята облік як внутрішньо переміщена особа, є матір`ю дитини з інвалідністю підгрупи «А» ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Дитина потребує сторонньої допомоги, стабілізаційних заходів медичного, психолого-педагогічного, фізичного та технічного характеру відповідно до індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю та її лікування, отримує соціальну допомогу по інвалідності (а.с. 14; 38-49).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що не зважаючи на порушення позивачкою передбаченого ст. 148-1 ЗК України обов`язку вчасно повідомити орендаря про перехід права власності на земельні ділянки, у орендаря з 12 липня 2022 року виник обов`язок своєчасної сплати орендної плати відповідно до умов договорів за 2020 та 2021 роки. Отже підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки орендна плата з урахуванням індексів інфляції за обидві земельні ділянки за 2020 рік в сумі 14 013,26 грн та за 2021 рік - 15 416,73 грн. Крім того, у зв`язку з невиплатою орендної плати за вказані роки на підставі п. 4.7 договору оренди землі з відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення сплати орендної плати за період з 12 липня 2022 року по 18 серпня 2023 року в сумі 16 140 грн. Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання щодо сплати орендної плати, підлягають стягненню інфляційні втрати за період з 12 липня 2022 року по 31 липня 2023 року в сумі 3559 грн та три проценти річних за несвоєчасну сплату орендної плати за період з 12 липня 2022 року по 18 серпня 2023 року в сумі 975 грн.

Крім того суд першої інстанції встановивши, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання та такі дії могли завдати позивачці моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, оскільки остання доглядає малолітню дитину з інвалідністю, яка потребує реабілітації, а тому вчасна сплата орендної плати для неї мала вагоме значення та можливість покращити умови догляду за дитиною. При визначенні суми відшкодування моральної шкоди суд також врахував співмірність суми моральної шкоди заявленим вимогам, а тому стягнув у відшкодування моральної шкоди 2000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення заборгованості з виплати орендної плати за 2020-2021 роки, пені, інфляційних втрат та трьох процентів річних, проте не може погодитися з розміром сум, що підлягають стягненню.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).

Частиною 3 статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Згідно ч. 1 ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частинами 1-3 статті 762 ЦК України визначено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.

За змістом частин 1-3 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» , орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 148-1 ЗК України до особи, яка набула право власності на земельну ділянку, що перебуває у користуванні іншої особи, з моменту переходу права власності на земельну ділянку переходять права та обов`язки попереднього власника земельної ділянки за чинними договорами оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту щодо такої земельної ділянки.

Особа, яка набула право власності на земельну ділянку, протягом одного місяця з дня набуття права власності на неї зобов`язана повідомити про це її користувачів із зазначенням: кадастрового номера (за наявності), місця розташування та площі земельної ділянки; найменування (для юридичних осіб), прізвища, ім`я, по батькові (для фізичних осіб) нового власника; місця проживання (знаходження) нового власника, його поштової адреси; платіжних реквізитів (у разі, якщо законом або договором передбачена плата за користування земельною ділянкою у грошовій формі). Повідомлення надсилається користувачу земельної ділянки рекомендованим листом з повідомленням про вручення або вручається йому особисто під розписку.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами ( стаття 629 ЦК України).

Частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пункт 4 частини і статті 611 ЦК України вказує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (майнової та немайнової) є прямим наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування майнової та моральної шкоди одночасно.

Заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах (поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин).

Судом першої інстанції було правильно встановлено, що не зважаючи на порушення позивачкою передбаченого ст. 148-1 ЗК України обов`язку вчасно повідомити орендаря про перехід права власності на земельні ділянки, у орендаря з 12 липня 2022 року виник обов`язок своєчасної сплати орендної плати відповідно до умов договорів за 2020 та 2021 роки.

Стосовно доводів апеляційної скарги, що зобов`язання відповідача перед позивачем було виконано в повному обсязі та заборгованість зі сплати орендної плати відсутня, слід зазначити наступне.

Відповідачем не заперечувалося, що у 2020-2021 звітному роках орендна плата не перераховувалася.

Норми чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, та положення договору оренди (з урахуванням додаткових угод від 09 квітня 2019 року) не містять заборони на сплату орендної плати авансом за наступні роки користування земельною ділянкою. Проте, відповідачем не надано суду ні доказів сплати орендної плати у більшому розмірі, ні що сплачена в більшому розмірі орендна плата є авансовим платежем. Тому колегія судів відхиляє доводи відповідача стосовно відсутності заборгованості з виплати орендної плати за 2020-2021 роки.

Водночас заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неправильного обрахування розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції.

В даній справі встановлено, що відповідач не сплатив орендну плату за користування земельними ділянками за 2020-2021 роки за договором оренди від 01 серпня 2012 року. Додатковими угодами від 09 квітня 2019 року було погоджено розмір орендної плати 12 879,50 грн за земельну ділянку площею 3,4678 га (кадастровий номер 5923281700:01:002:0077) та 257,69 грн - за земельну ділянку площею 0,6483 га (кадастровий номер 5923281700:01:002:0187). В подальшому зміни в письмовій формі до договорів оренди не вносилися.

У п. 4.3 додаткових угод сторони погодили, що обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки приватної власності здійснюється з урахуванням індексації. Тому з урахуванням принципу належного виконання зобов`язання орендар був зобов`язаний сплатити орендодавцеві орендну плату за 2020 рік з індексом інфляції, як про це домовилися сторони в договорі; аналіз умов договору свідчить про те, що сторони не передбачили в договорах правил обчислення орендної плати з індексом інфляції. Тому з урахуванням принципів цивільного права, зокрема добросовісності, справедливості та розумності і тлумачення умов договору оренди (пункти 4.3, 4.4 додаткових угод) на користь його дійсності, чинності та виконуваності, колегія суддів вважає, що коефіцієнт інфляції має обчислюватися для орендної плати за 2020 рік як добуток індексів інфляції з січня 2020 по грудень 2020 року та складає 1,04992329. А тому розмір орендної плати за 2020 рік складає 13 793,04 грн (13137,19 грн х 1,04992329).

За 2021 рік коефіцієнт інфляції має обчислюватися для орендної плати як добуток індексів інфляції з січня 2021 по грудень 2021 року та складає 1,10015334. А тому розмір орендної плати по вказаному договору оренди за 2021 рік складає 14 452,92 грн (13137,19 грн грн х 1,10015334).

Суд першої інстанції неправильно ототожнив інфляційні втрати за період з 10 квітня 2019 року по грудень 2020 та грудень 2021 року відповідно із розміром орендної плати з індексом інфляції (п. 4.3 додаткових угод). Тому рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 26 травня 2021 року у справі № 540/544/18 (провадження № 61-13979св19).

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що у зв`язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання через несвоєчасну та повну невиплату орендної плати на користь позивача підлягає стягненню пеня відповідно до п. 4.7 додаткових угод. Проте, у зв`язку з неправильним обрахуванням судом розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції за 2020-2021 роки також підлягає зміні рішення суду в частині розміру пені.

Отже, пеня за порушення виплати орендної плати за 2020-2021 рік обраховується наступним чином:

Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення.

Сума заборгованості = 28 245,96 грн (13793,04+14452,92), період прострочення: 12 липня 2022 року по 18 серпня 2023 року. Всього пені: 15 491,17 грн.

Стосовно доводів відповідача, що з врахуванням ст. 258 ЦК України пеня підлягає стягненню за один рік прострочення, колегія суддів зауважує, що відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності не заявлялося.

Також суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання по виплаті орендної плати за 2020-2021 роки на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України слід стягнути інфляційні втрати та 3% річних, проте у зв`язку з неправильним обрахуванням судом розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції за 2020-2021 роки також підлягає зміні рішення суду в частині розміру інфляційних втрат та 3 % річних.

Інфляційні втрати за порушення зобов`язання з виплати орендної плати за 2020-2021 роки по договору оренди земельної ділянки обраховується наступним чином:

Розмір заборгованості 28 245,96 грн, період прострочення: 12 липня 2022 року по 31 липня 2023 року.

Розрахунок здійснюється за формулою:

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 ) ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення, ...... ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

Інфляційні втрати: 28 245,96 x 1,12091934 - 28 245,96 = 3 415,48 грн.

Розрахунок 3% річних за порушення зобов`язання з виплати орендної плати за 2020-2021 роки по договору оренди земельної ділянки за період з 12 липня 2022 року по 18 серпня 2023 року здійснюється за формулою: Сума санкції = С x 3 x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення.

28 245,96 x 3 % x 385 : 365 : 100

Всього 3% річних: 893,81 грн.

З врахуванням наведеного, рішення суду підлягає зміні в частині розміру заборгованості по орендній платі за 2021-2022 роки, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав для відшкодування моральної шкоди.

Як вже зазначалося вище, заподіяння моральної шкоди та компенсація відповідних немайнових втрат може мати місце як в договірних, так і в деліктних правовідносинах.

За встановлених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невиконання відповідачем належним чином взятих на себе зобов`язань спричинило завдання позивачці моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, оскільки остання доглядає малолітню дитину з інвалідністю, яка постійно потребує реабілітації, а тому вчасна сплата орендної плати надавала можливість покращити умови догляду за дитиною. Визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 2000 грн з огляду на встановлені обставини справи відповідає принципам розумності і справедливості.

Стосовно доводів апеляційної скарги щодо необґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу .

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).

В даній справі інтереси ОСОБА_1 представляв адвокат Міненко І.В. (а.с. 66).

Разом із першою заявою по суті спору, а саме позовною заявою було подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачка понесла і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, відповідно до якого орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу складає 12 000 грн (а.с. 11).

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу було надано договір № 0035-2023 про надання правової допомоги від 08 серпня 2023 року; акт № 1 здачі-приймання виконаних робіт від 17 серпня 2023 року за договором № 0035-2023 про надання правової допомоги від 08 серпня 2023 року, згідно якого вартість наданих послуг становить 4000 грн; рахунок-фактуру № 01.0049 від 17 серпня 2023 року; квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 66749613 17 серпня 2023 на суму 4000 грн; акт № 2 здачі-приймання виконаних робіт від 03 жовтня 2023 року за договором № 0035-2023 про надання правової допомоги від 08 серпня 2023 року, згідно якого за участь в судових засіданнях вартість наданих послуг становить 1000 грн; рахунок-фактуру № 01.0053 від 03 жовтня 2023 року; квитанцію до платіжної інструкції на переказ готівки № 67242267 від 03 жовтня 2023 року про сплату позивачкою адвокату Міненку І.В. 1000 грн (а.с. 51-55; 107-108).

У відзиві на апеляційну скаргу стороною відповідача було зазначено, що витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, а тому вимога про їх відшкодування не підлягає задоволенню.

Дійсно розмір гонорару був встановлений сторонами в договорі (4000 грн - консультації, вивчення документів, узгодження правової позиції; 1000 грн - участь у судових засіданнях; 7000 грн - гонорар успіху), проте у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18.

Колегія суддів вважає документально підтвердженими та доведеними, з врахуванням критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, витрати позивачки на професійну правничу допомогу на суму 10 000 грн.

Пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000 грн.

Крім того, у зв`язку зі зміною рішення суду на підставі ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України підлягає зміні розподіл судових витрат.

Пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки судові витрати по сплаті судового збору в сумі 852,38 грн. Оскільки апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, слід стягнути з позивачки на користь відповідача судові витрати за апеляційний перегляд справи в сумі 26 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» задовольнити частково.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 жовтня 2023 року змінити в частині розміру заборгованості по орендній платі за 2020-2021 роки, пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 за договором оренди землі від 01 серпня 2012 року (зі змінами внесеними додатковими угодами від 09 квітня 2019 року) орендну плату за 2020 рік у розмірі 13 793 гривні 04 копійки, орендну плату за 2021 рік у розмірі 14 452 гривні 92 копійки, а також 15 491 гривню 17 копійок пені, 3415 гривень 48 копійок інфляційних втрат та 893 гривні 81 копійку трьох процентів річних, а всього на суму 48 046 гривень 42 копійки.

Рішення Липоводолинського районного суду Сумської області від 04 жовтня 2023 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції 852 гривні 38 копійок та 4000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СК-АГРО» судовий збір за апеляційний перегляд справи в сумі 26 гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

В. Ю. Рунов