Постанова

від 04.10.2023 по справі 910/4280/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2023 р. Справа№ 910/4280/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Хрипуна О.О.

суддів: Гончарова С.А.

Скрипки І.М.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВФ-СЕРВІС»

на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023

у справі № 910/4280/23 (суддя Гулевець О.В.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Супрунюк Надії Миколаївни

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВФ-СЕРВІС»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Фізична особа-підприємець Супрунюк Володимир Володимирович

про стягнення 187 900,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Супрунюк Надія Миколаївна звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВФ-СЕРВІС» про стягнення заборгованості в розмірі 187 900,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання транспортних послуг під час перевезення вантажів автомобільним транспортом № 12072022 від 12.07.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/4280/23 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариства з обмеженою відповідальністю «АВФ-СЕРВІС» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить прийняти до розгляду та задовольнити в повному обсязі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВФ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/4280/23; рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції необґрунтовано та упереджено вирішив вказаний спір та прийшов до передчасних висновків щодо наявності підстав для задоволення позову, тому рішення суду першої інстанції, на думку скаржника, не відповідає вимогам законності та об`єктивності, судом не було з`ясовано обставини що мають значення для справи, взято до уваги та визнано встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, висновки суду, викладені у рішенні не відповідають фактичним обставинам справи та порушено норми процесуального права.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.07.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/4280/23; відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВФ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/4280/23 до надходження даної справи з суду першої інстанції.

19.07.2023 супровідним листом № 910/4280/23/4337/2023 від 18.07.2023 матеріали справи № 910/4280/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

20.07.2023 ухвалою Північного апеляційного господарського суду відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВФ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/4280/23, справу № 910/4280/23 ухвалено розглядати без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів між Фізичною особою-підприємцем Супрунюк Надією Миколаївною як експедитором-2 (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АВФ-СЕРВІС» як експедитором (надалі - відповідач), укладений договір (далі Договір) про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів автомобільним транспортом № 12072022 від 12.07.2022 шляхом обміну електронними повідомленнями, надісланими сторонами з використанням електронної пошти.

Договором визначено порядок регулювання взаємовідносин що виникають між експедитором та експедитором 2 під час планування, організації, здійснення та оплати транспортних послуг під час перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України.

Також, визначено, що експедитор діє від власного імені або за дорученням організацій, з якими він має прямі договори, доручає експедитору 2 здійснити організацію перевезення вантажів. Експедитор 2 за дорученням експедитора забезпечує організацію перевезення вантажів, довірених йому експедитором, різними видами транспорту, у тому числі в контейнерах як територією України, так і за її межами, а також надає інші послуги передбачені умовами цього договору. Експедитор 2 в інтересах експедитора виконує наступні, пов`язані з перевезенням, транспортно-експедиторські операції: розроблення маршруту перевезення, пошук перевізника, організація відправлення та одержання вантажу, інші операції, пов`язані з перевезенням. (п.1.2 Договору).

Вказаний договір є безстроковим і набуває сили з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін (п. 9.1. договору).

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Скаржник факт укладення договору № 12072022 від 12.07.2022 заперечує, вважаючи що договір про надання транспортних послуг під час перевезень вантажів автомобільним транспортом № 12072022 від 12.07.2022 не може вважатись письмовим правочином, укладеним у спрощений спосіб, адже його зміст та умови не були доведені до відома відповідача.

Частиною 2 ст. 631 ЦК України передбачено, що договір набирає чинності з моменту його укладення.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами. (ч. 1 ст. 208 ЦК України).

У відповідності до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Як встановлено судом першої інстанції позивач в своїй позовній заяві посилається на електронну переписку з відповідачем та вказує, що договір укладений шляхом обміну електронними повідомленнями надісланими сторонами за допомогою електронної пошти.

Дійсно, в матеріалах справи міститься роздруківка з електронної переписки між позивачем та відповідачем, з якої вбачається що електронною адресою відповідача зазначено «avf.vp@ukr.net». Однак доказів того, що вказана адреса електронної пошти є офіційною електронною адресою Товариства з обмеженою відповідальністю «АВФ-СЕРВІС» (відповідача) матеріали справи не містять.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та відповідачем відбувалось листування щодо сплати боргу. Відповідно до копій додатків до позовної заяви, зокрема листів Товариства з обмеженою відповідальністю «АВФ-СЕРВІС» (відповідача) № 1013/1/2022 від 13.10.2022 та № 711/1/2022 від 07.11.2022 відповідач зазначав про укладення між сторонами договору № 12072022 від 12 липня 2022 року.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до положень статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Таким чином, колегія суддів констатує, що шляхом обміну електронними повідомленнями, між позивачем та відповідачем було укладено договір № 12072022 від 12 липня 2022 року.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частинами 1 та 3 статті 909 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

За змістом ст. 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі ст. 909 Цивільного кодексу України, договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.

Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами (ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України).

Надання позивачем послуг відповідачу з перевезення, зокрема медикаментів, автомобільним транспортом в міжнародному сполученні відповідно до замовлень № 1207/1-В від 12.07.2022 та № 1008-В від 10.08.2022 підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними (CMR) № 52132056 та № 5213500.

Апеляційним судом встановлено, що на виконання договору № 12072022 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 12.07.2022 позивачем надано наступні документи: міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 52132056 та № 5213500, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 02/9503 від 18.07.2022, № 02/2644 від 18.08.2022, рахунки на оплату № 02/9503 від 18.07.2022 та № 02/2644 від 18.08.2022.

Частиною 1 статті 916 Цивільного кодексу України, встановлено, що за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Відповідно до замовлень на перевезення визначено, що вартість перевезення за заявкою № 1207/1-В від 12.07.2022 становить 155 400,00 грн, за заявкою № 1008-В від 10.08.2022 становить 82 500,00 грн.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов договору приводом для здійснення оплати експедитором є оригінал рахунку-фактури, що надає експедитору 2 в одному примірнику, оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача вантажу про прийняття вантажу в двох примірниках, податкова накладна, акти здачі-приймання робіт (виконання послуг), заявка, скріплена печаткою і підписом експедитора. Вказані документи повинні бути надані не пізніше ніж в 5-денний термін після завершення вантажоперевезення. Ненадання експедитором 2 вищезгаданих документів дає право експедитору відмовити у здійсненні оплати до моменту надання необхідних документів.

Відповідно до положень договору, на кожне окреме завантаження оформлюється транспортне замовлення, що має перелік умов та особливостей конкретного перевезення. Підтвердженням факту надання послуги є оригінал товарно-транспортної накладної встановленого зразку з відмітками відправника вантажу, перевізника, одержувача вантажу

Пунктом 5.1. Договору розрахунки за фактично надані експедитору транспортні послуги, здійснюються в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок експедитора 2. Ціна містить у собі винагороду експедитора 2. Грошові кошти, які надійшли на рахунок експедитора 2 від експедитора, не переходять в його власність і не є доходом, а вважаються транзитними для подальшої оплати послуг виконавців. Після оплати послуг виконавців у власності експедитора 2 залишається виключно експедиторська винагорода, розмір якої і підлягає оподаткуванню у порядку діючого законодавства України.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що приводом для здійснення оплати експедитором є оригінал рахунку-фактури, що надає експедитору 2 в одному примірнику, оригінал товарно-транспортної накладної з відміткою одержувача вантажу про прийняття вантажу в двох примірниках, податкова накладна, акти здачі-приймання робіт (виконання послуг), заявка, скріплена печаткою і підписом експедитора. Вказані документи повинні бути надані не пізніше ніж в 5-денний термін після завершення вантажоперевезення. Ненадання експедитором 2 вищезгаданих документів дає право експедитору відмовити у здійсненні оплати до моменту надання необхідних документів.

Термін оплати послуг експедитора 2 складає 10 (десять) банківських дні з моменту отримання експедитором документів, що вказані в пункті 5.2. даного договору, якщо інше не обумовлене в транспортному замовленні.

Як встановлено судом першої інстанції згідно із наданою позивачем копією заявки № 1207/1-В від 12.07.2022 до договору № 12072022 від 12.07.2022, позивач зобов`язався доставляти вантаж (медикаменти) відповідача у міжнародному сполученні по маршруту Бельгія - Україна (Київ), дата завантаження/розвантаження: 12-13.07.2022 - якомога швидше; ставка за перевезення: 155 400,00 грн.

Також, згідно із копією заявки № 1008-В від 10 серпня 2022 року до договору № 12072022 від 12.07.2022, позивач зобов`язався доставляти вантаж (медикаменти) відповідача у міжнародному сполученні по маршруту Бельгія - Україна (Київ), дата завантаження/розвантаження: 10.08.2022 - якомога швидше; ставка за перевезення: 82 500,00 грн.

В матеріалах справи міститься, та підтверджено судом першої інстанції позивачем надано міжнародні товарно-транспортні накладні (CMR) № 52132056 та № 5213500, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 02/9503 від 18.07.2022 у розмірі 155 400,00 грн та № 02/2644 від 18.08.2022 у розмірі 82 500,00 грн, на підтвердження виконання послуг із перевезення вантажу за замовленнями № 1207/1-В від 12.07.2022 та № 1008-В від 10.08. 2022.

Позивачем було виставлено рахунок відповідачу № 02/9503 від 18.07.2022 на суму 155 400,00 грн та № 02/2644 від 18.08.2022 на суму 82 500,00 грн.

Відповідно до заявок на перевезення № 1207/1-В від 12.07.2022 та № 1008-В від 10.08.2022 сторони погодили умови оплати: надання документів завірених оригінальним підписом і мокрою печаткою перевізника: договір (для нових перевізників), рахунок, акти здачі-приймання робіт, заявка на перевезення, 2 екземпляра оригіналів ТТН з підписами водія, комплект документів (видаткова накладна, доручення на отриманий вантаж), завірені отримувачем вантажу (п. 12.1. заявок).

Відповідно до пункту 12.3. заявки № 1207/1-В визначено терміни оплати: при отриманні експедитором від перевізника всіх документів та термодатчика (-ів): протягом 6-10 робочих днів після вивантаження - 15-20 банківських днів, після отримання документів.

Враховуючи вищевикладене, сторони погодили, що зустрічний обов`язок відповідача здійснити оплату за надані послуги перевезення виникає після надання перевізником пакету документів, а саме: договір (для нових перевізників), рахунок, акти здачі-приймання робіт, заявка на перевезення, 2 екземпляра оригіналів ТТН з підписами водія, комплект документів (видаткова накладна, доручення на отриманий вантаж), завірені отримувачем вантажу.

Також, скаржником належне надсилання та отримання від позивача повного пакету документів заперечується, вказавши на відсутність опису вкладення кореспонденції у цінний лист при надсиланні документів, який може підтвердити зміст поштового відправлення.

Зокрема, відповідач зазначив, що не отримав від позивача два оригінала CMR за заявками на перевезення № 1207/1-В від 12.07.2022 та № 1008-В від 10.08.2022.

Відповідно до матеріалів справи позивач направив відповідачу претензію № 1 від 24.10.2022 та копії рахунків № 02/9503 від 18.07.2022 на суму 155 400,00 грн та № 02/2644 від 18.08.2022 на суму 82 500,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що відповідачем здійснено часткову оплату наданих позивачем послуг на загальну суму 50 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 26913 від 19.08.2022.

Таким чином, суд погоджується з висновком Господарського суду міста Києва, про те, що здійснення часткової оплати підтверджує доводи позивача про отримання відповідачем підтверджуючих документів, які вимагаються п. 12.1. заявок на перевезення № 1207/1-В від 12.07.2022 та № 1008-В від 10.08.2022.

Відповідно до ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Дослідивши подані сторонами докази, суд дійшов до висновку, що вони є належними і в сукупності підтверджують виконання позивачем договору № 12072022 від 12.07.2022 року та заявок на перевезення № 1207/1-В від 12.07.2022 та № 1008-В від 10.08.2022.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідачем неналежно виконано свої зобов`язання, позовні вимоги є доведеними, і тому у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 187 900,00 грн.

Окрім того, скаржник посилається на недотримання температурних умов перевезення, що підтверджується температурними роздруківками з термодатчиків (TempTale) № KC66N000C0, № КС66N000H0, № KC66N000MO, № KC66N000P0, № KC66N00A40, № KC66N0OBJO, № KC66N00050 та № KC66N00080.

Також, суд не приймає до уваги заперечення скаржника в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt).

Стаття 79 ГПК України закріпила в господарському процесі стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 Конвенції). Конвенція та практика ЄСПЛ є джерелом права (ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом взято до уваги, що у заявках були встановлені особливі умови перевезення вантажу з дотриманням температурного режиму товару. Однак, посилання відповідача на порушення позивачем умов договору, зокрема недотримання температурного режиму перевезення вантажу не підтверджені належними засобами доказування.

Роздруківки температурного режиму не приймається судом як належний та достатній доказ в підтвердження порушення температурного режиму, оскільки не містить даних автомобіля, який здійснював перевезення чи посилань на перевізника, а також відсутній нотаріально завірений переклад наданих роздруківок.

Разом з тим, докази наявності складення актів щодо порушення умов договору перевізником, у т.ч. недотримання температурного режиму перевезення вантажу по заявках у матеріалах справи відсутні.

Водночас, суд звертає увагу, що зазначені порушення щодо температурного режиму перевезення вантажу можуть бути предметом розгляду в окремому проваджені, також відповідач не був позбавлений права заявити зустрічний позов у межах даної справи.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 2 статті 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки заборгованість відповідача в частині оплати отриманих на підставі Договору № 12072022 від 12.07.2022 послуг з перевезення вантажу, не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 187 900,00 грн заборгованості визнається судом правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 276 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «АВФ-СЕРВІС» на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/4280/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/4280/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 08.06.2023 у справі № 910/4280/23, покласти на скаржника.

4. Справу № 910/4280/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів у порядку, визначеному статтями 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя О.О. Хрипун

Судді С.А. Гончаров

І.М. Скрипка