Постанова

від 03.10.2023 по справі 910/1503/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2023 р. Справа№ 910/1503/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Кравчука Г.А.

Яковлєва М.Л.

за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р.,

за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 03.10.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс"

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 (повний текст рішення складено 13.12.2022)

у справі 910/1503/22 (суддя Шкурдова Л.М.)

за первісним позовом Першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс"

про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс"

до Київської міської ради

про визнання укладеною додаткову угоду договору оренди земельної ділянки, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник керівника Київської міської прокуратури звернувся з позовом до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 4,0881 га, яка розташована на вул. Ревуцького, 1 у Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:63:243:0188), укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 08.08.2012 за № 63-6-00661 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що ТОВ "Аллан Плюс" в порушення вимог Земельного кодексу України та п. 5.1, п. 8.4 договору використовує земельну ділянку в комерційних цілях для розташування об`єкта дорожнього сервісу (автостоянки), тобто не за цільовим призначенням визначеним умовами договору оренди землi вiд 08.08.2012. Водночас, ТОВ "Аллан Плюс" протягом тривалого часу (понад 9 років) не приступило до використання земельної ділянки, тобто допускає порушення умов договору оренди від 08.08.2012 щодо забудови земельної ділянки багатоповерховим паркінгом з приміщеннями торговельно-офісного та соціально-побутового призначення. Враховуючи викладене, прокурор просить розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" на підставі п.п. 11.4, 11.5 договору та ч. 2 ст. 651 ЦК України.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" подало зустрічний позов до Київської міської ради про визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" та Київською міською радою, визнаного укладеним рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 у справі № 35/546-27/99-11/34 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.08.2012 за № 63-6-00661 в редакції, зазначеній в прохальній частині зустрічного позову.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" посилається на те, що Київська міська рада, як орендодавець за договором оренди землі від 08.08.2012, строк дії якого закінчився 08.08.2022, не розглянула у місячний термін надісланий ТОВ "Аллан Плюс" лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, рiшення про поновлення договору оренди землі Київською міською радою не приймалось, додаткова угода про поновлення договору оренди землі з ТОВ "Аллан Плюс" не укладена, що є підставою звернення до суду за захистом свого порушеного переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки та визнання додаткової угоди укладеною.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 року у справі № 910/1503/22 первісний позов задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині заявлених вимог про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 4,0881 га, яка розташована на вул. Ревуцького, 1 у Дарницькому районі міста Києва, укладеного між Київською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 08.08.2012 за №63-6-00661 у книзі записів державної реєстрації договорів. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 4,0881 га, яка розташована на вул. Ревуцького, 1 у Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:63:243:0188) у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" на користь Київської міської прокуратури суму судового збору у розмірі 2 481, 00 грн. Повернуто Київській міській прокуратурі з Державного бюджету України 50% суми судового збору у розмірі 2 481, 00 грн, сплачену згідно з платіжним дорученням №2566 від 29.12.2021. В задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням, 23.12.2022 (згідно дати звернення до системи "електронний суд") Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі 910/1503/22 в частині зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" повернути Київській міській раді земельну ділянку у стані, не гіршій у порівнянні з тим, у якому він отримав її в оренду та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову - скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити повністю. Визнати укладеною Додаткову Угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" та Київською міською радою визнаного укладеним Рішенням Господарського суду у Києві від 16.03.2010 у справі №35/546-27/99-11/34 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.08.2010 за №6-00661.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що оскільки договір оренди спірної земельної ділянки закінчувався 08.08.2022, позивач за зустрічним позовом 06.05.2022 звернувся до Київської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки, однак в порушення п.5 ч.33 Закону України "Про оренду землі" орендодавець не розглянув у місячний термін надісланий позивачем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, рішення про поновлення або відмову в поновленні договору оренди землі Київською міською радою не приймалось, додаткова угода про поновлення договору оренди землі з позивачем не укладена.

Також апелянт зазначає, що акт обстеження земельної ділянки від 08.06.2022 № 22-0133/02 не є належним та допустимим доказом щодо встановлення обставин неналежного використання земельної ділянки, оскільки не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні ст. 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, а Департамент земельних ресурсів під час проведення перевірки не встановив осіб, які фактично використовують земельну ділянку.

Апелянт вказує, що щодо нездійснення будівництва на земельній ділянці скаржник зазначає, що строк завершення будівництва в договорі не визначений, відповідачем сплачується орендна плата та звертає увагу, що рішенням Київської міської ради від 10.07.2018 р. № 1240/5304 затверджено Детальний план території, обмежений вулицями Михайла Кравчука, Ревуцького, Здолбунівською та Харківським шосе, яким було змінено функціональне призначення території, до якої входить спірна земельна ділянка, з зони комунально-складських територій на зону житлової багатоповерхової забудови та частково території громадських будівель та споруд, чим за твердженням апелянта Київська міська рада унеможливила отримання ТОВ "Аллан Плюс" містобудівних умов та обмежень на будівництво паркінгу, оскільки відповідно до частини 4 статті 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.

Апелянт стверджує, що прокурором не надано доказів щодо наявності порушеного права Київської міської ради щодо не передачі земельної ділянки після закінчення строку дії договору, яке підлягає захисту, при цьому судом не досліджувались обставини щодо волевиявлення орендодавця щодо не підписання ТОВ "Аллан Плюс" акта прийому - передачі земельної ділянки, а Київська міська рада не зверталась до ТОВ "Аллан Плюс" щодо повернення земельної ділянки після закінчення строку дії оренди, як і не надала заперечень щодо продовження користування земельною ділянкою та поновлення строку дії договору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" - задоволено. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 по справі №910/1503/22 - скасовано. Відмовлено у задоволенні первісних позовних вимог. Зустрічну позовну заяву ТОВ "Аллан Плюс" задоволено. Визнано укладеною Додаткову Угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" та Київською міською радою, визнаного укладеним рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 у справі № 35/546-27/99-11/34 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.08.2012 за № 63-6-00661.

Постановою Верховного Суду від 28.06.2023 касаційну скаргу Першого заступника керівника Київської міської прокуратури задоволено частково. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 у справі № 910/1503/22 скасовано. Справу № 910/1503/22 передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд, вказував, що суд апеляційної інстанції певних норм матеріального права та висновків Верховного Суду не врахував, та, відхилив доводи прокурора про використання відповідачем за первісним позовом земельної ділянки не за цільовим призначенням з порушенням умов договору та законодавства, не надав належної правової оцінки ані умовам договору оренди землі в контексті обов`язку орендаря виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки, ані поданим прокурором доказам на підтвердження обставин, якими обґрунтовано позовні вимоги про розірвання договору та повернення земельної ділянки.

Також, Верховний Суд скеровуючи справу на новий розгляд, у своїй постанові зазначив, що підставою для розірвання договору оренди землі є саме факт використання землі не за цільовим призначенням, тобто з іншою метою, ніж та, що визначена договором, суд апеляційної інстанції на підставі наявних в матеріалах справи доказах не встановив та в судовому рішенні не зазначив, чи використовувалася земельна ділянка орендарем ТОВ "Аллан Плюс" безперервно, протягом усього строку дії договору (10 років) за цільовим призначенням відповідно до умов договору оренди землі та вимог земельного законодавства, що дає підстави для висновку про належне виконання орендарем обов`язків за умовами договору, а також не встановив, чи існували/існують відповідні протиправні дії орендаря, на яких наголошували позивачі протягом розгляду справи як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, на момент звернення з відповідним позовом до суду та ухвалення рішень судами першої та апеляційної інстанцій.

Водночас, Верховний Суд, пославшись на те, що ТОВ "Аллан Плюс" вчинялися дії щодо отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме зміну цільового призначення та виду використання земельної ділянки із врахуванням нової функціональної зони, визначеної містобудівною документацією, поза увагою суду апеляційної інстанції залишилися умови договору оренди (пункт 5.1), за якими, зокрема на орендованій земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору.

Верховний Суд зазначив, що суд апеляційної інстанції, не дослідивши належним чином наявні в матеріалах справи докази, подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень, в порушення наведених норм процесуального права надав перевагу доводам ТОВ "Аллан Плюс" і дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренду землі та дотримання позивачем за зустрічним позовом встановленої статтею 33 Закону України "Про оренду землі" процедури для поновлення договору оренди землі на новий строк. При цьому поза увагою суду апеляційної інстанції та відповідної правової оцінки залишилися законодавчі зміни до положень зазначеної норми (в редакції Закону № 3038-VI від 17.02.2011).

Крім того, судом апеляційної інстанції не враховано заперечень прокурора та не надано відповідної оцінки тому, що ТОВ "Аллан Плюс" звернулося до суду із зустрічним позовом про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною, за відсутності, за твердженням прокурора, порушеного права товариства на укладення додаткової угоди

За наслідками проведення перерозподілу справи №910/1503/22, відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.07.2023 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Кравчук Г.А., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 прийнято справу № 910/1503/22 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 910/1503/22 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Кравчук Г.А., Шапран В.В. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі № 910/1503/22 у судовому засіданні 13.09.2023.

У судовому засіданні 13.09.2023 суддею Шапраном В.В. було заявлено самовідвід у розгляді справи №910/1503/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.09.2023 заяву про самовідвід судді Шапрана В.В. у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у справі 910/1503/22 - задоволено. Матеріали справи №910/1503/22 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.09.2023, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Кравчук Г.А, Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2023 прийнято справу № 910/1503/22 до провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді Кравчук Г.А., Яковлєв М.Л. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" на рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 у судовому засіданні 03.10.2023.

27.02.2023 до канцелярії суду від Київської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач заперечив щодо доводів апеляційної скарги та просить суд залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Київська міська рада обґрунтовує відзив тим, що акт обстеження земельної ділянки є носієм доказової інформації про виявленні контролюючим органом порушення вимог законодавства та підтверджує те, що позивач використовує спірну земельну ділянку не за цільовим призначенням.

Позивач за первісним позовом зазначає, що апелянтом не вжито будь - яких заходів щодо належного виконання процедури звернення до КМР з клопотанням про поновлення договору та надання доказів на підтвердження належного виконання ним обов`язків за умовами договору;

Судом правильно встановлено, що земельна ділянка використовується апелянтом не за цільовим призначенням, а в порушення вимог законодавства та умов договору скаржником не здійснено заходів щодо забудови спірної земельної ділянки;

Київська міська рада зазначає про те, що лист-повідомлення апелянта не містив документів, які підтверджують відсутність заборгованості по сплаті орендної плати та у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору та нецільовим використанням спірної земельної ділянки, відсутні підстави для поновлення договору.

06.03.2023 до канцелярії суду від Київської міської прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор заперечив проти доводів апеляційної скарги, яку просив суд залишити без задоволення.

Прокурор обґрунтовує відзив тим, що звернення ТОВ "Аллан Плюс" із зустрічним позовом є передчасним, оскільки скаржник звернувся з позовом до спливу місячного строку, встановленого ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" на висловлення орендодавцем своєї позиції щодо поновлення договору оренди, що свідчить про відсутність його порушеного права, що підлягає захисту;

ТОВ "Аллан Плюс" не підтверджено належне виконання своїх обов`язків за договором оренди землі, що є необхідною умовою для виникнення переважного права на продовження орендних відносин;

Прокурор у відзиві вказує, що акт перевірки хоч і не є рішенням суб`єкта владних повноважень, але є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства та може бути використаний як доказ в даній справі;

Тому на думку прокурора, скаржник безпідставно володіє та користується земельною ділянкою, оскільки строк дії договору закінчився, а орендарем неналежно виконувались умови договору щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням.

20.03.2023 до канцелярії суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" надійшла відповідь на відзиви, де скаржник заперечує проти доводів відзивів прокурора та КМР на апеляційну скаргу

02.10.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" надішли пояснення щодо обставин зазначених Верховним Судом.

Зокрема, в поясненнях, апелянт вказує, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження факту нецільового використання земельної ділянки ТОВ «Аллан Плюс».

Апелянт у поясненнях вказує, що перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатом якої складено акт перевірки від 16.12.2021 № 21-0056-02 та якій визначається прокурором як основний доказ нецільового використання товариством земельної ділянки, була проведена із істотними порушеннями та всупереч вищевказаних вимог законодавства. Складений акт перевірки не породжує жодних прав та обов`язків, за результатом складення кого не було винесено жодного припису або прийнятого рішення, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не може бути використаний, як доказ порушення вимог земельного законодавства у даній справі.

Пояснення обґрунтовані тим, що виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Також. разом з поясненнями додано нові докази по справі, відповідь ТОВ «ПСО «Яструб». Адвокатський запит № 14/09-4 від 14.09.2023, роздруківка публікацій з інтернет видань, докази подання проекту на затвердження.

Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України.

Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Скаржник не надав суду апеляційної інстанції докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

З огляду на викладене колегія суддів, подані Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" докази разом з поясненнями залишаються судом апеляційної інстанції без розгляду та здійснює розгляд справи за наявними в матеріалах справи доказами.

В судове засіданні 04.10.2023 з`явились прокурор та представники усіх сторін, надали свої пояснення щодо суті спору.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 у справі № 35/546-27/99-11/34 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" до Київської міської ради, Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа - Комунальне підприємство по будівництву та експлуатації автостоянок та гаражів Дарницького району м. Києва, за участю Прокуратури міста Києва в інтересах Київської міської ради, визнано укладеним між ТОВ "Аллан Плюс" та Київською міською радою договір оренди земельної ділянки площею 4, 0881 га, кадастровий номер 8000000000:63:243:0188 за адресою: вул. Ревуцького, 1, м. Київ, строком на 10 років для будівництва багатоповерхового паркінгу з приміщеннями торговельно-офісного та соціально-побутового призначення.

Вказаний договір оренди землі зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 08.08.2012 р. за № 63-6-00661 у книзі записів державної реєстрації договорів.

Відповідно до п. 2.1 договору об`єктом оренди є земельна ділянка площею 4,0881 га (кадастровий номер 8000000000:63:243:0188) з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового паркінгу з приміщеннями торговельно-офісного та соціально-побутового призначення, яка розташована за адресою: м. Київ, Дарницький р-н, вул. Ревуцького, 1.

Договір укладено на 10 років (п. 3.1 договору).

Пунктом 5.1 договору сторони погодили умови збереження стану об`єкта оренди, а саме: на земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням Земельної ділянки. Зміна цільового призначення земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення земельної ділянки та внесення відповідних змін до договору. Роботи по розробці проекту землеустрою щодо відведення сплачує орендар.

Відповідно до п. 8.4 договору орендар зобов`язаний, зокрема, приступити до використання земельної ділянки в строк, встановлений договором, після його підписання та державної реєстрації; використовувати земельну ділянку відповідно до її призначення; завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженої в установленому порядку

Відповідно до плану земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:63:243:0188 та Схеми розташування земельної ділянки, які є додатками та невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки, земельна ділянка площею 4,0881 га передається Товариству з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" у довгострокову оренду на 10 років на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 р. № 35/546-27/99-11/34 для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового паркінгу з приміщеннями торговельно-офісного та соціально-побутового призначення.

Київською міською радою (орендодавець) передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю "Алан Плюс" (орендар) прийнято у володіння та користування земельну ділянку з кадастровим номером 8000000000:63:243:0188 за адресою: вул. Ревуцького, 1, м. Київ, площею 4,0881 га, цільове призначення для будівництва багатоповерхового паркінгу з приміщеннями торговельно-офісного та соціально-побутового призначення.

Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) проведено перевірку земельної ділянки за адресою: вул. Ревуцького, 1, м. Київ, площею 4,0881 га, кадастровий номер 8000000000:63:243:0188, за результатом якої складено Акт № 21-0056-02 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.12.2021 р.

Під час перевірки вказаної земельної ділянки встановлено, що на земельній ділянці розташовано відкриту автостоянку та капітальну споруду для охорони. Частина автомобілів на автостоянці розміщується під навісом. В`їзд на земельну ділянку регулюється шлагбаумом. Земельна ділянка огороджена парканом та охороняється. Ознак ведення будівельних робіт не виявлено. Земельна ділянка за цільовим призначенням не використовується, будівництво багатоповерхового паркінгу з приміщеннями торговельно-офісного та соціально-побутового призначення не ведеться та не розпочато.

Посилаючись зокрема на вказаний акт перевірки, прокурор звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди земельної ділянки площею 4,0881 га, яка розташована на вул. Ревуцького, 1 у Дарницькому районі міста Києва (кадастровий номер 8000000000:63:243:0188), в обгрунтування якого стверджує про використання відповідачем земельної ділянки не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору оренди землi вiд 08.08.2012.

У свою чергу Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" заявлено зустрічний позов до Київської міської ради з вимогою про визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" та Київською міською радою, в обгрунтування якого позивач за зустрічним позовом зазначає, що Київська міська рада не розглянула у місячний термін лист-повідомлення з проектом додаткової угоди та не прийняла відповідного рiшення про поновлення договору оренди землі, посилаючись на наявність переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог, встановивши неналежне виконання відповідачем за первісним позовом умов договору, закрив провадження в частині вимоги прокурора щодо розірвання договору оренди земельної ділянки, посилаючись на припинення дії цього договору та задовольнив вимогу прокуратури щодо зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" повернути Київській міській раді спірну земельну ділянку.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи учасників, не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Пунктом 2.3. Договору оренди передбачено, що земельна ділянка, яка передається в оренду вільна від капітальної забудови та не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

У пункті 5.1. Договору оренди визначено, що на Земельній ділянці не дозволяється діяльність, не пов`язана з цільовим призначенням Земельної ділянки. Зміна цільового призначення Земельної ділянки можлива лише в разі прийняття Київською міською радою рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення Земельної ділянки у зв`язку із зміною цільового призначення Земельної ділянки та внесення відповідних змін до Договору. Роботи по розробці проекту землеустрою щодо відведення сплачує Орендар.

Пунктом 5.2. Договору зазначено, що обмеження та сервітут щодо земельної ділянки на день підписання цього Договору відсутні.

Відповідно до п. 8.2. Договору Орендодавець зобов`язаний передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам цього договору.

Відповідно до п. 8.4. Договору оренди земельної ділянки Орендар зобов`язаній: - приступати до використання земельної ділянки в строк, встановлений цим Договором, та після підписання цього Договору і Акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації Договору; - використовувати земельну ділянку відповідно до її призначення; - своєчасно вносити орендну плату; - завершити забудову земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, затвердженою в установленому порядку тощо (спірні положення).

Відповідно до п. 11.4. Договору оренди договір може бути розірваний:

за взаємною згодою сторін;

за рішенням суду, в порядку, встановленому законом;

в односторонньому порядку за ініціативою Орендодавця, із звільненням Орендодавця від відповідальності, згідно з Господарським кодексом України, в разі Орендар використовує земельну ділянку способами, які суперечать екологічним вимогам, не за цільовим призначенням, систематично не сплачує орендну плату (протягом півроку), порушення строків завершення забудови земельної ділянки, встановлених п. 8.4 Договору, здійснення без згоди Орендодавця передачі або відчуження права користування Земельною ділянкою третім особам;

Відповідно до п. 11.5. Договору оренди договір може бути достроково розірваним у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем обов`язків визначених у пунктах 5.1 та 8.4 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи. доводи прокурора, наведені на обґрунтування вимог щодо розірвання договору оренди зводяться до того, що Земельна ділянка використовується ТОВ «Аллан Плюс» для розміщення сервісу автостоянки, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 16.12.2021 № 21-0056-02, складеного спеціалістами Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради.

Розміщення ТОВ «Аллан Плюс» на земельній ділянці об`єкту дорожнього сервісу - автостоянки, фактично змінює категорію землі із земель житлової та громадської забудови на землі промисловості та іншого призначення. ТОВ «Аллан Плюс» використовує земельну ділянку не за цільовим призначенням, визначеним умовами договору оренди землі від 08.08.2012. ТОВ «Аллан Плюс» з 2012 року по теперішній час не збудувало, не приступило до забудови земельної ділянки в порушення вимог законодавства та умов договору оренди.

Відповідно до ст. 84 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

16.12.2021 Департаментом земельних ресурсів за запитом Київської міської прокуратури було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства та складено акт перевірки № 21-0056-02 від 16.12.2021.

27.09.2022 Департаментом надано відповідь вих. № 05716-11635 відповідно до якої за результатом проведеної перевірки (акт перевірки від 16.12.2021 № 21-0056-02) порушень земельного законодавства не встановлено, інформація про проведення вказаної перевірки, пропозиції щодо обмеження, тимчасової заборони, зупинення та проекти рішення щодо припинення права користування земельною ділянкою до Київської міської ради не передавались та відповідно від імені Київської міської ради заходи щодо усунення порушень вимог земельного законодавства не вживались.

За поданням Департаменту рішення Київської міської ради щодо поновлення або відмову у поновленні товариству договору оренди земельної ділянки від 08.08.2012 № 63-600661 не приймалось.

Обставин та фактів, які б свідчили, що земельна ділянка використовується не за призначенням саме ТОВ «Аллан Плюс» ні в акті перевірки, ані в матеріалах цієї справи не міститься.

Департаментом земельних ресурсів також було складено акт обстеження земельної ділянки від 08.06.2022 № 22-0133/02, в якому зазначено: «Під час обстеження встановлено, що земельна ділянка використовується як автомобільна автостоянка, в межах якої розташовано будівлю охорони та навіси для автомобілів, будівництво не ведеться та не розпочато, з чого вбачаються ознаки використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.».

Отже, зазначені в акті обстеження обставини не доводять того факту, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням саме ТОВ «Аллан Плюс».

В матеріалах справи відсутні докази та судом не встановлено, що земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням саме ТОВ «Аллан Плюс».

В свою чергу, ТОВ «Аллан Плюс» було долучено до матеріалів справи докази з яких вбачається, що земельна ділянка є самовільно захопленою та використовується на протязі понад 20 років невстановленими особами як автостоянка, про що було відомо з 2012 року як орендодавцю так і Департаменту земельних ресурсів.

Однак, з боку Київської міської ради та Департаментом земельних ресурсів не було здійсненої жодної дії по її захисту чи заходів щодо припинення цих порушень.

З матеріалів справи вбачається, що протягом строку дії договору оренди здійснювало активні заходи щодо звільнення земельної ділянки від її самовільного зайняття (докази чого містяться в матеріалах справи).

Верховний Суд визначив правову позицію, відповідно до якої «невикористання земельної ділянки за призначенням» та «використання земельної ділянки не за цільовим призначенням» різні за правовою природою, останнє з яких застосовується до випадків, коли на земельній ділянці із певним цільовим призначенням здійснюється діяльність, яка виходить за межі цього цільового призначення. Використання не за цільовим призначенням передбачає дію використання, а за невикористання (бездіяльність) не передбачається позбавлення права користування (постанова від 25.03.2020 по справі №715/214/17-ц).

Аналогічна правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду КГС від 04.04.2019 по справі № 922/324/17 в якій зазначено, що не може бути підставою для розірвання договору та обставина, що будівельні роботи не були розпочаті, оскільки нецільовим використанням земельної ділянки є її використання з іншою метою, ніж та, що встановлена у договорі.

Верховний Суд у складі КГС у постанова від 18.06.2019 справі № 910/8424/18 висловився, що розірвання договору оренди земельної ділянки в односторонньому порядку з підстав не завершення забудови земельної ділянки в строки, встановлені проектною документацією на будівництво, за відсутності вини орендаря в порушення строків завершення такої забудови є неправомірним.

Щодо використання акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства як доказу, то відповідно до ч. 2 ст. 188 Земельного кодексу України порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю.

Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель встановлюється цим Законом, Земельним кодексом України, законами України «Про охорону земель», «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (ст. 9 Закону про державний контроль).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Плановий чи позаплановий захід щодо суб`єкта господарювання - юридичної особи має здійснюватися у присутності керівника або особи, уповноваженої керівником. (ч. 11 ст. 4 Закону про основні засади державного нагляду).

Відповідно до ст. 5 цього Закону органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб`єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.

Відповідно до ст. 6 цього Закону перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи територіального органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки.

Суб`єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю)

Відповідно до ст. 7 вказаного закону для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення).

За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю) складає акт, в якому зазначається стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.

В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями, які є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю) та один примірник якого вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання.

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) зокрема протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Розпорядчі документи щодо усунення порушень вимог законодавства можуть бути оскаржені до відповідного центрального органу виконавчої влади або суду в установленому законом порядку.

Крім того відповідно до п. 3.1 Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві від 25 вересня 2003 р. N 16/890 Головне управління земельних ресурсів при здійсненні самоврядного контролю за використанням і охороною земель у місті Києві відповідно до покладених на нього завдань: у разі порушення земельного законодавства вносить пропозиції Київській міській раді щодо обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення права власності чи права користування земельною ділянкою громадянами та юридичними особами (пп. 2); збирає матеріали для підготовки висновку про самовільне зайняття земельних ділянок і передає його до Київської міської ради для прийняття рішення про їх звільнення (пп. 3); передає до органів прокуратури, органів дізнання та досудового слідства матеріали про дії, в яких вбачаються ознаки злочину (пп. 4); одержує в установленому законодавством порядку від місцевих органів виконавчої влади, районних в місті Києві рад, підприємств, установ та організацій, незалежно від форми власності і господарювання, документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання покладених на Головне управління завдань (пп. 17).

Відповідно до п. 4.2. Порядку методами самоврядного контролю є: перевірка та спостереження (моніторинг).

Перевірка як метод самоврядного контролю полягає в одержанні інформації про стан безпосередніх і факультативних об`єктів контролю (стан використання земель, стан виконання природоохоронних заходів власниками земель чи землекористувачами, стан документації, що підтверджує права на землю).

Під час перевірки встановлюються факти порушень земельного законодавства, вимоги і чинники, які сприяли цим порушенням.

Відповідно до п. 6.1. Порядку Головне управління після виявлення порушень земельного законодавства складає акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та дає вказівку про необхідність усунення порушень земельного законодавства.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства та вказівка про необхідність усунення порушень земельного законодавства складаються у двох примірниках, один з яких видається особі, яка вчинила порушення земельного законодавства, або направляється їй поштою.

Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства підписується посадовою особою Головного управління та фізичною особою, керівником або уповноваженим представником юридичної особи, щодо яких складено акт перевірки, з наданням пояснень з приводу виявлених порушень.

Відповідно до п. 7.1. Порядку після виявлення порушень земельного законодавства, Головне управління повідомляє про результати виявлених порушень Київську міську раду - щодо прийняття рішень про припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених чинним законодавством України, та щодо прийняття рішень про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок.

З викладеного вбачається, що за результатом перевірки Департамент земельних ресурсів повинен був надіслати акт товариству, після виявлених порушень повідомити Київську міську раду про виявлені порушення та/або винести пропозиції Київській міській раді щодо обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення права и права користування земельною ділянкою юридичною особою.

У такому випадку, прийняте місцевою радою рішення на підставі акта перевірки зумовило би виникнення певних прав і обов`язків для ТОВ «Аллан Плюс», робота (діяльність) якого перевірялася.

Отже, сам по собі акт перевірки від 16.12.2021 № 21-0056-02 не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні ст. 19 КАС України, а тому його висновки не можуть бути предметом будь-якого судового спору, відповідно він не зумовлює виникнення правових наслідків.

Департамент земельних ресурсів не повідомляв Київську міську раду про виявленні правопорушення, яка не приймала будь-якого рішення на підставі встановлених перевіркою фактів.

Перевірка дотримання вимог земельного законодавства була проведена без участі представників ТОВ «Аллан Плюс», будь-яка інформація чи документи з приводу використання спірної земельної ділянки Департаментом у товариства не запитувались, акт перевірки не надсилався.

Департамент у разі дотримання вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Порядку № 16/890 та отримав від ТОВ «Аллан Плюс» документи, матеріали та іншу інформацію, необхідну для виконання проведення перевірки, ним би було отриману наступну інформацію, з якої вбачається необґрунтованість зроблених висновків щодо використання товариством земельної ділянки не за цільовим призначенням.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що перевірка дотримання вимог земельного законодавства, за результатом якої складено акт перевірки від 16.12.2021 № 21-0056-02 та якій визначається прокурором, як основний доказ нецільового використання товариством земельної ділянки, була проведена із істотними порушеннями та всупереч вищевказаних вимог законодавства. Складений акт перевірки не породжує жодних прав та обов`язків, за результатом складення кого не було винесено жодного припису або прийнятого рішення, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не може бути використаний, як доказ порушення вимог земельного законодавства у даній справі.

Разом із тим, акт обстеження земельної ділянки також не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні ст. 19 КАС України, не зумовлює виникнення прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору.

Такий акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору

Наведена правова позиція викладена у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.01.2020 № 640/4550/19.

Київською міською радою жодних рішень на підставі акта обстеження від 08.06.2022 не приймалось. В матеріалах справи відсутні докази, що Департамент земельних ресурсів виконав вимоги п. 7.1. Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві від 25.09.2003 №16/890 та після виявлення порушень земельного законодавства повідомив про результати виявлених порушень Київську міську раду щодо прийняття рішення про припинення права користування земельною ділянкою, чи виніс пропозиції щодо обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення права користування ТОВ «Аллан Плюс» земельною ділянкою.

Кабінет Міністрів України пунктом першим постанови «Про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану» від 13.03.2022 № 303 припинив проведення планових та позапланових заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду на період воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні».

Акт обстеження земельної ділянки від 08.06.2022 складений в порушення п. 1 постанови КМУ від 13.03.2022 № 303 про припинення заходів державного нагляду (контролю) і державного ринкового нагляду в умовах воєнного стану.

Щодо нецільового використанням земельної ділянки.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру цільове призначення земельної ділянки кадастровий номер 8000000000:63:243:0188 - іншої комерційної діяльності, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, вид використання - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового паркінгу з приміщеннями торгівельно-офісного та соціально-побутового призначення.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно- заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.

Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Відповідно до ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Відповідно до ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Наведене свідчить про те, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії.

Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки житлової та громадської забудови підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010 року №548 (втратив чинність 18.04.2023), землі житлової та громадської забудови (секція В), землі житлової забудови (секція В 02): землі, які використовуються для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше); землі, які використовуються для розміщення гаражного будівництва): для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); для колективного житлового будівництва; для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; для будівництва і обслуговування будівель тимчасового проживання; для будівництва індивідуальних гаражів; для колективного гаражного будівництва; для іншої житлової забудови; для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати КЦС від 24 квітня 2023 року по справі № 495/1492/18 (провадження № 61-606св23) висловлено правову позицію, з якої вбачається що земельним законодавством чітко встановлено, що за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок. Проте, такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового чинним законодавством не передбачено.

Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Так, відповідно до п. 1 Договору оренди визначено цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового паркінгу з приміщеннями торгівельно-офісного та соціально-побутового призначення, яке по своїй сутті є видом використання земельної ділянки.

Цільовим призначенням спінорної земельної ділянки, яка віднесена за категорією до земель житлової та громадської забудови, відповідно до вимог законодавства є її використання для розміщення житлової забудови (житлові будинки, гуртожитки, господарські будівлі та інше) та для розміщення гаражного будівництва), а видом використання зокрема є: для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку; для іншої житлової забудови; для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови; для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Аллан Плюс» у період з 2013 по 2018 здійснювалось розроблення та отримання дозвільної та проектної документації щодо початку будівництва об`єкту.

10.07.2018 рішенням Київської міської ради № 1240/5304 було затверджено Детальний план території, обмежений вулицями Михайла Кравчука, Ревуцького, Здолбунівською та Харківським шосе.

Детальним планом території було змінено функціональне призначення території, до якої входить спірна земельна ділянка, з зони комунально-складських територій на зону житлової багатоповерхової забудови та частково території громадських будівель та споруд, що підтверджується витягом з містобудівного кадастру Департаменту містобудування та архітектури.

Затвердження нового Детального плану території унеможливило отримання ТОВ «Аллан Плюс» містобудівних умов та обмежень на будівництво паркінгу, оскільки відповідно до частини 4 статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень.

Внаслідок чого 31.07.2018 та враховуючи вимоги ст.ст. 20, 39 ЗК України ТОВ «Аллан Плюс» було подано до Київської міської ради клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: зміну цільового призначення та виду використання земельної ділянки (з для будівництва багатоповерхового паркінгу з приміщеннями торгівельно-офісного та соціально-побутового призначення на для будівництва, експлуатації та обслуговування житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, торгівельним комплексом, дитячим дошкільним закладом) із врахуванням нової функціональної зони, визначеної містобудівною документацією та здійснено подальше оформлення проектної та дозвільної документації із врахуванням зміни функціонального призначення території, на якій розташована земельна ділянка.

У 2018 року було виготовлено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Аллан Плюс» для будівництва житлового комплексу з вбудовано - прибудованими нежитловими приміщеннями, торгівельним комплексом, дитячим дошкільним закладом на вул. Ревуцького, 1 у Дарницькому районі м. Києва.

Отримано: Містобудівні обмеження при розробці документації із землеустрою від 09.12.2020 № 12334/0/09/19-20, Висновок про погодження проекту землеустрою від 09.02.2021, Висновок ГУ Держгеокадастру від 06.04.2021 № 5025/82-21, яким проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Аллан Плюс» для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, торгівельним комплексом, дитячим дошкільним закладом на вул. Ревуцького, 1 у Дарницькому районі м. Києва - погоджено.

У квітні 2021 року ТОВ «Аллан Плюс» було подано до Департаменту земельних ресурсів Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Аллан Плюс» для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, торгівельним комплексом, дитячим дошкільним закладом на вул. Ревуцького, 1 у Дарницькому районі м. Києва для підготовка висновку та внесення відомостей про проект до міського земельного кадастру.

09.06.2021 та 18.10.2021 Департаментом земельних ресурсів було винесено зауваження щодо Проекту землеустрою, відповідно до яких Проект було повернуто на доопрацювання, оскільки відповідно до затвердженого рішенням Київської міської ради від 10.07.2018 №1240/5304 детального плану території, земельна ділянка з 2018 вже належить до різних територій за функціональним призначенням, тому доцільно здійснити поділ зазначеної земельної ділянки з урахуванням проектних рішень детального плану території.

Таким чином, передана в оренду ТОВ «Аллан Плюс» земельна ділянка за категорією землі є землею житлової та громадської забудови та за договором оренди мала вид використання «будівництво багатоповерхового паркінгу з приміщеннями торгівельно-офісного та соціально-побутового призначення», що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, входить у вид 02.09 «Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови».

ТОВ «Аллан Плюс» розробило проект щодо зміни виду використання земельної ділянки «для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, торгівельним комплексом, дитячим дошкільним закладом», що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, входить у вид 02.10 «Для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури».

Тобто, зміна використання земельної ділянки з виду «Для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови» (Розділ секція В02 підрозділ 02.09) на вид використання «для будівництва житлового комплексу з вбудовано-прибудованими нежитловими приміщеннями, торгівельним комплексом, дитячим дошкільним закладом» (Розділ секція В02 підрозділ 02.10) являється зміною виду використання землі в межах однієї категорії землі (землі житлової та громадської забудови) та не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки, що свідчить про відсутність незаконної зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постановах від 24.04.2023 по справі № 495/1492/18 (провадження № 61-606св23), від 01.03.2023 у справі № 495/9134/16-ц (провадження № 61-11477св22), від 11.05.2022 у справі № 495/1434/18 (провадження № 61-2613св21), від 24.11.2021 у справі № 495/1439/18-ц (провадження № 61-11915св21), від 14.07.2020 року у справі № 916/1998/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01.06.2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21) визначила, що зміна виду використання земельної ділянки не потребує дотримання процедури, яка необхідно при зміні цільового призначення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ТОВ «Аллан Плюс» не здійснювалась зміна цільового використання земельної ділянки та не було порушено умови договору оренди, які тягнуть за собою розірвання даного договору.

Щодо дотримання ТОВ «Аллан Плюс» порядку на поновлення договору оренди землі згідно з положеннями статті 33 Закону України «Про оренду землі» та тверджень прокурора про відсутність порушеного права товариства на укладення додаткової угоди.

Порядок застосування господарськими судами норм матеріального права врегульовано ст. 11 ГПК України, ч. 2 якої передбачено, що суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Загальний принцип права, закріплений в ч. 1 ст. 58 Конституції України, передбачає, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

У Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 «У справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів)» зазначено, що принцип незворотності дії законів та нормативно-правових актів у часі закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України. Цей принцип треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, дія закону чи іншого нормативно - правового акта поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності. Це є однією з гарантій правової стабільності. Надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно- правовому акті.

З огляду на викладене, судочинство у господарських судах, здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи, але визначаючи, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України, яку правову норму належить застосувати до спірних правовідносин, суд керується нормами матеріального права, якими такі правовідносини регулювалися на час їх виникнення.

Законом України від 05.12.2019 № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набув чинності з 16.07.2020, розділ IX «Перехідні положення» Закону України «Про оренду землі» від 06.10.1998 № 161-XIV, зокрема, доповнено абзацом четвертим такого змісту: «Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

Правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».

З огляду на викладене до спірних правовідносин підлягає застосуванню редакція статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка діяла на момент укладення договору (08.08.2012).

Відповідно до частин 1-3 статті 33 Закону України «Про оренду землі» по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4 статті 33 вказаного Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частинами 6-8, 11 статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності), уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу. Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі.

При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», так і для підстави, передбаченої частиною 6 цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладенню орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року по справі № 903/1030/19 висловлено правову позицію, що частини п`ята та шоста статті 33 Закону № 161-XIV встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин (пункт 38).

За загальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону № 161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону № 161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Отже, за змістом статті 33 Закону про оренду землі законодавчо відокремлено право на укладення договору оренди на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, від права вважати продовженим договір оренди землі, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності протягом одного місяця після спливу терміну дії договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, визначене у інших частинах цієї статті.

Відповідні положення статті 33 Закону дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому - воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 № 6-2027цс15, Верховного Суду від 09.02.2018 № 912/555/17.

Правову позицію щодо розрізнення підстав та правил продовження орендних правовідносин також було сформульовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 908/299/18 (пункти 54-55) висловлено, що правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа- повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 10 квітня 2018 року по справі № 594/376/17-ц викладно аналогічну позицію, відповідно до якої реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Отже, Верховним Судом відокремлене дві підстави реалізації переважного права на поновлення договору оренди та зазначено, що для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Тоді як частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто, виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини на певних умовах. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі». І саме в такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення в поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 159/5756/18 та № 313/350/16-ц, про відсутність вагомих підстав для відступу від якого Велика Палата Верховного Суду зазначила у пункті 29 постанови від 31.08.2021 у справі №903/1030/19.

Так у справах №159/5756/18 та №313/350/16-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, в частині необов`язковості повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з надсиланням проекту додаткової угоди для виникнення підстави поновлення договору, передбаченої частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Велика Палата Верховного Суду у вищенаведених постановах констатувала необхідність попереднього звернення орендаря до орендодавця з листом- повідомленням про намір продовжити відносини оренди землі, до якого (листа- повідомлення) має додаватися проект додаткової угоди.

Таке звернення повинно бути вчинене у строк, встановлений самим договором оренди, проте не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 915/1003/20.

Щодо висновків, викладених в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, на яку послався прокурор в обґрунтування підстави касаційного оскарження.

У вказаній постанові Верховним Судом висловлено висновки щодо порядку поновлення договору оренди землі за статтею 33 Закону № 161-XIV.

Стаття 33 Закону № 161-XIV до зміни її редакції згідно із Законом № 340-IX вимагала від орендаря саме для поновлення договору оренди землі завчасно надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проектом відповідної додаткової угоди, а спеціального порядку державної реєстрації права оренди на новий строк законодавство не передбачало (п. 29 Постанови).

Частини п`ята та шоста статті 33 Закону № 161-XIV встановлюють загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин (п. 38 Постанови):

зазагальним правилом, викладеним у частині п`ятій статті 33 Закону № 161-XIV, орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду (п. 38.1. Постанови);

спеціальне правило, викладене у частині шостій Закону № 161-XIV, розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа - повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц і № 159/5756/18) (38.2. Постанови).

Щодо звернення ТОВ «Аллан Плюс» до суду із зустрічним позовом про визнання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі укладеною.

За змістом статті 33 Закону про оренду землі законодавчо відокремлено право на укладення договору оренди на новий строк шляхом укладення додаткової угоди, яке має бути реалізовано до спливу строку договору оренди землі, від права вважати продовженим договір оренди землі, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди землі за відсутності протягом одного місяця після спливу терміну дії договору листа - повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні цього договору оренди, визначене у інших частинах цієї статті.

Відповідні положення статті 33 цього Закону дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку це право повинно бути реалізовано до спливу договору оренди, а у другому - воно може настати за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного терміну після закінчення строку дії договору оренди землі.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України від 13.04.2016 №6-2027цс15, Верховного Суду від 09.02.2018 №912/555/17.

Також правову позицію щодо розрізнення цих підстав було сформульовано Верховним Судом України, зокрема у постанові від 25.02.2015 у справі № 6-219цс14 і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц.

У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 908/299/18 (пункти 54-55) викладено аналогічну правову позицію в якій зазначено, що правові підстави поновлення договору оренди землі визначаються статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка фактично об`єднує два випадки пролонгації договору оренди землі.

Відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 цього Закону (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, установлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа- повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду України від 10.04.2018 року по справі № 594/376/17-ц викладно аналогічну позицію, відповідно до якої реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України «Про оренду землі», можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Верховним Судом відокремлене дві підстави реалізації переважного права на поновлення договору оренди та зазначено, що для застосування частини першої статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно частинами 2-5 цього закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа- повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

ТОВ «Аллан Плюс» звернулось із зустрічним позовом про визнання укладеною додаткову угоду керуючись підставою для поновлення договору, що визначені у частинах перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Варто заважати, що до теперішнього часу Київська міська Рада не заперечила проти поновлення строку дії договору відповідно до ч. 6 ст. 33 закону про оренду.

Подання товариством зустрічної позовної заяви, жодним чином не обмежувало право та можливість орендодавця висловити заперечення проти поновлення дій договору оренди.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі», добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 10.09.2018 у справі №920/739/17.

Як зазначив Верховний Суд у в своїй постанові від 09.02.2018 у аналогічній справі, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Принцип верховенства права та справедливості є універсальним, як для кримінального, так і для господарського, адміністративного та цивільного судочинства.

Отже твердження прокурора про відсуніть у товариства права - є безпідставнимии.

Щодо існування протиправних дії орендаря - використання земельної ділянки для розміщення автостоянки.

Після набуття 08.08.2012 ТОВ «Аллан Плюс» права оренди було виявлено, що земельна ділянка незаконно використовується іншими суб`єктами господарювання без належних і законних підстав для розміщення автостоянки.

В матеріалах справи наявні докази, що ТОВ «Аллан Плюс» вчинялись всі необхідні та передбачені законодавством дії, спрямовані на захист орендованої земельної ділянки та її звільнення від самовільного захоплення.

Так, за заявою ТОВ «Аллан Плюс» 28.09.2012 Державною інспекцією сільського господарства в м. Києві було складено акт обстеження земельної ділянки № 22, яким встановлено, що земельна ділянка використовується ТОВ «Видавничий дім «Слай- Універсал» без документів, що посвідчують право користування (власності) на неї.

16.10.2012 прокуратурою Дарницького району міста Києва за заявою ТОВ «Аллан Плюс» порушено кримінальну справу № 52-3675 за фактом перевищення повноважень керівника ТОВ «Видавничий дім «Слай-Універсал» щодо самовільного зайняття земельної ділянки.

12.12.2012 за заявою ТОВ «Аллан Плюс» Прокуратурою міста Києва відкрито кримінальне провадження № 42012110000000257 за фактом не вжиття співробітниками Дарницького РУГУ МВСУ в м.Києві заходів по припиненню протиправних дій працівників ТОВ «Видавничий дім «Слай-Універсал» щодо самовільного зайняття земельної ділянки.

14.03.2013 за заявою ТОВ «Аллан Плюс» Дарницьким районним управлінням ГУ МВСУ в м. Києві відкрито кримінальне провадження № 12013110020003770 за фактом самовільного захвату земельної ділянки невстановленими особами.

19.03.2013 за заявою ТОВ «Аллан Плюс» Прокуратурою міста Києва відкрито кримінальне провадження № 42013110000000274 про підроблення підпису на судових документах у справі № 2А-16835/12/2670 у справі про скасування державної реєстрації договору оренди.

25.07.2013 ТОВ «Аллан Плюс» до Прокуратури міста Києва та Дарницького районного управління ГУ МВСУ в м. Києві подано заяву про злочин щодо самовільного зайняття земельної ділянки.

Також, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.11.2012 було порушено провадження у справі № 5011-75/15215-2012 за позовом ТОВ «Аллан Плюс» до ТОВ «Видавничий дім «Слай-Універсал» про відшкодування шкоди в сумі 866 825,11 грн. та зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:63:243:0188, яка знаходиться за адресою м. Київ, вул. Ревуцького, 1 та передати її позивачу, прививши її в придатний для використання стан, звільнивши від будівель, споруд шляхом знесення та вивезення.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі 5011-75/15215-2012 від 06.08.2013 визнано факт самовільного зайняття ТОВ «Видавничий дім «Слай- Універсал» позов задоволено.

01.11.2013 ВДВС Дарницького РУЮ було відкрито виконавче провадження № 40545002 по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 28.10.2013 № 011-75/15215-2012.

01.10.2013 постановою Вищого господарського суду України у справі № 5011 30/18153-2012 рішення господарського суду міста Києва від 07.03.2013, яким визнано право ТОВ «Видавничий дім «Слай-Універсал» на експлуатацію паркувального майданчика за адресою: вул. Ревуцького, 1 в Дарницькому районі м. Києва, відповідно до умов договору № ДНП-2011-12/3 про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування від 07.12.2011 - скасовано, у задоволені позову відмовлено.

26.06.2014 постановою Вищого адміністративного суду України у справі № 2а-16835/12/2670 було скасовано Постанову окружного адміністративного суду м. Києва від 17.01.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.03.2013, якими було скасовано запис щодо державної реєстрації договору оренди від 08.08.2012.

18.09.2014 Департаментом земельних ресурсів розглядалась справа щодо дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «Аллан Плюс».

18.09.2014 за результатом розгляду справи Департаментом земельних ресурсів за вих. № 0507061-Н-5049-4948 було направлено голові Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації Акт обстеження земельної ділянки та проінформовано, що рішення суду від 06.08.2013 № 5011-75/15215-2012 не виконано, ділянка ТОВ «Аллан Плюс» не передана, у придатний для використання стан не приведена, від будівель, споруд та іншого майна не звільнена.

18.05.2016 ТОВ «Аллан Плюс» подано заяву до Відділу контролю за благоустроєм та охорони навколишнього природного середовища Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з проханням вчинити заходи для звільнення самовільно зайнятої ТОВ «Видавничий дім «Слай-Універсал» земельної ділянки та посприяти її поверненні в користування законного орендаря.

20.05.2016 ТОВ «Аллан Плюс» подано заяву про злочин до Дарницького районного управління НПУ у м. Києві про вчинення кримінального правопорушення за ознаками самовільного зайняття земельної ділянки вже невстановленими особами.

24.05.2016 ТОВ «Аллан Плюс» до Київської місцевої прокуратури № 2 подано заяву про вчинення кримінального правопорушення за ознаками самовільного зайняття земельної ділянки вже невстановленими особами.

У травні 2016 ТОВ «Аллан Плюс» самостійно намагалось встановити охорону на земельній ділянці та звільнити ділянку від автотранспорту. Але, під час спроб зайти на територію автостоянки невстановлені особи чинили спротив із застосуванням фізичної сили та зброї. За даним фактом на місце подій неодноразово викликались працівники правоохоронних органів (що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи).

У квітні 2017 було здійснено другу спробу зайти на територію автостоянки та виставити пукти охорони на земельній ділянці. Але, невстановлені особи знову чинили перешкоди, чинили спротив із застосуванням фізичної сили та зброї та залучали до цих дій місцевих мешканців та власників транспортних засобів, що збереглись на земельній ділянці.

Відповідно до статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Наведену правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.02.2018 № 925/1074/17.

В контексті правової позиції, викладеної у справі № 910/8424/18, важливо зауважити, що Київська міська Рада була обізнана про незаконне використання земельної ділянки під автостоянку невставленими суб`єктами господарювання, але протягом 12 років не здійснювала жодних заходів по її захисту та притягнення винних осіб до відповідальності. В матеріалах справи наявні акти обстеження, проведенні Департаментом земельних ресурсів змеленої ділянки починаючи з 2012 року, якими було встановлено розміщення автостоянки на земельній ділянці.

Разом із тим, Орендодавець, Київська міська рада, отримувало орендну плату від ТОВ «Аллан Плюс» на протязі 10 років.

З вищевикладених обставин також вбачається, що земельна ділянка була передана ТОВ «Аллан Плюс» Київською міською радою із існуючими недоліками, що перешкоджали її ефективному використанню.

Отже, наведені обставини свідчать про те, що ТОВ «Аллан Плюс» не здійснювало жодної діяльності, пов`язаної з не цільовим призначенням земельної ділянки.

За аналогічних обставин Верховний Суд у справі № 910/4198/16, постанова від 27.06.2018, погодився із висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності вини позивача у порушенні строків завершення забудови земельної ділянки та, як наслідок, відсутності підстав для застосування цивільно-правової відповідальності у вигляді розірвання договору, оскільки позивачем були вчинені всі необхідні та передбачені законодавством і договором дії, спрямовані на забудову орендованої земельної, а недотримання визначених п. 8.4. договору строків завершення будівництва сталось через тривалість надання уповноваженими органами технічних умов, розроблення проектно-будівельної документації, її погодження і затвердження вказаними органами, надання позивачу необхідних дозволів, а також протест громадськості проти будівництва, тобто не з вини позивача.

З вищевикладеного вбачається відсутність існування будь-яких протиправних дії орендаря щодо використання земельної ділянки.

Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зустрічні позовні вимоги щодо визнання укладеною Додаткової угоди про поновлення Договору оренди земельної ділянки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" та Київською міською радою, визнаного укладеним рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 р. у справі № 35/546-27/99-11/34 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.08.2012 - підлягають задоволенню.

В свою чергу, оскільки колегія суддів дійшла висновку про поновлення договору оренди земельної ділянки, відхиливши доводи щодо використання відповідачем за первісним позовом земельної ділянки не за цільовим призначенням, то вказане виключає правові підстави для задоволення первісних позовних вимог щодо розірвання договору оренди земельної ділянки та про зобов`язання ТОВ "Аллан Плюс" повернення Київській міській раді земельну ділянку.

Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення судом першої інстанції мале місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також порушення норм матеріального права, тому рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 по справі № 910/1503/22 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення, яким у задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити.

Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 277 ГПК - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" у даній справі та скасування рішення місцевого господарського суду, з ухваленням нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанції (судовий збір) покладаються на позивача в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.11.2022 по справі № 910/1503/22 - скасувати.

3. Відмовити у задоволенні первісних позовних вимог.

4. Зустрічну позовну заяву ТОВ "Аллан Плюс" задовольнити.

Визнати укладеною Додаткову Угоду про поновлення Договору оренди земельної ділянки між Товариством з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" (ідентифікаційний код 33994144, адреса: 02081, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 19 А) та Київською міською радою (ідентифікаційний код 22883141, адреса: 01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36), визнаного укладеним рішенням Господарського суду міста Києва від 16.03.2010 у справі № 35/546-27/99-11/34 та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.08.2012 за № 63-6-00661, в наступній редакції:

"Додаткова угода про поновлення договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.08.2012 за №63-6-00661

м . Київ

Орендодавець (уповноважена ним особа) - Київська міська рада, ідентифікаційний код 22883141, що знаходиться за адресою: м. Київ, вулиця Хрещатик, 36, з одного боку,

Орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс", ідентифікаційний код 33994144, що знаходиться за адресою: 02081, м. Київ, Дніпровська набережна, буд. 19 А, з другого боку, погодились про наступне:

1. Сторони домовилися поновити та продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки, площею 4,0881 га, кадастровий номер - 8000000000:63:243:0188, за адресою: м. Київ, вулиця Ревуцького, 1, строком на 10 (десять) років з 08 серпня 2022 року по 08 серпня 2032 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 90 днів до закінчення дії договору повідомити орендодавця про намір продовжити його дію.

2. Всі інші умови договору оренди земельної ділянки залишити без змін.

3. Ця додаткова угода є невід`ємною частиною договору оренди земельної ділянки зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 08.08.2012 за № 63-6-00661.

4. Додаткова угода складена та підписана у трьох примірниках, які мають однакову юридичну силу, один з яких призначається для зберігання у суб`єкта реєстрації речових прав на нерухоме майно, другий - в Київській міській раді, третій - у орендаря.

Орендодавець - Київська міська рада

Орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс"."

5. Стягнути з Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, код ЄДРПОУ 02910019) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Аллан Плюс" (02081, м. Київ, Дніпровська набережна 19 А, ЄДРПОУ 33994144) 11 164 (одинадцять тисяч сто шістдесят чотири) грн 00 коп судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

7. Матеріали справи № 910/1503/22 повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено 05.10.2023

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Г.А. Кравчук

М.Л. Яковлєв