Постанова

від 05.10.2023 по справі 910/11214/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2023 р. Справа№ 910/11214/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Владимиренко С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Войцехівського Максима Едуардовича

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 (повний текст складено 15.03.2023)

у справі № 910/11214/22 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом Приватного підприємства "Кристал ХХІ"

до Фізичної особи-підприємця Войцехівського Максима Едуардовича

про стягнення 144 477,73 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У жовтні 2022 року Приватне підприємство «Кристал ХХІ» (далі - ПП «Кристал ХХІ») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Фізичної особи-підприємця Войцехівського Максима Едуардовича (далі - ФОП Войцеховський М.Е.) 144 477,73 грн заборгованості за договором суборенди нежилих приміщень №КВ308 від 01.11.2021.

У позовній заяві позивач навів попередній орієнтований розрахунок витрат на оплату правничої (правової) допомоги який склав 27 600,00 грн та повідомив, що в подальшому витрати на правничу допомогу за результатами розгляду справи буде збільшено та надано підтверджуючі документи.

До позовної заяви позивач долучив:

свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серії КС №5605/10 (копія);

ордер Серії АІ №1286382 від 17.10.2022 на надання правничої (правової допомоги) ПП «Кристал» на підставі договору про надання правової допомоги №20 від 29.09.2016 у Господарському суді міста Києва на ім`я Магратій Я.В.

У відповіді на відзив ПП «Кристал ХХІ» просило стягнути з відповідача витрати на оплату судового збору та витрати на оплату правничої (правової) допомоги.

З відповіддю на відзив позивач надав (в копіях):

ордер Серії АІ №1333010 від 13.01.2023 на надання правничої (правової допомоги) ПП «Кристал» на підставі договору про надання правової допомоги №20 від 29.09.2022 у Господарському суді міста Києва на ім`я Магратій Я.В.;

Акт №1 від 13.01.2023 приймання-передачі наданих послуг;

Рахунок на оплату №2 від 13.01.2023;

Договір №20 від 29.09.2022 про надання правничої (правової) допомоги.

08.03.2023 представник ПП «Кристал ХХІ» звернувся із заявою, у якій просив прийняти додаткове рішення у цій справі, яким вирішити питання про включення в судові витрати на правничу допомогу у розмірі 36 000,00 грн, які стягнути з ФОП Войцехівського М.Е. на користь ПП «Кристал ХХІ».

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 заяву ПП «Кристал ХХІ» про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ФОП Войцехівського М.Е. на користь ПП «Кристал ХХІ» 10 000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Додаткове рішення мотивоване тим, що витрати позивача на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 36 000 грн не є співмірними із складністю предмету спору, у зв`язку з чим витрачання часу на надання послуг, зазначених у акті приймання-передачі наданих послуг №1 від 13.01.2023 не є виправданим. Керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості, розумності, справедливості та пропорційності суд дійшов висновку про зменшення заявлених витрат на професійну правничу допомогу до 10 000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2023, ФОП Войцехівський М.Е. звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване додаткове рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги ФОП Войцехівський М.Е. посилається на те, що позивач взагалі не надав договір про надання правової (правничої) допомоги та доказів на підтвердження оплати витрат на правову допомогу, розрахунку, акта виконаних робіт тощо.

На думку скаржника, наданий позивачем з відповіддю на відзив договір №20 не може бути прийнятий до уваги і підстави його неподання раніше та зазначення неможливості його подання позивач не зазначив. Крім того, позивач не надав доказів оплати рахунку на оплату.

Апелянт також зазначає, що вимоги про стягнення коштів на правову допомогу є не спів мірними зі складністю справи та наданими послугами адвоката, з витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та суттєво завищеними, а отже підлягають зменшенню.

Скаржник зауважує, що вимога від 20.05.2022 на підготовку та відправлення якої згідно з актом адвокат витратила 5 год, була підготовлена, підписана директором позивача та відправлена до дати укладення договору №20 від 30.09.2022 з адвокатом.

На думку апелянта не відповідає об`єктивній дійсності і час, витрачений адвокатом на складення позовної заяви (з виготовленням копій та відправкою) та підготовку (з відправленням) вимоги від 30.09.2022.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2023 (з урахуванням ухвали від 24.04.2023 про виправлення описки) поновлено ФОП Войцехівському М.Е. пропущений строк на апеляційне оскарження. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Войцехівського М.Е. на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/11412/22. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз`яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.

Позиції учасників справи.

Від ПП «Кристал ХХІ» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Приватне підприємство "Кристал ХХІ" звернулось із позовом до Фізичної особи-підприємця Войцехівського Максима Едуардовича про стягнення заборгованості у сумі 144 477,73 грн. за Договором суборенди нежилих приміщень № КВ308 від 01.11.2021 року.

16.02.2023 ФОП Войцехівський М.Е. направив засобами поштового зв`язку заперечення (надійшло до суду 21.02.2023, тобто після прийняття рішення по суті спору), у якому просив у задоволенні вимог позову відмовити. За текстом заперечення відповідач зазначив, що вважає вимоги про стягнення з нього витрат на правничу допомогу безпідставними, не підтвердженими належними, допустимими та достатніми доказами. Зауважує, розмір гонорару адвоката є неспівмірними зі складністю справи та наданими послугами адвоката, з витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та ціною позову; вважає їх суттєво завищеними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця Войцехівського Максима Едуардовича на користь Приватного підприємства "Кристал ХХІ" 90 874,69 грн основного боргу, 18 333,09 грн пені, 4 500,00 грн штрафу за неповернення документів, 2 237,31 грн інфляційних втрат, 1 270,24 грн 3% річних та 2 481,00 грн судового збору.

23.02.2023 від представника ПП «Кристал ХХІ» адвоката Магратій Я.В. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11214/22.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2023 заяву представника позивача, адвоката Магратій Я.В. про ухвалення додаткового рішення у справі №910/11214/22 повернуто заявнику без розгляду на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України.

02.03.2023 ФОП Войцехівський М.Е. надав заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення зміст якого тотожний змісту раніше поданого заперечення (у відповідній частині).

08.03.2023 представник ПП «Кристал ХХІ» звернувся із заявою, у якій просив прийняти додаткове рішення у цій справі, яким вирішити питання про включення в судові витрати на правничу допомогу у розмірі 36 000,00 грн, які стягнути з ФОП Войцехівського М.Е. на користь ПП «Кристал ХХІ».

З наданих у матеріали справи доказів на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу встановлено таке.

29.09.2022 ПП «Кристал ХХІ» (клієнт) уклало з адвокатом Магратій Я.В. (адвокат) договір №20 про надання правничої (правової) допомоги (далі - договір), згідно з п. 1.1 якого його предметом є надання адвокатом усіма законними методами та способами правової допомоги клієнту у справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних його прав та законних інтересів клієнта, а клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених договором.

За умовами п. 4.3 договору вартість представництва адвокатом інтересів клієнта за 1 годину роботи у суді першої інстанції - 1 200,00 грн.

Фактичні витрати, пов`язані з друкарськими, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними переговорами відшкодовуються з розрахунку 200,00 грн за 1 годину роботи адвоката.

Згідно з актом №1 від 13.01.2023 адвокат надав, а клієнт прийняв послуги:

- складання позовної заяви №17.10.2022. Додатково: підготовка / виготовлення копій позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу, підготовлено опис вкладення у поштове відправлення, направлення копій позовної заяви та доданих до неї документів відповідачу через поштове відділення. Тривалість - 10 год. Ставка - 1 200,00 грн. Сума - 12 000,00 грн.

- підготовлено досудову вимогу від 30.09.2022 №30/09/2022 та опис вкладення у поштове відправлення. Додатково: направлено відповідачу через поштове відділення. Тривалість - 8 год. Ставка - 1 200,00 грн. Сума - 9 600,00 грн.

- підготовлено вимогу про сплату боргу від 20.05.2022. Додатково: направлено відповідачу через поштове відділення. Тривалість - 5 год. Ставка - 1 200,00 грн. Сума - 6 000,00 грн.

- підготовлено пояснення на відзив від 13.01.2023. Додатково: підготовлено опис вкладення у поштове відправлення, направлено до господарського суду та відповідачу через поштове відділення. Тривалість - 7 год. Ставка - 1 200 грн. Сума - 8 400,00 грн.

Витрати на вартість гонорару адвоката за цим актом складає 36 000,00 грн.

13.01.2023 адвокат виставила ПП «Кристал ХХІ» рахунок на оплату №2 на суму 36 000,00 грн за послуги згідно договору надання правової допомоги №17 від 17.08.2020.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України).

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).

У п. 6.5 постанови від 03.03.2019 у справі №922/445/19 об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду дійшла висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Колегія суддів зазначає, що послуга з підготовки досудової вимоги від 30.09.2022 №30/09.2022 та вимоги про сплату боргу від 20.05.2022 не є судовими витратами в розумінні ст. 123 ГПК України, понесеними під час розгляду вказаної справи. Крім того, позивач не довів, що підготовка і складання цієї відповіді були здійснені адвокатом на підставі договору, наданого на підтвердження понесення ним витрат при розгляді зустрічного позову у цій справі.

Окремо суд відзначає, що вимога про сплату боргу від 20.05.2022 була складена та направлена ФОП Войцехівському М.Е. до дати укладення договору про надання правової допомоги, наданого у матеріали справи, про що доречно вказує ФОП Войцехівський М.Е. у поданій ним апеляційній скарзі.

Відтак, безпідставним є покладення на відповідача витрат, які не є судовими з огляду на ст. 123 ГПК України.

Суд також відзначає, що за умовами договору сторонами виокремлено послуги за видами та, відповідно, вартістю.

Зокрема, згідно з п. 4.3 договору вартість представництва адвокатом інтересів клієнта за 1 годину роботи у суді першої інстанції - 1 200,00 грн; фактичні витрати, пов`язані з друкарськими, копіювальними та іншими технічними роботами, телефонними переговорами відшкодовуються з розрахунку 200,00 грн за 1 годину роботи адвоката.

Водночас, у акті від 13.01.2023 вказано обидва види послуг без виокремлення витраченого адвокатом часу на кожен з видів послуг.

Адвокатом вказано лише загальну тривалість виконання робіт та ставку 1 200,00 грн як за представництво адвокатом інтересів клієнта за 1 годину роботи у суді першої інстанції, в той час як додаткові роботи відшкодовуються з розрахунку 200,00 грн за 1 годину роботи адвоката. Крім того, колегія суддів вважає, що такі додаткові роботи є технічними та не підпадають під визначення правничої допомоги у розумінні чинного законодавства, в т.ч. Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Щодо змісту детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, колегія суддів також враховує висновки Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у якій зазначено таке.

За положенням ч. 2 ст. 2 ГПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пункт 1 ч. 3 цієї статті визначає верховенство права однією із основних засад (принципів) господарського судочинства.

Зміст вказаного принципу неодноразово і досить детально аналізував Конституційний Суд України. Так, зокрема, в абз. 2 пп. 4.1 п. 4 Рішення від 02.11.2004 №15-рп/2004 ним акцентувалася увага на тому, що верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Так, ч. 3 ст. 126 ГПК України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Велика Палата Верховного Суду також зауважує, що ч. 3 ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Виходячи з наведених висновків, саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Однак, сторони у договорі №20 від 29.09.2022 передбачили не фіксований гонорар, а погодинну оплату з розподілом її розміру за видами послуг.

Таким чином, у цьому випадку в детальному описі має бути зазначено яка саме кількість часу витрачена на конкретний вид робіт.

Однак, у акті від 13.01.2023 відповідні відомості (розподіл витрат часу на надання правничої допомоги та часу на додаткові технічні роботи) відсутні.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції, що керуючись вимогами щодо співмірності, обґрунтованості, розумності, справедливості та пропорційності, з урахуванням незначної складності спору, заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу мають бути зменшені.

До стягнення з ФОП Войцехівського М.Е. на користь ПП «Кристал ХХІ» підлягає 10 000,00 грн витрат за надану позивачу правничу допомогу, пов`язану з розглядом цієї справи, а саме: складання позовної заяви та підготовку пояснення на відзив.

Щодо рахунку на оплату №2 13.01.2023 на суму 36 000,00 грн, виставленого адвокатом ПП «Кристал ХХІ» та наданого у матеріали справи з відповіддю на відзив, колегія суддів відзначає, що його виставлено за послуги згідно договору надання правової допомоги №17 від 17.08.2020, тобто за іншим договором.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Войцехівського Максима Едуардовича на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/11214/22 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2023 у справі №910/11214/22 залишити без змін.

Справу №910/11214/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.В. Владимиренко