Ухвала

від 06.10.2023 по справі 642/1527/22

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

06.10.2023

Справа №642/1527/22

Провадження №1-кс/642/3002/23

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

02 жовтня 2023 року м. Харків

Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представників власника майна адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42022222030000078 від 06.09.2022, -

В С Т А Н О В И В:

25.09.2023 до Ленінського районного суду м. Харкова надійшло клопотання представника власника майна ОСОБА_6 -адвоката ОСОБА_4 з проханням скасувати арешт з майна нежитлових приміщень, перелічених в ухвалі слідчого судді від 05.01.2023, а саме: нежитлового приміщення 1-го поверху № 1 площею 18,3 кв. м та 2-го поверху №№ 1-15 площею 1076,3 кв. м, в нежитловій будівлі літ. М-3, загальною площею 1094,6 кв. м, розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , які належать на праві власності ОСОБА_6 , та скасувати порядок зберігання майна, визначений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 14 липня 2023 року, шляхом скасування передачі майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

В обґрунтування клопотання представник власника майна ОСОБА_4 зазначає, що після накладення арешту на майна пройшло більше семи з половиною місяців. Коли ОСОБА_6 стало відомо про накладення арешту на майно, вона приїхала із Німеччини, куди вимушена була виїхати під час війни із сім`єю, у Харків, щоб з`явитися до слідчого і надати показання. 08 травня 2023 року слідчому була подана заява із прохання провести допит ОСОБА_6 . 10 травня 2023 року ОСОБА_6 була допитана слідчим у якості свідка й надала детальні свідчення та відповіла на всі питання слідчого, спростувавши припущення слідчого і прокурора про здійснення нею будь-яких злочинів. У той же день слідчому подано клопотання про долучення документів (25 документів на 84 аркушах), якими підтверджувались показання ОСОБА_6

19 травня 2023 року слідчому було подано клопотання про долучення до матеріалів провадження виписки банку по картці/рахунку ОСОБА_6 , на спростування доводів прокурора і слідчого про те, що ОСОБА_6 буцімто могла перераховувати грошові кошти країні-агресору. Після зазначеного допиту ОСОБА_6 для проведення слідчих дій більше не викликалась і відповідно по справі є свідком. Припущення у клопотанні прокурора про арешт майна та у доданих до клопотання документах про те, що у належних ОСОБА_6 нежитлових приміщеннях вона веде господарську діяльність без належного оформлення працівників та ухиляється від сплати податків, спростовується документами, що додаються до клопотання. Згідно із цими документами, ОСОБА_6 зареєстрована приватним підприємцем в установленому законом порядку, як приватний підприємець находиться на спрощеній системі оподаткування та своєчасно подає звітність; відповідно до проведеної 27 березня 2023 року ГУ ДПС України у Харківській області перевірки господарської діяльності, ФО-П ОСОБА_6 будь-яких порушень в її діяльності не виявлено. Припущення прокурора про те, що ОСОБА_6 , можливо, належить до числа осіб, які можуть забезпечувати на території України господарську діяльність у взаємодії з державою-агресором, базується тільки на тому, що ОСОБА_6 є громадянкою російської федерації. Сам по собі цей факт не може свідчити про ведення ОСОБА_6 господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором. ОСОБА_6 у 1997 року переїхала із м. Саратов до м. Харкова, де постійно мешкає із чоловіком і двома їх дітьми. У місті ОСОБА_7 залишилась мешкати її мати, 1956 року народження, інших родичів в російській федерації у неї немає. До діяльності ПрНВП "Поліном", на що робиться посилання у клопотанні прокурора, ОСОБА_6 ніякого відношення не має і ніколи на мала. Грошові кошти з початку війни до російської федерації ніколи не пересилала, що підтверджується випискою/рахунком з банківського рахунку ОСОБА_6 . Усі документи на підтвердження зазначеного були надані слідчому. Показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , протоколи допиту яких прокурор долучив до клопотання, є показаннями з чужих слів і з очевидністю є неправдивими. Свідок ОСОБА_9 надавала неправдиві показання слідчому навіть стосовно свого прізвища. Крім того, згідно даним Інтернету, свідок ОСОБА_9 неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності, а станом на початок війни знаходилась в СИЗО як підозрювана за збут наркотичних засобів. Згідно із абзацом 7 частини 6 статті 100 КПК України речові докази можуть бути передані Національному агентству з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості. Усі нежитлові приміщення, належні ОСОБА_6 , здані нею в оренду і, крім того, знаходяться під охороною Управління поліції охорони в Харківській області, що підтверджується відповідними договорами оренди та договором з Управлінням поліції охорони. За наявності таких обставин необхідність у знаходженні нежитлових приміщень у розпорядженні Національного агентства для забезпечення їх збереження відсутня. Згадані обставини змушують звернутися за захистом прав ОСОБА_6 до слідчого судді з наведеним клопотанням.

У судовому засіданні представники власника майна ОСОБА_6 адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , клопотання про скасування арешту майна підтримали, просили його задовольнити.

Прокурор у судовому засіданні поклався на розсуд суду та зазначив, що ОСОБА_6 в якості підозрюваної по цьому кримінальному провадженню не допитувалась.

Слідчий суддя, заслухавши сторони кримінального провадження, дослідивши матеріали клопотання, належно оцінивши наявні докази, вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022222030000078 від 06.09.2022 року за ч.4 ст. 111-1 КК України за фактом колабораційної діяльності.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 05 січня 2023 року задоволено клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 та накладено арешт на нежитлові приміщення, належні ОСОБА_6 , шляхом заборони розпоряджатися ними та вчиняти будь-які дії з державної реєстрації.

Ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 14 липня 2023 року задоволено клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про передачу Національному агентству належних ОСОБА_6 нежитлових приміщень, для здійснення управління в порядку, передбаченому Законом України "Про Національне агентство України з питань виявленні, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних злочинів та інших злочинів".

Слідчий суддя вважає, що з аналізу відомостей, які містяться у клопотанні прокурора про арешт майна та у доданих до нього матеріалів, у клопотанні представника власника майна про скасування арешту майна та у доданих до нього матеріалів, випливає, що на даний час потреба у подальшому застосуванні арешту майна відпала.

Так, згідно копії Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань, досудове розслідування розпочато «за фактом можливого здійснення фінансової діяльності на території Холодногірського району м. Харкова низки суб`єктів господарської діяльності, кінцевим бенефіціарними власниками яких є громадяни РФ та РБ та службові особи яких, вступивши в попередню змову з невстановленими в ході досудового розслідування особами, забезпечують на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою агресором», з попередньою кваліфікацію за ч.4 ст. 111-1 КК України.

Диспозицією частини 4 статті111-1 КК України передбачена кримінальна відповідальність за передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Зазначений Витяг не містить інформації про можливе вчинення саме ОСОБА_6 протиправних дій, передбачених ч.4 ст. 111-1 КК України.

Як зазначено у клопотанні представника власника майна й не заперечується прокурором, після накладення арешту на майно ОСОБА_6 по цьому кримінальному провадженню була допитана слідчим як свідок, тобто було визначено саме таке процесуальне становище ОСОБА_6 .

Слідчим суддею досліджені документи, долучені представником ОСОБА_6 до клопотання про скасування арешту майна.

Відповідно із Витягами із ЄДР стосовно ПрНВП "Поліном", власником цього підприємства є і був ОСОБА_10 , а керівником з 2010 року значиться гр-ка ОСОБА_11

Згідно із Витягами з Державного реєстру правочинів від 21.05.2012 року та Витягами Про державну реєстрацію прав від 22.05.2012 року ОСОБА_6 належать нежитлові приміщення 1-го поверху № 1, площею 18,3 кв. метри, та 2-го поверху, №№ 1-15, в нежитловій будівлі літ. М-3 за адресою: АДРЕСА_1 . У тієї ж будівлі, тобто будівлі літ. М-3, на першому поверсі знаходяться нежитлові будівлі, належні її чоловікові ОСОБА_12 .

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ПрНВП "Поліном", ідентифікаційний код 24347458, ПрНВП "Поліном" було зареєстровано за адресою: м. Харків, вул. Рилєєва, 60, станом на 11 липня 2006 року.

Із цього ж Витягу вбачається, що станом на 11 липня 2006 року власником (засновником) ПрНВП "Поліном" був ОСОБА_10 , а керівником ОСОБА_13 .

Із Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно ПрНВП "Поліном", ідентифікаційний код 24347458, станом на 26 січня 2010 року і станом на 10 квітня 2023 року, вбачається, що у ці роки власником цього підприємства залишався ОСОБА_10 , а керівником стала ОСОБА_11 .

Відповідно до даних Системи аналітики відкритих даних, за адресою: АДРЕСА_1 , було зареєстровано й зареєстровано на сьогодні 105 (сто п`ять) юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Із довідки «Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна», вбачається, що станом на 11 квітня 2023 року є 30 (тридцять) власників різних приміщень, наявних у будівлях за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначені відомості не були відомі слідчому судді на момент винесення судом ухвали про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_6 .

За наявності таких обставин, слідчий суддя вважає, що співпадіння адрес, за якою зареєстроване ПрНВП "Поліном" (м. Харків, вул. Рилєєва, 60), і адреси, за якою знаходиться будівля, на другому поверсі якої розташовані приміщення, належні ОСОБА_6 ( АДРЕСА_2 , не свідчать про те, що ОСОБА_6 має якесь відношення до господарської діяльності ПрНВП "Поліном".

У рапорті оперуповноваженого зазначено, крім того, що у належних ОСОБА_6 приміщеннях, за адресою: АДРЕСА_1 , вона організувала підпільне виробництво, веде господарську діяльність без належного оформлення працівників, ухиляється від сплати податків та обов`язкових зборів до державного бюджету України. Будь-які докази цьому до рапорту не додані.

Згідно із даними Свідоцтва про Державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_6 31 липня 2007 року у виконавчому комітеті Харківської міської ради дійсно була зареєстрована як фізична особа-підприємець.

Відповідно до Дублікату Картки фізичної особи платника податків ДПА у Харківській області ОСОБА_6 20 липня 2007 року одержала ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , наданий Державною податковою адміністрацією України.

Із відповіді ГУ ДПС у Харківській області від 13.04.2023 року на адвокатський запит вбачається, що ОСОБА_6 зареєстрована як фізична особа підприємець та знаходиться на податковому обліку у Київській державній податковій інспекції ГУ ДПС Харківській області з 31 липня 2007 року. Відповідно до Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року ОСОБА_6 здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування. Податкову звітність за останні три роки подано своєчасно. Станом на 13.04.2023 року у ФОП ОСОБА_6 наявний податковий борг з єдиного соціального внеску для фізичних осіб підприємців у сумі 884,64 гривень.

Квитанцією Приватбанку від 18.04.2023 року підтверджується, що 18.04.2023 року ОСОБА_6 заборгованість по ЄСВ сплатила, перерахувавши 900 грн на рахунок ГУ ДПС у Харківській області.

Відповідно доДовідки фактичноїперевірки ФО-П ОСОБА_6 від 30.03.2023року,складеної ГУДПС уХарківській області 27 березня 2023 року, ГУ ДПС України у Харківській області була проведена фактична перевірка господарської діяльності ФО-П ОСОБА_6 щодо дотримання вимог Податкового кодексу України, Кодексу закону про працю України, законів України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального", "Положення проведення касових операцій у національній валюті України" та інших нормативно-правових актів, що підлягають перевірки. По результатам перевірки будь-яких порушень в діяльності ФО-П ОСОБА_6 не виявлено.

Із договорів оренди нежитлових приміщень № № Л/23-1, Л/23-2, Л/23-3, Л/23-4, Л/23-5, Л/23-6, Л/23-7, Л/23-8, Л/23-9, Л/23-10 від 01 лютого 2023 року, завірені копії яких додані до клопотання представника ОСОБА_6 про скасування арешту майна, вбачається, що приміщення, належні ОСОБА_6 , здані в оренду фізичним особам-підприємцям. Крім того, зазначені приміщення знаходяться під охороною Управління поліції охорони в Харківській області, на підставі договору № 304 про спостереження за станом засобів охоронної сигналізації об`єкта з реагуванням нарядів поліції охорони при надходженні сигналу "Тривога" та їх технічне обслуговування.

За наявності таких обставин, які не були відомі слідчому судді на момент постановлення ухвали про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_6 , слідчий суддя вважає, що зазначена в доданому до клопотанні прокурора про арешт майна рапорті оперуповноваженого інформація про незаконне зайняття ОСОБА_6 підприємницькою діяльністю у належних їй нежилих приміщеннях підтвердження не знайшла й відповідно не може слугувати підставою для накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_6 .

Слідчим суддею досліджена додана до клопотання про скасування арешту майна відповідь ГУ ДПС у Харківській області від 18.04.2023 року на адвокатський запит, у якій зазначається, що Приватне науково-виробниче підприємство «Поліном» (податковий номер 24347458) звітність щодо працівників, які перебувають у трудових відносинах із вищезазначеним суб`єктом господарювання не надавало; із 2013 року до контролюючого органу не звітує та не є платником податку на додану вартість (свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано 26.12.2013 року з причини «До ЄДР внесено інформацію щодо відсутності юридичної особи за місцезнаходженням».

Факт відсутності ПрНВП «Поліном» із 2013 року за адресою: м. Харків, вул. Рилєєва, 60, підтверджується і Витягом з ЄДР стосовно ПрНВП «Поліном» станом на 10.04.2023 року.

З урахуванням зазначеного, неспростованих прокурором пояснень ОСОБА_6 про те, що с початку війни вона у належних їй нежитлових приміщеннях була тільки один раз 21 вересня 2022 року, з урахуванням вищенаведених письмових доказів, з яких вбачається, що власником ПрНВП «Поліном» з 2006 року є гр-н ОСОБА_10 , а керівником з 2010 року гр-ка ОСОБА_11 , показання свідків про те, що інші особи розповідали їм, що в травні 2022 року і в середині 2022 року вони працювали на ПрНВП «Поліном» за адресою: м. Харків, вул. Рилєєва, 60, керівником якого була ОСОБА_6 , слідчий суддя ставить під сумнів.

Дослідженням доданої до клопотання представника власника майна ОСОБА_6 виписки АТ КБ "Приватбанк" по картці/рахунку ОСОБА_6 за період з 01.02.2022 року по 08.05.2023 року вбачається, що у цей період грошові кошти до російської федерації нею не направлялись.

Той факт, що ОСОБА_6 багато років мешкає і працює в Україні, підтверджуються доданими до клопотання представника власника майна і дослідженими в судовому засіданні свідоцтвом про одруження ОСОБА_12 с ОСОБА_14 , свідоцтвом про народження ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свідоцтвом про народження ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , посвідкою на постійне проживання ОСОБА_6 в Україні, довідкою про реєстрацію місця проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_3 , свідоцтвом про Державну реєстрацію ОСОБА_6 як фізичної особи-підприємця, карткою фізичної особи платника податків ДПА у Харківській області ОСОБА_6 .

Посилання прокурорана те,що частиною 4 статті 1111 ККУкраїни передбачена конфіскація майна як вид покарання й накладення арешту на майно ОСОБА_6 необхідно з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, слідчий суддя вважає безпідставним, оскільки згідно із частиною 5 статті 170 УПК України арешт майна у такому випадку може бути накладений тільки на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

ОСОБА_6 ж по кримінальному провадженню після накладення слідчим суддею арешту на майно була допитана у якості свідка.

Твердження прокурора про відповідність нерухомого майна, належного ОСОБА_6 , критеріям частини 1 статті 98 КПК України, а саме, що воно набуте кримінальним шляхом або отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення є припущенням, яке до того ж спростовується письмовими доказами, доданими до клопотання представника ОСОБА_6 .

Так, слідчим суддею досліджені договір купівлі-продажу від 21 травня 2012 року, за яким ОСОБА_6 придбала нерухоме майно приміщення першого та другого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , Витяг з державного реєстру правочинів від 21 травня 2012 року, Витяг з державну реєстрацію прав від 22 травня 2012 року та податкову декларацію платника єдиного податку фізичної особи ОСОБА_6 . Згідно із зазначеним договором купівлі-продажу нежитлові приміщення були придбані ОСОБА_6 за 688 000 грн. Із податкової декларації ОСОБА_6 вбачається, що тільки у 2012 році вона як ФО-П отримала дохід у сумі 694 800 грн, тобто мала матеріальну можливість придбати нежитлові приміщення.

Щодо скасування порядку зберігання майна, визначеного ухвалою слідчого судді 14 липня 2023 року, шляхом скасування передачі в управління Національному агентству нежитлових приміщень, належних ОСОБА_6 необхідно зазначити наступне.

Згідно забзацом 7 частини6 статті 100 КПК України, речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Водночас із долучених до клопотання власника майна та досліджених у судовому засіданні договорів оренди належних ОСОБА_6 нежитлових приміщень № № Л/23-1, Л/23-2, Л/23-3, Л/23-4, Л/23-5, Л/23-6, Л/23-7, Л/23-8, Л/23-9, Л/23-10 від 01 лютого 2023 року, укладених між ОСОБА_6 та фізичними особами-підприємцями, та договору № 304 від 01.08.2023 року про спостереження за станом засобів охоронної сигналізації об`єкта з реагуванням нарядів поліції охорони при надходженні сигналу "Тривога" та їх технічне обслуговування, укладеному між ОСОБА_6 та Управлінням поліції охорони в Харківській області, вбачається, що належні ОСОБА_6 нежитлові приміщення передані в оренду фізичним особам-підприємцям та знаходяться під охороною Управління поліції охорони в Харківській області, тобто потреба в передачі їх в управління Національному агентству з метою забезпечення їх збереження на сьогодні відпала.

Статтею 28КПК України передбачено,що підчас кримінальногопровадження кожнапроцесуальна діяабо процесуальнерішення повиннібути виконаніабо прийнятів розумністроки.Критерії длявизначення розумностістроків кримінальногопровадження визначені частиною3 статті 28 КПК України, однак вони мають бути об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшує ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи та їх аналіз в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Знаходження майна під арештом у подальшому та ще й з передачею його в управління Національному агентству в значній мірі буде порушувати гарантовані Конституцією України права ОСОБА_6 , позбавляти її можливості вільно розпоряджатися та користуватися своїм майном. Передача нерухомого майна ОСОБА_6 в управління Національному агентству може мати негативні наслідки й у зв`язку із тим, що на сьогодні орендатори фізичні особи-підприємці займаються у цих приміщенням господарською діяльністю й фактично можуть бути позбавлені права вести підприємницьку діяльність у них й, крім того, будуть порушені їх та їх робітників трудові права, тобто будуть порушені гарантовані Конституцією України права не тільки ОСОБА_6 , а й інших осіб.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.

За загальнимправилом,закріпленим у частині3 статті 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі, коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого прокурор звертається із клопотанням.

Статтею 2КПК України закріплено, що завданням кримінального провадження є захист особи, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного і неупередженого розслідування з тим, щоб жоден невинуватий не був обвинувачений чи засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу.

Крім того, на підставі вимог частини 5 статті 9 КПК України, виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Також, у статті 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А №296-А, п.42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява №48191/99, пп.49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп.69 і 73, Series A №52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п.50, Series A № 98).

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни,цього Кодексу таінших законівУкраїни (частина 2 статті 1 КПК України).

Питання арешту майна, а саме його накладення, скасування є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження (пункт 7 частини 2 статті 131 КПК України).

Водночас застосування заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, якщо потреби досудового розслідування не виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.

Відповідно доабзацу 1 частини1 статті 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження судом.

Згідно із абзацом 2 частини 3 статті 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба.

Враховуючи викладеневище,розумність таспіврозмірність обмеженняправа власності,завданням кримінальногопровадження тате,що прокурорне обґрунтувавналежним чиномнеобхідність арештунежитлових приміщень,слідчий суддявважає,що потребав подальшомузастосуванні цьогозаходу відсутня,що відповіднодо частини 1 статті174КПК України є підставою для задоволення клопотання, та скасування арешту з нерухомого майна ОСОБА_6 .

Скасування арештуз майна,за наявностівказаних вищеобставин,на сьогодніне створюєбудь-якихперешкод дляподальшого розслідуваннякримінального провадження№ 42022222020000078від 06.09.2022року заознаками кримінальногоправопорушення,передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України.

Із приводу процесуальної можливості скасування передачі майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, необхідно зазаначити наступне.

Відповідно до статті 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною РадоюУкраїни,цього Кодексу та інших законів України.

Частиною 1 статті 9КПК України передбачено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі якщо норми цього Кодексу суперечатьміжнародному договору,згода наобов`язковістьякого наданаВерховною РадоюУкраїни,застосовуються положеннявідповідного міжнародногодоговору України(частини 4 статті 9 КПК України). Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини ( частина 5 статті 9 КПК України).

Згідно із частиною6 статті9КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 24КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до статті 13Конвенції "Прозахист правлюдини іосновоположних свобод" кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 по справі № 243/6674/17-к.

У даному випадку, чинним кримінальним процесуальним законодавством, на противагу вирішенню питання накладення арешту та скасування арешту майна, не передбачений перегляд рішення про передачу майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що істотно порушує право осіб на ефективний засіб юридичного захисту.

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин стосовно процесуального врегулювання розгляду слідчим суддею питання щодо скасування передачі майна в управління Національному агентству.

Водночас у статті 19Закону України"ПроНаціональне агентствоУкраїни зпитань виявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинів" зазначено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

В абзаці 1 статті 8 Закону України "ПроНаціональне агентствоУкраїни зпитань виявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинів" зазначено, що Національне агентство протягом десяти робочих днів повертає прийняті в управління активи у випадку надходження судового рішення, що набрало законної сили, яким скасовано арешт прийнятих в управління активів та/або скасовано передачу активів в управління Національному агентству.

У рішенні по справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" Європейський суд з прав людини зазначив, що справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.

За таких обставин та враховуючи, що питання про передачу активів в управління Національному агентству, відповідно до положень КПК України та Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» є похідним і напряму залежить від арешту майна, який повинен йому передувати, слідчий суддя, з метою забезпечення права на ефективний засіб юридичного захисту, повинен розглянути клопотання заявника в частині скасування передачі майна в управління Національному агентству та застосувати аналогію закону за правилами, закріпленими в Главі 17 КПК України.

За наведених обставин, у разі прийняття слідчим суддею рішення щодо скасування арешту майна, буде доцільним і скасування передачі майна в управління Національному агентству такого майна.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 3 червня 2016року №5 «Про судову практику у справах про зняття арешту з майна» передбачено, що особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку передбаченому ст.174КПК України до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Також слід зазначити, що відповідно до абз. 2 п. 2.6. Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. 276 - 279 КПК України, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК України) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Як встановлено п. 2 ч. 1 ст. 174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання представника власника майна адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 05.01.2023 та скасування порядку зберігання майна, визначеного ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 14 липня 2023 року підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 170, 172, 173, 174, 372 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні №42022222030000078 від 06.09.2022 задовольнити.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 05.01.2023, в рамках кримінального провадження №42022222030000078 від 06.09.2022, на нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщенням 1-го поверху №1 площею 18.3 кв. м. та 2-го поверху №1-5 площею 1076,3 кв. м., в нежитловій будівлі літ. М-3 загальною площею 1094,6 кв. м., розташованій за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить на праві власності ОСОБА_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 .

Скасувати порядок зберігання майна, визначений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 14.07.2023, в рамках кримінального провадження №42022222030000078 від 06.09.2022, шляхом скасування передачі в управління Національному агентствуУкраїни зпитань виявлення,розшуку тауправління активами,одержаними відкорупційних таінших злочинів,нежитлових приміщень1-гоповерху №1площею 18,3кв.м.та 2-гоповерху №1-15площею 1076,3кв.м.,в нежитловійбудівлі літ.М-3загальною площею1094,6кв.м.,за адресою: АДРЕСА_1 ,які належатьна правівласності ОСОБА_6 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , вартістю 4 686 377 грн.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1