Рішення

від 25.09.2023 по справі 907/552/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88000

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Рішення

"25" вересня 2023 р. м. Ужгород Справа №907/552/23

За позовом Комунального підприємства Комунальне автотранспортне підприємство 072801, м. Ужгород Закарпатської області

з участю у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Коватехбуд, с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області

про стягнення 20 725,98 грн,

Суддя господарського суду Пригара Л.І.

Секретар судового засідання Іваниш Д.П.

представники:

Позивача без виклику

Відповідача без виклику

СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ

Комунальним підприємством Комунальне автотранспортне підприємство 072801, м. Ужгород Закарпатської області заявлено позов до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Коватехбуд, с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області про стягнення 20 725,98 грн.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 14.07.2023 відкрито провадження у справі №907/552/23 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику уповноважених представників сторін спору, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Управління Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, м. Ужгород Закарпатської області. Встановлено відповідачеві строк на подання господарському суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Встановлено позивачеві строк для надання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 25.08.2023. Встановлено третій особі строк для надання суду письмово висловленої позиції щодо заявленого позову протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали.

Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справи, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення в даній справі прийнято судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками спору.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи (виклику), є дата складення повного судового рішення.

АРГУМЕНТИ СТОРІН СПОРУ

ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА

Позивач просить задоволити позов у повному обсязі, обґрунтовуючи заявлені вимоги тим, що за результатами проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Комунальне автотранспортне підприємство 072801 за період із 01.01.2020 по 31.12.2022 складено акт №13-07-05/01 від 19.04.2023, у якому встановлено завищення вартості виконаних відповідачем підрядних робіт за Договором на виконання робіт №09/06/2021 від 09.06.2021. Наведені обставини позивач вважає підставою для покладення на відповідача обов`язку відшкодувати понесені ним збитки на загальну суму 20 725,98 грн.

ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА ТА ТРЕТЬОЇ ОСОБИ

Відповідач через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву б/н від 04.08.2023 (вх. №02.3.1-02/5406/23 від 04.08.2023), в якому, на противагу доводів позивача, зазначає про те, що акт перевірки, складений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області за наслідками ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Комунальне автотранспортне підприємство 072801 за період із 01.01.2020 по 31.12.2022, не є доказом порушення ТОВ Коватехбуд взятих на себе зобов`язань за договором підряду і не може змінювати або припиняти правовідносини сторін, їх зобов`язання, які визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

За твердженням відповідача, згідно з умовами Договору на виконання робіт №09/06/2021 від 09.06.2021 та додаткових угод до нього, сторонами було досягнуто домовленостей про те, що договірна ціна є твердою, що так само відображено в додатку до Договору Договірна ціна, а також в актах приймання виконаних будівельних робіт.

Відповідач вказує на те, що позивачем оглянуто та прийнято виконані ТОВ Коватехбуд підрядні роботи за актами форми КБ-2в без будь-яких зауважень і застережень, свідченням чого є наявний в означених актах підпис посадової особи КП Комунальне автотранспортне підприємство 072801, а відтак, позивач погодився з обсягом виконаних робіт та витратами, понесеними у зв`язку з їх виконанням, а також із якістю та кількістю таких робіт.

На переконання відповідача, відсутність у матеріалах справи відмови позивача від приймання виконаних будівельних робіт є доказом того, що їх обсяг погоджений сторонами, більше того, вартість таких робіт повністю оплачена позивачем. Водночас відповідач звертає увагу на те, що КП Комунальне автотранспортне підприємство 072801 не подано суду жодних документів, які би свідчили про зменшення договірної ціни чи спонукання підрядника до відповідного зменшення.

Покликаючись на п. 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006, відповідач наголошує на тому, що матеріали даної справи не містять доказів вжиття органом державного фінансового контролю будь-яких передбачених чинним законодавством заходів, в тому числі щодо звернення до суду в інтересах держави з метою усунення виявлених ревізією порушень.

Крім того, за твердженням відповідача, акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких була предметом перевірки, а, натомість, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання.

Відповідач акцентує увагу на тому, що за умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені органом державного фінансового контролю порушення не впливають на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати; водночас акт перевірки не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів.

Також зазначає, що Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області при проведенні ревізії не взято до уваги те, що під час складання акту виконаних будівельних робіт форми КБ-2в були враховані сплачений підрядником ЄСВ та заробітна плата його працівників.

На переконання відповідача, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту порушення з боку ТОВ Коватехбуд взятих на себе договірних зобов`язань, виходу за межі погодженої сторонами договірної ціни, а також того, що виконані роботи не відповідають належній якості за умовами договору, внаслідок чого на відповідача, у свою чергу, могла би бути покладена відповідальність у вигляді відшкодування збитків на підставі ст. 22, 526, 623 Цивільного кодексу України та ст. 224, 225 Господарського кодексу України, а також обов`язок щодо повернення безпідставно одержаних грошових коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Третя особа на електронну адресу суду надіслала письмові пояснення щодо позову №130713-15/2055-2023 від 10.08.2023 (вх. №02.3.1-02/5519/23 від 10.08.2023), в яких, зокрема, зазначає про те, що за результатами ревізії правильності застосування усереднених показників розміру кошторисного прибутку встановлено, що підрядною організацією ТОВ Коватехбуд включено до акту форми КБ-2в №1 за листопад 2021 року на суму 1 450 000 грн кошторисний прибуток у розмірі 16,1 грн/люд.год, тоді як згідно із п. 6.3.2. ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва, розмір прибутку, якщо він планується, приймається з урахуванням усереднених показників, наведених у додатку Е та обмежень, встановлених законодавством, що становить 7,4 грн/люд.год для об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

На переконання третьої особи, неправильне застосування кошторисного прибутку призвело до завищення вартості робіт на загальну суму 20 725,98 грн, чим, у свою чергу, порушено пункт 6.3.2. ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва та пункт 6.4.3. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва, які затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293.

Третя особа зазначає, що з метою підтвердження видів та обсягів виконаних будівельних робіт станом на 11.04.2023 комісійно, за участю представників замовника та підрядної організації, було проведено обстеження робіт, що виконувалися відповідачем по об`єкту: Виконання робіт зі складування твердих побутових відходів на ділянці першої та другої черги рекультивації в с. Барвінок Ужгородського району згідно з Договором підряду №09/06/21 від 15.06.2021; водночас комісією встановлено, що зробити заміри по фактичних обсягах виконаних будівельних робіт, які зазначені в акті форми КБ-2в №1 за листопад 2021 року на суму 1 450 000 грн, на момент проведення обстеження неможливо, оскільки на об`єкті проводяться роботи із захоронення побутових відходів та рекультивації.

Третя особа наголошує, що з метою усунення вищезазначеного порушення Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області надіслано на адресу позивача вимогу №130705-14/1311-2023 від 19.05.2023, якою зобов`язано останнього забезпечити відшкодування збитків, завданих відповідачем у зв`язку із неправильним застосування кошторисного прибутку, що призвело до завищення вартості будівельних робіт на загальну суму 20 725,98 грн.

За наведених обставин, третя особа підтримує вимоги, заявлені позивачем, та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

За матеріалами справи судом встановлено, що 09.06.2021 між Комунальним підприємством Комунальне автотранспортне підприємство 072801 (замовником, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю Коватехбуд (підрядником, відповідачем у справі) було укладено Договір на виконання робіт №09/06/2021 (далі Договір), розділом 1 Предмет договору якого встановлено, що підрядник зобов`язується виконати роботи по Виконання робіт зі складування твердих побутових відходів на ділянці першої та другої черги рекультивації в с. Барвінок Ужгородського району (надалі об`єкт) у строки і в порядку, які передбачені даним Договором згідно з вимогами діючих нормативно правових актів України (надалі роботи), а замовник зобов`язується прийняти належним чином виконані роботи та оплатити їх згідно умов цього Договору.

Відповідно до п. 2.1., 2.2. Договору, ціна цього Договору (договірна ціна робіт, що доручаються підряднику по цьому Договору) є тверда і становить 1 450 000 гривень, у тому числі ПДВ (20%) 241 666,67 гривень. Ціна цього Договору може бути змінена за взаємною згодою сторін.

За змістом п. 2.4. Договору, перегляд договірної ціни обґрунтовується розрахунками і оформляється сторонами шляхом укладання додаткових угод, які будуть невід`ємними частинами цього Договору.

Термін виконання робіт до 22 грудня 2021 р. Підрядник зобов`язаний виконати передбачені цим Договором роботи із забезпеченням якості робіт, яка відповідає вимогам державних стандартів та норм, як це встановлено чинним законодавством України, та передати їх замовнику (п. 3.1., 3.2. Договору).

Згідно із п. 4.1. 4.3. Договору, замовник оплачує підряднику виконані роботи по мірі виконання робіт. Замовник здійснює щомісячно проміжні платежі за виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3) і акту виконаних робіт (форма КБ-2а), підписаних уповноваженими представниками сторін. Оплата за виконані роботи здійснюється на протязі 5 робочих днів з моменту підписання акту виконаних робіт. Оплата за виконані роботи здійснюється в національній валюті (гривні).

Пунктом 7.1. Договору визначено, що здавання приймання робіт після їх закінчення здійснюється у відповідності з чинним порядком. Перелік документів, що оформляються при здаванні об`єктів, відповідає передбаченому будівельними нормами і правилами.

Договір набуває чинності з моменту його укладення і діє до повного його виконання сторонами. У разі, якщо у місячний термін до закінчення терміну дії Договору жодна з сторін письмово не повідомляє про його розірвання, договір вважається продовженим (п. 11.1. Договору).

В Додатку до Договору Договірна ціна сторонами узгоджений перелік витрат на виконання будівельних робіт та їх вартість, що в сукупності становить суму 1 450 000 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору відповідачем виконано підрядні роботи в обсягах, зазначених в акті №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідці про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3), що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками, за листопад 2021 року на суму 1 450 000 грн, а позивачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт без будь-яких зауважень чи застережень та здійснено оплату їх вартості.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Комунальне автотранспортне підприємство 072801 за період із 01.01.2020 по 31.12.2022, проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області, виявлено порушення, які відображені в акті ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Комунальне автотранспортне підприємство 072801 за період із 01.01.2020 по 31.12.2022 №13-07-05/01 від 19.04.2023.

Зокрема в означеному акті ревізії вказано, що при виконанні робіт за Договором №09/06/2021 від 09.06.2021 ТОВ Коватехбуд враховано кошторисний прибуток в розмірі 16,1 грн/люд.год, тоді як відповідно до п. 6.3.2. ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва, розмір прибутку, якщо він планується, приймається з урахуванням усереднених показників, наведених у додатку Е та обмежень, встановлених законодавством, що становить 7,4 грн/люд.год для об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1).

Таким чином, ревізією встановлено, що при виконанні вищенаведеного Договору допущено порушення вимог п. 6.3.2. ДСТУ-Н Б Д.1.1-3:2013 Настанова щодо визначення загальновиробничих і адміністративних витрат та прибутку у вартості будівництва та п. 6.4.3. ДСТУ Б Д.1.1-1:2013 Правила визначення вартості будівництва, які затверджені наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 №293, що, у свою чергу, призвело до завищення вартості виконаних робіт на загальну суму 20 725,98 грн, стягнення якої у примусовому порядку і є предметом заявлених позивачем вимог у межах даної справи.

ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН

За визначенням, що міститься в ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Приписами ст. 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ч. 2, 3 ст. 6 Цивільного кодексу України).

Нормою ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново господарськими визнаються цивільно правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Договори укладені між сторонами по справі, як цивільно правові правочини є правомірними на час розгляду справи, якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, або якщо вони не визнані судом недійсними, тому зобов`язання за цими договорами мають виконуватися належним чином (ст. 204 Цивільного кодексу України).

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

При цьому відповідно до ст. 207 Цивільного Кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст. 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є умови про предмет договору, а також ті, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України, у свою чергу, встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

За положеннями частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Частинами 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України регламентовано, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Згідно із ч. 1 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

За приписами ст. 857 Цивільного кодексу України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а у разі їх відсутності або неповноти - вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Виконана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові. Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Частинами 1 3 статті 858 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: 1) безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; 2) пропорційного зменшення ціни роботи; 3) відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором. Підрядник має право замість усунення недоліків роботи, за які він відповідає, безоплатно виконати роботу заново з відшкодуванням замовникові збитків, завданих простроченням виконання. У цьому разі замовник зобов`язаний повернути раніше передану йому роботу підрядникові, якщо за характером роботи таке повернення можливе. Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Водночас статтею 853 Цивільного кодексу України визначено, що якщо замовник не зробить заяви щодо невідповідності виконаної роботи умовам договору, відступів у виконанні роботи, інших недоліків під час прийняття робіт, він втрачає право у подальшому посилатись на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Як наслідок, перевірка складових вартості виконаних робіт, які включені до акта, покладається на особу, що приймає роботи з боку замовника, під час його підписання.

Суд констатує, що в матеріалах справи наявні акт №1 приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма №КБ-3) за листопад 2021 року на суму 1 450 000 грн, які підписані обома сторонами у відповідності до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України без будь-яких зауважень і застережень, що свідчить про належне виконання підрядником умов договору та прийняття цих робіт замовником без претензій щодо їх виду, якості, об`ємів (кількості) та вартості у відповідності до умов договору за іншими показниками.

Мотивована відмова від приймання виконаних робіт з боку позивача або ж складений ним протокол розбіжностей стосовно обсягу, якості чи вартості таких робіт у матеріалах справи відсутні, а відтак, суд приходить до висновку про те, що умови Договору підряду сторонами виконані повністю, без будь-яких зауважень чи претензій у частині зобов`язань, що виконувались підрядником.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач визначив розмір заявлених до стягнення збитків, що становить суму 20 725,98 грн, виходячи із даних, що містяться у складеному за результатами проведеної Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Комунальне автотранспортне підприємство 072801 за період із 01.01.2020 по 31.12.2022 акті №13-07-05/01 від 19.04.2023.

Водночас ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Право на відшкодування завданих збитків виникає при наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків, причинного зв`язку між порушенням права та збитками, наявність винної поведінки.

Відповідно до ч. 1 ст. 22, ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, що завдані правопорушенням. Тобто, відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. За таких умов визнається, що причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим.

Частиною 2 ст. 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Отже збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони за договором, що обмежує його інтереси, як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності. Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливо лише при наявності певних, передбачених законом умов.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювана є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Тобто протиправна дія є причиною, а шкода - наслідком протиправної дії. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Водночас на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. Збитки мають реальний характер та у разі, якщо сторона, яка вважає, що її права були порушені та нею понесені збитки, повинна довести як розмір збитків, так і факт їх понесення.

Втім, у даній справі позивач не довів факт завищення відповідачем вартості робіт за Договором підряду належними та допустимими доказами, а також порушення відповідачем зобов`язань за вказаним договором та наявності причинного зв`язку між діями відповідача і заявленою позивачем до стягнення сумою.

Крім того, кошти, які позивач просить стягнути з відповідача, отримано останнім як оплату за належно виконані підрядні роботи за договором підряду, а тому, такі кошти набуто за наявності правової підстави - договору підряду і вони не можуть вважатися збитками.

Посилання позивача на акт №13-07-05/01 від 19.04.2023, складений за результатами ревізії його фінансово-господарської діяльності, як на беззаперечну підставу для стягнення збитків, судом відхиляються із наступних підстав.

Акт перевірки (аудиту) - це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

При цьому, акти ревізії та документальних перевірок не мають обов`язкового характеру та не можуть оспорюватися в суді.

Крім того, акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися. Акт перевірки, як вже зазначалося, є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

За умови існування між сторонами договірних правовідносин виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати.

До того ж, акт ревізії не може встановлювати обов`язкових правил для сторін за господарсько-правовим договором в силу ст. 19 Господарського кодексу України, яка прямо забороняє втручання та перешкоджання господарській діяльності з боку контролюючих органів державної влади.

Отже акт ревізії фінансово-господарської діяльності не може розглядатись як підстава виникнення господарсько-правового зобов`язання відповідача повернути сплачені йому позивачем кошти.

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору.

Тобто укладання сторонами у справі договору підряду, дії сторін по виконанню їх умов, у тому числі проведення відповідних робіт та їх оплата є підтвердженням того, що сторони перебували у договірних відносинах.

Таким чином, обсяг прав, обов`язків та відповідальності сторін по справі мають врегульовуватися тими положеннями чинного законодавства, які визначають умови проведення підрядних будівельних робіт та договором.

Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась.

Зазначений акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт. Відтак, акт ревізії фінансово-господарської діяльності сама по собі не може бути достатнім доказом порушення відповідачем зобов`язань за договорами підряду.

Таким чином, виявлені ревізією порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Отже за умови існування між сторонами договірних правовідносин, посилання на висновки перевірки ревізії, як на підставу для задоволення позовних вимог, є неправомірними.

Разом з тим, виявлені за результатами ревізії фінансово-господарської діяльності позивача порушення можуть бути підставою для притягнення до відповідальності відповідних посадових осіб у встановленому чинним законодавством порядку.

Згідно з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні, органу державного фінансового контролю надано право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до ст. 15 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні законні вимоги службових осіб державного фінансового контролю є обов`язковими для виконання службовими особами об`єктів, що контролюються.

Пунктом 1 Положення Про державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016, визначено, що Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

Згідно із п. 3 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006, акт ревізії документ, який складається посадовими особами органу державного фінансового контролю, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення до акта ревізії (за їх наявності) та висновки до них є невід`ємною частиною акта.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №917/1064/17 зауважено, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного між сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась тобто позивача. Акт ревізії не може змінювати, припиняти частково або повністю договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконаних робіт.

Відповідно до п. 50 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20.04.2006, за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи державного фінансового контролю вживають заходів для забезпечення: - притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників об`єктів контролю; - порушення перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; - звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства; - застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Враховуючи вищезазначене вбачається, що до повноважень Держаудитслужби віднесено фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевого бюджетів, та, у разі виявлення порушень законодавства, право на пред`явлення обов`язкових до виконання вимог щодо усунення таких порушень. Відшкодування збитків, виявлених під час здійснення фінансового контролю, може бути зазначено у вимозі, проте їх відшкодування (стягнення) відбувається в судовому порядку за позовом органу фінансового контролю.

У даному контексті суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів вжиття органом державного фінансового контролю за наслідками здійсненої ревізії будь-яких із вищезазначених заходів (в тому числі звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства).

Крім того, акт ревізії Державної фінансової інспекції України не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених між сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов`язання, визначені укладеними договорами та які підтверджені відповідним актами здачі-приймання наданих послуг. Акт ревізії Державної фінансової інспекції України є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ній висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб`єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд у постановах від 20.06.2019 у справі №916/1906/18, від 18.02.2020 у справі №910/7984/16, від 07.12.2021 у справі №922/3816/19.

Отже посилання позивача на акт ревізії, складений за результатами ревізії його фінансово-господарської діяльності, як на беззаперечну підставу для стягнення збитків не встановлює в розумінні ст. 75 ГПК України обставин завищення ціни у договорі, які не потребують доведення, оскільки це документ про результати проведеної перевірки (аудиту), який є носієм дій з фінансового контролю та інформації про виявлені недоліки.

Таким чином, сам лише складений Управлінням Західного офісу Держаудитслужби в Закарпатській області акт №13-07-05/01 від 19.04.2023 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства Комунальне автотранспортне підприємство 072801 за період із 01.01.2020 по 31.12.2022 не є підставою для стягнення з відповідача визначеної у вказаному документі суми та не звільняє позивача від процесуального обов`язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами. Будь-які інші документи на підтвердження завищення вартості виконаних робіт відповідачем згідно Договору на виконання робіт №09/06/2021 від 09.06.2021 на загальну суму 20 725,98 грн в матеріалах справи відсутні.

При цьому, самі лише висновки Держаудитслужби, не підтверджені в судовому процесі належними доказами щодо завищення вартості робіт є недостатніми для того, щоб виснувати позивачем вимоги до відповідача про неналежне виконання останнім свого обов`язку перед позивачем щодо відшкодування вартості понесених позивачем витрат за надані відповідачем роботи.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач належних та допустимих доказів на підтвердження викладених ним обставин суду не надав, а аргументи, викладені ним у позові, не знайшли свого підтвердження в матеріалах даної справи та положеннях законодавства.

З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову повністю.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ У СПРАВІ

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повне судове рішення складено та підписано 06.10.2023.

Суддя Пригара Л.І.