Рішення

від 19.09.2023 по справі 910/7429/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.09.2023Справа № 910/7429/23Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко-Легких Г. П.

за участю секретаря - Конон В.В.

розглянувши у відкритому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи № 910/7429/23

За позовом Фізична особа - підприємець Кальченко Олександр Борисович ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 )

До Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОМ-19» (03134, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2; ідентифікаційний код: 40852629)

Про стягнення 2 409 889, 15 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Рижкова О.В. (адвокат, ордер серії АІ № 1430717 від 25.07.2023).

Від відповідача: не прибув.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа - підприємець Кальченко Олександр Борисович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОМ-19» про стягнення 2 409 889, 15 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.05.2021 між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 0505/2, у відповідності до умов якого ТОВ «ТРАНСКОМ-19» зобов`язувалося поставити заявнику визначений договором товар, а заявник, в свою чергу, зобов`язаний здійснити розрахунок за поставлений товар шляхом передоплати вартості товару.

Заявник перерахував ТОВ «ТРАНСКОМ-19» 3 481 050 ,00 грн передоплати за поставлений товар, проте ТОВ «ТРАНСКОМ-19» здійснило поставку товару лише на суму - 1 008 562, 50 грн.

У зв`язку з викладеним, заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОМ-19» суму попередньої оплати в розмірі 2 409 889, 15 грн.

Також заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОМ-19» понесені судові витрати (судовий збір у розмірі 36 148, 34 грн).

Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив ухвалу від 15.05.2023 року, якою встановив заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення цієї ухвали.

Після усунення позивачем недоліків позовної заяви 23.05.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження, та підготовче засідання у справі призначив на 25.07.2023.

25.07.2023 на електронну пошту суду від позивача надійшла заява про проведення підготовчого судового засідання без участі представника позивача.

В підготовче судове засідання 25.07.2023 представники сторін не прибули. Відповідач про причини не прибуття, суд не повідомив. Суд на місці ухвалив закрити підготовче судове засідання та призначити розгляд справи по суті на 19.09.2023.

В судове засідання 19.09.2023 прибув представник позивача. Відповідач про причини не прибуття суд не повідомив.

Заслухавши вступне слово позивача, з`ясувавши обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, суд -

ВСТАНОВИВ:

І. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

05.05.2021 між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір купівлі-продажу № 0505/2 (надалі - Договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця: пісок річковий, пісок яружний, відсів гранітний, щебінь гранітний фракцій 5-10, 10-20, 5-20, 20-40, 40-70, в кількості та за цінами вказаними в Договорі та доповненнях до нього, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його вартість постачальнику на умовах цього Договору.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, вартість однієї тони товару та вартість послуг по доставці товару встановлюється в рахунках постачальника.

Специфікацією № 1 від 05.05.2021 до Договору, сторони погодили ціну товару, а саме «пісок річковий» з доставкою за 1 тону в розмірі - 130, 00 грн з ПДВ.

Специфікацією № 2 від 23.06.2021 до Договору сторони погодили ціну товару, а саме «пісок річковий» з доставкою за 1 тону в розмірі - 150, 00 грн з ПДВ.

Згідно пункту 6.3. Договору, загальна сума Договору визначається обсягом проданого товару та наданих послуг за весь час дії Договору у відповідності до актів прийому-передачі та накладних.

У відповідності до пунктів 2.3. та 2.4. Договору, прийом товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем шляхом підписання товаротранспортних накладних та проставлення на них відтиску печатки або штампу покупця. Одночасно з товаром постачальник передає покупцеві накладні, що стосуються товару. Постачальник поставляє покупцеві товар в обсягах та в строки обумовлені з відповідальною особою покупця.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за Договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом передоплати вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника.

В силу пункту 4.1. Договору, постачальник зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений цим Договором, у термін вказаний покупцем.

Розділом 7 Договору сторони передбачили, що всі спори які виникають в ході виконання цього Договору вирішуються шляхом переговорів. У випадку недосягнення домовленості по спірних питаннях, спір передається на розгляд органів судової влади України у відповідності до вимог чинного законодавства.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2022 року, але в будь-якому випадку до повного взаєморозрахунку.

Позивач у відповідності до умов Договору перерахував на рахунок відповідача 3 481 050, 00 грн (62 598, 35 грн - погашення заборгованості; 3 418 451, 56 грн - попередня оплата за товар).

Відповідач в свою чергу здійснив лише часткову поставку товару в загальному розмірі 1 008 562, 50 грн.

Станом на березень 2023 року, позивач вже був не зацікавлений в отриманні від відповідача товару, тому позивач 08.03.2023 звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів попередньої оплати в розмірі 2 409 889, 15 грн.

Однак, доказів того, що відповідач повернув позивачу грошові кошти у вищевказаній сумі матеріали справи не містять.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму неповернутої попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 2 409 889, 15 грн.

II. Предмет та підстави позову.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача боргу попередньої оплати за не поставлений товар в розмірі 2 409 889, 15 грн.

Юридичними підставами позову є статті 692, 712, 714 Цивільного кодексу України, статті 265, 275, 276 Господарського кодексу України.

Фактичними підставами позову є неналежне виконання відповідачем умов Договору купівлі-продажу № 0505/2 від 05.05.2021.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов`язань, встановлених Договором купівлі-продажу № 0505/2 від 05.05.2021, в частині поставки товару в загальному розмірі 2 409 889, 15 грн.

IV. Обґрунтування вирішення спору за наявними матеріалами справи.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 23.05.2023 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних особі-підприємців та громадських формувань, а саме: 03134, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2

Як вбачається з поштового повернення ухвала суду за поштовою накладною №0105494424165 не вручена відповідачу під час доставки з зазначенням «адресат відсутній за вказаною адресою».

Згідно із частиною 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Зі змісту пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали.

Також у відповідності до частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Крім того, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення також можуть публікуватися в друкованих виданнях із додержанням вимог цього Закону.

- автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень (частина 2 статті 3 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Згідно із частиною 1 статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2023 у справі № 910/7429/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи № 910/7429/23, втім відзив або заяву про продовження/поновлення строку для його подання до суду не подав впродовж розумного строку, а відтак, відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву, з огляду на що суд вирішує спір за наявними матеріалами справи.

V. Оцінка доказів судом та висновки суду.

З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:

- чи були порушені відповідачем обов`язки по повній та своєчасній поставці товару за Договором № 0505/2 від 05.05.2021?

- чи виник у відповідача обов`язок по поверненню суми переплати за оплачений, однак не поставлений товар, та з його моменту?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають повному задоволенню, виходячи з наступного.

Договір, укладений між сторонами, є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно статтей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтей 11, 202, 509, 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В частині 1 статті 265 Господарського кодексу України зазначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 6 статті 265 Господарського кодексу України внормовано, що до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до частини 2, 3 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - зі ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як підтверджено матеріалами справи, 05.05.2021 між сторонами укладено договір купівлі-продажу № 0505/2 за умовами якого, відповідач зобов`язався передати у власність позивача товар, який обумовлений в пункті 1.1. Договору, а позивач зобов`язався прийняти поставлений товар та сплатити його вартість відповідачу.

В силу частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що розрахунки за Договором здійснюються у безготівковій формі в національній валюті України шляхом передоплати вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідач виставив позивачу рахунки на оплату за поставку товару (копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Позивач в свою чергу в період з 16.08.2021 по 29.11.2021 здійснив попередню оплату за умовами Договору на загальну суму 3 418 451, 65 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями податкових накладних, які виписані та зареєстровані в ЄРПН відповідачем.

У відповідності до пункту 2.3. Договору, прийом товару за кількістю та якістю здійснюється покупцем шляхом підписання товаротранспортних накладних та проставлення на них відтиску печатки або штампу покупця. Одночасно з товаром постачальник передає покупцеві накладні, що стосуються товару.

В подальшому в період з 23.08.2021 по 30.11.2021 відповідач поставив позивачу товар на загальну суму 1 008 562, 50 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та не заперечується відповідачем.

Суд констатує, що в матеріалах справи наявні копії видаткових накладних, які підписані сторонами, а також наявні, які підписані лише позивачем. Дану обставину, позивач пояснює тим, що частина видаткових накладних, які підписані сторонами були втрачені в результаті бойових дій в Київській області, які точилися в лютому-березні 2022 року у зв`язку з повномасштабним вторгненням росії на територію України.

В матеріалах справи містяться докази звернення позивачем до відповідача з проханням підписати втрачені видаткові накладні, однак за твердженнями позивача, відповідач видаткові накладні не повернув.

Відповідачем дані твердження не спростовані, а тому у відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає твердження позивача щодо видаткових накладних, які не підписані - доведеними.

В силу частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивач стверджує та відповідач не заперечує, що останній не виконав умови Договору в частині поставки товару на всю суму попередньої оплати позивача за товар.

Позивач зазначає, що на березень 2023 року він став не зацікавлений в отриманні від відповідача товару на суму 2 409 889, 15 грн, тому 08.03.2023 позивач направив на поштову адресу відповідача вимогу про повернення попередньої оплати в сумі 2 409 889, 15 грн протягом 7 днів з дня отримання вимоги. Проте, дана вимога відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Вказана сума заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 23.12.2021, який підписаний уповноваженими представниками сторін, які підписували договір № -5-5/2 від 05.05.2023 (на стороні відповідача підписаний директором ТОВ «ТРАНСКОМ-19» Бабенком А.С.) та скріплений печатками.

В постанові від 04.12.2023 по справі 916/1727/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов до наступною правової позиції: «Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Як правило, акти звірок розрахунків (чи заборгованості) складаються та підписуються бухгалтерами контрагентів і підтверджують остаточні розрахунки сторін на певну дату. Відсутність в акті звірки підписів перших керівників сторін або інших уповноважених осіб, які мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії, направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб`єктами господарювання, означає відсутність в акті звірки юридичної сили документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу».

З огляду на зазначене, у зв`язку з наявністю в акті звірки взаєморозрахунків підпису уповноважених представників сторін, станом на 23.12.2021 відповідач підтверджував наявність боргу перед позивачем в розмірі 2 409 889, 15 грн.

В матеріалах справи відсутні інші докази, які б спростували все вищезазначене.

Згідно частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Проте, доказів повернення відповідачем позивачу суми попередньої оплати товару у розмірі 2 409 889, 15 грн матеріали справи не містять та відповідачем доводи позивача не спростовані.

В силу приписів частини 3 статті 13 та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77, частиною 1 статті 78, частиною 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

З огляду на все вище сказане, суд доходить до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення суми попередньої оплати товару з відповідача у розмірі 2 409 889, 15 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

VIІ. Розподіл судових витрат.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Про стягнення інших судових витрат позивач не заявляв.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Фізичної особи - підприємця Кальченко Олександр Борисович до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОМ-19» про стягнення 2 409 889, 15 грн - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСКОМ-19» (03134, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 2; ідентифікаційний код: 40852629) на користь Фізичної особи - підприємця Кальченко Олександра Борисовича ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ) суму попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 2 409 889 (два мільйона чотириста дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 15 коп. та суму судового збору в розмірі 36 148 (тридцять шість тисяч сто сорок вісім) грн 34 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено - 05.10.2023.

Суддя Г.П. Бондаренко-Легких