Постанова

від 04.10.2023 по справі 925/362/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/362/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2023 (суддя Скиба Г. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 (головуючий - Пономаренко Є. Ю., судді Корсак В. А., Руденко М. А.) у справі

за заявою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяни Петрівни про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані діти,

у справі № 925/362/20

за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фред Капітал",

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспрія насіння",

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фред Агро Торговий дім",

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Юлія",

5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Діелсісі Агро",

6) Фермерського господарства "Первомайське-Д",

7) громадянина Франції ОСОБА_1

про солідарне стягнення 5 533 386,22 грн заборгованості та санкцій за кредитним договором.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У березні 2020 року Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (далі - АТ "ПУМБ", Банк, позивач, стягувач) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фред Капітал" (далі - ТОВ "Фред Капітал", позичальник), 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Аспрія насіння" (далі - ТОВ "Аспрія Насіння"), 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фред Агро Торговий дім" (далі - ТОВ "Фред Агро Торговий Дім"), 4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Юлія" (далі - ТОВ "Агрофірма Юлія"), 5) Товариства з обмеженою відповідальністю "Діелсісі Агро" (далі - ТОВ "Діелсісі Агро"), 6) Фермерського господарства "Первомайське-Д" (далі - ФГ "Первомайське-Д"), 7) громадянина Франції ОСОБА_1 (далі - громадянин Франції ОСОБА_1 , відповідач-7, боржник) про стягнення солідарно з відповідачів 3 000 000 грн заборгованості за кредитом, 973 447,48 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 1 384 288,74 грн пені, 175 650 грн штрафу за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором.

2. Позовна заява обґрунтовується простроченням виконання позичальником зобов`язань за укладеним з Банком кредитним договором від 01.11.2018 № КІЕ-Кл-4823 та невиконанням іншими відповідачами (поручителями) зобов`язань за шістьма договорами поруки від 01.11.2018.

Короткий зміст і підстави заяви про заміну сторони виконавчого провадження

3. 31.03.2023 приватний виконавець виконавчого округу Черкаської області Чупис Тетяна Петрівна (далі - приватний виконавець Чупис Т. П., виконавець, заявник) звернулася до Господарського суду Черкаської області із заявою (поданням) № 8298 про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника, а саме: житлового будинку загальною площею 169,6 м2 (далі - спірний будинок) та земельної ділянки площею 0,1 га (на якій він розташований), кадастровий номер 7125710100:01:003:0980, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та в якому зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

4. Заява аргументована посиланням на положення статей 1, 2, 18, 19, 48, 50 Закону України "Про виконавче провадження", статей 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", пункту 3 розділу ІІ Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.06.2016 № 2831/5 (далі - Порядок № 2831/5), пункту 30 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція № 512/5), статті 331 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і такими обставинами, що: 1) крім спірного будинку, де зареєстрована малолітня дитина, в боржника немає іншого майна та коштів, на які можливо було би звернути стягнення в рахунок погашення боргу; 2) боржник та його малолітня дитина не проживають у зазначеному житловому будинку; 3) матері дитини на праві власності належить квартира загальною площею 196 м2, розташована за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ), в зв`язку з чим житловий будинок не є єдиним місцем, яке може використовуватися як постійне місце проживання батьків і їх малолітньої дитини.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

5. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 (суддя Скиба Г. М.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.11.2021 (головуючий - Ткаченко Б. О., судді Гаврилюк О. М., Кропивна Л. В.), позов задоволено повністю в зв`язку з обґрунтованістю позовних вимог.

6. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 12.04.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023, у задоволенні подання приватного виконавця Чупис Т. П. від 31.03.2023 № 8298 відмовлено повністю.

7. Ухвала та постанова мотивовані посиланням на положення статей 29, 379 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 1, 2, 13, 18, 10, 37, 48, 50 Закону України "Про виконавче провадження", статей 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", статті 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", пункту 3 розділу ІІ Порядку № 2831/5, пункту 28 Розділу VIII Інструкції № 512/5, статей 269, 327, 331 ГПК України, з урахуванням яких суди дійшли висновку про необґрунтованість та недоведеність вимог заявника з огляду на те, що: 1) у пункті 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 сформульовано висновок про те, що, на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій виконавця та/або органу опіки та піклування; 2) тобто державний чи приватний виконавець спочатку повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а у випадку відмови органу опіки та піклування державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду (схожий за змістом висновок викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 2-537/11); 3) з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу або відмови органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, передбаченому статтею 331 ГПК України (схожий за змістом висновок викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 2-537/11); 4) оскільки малолітні діти не можуть самостійно обирати місце свого проживання та/або тимчасового знаходження та враховуючи факт збройної агресії російської федерації проти України, тимчасова відсутність знаходження боржника та його малолітньої дитини в спірному будинку не може бути підставою для надання дозволу на його примусову реалізацію. Адже за викладених обставин надання виконавцю дозволу на примусову реалізацію будинку є безумовною підставою для позбавлення дитини зареєстрованого права користування цим житлом та порушує її права та інтереси, що є недопустимим; 5) сама по собі наявність у матері дитини права власності на квартиру за іншою адресою жодним чином не свідчить про однозначну можливість використання дитиною вказаної квартири для постійного проживання.

При цьому апеляційний суд взяв до уваги рішення виконавчого комітету Шполянської міської ради від 11.08.2022 № 312 "Про відмову в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має малолітня дитина", приймаючи яке виконавчий комітет виходив з необхідності забезпечення законних прав та інтересів малолітньої дитини та врахував, що надання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна боржника призведе до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та порушення її охоронюваних законом інтересів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ "ПУМБ" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву (подання) приватного виконавця Чупис Т. П. про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстровані діти, у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_5.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

9. На обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме положень статей 236, 269 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) суди не врахували висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 2-537/11; 2) суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що норми чинного законодавства не надають право суду на стадії виконання рішення суду про стягнення боргу на підставі своєї ухвали замінювати (підміняти) дозвіл органу опіки та піклування на продаж житла, в якому зареєстровані діти, оскільки питання щодо порушення прав малолітньої особи на користування житлом носять ознаки спору та мають вирішуватися в окремому провадженні; 3) місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що ухвала суду не може замінювати дозвіл органу опіки та піклування, а ухвала про зміну порядку і способу виконання виконавчого напису не може вважатися відповідним рішенням суду; 4) згідно з актом виконавця від 12.08.2022 та повідомленням Шполянської міської ради від 21.11.2022 № 01-26/39 боржник та його малолітня донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та судами не було з`ясовано, з якого часу донька боржника зареєстрована в спірному будинку; 5) на думку стягувача, реєстрація малолітньої особи за місцем проживання батька, а не матері - ОСОБА_3 , якій належить 6-кімнатна квартира більшою площею за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ), є навмисними діями боржника з невиконання своїх зобов`язань перед Банком, ураховуючи, що впродовж розгляду цієї справи в суді (2020- 2021 рр.) відповідачем-7 було реалізовано майно, яке належало йому на праві власності та за рахунок якого можливо було погасити існуючу заборгованість перед позивачем.

Узагальнені доводи інших учасників справи

10. Відповідачі та приватний виконавець Чупис Т. П. не скористалися правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Розгляд справи Верховним Судом

11. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.07.2023 ( ОСОБА_4 - головуючий, Бенедисюк І. М. , Колос І. Б. ) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "ПУМБ" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 925/362/20 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 у зв`язку з прийняттям рішення Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 про відставку судді ОСОБА_4 справу № 925/362/20 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, Дроботова Т. Б., Багай Н. О.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 прийнято до розгляду касаційну скаргу АТ "ПУМБ" на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2023 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 925/362/20 та призначено здійснити їх перегляд у порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

12. 14.02.2022 на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у справі № 925/362/20 видано відповідні накази.

07.07.2022 та 08.07.2022 АТ "ПУМБ" звернулося до приватного виконавця Чупис Т. П. із заявами про відкриття виконавчих проваджень з виконання наказів Господарського суду Черкаської області від 14.02.2022 у справі № 925/362/20.

Приватним виконавцем Чупис Т. П. винесено такі постанови: 1) постанова від 08.07.2022 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 14.02.2022 у справі № 925/362/20 про солідарне стягнення з громадянина Франції ОСОБА_1 , ТОВ "Фред Капітал", ТОВ "Аспрія Насіння", ТОВ "Фред Агро Торговий Дім", ТОВ "Агрофірма Юлія", ФГ "Первомайське-Д", ТОВ "Діелсісі Агро" на користь АТ "ПУМБ" 3 000 000 грн заборгованості за кредитом, 973 447,48 грн заборгованості за процентами за користування кредитом, 1 384 288,74 грн пені, 175 650 грн штрафу за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором; 2) постанова від 13.07.2022 про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 14.02.2022 у справі № 925/362/20 про стягнення з громадянина Франції ОСОБА_1 на користь Банку 11 857,26 грн судового збору; 3) постанова від 12.08.2022 про опис та арешт майна (коштів) боржника у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_5, а саме житлового будинку загальною площею 169,6 м2 та земельної ділянки площею 0,1 га, кадастровий номер 7125710100:01:003:0980, на якій він розташований, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

13. 25.07.2022 виконавцем на адресу Шполянської міської ради направлено вимогу № 9046 про надання дозволу органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна боржника, а саме: житлового будинку та земельної ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , в якому зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку отримано відповідь від 12.08.2022 № 01-26/2349 з доданим рішенням Шполянської міської ради від 11.08.2022 №312 "Про відмову у наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна, право користування яким має малолітня дитина", прийнятим із врахуванням рішення комісії з питань захисту прав дитини при виконкомі Шполянської міської ради від 09.08.2022 № 10.

14. 03.10.2022 стягувачем на адресу приватного виконавця Чупис Т. П. направлено клопотання про залучення експерта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_5 для визначення вартості описаного та арештованого майна, що належить боржнику - громадянину Франції ОСОБА_1 .

12.10.2022 приватним виконавцем Чупис Т. П. на адресу стягувача направлено відповідь № 22092 про те, що: в описаному та арештованому будинку громадянина Франції ОСОБА_1 зареєстрована малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; рішенням виконавчого комітету Шполянської міської ради від 11.08.2022 № 312 відмовлено виконавцю в наданні дозволу на реалізацію нерухомого майна боржника, право користування яким має малолітня дитина; залучення на платній основі експерта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у зведеному виконавчому провадженні № НОМЕР_5 для визначення вартості описаного та арештованого майна, що належить боржнику, є недоцільним та таким, що збільшить суму витрат виконавчого провадження на виготовлення звіту про незалежну оцінку майна, звернення стягнення на яке заборонене законом.

Крім того, згідно з відповідями: 1) Державної фіскальної служби України на запит приватного виконавця Чупис Т. П. від 12.10.2022 № 148390819 про джерела отримання доходів боржника - фізичної особи, вчиненого за параметрами "РНОКПП боржника: НОМЕР_1 " отримано відповідь: "Реєстраційний номер облікової картки платника податків/серія (за наявності) та номер паспорта та прізвище, ім`я та по батькові, зазначені у запиті, не відповідають інформації, яка наявна у ДРФО". Аналогічну відповідь отримано за запит від 08.07.2022 № 1414632293. На запит від 08.07.2022 № 141462294 отримано відповідь, що особа за вказаними у запиті податковим номером або серією (за наявності) та номером паспорта на обліку в органах ДФС не перебуває; 2) Державної прикордонної служби України на запити приватного виконавця Чупис Т. П. від 25.07.2022 № 142238502 та № 142238619 щодо перетину боржником державного кордону, вчиненого за параметрами: "Боржник: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , дата перетину кордону: з 08.07.2022 по 25.07.2022" отримано відповідь: "За вказаними параметрами в Державної прикордонної служби України відсутні дані щодо перетину боржником державного кордону"; 3) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку на запит приватного виконавця Чупис Т. П. про те, чи є боржник власником пакетів голосуючих акцій (5 відсотків і більше) акціонерних товариств, вчиненого за параметрами "код за ЄДРПОУ НОМЕР_1" отримано відповідь, сформовану відповідно до частини 2 статті 42 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" за наявними щоквартальними адміністративними даними, наданими депозитарними установами згідно з Положенням про порядок звітування депозитарними установами до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, що за вказаними реквізитами така інформація відсутня.

15. 04.11.2022 адвокат Банку Медвідь А. В. направив на адресу Служби у справах дітей та соціального захисту населення Шполянської міської ради адвокатський запит № 04-ХІ/2022, на який отримав відповідь від 21.11.2022 № 01-26/39 про те, що комісією у складі працівників Служби у справах дітей та соціального захисту населення Шполянської міської ради та Комунального підприємства "Центр надання соціальних послуг" проведено перевірку проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в будинку за адресою: АДРЕСА_1 , за результатами якої (перевірки) зазначено таке:

"Здійснити обстеження умов проживання дитини та скласти відповідний акт не вдалося, так як двір і будинок були зачинені, ознак перебування власників не виявлено. Фактичне місце проживання малолітньої дитини не встановлено. За наданими контактами батьків, працівникам Служби у справах дітей та соціального захисту населення встановити зв`язок не вдалося, відповідно запитати де зараз перебуває дитина також не вдалося. Ймовірність перебування дитини за кордоном існує, враховуючи воєнний стан в Україні, а також те, що батько дитини є іноземцем. За словами сусідів сім`я не проживає в цьому будинку понад півроку, виїхала або до м. Києва, або за кордон. З`ясувати, чи буде сім`я з малолітньою дитиною повертатись проживати в будинок, не вдалося. Перевірка наявності іншого житла у батьків дитини (зокрема, матері дитини) не здійснювалась".

16. 19.12.2022 приватним виконавцем на адресу Департаменту організаційного забезпечення Шполянської міської ради направлено вимогу № 28077 (т.8 а.с.121) про надання інформації (ПІБ, дату народження) щодо осіб, зареєстрованих за адресою: АДРЕСА_1 та отримано відповідь Шполянської міської ради від 26.01.2023 №01-43/364 (т.8 а.с.120), що за вказаною адресою зареєстровані: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

17. Згідно з актовим записом від 23.01.2020 № 205 про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у графі "Відомості про матір" наявний запис " ОСОБА_3 " та про її місце проживання - АДРЕСА_3 .

18. З інформаційних довідок від 13.01.2022 № 294577333 і від 02.08.2022 № 306398061 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що: 1) за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на праві приватної власності 27.10.2017 зареєстровано земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий номер 712510100:01:003:0980, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок, загальною площею 169,6 м2, розташований за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) за ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 19.09.2011 на праві приватної власності зареєстровано квартиру загальною площею 196 м2 (кількість кімнат - 6) за адресою: АДРЕСА_4 .

19. 14.02.2023 виконавцем на вимогу від 19.12.2022 № 28077 отримано лист-відповідь Шполянської міської ради від 26.01.2023 № 01-43/364 про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

20. 10.03.2023 Банк звернувся до Господарського суду Черкаської області зі скаргою від 01.03.2023 № 61.1.3.1/59 на бездіяльність приватного виконавця Чупис Т. П. у виконавчих провадженнях № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4, а саме з такими вимогами: 1) визнати протиправним непередання приватним виконавцем Чупис Т. П. на реалізацію належного ОСОБА_1 житлового будинку з надвірними будівлями, реєстраційний № 917218271257, місцезнаходженням якого є АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці площею 0,1 га, кадастровий №7125710100:01:003:0980; 2) зобов`язати приватного виконавця Чупис Т. П. передати на реалізацію належне ОСОБА_1 майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями, реєстраційний № 917218271257, місцезнаходженням якого є АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1 га, кадастровий № 7125710100:01:003:0980, за вказаною адресою на виконання виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 28.03.2023 у задоволенні скарги АТ "ПУМБ" від 01.03.2023 № 31.3.1/59 на бездіяльність приватного виконавця Чупис Т. П. відмовлено повністю.

Позиція Верховного Суду

21. Здійснивши розгляд касаційної скарги в письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

22. Частиною 2 статті 6 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (

23. Відповідно до частини 2 статті 11 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно з частинами 1-3 статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

24. Статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" передбачено, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

25. Стаття 19 СК України регулює участь органу опіки та піклування у захисті сімейних прав та інтересів. Частина 6 цієї статті СК України визначає співвідношення повноважень цього органу та суду, встановлюючи, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Виконавець у виконавчому провадженні відповідно до законодавства України подібними повноваженнями не наділений. Разом з тим повноваження державного або приватного виконавця на мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов`язки і права виконавців, закріплені в статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", не відповідають широті повноважень та обов`язків суду, передбачених Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон України "Про виконавче провадження" такими повноваженнями державного або приватного виконавця не наділяє. Також, наприклад, державний або приватний виконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань державний або приватний виконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.

Аналогічні висновки викладено в пунктах 56, 68 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 (предмет позову - солідарне стягнення з боржника та поручителя кредитної заборгованості), тобто зі спору, що виник з подібних правовідносин.

26. За змістом положень частин 1- 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний та має право вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, в тому числі одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

В свою чергу згідно з пунктом 1 частини 5 та частиною 8 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

27. Відповідно до частин 1, 6 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Статтею 50 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна здійснюється в разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна. При цьому в першу чергу звертається стягнення на окрему від будинку земельну ділянку, інше приміщення, що належать боржнику. В останню чергу звертається стягнення на житловий будинок чи квартиру, в якому фактично проживає боржник.

28. Відповідно до абзацу 7 пункту 3 розділу ІІ Порядку № 2831/5 у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

У разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувачу з підстави, передбаченої пунктом 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (пункт 28 розділу VIII Інструкції № 512/5), що кореспондується з пунктом 3 розділу ІІ цієї Інструкції.

29. Вимога про отримання державним або приватним виконавцем дозволу органу опіки та піклування на реалізацію майна, право власності на яке або право користування яким належить неповнолітній дитині, встановлена задля додаткового забезпечення захисту прав цієї дитини, зокрема, передбачених статтями 17, 18 Закону України "Про охорону дитинства", статтею 12 Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей", від можливого порушення.

30. Отже, враховуючи вимоги Закону України "Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей" та положення Інструкції № 512/5 державний або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна (схожий висновок викладено в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 751/15667/15-ц, від 25.11.2019 у справі № 718/482/15-ц, від 15.02.2023 у справі № 2-537/11).

31. Як вбачається зі змісту пунктів 66- 67 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866, з метою укладення правочинів щодо нерухомого майна, право власності або користування, яким має дитина, до органів опіки та піклування мають звертатися батьки або особи, які їх замінюють, тобто особи, які є власниками майна або законними представниками дитини, у разі якщо остання є власником, й заінтересовані в укладенні правочину.

Однак особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

Аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 2-537/11 (предмет позову - стягнення з фізичної особи інфляційних втрат і 3 % річних за прострочення виконання зобов`язання за договором позики), тобто зі спору, що виник з подібних правовідносин.

32. В зв`язку з вищенаведеним Велика Палата Верховного Суду в пункті 70 постанови від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 сформулювала висновки про те, що, на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання державним або приватним виконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу державному або приватному виконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій державного або приватного виконавця та/або органу опіки та піклування.

33. Таким чином, державний чи приватний виконавець спочатку повинен звернутися за дозволом органу опіки та піклування для реалізації житлової нерухомості, право на користування якою мають діти, а в разі відмови органу опіки та піклування, державний чи приватний виконавець з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей повинен звернутися до суду.

Аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 2-537/11 зі спору, що виник з подібних правовідносин.

У зв`язку з цим колегія суддів не бере до уваги передчасні доводи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 висновку про обов`язок державного чи приватного виконавця з метою виконання судового рішення та забезпечення дотримання прав дітей звернутися до суду в разі попередньої відмови органу опіки та піклування, оскільки в дійсності зазначена постанова не містить саме такого правового висновку Великої Палати Верховного Суду.

34. Згідно зі статтею 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них.

35. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (частини 1 статті 160 СК України).

Відповідно до частин 1, 4, 6 статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

36. Згідно з абзацом 5 статті 3 та частинами 1, 10 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які постійно або тимчасово проживають в Україні, зобов`язані протягом тридцяти календарних днів після зняття з реєстрації місця проживання та прибуття до нового місця проживання зареєструвати своє місце проживання. Батьки або інші законні представники зобов`язані зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Реєстрація місця проживання особи здійснюється в день подання особою документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена органом реєстрації з одночасним зняттям з попереднього місця проживання. Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.

37. Частиною 4 пункту 18 Правил реєстрації місця проживання (далі - Правила № 207), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 № 207 (чинної до 13.03.2022) передбачено, що у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).

38. Як встановлено судами та не заперечується скаржником, у розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , спірному будинку, стосовно надання дозволу на примусову реалізацію якого виконавцем у межах зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_5 внесено подання до Господарського суду Черкаської області, зареєстровані громадянин Франції ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та його малолітня дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що не суперечить вимогам частини 4 статті 29 ЦК України, частини 1 статті 160 СК України, частини 1 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та пункту 18 Правил № 207.

39. Ураховуючи законодавчо визначений обов`язок батьків зареєструвати місце проживання новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження (частина 1 статті 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні") та встановлений судом першої інстанції факт державної реєстрації 23.01.2020 народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується наявним у матеріалах справи актовим записом про народження дитини від 23.01.2020 № 205, зробленим Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), колегія суддів вважає, що в такому разі презюмується вчинення батьками малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дій щодо реєстрації її місця проживання в спірному будинку не пізніше 23.04.2020, що в часовому вимірі відбулося більш як на 2 роки раніше, ніж відкриття приватним виконавцем Чупис Т. П. виконавчого провадження № НОМЕР_3 з примусового виконання наказу Господарського суду Черкаської області від 14.02.2022 у справі № 925/362/20 (див. абзац 3 пункту 12 цієї постанови).

За таких обставин Верховний Суд відхиляє доводи скаржника про те, що згідно з актом виконавця від 12.08.2022 та повідомленням Шполянської міської ради від 21.11.2022 № 01-26/39 боржник та його малолітня донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалий час не проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та судами не було з`ясовано, з якого часу дитина боржника зареєстрована в спірному будинку.

Тим більше, що апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що в силу вимог закону малолітні діти не можуть самостійно обирати місце свого проживання та/або тимчасового знаходження, а враховуючи факт збройної агресії російської федерації проти України, тимчасова відсутність проживання в спірному будинку боржника (батька) та його малолітньої дитини віком 3 роки в зв`язку з можливим виїздом в інший більш безпечний регіон або за кордон не може бути підставою для надання дозволу на примусову реалізацію вказаного житлового будинку.

40. Крім того, касаційна інстанція звертає увагу скаржника на те, що в основу висновку суду апеляційної інстанції про порушення боржником вимог частини 5 статті 19 Закону України "Про виконавче провадження" (обов`язок боржника утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення), з яким погодилася як Велика Палата Верховного Суду при касаційному перегляді справи № 755/12052/19, уточнивши, що такі дії боржника не можуть свідчити про виникнення в дітей житлових прав на спірну квартиру (див. пункт 92 зазначеної постанови), покладено саме обставину реєстрації в спірній квартирі малолітньої та неповнолітньої дітей вже під час виконавчого провадження.

Аналогічними обставинами здійснення реєстрації неповнолітніх дітей в житловому будинку боржника ОСОБА_8 вже після відкриття виконавчого провадження аргументовано касаційну скаргу в цивільній справі № 2-537/11, в якій було ухвалено постанову Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023.

41. Водночас колегія суддів наголошує на тому, що в пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 міститься такий висновок:

"Враховуючи зміст частини шостої статті 29 ЦК України, одного лише факту наявності права власності на квартиру недостатньо для встановлення цієї квартири місцем проживання, визначеним абзацом п`ятим статті 3 Закону про вільне пересування. Для офіційного встановлення місця проживання існує реєстрація такого місця, передбачена зокрема частиною десятою статті 6 Закону про вільне пересування та Правилами реєстрації місця проживання. Отже суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку, що місцем проживання матері малолітніх дітей є місце знаходження квартири, яка в рівних частках на праві приватної власності належить цій матері та її відповідним дітям, не перевіривши реальне місце реєстрації проживання цих осіб".

42. Зважаючи на зазначений висновок Великої Палати Верховного Суду, касаційна інстанція не бере до уваги припущення скаржника про те, що реєстрація малолітньої особи за місцем проживання батька, а не матері - ОСОБА_3 , якій на праві власності належить квартира більшої площі за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ), є навмисними діями боржника з невиконання своїх зобов`язань перед Банком, ураховуючи, що в період розгляду цієї справи в суді (2020- 2021 рр.) відповідачем-7 нібито було реалізовано майно, яке належало йому на праві власності та за рахунок якого можливо було погасити існуючу заборгованість перед позивачем, оскільки судами не встановлено, матеріали справи не містять і стягувачем не надано жодних доказів на підтвердження вчинення боржником відповідних навмисних дій з реалізації належного йому іншого майна (окрім спірного будинку) у вказаний вище період.

Адже з цього приводу апеляційний суд обґрунтовано зазначив та скаржник жодним чином не спростував того, що сама по собі наявність у матері малолітньої дитини права власності на квартиру за іншою адресою жодним чином не свідчить про однозначну можливість використання дитиною вказаної квартири для постійного проживання.

43. Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

44. Згідно з пунктом 10 частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

45. Відповідно до частин 1, 3 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

46. Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець може звернутися до суду з заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому статтею 331 ГПК України.

Схожий висновок щодо застосування норм частин 1, 3 статті 435 ЦПК України, зміст яких є тотожним положенням частин 1, 3 статті 331 ГПК України, викладено в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 2-537/11 зі спору, що виник з подібних правовідносин.

На зазначений висновок Верховного Суду посилається також позивач у поданій касаційній скарзі, однак при цьому належним чином не доводить і не обґрунтовує, в чому ж саме полягає неврахування такого висновку судами першої та апеляційної інстанцій.

47. Натомість колегія суддів звертає увагу на те, що судами попередніх інстанцій не встановлено та з матеріалів справи не вбачається звернення Банку чи виконавця з відповідною заявою - про зміну способу виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 28.07.2020 у справі № 925/362/20, зокрема, шляхом звернення стягнення на нерухоме майно боржника в порядку, передбаченому статтею 331 ГПК України, чим також підтверджується правильність висновку судів про відмову приватному виконавцю Чупис Т. П. в наданні дозволу на примусову реалізацію спірного будинку, в якому зареєстрована малолітня дитина.

48. Касаційна інстанція погоджується з аргументами скаржника в тій частині, що: 1) суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що норми чинного законодавства не надають право суду на стадії виконання рішення суду про стягнення боргу на підставі своєї ухвали замінювати (підміняти) дозвіл органу опіки та піклування на продаж житла, в якому зареєстровані діти, оскільки питання щодо порушення прав малолітньої особи на користування житлом носять ознаки спору та мають вирішуватися в окремому провадженні; 3) місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про те, що ухвала суду не може замінювати дозвіл органу опіки та піклування, а ухвала про зміну порядку і способу виконання виконавчого напису не може вважатися відповідним рішенням суду, оскільки зазначені висновки суду першої інстанції суперечать правовим висновкам щодо наявності в суду достатніх повноважень надавати відповідний дозвіл за передбачених законом умов, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 2-537/11.

Разом з тим, Верховний Суд зауважує, що, на відміну від місцевого господарського суду, апеляційний суд обґрунтував відмову в наданні заявнику дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина, зовсім іншими мотивами, наведеними в пунктах 39- 42, 44- 47 цієї постанови, в зв`язку з чим самі по собі зазначені помилкові висновки суду першої інстанції не призвели до прийняття неправильних по суті оскаржуваних ухвали та постанови, які загалом є законними та обґрунтованими, а тому не можуть бути достатньою підставою для їх скасування, оскільки частиною 2 статті 309 ГПК України не допускається скасування правильного по суті і законного судового рішення з одних лише формальних міркувань.

49. Підсумовуючи наведене вище, Верховний Суд наголошує, що з матеріалів справи чітко вбачається, що при вирішенні питання про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина, судом апеляційної інстанції якраз у повній мірі було враховано правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.10.2021 у справі № 755/12052/19 та в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.02.2023 у справі № 2-537/11, чим спростовується помилкове твердження скаржника про зворотне.

50. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій наразі дійшли обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні подання приватного виконавця Чупис Т. П. від 31.03.2023 № 8298 про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина, що свідчить про відсутність підстав для скасування оскаржуваних ухвали та постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

51. Згідно з частинами 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

52. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

53. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

54. Враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені в касаційній скарзі, не отримали підтвердження після відкриття касаційного провадження, не спростовують висновку місцевого та апеляційного господарських судів щодо відмови в задоволенні подання приватного виконавця Чупис Т. П. про надання дозволу на примусову реалізацію нерухомого майна боржника, в якому зареєстрована малолітня дитина, тому наразі немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень.

Розподіл судових витрат

55. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 12.04.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 у справі № 925/362/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

Н. О. Багай