Постанова

від 27.09.2023 по справі 369/7253/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

27 вересня 2023 року

м. Київ

справа № 369/7253/16-ц

провадження № 61-10274св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачі (відповідачі за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Наталія Володимирівна, Забірська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, публічне акціонерне товариство «Кредобанк», товариство з обмеженою відповідальністю «С.Л.В.», товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекобудінвест», товариство з обмеженою відповідальністю «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа», публічне акціонерне товариство «Експрес-Банк»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2020 року в складі судді Пінкевич Н. С. та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року в складі колегії суддів: Кравець В. А., Махлай Л. Д., Шкоріної О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2016 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В., Забірська сільська рада Києво-Святошинського району Київської області, публічне акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк»), товариство з обмеженою відповідальністю «С.Л.В.» (далі - ТОВ «С.Л.В.»), товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекобудінвест» (далі - ТОВ «Укрекобудінвест»), товариство з обмеженою відповідальністю «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа» (далі - ТОВ «Кий Авіа»), публічне акціонерне товариство «Експрес-Банк» (далі - ПАТ «Експрес-Банк»), про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

В обґрунтування позовних вимог зазначали, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 , який є їх батьком, а також батьком двох неповнолітніх відповідачів та чоловіком відповідача ОСОБА_4 .

Після його смерті відкрилася спадщина на усе рухоме та нерухоме майно померлого, зокрема: акції ПАТ «Кий Авіа»; частку в статутному капіталі ТОВ «Кий Авіа-Експрес», частку в статутному капіталу ТОВ «С.Л.В.»; будинок та інші господарські споруди, зокрема літній будинок та басейн, у вигляді сукупності конструктивних елементів та будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1 ; земельні ділянки за кадастровими номерами 3222483201:02:001:5024, 3222483201:02:001:5025, 3222483201:01:010:0063, 3222483201:01:010:0080, 3222483201:01:005:0042, розташовані у с. Забір`я, Києво-Святошинського району, Київської області; домоволодіння, яке знаходиться на АДРЕСА_2 ; квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а також автомобілі: Mercedes-Benz Sprinter 308D, 2006 року випуску; причеп Hobby, 2006 року випуску; автомобіль Mercedes-Benz R500, універсал-В, 2007 року випуску; автомобіль Lexus IS 250C, 2010 року випуску; автомобіль Toyota Highlander, 2012 року випуску; автомобіль Jeep Compass, 2013 року випуску; автомобіль Ford SMax, 2013 року випуску; автомобіль Renault Loggy, 2015 року випуску, автомобіль Nissan Murano, 2005 року випуску.

У визначений законом строк вони звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, проте отримали лист від 17 червня 2016 року № 35/02/14 про відсутність правовстановлюючих документів на майно, що унеможливлює видачу свідоцтв про право на спадщину.

У зв`язку з відчуженням ОСОБА_4 частини спадкового майна без відома і згоди позивачів на користь третіх осіб, а саме: земельної ділянки площею 0,126 га, розташованої у с. Забір`я, автомобіля Toyota Land Cruiser 200, автомобіля Lexus ES 350, автомобіля Infіnity QX 56, вважали за необхідне стягнути з останньої по 220 000 грн кожному.

З урахуванням заяви про зміну предмета позову позивачі просили суд визнати в порядку спадкування за кожним з них право власності на: 182 акції ПАТ «Кий Авіа»; частку в статутному капіталі ТОВ «Кий Авіа-Експрес» розміром 6,4 %; частку в статутному капіталу ТОВ «С.Л.В.» розміром 0,83 %; 1/7 частину будинку та інших господарських споруд, зокрема літнього будинку та басейну, у вигляді сукупності конструктивних елементів та будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1 .

Також просили визнати в порядку спадкування за кожним з них право власності на 1/7 частку: земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 3222483201:02:001:5024, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташованої на АДРЕСА_1 ; земельних ділянок площею 0,0577 га, 0,1437 га та 0,0942 га за кадастровими номерами 3222483201:02:001:5025, 3222483201:01:010:0063 та 3222483201:01:010:0080, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться у с. Забір`я, Києво-Святошинського району, Київської області; автомобіля Smart Coupe, 2005 року випуску; автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 308D, 2006 року випуску; причепа Hobby, 2006 року випуску; автомобіля Mercedes-Benz R500, універсал-В, 2007 року випуску; автомобіля Lexus IS 250C, 2010 року випуску; автомобіля Toyota Highlander, 2012 року випуску; автомобіля Jeep Compass, 2013 року випуску; автомобіля Ford SMax, 2013 року випуску; автомобіля Renault Loggy, 2015 року випуску.

Крім того, просили визнати в порядку спадкування за кожним з них право власності на 1/14 частку: домоволодіння, яке знаходиться на АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,1215 га, кадастровий номер 3222483201:01:005:0042, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за тією ж адресою; квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіля Nissan Murano, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Водночас позивачі просили стягнути із ОСОБА_4 на користь кожного з них грошову компенсацію за відчуження третім особам земельної ділянки площею 0,126 га, кадастровий номер 3222483201:01:010:0087, автомобіля Toyota Land Cruiser 200, 2008 року випуску, автомобіля Lexus ES 350, 2008 року випуску, автомобіля Infіnity QX 56, 2011 року випуску, у сумі 220 000 грн кожному.

У січні 2017 року третя особа ОСОБА_8 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути з кожного з позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь її користь 1/7 частку боргу спадкодавця за договором позики від 14 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , що становить 42 857,14 дол. США та еквівалентно 1 165 714,21 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 14 жовтня 2015 року між нею та ОСОБА_7 укладено договір позики грошових коштів у сумі 300 000 доларів США, що еквівалентно 6 546 000 грн, строком на 1 рік.

Стверджувала, що дізнавшись про смерть позичальника, вона 27 грудня 2016 року звернулася до нотаріуса із заявою-вимогою до спадкоємців та дізналася від неї про існування цієї цивільної справи.

У зв`язку з указаним та відповідно до статті 1282 ЦК України вважала за необхідне стягнути з кожного зі спадкоємців по 1/7 частці грошового зобов`язання боржника.

У листопаді 2019 року ОСОБА_8 звернулася до суду із заявою про відмову від частини позовних вимог та закриття провадження у справі, в якій просила прийняти відмову від позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 1/7 частки боргу спадкодавця за договором позики від 14 жовтня 2015 року, що становить 42 857,14 дол. США та еквівалентно 1 165 714,21 грн; закрити провадження у цій частині позовних вимог та залишити в силі вимоги щодо стягнення часток боргу з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви зазначала, що 15 жовтня 2019 року між нею та ОСОБА_4 укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого остання отримує право вимоги щодо належного виконання зобов`язань за договором позики грошей від 14 жовтня 2015 року у сумі 4 662 856, 84 грн з позивачів за первісним позовом.

Згідно із пунктом 1.4 договору зобов`язання за основним договором у сумі 3 497 142,60 грн частково виконано ОСОБА_4 , ОСОБА_6 та ОСОБА_5 .

Разом із заявою про відмову від частини позовних вимог та закриття провадження у справі ОСОБА_8 звернулася до суду із заявою, в якій просила замінити її, як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, залучивши правонаступника ОСОБА_4 до участі у даній справі з позовними вимогами про стягнення боргу з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_9 , ОСОБА_2 .

У квітні 2017 року представник ОСОБА_4 , що діє у своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог просила визнати в порядку спадкування за законом за нею, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 право власності на 1/7 частку земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 3222483201:02:001:5024, що розташована на АДРЕСА_1 ; земельних ділянок площею 0,0577 га, 0,1437 га та 0,0942 га за кадастровими номерами 3222483201:02:001:5025, 3222483201:01:010:0063 та 3222483201:01:010:0080, що знаходяться у с. Забір`я, Києво-Святошинського району, Київської області.

Також просила визнати за позивачами за зустрічним позовом право власності на 1/14 частку квартири АДРЕСА_4 та 1/21 частку квартири АДРЕСА_5 . Окрім вказаного просила визнати за позивачами право власності на 182 акції ПАТ «Кий Авіа»; частку в статутному капіталі ТОВ «Кий Авіа-Експрес» розміром 6,4 %; частку в статутному капіталу ТОВ «С.Л.В.» розміром 0,83 %.

У жовтні 2017 року ПАТ «Кредобанк» звернулося до суду з позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 6133.09.01.2365 від 21 липня 2015 року, укладеним між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_7 , стягнути з позивачів та відповідачів за первісним позовом на користь банку 333 448,67 грн пропорційно до належної позивачам та відповідачам частини спадкового майна, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль RENAULT LODGY, 2015 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , шляхом реалізації з прилюдних торгів за початковою ціною на рівні, не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій або шляхом укладення від свого імені договору купівлі-продажу транспортного засобу, в тому числі нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу, з іншою особою з визначенням ціни реалізації предмета застави на рівні, не нижче за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішень

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково.

Визнано за кожним з позивачів право власності на наступне майно: 182 акції ПАТ «Кий Авіа»; частку в статутному капіталі ТОВ «Кий Авіа-Експрес» розміром 6,4 %; частку в статутному капіталі ТОВ «С.Л.В.» розміром 0,83 %; 1/7 частину земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 3222483201:02:001:5024, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на АДРЕСА_1 ; 1/7 частину земельних ділянок площею 0,0577 га, 0,1437 га та 0,0942 га за кадастровими номерами 3222483201:02:001:5025, 3222483201:01:010:0063 та 3222483201:01:010:0080, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться у с. Забір`я Києво-Святошинського району Київської області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено.

Визнано за кожним право власності на 182 акції ПАТ «Кий Авіа»; частку в статутному капіталі ТОВ «Кий Авіа-Експрес» розміром 6,4 %; частку в статутному капіталі ТОВ «С.Л.В.» розміром 0,83 %; 1/7 частину земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 3222483201:02:001:5024, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на АДРЕСА_1 ; 1/7 частину земельних ділянок площею 0,0577 га, 0,1437 га та 0,0942 га за кадастровими номерами 3222483201:02:001:5025, 3222483201:01:010:0063 та 3222483201:01:010:0080, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що знаходяться у с. Забір`я, Києво-Святошинського району Київської області; 1/14 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ; 1/21 частину квартири АДРЕСА_5 .

Позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_8 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 по 1/7 частині боргу спадкодавця, що становить 1 165 714,21 грн.

Позов третьої особи ПАТ «Кредобанк» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на корить банку по 1/7 частині боргу спадкодавця у розмірі 47 635,52 грн у межах вартості спадкового майна; стягнуто з ОСОБА_4 , яка діє у своїх інтересах та інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , на користь банку 142 906,56 грн у межах вартості спадкового майна. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили скасувати це судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_8 , ухвалити в цих частинах нове рішення про задоволення заявлених ними позовних вимог у повному обсязі та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 .

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2020 року оскаржувалося лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог за первісним позовом та в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_8 про стягнення заборгованості за договором позики, а тому в іншій частині його законність та обґрунтованість на перевірялась судом апеляційної інстанції.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання в порядку спадкування за кожним з позивачів права власності на: 1/7 частину будинку та інших господарських споруд, зокрема літнього будинку та басейну, у вигляді сукупності конструктивних елементів та будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/7 частину автомобілів; на 1/14 частку: домоволодіння, яке знаходиться на АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,1215 га, кадастровий номер 3222483201:01:005:0042, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що знаходиться за тією ж адресою; квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ; автомобіля Nissan Murano, 2005 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а також щодо стягнення з ОСОБА_4 на користь кожного з позивачів грошової компенсації у сумі 220 000 грн, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, керувався тим, що транспортні засоби не входять до складу спадкової маси та не є власністю померлого спадкодавця ОСОБА_7 ; земельна ділянка є особистою приватною власністю відповідача; відсутні докази перебування у власності померлого квартири; неможливо встановити власника автомобіля Nissan Murano та домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Задовольняючи вимоги ОСОБА_8 , правонаступником якої є ОСОБА_4 , про стягнення грошового боргу зі спадкоємців боржника, суди врахували обов`язок кожного із спадкоємців задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного в спадщину, у зв`язку з чим, врахувавши кількість спадкоємців, дійшли висновку, що на кожного із спадкоємців припадає 1/7 частина боргу ОСОБА_7 , яка складає 1 165 714,21 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

У червні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2021 року, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази, апеляційний суд відхилив клопотання щодо виклику в судове засідання експерта для дачі пояснень, суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки наданим позивачами за первісним позовом доказам, упереджено поставились до клопотань позивачів, необґрунтовано відмовивши в їх задоволенні.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивачів за первісним позовом в частині визнання права власності на транспортні засоби, суд першої інстанції зазначив, що на день розгляду справи в суді вказані транспортні засоби не входять до спадкової маси, оскільки були відчужені. Про факт відчуження транспортних засобів позивачі дізнались вже під час розгляду справи в суді, на день відкриття спадщини вони були в наявності. Про фіктивність відчуження вказаних транспортних засобів свідчить очевидний факт, оскільки довіреність від імені власника ОСОБА_7 на продаж транспортних засобів була видана після смерті спадкодавця ОСОБА_7 . Вирішення цієї частини позовних вимог суттєво збільшує спадкову масу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог щодо визнання права власності на 1/7 частину будинку у вигляді сукупності конструктивних елементів та будівельних матеріалів за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із неможливістю проведення експертизи та встановлення власника цього майна, суд не звернув увагу на те, що у даному випадку слід було визнати право власності у відповідних частках на будівельні матеріали вказаного незавершеного будівництва, що і було предметом позову.

У дослідницькій частині висновку почеркознавчої експертизи експерт зазначає, що підпис в договорі та підпис в порівняльних зразках має розрізняючи ознаки , проте не дає пояснення, що до їх появи, що дає підстави вважати, що судова експертиза проведена не повністю, не всебічно та не об`єктивно, з явними порушеннями нормативно правових документів і порушень загальних методик почеркознавчої експертизи. Апеляційний суд безпідставно відхилив клопотання щодо виклику в судове засідання експерта для дачі пояснень.

Позивачем ОСОБА_8 взагалі жодними доказами, крім наданого договору позики, не підтверджувався факт надання позики в сумі 300 000 дол. США. Майновий стан спадкодавця вказував на те, що необхідності в грошових коштах не було.

Задовольняючи зустрічні позови ОСОБА_8 та ПАТ «Кредобанк» про стягнення суми заборгованості в межах вартості спадкового майна, суди попередніх інстанцій не вжили заходів для всебічного та об`єктивного розгляду даної справи, а саме в процесі розгляду справи не встановили вартість спадкового майна, тобто межі відповідальності спадкоємців.

На даний час приватним виконавцем накладений арешт на все майно заявника та відкриті в установах банків рахунки, що порушує його законні права та інтереси, оскільки він як спадкоємець відповідає перед кредиторами померлого тільки в межах вартості своєї частки спадкового майна, а не всім своїм майном.

Відзив на касаційну скаргу

У листопаді 2021 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю оскаржуваних судових рішень.

В обґрунтування доводів відзиву заявник вказала, що всупереч вимог частини першої статті 81 ЦПК України ОСОБА_1 не було надано до суду першої та апеляційної інстанції будь-яких належних та допустимих доказів факту існування незавершеного будівництвом будинку, літнього котеджу та інших приміщень за адресою:

АДРЕСА_1 .

Також ОСОБА_1 не було заявлено будь-яких клопотань про витребування зазначених доказів, матеріали справи не містять доказів хто саме є власником цього майна та чи входить це майно до спадкової маси, а за відсутності таких доказів суд ухвалив законне та обґрунтоване рішення.

На час розгляду справи вказані позивачами транспортні засоби дійсно не входили до складу спадкової маси. Водночас визнання судом права власності в порядку спадкування відповідних транспортних засобів за позивачами порушило б права третіх осіб, які буди їх дійсними власниками на час розгляду справи № 369/7253/16-ц щодо визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними.

Дії позивачів щодо звернення до суду у 2019 році, з огляду на те, що вони дізнались про порушення своїх прав у 2016-2017 роках, свідчить про їх зловживання процесуальними правами та навмисне затягування розгляду цивільної справи, що могло мати наслідком порушення такого завдання цивільного судочинства як своєчасний розгляд і вирішення цивільної справи.

Позивачами не надано суду доказів, які підтверджують факт відчуження ОСОБА_4 або іншими особами транспортних засобів. У разі наявності перешкод у позивачів була можливість витребувати ці докази у спосіб, передбачений ЦПК України, однак вони своїм процесуальним правом не скористались.

Питання щодо визначення власника будинку, літнього котеджу та інших приміщень, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , позивачами не ставились. Суд також не міг визнати право власності на будівельні матеріали незавершеного будівництва за кожним із Позивачів, оскільки така вимога ними заявлена не була.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

04 листопада 2021 року справу передано судді-доповідачу.

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2022 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Позивачі за первісним позовом є дітьми ОСОБА_7 .

З вересня 2002 року ОСОБА_7 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 .

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина, до складу якої входить наступне майно:

- 1277 акцій ПАТ «Київське агентство повітряних сполучень «Кий Авіа»,

- частка в статутному капіталі ТОВ «Кий Авіа-Експрес» розміром 44,85 %, що у грошовому еквіваленті складає 100 729,86 грн,

- частка в статутному капіталу ТОВ «С.Л.В.» розміром 5,85 %, що у грошовому еквіваленті складає 1 003 000 грн,

- земельна ділянка площею 0,15 га, кадастровий номер 3222483201:02:001:5024, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташовується за адресою: АДРЕСА_1 (право власності зареєстроване відповідно до рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 листопада 2013 року по справі № 369/10232/13-ц, що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 65003820 від 03 серпня 2016 року),

- земельна ділянка площею 0,0577 га, кадастровий номер 3222483201:02:001:5025, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташовується за адресою: АДРЕСА_1 ,

- земельна ділянка площею 0,1437 га, кадастровий номер 3222483201:01:010:0063, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташовується за адресою: Києво-Святошинський район, село Забір`я,

- земельна ділянка площею 0,0942 га, кадастровий номер 3222483201:01:010:0080, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташовується за адресою:

АДРЕСА_7 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ,

- 1/3 частина квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідно до листа регіонального сервісного центру МВС в Київській області від 20 грудня 2016 року станом на 29 грудня 2015 року, тобто на момент відкриття спадщини, ОСОБА_7 був власником таких транспортних засобів:

- SmartCoupe, 2005 року випуску;

- Mercedes-Benz Sprinter 308D, 2006 року випуску;

- Hobby, 2006 року випуску;

- Mercedes-Benz R500, універсал-В, 2007 року випуску;

- Lexus IS 250C, 2010 року випуску;

- Toyota Highlander, 2012 року випуску;

- Jeep Compass, 2013 року випуску;

- Ford SMax, 2013 року випуску.

Протягом травня-липня 2016 року зазначені автомобілі були зняті з реєстрації та відчужені на користь третіх осіб.

Відповідно до листа регіонального сервісного центру МВС в м. Києві від 08 лютого 2017 року автомобіль Renault Lodgy, 2015 року випуску, належить ОСОБА_7 , а автомобіль Nissan Murano, 2005 року випуску належить ОСОБА_4 .

Відповідно до договору купівлі-продажу Infinity QX 56, 2011 року випуску, укладеному 08 листопада 2016 року між ОСОБА_4 та

ОСОБА_10 , договору купівлі-продажу автомобіля Toyota Land Cruiser,

2008 року випуску, укладеному між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , договору купівлі-продажу автомобіля Lexus ES 350, 2008 року випуску, укладеному 20 вересня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 заначені автомобілі були відчужені після смерті ОСОБА_7 (а. с. 29-39, т. 3).

У встановлений законом шестимісячний строк позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , які є дітьми померлого, звернулись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 , нотаріус відкрив спадкову справу № 1/2016.

Позивачі також звернулись до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В. із заявами про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно.

Однак, у зв`язку з відсутністю у позивачів оригіналів документів, які підтверджують право власності спадкодавця на спадкове майно та документів, які підтверджують родинні зв`язки усіх спадкоємців із спадкодавцем, оформити спадщину та отримати свідоцтва про право на спадщину за законом позивачі не змогли.

Згідно із інформаційною довідкою з державного реєстру прав на нерухоме майно 65005609 від 03 серпня 2016 року, домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , набуте ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 21 березня 2002 року Р №2070.

Земельна ділянка площею 0,1215 га, кадастровий номер 3222483201:01:005:0042, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 була набута ОСОБА_4 27 липня 2016 року в результаті приватизації після смерті ОСОБА_7

15 жовтня 2015 року був укладений договір позики грошей, відповідно до пункту 1.1. якого ОСОБА_8 надала ОСОБА_7 грошову позику у сумі

300 000 доларів США готівкою, що еквівалентно 6 546 000 грн по валютообмінному офіційному курсу НБУ на момент укладення договору. Згідно з умовами договору позика та проценти повертаються по закінченню строку дії договору (пункункту 3.4. Договору). Враховуючи вимоги пункту 2.1. Договору, остаточний строк повернення позики 14 жовтня 2016 року (том 1 а.с. 231-232).

25 березня 2021 року Київським апеляційним судом отримано висновок експертів за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи №4009/4010/21-32 від 11 березня 2021 року, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_7 та рукописний запис « ОСОБА_7 », які послужили оригіналом для копіювання у копії договору позики грошей від 14 жовтня 2015 року, виконані ОСОБА_7

27 грудня 2016 року представник ОСОБА_8 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В. із заявою-вимогою до спадкоємців боржника.

15 жовтня 2019 року ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , яка діє в своїх особистих інтересах та інтересах своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_6 та ОСОБА_5 укладено договір про часткове відступлення права вимоги.

Відповідно до пункту 1.1. договору про відступлення права вимоги, первісний кредитор ОСОБА_8 частково відступає, а новий кредитор ОСОБА_4 частково приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає частковим кредитором за Договором позики від 14 жовтня 2015 року, укладеним між первісним кредитором та ОСОБА_7 .

Згідно з пунктом 1.2. договору, новий кредитор частково одержує право (замість первісного кредитора) вимагати належного виконання зобов`язань за основним договором у сумі 4 662 856,84 грн від наступних спадкоємців боржника: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 1.3. договору, зобов`язання за основним договором у сумі 3 497 142,60 грн частково виконано наступними спадкоємцями боржника: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цим вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає з таких підстав.

Верховний Суд зазначає, що ОСОБА_1 оскаржує судові рішення лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності на 1/7 частку будинку, включаючи літній будинок та приміщення басейну, у вигляді сукупності конструктивних елементів та будівельних матеріалів, на АДРЕСА_1 ; в частині спадкування транспортних засобів, а також в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_4 та ПАТ «Кредобанк».

В силу положень статті 1216 ЦК України спадкування - це перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до положень статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Частинами першою та другою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1260-1265 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

За змістом частини п`ятої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Щодо будинку АДРЕСА_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у вказаній частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що власник вказаного майна невідомий, а експертизу неможливо провести, оскільки стороною позивача не надано запитуваних експертом документів, зокрема технічний паспорт на будівлі та споруди, матеріали інвентаризаційної справи на будівлі та споруди, проект на будівництво житлового будинку.

Судами установлено, що зазначений будинок є об`єктом незавершеного будівництва.

Набуття права власності на об`єкти незавершеного будівництва визначено у статті 331 ЦК України. За змістом частини другої цієї статті право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Відповідно до вимог статей 328 та 329 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

За змістом зазначених норм матеріального права до прийняття новоствореного нерухомого майна до експлуатації та його державної реєстрації право власності на це новостворене нерухоме майно як об`єкт цивільного обороту не виникає, у такому випадку особа є власником лише матеріалів, обладнання, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

У разі неможливості поділу незакінченого будівництвом будинку суд може визнати право за сторонами спору на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити компенсацію.

Визнаючи при цьому право власності на матеріали чи обладнання, суд у своєму рішенні має зазначити (назвати) ці матеріали чи обладнання.

Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 511/2303/19 (справа № 14-56цс22).

У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, висловленого у постанові від 07 вересня 2016 року у справі № 6-47цс16, про те, що оскільки спірний об`єкт незавершеного будівництва збудований за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя; будівництво його закінчено й він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивачка позбавлена можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає їй реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна, є підстави для визнання за позивачкою права на частину спірного об`єкта незавершеного будівництва.

У справі, що переглядається, позивач просив визнати власності на 1/7 частку будинку, включаючи літній будинок та приміщення басейну, у вигляді сукупності конструктивних елементів та будівельних матеріалів, на

АДРЕСА_1 , тобто фактично позивач просив визнати право власності на матеріали та обладнання, які використовувалися у процесі будівництва будинку.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходили із того, що матеріали справи не містять інформацію про власника зазначеного будинку.

Такий висновок є помилковим, оскільки зазначене нерухоме майно не введено в експлуатацію та не було здійснено державної реєстрації права власностіна це майно, а тому власність у даному випадку на новостворене майно не виникає. При цьому суди не звернули уваги на те, що будівництво здійснювалось на земельній ділянці спадкодавця і стороною відповідача не надано доказів, що воно велося іншою, відміною від спадкодавця особою.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17 (провадження № 14-47цс20) зробила висновок про те, що при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма статі 120 ЗК України закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Оскільки зазначене будівництво велось на земельній ділянці, яка належала спадкодавцю і є нерозривно з ним пов`язано, це свідчить про право його спадкоємців набути у власність цей будинок у випадку завершення будівництва і введення його в експлуатацію у передбаченому законом порядку, однак до цього часу спадкоємці мають право на матеріали та обладнання, які використовувалися у процесі будівництва будинку.

Суди зазначеного не врахували, не з`ясували з чого складається зазначений будинок, з яких матеріалів та обладнання, дійшовши висновку про відсутність власника будинку, не звернули уваги на принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній будинку, не сприяли всебічному розгляду справи, самоусунулися від вирішення спору в цій частині, позбавивши спадкоємця права на належну йому частку у спірному майні у вигляді матеріалів, обладнання, які були використані в процесі будівництва (створення майна).

Щодо позовних вимог ОСОБА_4 та ПАТ «Кредобанк»

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Отже, правовідносини, що виникли між кредитором та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку статті 1282 ЦК України.

При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду

від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16, провадження

№ 61-25487св18, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15, провадження № 61-44960св18, від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17, провадження № 61-27515св18, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16, провадження № 61-37696св18.

Судами установлено, що 21 липня 2015 року між ПАТ «Кредобанк» та ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 353 675,90 грн, строком до 20 липня

2020 року.

Станом на 24 жовтня 2017 року сума заборгованості за вказаним кредитом становила 333 448,68 грн.

Крім того, 15 жовтня 2015 року між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 укладено договір позики, відповідно до якого спадкодавець отримав у позику грошові кошти у розмірі 300 000 доларів США, що еквівалентно 6 546 000 грн, строком до 14 жовтня 2016 року.

15 жовтня 2019 року ОСОБА_8 частково відступила ОСОБА_4 про право вимоги за договором позики на суму 4 662 856,84 грн від наступних спадкоємців боржника: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Відповідно до пункту 1.3. укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 договору про відступлення права вимоги, зобов`язання за основним договором у сумі 3 497 142,60 грн частково виконано наступними спадкоємцями боржника: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 .

Установивши, що до ОСОБА_1 як спадкоємця ОСОБА_7 перейшов обов`язок з повернення отриманих у борг коштів за договором кредиту від 21 липня 2015 року та позики від 15 жовтня 2015 року, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про стягнення з нього на користь ПАТ «Кредобанк» заборгованості у розмірі 47 635,52 грн, а на користь ОСОБА_4 1 165 714,21 грн (1/7 частки боргу спадкодавця), виходячи із вартості отриманого спадкового майна.

Доводи касаційної скарги про недоведеність укладення ОСОБА_7 договору позики від 15 жовтня 2015 року були предметом розгляду судами попередніх інстанцій. Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи від 11 березня 2021 року підпис від імені ОСОБА_7 , що міститься в графі «позичальник» на зворотній стороні аркуша договору позики грошей від 14 жовтня 2015 року, укладеного між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , виконаний ОСОБА_7 . Доказів, які б спростовували вказаний висновок експерта позивач не надав.

Аргументи касаційної скарги про те, що суди не встановили вартість спадкового майна, тобто межі відповідальності спадкоємців, є необґрунтованими, оскільки обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця. ОСОБА_1 не надав доказів, які б свідчили, що вартість отриманого ним у спадок майна є нижчою за розмір заборгованості перед кредиторами, а тому у судів не було підстав відмовляти у задоволенні позовів кредиторів або зменшувати розмір заборгованості.

Зазначений висновок узгоджується із висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16.

Отже, судові рішення в цій частині є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування Верховний Суд не вбачає.

Щодо спадкування транспортних засобів

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання за

ОСОБА_1 право власності на 1/7 частки транспортних засобів: SmartCoupe, 2005 року випуску; Mercedes-Benz Sprinter 308D, 2006 року випуску; Hobby, 2006 року випуску; Mercedes-Benz R500, універсал-В, 2007 року випуску; автомобіль Lexus IS 250C, 2010 року випуску; автомобіль Toyota Highlander, 2012 року випуску; автомобіль Jeep Compass, 2013 року випуску; автомобіль Ford SMax, 2013 року випуску; суди попередніх інстанцій виходили із того, що зазначені транспортні засоби не входять до складу спадкової маси та є власністю померлого спадкодавця ОСОБА_7 .

Такого висновку суди дійшли з посиланням, зокрема, на лист Регіонального сервісного центру МВС в Київській області від 20 грудня 2016 року.

Однак суди належним чином не дослідили зазначений доказ, не врахували, що станом на момент смерті спадкодавця 29 грудня 2015 року власником перелічених вище транспортних засобів був саме ОСОБА_7 , не перевірили яким чином та на підставі яких документів автомобілі були перереєстровані після смерті спадкодавця на третіх осіб.

У суді першої інстанції позивач ОСОБА_1 зазначав, що транспортні засоби були продані на підставі довіреностей, виданих від імені

ОСОБА_7 після його смерті, а тому просив зупинити провадження у справі до розгляду його позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу автомобілів у справі № 935/1900/19 (а. с. 190, 191, т. 4).

Суди належної оцінки зазначеним доводам не надали, ухвалою від 19 травня 2020 року Києво-Святошинський районний суд Київської області відмовив у задоволенні клопотання, оскільки помилково вважав, що ці справи не є взаємопов`язаними. При цьому підставою для відмови у позові про визнання права власності на 1/7 частку транспортних засобів суд першої інстанції зазначив про їх відчуження.

Також суди не звернули уваги на те, що автомобіль Renault Loggy, 2015 року випуску на момент смерті спадкодавця належав останньому, доказів відчуження цього автомобіля матеріали справи не містять, однак суди не розглянули позовні вимоги щодо визнання за позивачем права власності на 1/7 частку цього транспортного засобу (а. с. 246, т. 1).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог стосовно автомобіля Nissan Murano, 2005 року випуску, суди виходили із неможливості встановити власника цього транспортного засобу, однак не надали оцінки листу Регіонального сервісного центру у м. Києві від 08 лютого 2017 року, зі змісту якого слідує, що зазначений транспортний засіб належить ОСОБА_4 , не дослідили, коли придбавалося це рухоме майно, чи не розповсюджується на нього право спільної сумісної власності подружжя, чи не належала частка цього майна спадкодавцеві на час його смерті.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо виплати компенсації вартості 1/7 часток транспортних засобів Toyota Land Cruiser, 2008 року випуску, Lexus ES 350, 2008 року випуску, Infinity QX 56, 2011 року випуску, суди попередніх інстанцій виходили із того, що позивачі не надали доказів їх відчуження ОСОБА_4 .

Однак такий висновок є помилковим, оскільки матеріали справи містять докази їх відчуження, зокрема договір купівлі-продажу Infinity QX 56, 2011 року випуску, укладений 08 листопада 2016 року між ОСОБА_4 та

ОСОБА_10 , договір купівлі-продажу автомобіля Toyota Land Cruiser,

2008 року випуску, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_11 , договір купівлі-продажу автомобіля Lexus ES 350, 2008 року випуску, укладений

20 вересня 2016 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_12 (а. с. 29-39, т. 3).

Тобто суди не дослідили зібрані у справі докази, не надали жодної оцінки зазначеним вище договорам та дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_4 на користь

ОСОБА_1 компенсації вартості 1/7 часток відчужених нею зазначених автомобілів.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли передчасного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог стосовно транспортних засобів, а також будинку, включаючи літній будинок та приміщення басейну, у вигляді сукупності конструктивних елементів та будівельних матеріалів, на АДРЕСА_1 , належним чином не дослідили зібрані у справі докази, не в повній мірі встановили фактичні обставини, від яких залежить вирішення справи та правильне застосування норм матеріального права, які регламентують спірні правовідносини.

Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, апеляційним судом повністю не встановлено, а тому судові рішення у вказаній частині не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно в силу статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог процесуального права, дослідити та належним чином оцінити подані сторонами докази, з наведенням відповідних обґрунтувань, дати правову оцінку доводам і запереченням сторін та ухвалити законне і справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимогзакону.

В іншій частині судові рішення слід залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 410, 411, 415-419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 17 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 18 травня 2021 року в частині вирішення позовних вимог

ОСОБА_1 щодо спадкування транспортних засобів, а також будинку, включаючи літній будинок та приміщення басейну, у вигляді сукупності конструктивних елементів та будівельних матеріалів,

на АДРЕСА_1 скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 червня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 18 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович