Постанова

від 19.09.2023 по справі 757/29540/22-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 757/29540/22-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9204/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Батрин О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

секретар - Ольшевський П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України про зобов`язання вчинити дії,

за апеляційною скаргою Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України на рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року.

встановив:

у жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати відповідача надати йому матеріали, складені за результатами службової перевірки та матеріали Експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) в межах дисциплінарного провадження стосовно судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (далі - ДНДЕКЦ) МВС України ОСОБА_3., яке було ініційоване на підставі звернення ОСОБА_1 щодо порушення вимог нормативно-правових актів під час складання висновку експертного дослідження від 13.12.2021 №СЕ-19/111-21/52750-БТ. Також просив вирішити питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року позов було задоволено частково - зобов`язано ДНДЕКЦ МВС України надати ОСОБА_1 копію висновку, який був складений за результатами службової перевірки відносно судового експерта ОСОБА_3 за зверненням ОСОБА_1 та копію рішення Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України від 02.08.2022 за результатами звернення ОСОБА_1 , в задоволенні іншої частини вимог відмовлено, стягнуто витрати на правничу допомогу на користь позивача в розмірі 2 000 грн.

Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника відповідача ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, він 03.02.2022 направив відповідачу звернення стосовно порушення вимог нормативно-правових актів експертом ОСОБА_3 під час складання висновку експертного дослідження від 13.12.2021. На вказане звернення відповідач повідомив йому про проведену службову перевірку, матеріали направлено для розгляду на засіданні Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України.

08.07.2022 він направив на адресу відповідача письмове звернення про надання копії висновку, який був складений за результатами службової перевірки відносно судового експерта ОСОБА_3, а також просив його повідомити та належним чином запросити на засідання Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України. В листі від 20.07.2022 відповідач відмовив йому у прийнятті участі в засіданні комісії та видачі копії висновку службової перевірки, посилаючись на те, що він містить конфіденційну інформацію.

17.08.2022 він звернувся до відповідача із запитом на доступ до публічної інформації в порядку, передбаченому Законом України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації», в якому просив направити на його адресу належним чином засвідчену копію рішення ЕКК МВС України від 02.08.2022 за результатами його звернення та копію Наказу від 12.08.2021 року № 60-Н-2021.

В листі від 04.08.2022 йому було повідомлено, що 02.08.2022 за результатами службової перевірки в межах дисциплінарного провадження стосовно судового експерта Київського НДЕКЦ ОСОБА_3. проведено засідання Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України, на якому прийнято рішення про притягнення експерта до дисциплінарної відповідальності.

19.08.2022 він направив скаргу на адресу МВС України, в якій просив здійснити перевірку правомірності ухвалення наказів, що обмежують його доступ до запитуваної ним інформації.

Листом МВС України від 25.08.2022 вказану скаргу було направлено для розгляду відповідачу.

Відповідач листом від 31.08.2022 за результатами розгляду скарги, повторно відмовив йому у доступі до запитуваної публічної інформації.

На думку позивача, відповідачем не проведено передбачений частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI «трискладовий тест» щодо наявності підстав для обмеження доступу до інформації та не наведено відповідних висновків у відмові наданій позивачу, а отже така відмова є необґрунтованою, відповідач всупереч вимогам Закону України «Про звернення громадян» не забезпечив право позивача бути присутнім при розгляді його звернень, не надав повної відповіді на його звернення.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року позов було задоволено частково - зобов`язано ДНДЕКЦ МВС України надати ОСОБА_1 копію висновку, який був складений за результатами службової перевірки відносно судового експерта ОСОБА_3 за зверненням ОСОБА_1 та копію рішення Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України від 02.08.2022 за результатами звернення ОСОБА_1 , в задоволенні іншої частини вимог відмовлено, стягнуто витрати на правничу допомогу на користь позивача в розмірі 2 000 грн.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що є безпідставним посилання відповідача в оскаржуваній відмові про надання запитуваної позивачем інформації та віднесення її до конфіденційної, оскільки належність запитуваної інформації до конфіденційної на підставі Закону № 2939-VІ не є єдиною підставою для обмеження доступу до неї, відмова ДНДЕКЦ МВС не містить висновків про наявність визначених ч. 2 ст. 6 Закону № 2939-VI передумов для можливості обмеження доступу до запитуваної інформації, тому така відмова є невмотивованою та необґрунтованою, дисциплінарне провадження стосовно судового експерта Київського НДЕКЦ ОСОБА_3. було ініційовано на підставі звернення позивача, такий висновок та рішення не є матеріалами службової перевірки, не містять інформації з обмеженим доступом, а є прийнятими рішеннями за результатами проведеної службової перевірки на підставі наданих матеріалів, які містять персональні дані та відповідно містять інформацію з обмеженим доступом.

Також суд першої інстанції зазначив, що позивач не звертався до відповідача із вимогами надати йому матеріали складені за результатами службової перевірки та матеріали Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України в межах дисциплінарного провадження стосовно судового експерта Київського НДЕКЦ ОСОБА_3, яке було ініційовано на підставі його звернення щодо порушення вимог нормативно-правових актів під час виконання складання висновку експертного дослідження від 13.12.2021 року № СЕ-19/111-21/52750-БТ, а отже права позивача в цій частині порушено не було, суд дійшов висновку, що такі вимоги позову є передчасними та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи вказаний спір, суд першої інстанції не врахував вимог

ст. 19 ЦПК України та помилково відніс вказаний спір до юрисдикції загальних судів.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів в будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, такий суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення процесуальні закони не віднесли до юрисдикції інших судів.

У Законі України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон № 2657-XII) закріплено право кожного на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб (стаття 5 Закону № 2657-XII).

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом «Про доступ до публічної інформації» (далі - Законом № 2939-VI), та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає цей Закон.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, установлених законом (стаття 1 Закону № 2939-VI).

Статтею 12 Закону № 2939-VI визначено, що суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Згідно із частиною першою статті 19 цього Закону запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (частина друга зазначеної статті).

Статтею 23 Закону № 2939-VI встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до КАС України (частини перша-третя зазначеної статті).

Зазначені правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 лютого 2022 року (справа №9901/88/21), від 17 листопада 2021 року (справа №9901/149/20).

В ч. 7 ст. 19 КАС закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

За положеннями чч. 1 та 2 ст. 377 ЦПК України судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо, справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. За положеннями ч. 1 ст. 256 ЦПК України якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої ст. 255 ЦПК України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження по справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 255, 256, 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерств внутрішніх справ України задовольнити частково.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 01 березня 2023 року скасувати.

Провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України про зобов`язання вчинити дії закрити.

Роз`яснити ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання копії постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 05 жовтня 2023 року.

Головуючий

Судді