Постанова

від 16.01.2025 по справі 757/29540/22-ц

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 757/29540/22-ц Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Парненко В.С., Суддя-доповідач Кобаль М.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Кобаля М.І.,

суддів Бужак Н.П., Черпака Ю.К.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державного науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України (далі по тексту - відповідач, ДНДЕКЦ) в якому просив (з урахуванням зміни позовних вимог):

- зобов`язати відповідача надати позивачу матеріали, складені за результатами службової перевірки та матеріали Експертно-кваліфікаційної комісії Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) в межах дисциплінарного провадження стосовно судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Кравченка С.А., яке було ініційоване на підставі звернення ОСОБА_1 , щодо порушення вимог нормативно-правових актів під час складання висновку експертного дослідження від 13.12.2021 №СЕ-19/111-21/52750-БТ.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року зазначений адміністративний позов задоволено частково.

Визнанно протиправними дії Державного науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру про відмову ОСОБА_1 в наданні копії висновку, що був складений за результатами службової перевірки відносно судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Кравченка Сергія за зверненням ОСОБА_1 та копії рішення Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України від 02.08.2022 за результатами звернення ОСОБА_1 .

Зобов`язано Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр надати ОСОБА_1 копію висновку, що був складений за результатами службової перевірки відносно судового експерта Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Кравченка Сергія за зверненням ОСОБА_1 та копію рішення Експертно-кваліфікаційної комісії МВС України від 02.08.2022 за результатами звернення ОСОБА_1 .

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державного науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру судові витрати з оплати судового збору в розмірі 496 грн 20 коп.

Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням суду першої інстанції в частині часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення судових витрат, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у вказаній частині, та прийняти нове, яким задовольнити в повному обсязі вимоги про стягнення судового збору та витрат на правничу допомогу.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції змінити, виходячи з наступного.

Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У даному випадку суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення суду першої інстанції та надає оцінку вимогам апеляційної скарги про дотримання судом першої інстанції норм матеріального права, в частині часткового задоволення вимог позивача щодо стягнення судових витрат про стягнення судового збору в повному розмірі 992,40 грн. та витрат на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн.

В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується сторонами.

Так, доводи апелянта зводяться до того, що судом першої інстанції не було належним чином обґрунтовано зменшення розміру витрат на правничу допомогу. Вміст рішення зводиться до цитування великої кількості законів та процесуальних норм, але не містить висновків щодо наданих доказів та обставин справи. На переконання позивача, судом першої інстанції було помилково вирішено, що послуги з консультацій, розробки стратегії та вивчення доказів не підлягають відшкодуванню, оскільки вони виконані в межах підготовки адвоката. Проте, ці послуги є невід`ємною частиною адвокатської діяльності, без яких неможливо було б забезпечити належний захист інтересів клієнта в суді.

Суд першої інстанції, під час розгляду питання про стягнення судових витрат судового збору та витрат на правничу допомогу дійшов висновку, що на користь позивача підлягають частковому стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Державного науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру судові витрати з оплати судового збору в розмірі 496 грн 20 коп.

В мотивувальній оскаржуваного рішення, судом першої інстанції також зазначено, що беручи до уваги заперечення відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про задоволення позивачу у відшкодуванні понесених ним на професійну правничу допомогу витрат частково в розмірі 2 000 грн.

Вказана сума у розмірі 2000 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів апеляційної інстанції частково погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частиною 2 статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частин 4, 5 статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, між ОСОБА_1 (клієнт) та АБ «Бабаджаняна Ганта» (Бюро) укладений договір про надання правничої допомоги від 16.09.2022 року. Відповідно до умов вказаного договору, Бюро прийняло на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах передбачених договором, зокрема, Бюро зобов`язалось надати консультації та скласти процесуальні документи (запити, позови) у справі за позовом клієнта до Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВМ України (Т 1 а.с. 12).

Згідно з п. 3.1. договору вартість послуг із надання правничої допомоги, згідно з цим договором складає 10 000 грн.

У детальному описі наданої правової допомоги за договором від 16.09.2022 року зазначено об`єм послуг з надання правничої допомоги з деталізацією кожного його виду із затраченим адвокатом часом та його вартістю (Т.1 а.с. 13).

Відповідно до квитанції №16/09/2022 від 19.09.2022 ОСОБА_1 сплатив АБ «Бабаджаняна Ганта» 10 000 грн. (Т. 1 а.с. 14).

Під час визначення розміру стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача, судом першої інстанції проаналізований складений детальний опис наданої правової допомоги та встановлено, що адвокатом надані наступні послуги:

- консультація - 2 год. - 2000 грн;

- розробка процесуальної стратегії при поданні позову - 2 год. - 2000 грн;

- вивчення поданих доказів - 1 год. - 2000 грн;

- складання позову - 2 год. - 4000 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що не підлягає задоволенню сума відшкодування таких послуг як: консультація - 2 год. - 2000 грн; розробка процесуальної стратегії при поданні позову - 2 год. - 2000 грн; вивчення поданих доказів - 1 год. - 2000 грн.

Вказані послуги надані адвокатом в межах власної оплатної діяльності та стосуються підготовки адвоката для можливості надання юридичних послуг позивачу, відповідно, сума у розмірі 2000 грн. є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у вказаній справі.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт, колегія суддів зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 13 травня 2021 року у справі №200/9888/19-а Верховний Суд уже виклав висновок щодо застосування статей 134, 139 КАС України в контексті ролі суду під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що: «Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною 7 цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини 6 статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що відповідач, як особа, яка заперечує зазначений позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат, керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19».

Як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, що розгляд даної справи здійснюється АБ «Бабаджаняна Ганта», починаючи з 2022 року в різних судових інстанціях.

У відзиві на позовну заяву відповідач просив відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн., з огляду на не підтвердження понесених витрат заявником, урахувавши критерії співмірності та розумності їх розміру.

Також, в клопотанні від 20.05.2024 ДНДЕКЦ просило зменшити розмір судових витрат, виклавши аналогічні посилання.

Щодо посилань відповідача на те, що позивач ОСОБА_1. є керівником адвокатського бюро, реклама діяльності якого широко розповсюджена в мережі Інтернет, що бюро позивача є відправником скарг на дії відповідача та те, що підписантом електронних документів з накладенням ЕЦП є також бюро ОСОБА_1., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки не відносяться до предмету спору, а відповідач не є апелянтом по справі.

Своєю чергою, з урахуванням складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг (виконаних робіт) та витраченого часу на це, та значення справи для позивача, апеляційний суд уважає заявлені позивачем до відшкодування витрати в розмірі 10 000 грн. співмірними.

Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в даному випадку відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу в розмірі 10000, 00 грн., оскільки представником позивача в детальному описі надання правової допомоги за договором б/н від 16.09.2022 року міститься перелік робіт, який є безумовними функціями адвоката, зокрема консультація - 2 год., розробка процесуальної стратегії при поданні позову - 2 год., вивчення поданих доказів - 1 год. та складання позову - 2 год. (Т.1 а.с.13).

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення витрат в розмірі 2 000 грн. та відсутності підстав для стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., які є співмірними для даної справи та виконаним адвокатом обсягом робіт.

Відповідно до п. 2 ч. 5 КАС України у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, розподіл судових витрат.

Разом з тим, резолютивна частина Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року не містить розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 грн., що є порушенням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Колегія суддів дійшла зазначає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення дійшов помилкового висновку про часткове відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 2000, 00 грн., оскільки розмір судових витрат 10 000,00 грн. є співмірним з предметом та складністю даної справи.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що в частині відшкодування витрат на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн. апеляційна скарга ОСОБА_1 є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції зміні у вказаній частині.

Щодо вимог апеляційної скарги про стягнення на користь позивача судового збору в розмірі 992,40 грн., колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що вони є безпідставними та не підлягають задоволенню, оскільки судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , що не оскаржується останнім в межах розгляду поданої апеляційної скарги, відповідно часткове повернення судового збору в розмірі 496,20 грн. є законним та відповідає ч. 3 ст. 139 КАС України, яка передбачає, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду.

У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року).

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч. 1 ст. 6 КАС України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що в даному випадку апеляційна скарга ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн., є частково обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що оскаржуване рішення в частині розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу прийнято судом першої інстанції з порушення норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає зміні у вказаній частині.

У зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним рішення суду першої інстанції змінити в частині витрат на професійну правничу допомогу, якою задовольнити вимоги позивача про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000, 00 грн. шляхом їх стягнення за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Державного науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру на користь ОСОБА_1 .

Щодо клопотання заявленого ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу в розмірі по 2000,00 грн. за участь в апеляційній інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, між ОСОБА_1 та АБ «Бабаджаняна Ганта» укладено додаткову угоду №2 від 04.07.2023 до договору про надання правничої допомоги від 16.09.2022 року про надання послуг з консультації та складення апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі №757/29540/22-ц.

На підтвердження судових витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги, додано копію детального опису наданої правової допомоги за договором від 16.09.2022 року, в якому зазначено вид та зміст правничої (правової) допомоги в суді першої інстанції, а саме: складання відзиву на апеляційну скаргу 2000,00 грн.

У свою чергу, квитанція № 05/07/2024 містить сплату ОСОБА_1 2000,00 грн., на підставі: договору про надання правничої допомоги б/н від 16.09.2022 року та додаткової угоди №2 від 04.07.2024.

Дослідивши вищевказані докази, апеляційну скаргу, яка підписана та подана особисто позивачем ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що позивачем не доведено понесені витрати за участь в апеляційній інстанції, в розмірі по 2000,00 грн., з огляду на розбіжності, які містяться в поданих документах, а саме:

- відсутність належних доказів складення та подачі апеляційної скарги саме АБ «Бабаджаняна Ганта»;

- укладення додаткової угоди №2 від 04.07.2023, в якій чітко зазначено про надання послуг з консультації та складення апеляційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі №757/29540/22-ц, яке станом на 04.07.2023 не існувало, а про його існування в майбутньому саме 20 червня 2024 року не могло бути відомо ані позивачу, ані його представнику;

- детальний опис наданої правової допомоги за договором від 16.09.2022 року, в якому зазначено вид та зміст правничої (правової) допомоги в суді першої інстанції, натомість розгляд справи відбувається в суді апеляційній інстанції;

- вид та зміст правничої (правової) допомоги: складання відзиву на апеляційну скаргу, у свою чергу ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу на рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року у справі №757/29540/22-ц.

З огляду на зазначені вище обставини, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку, що клопотання заявлене ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про стягнення з відповідача понесених витрат на правничу допомогу в розмірі по 2000,00 грн. не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності.

Керуючись ст.ст. 242, 257, 260, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, Шостий апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року змінити в частині розподілу судових витрат.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державного науково-дослідницького експертно-криміналістичного центру МВС України (ЄДРПОУ 25574630) витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок).

В іншій частині Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: М.І. Кобаль

Судді: Н.П. Бужак

Ю.К. Черпак

Повний текст виготовлено 16.01.2025 року