Рішення

від 25.09.2023 по справі 352/2324/17

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 352/2324/17

Провадження № 2/344/545/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої Кіндратишин Л.Р.,

за участю секретаря судового засідання Литвин Х.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Тиніва І.Д.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Говзана М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду у м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог : Органу опіки та піклування Тисменицької районної державної адміністрації, Служби у справах дітей Тисменицької міської ради, Служби у справах дітей Єзупільської селищної ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю, відібрання дитини від батька, повернення її матері,-

В С Т А Н О В И В :

15.12.2017 позивач звернулась до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області з позовом до відповідача, в якому просить суд : визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; відібрати малолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від батька - ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 ; повернути дитину матері ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , рішення суду допустити до негайного виконання (том 1 а.с.1-5).

В обґрунтування позову зазначено, що позивач перебувала у фактичних шлюбних відносинах з відповідачем - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась їхня спільна дитина - ОСОБА_3 .

Перебіг першої вагітності був складним, перед пологами позивач два тижні перебувала в міському пологовому будинку. Після народження у доньки було діагностовано збільшення правих відділів серця. Рекомендовано подальше обстеження через 3 місяці в умовах ОДКЛ. Вподальшому відповідач почав поводитись по відношенню до позивачки агресивно, міг кричати, звинувачуючи, що донька має кардіопатологію. Конфліктні відносини, які склались між нею та відповідачем, є небажанням останнього виправлятись і розуміти сутність проблем, які виникають, нездатність відповідача підтримувати нормальну атмосферу у сім`ї, піклуватись про побудову сімейних відносин з іншими членами сім`ї та родичами, на почуттях взаємної любові, поваги та дружби, взаємодопомоги, призвели до погіршення зі сторони психологічної сфери стану її здоров`я. Таке відбулось приблизно на другий місяць після пологів. Позивач стала тривожною, неспокійною, нічого не могла робити, весь час переживала за стан дитини, боялась втратити доньку.

25.04.2017 позивач звернулась за наданням медичної допомоги до ОПНЛ №3 в м. Івано-Франківськ. На стаціонарному лікуванні перебувала до 02.06.2017 з діагнозом важкі психічні та поведінкові розлади, пов`язані з післяпологовим періодом, депресивно-параноїдний синдром. Пройшовши лікування від післяродової депресії, позивача було виписано додому. Звертає увагу суду, що до даної події вона ніколи не перебувала на лікуванні у психіатричних закладах та на обліку з приводу психіатричних захворювань.

Проте, після виписки з медичного закладу, повернутися по місцю проживання в будинок відповідача не змогла, так як з часу звернення за медичною допомогою та до сьогоднішнього дня ОСОБА_2 не допускає її до будинку, не дає можливості бавитися та спілкуватися з дитиною.

Позивач постійно приїжджає по місцю проживання відповідача з вимогою надати їй можливість приймати участь у вихованні дитини, проте такий не надає можливість побачити доньку. Декілька разів відповідач намагався їй спричинити тілесні ушкодження. Внаслідок чого вона викликала працівників поліції, голову сільської ради с. Побережжя, для залагодження конфліктної ситуації, проте і надалі чиняться перешкоди у реалізації її прав.

У відповідності до висновку ЛКК Тисменицької міської лікарні від 14.08.2017 за №933, позивач практично здорова, з боку психологічної сфери патології не виявлено. За станом здоров`я протипоказань за доглядом дитини - не виявлено. Згідно з актом обстеження житлово-побутових умов від 19.07.2017 умови проживання у неї задовільні.

22.08.2017 рішенням комісії з питань захисту прав дитини при Тисменицькій РДА в Івано-Франківській області вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , з матір`ю ОСОБА_1 .

Станом на момент звернення з позовом ОСОБА_1 перебуває у декретній відпустці та має можливість постійно цілодобово займатися дитиною. Натомість відповідач поклав обов`язок по піклуванню за донькою на свою матір, позбавивши її права бути матір`ю дитини ( а.с. 32-35).

14.02.2018 - відповідачем подано відзив на позов (т. 1 а.с. 50). В обґрунтування такого зазначено, що відповідач з позивачкою почали проживати задовго до народження дитини. Протягом вказаного часу, він рідко перебував вдома у зв`язку з тогочасним характером роботи. Це стало причиною того, що він не помітив будь-яких психологічних відхилень в позивачки. Після народження дитини, психічний стан ОСОБА_4 погіршився. Тоді вона проживала за його місцем проживання. Позивач не слідкувала за дитиною, не годувала її, не пеленала. Цими обов`язками займалась його матір ОСОБА_5 . Згодом він дізнався, що під час вагітності позивач вживала різні антидепресанти, що могло стати причиною утворення патології серця у дочки ОСОБА_6 . З будинку не виганяв позивачку.

25.04.2017 за згодою позивачки, відповідач відвіз останню на лікування до Івано-Франківської обласної психоневрологічної лікарні №3. Позивач перебувала на лікуванні по 02.06.2017 з діагнозом : важкі психічні та поведінкові розлади, пов`язані з післяпологовим депресивно -параноїдним синдромом.

Після завершення лікування, позивач не забажала повертатись додому, до своєї дитини, тобто за місцем проживання доньки ОСОБА_6 .

Не відповідає дійсності й та обставина, що він спричинив позивачці тілесні ушкодження. Позивач намагається оговорити його, видумуючи різні не підтвердженні обставини.

Звертає увагу, що донька від народження мала тяжкі захворювання, що підтверджується довідками.

Лише він особисто приклав всіх зусиль для того, щоб дитину витягнути з тяжкого стану, що змушувало його як день, так і ніч присвятити себе дитині, оплачував вартісне лікування. Напротязі року він довів, що може самостійно відповідально і належним чином забезпечити нормальні умови проживання доньки, доглянути її. При цьому, він офіційного доходу немає, однак неофіційні заробітки із ремонту автомобілів та будинків, дають можливість належним чином забезпечити себе та дочку всім необхідним. Дана робота дає йому безліч вільного часу, який він повністю витрачає на дитину.

Щодо твердження позивачки про те, що він ставить під загрозу життя дитини, не дає робити щеплення, не заслуговує на увагу. Адже, згідно довідки №65 від 21.08.2017, виданої Ганусівською лікарською амбулаторією, в дочки ОСОБА_6 є церебральні кисти. Вказана обставина, виключає можливість робити щеплення протягом трьох років.

Щодо висновку комісії з питань захисту дітей, то таким не враховано умови проживання обох батьків, не враховано те, яким чином проводився догляд за дитиною з моменту її народження, хто його проводив та проводить по даний час.

Не взято до уваги, що ОСОБА_7 , який проживає з позивачкою, і є її братом, перебуває на обліку в Івано-Франківському наркологічному диспансері. Тому проживання дитини наодинці з такими загрозами, які зможуть нести, як ОСОБА_7 так і психічний стан позивачки, є недопустимими.

Разом з тим, самою позивачкою не заперечується, що постійним місцем проживання дитини з моменту її народження є житловий будинок АДРЕСА_2 , тобто за місцем проживання батька ( а.с. 50-55 т.1).

22.02.2018 позивачем подано відповідь на відзив, де зокрема зазначено, що дійсно позивач перенесла важкі психічні та поведінкові розлади, пов`язані з післяпологовим періодом. Проте, на момент огляду розладів психіки та поведінки у неї немає. А тому, вона не може становити загрозу життя та здоров`я дитини, яку у неї силоміць забрав відповідач.

ОСОБА_7 , який є братом, разом з позивачкою не проживає, так як має свою сім`ю, дружину та двоє дітей, проживає у с. Вікняни Тлумацького району. Перебування на обліку з приводну наркотичної залежності брата, є надуманими, нічим не підтвердженими.

Доводи відповідача, що ним витрачались значні кошти на лікування доньки також нічим не підтверджені.

Картку дитини, яка була оформлена для дитини ім`я позивачки, відповідач присвоїв собі та використовував дитячі кошти на власні потреби ( а.с. 94-95 т.1).

12.03.2018 надійшло заперечення від представника відповідача ( а.с. 132-135 т.1). В обґрунтування такого зазначено, що належних доказів того факту, що брат позивачки не проживає по АДРЕСА_1 , не надано, зокрема з яких вихідних даних посадові особи органу місцевого самоврядування прийшли до переконання, що така особа є зареєстрованою, але фактично не проживає. При обстежені умов проживання позивачки, комісією було задокументовано те, що її брат фактично проживає з нею.

Проживаючи тривалий час з позивачкою, відповідачу було відомо багато моментів із життя позивачки та її сім`ї. Тому він знає, що брат позивачки зловживав спиртними напоями та перебуває на лікуванні в Івано-Франківському обласному наркологічному диспансері.

Разом з тим, від самого народження дитина не харчується грудним молоком, а виключно сумішами, що є дороговартісним та затратним. Крім цього, дитина потребує одягу, медикаментів, вітамінів.

20.08.2018 - адвокатом позивача подано додаткові пояснення. Після проходження позивачкою лікування у медичному закладі, їхня малолітня донька залишилась проживати разом з позивачкою та її матір`ю. Дитина перебувала виключно на її утримані, 06.06.2017 до її будинку приїхав відповідач, де проживав разом з нею протягом тижня. Після чого, під приводом необхідності обстеження стану здоров`я дитини, забрав ОСОБА_6 , пообіцявши привести з лікарні до позивачки, проте умисно протиправно змінив її місце проживання, до матері не повернув ( в своїх поясненнях, які відповідач давав в судовому засіданні, підтвердив дані факти). З цього часу вона доньки не бачила. Проте обов`язки по догляду за дитиною фактично виконує його мати, бабуся ОСОБА_6 , яка також відмовилась добровільно віддавати дитину матері. При спробі побачити дитину, мати відповідача нанесла ОСОБА_1 легкі тілесні ушкодження, за наслідками чого їй було повідомлено про підозру у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України.

Добровільно повернути дитину відповідач відмовляється. Їй з відповідачем не вдається добровільно дійти згоди щодо місця проживання їхньої малолітньої дитини ( а.с. 240-242).

ОСОБА_1 не згідна з тим, щоб донька проживала з відповідачем та наполягає на визначені місця проживання доньки разом з нею. Вважає, що у такому віці донька потребує виключно материнського піклування та догляду, вона має змогу забезпечити її всім необхідним, постійно слідкувати за станом здоров`я дитини, її розвитком та піклуватися про неї. Позивачка має стабільну роботу, отримує дохід, забезпечена власним житлом проживаючи з матір`ю.

З народження дитини почалось стрімке погіршення їхніх стосунків з відповідачем. Відповідач сам жодного разу не залишався з дитиною, фактично перекладаючи свої обов`язки на свою матір, оскільки працює неофіційним перевізником та працевлаштовує людей за кордоном на роботу, що потребує постійних виїздів за межі країни. Дитина відповідачу не потрібна, єдиною метою є деморалізувати позивачку, забравши від неї дитину, не сплачувати аліменти та стягнути їх з позивачки. Крім того, відповідач та члени його родини мають схильність до агресивної поведінки, що може негативно позначитись на вихованні дитини.

Вважає, що відповідач самовільно без згоди позивача змінив місце поживання дитини, а тому вимоги про відібрання дитини є законними.

24.04.2019 - рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області позов задоволено (том 2 а.с.114-115,116-127).

07.05.2019 - відповідачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення негайного виконання рішення (а.с. 139-141).

08.05.2019 - ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду у задоволені заяви відповідача ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено. ( а.с. 153-154 т.2).

20.06.2019 - постановою Івано-Франківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення (том 2 а.с.210, 211-215).

09.09.2019 - ухвалою Верховного Суду задоволено заяву відповідача - зупинено виконання рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області ( а.с.46-48).

30.10.2019 постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 24.04.2019 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20.06.2019 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Зокрема з тих підстав, що не з`ясовано адресу попереднього місця проживання дитини та того хто з батьків створює найкращі умови для розвитку та виховання дитини. Суди попередніх інстанцій виходили із принципу 6 Декларацій прав дитини, а мали виходити якнайкращих інтересів дитини; не встановили, чи буде визначення місця проживання дитини з батьком суперечити правам та інтересам дитини, якщо так, то яким чином; не з`ясували через відповідні органи та за участю психолога прихильність чи схильність ( з огляду на вік ) дитини до кожного з батьків, чи отримує дитина належне лікування, та чи звертався батько протягом часу, коли дитина проживає з ним, до лікарів щодо стану її здоров`я, чи відвідує дитина ясла/дитячий садок, розвиваючі гуртки за місцем її проживання, чи має прив`язаність до членів сім`ї батька, з якими проживає, хто фактично займається вихованням дитини, який психологічний зв`язок між дитиною та батьками (том 3 а.с.79-87).

26.12.2019- ухвалою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (том 3 а.с.91-92).

13.02.2020 - відповідачем подано відзив на позовну заяву, у позові просив відмовити. Окрім викладеного, у раніше поданому відзиві, зокрема зазначив, що позивач приховувала від нього дійсний стан свого здоров`я. разом з тим, він повністю займається лікуванням дитини, матеріальних забезпеченням ( а.с. 109-114 т. 3).

10.12.2020 - позивачем заявлено відвід головуючому ( а.с. 182 т.3).

10.12.2020 - ухвалою суду заяву про відвід задоволено ( а.с. 185-186).

16.12.2020 - справу прийнято до провадження (том 3 а.с.190-191).

09.06.2022 - відповідно до п.2 ч.1 ст. 31 ЦПК України на підставі розпорядження голови Тисменицького районного суду Івано-Франківської області справу передано на розгляд Івано-Франківському міському суду Івано-Франківської області.

16.06.2022 - справа надійшла до Івано-Франківського міського суду та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана головуючій Кіндратишин Л.Р.

17.06.2022 - прийнято до розгляду вказану позовну заяву, призначено підготовче засідання (том 5 а.с. 90).

26.09.2022 - закрито підготовче провадження у вказаній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (том 5 а.с.146-147).

Ухвалою суду від 09.11.2022 зобов`язано Службу у справах дітей Єзупільської селищної ради надати письмовий висновок щодо визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 (том 5 а.с.171-172).

17.01.2023 від Служби у справах дітей Єзупільської селищної ради до суду надійшов висновок органу опіки та піклування про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 (том 5 а.с.202- 207).

24.03.2023 - надійшло клопотання представника позивача - адвоката Тиніва І.Д. про призначення судової психологічної експертизи ( а.с. 15-17 т.6).

27.03.2023 ухвалою суду призначено судову психологічну експертизу стосовно ставлення дитини до батьків, зв`язку дитини та батьків, провадження у справі зупинено.

26.06.2023 до суду надійшов висновок експерта №СЕ-19/114-23/7650-ПС від 20.06.2023 за результатами проведення судової психологічної експертизи у цивільній справі № 352/2324/17.

28.06.2023 ухвалою суду поновлено провадження у справі.

У вступному слові позивач та її представник позовні вимоги підтримали. Просили позов задоволити. Позивач додала, що як вагітність, так і пологи були дуже важкі, з цього приводу вона дуже переживала. Під час пологів ОСОБА_8 не було, так як він перебував на роботі в Польщі. Тиждень після пологів вона з дитиною перебували у лікарні. Дитина була здорова. Спершу їй ніхто не говорив, що під час пологів, коли дитину витягували, утворилась гематома. Вподальшому ОСОБА_9 та його мати звинувачували, що вона народила хвору дитину, дозволила дати укол БЦЖ, що спричинило, зі слів бабусі, ДЦП. Після виписки з лікарні, ОСОБА_9 забрав її та дитину, до себе додому. Створював конфлікти з приводу, на його думку, неналежного догляду за дитиною. Фактично відповідач та його матір довели її до такого, що вона боялась взяти дитину на руки, готувати для дитини. Після чого, ОСОБА_9 відвіз ОСОБА_1 до лікарні, яку обрав самостійно без врахування її думки. Відповідачу та його матері, потрібна була лише дитина. Вони не цікавилися станом здоров`я ОСОБА_1 . Лише один раз ОСОБА_9 відвідав її. При зустрічі з психологом, ОСОБА_9 цікавило лише, чи може вона виховувати дитину. Психолог повідомив, що ОСОБА_9 настільки агресивна людина, якщо ОСОБА_4 повернеться у ту саму ситуацію, то може й надалі бути хворою.

Після виписки з лікарні, у червні 2018 році, відповідач разом з матір`ю приїхали до ОСОБА_4 у с. Вільшаницю, і звинувачували у тому, що вона народила хвору дитину. При цьому, мати ОСОБА_2 била її маму. Любомир повідомив, що більше жити з нею не буде. Через тиждень часу на її прохання ОСОБА_10 привіз дитину. Однак, його ставлення до ОСОБА_1 ще більше погіршилось, такий продовжував звинувачувати її у неналежному догляді за дитиною. На її думку, дитину він привіз лише для того щоб здобути виписку дитини з лікарні. Коли таку знайшов, під приводом дня народження своєї матері, повернувся до себе додому. Після чого повідомив, що дитині потрібно на огляд. І таку відвезе він сам. Можливості поїхати разом не дав.

З нею не узгоджувалось реєстрація місця проживання доньки. Відповідач разом з своєю матір`ю зареєстрували дитину за своїм місцем проживання, без згоди ОСОБА_1 .

Всі спроби забрати дитину супроводжувались конфліктами. Бувало таке, що ОСОБА_9 та його мати застосовували до неї та її матері фізичну силу. За останнім фактом вона звернулась до поліції, однак справу закрили за строками давності притягнення до кримінальної відповідальності.

ОСОБА_9 та його мати негативно налаштовують дитину проти неї, зокрема такі конфліктні ситуації бували при дитині. Врезультаті дитина говорить, щоб вона ( ОСОБА_4 ) йшла геть.

Всі побачення з дитиною за місцем проживання відповідача неможливі, так як такі вподальшому будуть супроводжуватися скандалами. Тому вона має намір бачитись з дитиною у м. Івано-Франківську, де інде.

Відповідач до часу вагітності був зовсім іншою людиною, як і його матір. Офіційно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неодружені. При цьому, святкували шлюб у жовтні 2016 року. Саме під час вагітності ставлення ОСОБА_9 дуже змінилось. Так як у неї були загрози викидню, ОСОБА_9 був дуже нервовий.

Після того як суд ухвалив рішення не на користь відповідача, такий звертався на телебачення, маючи намір висвітлити її ( позивача) у негативному світлі, однак зйомки телепередачі не були завершені у зв`язку з поведінкою відповідача. Він не привіз дитину, повідомивши, що вона хвора.

Вважає, що відповідач зареєстрував народження дитини без її дозволу, як і вказав себе батьком дитини, а також визначив прізвище дитини - ОСОБА_11 .

Відповідач та його представник просили у позові відмовити, зокрема з мотивів, що викладені у відзиві. Дали пояснення, що дитина протягом останніх шести років проживає з батьком, і немає необхідності змінювати її сталий соціальний зв`язок. Будь-яких доказів, які б підтверджували, що батько негативно впливає на дитину, чи тих, які б вказували, що дитині слід змінити місце проживання дитини, немає.

Відповідач має періодичні мінливі доходи ( 20 000 -25 000 грн.) в місяць, на даний час у нього вільний робочий графік, працює монтажником.

Відповідач, зокрема пояснив, що позивач є його колишньою співмешканкою, яка через півтори місяці після народження дитини, залишила її. Після закінчення лікування у психіатричній лікарні, він разом з дитиною приїхав до ОСОБА_4 та проживав там певний період часу. Дитині було встановлено діагноз - церебральні кісти правої сторони, однак спершу ОСОБА_4 приховала такі документи. Коли він це виявив, ОСОБА_4 сказала, щоб він брав дитину на виховання, бо вона не має можливості займатися нею, так як їй потрібно приймати таблетки. Мати позивачки була такої ж думки. Він забрав дитину, вилікував і виховав її. Щодо побачень дитини, які встановлені рішенням суду, він не заперечує. Однак, позивач їх не дотримується, а також приходить у невстановлений час. Вперше мати з`явилася до дитини в червні 2022 року. Окрім того, що сплачує аліменти, жодної участі в вихованні та лікуванні дитини не приймає.

Дитина забезпечена всім, у неї є друзі. Дитина не знає ОСОБА_4 , він не уявляє як можна просто віддати дитину, яка з народження проживає разом з ним. Після відвідин ОСОБА_4 дитина почувається недобре. Після проведення експертизи у справі, в дитини погіршилось здоров`я. Вони були змушені звернутися до лікаря.

На даний час дитина матір не сприймає. Він дитині розповідав, що у неї є мати і її звати ОСОБА_12 . Дитина чує, що він, та оточуючі (сестра та її чоловік) називають бабусю ОСОБА_6 мамою, тому і інколи сама бабусю кличе - мамою.

За шість років він працював як офіційно, так і неофіційно, в день з дитиною залишалась бабуся ( його матір).

Дитина здорова, відповідач повністю займається нею, вчить писати, рахувати. Донька спілкується з сусідськими дітьми.

У жовтні 2016 році, коли ОСОБА_4 була вагітна, проживала у своєї матері,побачив, що веде себе не так. Тоді вона йому повідомила, що хворіє психічним розладом.

Станом на 01.09.2023 ОСОБА_6 пішла до школи, в перший клас.

Він позивачу не чинить перешкод у спілкуванні з дитиною.

Представник служби у справах дітей Тисменицької міської ради вважала за доцільне визначити місце проживання дитини з матір`ю, оскільки з червня 2018 року мати вчиняє дії щоб мати змогу бачитись з дитиною. Разом з тим, зважаючи на вік дитини, те, що вона проживає з батьком та бабусею, їхня думка має значення для дитини. Відомо, що рішення суду про визначення часу зустрічей матері з дитиною не виконується. Спроби намагання матері побачитись з дитиною супроводжуються конфліктами, що відомо зі слів. Для повноцінного розвитку дитини потрібен і батько і мати. І відомо, що вони обоє намагаються забезпечити дитину, однак, те, що ОСОБА_9 не допускає ОСОБА_4 до дитини є неприпустимим. З 2020 року їхня служба спостереження за дитиною не веде.

Вподальшому представники третіх осіб не з`явилися, подавши заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Вислухавши вступне слово сторін, розглянувши матеріали цивільної справи, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , виданого повторно 19.07.2017 виконавчим комітетом Поберезької сільської ради Тисменицького району - ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_3 , про що 16.03.2017 складено актовий запис №3. Батьками дитини вказані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , які є сторонами по справі ( а.с. 24 т.1, т.1 а.с. 168).

Сторони по справі до часу народження дитини з середини 2016 року знаходилися у фактичних шлюбних відносинах, без реєстрації шлюбу.

Згідно з випискою із медичної картки стаціонарного хворого обласної психо-неврологічної лікарні №3, м. Івано-Франківська від 02.08.2017 за № 6029, перебувала на лікуванні з 25.04.2017 по 02.06.2017 з діагнозом : важкі психічні та поведінкові розлади, пов`язані з післяпологовим депресивно - параноїдним синдромом. Зокрема, у такій виписці зазначено, що ОСОБА_1 « на даний час проживає з чоловіком, дитиною та свекрухою» ( т.1 а.с. 59).

Відповідно до заяви від 19.07.2017 ОСОБА_1 звертається до в.о. начальника служби у справах дітей Тисменицької РДА з проханням розглянути питання про визначення місця проживання доньки, так як ОСОБА_2 забрав дитину та перешкоджає їй брати участь у вихованні дитини ( а.с. 169 т.1).

За висновком ЛКК ПК від 14.08.2017 №933 ОСОБА_1 практично здорова, з боку псих. сфери патологій не виявлено. За станом здоров`я на даний час протипоказань з доглядом дитини не виявлено ( а.с. 171 т.1).

Згідно з консультаційним висновком спеціаліста від 02.02.2018 Обласної психо-неврологічної лікарні №3 за №950, м. Івано-Франківська - ОСОБА_1 перенесла важкі психічні та поведінкові розлади, пов`язані з післяпологовим періодом, депресивно -параноїдний синдром. На момент огляду розладів психіки немає. Після виписки два рази була на прийомі у районного психіатра, отримувала лікування, пізніше настав стан ремісії ( а.с. 102 т.1).

Відповідачем надано ряд документів, які свідчать про проведені обстеження ОСОБА_3 за період 2017 року ( а.с. 60-86, 115-119 т.1, а.с. 193-198 т.2).

19.02.2018 згідно з відповіддю Департаменту охорони здоров`я Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 19.02.2018, що адресована Департаменту соціальної політики, дитина ОСОБА_3 знаходиться на обліку в Ганусівській лікарській амбулаторії ЗПСМ. Останній огляд дитини проведений 25.05.2017. Надалі ОСОБА_2 , батько дитини, категорично відмовляється від профоглядів, вакцинації дитини, ігнорував дзвінки медичних працівників ( а.с. 163 т.1).

Разом з тим, згідно з довідкою, що видана ОСОБА_2 , дитина ОСОБА_3 знаходиться на спостережені у лікаря Ганусівської л/а з відповідним діагнозом( церебральні кисти, синдром рухових розладів, внаслідок перинатального ураження ( а.с. 65 т.1- довідка від серпня 2017 №65).

Згідно з випискою із медичної картки амбулаторного хворого від 21.05.2019, виданої Ямницькою лікарської амбулаторією ОСОБА_13 , домашня адреса АДРЕСА_2 , рекомендовано спостереження в невролога, гастроентеролога, сімейного лікаря, вітаміни, масаж, санаторно-курортне лікування ( а.с. 194-198, т. 2).

Відповідно до рішення №04-17/02-23 від 22.08.2017 засідання комісії з питань захисту прав дитини Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 22.08.2017, вирішено за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_1 ( а.с. 92-93 т.1), про що також надано відповідний висновок від 21.07.2017 №161/01-17 ( а.с. 167. 1).

Згідно з висновком органу опіки та піклування Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області від 06.08.2020 за №206, що прийнято за зверненням сторони відповідача, вирішено за доцільне залишити без змін рішення комісії з питань захисту прав дитини від 22.08.2017 №04-17/02-23, щодо місця проживання малолітньої ОСОБА_2 ( а.с. 160-163 т.3).

Таке рішення обґрунтовано актом обстеження матеріально-побутових умов від 19.07.2018, за яким сім`я у складі : ОСОБА_1 , ОСОБА_14 (матері заявниці), ОСОБА_7 ( брата), ОСОБА_15 ( дядька) проживають у задовільних умовах ( а.с.175, 176 т.1). Також враховано відсутність виняткових обставин за яких дитина може бути розлучена з матір`ю.

18.03.2021 службою у справах дітей Тисменицької міської ради 18.03.2021 було складено акт обстеження житлових умов ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 , за яким встановлено, що створено всі необхідні умови для проживання та розвитку дитини. Облаштовано місце для сну та ігор ( а.с. 247-248 т.3).

Відповідно до експертного висновку стосовно спостереження за бесідою із дитиною вих. №2 від 20.07.2021 ГО « Центр психічного здоров`я та реабілітації - Софія», що складений у присутності бабусі дитини, прихильність до батька встановити не вдалось, оскільки такий не має для цього часу і бажання, мотивуючи зайнятістю у роботі. Матір дитини не було запрошено брати участь у бесіді, оскільки зі слів начальника служби у справах дітей, її присутність призвела до ймовірних конфліктів з особами, які доглядають дитину. На більшість поставлених запитань дитині відповідала «бабуся-мамуся». Спонтанної розмови дитини було дуже мало, оскільки вона часто відповідала завченими фразами. Уся розмова про матір дитини відбувалась за відсутності дитини. Бабуся таке мотивувала збереженням психіки дитини. Розмова відбувалась біля воріт, на подвір`я комісії не допускали. При цьому, дитина є комунікативно розвинуто добре, проявляє жвавий інтерес до співбесідників, радісна. Разом з тим, за таким висновком надано рекомендації, оскільки було припущено, що дитина плутається у соціальних ролях матері та бабусі, а це згодом у колі її ровесників призведе до ймовірного психологічного травмування, рекомендують поступове відновлення стосунків дитини та рідної матері. Зважаючи на конфліктність стосунків матері та батька, рекомендовано відвідування незалежного психолога кожного з батьків разом з дитиною з метою корекції дитячо-батьківських стосунків; роботу психолога з бабусею ОСОБА_16 з метою полегшення переживань щодо тимчасового дистанціювання у стосунках з онукою на період спілкування матері та дитини ( а.с. 39-40 т. 4)

Вподальшому висновком органу опіки та піклування, що затверджений виконавчим комітетом Єзупільської селищної ради Івано-Франківського району 27.12.2022, вирішено за доцільне визначити місце проживання ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_2 , при умові безперешкодної участі матері ОСОБА_1 у вихованні своєї доньки у дні, встановлені рішенням Тисменицького районного суду від 27.10.2021 ( а.с. 203-207 т. 5).

Згідно з довідкою КНП « Центр первинної медико -санітарної допомоги» Ямницької сільської ради від 02.08.2023, ОСОБА_3 зроблено ряд вакцин ( а.с. 103-104 т. 6).

Відповідно до довідки учня загальноосвітнього навчального закладу про результати обов`язкового медичного профілактичного огляду, що видана 30.06.2023 ОСОБА_3 , що проживає по АДРЕСА_2 та вступає до Поберезького ліцею в 1 клас, група здоров`я ІІ, надано висновок про спостереження офтальмолога, невропатолога ( а.с. 105, т. 6).

Згідно з довідкою від 28.07.2023 №84/01-16/27 Поберезького ліцею Єзупільської селищної ради Івано-Франківського району, ОСОБА_3 з 01.06.2023 зарахована до 1 класу Поберезького ліцею Єзупільської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області ( а.с. 106 т. 6).

Згідно з випискою з медичної картки амбулаторного хворого КНП « Центр первинної медико -санітарної допомоги» Ямницької сільської ради від 09.08.2023 у ОСОБА_3 , скарги у останньої з`явились після 29.05.2023, внаслідок психоемоційного стресу ( у зв`язку з сімейними обставинами зі слів бабусі), рекомендовано уникати стресів ( а.с. 107- 109 т. 6). Згідно з випискою від 30.08.2023 повний діагноз ОСОБА_3 - здорова. На даний час дитина почуває себе добре, активна комунікабельна. У зв`язку з сімейними обставинами, іноді буває стурбована, знервована погано спить. Рекомендації - уникати надмірних психоемоційних навантажень ( а.с. 140 т.6).

Поряд з цим, згідно з характеристикою, що видана виконкомом Вільшаницької сільської ради Тисменицького району Івано-Франківської області від 19.07.2017 №149, ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується позитивно ( а.с. 177 т.1).

Відповідно до характеристики Івано-Франківського обласного управління АТ ДОБ від 17.03.2021 за №108-28-17, ОСОБА_1 працює на посаді контролера касира служби касових операцій ТВБВ №1008/0615, м. Івано-Франківськ з 24.02.2020, а в системі Ощадного банку з 22.09.2008, та проявила себе з позитивної сторони ( а.с. 21 -22,т.4).

Згідно з висновком судово-психіатричного експерта №06-К від 20.03.2019, Комунального закладу ЛОР ЛОКПЛ, що наданий за ухвалою суду про призначення експертизи, ОСОБА_1 перенесла тимчасовий медичний тяжкий психічний розлад у вигляді важких психічних та поведінкових розладів, пов`язаних з післяпологовим періодом, з приводу якого перебувала на стаціонарному лікуванні з 25.04.2017 по 02.06.2017 ( медична карта стаціонарного хворого №1260/17). На час виписки із стаціонару повністю вийшла з хворобливого стану. На даний час ОСОБА_1 психічною хворобою не страждає. Отже може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, брати участь у вихованні дитини. Психічний стан ОСОБА_1 не становить загрози для життя чи здоров`я під експертної та інших осіб ( а.с. 103-107 т. 2).

Разом з тим, як встановлено, між сторонами існує конфлікт, зокрема пов`язаний із можливістю ОСОБА_1 брати участь у вихованні та спілкуванні як матері з дитиною ОСОБА_6 ( а.с. 179, 185 т.1- заяви ОСОБА_1 ,), що також підтверджується рішенням Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 27.10.2021 у справі №352/506/20, яке набрало законно сили 23.02.2022 за результатами апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вказаним рішенням суду - позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування Тисменицької районної державної адміністрації Івано-Франківської області, служби у справах дітей Тисменицької міської ради та Єзупільської селищної ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способу участі у її вихованні задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 не чинити перешкоди у спілкуванні ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Визначено спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкування з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перший місяць після набрання судовим рішенням законної сили у формі зустрічей в першу та третю суботу місяця з 10:00 години до 18:00 години та другу і четверту неділю місяця з 10:00 години до 18:00 години в присутності батька ОСОБА_2 . В подальшому, після закінчення першого місяця після набрання судовим рішенням законної сили, визначити спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкування з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у формі зустрічей в першу та третю суботу місяця з 10:00 години до 18:00 години та другу і четверту неділю місяця з 10:00 години до 18:00 години.

Рішенням суду у справі №352/506/20 встановлено, що «В той же час суд враховує, що внаслідок того, що між сторонами склалися неприязні стосунки, відповідач не надає протягом тривалого часу можливості позивачеві спілкуватися з дитиною, через що ОСОБА_6 повноцінно не сприймає позивача ОСОБА_1 , як матір, а тому перший місяць з метою адаптації дитини такі зустрічі доцільно проводити з батьком, проте в подальшому зустрічі мають бути без присутності останнього, з метою забезпечення їй комфортного та спокійного спілкування».

Сторона позивача стверджує, що дане рішення суду про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні з дитиною не виконується. При спробі побачень ОСОБА_9 , його матір та сестра ініціюють конфлікт, відтак дитина плаче. Поліцію не викликає, щоб додатково не травмувати дитину.

Відповідач у свою чергу стверджує, що позивач не дотримується графіку встановленого за рішенням суду. Перешкод у спілкуванні з дитиною, він не чинить.

Крім цього, на розгляді у Тисменицькому районного суду Івано-Франківської області перебував обвинувальний акт, складений відносно ОСОБА_5 , матері відповідача, за ч.1 ст. 125 КК України, що полягало в умисному заподіянні потерпілій ОСОБА_1 легких тілесних ушкоджень під час відвідин малолітньої доньки ( а.с. 56-57 т.3). Ухвалою суду від 05.06.2020 звільнено ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності.

Так, згідно з актом обстеження житлових та матеріально - побутових умов сім`ї ОСОБА_2 від 13.04.2018, в АДРЕСА_2 , встановлено склад сім`ї ОСОБА_2 ( власник будинку а.с.199 т.2.), ОСОБА_3 - дочка, ОСОБА_5 ( бабуся дитини). Умови проживання задовільні. Для дитини створено належні умови. Взаємовідносини із сусідами добрі. Дохід батька 10 000 грн. в місяць ( а.с. 191 т.1). Разом з тим, 18.06.2019 був складений акт обстеження житлово - побутових умов ОСОБА_2 за його заявою, за яким встановлено, що житлово - побутові умови задовільні. Для дитини створено умови для проживання та виховання ( а.с. 203).

Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання за відомостями Поберезької сільської ради від 16.03.2017 №8 ОСОБА_3 зареєстрована по АДРЕСА_2 з 16.03.2017 ( а.с. 201 т.2).

Згідно із сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду, який дійсний до 21.02.2021, відповідних захворювань у ОСОБА_2 не виявлено ( а.с. 15 т.4).

Відповідно до даних трудової книжки серії НОМЕР_2 , за датою заповнення 11.07.2006, ОСОБА_1 з 22.09.2008 працює у Філії-Тисменицькому відділенні ВАТ «Ощадбанк» ( а.с.127-129 т.3). її заробітна плата починаючи з вересня 2020 по лютий 2021 склала 48 533, 85 грн. ( а.с. 16).

Відповідно до судового наказу від 12.06.2018 у справі №352/881/18, що виданий суддею Тисменицького районного суду Івано-Франківської області, із ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання ОСОБА_2 у розмірі частини усіх видів її заробітку на одну дитину, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання дочки ОСОБА_3 , починаючи з 15.05.2018 ( а.с. 56 т. 2).

Згідно з довідкою Тлумацької міської ради від вересня 2021 за №295, ОСОБА_7 , проживає без реєстрації по АДРЕСА_3 ( а.с. 98 т.4).

Свідки дали суду наступні покази:

- ОСОБА_5 (мати відповідача) вказала суду про те, ОСОБА_4 жила разом з ОСОБА_11 з червня 2016 року з понеділка по п`ятницю. На вихідні поверталась до себе додому.

Вона як матір допомагає синові з дитиною з першого дня. Позивач залишила дитину. ОСОБА_4 йшла дуже від них часто, але син привозив її назад. Одного разу позивач не повернулася, так як лягла до лікарні. Вона не відвідувала ОСОБА_4 , потрібно було бути комусь з дитиною. Разом з тим, дитина була дуже хвора, після народження утворилась гематома, діагностовано церебральні кісти, гастроентерологічні розлади, синдром рухового апарату з ураженням центральної нервової системи. На даний час з дитиною все добре, однак до 7-10 років потрібно уникати стресових ситуацій. Про свою виписку з лікарні ОСОБА_4 не повідомила, повернулась до себе додому. 06 червня 2017 син разом з дитиною повернувся до ОСОБА_4 11 червня ОСОБА_4 повинна була приїхати на день народження, однак її не було. Син поїхав до дитини, було видно, що дитина хвора. Однак, ОСОБА_4 не відвезла дитину до лікаря, пояснюючи, що не може, хворіє. Син відвіз дитину до лікаря. Дитину обстежили, і призначили лікування. Після чого, дитину він відвіз до ОСОБА_4 , а сам вечором повернувся додому, так як мати ОСОБА_4 не хотіла в себе дома зятя. На наступний день вона ( ОСОБА_5 ) поїхала до ОСОБА_17 . Ні ОСОБА_4 , ні її мати не змогли забезпечити дитині таке лікування, пояснюючи, що ОСОБА_4 хворіє. Тому ОСОБА_6 залишилась зі своїм батьком.

Дитиною в основному опікується ОСОБА_18 . Допомагає йому в цьому вона та її донька ( сестра ОСОБА_9 ). Перший рік життя дитини, син не працював. Всі умови для дитини створені. Дитина розумна, розвинена, деякий час ходила у приватний садочок, але з початком воєнного стану, більше його не відвідує. Щодо дошкільної підготовки, то дитина відвідує репетитора по сусідству. Дитина не сприймає ОСОБА_4 , адже вона повідомила дитині, що забере її. Зустрічі з дитиною проходять по різному, конфлікти бували, коли без попередження позивач приходила разом з поліцією. Коли така приходить сама зустрічі проходили спокійно.

Рік позивачу дитина не була потрібна. В серпні 2017 року син писав заяву до органу опіки про те, щоб мати бачилась з дитиною. Однак, за результатами такого звернення не було прийнято рішення. ОСОБА_5 та її син займалися дитиною, її лікуванням, так як дитина знаходилась на обліку у лікаря невропатолога. На даний час, дитина здорова.

-Свідок ОСОБА_19 , який працює поліцейським Івано-Франківського РУП НП в Івано-Франківській області, дав покази про те, що в силу роботи знайомий і сторонами, в жодних відносинах з ними не перебуває. В серпні 2018 перебуваючи в добовому наряді, після обіду надійшов виклик на лінію 102, було здійснено виїзд в с. Побережжя, заявницею була ОСОБА_4 , яка повідомила, що дитина перебуває у небезпеці, а саме, що свекруха чи чоловік насильно утримують дитину. У дитини температура, вона хоче щоб дитину оглянули лікарі, а свекруха не дозволяє цього. Після прибуття на місце, до них вийшла свекруха ОСОБА_4 , її попросили, щоб та дала можливість матері побачити дитину. Після цього, ОСОБА_5 виражалась в сторону ОСОБА_4 нецензурною лайкою. Приїхала староста села Побережжя і також просила показати дитину. Однак, ОСОБА_5 та її мати продовжували висловлюватись нецензурною лайкою, а остання ще намагалась нанести удар ОСОБА_4 , однак цьому завадили. Вподальшому все ж таки ОСОБА_5 винесла дитину. Однак, відмовилась передати її ОСОБА_17 . Після чого, ОСОБА_5 погодилась щоб дитину оглянули працівники поліції у будинку. Вподальшому приїхали лікарі оглянули дитину, однак це все супроводжувалось агресією з боку ОСОБА_5 , погрозами звільнення.

При цьому, коли всі перебували на подвір`ї, дитина залишалась з одинадцятирічною дівчинкою в будинку. При цьому, в кімнаті будинку, коли вони зайшли бачили ножа, що був запханий в підлогу, на зауваження, що дитина може поранитись, ОСОБА_20 повідомила, що такий вона тримає для невістки.

Було здійснено опитування сусідів, які повідомили, що дитину бачать рідко, а також відомо, що ОСОБА_9 та його матір не дають ОСОБА_4 змоги бачитись з дитиною.

-Свідок ОСОБА_14 , яка є матір`ю позивачки дала суду покази про те, що 13.06.2017 у ОСОБА_4 забрали дитину на консультацію до лікаря і вже не повернули. Вона разом з донькою неодноразово їздила до внучки, однак ОСОБА_11 , його матір та сестра не допускають до дитини. Вони з самого початку залякали її та ОСОБА_17 . Дитину налаштували проти своєї матері. Дитина ховається від матері. Подарунки, які ОСОБА_4 приносила для дитини, викинули. Все, що говорить ОСОБА_9 та його матір неправда. Перші дні вона ( ОСОБА_14 ) сиділа з дитиною, бо ОСОБА_9 та його матір їздили до Польщі, це мало місце у березні на тиждень в квітні на тиждень. Коли ті повернулись, то висловлювали невдоволення щодо догляду за дитиною. Відносини між ОСОБА_4 та ОСОБА_9 погіршились після народження дитини. На її думку, ОСОБА_9 уникав реєстрації шлюбу. При цьому, саме святкування весілля було у жовтні 2016 року. Після народження дитини донька поїхала до ОСОБА_21 .. Також на її думку, саме ОСОБА_9 та його матір довели ОСОБА_4 до погіршення її стану здоров`я, а саме того, що вона боялася взяти на руки дитину. Після виписки з лікарні ОСОБА_4 повернулась додому. Через декілька днів приїхала ОСОБА_9 та його матір, скандалили, били. На її думку вони хотіли довести ОСОБА_4 до нервового зриву.

11.06.2017 ОСОБА_9 поїхав до матері на день народження. ОСОБА_4 залишилась вдома. Через два дні ОСОБА_9 повідомив, що їде до лікаря на консультацію з дитиною. Дитину не повернув. 14 липня ОСОБА_14 разом з ОСОБА_4 поїхали до дитини. Однак, ОСОБА_12 побили. Вони втекли з подвір`я. Вподальшому, після рішення опікунської ради про те, що дитина повинна бути з матір`ю, 30 серпня ОСОБА_4 разом з комісією поїхали до ОСОБА_18 . Був сандал, дитина пищала, тому дитину залишили.

-Свідок ОСОБА_22 , чоловік подруги ОСОБА_1 , вказав, що був свідком близько п`яти намагань ОСОБА_1 побачитись з дитиною, при цьому у такому стороною ОСОБА_11 чинились перешкоди.

Відповідно до висновку експерта від 20.06.2023 за №СЕ-19/114-23/7650-ПС Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру (а.с. 35-72 т.6), «особливості прив`язаності малолітньої дитини ОСОБА_3 до матері ОСОБА_1 характеризується порушенням безпечного типу прив`язаності, присутнє несвідоме бажання до відновлення зв`язку та установку на подолання перешкод у стосунках з нею, виявлено емоційне дистанціювання та ознаки емоційного відторгнення, формування зникаючої поведінки, потреба в емоційному спілкуванні рустована, ставлення до матері визначається як «протестне». Особливості прив`язаності малолітньої дитини до батька ОСОБА_2 характеризується безпечним типом прив`язаності, виявлена мотивація до ігрової діяльності з ним, ставлення до батька визначається у особистісній симпатії до нього, відкритості, проте може бути присутня деяка нестабільність з ним.

За час проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком ОСОБА_2 в їх родині склався достатньо стабільний мікроклімат, згідно з наданою дитиною інформацією, діагностовано наявність у неї відчуття суб`єктивного психологічного благополуччя, в той час як дослідження неусвідомлених/прихованих станів вказує на наявність тривожності, присутність ірраціональних страхів, приховану відстороненість та замкнутість у стосунках з однолітками, переживання почуття покинутості та неприйняття з боку свого оточення. Виявлені ознаки залучення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в тривалий емоційний конфлікт між батьками, що впливає на формування у неї негативного/викривленого образу матері, порушує взаємовідносини з нею та чинить негативний вплив на подальший особистісний та емоційний розвиток неповнолітньої ОСОБА_3 .

Під час дослідження особистості матері - ОСОБА_1 індивідуально-психологічних особливостей, які могли б вчинити негативний вплив на психологічний стан та розвиток дитини ОСОБА_3 , не виявлено. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з урахуванням «вікових особливостей (не сформованість самосвідомості, що виражається у нездатності дитини до моральних уявлень та оцінок, вікова схильність до підпорядкованості, орієнтація на думку значимого оточення та інші), емоційного стану (тривожність, переживання почуття покинутості, ірраціональні страхи), індивідуально-психологічних властивостей (комунікабельна, енергійна), рівня розумового розвитку (нормотиповий психологічний розвиток) та умов мікросоціального середовища (з урахуванням ознак психологічного індукування збоку батька) не спроможна надавати об`єктивну оцінку відношенню кожного з батьків до неї. За результатами дослідження було виявлено, що для забезпечення найліпших інтересів дитини ОСОБА_3 та її благополуччя з урахуванням вікових особливостей, емоційного стану, індивідуальних психологічних властивостей, рівня розумового розвитку є важливим: проведення зустрічей з матір`ю за участю психолога з метою налагодження контакту матері з дитиною, потім наодинці, без спостереження психолога; припинення дій батька щодо відчуження дитини від матері; повернення до постійного контакту дитини з матір`ю із попередньою психологічною підготовкою матері та дитини, за сприянням батька та за участю психолога. При визначені наявності залежності оцінки сімейної ситуації дитиною ОСОБА_3 від впливу з боку батьків та інших дорослих (членів родини) було виявлено ознаки психологічного індукування дитини з боку батька ОСОБА_2 , а саме: згадування агресії з боку матері та вислови щодо «відкидання/відібрання» з боку матері не підкріплені прикладами та не розширені коментарями, а також відповідають звинуваченням, які пред`являє до її матері ( ОСОБА_1 ) і батько ( ОСОБА_2 ); спостерігаються ознаки зміни особистісно-смислової пам`яті з порушенням її вибірковості або спотвореннями; констатування та пояснення дитини, щодо ситуації, яка склалася, з великою ймовірністю не могли бути повністю самостійними в силу рівня осмислення ситуації, що перевищує можливості дитини даного віку (знаходиться поза межами вікового досвіду). Залежності оцінки сімейної ситуації від впливу з боку матері, яка на момент дослідження проживає окремо від дитини, не виявлено.»

Разом з тим, експертом у відповідності до ст. 72 ЦПК України зазначено, що «Під час дослідження з боку ОСОБА_2 було виявлено, моделі поведінки, спрямовані на відчуження матері ОСОБА_1 з боку ОСОБА_23 : прояв ворожого ставлення до матері ОСОБА_1 при контакті з дитиною; схильність ОСОБА_2 до винесення міжособистісних конфліктів зі сфери сімейних подружніх відносин в дитячо-батьківську взаємодію; змістовна наповненість його повідомлень вказує на переважання в потреб; прагненнях щодо дитини власних бажань та бажань дитини, але не її інтересів та потреб; відсутність сприяння до збереження/відновлення позитивних стосунків між дитиною та їх матір`ю (обмеження контакту з матір`ю). - постійне акцентування уваги на психічне захворювання матері.

Виявлено декілька найбільш розповсюджених поведінкових проявів відчуження щодо матері з боку дитини ОСОБА_3 : дитина чинить опір контактам або взагалі відмовляється контактувати, уникає стосунків з матір`ю (та її родиною); дитина повторює перелік критики в бік відстороненої матері; слабке обґрунтування відсторонення одного з батьків дитиною (відсутність причинно-наслідкового зв`язку, пояснення поведінки матері з великою ймовірністю не могли бути повністю самостійними в силу рівня осмислення ситуації, що перевищує можливості дитини даного віку); дитина переконує, що її вислови та твердження стосовно матері це суто її власна думка (явище «незалежного мислителя»); відсутність амбівалентності по відношенню до обох батьків; наявність запозичених розповідей, тобто обвинувачення в бік відчуженої матері із використанням ідей, запозичених в батька чи іншого «значимого» дорослого, якому надається перевага (згадування суто негативних проявів з боку матері, відповідають звинуваченням, які пред`являє до матері її батько); використання моделей поведінки, що сприяють відчуженню матері з боку батька та проявляється у слідуванні за позицією батька (принцип соціальної значушості людини); обговорення з дитиною проблем дорослих та тем, що стосуються дорослих. Зазначене, з урахуванням виявленого під час психодіагностичного дослідження: емоційно-нейтрального ставлення ОСОБА_6 до матері, несвідоме бажання до відновлення зв`язку та установку на подолання перешкод у стосунку з матір`ю, емоційне дистанціювання та ознаки емоційного відторгнення, формування уникаючої поведінки, потреба в емоційному спілкуванні фрустрована - дозволяє констатувати помірний/середній рівень відчуження матері (на момент дослідження). Варто зазначити про відсутність невиконання батьківських обов`язків або суттєво неякісного виконання батьківських обов`язків з боку матері. Також, відсутність регулярних зустрічей з дитиною протягом 6 років впливає на ступінь відчуження дитини до матері в сторону його зростання і потенціювання. «Синдром відчуження одного з батьків» / «відчуження одного з батьків» - психічний стан, при якому дитина, батьки якої роз`їжджаються або розлучаються в умовах значного конфлікту, має міцний союз з одним з батьків (якому надається перевага) і відхиляє стосунки з іншим з батьків (відчуженим батьком/матір`ю) без вагомих підстав. Відчуження одного з батьків є формою психологічного насилля [21]. Незмінність моделей поведінки з боку ОСОБА_2 , спрямованих на відчуження матері ОСОБА_1 може мати значні негативні наслідки, а саме: посилення ступеню відчуження до тяжкої стадії, що може призвести до повної відмови дитини від спілкування з матір`ю, без можливості відновлення цих стосунків; ймовірні проблеми у психічному розвитку дитини (хибні оцінки реальності, викривлене міжособистісне сприйняття, низька самооцінка або неадекватно завищена, послаблення ресурсу соціалізації дитини в групі однолітків, нездатність будувати здорові стосунки в дорослому віці); хронічні депресивні стани та відчуття провини через усвідомлення дитиною власної участі у відчужені».

Так, відповідно до ст. 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Законодавством визначено права та обов`язки батьків щодо виховання дитини, при цьому пріоритетним та принциповим визначенням є інтереси дитини, що вони повинні бути непорушними в незалежності від стосунків батьків між собою.

Згідно зі ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ст.161 СК України у випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до ч.3 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Місце проживання дитини цього віку визначається за згодою батьків. При цьому не має значення, чи знаходяться батьки у шлюбі між собою, чи проживають вони спільно. Крім того, питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватися не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все з урахуванням прав та законних інтересів дитини - її права на належне батьківське виховання, яке повною мірою може бути забезпечене тільки обома батьками; права на безперешкодне спілкування з кожним з батьків, здійснення обома батьками якого є запорукою нормального психічного розвитку дитини.

Стаття 19 СК України передбачає, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою .

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що в тому разі, якщо батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають усіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки, або, у відповідних випадках, законні опікуни, несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п.1 ст.9 вказаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують право дитини не розлучатися з обома батьками усупереч їх бажанню, за винятком випадків, якщо в разі компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно ухвалити рішення щодо місця проживання дитини.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що вирішують питання соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції).

Місце проживання малолітньої дитини з одним з батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", ст. 161 СК України вбачається, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Як встановлено, сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільного місця проживання фактично не мали. Після народження дитини до квітня 2017 року, вони проживали за місцем проживання ОСОБА_9 у по АДРЕСА_4 , на що зокрема вказала і свідок ( мати позивачки), яка на той час допомагала доглядати за дитиною. На час перебування ОСОБА_4 у лікарні дитина разом з ОСОБА_2 проживала також у с. Побережжя. Після виписки ОСОБА_4 з лікарні ОСОБА_9 на протязі тижня разом з малолітньою дитиною проживали по АДРЕСА_1 . Близько 14 червня 2017 року відповідач відвіз дитину на огляд до лікаря та не повернувся до ОСОБА_17 . Як стверджує ОСОБА_2 . ОСОБА_1 добровільно віддала дитину, так як у зв`язку з продовження лікування не могла нею займатися, а дитина також потребувала лікування. У той же час ОСОБА_1 заперечує такий факт та вказує, що через декілька днів приїжджала за дитиною, однак відповідач не віддав її. А вже в серпні звернулась до опікунської ради про визначення місця проживання дитини з нею. Рішення було прийнято на її користь.

Згідно з ст.162 СК України якщо один з батьків або інша особа самочинно, без згоди другого з батьків чи інших осіб, з якими на підставі закону або рішення суду проживала малолітня дитина, або дитячого закладу (установи), в якому за рішенням органу опіки та піклування або суду проживала дитина, змінить її місце проживання, у тому числі способом її викрадення, суд за позовом заінтересованої особи має право негайно постановити рішення про відібрання дитини і повернення її за попереднім місцем проживання.

Дитина не може бути повернута лише тоді, коли залишення її за попереднім місцем проживання створюватиме реальну небезпеку для її життя та здоров`я або обставини змінилися так, що повернення суперечить її інтересам.

Відтак, як встановлено, дитина з народження в основному проживала за місцем проживання батька - ОСОБА_2 . Позивач з будь-якими заявами про викрадення дитини не зверталась. Належних та достатніх доказів на підтвердження того, що відповідач самовільно без згоди позивача змінив місце проживання дитини ОСОБА_6 , враховуючи, що основне місце проживання після її народження було у с. Побережжя, не надано.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Разом з тим, у частині першій статті 170 СК України визначено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Основними підставами для відібрання дитини є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків з виховання дитини; жорстоке поводження з дитиною; захворювання батьків на хронічний алкоголізм або їх наркотична залежність; будь-які види експлуатації дитини, примус її до жебракування та бродяжництва; залишення дитини у небезпечних для її життя, здоров`я і морального виховання умовах.

Випадки, коли дитина може бути відібрана від батьків, про які йдеться у частині першій статті 170 СК України, охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише з поведінки батьків, а й з їх особистих негативних звичок (демонстрація та заохочення у дитини до протиправної чи розпусної поведінки). Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику для життя, здоров`я або для морального виховання. Ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини варто оцінювати з урахуванням її фізичного та психічного розвитку.

Якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. При ухваленні рішення про відібрання дитини від батьків може виникнути необхідність врахування низки чинників. Доцільно з`ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, а також визначити, чи виправдовуються такі заходи станом фізичного або психічного здоров`я дитини. З іншого боку, той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз`єднання сім`ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (пункт 50 рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України).

Оцінка пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

У всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага повинна приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Дитина є суб`єктом права і незважаючи на незначний вік, неповну цивільну дієздатність, має певний обсяг прав. Одними з основних її прав є право висловлювати свою думку та право на врахування думки щодо питань, які стосуються її життя.

Суд має враховувати висловлену думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб.

Як судом встановлено, ні позивач, ні відповідач не створили нової сім`ї; у таких відсутні шкідливі звички, доказів протилежному не надано. Позивач працює та отримує стабільний дохід, власного житла немає. Відповідач працює неофіційно, зі слів отримує стабільний заробіток, середньомісячний становить близько 20 000 -25 000 грн.; забезпечений власним житлом. Позивач сплачує в користь відповідача частину своїх доходів на утримання доньки ОСОБА_6 .

Між сторонами склались вкрай неприязні відносини, які існують тривалий час, що також є наслідком, що дитина втратила соціальний зв`язок з матір`ю (позивачкою). Таке фактично не заперечується й самою позивачкою з урахуванням того, що відповідач чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною.

Дитині виповнилось шість років, така з народження проживає з батьком ( відповідачем), який повністю піклується як здоров`ям, навчанням, так і вихованням дитини; в цьому йому допомагає його матір ОСОБА_5 ; з матір`ю ОСОБА_4 ( позивачкою) та дитиною втрачено соціальний зв`язок; з дитиною обоє батьків проживали з березня 2017 року до квітня 2017 року по АДРЕСА_2 та тиждень у червні 2017 року по АДРЕСА_1 . Відповідач з донькою, та своєю матір`ю ОСОБА_5 проживає у власному будинку по АДРЕСА_2 . У вересні 2023 році дитина пішла до першого класу. Відтак, відповідачем створено належні для проживання, відпочинку, навчання та розвитку малолітньої дитини умови. У дитини є особисті речі, одяг, іграшки. Батько має тісний психо-емоційний контакт з дитиною. Дитина прихильна до батька.

Разом з тим, суд приходить до переконання, що мати здатна забезпечити належні умови для проживання та виховання дитини.

Однак, зміна місця проживання, визначення місця проживання, відібрання дитини повернення дитини до матері на даний час не буде в повній мірі відповідати інтересам дитини, зважаючи, що у матері та доньки відсутній будь-який психоемоційний контакт. Вказане також підтверджується висновком експерта. Разом з тим, і висновком органу опіки піклування, що складений останнім по часі - 27.12.2022 вказано на визначення місця проживання з батьком за умови безперешкодного спілкування матері та дитини у час, що визначений рішенням суду.

Інтереси дитини на даний час переважають над бажанням матері - визначення місця проживання дитини разом з нею, відібрання від батька без існування достатніх обставин, що передбачені ст. 162 СК України, пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також того, що якщо залишення дитини з батьком є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання, що зумовлюють таке відібрання, і викликано фактичними стійкими конфліктними відносинами батьків, та наявністю перешкод на спілкування та виховання з боку батька ( відповідача). Задоволення вимог позивачки на даний час не забезпечить дитині захист якнайкращих інтересів, адже повна та різка зміна середовища дитини, може становити певні ризики для душевної рівноваги дитини, особливо на початку спільного проживання; може призвести до негативних та непередбачуваних психологічних травм для дитини; відбудеться зміна стійкого сімейного середовища, оточення, розрив звичних життєвих зв`язків, однозначна зміна особистого сприйняття оточення, перебування у невідомому, новому сімейному колі, можна однозначно ствердити, що таке не матиме позитивного впливу на дитину, її психоемоційний стан, а тому на даний час не відповідає її інтересам щодо зростання у передбачуваній емоційно-стабільній атмосфері.

Разом з тим, суд приймає до уваги доводи сторони позивача, що залишення дитини проживати з батьком, знову ж таки, зважаючи на існування конфліктних відносин між сторонами та того, що на протязі шести років ОСОБА_1 немає змоги безперешкодно бачитись з дитиною ( встановлено рішенням суду №№352/506/20, висновком експерта), позбавляє як дитину повноцінної материнської опіки, так і ОСОБА_4 на повноцінне спілкування з дитиною.

Сторона позивача стверджує, що відповідач в добровільному порядку не виконує рішення суду про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною, при цьому до примусового виконання виконавчий лист за вказаним рішенням суду пред`явлено лише 15.09.2023.

Разом з тим, мати дитини, яка безсумнівно, відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того, з ким дитина буде проживати.

Відтак, позивачу як матері потрібно поступово входити в життя дитини. Однак при цьому, обом сторонам - батькам дитини, необхідно вчиняти активні дії саме на відновлення зв`язку матері ОСОБА_4 з дочкою ОСОБА_6 задля повноцінного психологічного розвитку дитини.

У таких чутливих правовідносинах, враховуючи тривалий спір про визначення місця проживання малолітньої дитини, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її матір`ю повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із матір`ю.

Батьки дитини не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування один з одним. Сторонам, слід прийняти, що дитина не може бути інструментом для з`ясування стосунків, а негативне відношення до ОСОБА_4 , зокрема в присутності дитини, може розвинути в дитини небажані психотрамуючі наслідки, формування негативної думки про матір у дитини; а також формування дитини як повноцінної особистості, на що також звернув увагу експерт у своєму висновку. Так, експерт зазначив про необхідність зміни поведінки батька в контексті відносин з матір`ю дитини (припинення її відчуження), задля виключення проблем у психічному розвитку дитини в майбутньому ( а.с. 75 т. 6, висновок експерта).

Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Забезпечення найкращих інтересів дитини не виключає можливого втручання у приватне та сімейне життя одного з батьків дитини і не завжди може відповідати найкращим інтересам одного з батьків (постанова Верховного Суду від 02 листопада 2022 року у справі № 686/8535/20).

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зміну місця проживання дитини, визначення проживання з матір`ю, відібрання дитини від батька, повернення матері, зокрема шляхом негайного відібрання її від батька, при втраті зв`язку матері та дитини, який не може бути відновлений одномоментно, за встановлених судом обставин, на даний час не можуть бути задоволенні задля забезпечення інтересів дитини. Відтак у позові слід відмовити.

Разом з тим, суд звертає увагу, у разі зміни обставин або ж відносин між батьками дитини, а також встановлення можливості їхнього спільного спілкування та проведення часу з дитиною, визначене у цій справі місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Враховуючи, що у позові відмовлено, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись 4, 5, 12, 13, 81, 76-81, 89, 133, 141, 142, 258-259, 263-268, 273, 352, 354-355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третіх осіб без самостійних вимог : Органу опіки та піклування Тисменицької районної державної адміністрації, Служби у справах дітей Тисменицької міської ради, Служби у справах дітей Єзупільської селищної ради про визначення місця проживання дитини з матір`ю, відібрання дитини від батька, повернення її матері - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 06.10.2023.

Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.