Постанова

від 28.09.2023 по справі 910/7087/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2023 р. Справа№ 910/7087/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Козир Т.П.

Кравчука Г.А.

за участю секретаря судового засідання Огірко А.О.

за участю представника(-ів): згідно з протоколом судового засідання від 28.09.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Гаражно-будівельного кооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_1" Дарницького району міста Києва та Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.12.2022 (повний текст складено та підписано 26.12.2022)

у справі №910/7087/22 (суддя Н.І. Зеленіна)

за позовом Військової частини НОМЕР_1

до Київської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Гаражно-будівельного кооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_1" Дарницького району міста Києва

за участю Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону

про визнання незаконним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулась до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 17.04.2018 №468/4538 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки Гаражно-будівельному кооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_3 для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових та одноповерхових гаражів по АДРЕСА_1 у Дарницькому районі міста Києва".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення Київської міської ради від 17.04.2018 № 468/4538 прийнято з порушенням вимог Закону України «Про оренду землі», та без врахування неналежного виконання Гаражно-будівельним кооперативом "ІНФОРМАЦІЯ_1" зобов`язань за договором оренди від 26.04.2005 в частині забезпечення під`їзду до Військової частини НОМЕР_1 .

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 позов задоволено повністю.

Скасовано рішення Київської міської ради VI сесії VІІІ скликання від 17.04.2018 №468/4538 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки Гаражно-будівельному кооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_3 для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових та одноповерхових гаражів на вул. Поліській, 7 у Дарницькому районі м. Києва".

Стягнуто з Київської міської ради на користь Військової частини НОМЕР_1 2 481 грн - витрат по сплаті судового збору.

Судове рішення мотивовано тим, що оскільки спірним рішенням Київської міської ради вирішено питання щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, яким передбачено обов`язок орендаря облаштувати під`їзд до військової частини НОМЕР_1 , суд дійшов висновку, що спірне рішення стосується прав позивача на облаштування під`їзду до військової частини та користування таким під`їздом. Також суд першої інстанції зазначив, що рішення Київської міської ради від 17.04.2018 №468/4532 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки Гаражно-будівельному кооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_3 для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових та одноповерхових гаражів на вул. Поліській, 7 у Дарницькому районі м. Києва" було прийняте з порушенням приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі".

Не погодившись з прийнятим рішенням, - Гаражно-будівельний кооператив "ІНФОРМАЦІЯ_1" Дарницького району міста Києва звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив про незаконність та необґрунтованість прийнятого рішення, зокрема, з огляду на те, що суд не навів жодних висновків які права позивача були порушені або невизнані щодо користування спірною ділянкою. Скаржник зазначив, що договором оренди земельної ділянки не визначено строк виконання та способу виконання обов`язку ГБК "ІНФОРМАЦІЯ_1" щодо забезпечення під`їзду до Військової частини НОМЕР_1 , що унеможливлює визнання орендаря недобросовісним через невиконання обов`язку, строк виконання якого договором не встановлений.

Також Гаражно-будівельний кооператив "ІНФОРМАЦІЯ_1" Дарницького району міста Києва стверджує, що судом першої інстанції залишено поза увагою те, що останній звертався до Київської міської ради з клопотанням про поновлення договору від 26.03.2010, розглянувши яке Київська міська рада ухвалила спірне рішення.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2023 апеляційну скаргу у справі № 910/7087/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Агрикова О.В., Чорногуз М.Г.

Також не погодившись з рішенням, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга Київської міської ради мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема, оскільки на момент прийняття Київською міською радою рішення від 17 квітня 2018 року позивач не був ні власником, ні користувачем спірної земельної ділянки, тому права Військової частини НОМЕР_1 жодним чином не порушені. Також скаржник зазанчив, що обраний позивачем спосіб захисту є неналежним.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.01.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.06.2023, у зв`язку з перебуванням суддів Агрикової О.В. та Чорногуза М.Г., у відпустках, призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/7087/22.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023, справу №910/3268/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П.(головуючий), Кравчук Г.А., Козир Т.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційні скарги для спільного розгляду на 10.08.2023.

Від Гаражно-будівельного кооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_1" до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи інформації про земельну ділянку (кадастровий номер 8000000000:63:389:0006), у задоволенні якого судом відмовлено, з тих підстав, що зазначені докази жодним чином не впливають на вирішення спору у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

На адресу суду від Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надійшов відзив на апеляційні скарги, у якому останній зазначив, що рішення Київської міської ради від 17.04.2018 було прийняте з порушенням приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", яке порушує охоронювані законом права структурного підрозділу оборонного відомства, оскільки спрямоване на протиправне вилучення земельної ділянки із користування останнього з метою передачі у користування іншій особі.

Гаражно-будівельний кооператив "ІНФОРМАЦІЯ_1" подав до Північного апеляційного господарського суду відповідь на відзив, у якій спростував доводи викладені у відзиві.

На адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційні скарги, в якому останній зазначив, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, надав їм належну оцінку у сукупності з наявними у справі доказами, правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про порушення приписів статті 33 Закону України "Про оренду землі", про що мотивовано викладено у судовому рішенні, та як наслідок, визнав наявними правові підстави для поновлення порушеного права Військової частини НОМЕР_1 шляхом скасування неправомірного рішення.

Гаражно-будівельний кооператив "ІНФОРМАЦІЯ_1" подав до Північного апеляційного господарського суду відповідь на відзив Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону та відповідь на відзив Військової частини НОМЕР_1 , в яких спростував викладені у них доводи.

Скаржником (ГБК "ІНФОРМАЦІЯ_1") подано до Північного апеляційного господарського суду додаткові письмові пояснення до яких долучено докази листування з Військовою частиною НОМЕР_1 та Міністром оборони з проханням погодити усі деталі з метою виконання обов`язку щодо забезпечення під`їзду до Військової частини НОМЕР_1 та встановлення КПП за власний рахунок, які судом апеляційної інстанції долучено до матеріалів справи та враховано під час апеляційного перегляду.

На електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону надійшли додаткові пояснення, повторно викладено доводи зазначені у відзиві.

У судове засідання 28.09.2023 з`явились представники учасників судового процесу.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, вважає, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Приписи чинного законодавства визначають об`єктом захисту, в тому числі судового, порушене, невизнане або оспорюване право.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Як встановлено судом, рішенням Київської міської ради від 15.07.2004 №419-7/1829 вилучено із користування Київського КЕУ МОУ частину земельної ділянки, відведеної відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 09.08.1948 №17-с "О возобновлении отвода второй КЕЧ Киевского района МВС СССР земельных участков в Дарницком районе", площею 5,33 га; передано ГБК "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_3 за умови виконання п. 1.1 цього рішення, в короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 5,33 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових та одноповерхових гаражів на АДРЕСА_1 за рахунок вилучених земель; та зобов`язано ГБК "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_3, зокрема, забезпечити під`їзд до військової частини НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 .

У подальшому було укладено договір оренди земельної ділянки від 26.04.2005, за умовами якого Київська міська рада, на підставі рішення Київської міської ради від 15.07.2004 № 419-7/1829 передала, а Гаражно-будівельний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» - прийняв у строкове платне користування земельну ділянку на АДРЕСА_1 площею 5,3260 га, кадастровий номер - 8 000 000 000:63:389:0001, договір укладено на 5 років.

Відповідно до пункту 8.4 договору, Гаражно-будівельний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» зобов`язаний забезпечити під`їзд до Військової частини НОМЕР_1 .

Пунктом 11.7 договору передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір, Гаражно-будівельний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1», за умови належного виконання своїх обов`язків, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі Гаражно-будівельний кооператив «ІНФОРМАЦІЯ_1» повинен не пізніше ніж за 3 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово Київську міську раду про намір продовжити його дію. У разі поновлення договору на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

17.04.2018 Київською міською радою було прийнято рішення №468/4532 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки Гаражно-будівельному кооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_1" АДРЕСА_3 для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових та одноповерхових гаражів на вул. Поліській, 7 у Дарницькому районі м. Києва", яким вирішено поновити на 5 років договір оренди від 28.04.2005 (дата реєстрації Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого огану Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) договору від 26.04.2005).

На виконання рішення Київської міської ради від 17.04.2018, Київською міською радою та Гаражно-будівельним кооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_1» 18.09.2018 укладено договір про поновлення договору оренди земельної ділянки від 26.04.2005, умови якого залишено без змін, за винятком строку дії договору та пунктів договору оренди, які змінились договором від 18.09.2018. Умови про обов`язок орендаря забезпечити під`їзд до Військової частини НОМЕР_1 залишились незмінними.

Судом встановлено, що належних та допустимих доказів виконання Гаражно-будівельним кооперативом «ІНФОРМАЦІЯ_1» покладеного на нього обов`язку щодо облаштування під`їзду до Військової частини НОМЕР_1 матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що положення зазначених вище рішень Київської міської ради, договору про оренду земельної ділянки та договору про поновлення договору оренди земельної ділянки стосуються прав та інтересів позивача в частині виконання орендарем зобов`язань щодо облаштування під`їзду до Військової частини НОМЕР_1 та права позивача на користування облаштованим під`їздом до військової частини.

Відповідно до частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

За умовами частини третьої статті 45 Господарського процесуального кодексу України позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Таким чином, законом встановлено, що до суду може звернутись виключно особа з позовом про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що оскільки рішенням Київської міської ради від 17.04.2018 вирішено питання щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, яким передбачено обов`язок орендаря облаштувати під`їзд до Військової частини НОМЕР_1 , таке рішення стосується прав позивача на облаштування під`їзду до військової частини та користування таким під`їздом.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного, невизнаного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

За умовами статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні приписів зазанчених вище статей Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту. При цьому застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності в тому числі належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством).

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Спосіб захисту порушеного права обумовлюється нормою матеріального права, яка регулює ті чи інші правовідносини між сторонами спору. Отже, позивач, формулюючи позовні вимоги, повинен відштовхуватись від тих наданих йому законом прав, які були об`єктивно порушені відповідачем і позов повинен бути направлений на припинення цих правопорушень та на відновлення порушеного права.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до статті 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 910/9525/19, від 01.09.2020 у справі № 910/14065/18, від 26.05.2020 у справі № 922/2805/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 21.07.2020 у справі № 905/1609/19, Великої Палати Верховного Суду від 23.10.2019 у справі № 923/876/16, від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19, від 29.09.2020 у справі № 378/596/16- ц, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Вирішуючи господарський спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (пункт 8.5 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Додатково, в контексті обраного способу захисту, розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (пункт 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19).

За змістом частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника і такі способи мають бути доступними й ефективними.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Переважно, спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування.

Зазначені правові позиції неодноразово висловлювалась Верховним Судом, та узагальнено містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, особа має право на власний розсуд обрати будь-який з можливих способів захисту, які передбачені законом або договором, за виключенням випадків, коли законом встановлено імперативний характер щодо застосування конкретного способу захисту.

В такий спосіб, позивач, який вважає, що його право або законний інтерес порушені, не визнаються або оспорюються має право звернутись до суду за їх захистом обравши будь-який з передбачених законом або договорів спосіб захисту.

Відповідно до підпункту б) статті 99 Земельного кодексу України власники або землекористувачі земельних ділянок чи інші заінтересовані особи можуть вимагати встановлення таких земельних сервітутів, як, зокрема, право проїзду на транспортному засобі по наявному шляху.

Згідно зі статтею 401 Цивільного кодексу України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

Відповідно до частини першої статті 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

За своїм змістом встановлення земельного сервітуту за рішенням суду полягає у задоволенні потреби позивача щодо ефективного використання його майна (яку неможливо задовольнити у будь-який інший спосіб) шляхом надання йому права користування саме чужою земельною ділянкою. Іншими словами, встановлення земельного сервітуту полягає в отриманні позивачем права користуватися чужим майном (земельною ділянкою) для задоволення власних потреб. При цьому сервітут може бути встановлений лише між особою, яка позбавлена можливості ефективно використовувати своє майно, та власником (володільцем) земельної ділянки (п. 6.20 постанови КГС ВС від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19).

Потреба у встановленні сервітуту виникає у тих випадках, коли особа не може задовольнити свої потреби будь - яким іншим способом (постанова КГС ВС від 23.09.2020 у справі № 917/133/17; постанова КГС ВС від 21.02.2018 у справі № 905/3280/16).

Метою сервітуту є задоволення потреб власника, землекористувача земельної ділянки або іншої заінтересованої особи для ефективного використання земельної ділянки; умовою встановлення сервітуту є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб. У рішенні суду має бути чітко визначено обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №і 310/11024/15-ц).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 09.02.2021 у справі № 381/622/17).

Проте, всупереч викладеному позивач звернувся з позовною заявою про скасування рішення Київської міської ради про поновлення договору оренди земельної ділянки ГБК "ІНФОРМАЦІЯ_1", який є власником об`єктів нерухомості, розташованій на спірній земельній ділянці.

Колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту є неефективним, оскільки скасування рішення Київської міської міської ради від 17.04.2018 № 468/4532 «Про поновлення договору оренди земельної ділянки від 26.04.2005», в пункті 8.4 якого міститься обов`язок Гаражно-будівельного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на забезпечення під`їзду до Військової частини НОМЕР_1 на АДРЕСА_2 , не призведе до відновлення порушених прав Військової частини НОМЕР_1 на забезпечення під`їзду, а лише поглибить проблему та унеможливить її вирішення, адже із закінченням строку дії договору оренди від 26.04.2005, обов`язок Гаражно-будівельного кооперативу «ІНФОРМАЦІЯ_1» на забезпечення під`їзду взагалі перестане існувати.

Відповідно до статей 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційні скарги Гаражно-будівельного кооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_1" Дарницького району міста Києва та Київської міської ради підлягають задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/7087/22 - скасуванню, оскільки позивачем обрано неналежний спосіб захисту.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України і покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Гаражно-будівельного кооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_1" Дарницького району міста Києва та Київської міської ради задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.12.2022 у справі №910/7087/22 скасувати.

В позові відмовити.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Гаражно-будівельного кооперативу "ІНФОРМАЦІЯ_1" Дарницького району міста Києва витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 721,5 грн.

Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь Київської міської ради витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 3 721,5 грн.

Матеріали справи №910/7087/22 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.10.2023

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Т.П. Козир

Г.А. Кравчук