Ухвала

від 14.03.2024 по справі 910/7087/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

14 березня 2024 року

м. Київ

Справа № 910/7087/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Мачульського Г. М.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023 (колегія суддів: Коробенко Г. П., Козир Т. П., Кравчук Г.А.) у справі

за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Гаражно-будівельний кооператив "Захисник" Дарницького району м. Києва, за участю Дарницької спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Центрального регіону про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Київської міської ради від 17.04.2018 № 468/4538 "Про поновлення договору оренди земельної ділянки Гаражно-будівельному кооперативу "Захисник" Дарницького району м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхових та одноповерхових гаражів на вул. Поліська, 7 у Дарницькому районі м. Києва".

21.12.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення про задоволення позову.

28.09.2023 Північний апеляційний господарський суд прийняв постанову, повний текст якої склав 06.10.2023, про скасування цього рішення та ухвалив нове - про відмову у позові.

31.01.2024 Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення місцевого господарського суду. Крім того, скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, встановленого статтею 288 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Верховний Суд витребував матеріали цієї справи, які надійшли на відповідну вимогу 04.03.2024.

Верховний Суд перевірив форму і зміст касаційної скарги та дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, позивач оскаржує постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.09.2023, повний текст якої складений 06.10.2023, а тому останній день її оскарження за приписами частини першої статті 288 ГПК України припав на 26.10.2023. Тоді як скаржник звернувся з касаційною скаргою 31.01.2024.

У частині другій статті 288 ГПК України визначено, що учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

На обґрунтування причин пропуску строку касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, зазначено, що повний текст оскаржуваної постанови не було надіслано Військовій частині НОМЕР_1 відповідно до вимог статті 242 ГПК України. Скаржник вказує, що отримав належним чином засвідчену копію постанови лише 12.01.2024 безпосередньо у суді апеляційної інстанції після неодноразових звернень із клопотаннями щодо видачі повного тексту цього судового рішення.

Разом з тим, із наявної у матеріалах справи довідки Північного апеляційного господарського суду з автоматизованої системи документообігу суду вбачається, що оскаржувана постанова в електронному вигляді була доставлена до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 - 06.10.2023 (п`ятниця) о 21:06 (Т 1 а. с. 328).

При цьому Військова частина НОМЕР_1 зареєструвала електронний кабінет у підсистемі "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи 06.10.2023 о 16:08, про що свідчить сформована у цій підсистемі відповідь № 474618.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Згідно з абзацом 2 частини шостої цієї статті якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відтак оскаржувана постанова апеляційного господарського суду вручена скаржнику 09.10.2023 (понеділок), а тому передбачений положенням пункту 2 частини другої 288 ГПК України двадцятиденний строк, який обчислюється з дня вручення скаржнику повного тексту оскаржуваного судового рішення, закінчився 30.10.2024. Тоді як скаржник звернувся з касаційною скаргою лише 31.01.2024.

Водночас отримання представником скаржника паперового примірника оскаржуваної постанови 12.01.2024 не спростовує факту отримання цієї постанови в електронній формі 09.10.2023.

У частині сьомій статті 6 ГПК України визначено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

З урахуванням наведеного Верховний Суд вважає, що скаржник не обґрунтував звернення з касаційною скаргою після спливу строку на оскарження постанови апеляційного господарського суду та не навів аргументів стосовно того, що саме позбавило його можливості звернутися до суду раніше ніж 31.01.2024. Тож наведені у клопотанні обставини не є поважними причинами пропуску строку касаційного оскарження.

З урахуванням зазначеного скаржнику потрібно навести інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження та надати відповідні докази на підтвердження цих підстав.

Окрім цього, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".

За приписами статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 4 названого Закону ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а з позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду розмір ставки судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Предметом позову у цій справі є вимога немайнового характеру, з якою позивач звернувся до суду у 2022 році.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 встановлено у розмірі 2 481 грн.

Отже, за подання касаційної скарги у цій справі підлягав сплаті судовий збір у розмірі 4 962 грн.

Скаржник не додав до касаційної скарги документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, проте заявив клопотання, в якому просить звільнити його від сплати судового збору. У разі якщо суд дійде висновку про відмову у звільненні скаржника від сплати судового збору просить відстрочити його сплату до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Клопотання мотивує відсутністю відповідного фінансування та спрямуванням усіх виділених для Військової частини НОМЕР_1 коштів для забезпечення відсічі збройної агресії рф.

Відповідно до частин першої та другої статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, Законом України "Про судовий збір" встановлено вичерпний перелік умов, суб`єктів та коло правовідносин, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору чи звільнити від його сплати.

Утім скаржник не є суб`єктом, на якого поширюється дія статті 8 Закону України "Про судовий збір", а предметом спору у справі не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, доводи про наявність підстав для відстрочення сплати судового збору та/або звільнення від його сплати відхиляються.

Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Тому у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору та від звільнення від його сплати за подання касаційної скарги суд відмовляє.

Отже, для усунення недоліків касаційної скарги скаржнику необхідно надати докази сплати судового збору за подання цієї касаційної скарги.

Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддя постановляє відповідну ухвалу.

За змістом частини третьої статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку або навести інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Отже, касаційна скарга Військової частини НОМЕР_1 підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України з наданням скаржнику строку для усунення цих недоліків шляхом подання:

1) клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження із наведенням інших поважних причин пропуску такого строку;

2) доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 4 962 грн.

При цьому судовий збір має бути перерахований за такими реквізитами:

- Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102;

- Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783;

- Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП);

- Код банку отримувача (МФО): 899998;

- Рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007;

- Код класифікації доходів бюджету: 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)".

Суд звертає увагу скаржника на те, що обов`язковими реквізитами у призначенні платежу для ідентифікації скарги є, зокрема, номер справи, в межах якої подається відповідна скарга та дата судового рішення, що оскаржується. Реквізити рахунків для зарахування судового збору за подання касаційної скарги розміщено також на офіційному вебсайті Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без руху.

2. Скаржник має право усунути недоліки касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

3. У разі усунення недоліків документи направити на адресу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду: вул. О. Копиленка, 6, м. Київ, 01016 або через підсистему "Електронний суд".

4. Роз`яснити скаржнику, що наслідки невиконання вимог ухвали суду передбачені частинами другою та третьою статті 292 ГПК України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Н. О. Волковицька

Суддя Г. М. Мачульський