Рішення

від 05.10.2023 по справі 320/10783/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2023 року № 320/10783/21

Київський окружний адміністративний суд, у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сурсил-Орто" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, акту перевірки,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сурсил-Орто" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.05.2021 №9595/07-16;

- визнати протиправним та скасувати акт Головного управління ДПС у Київській області від 05.03.2021 №4663/10-36-07-15/37495760 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань щодо встановлення законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 ТОВ "Сурсил-Орто" (код ЄДРПОУ 37495760).

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки з боку позивача відсутній факт порушення обов`язку щодо відображення у податковій декларації з ПДВ податкових зобов`язань в податковій декларації за січень 2021 року. Звернув увагу на помилковість розрахунків відповідача при проведенні перевірки, а відтак і хибності висновків, викладених в акті перевірки.

Ухвалою суду від 30 вересня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач, не погоджуючись із доводами позивача, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що за результатами перевірки встановлено надходження коштів на рахунок позивача у розмірі 2 809 673,70 грн. при цьому, як свідчить аналіз рахунків 28 та 36, реалізація товарів позивачем у січні 2021 року не відбувалась, а фінансова допомога не отримувалась. Таким чином, відповідач вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 20.05.2021 року винесено обґрунтовано та законно, а тому скасуванню не підлягає.

Ухвалою суду від 05.10.2023 закрито провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування акту Головного управління ДПС у Київській області від 05.03.2021 №4663/10-36-07-15/37495760 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань щодо встановлення законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 ТОВ "Сурсил-Орто".

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З 23.03.2021 року по 29.03.2021 року Головним управлінням ДПС у Київській області, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань щодо встановлення законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО».

Перевірка проведена на підставі наказу № 479-П від 23.03.2021 року та направлень від 23.03.2021 року №1761/10-36-07-15, від 25.03.2021 № 184/10-36-07-15; № 1850/10-36- 07-15, виданого ГУ ДПС у Київській області.

24.03.2021 листом-повідомленням № 24/03-2021 позивач проінформував та надав на перевірку документи, що підтверджують законність здійснення господарських операцій, а саме: з питань щодо встановлення законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО».

26 березня 2021 року в рамках проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО» було проведено інвентаризацію за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова,2, в результаті якої було складено акт інвентаризації. Згідно вказаного акту, кількість номенклатури товару в наявності співпала.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області було складено Акт №4663/10-36-07- 15/37495760 від 05.03.2021 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки, з питань щодо встановлення законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року ТОВ «СУРСИЛ- ОРТО».

Згідно акту перевірки, відповідачем були виявлені порушення податкового законодавства, зокрема:

1. Пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ за січень 2021 року на суму 348 269,00 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки та висновками, що містяться в ньому - ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО» 27.04.2021 року до ГУ ДПС у Київській області було подано заперечення на Акт перевірки.

Листом про розгляд заперечень № 6056/12/10-36-07-15 від 17.05.2021 року відповідачем було повідомлено про залишення заперечень без задоволення.

25 травня 2021 року засобами поштового зв`язку ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО» було отримано податкове повідомлення - рішення № 9595/07-16 від 20.05.2021 року, винесеного на підставі Акту № 4663/10-36-07-15/37495760 від 05.03.2021 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки, з питань щодо встановлення законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО».

08.06.2021 року до Державної податкової Служби України позивачем було подано скаргу на податкове повідомлення рішення № 9595/07-16 від 20.05.2021 року.

02.08.2021 засобами поштового зв`язку позивачем отримано Рішення № 16751/6/99-00-06-01- 02-06 від 21.07.2021 року про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скарга - без задоволення.

Незгода позивача із прийнятим рішенням зумовила його звернення до суду із даним позовом, при вирішенні якого суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року N 2755- IV (надалі - ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Підпунктом 16.1.2. пункту 16.1. статті 16 ПК України визначено обов`язок платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1. статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст. 137 ПК України встановлено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Згідно з п. п. 137.4 ст. 137 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 N 996-XIV (далі - Закон N 996-XIV) господарська операція визначена як дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з абзацом першим пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судом встановлено, що відповідно до акту перевірки, позивачем по бухгалтерському рахунку 311 за січень 2021 року відбулось надходження коштів на суму 2 809 673,70 гривень.

При аналізі руху коштів по рахунку НОМЕР_1 , відкритому у AT «Альфа банк», відповідачем встановлено перерахування з поточного рахунку ТОВ «СУРСИЛ- ОРТО» на поточний рахунок ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО» у січні 2021 у сумі 720 060 гривень.

При аналізі рах. 28 та рах. 36 не встановлено реалізацію товарів ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО» за січень 2021 року. Також при аналізі рах. 6851 не встановлено отримання фінансової - допомоги протягом січня 2021 року.

Таким чином, відповідач вважає, що у порушення п. 187.1 ст. 187 ПКУ позивачем не відображено податкові зобов`язання по першій події (надходження коштів) на суму 2 089 613,70 грн. в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ за січень 2021 року на суму 348 269 гривень.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, не погоджується із такими висновками відповідача з огляду на наступне.

На перевірку позивачем була надана оборотно-сальдова відомість ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО» по рахунку 31, згідно якої сума « 2 809 673,7 грн.», зазначена перевіряючими, як «встановлено надходження» перенесені з ОСВ 131- це оборот по Кредиту рахунка 31,на якому узагальнюється інформація про використання/вибуття/перерахування коштів.

Тобто, 2 809 673,70 грн. - зменшення (вибуття коштів), що включає рухи по особистим гривневим та валютним рахункам в банках ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО», а саме: рахунок 31 оборот по кредиту 2 809 673,70 грн. = Рахунок 311 оборот по кредиту 2 133 994,10 гривень (сума перерахована позивачем) + рахунок 312 оборот по кредиту 675679,60 (гривневий еквівалент валюти, перерахований позивачем).

Відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку рахунок 31 "Рахунки в банках"призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій.

Рахунок 31 "Рахунки в банках" має такі субрахунки:311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті", 315 "Спеціальні рахунки в національній валюті", 316 '' Спеціальні рахунки в іноземній валюті".

За дебетом рахунку 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, за кредитом - їх використання.

Як свідчать матеріали справи, на Рахунок 31 було відображено збільшення (надходження) коштів в результаті наступних операцій (рахунок 311+ Рахунок 312).

Загальна сума надходжень (загальний оборот по Дебету) рахунку 31 за січень 2021 року =142 836,40 грн. яка включає оборот по Дебету рахунку 311 ( 439 760,00 грн. + 26 581,00 грн. 815,00 грн.) та + оборот по Кредиту рахунку 312 ( 675 679,60 грн.)

Надходження по рахунку 311 складають : 1439 760,00 грн. без ПДВ - переказ коштів між власними гривневими рахунками у січні 2021 року (АТ «Альфа Банк» і АТ «Приватбанк»).

Так, в наданій позивачем до перевірки ОСВ по рахунку 31 за січень 2021 року відбулось збільшення коштів на суму 2 142 836,40 грн. в результаті наступних операцій:

1.Надходження на АТ «Альфа банк» 359 880,00 грн. без ПДВ, перерахованих з власного рахунку в АТ «Приватбанк», відповідно до платіжного доручення №1790 від 14.01.2021+ 300,00 грн. (погашення комісії банку). Зазначені кошти перераховувались для закупівлі валюти для розрахунку з іноземними постачальниками. Як зазначає позивач, в зв`язку із високим закупівельним курсом валюти в АТ «Альфа Банк», було прийнято рішення закупити валюту в АТ КБ «Приватбанк»;

2.Надходження на AT «ПРИВАТБАНК»коштів у розмірі 200 000,00 грн. перерахованих з власного рахунку в AT «АЛЬФА БАНК», відповідно до платіжного доручення № 1 від 15.01.21 р.

3. Надходження на AT «ПРИВАТБАНК»,коштів у розмірі 150 000,00 грн. перерахованих з власного рахунку в AT «АЛЬФА БАНК» , відповідно до платіжного доручення № 2 від 18.01.21 р.;

4. Надходження на AT «ПРИВАТБАНК» коштів у розмірі 150 000,00 грн. перерахованих з власного рахунку в AT «АЛЬФА БАНК», відповідно до платіжного доручення № 3 від 20.01.21 р.;

5. Надходження на AT «ПРИВАТБАНК»коштів у розмірі 150 000,00 грн. перерахованих з власного рахунку в AT «АЛЬФА БАНК , відповідно до платіжного доручення № 4 від 21.01.21 р.;

6. Надходження на AT «ПРИВАТБАНК» коштів у розмірі 69700,00 грн. перерахованих з власного рахунку в AT «АЛЬФА БАНК , відповідно до платіжного доручення № 5 від 22.01.21 р.;

Вказані кошти було повернуто з власного розрахункового рахунку AT «АЛЬФА БАНК» для придбання валюти 16.01.2021 року; 18.01.2021 року; 19.01.2021 року;20.01.2021 року; 21.01.2021 року ;22.01.2021 року.

Таким чином, з власного рахунку AT «АЛЬФА БАНК» надійшло власних коштів на рахунок AT «ПРИВАТБАНК» у розмірі 719700,00 грн. без ПДВ, а загальна сума збільшення по рахунку 311, що включає оборот міжвласними рахунками склала 1439760,00 грн. без ПДВ. Крім того, 26 581,00 грн. в тому числі ПДВ 20 % надходження коштів від покупців за січень 2021 року, 815 грн. в тому числі ПДВ 20 % - повернення коштів постачальниками у січні 2021 року.

Отже, судом встановлено, що загальна сума коштів, що оподатковується ПДВ за ставкою 20 % - збільшення по рахунку 31 отримана від покупців у січні 2021 року, становить всього 26 881 грн., а не 2 809 673,70 грн. як зазначає помилково відповідач.

Збільшення коштів по рахунку 311 у сумі 1 439 760,00 грн. це операції з переказу коштів між власними гривневими рахунками позивача, що не підпадає під п. 187.1 ст. 187 ПКУ.

Крім того, у висновках акту перевірки відповідач зазначив, що при аналізі рахунку 28,36 не було встановлено реалізацію товарів ТОВ «Сурсил-Орто» за січень 2021 року.

Дослідженими матеріалами справи судом встановлено, що вартість реалізованого товару за січень 2021 року наступним покупцям становила: ТОВ «ВЕРТЕБРА» - 250 грн.; ОСОБА_1 - 1750,00 грн.; ТОВ «ПРОЕКТ ІНВЕСТ-2000» -12500 грн.

Отже, загальна сума реалізованого товару за січень 2021 року склала 14500 грн., в тому числі ПДВ 20% -2416,67 грн.

Відповідно до ст. 187 Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, які підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, податкові зобов`язання з ПДВ за ставкою 20 % по правилу першої події у січні 2021 у позивача виникли виключно в момент реалізації товару, а отримання коштів від покупців не призвело до виникнення податкових зобов`язань.

Відповідно до податкового законодавства позивачем було зареєстровано податкові накладні та подано звітність до контролюючого органу за січень 2021 року за правилом першої події, відповідно до п. 187.1 cт. 187 ПКУ, що підтверджується скріном реєстру ПДВ та податковою декларацією платника податку на додану вартість за січень 2021 року.

Суд звертає увагу, що жодної події із тих, які зазначені у п. 187.1 ст. 187 ПК України, а саме відвантаження товару, виконання робіт/послуг чи отримання оплати за них, як підстави для виникнення податкових зобов`язань не відбулося у січні 2021 року, тому позивача не виникало і обов`язку щодо відображення у податковій декларації з ПДВ податкових зобов`язань.

Таким чином, оскільки обставини, викладені в Акті перевірки не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення від 20.05.2021 №9595/07-16,прийняте відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, а тому є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-VI, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. А відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

У пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" висловлено позицію, відповідно до якої суд, при оцінці доказів, керується критерієм доведення "поза розумними сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Разом із тим, суд зазначає, що вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

У ході розгляду справи суд надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та здатні вплинути на результат вирішення спору. Інші доводи сторін висновки суду не спростовують.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з меж позовних вимог, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, тому адміністративний позов підлягає задоволенню.

Згідно із частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно матеріалів справи, при зверненні позивача до суду було сплачено судовий збір у розмірі 5224,03 грн., відповідно до платіжного доручення №878 від 30.08.2021 року.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволення, то сплачений судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України суд, -

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.05.2021 №9595/07-16;

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сурсил -Орто» (код ЄДРПОУ 37495760) сплачений судовий збір у розмірі 5224,03грн. (п`ять тисяч двісті двадцять чотири грн. 03 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Балаклицький А. І.