Постанова

від 18.12.2023 по справі 320/10783/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10783/21

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача: Бужак Н. П.

Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І.

За участю секретаря: Єжелі А.О.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року, суддя Балаклицький А.І., у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сурсил-Орто" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, акту перевірки,-

У С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сурсил-Орто" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.05.2021 №9595/07-16;

- визнати протиправним та скасувати акт Головного управління ДПС у Київській області від 05.03.2021 №4663/10-36-07-15/37495760 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань щодо встановлення законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 ТОВ "Сурсил-Орто" (код ЄДРПОУ 37495760).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки з боку позивача відсутній факт порушення обов`язку щодо відображення у податковій декларації з ПДВ податкових зобов`язань в податковій декларації за січень 2021 року. Також позивач звернув увагу на помилковість розрахунків відповідача при проведенні перевірки, а відтак і хибності висновків, викладених в акті перевірки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року закрито провадження у справі в частині визнання протиправним та скасування акту Головного управління ДПС у Київській області від 05.03.2021 №4663/10-36-07-15/37495760 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань щодо встановлення законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2021 по 31.01.2021 ТОВ "Сурсил-Орто".

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 20.05.2021 №9595/07-16. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сурсил -Орто" (код ЄДРПОУ 37495760) сплачений судовий збір у розмірі 5224,03грн. (п`ять тисяч двісті двадцять чотири грн. 03 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797).

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у Київській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Відповідно до ухвали Київського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2021 року розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні.

Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав для проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, а тому клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції задоволенню не підлягає.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що з 23.03.2021 року по 29.03.2021 року Головним управлінням ДПС у Київській області, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань щодо встановлення законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року ТОВ "СУРСИЛ-ОРТО".

Перевірка проведена на підставі наказу Головного управління ДПС у Київській області № 479-п від 23.03.2021 року та направлень від 23.03.2021 року №1761/10-36-07-15, від 25.03.2021 № 184/10-36-07-15, № 1850/10-36- 07-15.

24.03.2021 листом-повідомленням № 24/03-2021 позивач проінформував та надав на перевірку документи, що підтверджують законність здійснення господарських операцій, а саме: з питань щодо встановлення законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року ТОВ "СУРСИЛ-ОРТО".

26 березня 2021 року в рамках проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "СУРСИЛ-ОРТО" було проведено інвентаризацію за адресою: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 2, в результаті якої було складено акт інвентаризації. Згідно вказаного акту, кількість номенклатури товару в наявності співпала.

За результатами перевірки ГУ ДПС у Київській області було складено Акт №4663/10-36-07-15/37495760 від 05.03.2021 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки, з питань щодо встановлення законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року ТОВ "СУРСИЛ- ОРТО".

Згідно акту перевірки, відповідачем були виявлені порушення податкового законодавства, зокрема: пункту 187.1 статті 187 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ за січень 2021 року на суму 348 269,00 грн.

Не погоджуючись з актом перевірки та висновками, що містяться в ньому - ТОВ "СУРСИЛ-ОРТО" 27.04.2021 року до ГУ ДПС у Київській області було подано заперечення на Акт перевірки.

Листом про розгляд заперечень № 6056/12/10-36-07-15 від 17.05.2021 року відповідачем було повідомлено про залишення заперечень без задоволення.

25 травня 2021 року засобами поштового зв`язку ТОВ "СУРСИЛ-ОРТО" було отримано податкове повідомлення - рішення № 9595/07-16 від 20.05.2021 року, винесеного на підставі Акту № 4663/10-36-07-15/37495760 від 05.03.2021 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки, з питань щодо встановлення законності декларування від`ємного значення з податку на додану вартість за період з 01.01.2021 року по 31.01.2021 року ТОВ "СУРСИЛ-ОРТО".

08.06.2021 року до Державної податкової служби України позивачем було подано скаргу на податкове повідомлення рішення № 9595/07-16 від 20.05.2021 року.

02.08.2021 засобами поштового зв`язку позивачем отримано рішення №16751/6/99-00-06-01- 02-06 від 21.07.2021 року про результати розгляду скарги, яким податкове повідомлення - рішення залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийнято всупереч нормам чинного законодавства, а тому підлягає скасуванню, позивач з метою захисту своїх прав та інтересів звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Відповідно до абзацу першого пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Документальною перевіркою, відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Вичерпний перелік обставин, за наявності яких у контролюючого органу виникає право на здійснення документальної позапланової перевірки, закріплено у статті 78 Податкового кодексу України.

Пунктом 78.4 статті 78 Податкового кодексу України встановлено, що про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу п. 198.6 ст. 198 ПК).

За змістом п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Згідно з п. 135.1 ст. 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

У відповідності до п. 135.2 ст. 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 137.1 ст. 137 ПК України встановлено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Згідно з п. п. 137.4 ст. 137 ПК України датою отримання доходів, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, є звітний період, у якому такі доходи визнаються згідно з цією статтею, незалежно від фактичного надходження коштів (метод нарахувань), визначений з урахуванням норм цього пункту та статті 159 цього Кодексу.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

За визначенням абз. 11 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704 (в редакції чинній на момент існування спірних правовідносин) (надалі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), "господарські операції" - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Зі змісту наведених норм слідує, що правові наслідки у формі виникнення права платника податку на формування фінансового результату до оподаткування та податкового кредиту з податку на додану вартість наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Як убачається із матеріалів справи, відповідно до акту перевірки, ТОВ "Сурсил-Орто" по бухгалтерському рахунку 311 за січень 2021 року відбулось надходження коштів на суму 2 809 673,70 гривень.

При аналізі руху коштів по рахунку НОМЕР_1 , відкритому у AT «Альфа банк», відповідачем встановлено перерахування з поточного рахунку ТОВ «СУРСИЛ- ОРТО» на поточний рахунок ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО» у січні 2021 у сумі 720 060 грн.

При аналізі рах. 28 та рах. 36 не встановлено реалізацію товарів ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО» за січень 2021 року. Також при аналізі рах. 6851 не встановлено отримання фінансової - допомоги протягом січня 2021 року.

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що у порушення п. 187.1 ст. 187 ПКУ позивачем не відображено податкові зобов`язання по першій події (надходження коштів) на суму 2 089 613,70 грн в результаті чого занижено податкові зобов`язання з ПДВ за січень 2021 року на суму 348 269 грн.

Разом з тим, як свідчать матеріали справи, на перевірку позивачем була надана оборотно-сальдова відомість ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО» по рахунку 31, згідно якої сума « 2 809 673,7 грн», зазначена перевіряючими, як «встановлено надходження» перенесені з ОСВ 131 - це оборот по Кредиту рахунка 31, на якому узагальнюється інформація про використання/вибуття/перерахування коштів.

Тобто, 2 809 673,70 грн - це зменшення (вибуття коштів), що включає рухи по особистим гривневим та валютним рахункам в банках ТОВ «СУРСИЛ-ОРТО», а саме: рахунок 31 оборот по кредиту 2 809 673,70 грн = Рахунок 311 оборот по кредиту 2 133 994,10 грн (сума перерахована позивачем) + рахунок 312 оборот по кредиту 675679,60 грн (гривневий еквівалент валюти, перерахований позивачем).

Так, відповідно до Національних стандартів бухгалтерського обліку рахунок 31 "Рахунки в банках" призначено для обліку наявності та руху грошових коштів, що знаходяться на рахунках в банку, які можуть бути використані для поточних операцій.

Рахунок 31 "Рахунки в банках" має такі субрахунки:311 "Поточні рахунки в національній валюті", 312 "Поточні рахунки в іноземній валюті", 313 "Інші рахунки в банку в національній валюті", 314 "Інші рахунки в банку в іноземній валюті", 315 "Спеціальні рахунки в національній валюті", 316 '' Спеціальні рахунки в іноземній валюті".

За дебетом рахунку 31 "Рахунки в банках" відображається надходження грошових коштів, за кредитом - їх використання.

При цьому, на Рахунок 31 було відображено збільшення (надходження) коштів в результаті наступних операцій (рахунок 311+ Рахунок 312).

Загальна сума надходжень (загальний оборот по Дебету) рахунку 31 за січень 2021 року =142 836,40 грн яка включає оборот по Дебету рахунку 311 ( 439 760,00 грн + 26 581,00 грн + 815,00 грн) та + оборот по Кредиту рахунку 312 ( 675 679,60 грн)

Надходження по рахунку 311 складають: 1439 760,00 грн без ПДВ - переказ коштів між власними гривневими рахунками у січні 2021 року (АТ «Альфа Банк» і АТ «Приватбанк»).

У наданій позивачем до перевірки ОСВ по рахунку 31 за січень 2021 року відбулось збільшення коштів на суму 2 142 836,40 грн в результаті наступних операцій:

- надходження на АТ «Альфа банк» 359 880,00 грн. без ПДВ, перерахованих з власного рахунку в АТ «Приватбанк», відповідно до платіжного доручення №1790 від 14.01.2021+ 300,00 грн (погашення комісії банку). Зазначені кошти перераховувались для закупівлі валюти для розрахунку з іноземними постачальниками. Як зазначає позивач, в зв`язку із високим закупівельним курсом валюти в АТ «Альфа Банк», було прийнято рішення закупити валюту в АТ КБ «Приватбанк»;

- надходження на AT «ПРИВАТБАНК» коштів у розмірі 200 000,00 грн перерахованих з власного рахунку в AT «АЛЬФА - БАНК», відповідно до платіжного доручення № 1 від 15.01.21 р.;

- надходження на AT «ПРИВАТБАНК», коштів у розмірі 150 000,00 грн перерахованих з власного рахунку в AT «АЛЬФА - БАНК» , відповідно до платіжного доручення № 2 від 18.01.21 р.;

- надходження на AT «ПРИВАТБАНК» коштів у розмірі 150 000,00 грн перерахованих з власного рахунку в AT «АЛЬФА - БАНК», відповідно до платіжного доручення № 3 від 20.01.21 р.;

- надходження на AT «ПРИВАТБАНК» коштів у розмірі 150 000,00 грн перерахованих з власного рахунку в AT «АЛЬФА - БАНК , відповідно до платіжного доручення № 4 від 21.01.21 р.;

- надходження на AT «ПРИВАТБАНК» коштів у розмірі 69 700,00 грн перерахованих з власного рахунку в AT «АЛЬФА - БАНК , відповідно до платіжного доручення № 5 від 22.01.21 р.

Зазначені кошти було повернуто з власного розрахункового рахунку AT «АЛЬФА БАНК» для придбання валюти 16.01.2021 року; 18.01.2021 року; 19.01.2021 року;20.01.2021 року; 21.01.2021 року ;22.01.2021 року.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з власного рахунку AT «АЛЬФА БАНК» надійшло власних коштів на рахунок AT «ПРИВАТ БАНК» у розмірі 719 700,00 грн без ПДВ, а загальна сума збільшення по рахунку 311, що включає оборот між власними рахунками склала 1 439 760,00 грн без ПДВ.

Окрім того, 26 581,00 грн в тому числі ПДВ 20 % надходження коштів від покупців за січень 2021 року, 815,00 грн в тому числі ПДВ 20 % - повернення коштів постачальниками у січні 2021 року.

Таким чином, загальна сума коштів, що оподатковується ПДВ за ставкою 20 % - збільшення по рахунку 31 отримана від покупців у січні 2021 року, становить всього 26 881 грн, а не 2 809 673,70 грн.

Разом з тим, збільшення коштів по рахунку 311 у сумі 1 439 760,00 грн - це операції з переказу коштів між власними гривневими рахунками позивача, що не підпадає під п. 187.1 ст. 187 ПКУ, а тому висновки контролюючого органу викладені в акті перевірки є помилковими.

Також, у висновках акту перевірки відповідач зазначив, що при аналізі рахунку 28,36 не було встановлено реалізацію товарів ТОВ «Сурсил-Орто» за січень 2021 року.

Так, з матеріалів справи слідує, що вартість реалізованого товару позивачем за січень 2021 року наступним покупцям становила: ТОВ «ВЕРТЕБРА» - 250 грн.; ОСОБА_1 - 1750,00 грн.; ТОВ «ПРОЕКТ ІНВЕСТ-2000» -12500 грн.

Отже, загальна сума реалізованого товару за січень 2021 року склала 14500 грн, в тому числі ПДВ 20% -2416,67 грн.

Відповідно до ст. 187 Податкового Кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, які підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Тобто, податкові зобов`язання з ПДВ за ставкою 20 % по правилу першої події у січні 2021 у позивача виникли виключно в момент реалізації товару, а отримання коштів від покупців не призвело до виникнення податкових зобов`язань.

Таким чином, відповідно до податкового законодавства позивачем було зареєстровано податкові накладні та подано звітність до контролюючого органу за січень 2021 року за правилом першої події, відповідно до п. 187.1 cт. 187 ПКУ, що підтверджується скріном реєстру ПДВ та податковою декларацією платника податку на додану вартість за січень 2021 року.

При цьому, жодної події із тих, які зазначені у п. 187.1 ст. 187 ПК України, а саме відвантаження товару, виконання робіт/послуг чи отримання оплати за них, як підстави для виникнення податкових зобов`язань не відбулося у січні 2021 року, тому позивача не виникало і обов`язку щодо відображення у податковій декларації з ПДВ податкових зобов`язань.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що документи, на підставі яких платник податків сформував дані податкового обліку, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Разом з тим, висновки, викладені в акті перевірки щодо встановлених порушень платником податків не є безумовно достовірними, оскільки є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки.

Думка, висловлена посадовими особами контролюючого органу в акті перевірки, повинна оцінюватися судами із урахуванням інших доказів у справі, предметом якої є податкові правопорушення, що обґрунтовуються контролюючим органом серед іншого висновками акту перевірки платника платників.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов`язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Таким чином, обставини, викладені в акті перевірки не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкове повідомлення-рішення від 20.05.2021 №9595/07-16, прийняте відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу та з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2023 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Кобаль М.І.