Ухвала

від 05.10.2023 по справі 489/4146/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Справа № 489/4146/21

Провадження № 1-кп/489/437/23

Ленінський районний суд міста Миколаєва

Ухвала

іменем України

05 жовтня 2023 року місто Миколаїв

Ленінський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12021150040000080від 15.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 364 КК України,

з участю прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_5 , представника потерпілого ОСОБА_6 ,

встановив:

В ході підготовчого судового засідання сторона захисту заявила клопотання про повернення обвинувального акту прокурору через його невідповідність вимогам п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки відомості про вказаного у ньому потерпілого Комунальне некомерційне підприємство «Миколаївський обласний центр екстреної допомоги та медицини катастроф» Миколаївської обласної ради (далі - КНП «МОЦЕМД та МК» МОР) не відповідають відомостям про визнаного у даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування в якості потерпілого Миколаївської обласної ради згідно з постановою слідчого від 18.05.2021, а також постановою слідчого від 26.05.2021 визнано ОСОБА_7 представником потерпілого іншої юридичної особи - Миколаївської міської ради. Крім того, зазначили, що під час досудового розслідування КНП «МОЦЕМД та МК» МОР не зверталося із заявою про вчинення кримінального правопорушення та не подавало заяву про залучення потерпілого.

Представник потерпілого КНП «МОЦЕМД та МК» МОР підтвердив той факт, що вказане підприємство не подавало до органу досудового розслідування заяву про вчинення кримінального правопорушення та про залучення як потерпілого, у зв`язку з чим не визнавалося потерпілим та після завершення досудового розслідування йому не було повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Також заперечив факт завдання вчиненням вказаного кримінального правопорушення майнової шкоди саме КНП «МОЦЕМД та МК» МОР. У зв`язку з цим, просив повернути обвинувальний акт прокурору.

Прокурор погодився з думкою учасників судового провадження про те, що обвинувальний не відповідає вимогам закону, оскільки викладені у ньому відомості про потерпілого від злочину та особу, якій завдана майнова шкода, суперечать відомостям про потерпілого, наданим захисником у судовому засіданні.

Заслухавши учасників підготовчого засідання, вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд приходить до таких висновків.

Згідно з ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

У зв`язку з цим, на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні покладений обов`язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону, та у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, суд відповідно до приписів п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України має право повернути обвинувальний акт прокурору.

Не звільняє суд від такого обов`язку перевірки обвинувального акту на його відповідність вимогам закону і те, що відповідно до ст. 338 КПК України прокурор вже в ході судового розгляду має змогу змінити обвинувачення в суді, оскільки, по-перше, зміна прокурором обвинувачення на підставі ст. 338 КПК України стосується лише зміни кваліфікації та/або обсягу обвинувачення, а не приведення обвинувального акту у відповідність до вимог закону за його формою та змістом, по-друге, таке право прокурору надане на стадії судового розгляду кримінального провадження, а суд зобов`язаний перевірити обвинувальний акт на його відповідність вимогам закону до цього на стадії підготовчого провадження.

Згідно з висновками, викладеними у Постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі №161/7092/20, вбачається, що «оскільки кримінальний процесуальний закон не містить вичерпного переліку порушень у складанні обвинувального акта, що обумовлює його повернення, норма п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України відсилає до ст. 291 КПК України, що надає можливість визначити перелік порушень, які є похідними від закріплених у цій статті вимог до підсумкового документа досудового розслідування: порушення, які стосуються змісту та форми самого обвинувального акта (неправильність або відсутність в обвинувальному акті такої інформації, як дата і місце його складання та затвердження; формулювання обвинувачення; правова кваліфікація кримінального правопорушення тощо); порушення, які стосуються змісту та наявності додатків до обвинувального акта (недоліки реєстру матеріалів досудового розслідування; недолучення розписки підозрюваного про отримання копії обвинувального акта тощо)».

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора.

Всупереч вказаним вимогам кримінального процесуального законодавства обвинувальний акт не містить зазначення прізвища, імені, по батькові та займаної посади слідчого, який проводив досудове розслідування та склав доданий до обвинувального акту реєстр матеріалів досудового розслідування.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити такі відомості, зокрема: анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство).

Поряд з тим, в обвинувальному акті зазначено потерпілим КНП «МОЦЕМД та МК» МОР, якому була кримінальним правопорушенням була завдана матеріальна шкода в сумі 430419 грн.

Натомість з наданих в підготовчому судовому засіданні стороною захисту постанов слідчого від 18.05.2021 та 26.05.2021 встановлено, що під час досудового розслідування в даному кримінальному провадженні були визнані потерпілими інші юридичні особи: Миколаївська обласна рада та Миколаївська міська рада (із залученням її представника ОСОБА_7 ).

Однак, згідно з повідомленнями Миколаївської обласної ради від 15.06.2021 № 1372-09-05-21 та від 16.05.2023 № 439-09-05-23, Миколаївська обласна рада не зверталася до органу досудового розслідування із заявою про залучення як потерпілого у кримінальному провадженні №12021150040000080 від 15.01.2021.

Також під час виконання вимог ст. 290 КПК України слідчим було направлено повідомлення про завершення досудового розслідування та надано доступ до матеріалів досудового розслідування як потерпілому у даному кримінальному провадженні саме представнику Миколаївської обласної ради, а не вказаному в обвинувальному акті представнику потерпілого КНП «МОЦЕМД та МК» МОР.

Таким чином, встановлені обставини вказують на недоліки обвинувального акту в частині зазначення суперечливих та недостовірних відомостей про потерпілу особу в даному кримінальному провадженні.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у його вчиненні, форма вини, мотив і мета вчиненого, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Таким чином, обставини вчинення кримінального правопорушення та вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належать до основних елементів предмету доказування з огляду на вимоги ч. 1 ст. 91 КПК України.

Проте в направленому до суду обвинувальному акті у викладі фактичних обставин кримінального правопорушення та формулюванні обвинувачення наявні суперечності щодо завданої діями обвинуваченого шкоди та зазначення особи, якій вона була завдана, оскільки зі змісту обвинувального акту слідує, що діями обвинуваченого заподіяна матеріальна шкода КНП «МОЦЕМД та МК» МОР.

Натомість з доданого до обвинувального акту цивільного позову прокурора вбачається, що кримінальним правопорушенням була завдана майнова шкода двом різним особам: КНП «МОЦЕМД та МК» МОР та Миколаївській обласній раді.

Проте, як зазначено вище, представник КНП «МОЦЕМД та МК» МОР в судовому засіданні заперечив факт завдання матеріальної шкоди саме вказаній особі вчиненням зазначених діянь, зазначивши, що КНП «МОЦЕМД та МК» МОР не зверталося із заявою про вчинення кримінального правопорушення та залучення як потерпілого.

Крім того, згідно з повідомленнями Миколаївської обласної ради від 15.06.2021 № 1372-09-05-21 та від 16.05.2023 № 439-09-05-23, Миколаївська обласна рада не зверталася до органу досудового розслідування із заявою про залучення як потерпілого у даному кримінальному провадженні та їй не була заподіяна матеріальна шкода.

Відповідно до роз`яснень, що викладені у п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» № 8 від 24.10.2003 року, суди повинні вимагати від органів досудового слідства, щоб пред`явлене особі обвинувачення було конкретним за змістом. Зокрема, воно повинно містити дані про злочин, у вчиненні якого обвинувачується особа, час, місце та інші обставини його вчинення, наскільки вони відомі слідчому.

Також відповідно до сталої практики ЄСПЛ, кваліфікація правопорушення як кримінального дає особі, яка обвинувачується у його вчиненні, додаткові гарантії бути чітко та однозначно проінформованим про обставини пред`явленого їй звинувачення з метою забезпечення її права знати суть пред`явленого обвинувачення, висунутих проти неї, щоб мати змогу захищатися від нього.

Натомість вказані недоліки обвинувального акту, в частині зазначення відомостей про наявність та розмір завданої діями обвинуваченого шкоди та якій саме особі, позбавляють обвинуваченого права бути негайно і детально, чітко та однозначно поінформованим про характер і обсяг обвинувачення, висунутого проти нього, що має наслідком порушення вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При цьому вказані недоліки обвинувального акту та порушення прав обвинуваченого бути обізнаними про суть пред`явленого йому обвинувачення не можуть бути самостійно усунуті судом в ході судового розгляду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України визначено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

В п. 34 рішення Європейського судуз правлюдини усправі «Абрамянпроти Росії»Суд зазначив,що утексті підпункту«а» п.3ст.6Конвенції вказанона необхідністьприділяти особливуувагу роз`ясненню«обвинувачення» особі,стосовно якоїпорушено кримінальнусправу.Деталі вчиненнязлочину можутьвідігравати вирішальнуроль підчас розглядукримінальної справи,оскільки самез моментудоведення їхдо відомапідозрюваного вінвважається офіційнописьмово повідомленимпро фактичніта юридичніпідстави пред`явленогойому обвинувачення.Крім того,Суд нагадує,що положенняпідпункту «а»п.3ст.6Конвенції необхідноаналізувати усвітлі більшзагальної нормипро правона справедливийсудовий розгляд,гарантоване п.1цієї статті.У кримінальнійсправі наданняповної,детальної інформаціїщодо пред`явленогоособі обвинуваченнята,відповідно,про правовукваліфікацію,яку судможе дативідповідним фактам,є важливоюпередумовою забезпеченнясправедливого судовогорозгляду.

За такого, з урахуванням процитованих вище положень закону та практики Європейського суду з прав людини, вказані недоліки обвинувального акту описаних вище істотних обставин інкримінованого особі кримінального правопорушення щодо обставин вчинення, факту та розміру заподіяної шкоди, які відповідно до ч. 1 ст. 91 КПК України підлягають встановленню та доказуванню, з урахуванням визначених ст. 337 КПК України меж судового розгляду та передбаченого ст. 42 КПК України права обвинуваченого знати у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують, що є невід`ємною умовою реалізації права на справедливий суд, вказують на те, що обвинувальний акт в даній частині є таким, що не відповідає вимогам ч. 2ст. 291 КПК України, що унеможливлює призначення такого обвинувального акта до судового розгляду.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

За таких обставин, у зв`язку з невідповідністю обвинувального акта вимогам КПК України останній підлягає поверненню прокурору.

Керуючись статтями 314, 372 КПК України, суд

постановив:

Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021150040000080від 15.01.2021 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 статті 364 КК України, - повернути прокурору через його невідповідність вимогам КПК України.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга протягом семи днів з дня її оголошення до Миколаївського апеляційного суду через Ленінський районний суд міста Миколаєва.

Повний текст ухвали оголошений 09.10.2023 о 08.30 год.

Суддя ОСОБА_1