Ухвала

від 09.10.2023 по справі 2-164/11

МОГИЛІВ-ПОДІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-164/11

Провадження №:4-с/138/5/23

УХВАЛА

Іменем України

05 жовтня 2023 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю: секретаря судового засідання Паламарчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо зняття арешту з нерухомого майна, -

ВСТАНОВИВ:

26.09.2023 до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області надійшла скарга ОСОБА_1 на бездіяльність Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) щодо зняття арешту з нерухомого майна. Скарга мотивована тим, що постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського МРУЮ Анцут О.А. від 06.05.2011 відкрито виконавче провадження № 26036714, накладено арешт на належну ОСОБА_1 квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Вказане виконавче провадження було відкрито щодо примусового виконання рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.11.2011, яким присуджено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 55562,91 дол. США. У зв`язку з повним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за вказаним вище кредитним договором ПАТ КБ «Приватбанк» 26.12.2012 звернувся до Могилів-Подільського МРУЮ з заявою про повернення виконавчого документу без подальшого виконання. Таким чином, виконавче провадження № 26306714 державний виконавець мав закрити та зняти арешт з майна боржника. Однак, вказаний арешт знятий не був. При цьому ОСОБА_1 звернувшись до відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі щодо зняття арешту з належної йому квартири отримав відмову. Також йому було повідомлено про те, що надати копії матеріалів виконавчого провадження неможливо у зв`язку їх знищенням за закінченням строку їх зберігання. Скаржник зазначає, що така бездіяльність Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби порушує його право власності, а тому він звернувся до суду з даною скаргою та просить суд зобов`язати керівника Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) вчинити дії передбачені ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та скасувати арешт, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського МРУЮ Анцут О.А. від 06.05.2011 у виконавчому провадженні АСВП 26306714 на квартиру, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Ухвалою судді Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 28.09.2023 відкрито провадження за скаргою та призначено судового до розгляду.

05.10.2023 скаржник ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, в якій просив скаргу задовольнити та розглянути скаргу у його відсутність.

У судове засідання уповноважений представник Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та представник заінтересованої особи АТ КБ «ПриватБанк», належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з`явились. Вказане згідно з ч. 2 ст. 450 ЦПК України не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши зміст скарги та додані до неї документи, суд приходить до такого висновку.

За правилами ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст.129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя, а у ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначене конституційне положення відображено і у ст. 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд встановив, що згідно з рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 24.02.2011 у справі № 2-164/2011 з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки АДРЕСА_1 , солідарно стягнуто на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» м. Дніпропетровськ (рах. НОМЕР_1 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору в сумі 55562 долара 91 цент США (а.с. 9-10).

З вказаного рішення вбачається, що 08.01.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була укладена кредитна угода № МКМП-274 та договір про видачу траншу № МКМП-274 про надання останньому кредиту в сумі 51000 доларів США.

На підставі вказаного рішення 09.03.2011 Могилів-Подільським міськрайонним судом було видано виконавчий лист № 2-164/2011.

Зі змісту ухвали Апеляційного суду Вінницької області від 23.08.2012 вбачається, що на виконання вказаного рішення суду була арештована квартира АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 . Також ОСОБА_1 звернувся з заявою про відстрочку виконання рішення суду, яку було частково задоволено вказаною ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 23.08.2012 та відстрочено виконання рішення суду на чотири місяці.

Відповідно до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 9960085 від 28.02.2006 ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 1-5707 від 27.12.1995 (а.с. 7).

Крім того, як вбачається з Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек від 08.01.2008 за № 16413180 приватним нотаріусом Павлюк Л.М. 08.01.2008 зареєстровано договір іпетеки стосовно квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , іпотекодержателем в якому зазначено ЗАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 8).

Як вбачається з витягу з Автоматизованої системи виконавчих проваджень сформованого 02.08.2023, на підставі виконавчого листа виданого Могилів-Подільським міськрайонним судом від 09.03.2011 у справі № 2-164/2011, 06.05.2011 було відкрито виконавче провадження № 26306714 з накладенням арешту на майно боржника, в якому боржником є ОСОБА_1 , а стягувачем ПАТ КБ «Приватбанк».

26.12.2012 вказане виконавче провадження було завершено у зв`язку з надходженням заяви стягувача про повернення виконавчого документу без подальшого виконання та винесенням державним виконавцем постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 16-17).

З копії листа АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-221021/15171 від 31.10.2020 вбачається, що ОСОБА_1 повністю виконав зобов`язання по погашенню кредитного договору № мкмп-274 від 08.01.2008 (а.с. 15).

Також, відповідно до копії листа АТ КБ «Приватбанк» № 20.1.0.0.0/7-221021/15171 від 24.10.2022 в зв`язку з повним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань по кредитному договору № МКМП-274 від 08.01.2008, договір іпотеки № МКМП-274/1 між Приватбанком і ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Могилів-Подільського районного нотаріального округу Вінницької області Павлюк Л.М. за реєстровим № 9 від 08.01.2008 припинив дію (а.с. 18).

Разом з тим, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, сформованого 24.07.2023 за № 340138783, у відомостях з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна наявний вид обтяження щодо квартири за адресою: АДРЕСА_2 , у вигляді арешту нерухомого майна на підставі постанови державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Могилів-Подільського МРУЮ Анцут О.А. про відкриття виконавчого провадження № 26306714 від 06.05.2011 (а.с. 11-14).

При цьому матеріали виконавчого провадження № 26306714, де боржником є ОСОБА_1 були знищені у зв`язку із закінченням строку їх зберігання відповідно до п. 2 Розділу ХІ Правил ведення діловодства та архіву в органах виконавчої служби та приватними виконавцями, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 07.06.2017 за № 1829/5, про що свідчить лист начальника Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 42939/22.18-20/1 від 16.08.2023 (а.с. 19).

ОСОБА_1 , звернувшись 07.09.2023 до Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби щодо зняття арешту з майна, отримав повідомлення за № 47059/2218-29/3 від 08.09.2023 про те, що провадження № 26306714 повернуто стягувачу 26.12.2012 без виконання згідно п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно законодавства чинного на 26.12.2012 не передбачалось зняття арешту з майна боржника при винесенні постанови про повернення виконавчого провадження згідно п. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». На даний час зняття арешту неможливо здійснити, та як виконавче провадження завершено, матеріали виконавчого провадження знищені в зв`язку з закінченням терміну зберігання. По завершених виконавчих провадженнях не можливо проводити виконавчі дії пов`язані з зняттям або накладенням арешту на майно, якщо вони не відновлені, або арешт не скасований у судовому порядку (а.с. 20).

Виходячи зі змісту статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на день відкриття виконавчого провадження) за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Аналогічні положення містяться і у чинній редакції Закону (ч. 7 ст. 26).

З аналізу вказаних норм вбачається, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України Про виконавче провадження підлягає примусовому виконанню.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 26.12.2012) визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалось або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо є письмова заява стягувача.

Частиною другою статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 26.12.2012) передбачено, що у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Разом з тим, Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у зв`язку з його добровільним виконанням після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».

Водночас, у випадку повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Згідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній на момент звернення зі скаргою) визначено що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктами 10, 15 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеного частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченому статтею 11 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З наведеної норми вбачається, що зняття арешту з майна здійснюється шляхом винесення виконавцем постанови. Така постанова може бути винесена на підставі постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби лише у разі порушення порядку накладення арешту, в усіх інших випадках - виключно на підставі рішення суду.

Зазначений правовий висновок Верховного суду визначено у постанові ВП ВС від 12.02.2020 р. № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки також викладені у постанові Верховного суду від 24.05.2021 року по справі №712/12136/18.

Таким чином у випадку наявності арешту на майно боржника, яке не було знято під час закінчення виконавчого провадження у виконавчої служби відсутнє право на скасування відповідної постанови, а у випадку якщо не встановлено порушення порядку накладення арешту відповідне право також відсутнє у керівника відповідного відділу виконавчої служби. Єдиною можливістю, визначеною законодавцем щодо зняття арешту є відповідне рішення суду, на підставі якого арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня.

Одночасно із цим Законом визначена єдина підстава звернення до суду для отримання відповідного рішення суду боржником (колишнім боржником по закритому виконавчому провадженню), як стороною виконавчого провадження шляхом звернення із скаргою на дії виконавчої служби, так як порядок звернення власника майна із відповідним позовом, визначений лише у випадку якщо цей власник не є (та не був) стороною виконавчого провадження.

Судом встановлено, що після повернення стягувачу виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, боржник виконав зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, а тому звернувся до державної виконавчої служби та просив зняти арешт із належного йому майна.

При цьому виконавчою службою та заінтересованою особо АТ КБ «ПриватБанк» до суду не було подано заперечень та не спростовано факту погашення боржником заборгованості за виконавчим документом після повернення виконавчого документа стягувачу.

Також виконавчою службою не надано жодних доказів, які б спростували доводи скаржника про відсутність заборгованості за виконавчими провадженнями, що перебували на виконанні, як в частині кредитної заборгованості так і в частині можливих виконавчих зборів.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, ОСОБА_1 вказав, що він погасив борг перед стягувачем у добровільному порядку за погодженням зі стягувачем. Разом з тим, відмовляючи у знятті арешту, державний виконавець не оспорював факт відсутності вказаної заборгованості, при цьому посилався на неможливість зняття арешту у зв`язку з закінченням та знищенням матеріалів виконавчого провадження, оскільки по завершених виконавчих провадженнях не можливо проводити виконавчі дії.

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (майже 10 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Згідно п. 18 Постанови Пленуму ВССУ № 6 від 07.02.14 року виходячи зі змісту ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

З огляду на викладене вище, зважаючи, що докази фактичного зняття арешту з майна ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 26306714, що накладений постановою про арешт майна боржника від 06.05.2011 відсутні, суд вважає, що мала місце бездіяльність державного виконавця, яка полягає у фактичному не знятті арешту з майна боржника.

За таких обставин, оцінивши в сукупності наявні у справі докази та вирішуючи питаннящодо захиступрав боржника,суд приходитьдо висновкупро задоволенняскарги тавважає занеобхідне зобов`язати Могилів-Подільський відділ державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського МРУЮ Анцут О.А. від 06.05.2011 у виконавчому провадженні АСВП 26306714.

На підставі викладеного та керуючись ст. 19, 55, 129 ч. 2 п. 9 Конституції України, ст. 391 ЦК України, ст.ст. 26, 59 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 18, 447, 449-453, 258-261 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Могилів-Подільського відділу державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо зняття арешту з нерухомого майназадовольнити повністю.

Зобов`язати Могилів-Подільський відділ державної виконавчої служби у Могилів-Подільському районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт, накладений постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського МРУЮ Анцут О.А. від 06.05.2011 у виконавчому провадженні АСВП 26306714 на квартиру, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення або складення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Т.Ю.Холодова

Повний текст ухвали складено 09.10.2023