Ухвала

від 05.10.2023 по справі 362/6297/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6297/23

Провадження 2/362/2302/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" жовтня 2023 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛ ЦЕНТР» - адвоката Свідуновича Романа Ігоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Рачинська Ірина Ярославівна, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «ДІЛ ЦЕНТР» - адвокат Свідунович Р.І. звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом в якому просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки (кадастровий номер: 3221481500:02:028:0001, площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1672050432214), який був укладений 11.11.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І.Я., зареєстрований в реєстрі за №1408. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати, понесені ТОВ «ДІЛ ЦЕНТР».

Разом ізпозовною заявою представникомпозивача поданазаява прозабезпечення позову,в якійвін проситьнакласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3221481500:02:028:0001, площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1672050432214, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження земельної ділянки кадастровий номер: 3221481500:02:028:0001, площею 0,12 га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1672050432214. Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер: 3221481500:02:028:0001, площею 0,12 га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1672050432214.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 в межах справи №914/3433/21 стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ ДІЛ ЦЕНТР 264 468,52 грн. збитків, завданих Відповідачем-1, який обіймаючи посаду директора Товариства, незаконно встановив для себе посадовий оклад у розмірі 32 000,00 грн. всупереч чинному штатному розпису, що затверджений та введений в дію рішенням № 3 Єдиного Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діл Центр» від 28 лютого 2020 р.

Дане рішення набрало законної сили 18.01.2023 року після перегляду його в апеляційному порядку Західним апеляційний господарським судом. Обставини встановлені в даному судовому рішенні мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Після набрання законної сили рішенням у справі Господарським судом Львівської області видано наказ №914/3433/21 від 14.02.2023.

У зв`язку з тим, що Відповідач-1 в добровільному порядку відмовляється виконувати рішення, Позивач пред`явив наказ до примусового виконання Приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Голойді А.В.

З відповіді на адвокатський запит та за результатами ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №71498113, в межах якого виконується наказ, Позивачу стало відомо, що у Відповідача-1 відсутні кошти для виконання рішення, а також рухоме чи нерухоме майно, на яке можна було б звернути стягнення.

Разом з тим, як стало відомо Позивачу за результатами ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, неплатоспроможність Відповідача-1 виконати судове рішення пов`язана з вчиненням ним умисних дій по відчуженню належного йому на праві приватної власності майна на підставі безоплатного договору в користь своєї дружини після ухвалення рішення Господарським судом Львівської області в справі №914/3433/21.

Так, 11.11.2022 року було укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І.Я., згідно умов якого ОСОБА_1 безоплатно передав у власність ОСОБА_2 як дарунок належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3221481500:02:028:0001, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Предметом позову є оскарження даного правочину, оскільки, містить ознаки фраудаторного правочину, який вчинений з метою ухилення від виконання судового рішення, ухваленого в справі №914/3433/21. Вважають, що у випадку звернення стягнення на дану земельну ділянку, отриманих коштів від її реалізації буде достатньо для виконання судового рішення у справі №914/3433/21. Обраний Позивачем спосіб захисту покликаний ефективно відновити його порушене право на захист, невід`ємною складовою якого є виконання судового рішення ухваленого в його користь.

Таким чином, уклавши спірний договір Відповідач-1 безоплатно відчужив нерухоме майно значної вартості, за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги Позивача, та як наслідок Відповідач 1 перестав бути платоспроможним. Оспорюваний правочин містить всі ознаки фраудаторного правочину, що вчинений на шкоду майновим інтересам Позивача як кредитора Відповідача-1.

На даний час спірне нерухоме майно належить на праві приватної власності Відповідач 2, яка є близькою особою Відповідача-1. Постановою Верховного Суду від 24.03.2020 у справі №704/1410/18, визнано недійсним договір дарування, який було укладено боржником з давньою знайомою.

Враховуючи попередню поведінку Відповідача-1, яка була спрямована на незаконне заволодіння коштами Позивача та ухилення від виконання судового рішення що набрало законної сили, є всі підстави вважати, що з метою ускладнення та унеможливлення виконання майбутнього рішення Суду на користь Позивача, Відповідач-2, яка є близькою особою по відношенню до Відповідача-1, може ще до ухвалення судом рішення по суті спору продати, подарувати, передати в іпотеку, внести спірне нерухоме майно в статутний капітал юридичної особи, вчинити будь-які інші юридичні дії з передачі майна в оренду, користування, заставу, що зведе нанівець рішення суду, та не призведе до ефективного захисту та відновлення порушеного права Позивача.

У випадку відчуження даного майна на користь третіх осіб виникне загроза невиконання рішення про задоволення позову про визнання недійсним договору дарування, оскільки третя особа вважатиметься добросовісним набувачем такого майна за відсутності будь-який обтяжень на таке майно на час набуття права власності.

Відтак, забезпечення позову у даній справі унеможливить протиправне відчуження та/або перереєстрацію права власності на земельну ділянку на користь третіх осіб. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом: накладення арешту та заборони Відповідачу-2 вчиняти будь-які дії із спірним нерухомим майном не буде мати наслідком завдання шкоди, а тільки збереже існуюче становище сторін до розгляду справи по суті та забезпечить в майбутньому ефективне виконання рішення у справі, оскільки в силу приписів ч.7 ст. 158 ЦПК України, в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили

Невжиття заходів забезпечення позову може призвести до виникнення загрози ускладнення виконання чи повного невиконання потенційного рішення у справі, відновлення порушених прав та інтересів Позивача.

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд вивчивши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Види забезпечення позову визначені положеннямист. 150 ЦПК Українита до них належать: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам, які не мають інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

При цьому, відповідно до вимог ч. 3ст. 150 ЦПК Українизаходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як передбачено положеннями ч. 7ст. 153 ЦПК України, в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення.

Вирішуючи питання про забезпечення позову та приймаючи відповідне рішення, суд зобов`язаний враховувати обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, та зазначені ним докази, що підтверджують кожну обставину.

Відповідно до частин третьоїстатті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна особа повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З матеріалівсправи вбачається,що позивачзвернулася досуду зпозовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

Тобто спір виник з приводу визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштівне дляздійснення розрахунківз позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 серпня 2018 року у справі № 922/4587/13 та від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц.

У постанові ВП Верховного Суду від 18.05.2021 року у справі №914/1570/20 вказано, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Представником ТОВ «ДІЛ ЦЕНТР» до заяви про забезпечення позову не надано жодних доказів, які б свідчили про намір ОСОБА_2 або підготовчі дії відповідача щодо відчуження нерухомого майна.

Крім того оскаржуваний договір дарування був укладений 11.11.2022 року, проте з того часу ОСОБА_2 ніяких дій щодо відчуження земельної ділянки не вчинялися.

До заяви про забезпечення позову не приєднано жодних доказів щодо наміру відповідачів ухилитися від виконання судового рішення, враховуючи предмет позову.

Таким чином доводи заявника про те, що існує реальна загроза утруднення виконання чи неможливість виконання рішення суду в подальшому є лише припущеннями.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.11.2018 (справа № 826/8556/17), від 25.04.2019 (справа № 826/10936/18).

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Враховуючи викладене те, що заява про вжиття заходів забезпечення позову ґрунтується на припущеннях позивача і при цьому ним не надано суду жодного належного, допустимого та достовірного доказу в розумінні ст.ст. 76-78 ЦПК України в підтвердження фактів імовірності утруднення виконання або неможливості виконання рішення суду в майбутньому в разі невжиття таких заходів, не наведено посилань на те, що існують обставини, які свідчать про реальну можливість або підготовчі дії відчуження відповідачем земельної ділянки на користь третіх осіб, не зазначено в заявіціни позову щодовизначення співмірностізаходу забезпеченняпозову тому, суд дійшов висновку про відхилення заяви про забезпечення позову.

Крім того, позивачем в заяві не зазначено щодо застосування зустрічного забезпечення відповідно до вимог ст. 154 ЦПК України.

Відхиляючи заявузаявника про вжиття заходівзабезпечення позовусуд також зауважує, що клопотанняпро забезпеченняпозову,яке ранішебуло відхиленоповністю абочастково,може бутиподано вдруге,якщо змінилисьпевні обставини.Тобто назаяви прозабезпечення позову,в задоволенніяких буловідмовлено,не поширюєтьсязаборона повторнозвертатись досуду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 76-78, 149-159, 247, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

У задоволеннізаяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛ ЦЕНТР» - адвоката Свідуновича Романа Ігоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Рачинська Ірина Ярославівна про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали, безпосередньо до суду апеляційної інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Текст ухвали виготовлено 05.10.2023 року.

Суддя Г.М.Лебідь-Гавенко