Ухвала

від 15.11.2023 по справі 362/6297/23

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/6297/23

Провадження 2/362/2302/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" листопада 2023 р. Васильківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

за участю секретаря Тельнової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Василькові Київської області заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛ ЦЕНТР» - адвоката Свідуновича Романа Ігоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Рачинська Ірина Ярославівна, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки,

в с т а н о в и в:

Представник ТОВ «ДІЛ ЦЕНТР» - адвокат Свідунович Р.І. звернувся до суду в порядку цивільного судочинства з позовом в якому просить визнати недійсним договір дарування земельної ділянки (кадастровий номер: 3221481500:02:028:0001, площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1672050432214), який був укладений 11.11.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І.Я., зареєстрований в реєстрі за №1408. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати, понесені ТОВ «ДІЛ ЦЕНТР».

Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 25.10.2023 року відкрито загальне позовне провадження у справі (а.с.77).

30.10.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якійвін проситьнакласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3221481500:02:028:0001, площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1672050432214, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 . Заборонити ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії спрямовані на відчуження земельної ділянки кадастровий номер: 3221481500:02:028:0001, площею 0,12 га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1672050432214. Заборонити будь-яким суб`єктам державної реєстрації прав та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер: 3221481500:02:028:0001, площею 0,12 га, за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1672050432214 (а.с. 78-83).

Заява прозабезпечення позовуобґрунтована тим, що рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 року в межах справи №914/3433/21 стягнуто з ОСОБА_1 в користь ТОВ «ДІЛ ЦЕНТР» 264 468,52 грн. збитків, завданих Відповідачем-1, який обіймаючи посаду директора Товариства, незаконно встановив для себе посадовий оклад у розмірі 32 000,00 грн. всупереч чинному штатному розпису, що затверджений та введений в дію рішенням № 3 Єдиного Учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Діл Центр» від 28 лютого 2020 р.

Дане рішення набрало законної сили 18.01.2023 року після перегляду його в апеляційному порядку Західним апеляційний господарським судом. Обставини встановлені в даному судовому рішенні мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Після набрання законної сили рішенням у справі Господарським судом Львівської області видано наказ №914/3433/21 від 14.02.2023.

У зв`язку з тим, що Відповідач-1 в добровільному порядку відмовляється виконувати рішення, Позивач пред`явив наказ до примусового виконання Приватному виконавцю виконавчого округу Львівської області Голойді А.В.

З відповіді на адвокатський запит та за результатами ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №71498113, в межах якого виконується наказ, Позивачу стало відомо, що у Відповідача-1 відсутні кошти для виконання рішення, а також рухоме чи нерухоме майно, на яке можна було б звернути стягнення.

Разом з тим, як стало відомо Позивачу за результатами ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, неплатоспроможність ОСОБА_1 виконати судове рішення пов`язана з вчиненням ним умисних дій по відчуженню належного йому на праві приватної власності майна на підставі безоплатного договору в користь своєї дружини після ухвалення рішення Господарським судом Львівської області в справі №914/3433/21.

Так, 11.11.2022 року було укладено договір дарування земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І.Я., згідно умов якого ОСОБА_1 безоплатно передав у власність ОСОБА_2 як дарунок належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки: 3221481500:02:028:0001, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

З доступних для Позивача джерел, розміщених у вільному доступі в мережі-інтернет, стало відомо про намір Відповідача-1 продати спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3221481500:02:028:0001 за 10000,00 доларів США, про що свідчить оголошення розміщене ІНФОРМАЦІЯ_1 на сайті dom.ria.com.

Але вже після ухвалення судового рішення Господарським судом Львівської області Відповідач-1 відчужив дану земельну ділянку безоплатно в користь своєї дружини Відповідача 2.

Зазначене підтверджує недобросовісність обох сторін оспорюваного правочину.

На думку Позивача, додатковим підтвердженням недобросовісності дій Відповідачів у справі є також укладання між ними договору про поділ майна подружжя 11.11.2022, згідно умов якого в особисту приватну власність до ОСОБА_2 (Відповідача-2) перейшли все рухоме та нерухоме майно, що було набуте у спільну сумісну власність за час перебування Відповідачів у зареєстрованому шлюбі.

Попри припинення шлюбних відносин 14.02.2023 Відповідачі продовжують й надалі спільно проживати в квартирі АДРЕСА_2 , яку Відповідач-1 передав в особисту спільну власність Відповідача-2 на підставі договору про поділ спільного майна подружжя, оскільки, Відповідач-1 відмовляється від отримання кореспонденції, яку приватний виконавець Голойда А.В. надсилає Відповідачу-1 за цією адресою.

Тому оскаржуваний правочин очевидно містить ознаки фраудаторного правочину, що вчинений з метою ухилення від виконання судового рішення, ухваленого в справі №914/3433/21. Уклавши спірний договір Відповідач-1 безоплатно відчужив нерухоме майно значної вартості, за рахунок якого можливо було б задовольнити вимоги Позивача, та як наслідок Відповідач-1 перестав бути платоспроможним. Оспорюваний правочин містить всі ознаки фраудаторного правочину, що вчинений на шкоду майновим інтересам Позивача як кредитора Відповідача-1.

Враховуючи попередню поведінку Відповідача-1, яка була спрямована на незаконне заволодіння коштами Позивача та ухилення від виконання судового рішення що набрало законної сили, є всі підстави вважати, що з метою ускладнення та унеможливлення виконання майбутнього рішення Суду на користь Позивача, Відповідач-2, яка є близькою особою по відношенню до Відповідача-1, може ще до ухвалення судом рішення по суті спору продати, подарувати, передати в іпотеку, внести спірне нерухоме майно в статутний капітал юридичної особи, вчинити будь-які інші юридичні дії з передачі майна в оренду, користування, заставу, що зведе нанівець рішення суду, та не призведе до ефективного захисту та відновлення порушеного права Позивача.

Забезпечення позову у даній справі унеможливить протиправне відчуження та/або перереєстрацію права власності на земельну ділянку на користь третіх осіб. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом: накладення арешту та заборони Відповідачу-2 вчиняти будь-які дії із спірним нерухомим майном не буде мати наслідком завдання збитків, а тільки збереже існуюче становище сторін до розгляду справи по суті та забезпечить в майбутньому ефективне виконання рішення у справі, оскільки в силу приписів ч.7 ст. 158 ЦПК України, в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили (а.с.78-83).

Частиною 1 ст. 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши заяву представника позивача ТОВ «ДІЛ ЦЕНТР» про забезпечення позову, перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до частин третьоїстатті 12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

Відповідно дост. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно до положень ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1, 2 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема: шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вичиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

З матеріалівсправи вбачається,що ТОВ «ДІЛ ЦЕНТР»звернулося досуду зпозовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Рачинська І.Я., про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки.

В прохальній частині ставиться питання про визнання недійсним договір дарування земельної ділянки (кадастровий номер: 3221481500:02:028:0001, площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1672050432214), який був укладений 11.11.2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Рачинською І.Я., зареєстрований в реєстрі за №1408, а саме предметом позову є спірна земельна ділянка.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 12.10.2022 року в межах справи №914/3433/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.01.2023 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ДІЛ ЦЕНТР» 264 468,52 грн. збитків, та 3967,03 грн. судового збору (а.с.63-74).

Дане рішення набрало законної сили 18.01.2023 року після перегляду його в апеляційному порядку, обставини встановлені в даному судовому рішенні мають преюдиційне значення для вирішення даної справи.

Як вбачається із договору дарування, ОСОБА_1 11.11.2022 року подарував ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер: 3221481500:02:028:0001, площею 0,12 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1672050432214, а саме відчужив дану земельну ділянку безоплатно в користь своєї дружини ОСОБА_2 (а.с.25-26).

З матеріалів справи вбачається про існування між сторонами спору, що свідчить про існування можливості вільно на власний розсуд ОСОБА_2 розпорядитись цим майном під час слухання справи.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Згідно п. 6 зазначеної Постанови, особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №183/5864/17-ц.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

У своєму правовому висновку, сформульованому у постанові від 31 січня 2019 року у справі №761/45074/17, Верховний Суд, зазначив, що метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Співмірність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При здійсненні судочинства суди застосовуютьКонвенцію про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року№ETS N 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також забезпечення можливості реального виконання рішення суду у гіпотетичному випадку задоволення позову.

Отже, важливими умовами для вжиття заходів забезпечення позову є наявність між сторонами дійсного спору та реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Зважаючи на те, щоміж сторонами існує реальнийспір про визнання недійсним договір дарування земельної ділянки, існує вірогідність того, щовласникземельної ділянки, якої було відчужено безоплатно земельну ділянку ОСОБА_2 ,може вільно та на власний розсуд здійснювати правомочності володіння та користування, розпорядження майном, та розпорядитись ним, що не лише утруднить, але й зробить неможливим виконання рішення суду по цій справі.

Позивачем обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист його порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів позивача.

У даномувипадку,вжиття заходів забезпечення позову,накладення арешту на земельну ділянкуз метою недопущення перереєстрації прав на це майно, ніяким чином не створює перешкоди у обмеженні можливостівідповідача,користуватисяцим майном, та не призведе до невідворотних наслідків, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 15.09.2020 року у справі №753/22860/17.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд враховує, що саме під час знаходження справи у провадженні суду відповідач не позбавлений можливості здійснити відчуження майна на користь третіх осіб, що у свою чергу потягне необхідність для позивача подання до суду нових вимог і залучення інших співвідповідачів,і цепризведе до безконтрольного розширення кола осіб, що не лише утруднить, але й зробить неможливим виконання рішення суду по цій справі.

Враховуючи предмет даного позову, наведені представником позивача докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, їх обґрунтованість, наявність зв`язку між заходами забезпечення позову та предметом позовних вимог, з метою запобігання порушенню прав та охоронюваних законом інтересів позивача, суд вважає за можливе заяву про забезпечення позову задовольнити шляхом накладення арешту на вищезазначені земельні ділянки.

При вирішенні питання щодо необхідності застосування зустрічного забезпечення суд зазначає наступне.

Регламентація питання про зустрічне забезпечення позову здійснюється положеннямист. 154 ЦПК України. Зокрема, вказаною нормою передбачено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу наведеної норми вбачається, що єдиним критерієм застосування судом зустрічного забезпечення позову є забезпечення можливості відшкодування збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. При цьому можливість таких збитків має бути ретельно досліджена судом, визначено їх потенційний розмір, оцінено співмірність застосованих заходів забезпечення позову розміру таких можливих збитків та розміру зустрічного забезпечення.

Суд не вбачає підстав для застосування зустрічного забезпечення, оскільки матеріали справи не містять доводів та аргументів, яким чином накладений арешт та заборона може завдати збитків відповідачу, а також в чому саме можуть полягати такі збитки. Окрім того, не містять матеріали справи й доказів наявності передбаченихст. 154 ЦПК Українивипадків обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

Керуючись статтями 149, 150, 153, 154, 258, 260 ЦПК України, суд,

п о с т а н о в и в:

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛ ЦЕНТР» - адвоката Свідуновича Романа Ігоровича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІЛ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа: Приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Рачинська Ірина Ярославівна, про визнання недійсним договору дарування земельної ділянки задовольнити частково.

Накласти арешт на земельну ділянку кадастровий номер 3221481500:02:028:0001, площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1672050432214, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Заборонити ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відчуження майна- земельної ділянки кадастровий номер 3221481500:02:028:0001, площею 0,12 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1672050432214.

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІЛ ЦЕНТР» (81092,Львівська обл.,Яворівський р-н,с.Бірки,вул.Окружна,буд.1) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 )

Відповідач (боржник): ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ).

Дана ухвала відповідно доЗакону України «Про виконавче провадження»є виконавчим документом та може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років з дня її постановлення.

Ухвала підлягаєнегайному виконаннюз дняїї постановленнянезалежно відїї оскарження і відкриття виконавчого провадження у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, проте її оскарження не зупиняє її виконання.

Текст ухвали виготовлено 15.11.2023 року.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко