Ухвала

від 06.10.2023 по справі 552/5853/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ПОЛТАВИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м.ПОЛТАВИ

Справа №552/5853/23

Провадження № 1-кс/552/1711/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2023 року слідчий суддя Київського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , детектива ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого детектива Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_4 про арешт майна,-

ВСТАНОВИВ:

Старший детектив Підрозділу детективів Територіального управління БЕБ у Полтавській області ОСОБА_4 звернулась до суду з клопотанням погодженим з прокурором про арешт майна посилаючись на те, що підрозділом детективів ТУ БЕБ у Полтавській області за процесуального керівництва Полтавської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023170000000701 від 02.10.2023 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204 КК України. Досудовим розслідуванням установлено, що директор ТОВ «Полтававторма» ОСОБА_6 за попередньою змовою з директором ТОВ «Компанія торговий дім «Зернопродукт» ОСОБА_5 у період з 08.08.2018 по 20.03.2023 (коли незаконну діяльність було припинено) умисно, з корисливих мотивів, на території нафтобази ТОВ «Полтававторма» за адресою: Полтавська область, Миргородський район, с. Нижні Яреськи, вул. Залізнична 2, не маючи спеціального дозволу (ліцензії) на право виробництва, зберігання, оптової, роздрібної торгівлі підакцизними товарами (пальним), у порушення вимог податкового законодавства та законодавства щодо державного регулювання виробництва і обігу пального, здійснювали діяльність із незаконного виготовлення підакцизних товарів, зокрема пального.

02.10.2023 року з кримінального провадження №42022170000000105 від 21.10.2022 були виділені матеріали досудового розслідування за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України за № 12023170000000701.

У ході досудового розслідування установлено, що предметом злочину передбаченого ч. 2 ст. 204 КК України є незаконно виготовлені підакцизні товари, у даному випадку пальне, вилучене і зберігається в резервуарах Е01 в об`ємі 2,699 м3, Е14 в об`ємі 13,420 м3, Р18 в об`ємі 121,268 м3, Р19 в об`ємі 8,619 м3, Р20 в об`ємі 55,642 м3, Р21 в об`ємі 80,902 м3, загальним об`ємом 282,55 м3, які належать ТОВ «КТД «Зернопродукт».

Таким чином є достатньо підстав вважати, що вказане майно юридичних осіб, керівниками яких є підозрювані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , підлягатиме спеціальній конфіскації, тому звернулись з даним клопотанням.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити.

Старший детектив ОСОБА_4 клопотання підтримала та просила задовольнити.

Інші особи в судове засідання н з`явились, належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, їх неявка не перешкоджає розгляду справи.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення прокурора, детектива, дослідивши матеріали клопотання, дійшов до наступного висновку.

З матеріалів клопотання вбачається, що у провадженні ТУ БЕБ у Полтавській області за процесуального керівництва Полтавської обласної прокуратури здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023170000000701 від 02.10.2023 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 204 КК України.

Ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави арешт на зазначене в клопотанні майно був накладений та у послідуючому скасований.

Згідно ч.1 ст. 16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення,слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.

Що стосується доводів клопотання детектива про необхідність накладення арешту з метою спеціальної конфіскації, то слідчий суддя виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченогоОсобливою частиноюцього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченогочастиною першоюстатті 150,статтею 154, частинами другою і третьоюстатті 159-1, частиною першоюстатті 190,статтею 192, частиною першою статей204,209-1,210, частинами першою і другою статей212,212-1, частиною першою статей222,229,239-1,239-2, частиною другоюстатті 244, частиною першою статей248,249, частинами першою і другоюстатті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318,319,362,статтею 363, частиною першою статей363-1,364-1,365-2цього Кодексу.

Відповідно до п.3 ч.1 ст. 96-2 КК України спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави

Проте, як видно з матеріалів кримінального провадження, цивільний позов не заявлений, а тому відсутні підстави для накладення арешту з метою спеціальної конфіскації.

Керуючись ст.ст.171-172 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про арешт майна відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошений 09 жовтня 2023 року о 15 год.

Слідчий суддя ОСОБА_1