Постанова

від 09.10.2023 по справі 354/315/20

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 354/315/20

Провадження № 22-ц/4808/1230/23

Головуючий у 1 інстанції Остап`юк М. В.

Суддя-доповідач Томин

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2023 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

головуючої Томин О.О.,

суддів: Бойчука І.В., Пнівчук О.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Яремчанського міського суду від 22 серпня 2023 року, постановлену в складі судді Остап`юк М.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 усунення перешкод у володінні, користуванні та розпряженні приміщенням шляхом його звільнення,

в с т а н о в и в:

В провадженні Яремчанського міського суду з березня 2020 року перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні приміщенням будівлі бази відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом його звільнення.

22.08.2023 року від представника відповідача ОСОБА_3 адвоката Тугая І.М. надійшло клопотання про зупинення провадження по вказаній справі до набрання законної сили рішенням по справі №354/696/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод» про визнання недійсним договору купівлі-продажу бази відпочинку. Клопотання обґрунтовано тим, що у справі №354/696/23, яка перебуває в провадженні Яремчанського міського суду, оскаржується договір купівлі-продажу від 13.06.2018 року, б/н, будівлі бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 186,8 кв.м., відповідно до якого ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» продало вказану базу відпочинку ОСОБА_1 . Такий договір є правоустановлюючим документом, яким підтверджуються право власності позивачки на зазначену вище базу відпочинку. А оскільки предметом спору у цій справі є вимоги ОСОБА_1 усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні вказаною базою відпочинку, договір купівлі-продажу якої на сьогодні оспорюється, то є підстави зупинити провадження у справі до набрання законної сили судовим рішення по справі №354/696/23, так як існують об`єктивні підстави неможливості розгляду даної цивільної справи без вирішення питання щодо правомірності правочину, на підставі якого ОСОБА_1 обґрунтовує свої позовні вимоги як власниці.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 22 серпня 2023 року зупинено провадження по справі №354/315/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні приміщенням шляхом його звільнення до набрання законної сили судовим рішенням по справі №354/696/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу.

Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу. Вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права.

Зазначає, що жодної об`єктивної неможливості розглянути справу про усунення перешкод у користуванні її майном немає, оскільки договір купівлі-продажу бази відпочинку є чинним і вона є власницею вказаного майна.

У випадку задоволення позову ТОВ «Перлина ІФ» до неї про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірна база відпочинку повернеться у власність продавця - ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод». Натомість жодних прав ні у ОСОБА_2 , ні у ОСОБА_3 внаслідок визнання недійсним спірного договору купівлі-продажу не виникне, тому не зрозуміло, чому немодливо розглядати справу про усунення перешкод у користуванні базою відпочинку, які чиняться вказаними особами.

Крім того, зазначає про грубе ігнорування її прав судом першої інстанції, оскільки провадження у справі, ухвала по якій переглядається, відкрито 26 серпня 2020 року, а з лютого 2021 року, коли вперше було зупинено провадження, вона не могла користуватися належною їй базою відпочинку і захистити своє через зупинення провадження у справі. Стверджує, що повторне зупинення провадження ще на кілька років позбавить її можливості розпоряджатись своїм майном, призведе до затягування розгляду справи та порушення розумних строків її розгляду.

Просить скасувати ухвалу Яремчанського міського суду від 22 серпня 2023 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Частиною 2 ст. 369 ЦПК України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14 (ухвала суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі), 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться, а розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами (частина 13 статті 7 ЦПК України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі-продажу від 13.06.2018 року, б/н, укладених між нею та Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод», посвідчених приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Данилів Т.Д. та зареєстрованих в реєстрі за №807 та №809, належать на праві власності будівля бази відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 186,8 кв.м. та земельна ділянка для обслуговування вказаної будівлі площею 0,0988 га, кадастровий номер 2611093001:16:008:0079 (т. 1, а.с. 7-12).

24.03.2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпряженні вказаною будівлею бази відпочинку, мотивуючи тим, що останні без її відома та згоди використовують дане приміщення як готель « ІНФОРМАЦІЯ_1 », на її вимогу звільнити вказане приміщення відмовляються (т. 1, а.с. 1-5, 84-88).

Встановлено також, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2020 року, залишеним без змін постановою Західного апеляційного суду від 21.04.2021 року, по справі №909/207/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 , було визнано недійсними вищевказані договори купівлі-продажу від 13.06.2018 року, б/н, укладені між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод» (т. 3, а.с. 38-43).

Постановою Верховного Суду від 31.08.2021 року постанову Західного апеляційного суду від 21.04.2021 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 16.12.2020 року по справі №909/207/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області (т. 3, а.с. 107-131).

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 13.04.2022 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод», ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 13.06.2018 року задоволено (т. 3, а.с. 162-167).

Постановою Західного апеляційного суду від 27.09.2022 року рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.04.2022 року у справі №909/207/20 скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 07.02.2023 року постанову Західного апеляційного суду від 27.09.2022 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 13.04.2022 року у справі №909/207/20 скасовано, провадження у справі закрито, роз`яснено Товариству з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ», що розгляд вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ПрАТ «Івано-Франківський арматурний завод» та ОСОБА_1 , відноситься до юрисдикції цивільного суду (т. 3, а.с. 216-219).

12.05.2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» звернулося до Яремчанського міського суду з позовом до ОСОБА_1 , ПрАТ «Івано-Франківський арматурний завод» про визнання зазначеного вище договору купівлі-продажу недійсним у порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Яремчанського міського суду від 01.06.2023 року відкрито провадження у вказаній справі №354/696/23, підготовче засідання призначено на 25 вересня 2023 року (т. 3, а.с. 227).

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вважав, що розгляд цієї справи є неможливим до вирішення справи №354/696/23 про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної бази відпочинку від 13.06.2018 року, тому дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження в справі на підставі пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України.

Однак такий висновок суду не відповідає обставинам справи та нормам процесуального права.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Відповідно до абзацу четвертого пункту 33 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», визначаючи наявність передбачених статтею 201 ЦПК України 2004 року (стаття 251 чинного ЦПК України) підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен, зокрема, враховувати, що така підстава для зупинення провадження у справі, як зазначено у пункті 4 частини першої цієї статті - неможливість розгляду цивільної справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства, застосовується у тому разі, коли в цій іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинене. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинене, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення.

З огляду на вимоги закону для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиціальне значення для іншої справи.

Разом із тим, необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі і 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У справі, що переглядається, предметом спору є усунення перешкод з боку ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у володінні, користуванні та розпряженні будівлею бази відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 186,8 кв.м.

Підставою для зупинення провадження у справі став факт відкриття провадження Яремчанським міським судом по цивільній справі №354/696/23 за позовом ТОВ «Перлина ІФ» до ОСОБА_1 , ПрАТ «Івано-Франківський арматурний завод» про визнання договору купівлі-продажу вказаної бази відпочинку, укладеного 13.06.2018 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «Івано-Франківський арматурний завод», недійсним.

Разом з тим, до предмету доказування у категорії справ за позовами власника майна про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та/або розпоряджання своїм майном, заявленими на підставі статті 391 ЦК України, входять лише дві обставини: чи дійсно позивач є власником такого майна та чи дійсно відповідачем порушується право власності чи законного володіння позивача.

Поки особа є власником нерухомого майна, вона не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном.

На підтвердження права власності на майно позивачем надано до суду копії договорів купівлі-продажу від 13.06.2018 року, б/н, укладених між нею та Приватним акціонерним товариством «Івано-Франківський арматурний завод», посвідчених приватним нотаріусом Івано-Франківського нотаріального округу Данилів Т.Д. та зареєстрованих в реєстрі за №807 та №809 та витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за нею 13.06.20218 року на будівлю бази відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 186,8 кв.м., та земельну ділянку для обслуговування вказаної будівлі площею 0,0988 га, кадастровий номер 2611093001:16:008:0079 (т. 1, а.с. 7-12).

Місцевий суд в порушення вимог пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України, зазначивши конкретну іншу справу, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, не проаналізував предмети та підстави позовів у справах і не вказав об`єктивні обставини, які б давали обґрунтовані підстави для висновку про те, що наявність спору у справі про усунення перешкод у користуванні майном з огляду на передбачену статтею 204 ЦК України презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним, виключає можливість на підставі наявних доказів самостійно встановити та оцінити при розгляді даної справи наявність обставин (фактів), якими позивач обґрунтовував свої вимоги про усунення перешкод у користуванні майном.

З огляду на викладене колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що розгляд справи неможливий до розгляду та вирішення справи №354/696/23, заявник не довів наявності обставин, які свідчили б про неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, оскільки зібрані докази дозволяли встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Крім того, у разі чергового зупинення провадження у справі буде порушуватися право позивача на розумні строки розгляду справи, враховуючи те, що провадження у справі №354/315/20 відкрито ще 26.08.2020 року, а з позовом у справі №354/696/23 ТОВ «Перлина ІФ» звернулося 12.05.2023 року.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2022 року у справі №357/10397/19 (провадження №61-5752сво21) зроблено висновок, що згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі №645/331/17 наведено правовий висновок щодо застосування пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, який узгоджується з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України в чинній редакції, про те, що при визначенні наявності підстав, за яких провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню, суд повинен враховувати, що підстава для зупинення провадження у справі, визначена у пункті 4 частини першої статті 201 ЦПК України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року), застосовується в тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав заявлених у справі вимог чи умов, від яких залежить можливість її розгляду. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з урахуванням обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Схожі висновки містяться в постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі №295/17762/18 (провадження №61-8847св21), від 23 червня 2022 року у справі №490/7050/19 (провадження №61-5389св21), від 22 вересня 2022 року у справі №753/14645/20 (провадження №61-4523св22), від 10 квітня 2019 року у справі №761/40264/17 (провадження №61-48793св18), від 11 вересня 2019 року у справі №766/9344/18-ц (провадження №61-10853св19).

Отже, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було порушено процесуальні норми у процесі розгляду справи, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду.

Зіставлення змісту наведених суджень із розумінням положень пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України переконує у тому, що оскаржуване судове рішення про зупинення провадження у справі не може бути залишене у силі, оскільки висновки, зазначені в ньому, є необґрунтованими, таке зупинення суперечить принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи, й перешкоджає подальшому провадженню у справі, а, отже, відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження її розгляду до суду першої інстанції.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 379, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Яремчанського міськогосуду від22серпня 2023року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуюча: О.О. Томин

Судді: І.В. Бойчук

О.В. Пнівчук

Повний текст постанови складено 09 жовтня 2023 року.