Рішення

від 24.11.2023 по справі 354/315/20

ЯРЕМЧАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

Справа № 354/315/20

Провадження по справі № 2/354/62/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року м. Яремче

Яремчанський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Остап`юк М.В.

при секретарі Бабаєвій Є.М.

за участю:

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Дудорова О.О.

розглянувши усудовому засіданні взалі суду в м. Яремче цивільнусправу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні приміщенням, шляхом його звільнення,

ВСТАНОВИВ:

24.03.2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні власністю до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог, з урахуванням збільшення позовних вимог, позивачем зазначено, що 13.06.2018 року вона купила у Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод» приміщення бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу за реєстровим номером №807. Крім того, цього дня нею був укладений ще один договір купівлі-продажу з ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод», на підставі якого вона набула право власності на земельну ділянку для обслуговування зазначеного вище приміщення бази відпочинку, яка знаходиться за тією ж адресою.

Зазначає, що суміжною земельною ділянкою та нежитловими приміщеннями користуються відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . У грудні 2018 року майно останніх було знищено внаслідок пожежі. Врахувавши скрутне становище відповідачів та проявивши добросусідство, зважаючи на те, що вони з чоловіком постійно проживають у місті Івано-Франківську, позивача дозволила відповідачам користуватися її базою відпочинку, без укладення жодних договорів.

14.03.2020 року, приїхавши до бази відпочинку, з метою виготовлення технічної документації, відповідач ОСОБА_2 не впускав її до приміщення, застосовуючи психологічне насильство. Як з`ясувалося, останній, скориставшись тим, що вона із сім`єю постійно проживають у місті Івано-Франківську, без її відома та згоди використовує базу відпочинку як готель під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », і з метою незаконного збагачення використовує приміщення для підприємницької діяльності, а саме для проживання відпочиваючих осіб. На її прохання звільнити приміщення відповідачі відмовляються і своїми діями створюють перешкоди у реалізації її прав як власника, що порушує її право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

Наголошує, що Відповідачі не є власниками бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 . Власницею цієї нерухомості є вона, на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу, зареєстрованого у реєстрі під номером №807, що також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 13.06.2018 №127504959 (т.1, а. с. 153).

Проживання та користування відповідачами базою відпочинку порушує інтереси її як власниці відпочинкової бази, оскільки з березня 2020 року вона не може потрапити у приміщення, що підтверджується численними повідомлення на службу «102», заявами до органів досудового розслідування про вчинення кримінального правопорушення, витягом з ЄРДР про кримінальне провадження №12020090110000126 від 20.06.2020 за статтею 356 КК України «Самоправство», відповіддю Держгеокадастру від 12.11.2020 №3-278/0-573/6-20. Користування відповідачами належною їй базою відпочинку створює позивачці перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні власністю.

У зв`язку з цим позивачка та її представник просилиусунути перешкоди у володінні та користуванні приміщенням бази відпочинку за адресою: АДРЕСА_1 шляхом його звільнення та передачі позивачці, а також просили стягнути з відповідачів солідарно витрати на правову допомогу та судовий збір.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 24.03.2020 року зазначену цивільну справу передано в провадження судді Польської М.В.

У зв`язку із закінченням станом на 27.03.2020 року терміну відрядження судді Польської М.В. до Яремчанського міського суду Івано-Франківської області, автоматизований розподіл справи не відбувся через відсутність у штаті суду суддів.

04 серпня 2020 року відбувся повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями. Справа передана для розгляду судді Остап`юк М.В.

Ухвалою від 26 серпня 2020 року суддею Остап`юк М.В. справу було прийнято до провадження та призначеного до розгляду за правилами загального позовного провадження (т.1, а.с.72).

Ухвалою суду від 12 жовтня 2020 року залучено до участі у справі співвідповідача ОСОБА_3 (т.1, а. с. 229).

Ухвалою судувід 05.02.2021року провадженняу справізупинено до набраннязаконної силисудовим рішеннямпо справі№909/207/20за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» до Приватного акціонерного товариства «Івано-Франківський арматурний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів купівлі-продажу (т.2, а. с. 50-52).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 березня 2021 року вказану ухвалу суду першої інстанції залишено без змін (т.2, а. с. 82-84).

Ухвалою Яремчанського міського суду від 15 травня 2023 року поновлено провадження у справі, оскільки 07 лютого 2023 Верховний Суд ухвали постанову, якою провадження у справі №909/207/20, для завершення якої зупинялося провадження у цій справі, закрив та роз`яснив ТОВ "Перлина ІФ", що розгляд вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, укладених між ПрАТ "Івано-Франківський арматурний завод" та ОСОБА_1 відноситься до юрисдикції цивільного суду (т.2, а. с. 189).

22.08.2023 від відповідача ОСОБА_2 поступило клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної силисудовим рішеннямпо справі№354/696/23за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перлина ІФ» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Приватне акціонерне товариство «Івано-Франківський арматурний завод», про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, який розглядається загальним місцевим судом (т.2, а. с. 204-206).

Ухвалою Яремчанського міського суду від 22 серпня 2023 року зупинено провадження з цих підстав (т.2, а. с. 229-231).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 09.10.2023 року вказану ухвалу суду скасовано, оскільки зібрані у справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду без зупинення провадження у справі. Справу направлено для продовження розгляду (т.3, а. с. 21-24).

27.11.2023 року завершено розгляд справи.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідачі та їх представник у судове засідання не з`явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, у тому числі шляхом розміщення повідомлення про виклик до суду на сайті Судової влади України. Підстав, визначених законодавством для відкладення розгляду справи не має, оскільки судові засідання призначалися неодноразово, неявки відповідачів не є першими.

У матеріалах справи міститься відзив відповідача ОСОБА_2 на позовну заяву, який суд враховує, а відповідачка ОСОБА_3 відзиву не подавала, своєї позиції відносно розгляду справи не висловлювала.

Так, у відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_2 категорично заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки договір купівлі-продажу, на підставі якого позивачка набула право власності на базу відпочинку оспорюється, а тому розглядати вказану справу до того часу поки не буде розглянута справа відносно дійсності вказаного правочину є неможливим. Спірна База відпочинку належала Івано-Франківському арматурному заводу. З метою розвитку своєї справи, приблизно у 2017 році він взяв в оренду вказаний відпочинковий комплекс, про що було укладено договір оренди, який був продовжений до березня 2018 року. В ході договірних відносин щодо оренди майна Івано-Франківського арматурного заводу, між ним та підприємством обговорювалося питання викупу орендованого майна, як орендарем, який належним чином виконує свої обов`язки. У березні 2018 року у нього не було достатньо коштів для купівлі цього майна, так як балансова вартість становила не менше 1000000 грн. З метою купівлі вказаного майна, він знайшов інвестора ТОВ «Перлина ІФ». Орієнтовно у квітні 2018 року між ТОВ «Перлина ІФ» та Івано-Франківським арматурним заводом було укладеного договір купівлі-продажу майнових прав на будівлю бази відпочинку та земельну ділянку. Надалі було підписано акт приймання-передачі майнових прав ТОВ «Перлина ІФ» на будівлю бази відпочинку та земельну ділянку. З того часу ТОВ «Перлина ІФ» отримало в повне розпорядження вищевказане майно, і уклавши з ним договір, яким вони закріпили умови та порядок діяльності по будівництву майбутнього готельно-відпочинкового комплексу на території бази відпочинку Івано-Франківського арматурного заводу, було розпочато будівництво комплексу. Одночасно було укладено договір на виконання робіт між ним та ПП «Гарат» від 02 квітня 2018 року щодо виконання робіт по реконструкції бази відпочинку по АДРЕСА_1 . Ціна договору локального кошторису складає 9000000 грн. Відтак, спільними зусиллями ТОВ «Перлина ІФ» та його споруджено готельно-відпочинковий комплекс на території бази відпочинку Івано-Франківського арматурного заводу. Однак, 14 березня 2020 року на місце знаходження майна ТОВ «Перлина ІФ» приїхала ОСОБА_1 , яка вчиняє дії по придбанню права на майно (комерційного приміщення ТОВ «Перлина ІФ») шляхом обману. Зазначає, що позивачка не має жодного відношення до даного готельно-відпочинкового комплексу. Її ніколи не було на місці будівництва. Її ніхто не бачив. Вона не вкладала у будівництво свої кошти та зусилля, що можуть підтвердити будівельники та сусіди. Вважає, що позивачка заявила незаконні, необґрунтовані позовні вимоги, а тому у їх задоволенні просить відмовити у повному обсязі.

Врахувавши думку сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 13.06.2018року міжПриватним акціонернимтовариством «Івано-Франківський арматурний завод» та ОСОБА_1 були укладенідоговори купівлі-продажу.А саме,договір купівлі-продажувід 13.06.2018року б/н (нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі №807), відповідно до якого Товариство передало у власність ОСОБА_1 будівлю бази відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 186,8 кв. м. Та договір купівлі-продажу земельної ділянки від 13.06.2018 року б/н (нотаріально посвідчений, зареєстрований в реєстрі № 809) відповідно до якого Товариство передало у власність ОСОБА_1 земельну ділянку для обслуговування будівель (база відпочинку), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0, 0988 га, кадастровий номер 2611093001:16:008:0079.

У відповідності до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого станом на 13.06.2018 року (індексний номер витягу: 127504517), ОСОБА_1 є власником будівлі бази відпочинку, загальною площею 186,8 кв. м., адреса: АДРЕСА_1 .

Згідно з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого станом на 13.06.2018 року (індексний номер витягу: 127504959), ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для обслуговування будівель (база відпочинку), площею 0, 0988 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 2611093001:16:008:0079.

Таким чином, Позивачка є власницею бази відпочинку у АДРЕСА_1 , загальною площею 186,8 кв. м. та земельної ділянки для обслуговування цієї бази відпочинку, площею 0, 0988 га.

Протилежного Стороною відповідача не доведено.

У ході судового розгляду позивачка вказує, що відповідачі ОСОБА_4 та його дружина ОСОБА_3 незаконно проникли у будівлю бази відпочинку, що належить їй та використовують її у підприємницьких цілях, а саме для проживання відпочиваючих осіб. На її вимоги звільнити приміщення відмовляються, тим самим своїми діями створюють перешкоди у реалізації її прав як власника, порушують її право вільно володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном.

З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2020 року на службу «102» поступило повідомлення від ОСОБА_1 про те, що 14.03.2020 за адресою: АДРЕСА_1 у неї виник конфлікт з невідомими особами, які заявницю не впускають на її приватну територію. Вказане повідомлення зареєстроване в інформаціно-телекомунікаційній системі «Інформаційний портал Національної поліції України» (журналі єдиного обліку) Яремчанського відділення поліції Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області за №1174 (т.1, а. с. 15).

Ухвалами слідчих суддів від 07.08.2020 та 02.09.2020 за результатами скарги ОСОБА_1 , зобов`язано слідчого СВ Яремчанського ВП Надвірнянського ВП ГУНП України в Івано-Франківській області невідкладно внести відомості про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяв ОСОБА_1 від 14.03.2020 року та від 04.08.2020 року з приводу здійснення перешкод відповідачем ОСОБА_2 у користуванні і володінні ОСОБА_1 належною їй базою відпочинку у селі Яблуниці (т.1, а. с. 194-197).

Відповідно до відповіді начальника Яремчанського відділення поліції Надвірнянського відділу поліції від 11.09.2020 №6133/108/52/01/2020, по факту самовільного захоплення земельної ділянки та будівлі в селі Яблуниці на участку Діл, 106 органом дізнання Яремчанського ВП Надвірнянського ВП ГУНП в Івано-Франківській області проводиться досудове розслідування (т.1, а. с. 200).

З матеріалів справи вбачається, що 20.06.2020 на підставі заяви ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5 в супереч установленому законом порядку, самовільно без її відома та згоди зайняв земельну ділянку та приміщення, яке використовує як готель із назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться у АДРЕСА_1 , внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за статтею 356 КК України (Самоправство) номер кримінального провадження №12020090110000126 (т.2, а. с. 11).

Також, аналіз долучених до справи документів свідчить, що позивачка з приводу чинення їй перешкод у користуванні базою відпочинку неодноразово зверталася до Головного управління Національної поліції України, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яремчанської міської ради, Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області (т. 2, а. с. 12, 13, 14,15, 16, 17-18, 25-26).

Відповідно до відповіді ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 12.11.2020 №3-278/0-573/6-20, за результатами перевірки дотримання вимог земельного законодавства, встановлено, що ОСОБА_2 самовільно зайняв земельну ділянку з кадастровим номером 2611093001:16:008:0079, яка призначена для обслуговування будівель (бази відпочинку) у селі Яблуниці в урочищі Діл (т.2, а. с. 19).

Крім того у запереченнях на позов сам відповідач ОСОБА_2 підтверджує те, що користується спірною базою відпочинку на підставі відповідного договору, укладеного із ТОВ «Перлина ІФ», яке, на його думку, володіє майновими правами на вказану базу відпочинку, і є його власником.

Позивачка стверджує, що станом на даний час, і далі не має доступу до своєї власності бази відпочинку.

Як уже зазначалося, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, власником спірної бази відпочинку є Позивачка.

Ні ТОВ «Перлина ІФ», ні відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на даний час не є власниками будівлі бази відпочинку у АДРЕСА_1 .

Відтак, користування відповідачами зазначеною базою відпочинку порушує інтереси власниці цієї бази, яка з березня 2020 року не може потрапити у приміщення, що підтверджується наданими до суду доказами, а також створює перешкоди позивачці у володінні, користування та розпорядженні цією базою відпочинку.

Звертаючись до суду з позовом, Сторона позивача просила усунути перешкоди у користуванні приміщенням - будівлею бази відпочинку, шляхом її звільнення відповідачами та передачі позивачці.

Статтею 41 Конституції Українивизначено, щокожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до статтей 317,391,319, частини першої статті321 ЦК Українивласникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном; власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном; власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном; право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Тлумаченнястатті 391 ЦК Українисвідчить, що негаторний позов застосовується для захисту права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння коли право власності може бути порушено без безпосереднього вилучення майна у власника. У постанові Верховного Суду України від 27 травня 2015 року у справі № 6-92цс15 зроблено висновок, що положеннястатті 391 ЦК Українипідлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного з позивачем договору.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК Україникожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Відповідачами у справі доказів на спростування обставин, що стали підставою для пред`явлення до них позовних вимог, суду не подано.

Аргументи відповідача ОСОБА_2 про будівництво та користування базою відпочинку на підставі відповідних договорів, укладених із ПАТ «Івано-Франківський арматурний завод» та ТОВ «Перлина ІФ» не спростовують факту чинення перешкод позивачці у володіння та користуванні своєю власністю базою відпочинку, оскільки зазначені юридичні особи не є власниками цього об`єкта нерухомості. Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, одноосібним власником цього майна є позивачка ОСОБА_1 .

Європейський суд з прав людини зауважує, що принцип «процесуальної рівності сторін» передбачає, що у випадку спору, який стосується приватних інтересів, кожна зі сторін повинна мати розумну можливість представити свою справу, включаючи докази, в умовах, які не ставлять цю сторону в істотно більш несприятливе становище стосовно протилежної сторони (DOMBO BEHEER B.V. v. THE NETHERLANDS, № 14448/88, § 33, ЄСПЛ, від 27 жовтня 1993 року).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина першастатті 81 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четвертастатті 263 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті76, частини першої, другої статті77, статті79, частини першої статті80, частини першої статті81, частин першої,другоїстатті83 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи; належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування; предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення; достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи; достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; відповідні докази мають бути подані позивачем разом з поданням позовної заяви.

З огляду на вище викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю, підлягають задоволенню, однак частковому. Щодо вимоги позивачки зобов`язати Відповідачів передати їй базу відпочинку, то в цій частині суд вважає за необхідне відмовити, оскільки вважає ефективним та достатнім способом захисту прав позивачки зобов`язати відповідачів усунути перешкоди у користуванні базою відпочинку, шляхом її звільнення, наслідком чого і буде повне поновлення прав позивачки у вільному володінні та користуванні своєю власністю.

За правиламистатті 141 ЦПК України, слід стягнути з відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 солідарно на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, то суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з частиною другою цієї статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачка просить стягнути з відповідачів 5000 грн витрат за професійну правничу допомогу. На підтвердження факту наданих послуг правової допомоги до матеріалів справи долучено Договір про надання правової допомоги в суді № 15/2020 від 19 березня 2020 року, укладений між Адвокатом Лукінів М.П. та позивачкою ОСОБА_1 (далі - Договір); ордер про надання правничої допомоги Серії ІФ № 086753 адвокатом Лукінів М.П., виданий на підставі Договору про надання правової допомоги № 15/2020 від 19 березня 2020 року, особу, якій надається правова допомога зазначено ОСОБА_1 позивачку у справі; квитанцію №003773 від 19.03.2020, з якої вбачається, що позивач ОСОБА_1 оплатила адвокату Лукініву М.П. за надання юридичних послуг за Договором 5000,00 грн.

З огляду на зазначене вище, суд вважає, що факт отримання позивачем правових послуг, наданих адвокатом Лукінівим М.П. та їх оплата підтверджена належними доказами.

Також, факт надання правових послуг не оспорюється сторонами.

Також відповідачем не оспорюється розмір відшкодування правової допомоги.

Інститут відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, передбачений у ст.137 ЦПК України, власне і покликаний гарантувати право людини на повернення здійснених нею витрат на правову допомогу у разі постановлення судом рішення на її користь.

У пункті 26 постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року (справа №280/2635/20, провадження №К/9901/29763/2026) Верховний Суд, аналізуючи положення ст. ст. 134, 139 КАС України, які регулюють питання щодо витрат на професійну правничу допомогу, зазначив, що встановлена на законодавчому рівні можливість позивачів отримати відшкодування понесених витрат на правничу допомогу дозволяє учасникам судових процесів залучати для захисту своїх прав кваліфікованих адвокатів, даючи при цьому таким особам законне право сподіватись на повне або часткове відшкодування понесених витрат у разі доведення власної правової позиції.

З огляду на все викладене вище, з урахуванням особливостей вказаної справи, суд вважає, що стягнення витрат за правову допомогу відповідатиме основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, верховенству права та відшкодуванню судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Також, суд не вбачає, за результатами аналізу позовної заяви та матеріалів справи, що визначений розмір правової допомоги порушує принцип співмірності по відношенню до складності справи.

Враховуючи те, що завданням цивільного судочинства, є насамперед справедливий, та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, суд вважає, що розмір відшкодування витрат на правову допомогу у сумі 5000 грн, який просить відшкодувати позивачка, не порушує принципу співмірності позовних вимог, відповідає складності справи та виступає гарантією реалізації правомірних очікувань позивача ОСОБА_1 як особи, чиї права було порушено, на повну або часткову компенсації сплачених нею коштів за правову допомогу щодо захисту її права, надану їй кваліфікованим адвокатом.

На підставі викладеного, керуючись,статтями 16, 317, 319, 321, 391 ЦК України, статтями4,5,6,12,13,76-83, 141,263, 265,268,273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про усунення перешкод у володінні, користуванні та розпорядженні приміщенням, шляхом його звільнення - задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 , ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 у користуванні приміщенням - будівлею бази відпочинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 186, 8 кв. м, шляхом його звільнення.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках з кожного на користь ОСОБА_1 840 грн 80 коп судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках з кожного на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин.

Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;

Відповідач: ОСОБА_2 ,місце реєстрації: АДРЕСА_3 ,фактичне місцепроживання: АДРЕСА_4 ,реєстраційний номероблікової карткиплатника податків: НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 24.02.2024.

Суддя: М. В. Остап`юк