Рішення

від 02.10.2023 по справі 907/99/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/99/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Піпар А.Ю.

Розглянув матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СК ДП БУД, м. Дніпро

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Пріма Технолоджі, м. Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Платінум, м. Дніпро

про стягнення 483 731,20 грн

За участю представників:

позивача Андреєва О.А., довіреність від 19.06.2023;

відповідача не з`явився;

третьої особи не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю СК ДП БУД звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Пріма Технолоджі про стягнення 483 731,20 грн заборгованості за договором поставки укладеним у спрощений спосіб на підставі рахунку № 13 від 16.02.2021.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/99/23 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2023.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2023 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків, виявлених судом.

З огляду на усунення позивачем у встановленому порядку та строк недоліків позовної заяви, ухвалою від 27 лютого 2023 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, а також встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

За результатами розгляду заяв сторін по суті спору ухвалою від 28.04.2023 суд постановив здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 907/99/23 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 17.05.2023.

Ухвалою від 17.05.2023 суд відклав підготовче засідання на 06.06.2023 у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

У підготовчому засіданні 06.06.2023 суд постановив ухвалу, якою залучив до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія Платінум, як третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відклав підготовче засідання на 27.06.2023.

У підготовчому засіданні 27.06.2023, за участю представників позивача та відповідача, судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на тридцять днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 11.07.2023 зважаючи на задоволення клопотання представників сторін.

Під час підготовчого провадження сторони скористалися своїми правами на подання заяв по суті спору. Так, від відповідача 27.03.2023 на електронну та 30.03.2023 на поштову адресу суду надійшов відзив від 30.03.2023; позивачем, в свою чергу, 29.03.2023 через електронний суд подано відповідь на відзив від 29.03.2023та 26.06.2023 додаткові пояснення від 26.06.2023.

За наслідками проведеного у справі підготовчого провадження, з огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 ст. 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, ухвалою суду від 11.07.2023 постановлено підготовче провадження закрити та призначити судовий розгляд справи по суті на 19.09.2023.

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 25.09.2023 та до 02.10.2023 з метою підготовки учасників справи до судових дебатів та з огляду на необхідність надання позивачем додаткових доказів на підтвердження обставин, що підлягають встановленню в даній справі.

Присутній в судовому засіданні в режимі відеоконференції представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, що зазначені в позовній заяві.

Відповідач згідно з відзивом на позовом та його представник в судових засіданнях проти позову заперечує. Після оголошення перерви відповідач та третя особа в судові засідання 25.09.2023 та 02.10.2023 не з`явилися, причини неявки суду не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином у встановленому законом порядку ухвалами від 19.09.2023 та від 25.09.2023.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, рішення по даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з поставки товару світильників, їх комплектуючих та аксесуарів до них за погодженими сторонами в усному порядку умовами, у зв`язку з чим в останнього виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати в розмірі 483 731,20 грн, сплачених згідно з платіжним дорученням №2047 від 22.02.2021 на підставі виставленого відповідачем рахунку на оплату №13 від 16.02.2021.

Заперечення (відзив) відповідача.

Відповідач згідно з відзивом на позовну заяву від 27.03.2023 заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначає, що вказані позивачем обставини не відповідають дійсності та свідомо вводять в оману суд.

Пояснює, що першочергово до ТОВ «Пріма Технолоджі» звернулось ТОВ «Компанія Платінум» із замовленням щодо поставки електричних освітлювальних приладів та 16.02.2021 відповідачем за наслідками телефонних переговорів та мобільного листування із особою, що представляла ТОВ «Компанія Платінум» було досягнуто згоди щодо основної частини товару, яка підлягала поставці згідно специфікації узгодженої сторонами, у зв`язку з чим відповідач виставив Рахунок №13 від 16.02.2021 на суму 604 664,00 гривень до сплати означеному Товариству. Водночас, після цього, на прохання представника ТОВ «Компанія Платінум» кількість товару, який підлягав поставці було змінено, а всі документи щодо поставки товару та рахунок із відповідними змінами щодо кількості та номенклатури товару були переоформлені на ТОВ СК «ДП БУД» - позивача у даній справі.

Пояснює, що таким чином, 16.02.2021 відповідачем було виставлено позивачу рахунок №13 на суму 590 724,18 гривень. При цьому, сплачені не у повному обсязі позивачем 22.02.2021 кошти у сумі 483 731,20 грн, варто розглядати як авансовий платіж згідно виставленого рахунку.

У свою чергу, за позицією відповідача, останній належним чином та у повному обсязі поставив обумовлений між сторонами товар на суму 590 724,18 гривень, який був прийнятий представниками Позивача та в подальшому відомо реалізований у проекті відкриття ресторану РАЙЗRISE, що знаходиться за адресою бульвар Катеринославський, 2, м. Дніпро, Дніпропетровська область.

У свою чергу, зазначає, що позивач не виконав свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару в повному обсязі.

Зауважує, що на виконання договірних відносин між сторонами відповідачем направлено Замовлення №10 до ФОП Григоренко П.О. щодо виготовлення світильників: PRIMA TECH LINE 1200 mm 32 W 3000 К у кількості 12 шт; РRІМА ТЕСН LINE 600 mm 16 W 3000 К у кількості 40 шт; РRІМА LUCE DN_RC 15 W у кількості 29 шт.; PRIMA ROUND SLIM D500 16W 3000 К у кількості 33 шт.; РRІМА ROUND SLIM D800 22W 3000 К у кількості 31 шт.; PRIMA ROUND SLIM D900 28W 3000К у кількості 30 шт., номенклатура та кількість яких повністю збігаються із наведеними у рахунку №13.

Зазначає, при цьому, що Світильники PRIMA TECH LINE 1200 mm 32 W 3000 К у кількості 12 шт., РRІМА ТЕСН LINE 600 mm 16 W 3000 К у кількості 40 шт., РRІМА LUCE DN_RC 15 W у кількості 29 шт., були виготовлені та передані Відповідачу ФОП Григоренко П.О. за Актом виконаних робіт №13 від 09.03.2021 та у подальшому зазначені товари за домовленістю між позивачем та відповідачем поставились позивачу із залученням третьої сторони, яка здійснила перевезення товару, обов`язок з пошуку перевізника був покладений на позивача. Згідно пакувального листа від 10.03.2021 року товар зазначений вище був поставлений позивачу на його адресу.

Звертає увагу, що в подальшому товар поставлявся через оператора ТОВ «Нова Пошта», на адресу та реквізити ТОВ «Компанія Платінум», оскільки зі слів менеджера між позивачем та ТОВ «Нова Пошта» не укладений договір, а оскільки позивач та ТОВ «Компанія Платінум» є пов`язаними між собою компаніями то за вказівкою менеджера позивача, яка одночасно представляла на початку договірних відносин також ТОВ «Компанія Платінум» товар був направлений на адресу останньої, що підтверджується ТТН, яка отримані від ТОВ «Нова Пошта».

Просить звернути увагу, що 23.02.2021 за фактом отримання попередньої оплати за рахунком №13 від 16.02.2021 за товар позивачем було сформовано та зареєстровано податкову накладну №12, а згідно інформації з єдиного реєстру податкових накладних дана податкова накладна була прийнята контрагентом позивачем та в подальшому дана податкова накладна була скорегована, що підтверджується Розрахунком коригування кількісних і вартісних показників №1 від 30.03.2021. Вказаний розрахунок також прийнятий контрагентом та наведені коригування мали місце за наслідками фактичних обсягів поставки товару позивачу, а 30.03.2021 та 31.03.2021 відповідачем за фактом поставки товару було сформовано та зареєстровано податкові накладні №26 та №27 та, відповідно, вказані податкові накладні були прийняті позивачем.

Вище наведене, за позицією відповідача, також узгоджується поясненнями ГУ ДПС України у Дніпропетровській області у справі №907/575/21, де сторонами також виступали позивач та відповідач.

Зауважує, що у квітні та вересні 2021 року позивач неодноразово звертався до відповідача щодо поставки освітлювальних приладів, що підтверджується видатковими накладними №35 від 12.04.2021 року №79 від 04.10.2021 року, що свідчить про намір подальшої співпраці між сторонами, хоча за твердженням позивача, відповідач не виконав своїх зобов`язань за умовами попередньої поставки.

Особливо звертає увагу суду, що на видаткові накладній №35 від 12.04.2021 року, підписаній позивачем та видатковій накладній №29 від 01.04.2021 року підписаною ТОВ «Компанія Платінум» наявний у вигляді резолюції один і той же підпис, що в черговий раз доводить зв`язок між даними юридичними особами.

Означені доводи та аргументи зазначені відповідачем також й в додатково поданих суду письмових поясненнях від 26.06.2023.

Відповідь на відзив.

Позивач згідно з відповіддю на відзив від 29.03.2023 спростовує наведені відповідачем у відзиві на позов заперечення.

Зазначає, що підтвердженням здійснення господарської операції є відповідні первинні документи, складені та підписані Сторонами а саме, видаткові накладні, акти виконаних робіт та інші первинні документи, які підтверджують факт того, що господарська операція відбулась; письмовий договір, специфікація підписані повноважними представниками сторін.

Акцентує увагу, що відповідач в якості доказу відвантаження товару надає копії видаткових накладних, які не підписані з боку покупця, копії експрес-накладних кур`єрської служби доставки також не свідчать про факт отримання позивачем товарів (продукції), вказаної в рахунку на оплату № 13 від 16.02.2021р., на підставі якого було здійснено попередню оплату за товар, який не отримав. До того ж, звертає увагу, що експрес-накладні кур`єрської служби доставку про доставку на адресу ТОВ «Компанія Платінум», а не на адресу позивача та з даних накладних незрозуміло про поставку якого саме товару та в якій кількості там йдеться.

Відхиляються позивачем також аргументи відповідача щодо реєстрації податкових накладних з посиланням на ту обставину, що позивач включив до податкового кредиту в декларацію з ПДВ за лютий 2021 року податкову накладну відповідача № 12 від 23.02.2021р. сума ПДВ в сумі 80 621,87 грн на підставі передплати за товар, що була здійснена Позивачем 22.02.2021 платіжним дорученням № 2047 згідно рахунка № 13 від 16.02.2021.

Звертає увагу, що в подальшому позивач включив до податкового кредиту в декларацію з ПДВ за квітень 2021 року суми ПДВ за податковими накладними відповідача № 26 від 30.03.2021 на суму ПДВ 9 442,18 грн. та № 27 від 31.03.2021р. на суму ПДВ 8 390,1 грн. (податкова накладна № 12 на суму 80 621,87 грн.+ податкова накладна № 26 на суму ПДВ 9 442,18 грн.+ податкова накладна № 27 на суму ПДВ 8 390,1 грн.= 98 454,02 грн.= сума ПДВ за рахунком № 13 від 16.02.2021р.).

Водночас, оскільки відповідач не здійснив постачання товару вказаного в рахунку № 13 від 16.02.2021, позивач не мав підстави включати в податковий кредит суми ПДВ зазначені в податкових накладних №26 від 30.03.2021р та №27 від 31.03.2021р., але помилково включив ці суми до складу податкового кредиту в декларацію з ПДВ за квітень 2021, у зв`язку з чим в грудні 2021 року позивач виявив та самостійно виправив помилку, шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період квітень 2021року (реєстраційний №9398444135 згідно квитанції №2 від 29.12.2021р), яким виключив з податкового кредиту суми ПДВ за податковими накладними Відповідача № 26 та 27 на загальну суму 17 832,00 грн., про що вказане в розділі II «Податковий кредит» рядок 17, а також сплатив до бюджету самостійно нарахований штраф у розмірі 535,00 грн. (платіжна інструкція № 12 від 24.12.2021р.), сплачено до державного бюджету ПДВ у розмірі 17 832,00 грн., про що зазначено в розділі III «Розрахунки за звітний період» рядки 18, 18.1.

Зауважує, що як доказ податкова накладна може оцінюватися судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може буди єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

При цьому, долучені відповідачем до відзиву скріншоти особистого листування з приватною особою позивач вважає неналежним доказом, позаяк неможливо ідентифікувати та верифікувати суб`єктів означеної переписки.

Крім того, відповідно до письмових заперечень №82 від 04.07.2023 на додаткові пояснення відповідача позивач зазначає, що ТОВ «Пріма Технолоджі» самостійно склало розрахунок коригування № 1 до податкової накладної № 12 та зареєструвало в ЄРПН, контрагентом (позивачем) розрахунок коригування не приймався жодним чином та вказані дії з боку відповідача не свідчать (не підтверджують) постачання товару та отримання товару покупцем.

Зауважує також, що відповідач в своїх поясненнях не надає жодного доказу здійснення поставки Товару, позаяк доказами реального здійснення господарських операцій є первинні документи, які підтверджують фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, а не податкові накладні.

Окрім того, згідно з наданими суду в порядку ч. 5 ст. 161 ГПК України письмовими поясненнями від 29.09.2023 позивач повідомив суду, що товар, який позивач передплатив, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача у розмірі 483 731,20 грн, позивач планував придбати з метою подальшого перепродажу з націнкою, з метою отримання прибутку, на підтвердження чого суду надано копію договору поставки з Покупцем ТОВ «Будівельник-V» № 22/02-21 від 22.02.2021 року. Зазначає при цьому, що у зв`язку з не поставкою товару відповідачем вказаний Договір було розірвано достроково на підставі листа покупця від 12.04.2021 року.

Заперечення.

Відповідачем не надано суду заперечень відповідно до ст. 167 ГПК України.

Письмові пояснення.

Третя особа в справі, згідно з наданими суду письмовими поясненнями №48 від 20.06.2023 підтверджує, що в період часу з січня 2020 року по червень 2021 року ТОВ «Компанія Платінум» співпрацювало з ТОВ «Пріма Технолоджі», проте перевіривши видаткові накладні, за якими ТОВ «Компанія Платінум» отримувала товар від ТОВ «Пріма Технолоджі» - не значиться товару, вказаного в рахунку Відповідача на оплату за товар №13 від 16.02.2021 року.

Зазначає, що вказаний рахунок на оплату наданий саме позивачу, який судячи із позовних вимог оплатив саме позивач, таким чином, товар не може бути поставлений за оплатою Позивача іншій юридичній особі.

Окрім цього, зауважує, що ТОВ «Компанія Платінум» не отримувала товар, вказаний в рахунку № 13 від 16.02.2021 від Позивача ТОВ СК «ДП БУД».

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Між сторонами у справі досягнуто домовленості щодо поставки ТОВ «Пріма Технолоджі» позивачу у справі товару світильників, їх комплектуючих та аксесуарів до них на загальну суму 590 724,18 грн (з ПДВ).

На виконання даних домовленостей відповідачем надано позивачу рахунок №13 від 16.02.2021 на оплату вартості товару згідно з означеною в рахунку номенклатурою на загальну суму 590 724,18 грн.

Відповідно до платіжного доручення №2047 від 22.02.2021 ТОВ СК «ДП БУД» здійснено часткову попередню оплату за товар згідно з рахунком ТОВ «Пріма Технолоджі» №13 від 16.02.2021 в розмірі 483 731,20 грн.

В подальшому, за фактом отримання попередньої оплати за рахунком №13 від 16.02.2021 за товар ТОВ «Пріма Технолоджі» було сформовано та зареєстровано податкову накладну №12 від 23.02.2021 на суму 483 731,20 грн (в тому числі 80 621,87 грн - ПДВ),

Відповідно до декларації з ПДВ за лютий 2021року ТОВ СК «ДП БУД» включено зазначену відповідачем в податковій накладній № 12 від 23.02.2021 суму ПДВ 80 621,87 грн до складу податкового кредиту.

Позивач стверджує, що у зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з поставки передоплаченого позивачем товару (світильників, їх комплектуючих та аксесуарів до них), ТОВ СК «ДП БУД» 08.06.2021 року звернувся до ТОВ «Пріма Технолоджі» з листом-вимогою №03/06 від 03.06.2021, в якій просив поставити товар, зазначений в рахунку №13 від 16.02.2021 або повернути сплачені за означеним рахунком грошові кошти в сумі 483 731,20 грн.

Факт надіслання означеного листа-вимоги №03/06 від 03.06.2021 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 08.06.2021, поштової накладної від 08.06.2021 (трек-номер 4900900247902), опису вкладення в цінний лист від 08.06.2021 про надіслання ТОВ «Пріма Технолоджі» листа-вимоги №03/06 від 03.06.2021 та не заперечується відповідачем.

22 грудня 2022 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом-вимогою №14/12-1 від 14.12.2022, в якій просив в семиденний строк повернути грошові кошти в сумі 483 731,20 грн сплачені згідно з рахунком №13 від 16.02.2021 року.

Факт надіслання означеного листа-вимоги №14/12-1 від 14.12.2022 підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 22.12.2022, (трек-номер 2755201726482), опису вкладення в цінний лист від 22.12.2022 про надіслання ТОВ «Пріма Технолоджі» листа-вимоги №14/12-1 від 14.12.2022 та також не заперечується відповідачем

За твердженням позивача, добровільно відповідачем не здійснено повернення суми попередньої оплати в розмірі 483 731,20 грн, як і не здійснено поставку товару за рахунком №13 від 16.02.2021, у зв`язку з чим у ТОВ СК «ДП БУД» виникло право вимагати в судовому порядку стягнення даної суми заборгованості.

Відповідач, в свою чергу, зазначає про належне виконання ним зобов`язань з поставки товару за рахунком №13 від 16.02.2021 на підтвердження чого суду надано:

-копії скріншотів переписки з мобільного додатку Viber;

-копію додатку №1 до Договору поставки № КД 1602 від 16.02.2021;

-копії замовлення №10 від 23.02.2021 та Актів виконаних робіт №16 від 24.03.2021, №17 від 29.03.2021, №13 від 09.03.2021;

-копію листа-запиту від 05.10.2021 про використання торгової марки в ресторані Райз;

-копії пакувальних листів від 10.03.2021, 13.03.2021, 20.03.2021, 25.03.2021, 27.03.2021, 30.03.2021;

-копії видаткових накладних №79 від 04.10.2021, №29 від 01.04.2021, №35 від 12.04.2021, №5 від 15.02.2021, №25 від 02.04.2021, №26 від 09.04.2021, №42 від 12.05.2021, №49 від 02.06.2021, №43 від 17.05.2021, №16 від 15.03.2021, №20 від 25.03.2021, №23 від 30.03.2021, №31 від 31.03.2021, №11 від 10.03.2021;

-копії рахунків на оплату №21 від 10.03.2021, №84 від 21.09.2021, №17 від 19.02.2021, №46 від 11.05.2021, №69 від 29.07.2021, №84 від 21.09.2021;

-копії платіжних доручень №1855 від 11.03.2021, №141 від 28.09.2021, №2139 від 11.03.2021, №2453 від 13.05.2021, №2992 від 25.08.2021, №141 від 28.09.2021;

-копії податкових накладних №75 від 25.08.2021,№87 від 28.09.2021, №12 від 23.02.2021 (з розрахунком коригування кількісних і вартсісних показників до якої №1 від 30.03.2021), №18 від 11.03.2021, №26 від 30.03.2021, №27 від 31.03.2021;

-копії пояснень ДПС України в Дніпропетровській області;

-копії експрес накладних ТОВ «Нова Пошта» №20450432551036 від 27.08.2021, №59000657492651 від 15.03.2021, №59000657904697 від 16.03.2021, №59000661242118 від 24.03.2021, №59000661660617 від 25.03.2021, №59000661692508 від 25.03.2021, №59000669746095 від 03.04.2021, №59000673579899 від 10.04.2021, №59000675197335 від 14.04.2021, №59000676108664 від 16.04.2021,№59000677630452 від 21.04.2021, №59000682958329 від 05.05.2021, №59000683182577 від 06.05.2021, №59000691363983 від 28.05.2021, №59000692354242 від 31.05.2021, №59000698432941 від 16.06.2021, №59000772077290 від 20.12.2021, №59000818134104 від 11.05.2022, №59000851983577 від 15.08.2022, №59000662430356 від 27.03.2021, №59000659526908 від 20.03.2021, №59000656863367 від 13.03.2021.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ

За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно з частинами 1-3 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов`язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, при цьому зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Судом встановлено, що сторонами у справі відповідно до рахунку №13 від 16.02.2021, платіжного доручення №2047 від 22.02.2021 вчинено правочин, який за своєю суттю є договором поставки, правове регулювання якого визначено у Главі 54 ЦК України.

Так, відповідно до ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 691, ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України).

Відповідно до приписів статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, статтею 693 ЦК України передбачено право покупця вимагати повернення передоплати від продавця за умови прострочення виконання зобов`язання з постачання Товару.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки позивачу зазначеного в рахунку №13 від 16.02.2021 товару - світильників, їх комплектуючих та аксесуарів до них, який був частково передплачений позивачем в розмірі 483 731,20 грн, у зв`язку з чим ТОВ СК «ДП БУД» в порядку ч. 2 ст. 693 ЦК України відповідно до листів-вимог №03/06 від 03.06.2021, №14/12-1 від 14.12.2022 вимагало у ТОВ «Пріма Технолоджі» повернути попередню оплату в розмірі 483 731,20 грн, яка була сплачена позивачем згідно з платіжним дорученням №2047 від 22.02.2021.

Доказів виконання даної вимоги та повернення суми попередньої оплати або поставки узгодженого сторонами товару відповідачем не подано.

Не можуть вважатися такими долучені відповідачем до відзив на позов копії видаткових накладних №23 від 30.03.2021, №20 від 25.03.2021, №16 від 15.03.2021, №31 від 31.03.2021, №11 від 10.03.2021, позаяк такі не містять підпису покупця (повноважної особи позивача) про отримання зазначеного у видаткових накладних товару (як і не підписано позивачем наданий відповідачем додаток №1 до Договору поставки № КД 1602 від 16.02.2021), а долучені відповідачем до відзиву на позов копії пакувальних листів від 10.03.2021, 13.03.2021, 20.03.2021, 25.03.2021, 27.03.2021, 30.03.2021, експрес накладних ТОВ «Нова Пошта» не можуть підтверджувати видачу/надіслання позивачу зазначеного в рахунку №13 від 16.02.2021 товару.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частина друга статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Аналогічний принцип закріплено у ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 13 ГПК України.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішенні справи. Стандарт доказування - це та ступінь достовірності наданих стороною доказів, за яких суд має визнати тягар доведення знятим, а фактичну обставину - доведеною. Тобто в цьому разі мається на увазі достатній рівень допустимих сумнівів, при якому тягар доведення вважається виконаним.

Чинною нормою ст. 79 ГПК України впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів" встановлює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач та їх оцінки їх правдивості і переваги доводів протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті показує, що нею на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Тобто, обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (тут суд звертається до правових висновків викладених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 30.09.2021 у справі № 922/3928/20, зокрема, що саме суд має забезпечити право особи на справедливий суд (справедливу судову процедуру).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, який, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") звернув увагу, що цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосований ЄСПЛ у рішенні від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 21.10.2011 у справі "Дія-97" проти України" зазначив, що процесуальні правила призначені для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності, а також, що учасники судового провадження повинні мати право розраховувати на те, що ці правила застосовуватимуться. Цей принцип застосовується до усіх - не лише до сторін провадження, але й до національних судів.

Надаючи оцінку запереченнями проти позову відповідача в цій частині, суд зауважує, що надані суду копії пакувальних листів від 10.03.2021, 13.03.2021, 20.03.2021, 25.03.2021, 27.03.2021, 30.03.2021 складені в односторонньому порядку відповідачем та за поясненнями самого ж представника ТОВ «Пріма Технолоджі» в судовому засіданні підтверджують вибуття товару (певної номенклатури товару) зі складу відповідача, а не надіслання чи передання такого товару позивачу в справі..

При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів, які би об`єктивно могли довести факти доставки (надіслання) позивачу зазначеного у видаткових накладних №23 від 30.03.2021, №20 від 25.03.2021, №16 від 15.03.2021, №31 від 31.03.2021, №11 від 10.03.2021, як і у пакувальних листів від 10.03.2021, 13.03.2021, 20.03.2021, 25.03.2021, 27.03.2021, 30.03.2021 товару на адресу позивача.

Не можуть вважатися такими доказами долучені відповідачем до відзиву на позовну заяву копії експрес накладних ТОВ «Нова Пошта» №20450432551036 від 27.08.2021, №59000657492651 від 15.03.2021, №59000657904697 від 16.03.2021, №59000661242118 від 24.03.2021, №59000661660617 від 25.03.2021, №59000661692508 від 25.03.2021, №59000669746095 від 03.04.2021, №59000673579899 від 10.04.2021, №59000675197335 від 14.04.2021, №59000676108664 від 16.04.2021,№59000677630452 від 21.04.2021, №59000682958329 від 05.05.2021, №59000683182577 від 06.05.2021, №59000691363983 від 28.05.2021, №59000692354242 від 31.05.2021, №59000698432941 від 16.06.2021, №59000772077290 від 20.12.2021, №59000818134104 від 11.05.2022, №59000851983577 від 15.08.2022, №59000662430356 від 27.03.2021, №59000659526908 від 20.03.2021, №59000656863367 від 13.03.2021, позаяк отримувачем за вказаними товаро-супроводжуючими документами зазначено ТОВ «Компанія Платінум», а не позивача у справі, а встановити з наданих суду копій таких експрес-накладних встановити вміст відправлення не вбачається за можливе.

Надані відповідачем докази, а саме копії: Замовлення №10 від 23.02.2021, Актів виконаних робіт №16 від 24.03.2021, №17 від 29.03.2021, №13 від 09.03.2021; видаткових накладних №79 від 04.10.2021, №29 від 01.04.2021, №35 від 12.04.2021, №5 від 15.02.2021, №25 від 02.04.2021, №26 від 09.04.2021, №42 від 12.05.2021, №49 від 02.06.2021, №43 від 17.05.2021; рахунків на оплату №21 від 10.03.2021, №84 від 21.09.2021, №17 від 19.02.2021, №46 від 11.05.2021, №69 від 29.07.2021, №84 від 21.09.2021; платіжних доручень №1855 від 11.03.2021, №141 від 28.09.2021, №2139 від 11.03.2021, №2453 від 13.05.2021, №2992 від 25.08.2021, №141 від 28.09.2021 доводять наявність між сторонами у справі та між відповідачем і третьою особою (ТОВ «Компанія Платінум») протягом 2021 року тривалих господарських правовідносин щодо постачання відповідачем на користь позивача та третьої особи товарів, їх оплати, водночас означені докази не стосуються предмету доведення у даній справі, позаяк не можуть підтвердити та не стосуються виконання відповідачем обов`язку з поставки товару на підставі рахунку №13 від 16.02.2021 та відповідно до здійсненої позивачем її часткової передоплати в розмірі 483 731,20 грн на підставі платіжного доручення №2047 від 22.02.2021.

З урахуванням заперечень на позов, що викладені у відзиві на позов, зокрема, щодо часткового перевезення товару транспортом покупця, а часткового водієм ОСОБА_1 , - доведенню з боку відповідача мусили б полягати обставина щодо означених суб`єктів здійснення перевезення вантажу від постачальника до покупця, яким чином здійснювалась передача товару, його зберігання, навантаження (розвантаження) тощо. Водночас, жодних доказів на підтвердження наведених обставин відповідачем не подано, а долучено до відзиву на позов експрес-накладні ТОВ «Нова Пошта», які жодного стосунку до позивача не мають.

Не може, позатим, бути визнана належним доказом долучена відповідачем до відзиву на позов роздруківка з переписки з месенджеру Viber, позаяк така роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»", тобто не може вважатися доказом, не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлень, їх посадовий статус по відношенню до сторін в справі, а зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення (постанови Верховного суду від 19 січня 2022 року у справі №202/2965/21, від 15 квітня 2021 у справі №910/8554/20, від 28 червня 2022 року у справі №922/1280/21, від 16 березня 2020 року у справі № 910/1162/19).

Відповідно до п. 51 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21 зазначено, що якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

В той же час, відповідачем не надано суду жодних доказів ведення відповідної переписки в месенджері Viber повноважними представниками сторін у справі чи іншої інформації, яка б змогла ідентифікувати та верифікувати особу, яка за твердженням ТОВ «Пріма Технолоджі» в переписці представляла позивача Коломоєць Дарія, Ольга Безверха, а самим ТОВ К «ДП БУД» категорично заперечується наявність у вказаних осіб права діяти від імені Товариства чи наявність будь-яких організаційно-розпорядчих зв`язків з позивачем.

Відповідно до статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з абзацом 11 статті 1, частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

У податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг та доходи від реалізації товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення. До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19 та від 04.11.2020 у справі № 910/9739/19, від 18.11.2020 у справі №920/61/19.

Водночас, Верховний Суд у постанові від 18.03.2019 у справі № 804/1351/16 навів висновок про те, що сам факт наявності у позивача податкових, чи-то видаткових накладних, інших документів з посиланням на поставку товарів (послуг), виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в цих документах.

Надаючи оцінку запереченням відповідача з посиланням на реєстрацію податкових накладних ТОВ «Пріма Технолоджі» та декларування податкового кредиту позивачу суд зауважує, що реєстрація податкової накладної положеннями п. 201.1. ст. 201 Податкового кодексу України пов`язується з датою виникнення податкових зобов`язань платника податку.

В той же час, відповідно до п. 187.1. ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.

З урахуванням викладеного, відповідачем за фактом отримання передоплати в розмірі 483 731,20 грн на підставі платіжного доручення №2047 від 22.02.2021 здійснено реєстрацію податкової накладної №12 від 23.02.2021, податковий кредит за якою відповідно до п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України позивачем, як отримувачем товарів (Покупцем) правомірно віднесено до податкового кредиту в податковій декларації за лютий 2021 року.

При цьому, за встановленими обставинами в податковій декларації позивача з ПДВ за квітень 2021 року останнім було помилково включено до податкового кредиту ПДВ податкові накладні №18,№26,№27 та за результатами аналізу уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок ТОВ СК "ДП БУД" за квітень 2021 року органом ДПС встановлено виключення з податкового кредиту ПДВ податкові накладні 26,№27 (ІПН 414610107010 Додатку 1 до уточнюючого розрахунку декларації з ПДВ за квітень 2021 року) сума ПДВ у розмірі -17832 грн. (ТОВ СК "ДП БУД" надано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок N 9398444135 від 29.12.2021 року), про що свідчить доданий до відзиву на позов лист ГУ ДПС у Дніпропетровській області без номеру та дати.

З урахуванням викладеного та відповідно до приписів ч. 2 ст. 530 ЦК України, судом встановлено, що відповідачем не подано доказів належного виконання зобов`язання з поставки сплаченого згідно з платіжним дорученням №2047 від 22.02.2021 на підставі виставленого рахунку на оплату №13 від 16.02.2021 товару, не поставлено такий товар і за наслідками отримання від позивача листів-вимог №03/06 від 03.06.2021, №14/12-1 від 14.12.2022, а тому він внаслідок порушення договірного зобов`язання і вимог статей 525, 526, 530, 629, 693 ЦК України та статті 193 ГК України, повинен повернути позивачеві попередню оплату у сумі 483 731,20 грн.

За встановленими обставинами, товар, який повинен був бути поставлений позивачу за рахунком №13 від 16.02.2021 позивач планував перепродати з націнкою, з метою отримання прибутку, що підтверджується наданою суду копію договору поставки між ТОВ СК «ДП БУД», як Продавцем та Покупцем ТОВ «Будівельник-V» № 22/02-21 від 22.02.2021 року. На підставі листа покупця від 12.04.2021 року означений Договір було розірвано достроково.

За таких обставин, вказана сума неповернутої Відповідачем попередньої оплати становить 483 731,20 грн, яка відповідачем належними та допустимими доказами не спростована, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Окрім того, суд враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі «Проніна проти України», в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (рішення ЄСПЛ у справі «Шевельов проти України»).

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК Украни доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення в заявленому розмірі.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 126, 129, 221, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пріма Технолоджі (88000, м. Ужгород, вул. 8 Березня, буд. 19, кв. 15, код ЄДРПОУ 41461010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю СК ДП БУД (49000, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, буд. 8, офіс 16, код ЄДРПОУ 40847845) 483 731,20 грн (чотириста вісімдесят три тисячі сімсот тридцять одну гривню 20 копійок) попередньої оплати та 7255,97 грн (сім тисяч двісті п`ятдесят п`ять гривень 97 копійок) в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.

Повне судове рішення складено та підписано 09 жовтня 2023 року.

СуддяЛучко Р.М.