Постанова

від 04.03.2024 по справі 907/99/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2024 р. Справа №907/99/23

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача)Якімець Г.Г.,

Суддів:Бонк Т.Б.,Желік М.Б.,

за участю секретаря судового засідання Кришталь М.Б.,

та представників:

від позивача не з`явився

від відповідача (скаржника) не з`явився

від третьої особи не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма Технолоджі», б/н та б/д

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 02 жовтня 2023 року (підписане 09.10.2023), суддя Лучко Р.М.

у справі №907/99/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю СК «ДП БУД», м. Дніпро

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма Технолоджі», м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум», м. Дніпро

про стягнення 483 731,20 грн

в с т а н о в и в :

29 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю СК «ДП БУД» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма Технолоджі» про стягнення 483 731,20 грн як повернення суми попередньої оплати, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо поставки позивачу товару.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06 червня 2023 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум».

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 02 жовтня 2023 року у справі №907/99/23 позов задоволено в повному обсязі: присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 483 731,20 грн попередньої оплати.

Судом встановлено, що сторонами у справі відповідно до рахунку №13 від 16.02.2021, платіжного доручення №2047 від 22.02.2021, вчинено правочин, який за своєю суттю є договором поставки, разом з тим, матеріали справи не містять доказів належного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з поставки позивачу зазначеного в рахунку №13 від 16.02.2021 товару світильників, їх комплектуючих та аксесуарів до них, який був частково передплачений позивачем в розмірі 483 731,20 грн, у зв`язку з чим ТОВ СК «ДП БУД» в порядку ч.2 ст.693 ЦК України відповідно до листів-вимог №03/06 від 03.06.2021, №14/12-1 від 14.12.2022 вимагало у ТОВ «Пріма Технолоджі» повернути попередню оплату в розмірі 483 731,20 грн, яка була сплачена позивачем згідно з платіжним дорученням №2047 від 22.02.2021. Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не надано належних доказів виконання вимог позивача, а саме: повернення суми попередньої оплати або поставки узгодженого сторонами товару. Поряд з тим, суд відхилив подані відповідачем докази та дійшов висновку, що не можуть вважатися такими долучені відповідачем до відзиву на позов копії видаткових накладних №23 від 30.03.2021, №20 від 25.03.2021, №16 від 15.03.2021, №31 від 31.03.2021, №11 від 10.03.2021, позаяк вони не містять підпису покупця про отримання зазначеного у видаткових накладних товару (як і не підписано позивачем наданий відповідачем додаток №1 до Договору поставки № КД 1602 від 16.02.2021), а долучені відповідачем до відзиву на позов копії пакувальних листів від 10.03.2021, 13.03.2021, 20.03.2021, 25.03.2021, 27.03.2021, 30.03.2021, експрес накладних ТОВ «Нова Пошта» не можуть підтверджувати видачу/надіслання позивачу товару, зазначеного в рахунку №13 від 16.02.2021. Також суд зазначив, що не може бути визнана належним доказом долучена відповідачем до відзиву на позов роздруківка з переписки з месенджеру Viber, позаяк така роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копією електронного документа) в розумінні положень ч.1 ст.5 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», тобто не може вважатися доказом, не містить електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, оскільки в такому разі неможливо ідентифікувати відправника повідомлень, їх посадовий статус по відношенню до сторін в справі, а зміст такого документа не захищений від внесення правок і викривлення. Місцевий господарський суд, вирішуючи спір, звернувся до стандарту доказування «вірогідності доказів» та дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «Пріма Технолоджі» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 02 жовтня 2023 року у справі №907/99/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зокрема, зазначає, що відповідач належним чином та у повному обсязі поставив обумовлений між сторонами товар на суму 590 724,18 грн., який був прийнятий представниками позивача та реалізований в проекті ресторану, що знаходиться у м. Дніпрі, разом з тим, позивач не виконав свого обов`язку щодо повної оплати поставленого товару. Апелянт зазначає, що частину товару він поставив позивачу із залученням третьої сторони, яка здійснила перевезення товару, а решту товару доставлено позивачу через оператора ТОВ «Нова пошта». Поряд з цим, скаржник вказує про пов`язаність юридичних осіб позивача та третьої особи, що підтверджується однією і тією ж резолюцією на видаткових накладних, підписаних позивачем та третьою особою.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача до суду не надходив.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 ГПК України).

Письмові пояснення на апеляційну скаргу від третьої особи до суду не надходили.

Судові засідання в апеляційному суді проводились в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням системи «EasyCon» за клопотанням позивача та на підставі відповідних ухвал суду.

Представники сторін та третьої особи в судове засідання 04 березня 2024 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання. Разом з тим, позивач не забезпечив участь свого представника у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.12 ст.270 ГПК України).

Слід зазначити, що у попередніх судових засіданнях розгляд справи відкладено в тому числі і за клопотанням відповідача (скаржника).

Оскільки явка представників сторін та третьої особи в судове засідання не визнавалася обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю СК «ДП БУД» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріма Технолоджі» досягнуто домовленості щодо поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріма Технолоджі» позивачу товару, а саме: світильників, їх комплектуючих та аксесуарів до них на загальну суму 590 724,18 грн (з ПДВ).

На виконання даних домовленостей відповідачем надано позивачу рахунок №13 від 16 лютого 2021 року на оплату вартості товару згідно з наведеною в рахунку номенклатурою на загальну суму 590 724,18 грн.

22 лютого 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю СК «ДП БУД» здійснено часткову оплату за товар згідно з рахунком №13 від 16 лютого 2021 року в сумі 483 731,20 грн, що підтверджується платіжним дорученням №2047 від 22 лютого 2021 року.

За фактом отримання попередньої оплати за рахунком №13 від 16 лютого 2021 року за товар ТОВ «Пріма Технолоджі» сформовано та зареєстровано податкову накладну №12 від 23 лютого 2021 року на суму 483 731,20 грн (в тому числі 80 621,87 грн ПДВ).

Згідно з декларацією з ПДВ за лютий 2021 року ТОВ СК «ДП БУД» включено зазначену відповідачем в податковій накладній №12 від 23 лютого 2021 року суму ПДВ 80 621,87 грн до складу податкового кредиту.

У зв`язку з невиконанням відповідачем зобов`язання з поставки товару (світильників, їх комплектуючих та аксесуарів до них), передоплата за які здійснена позивачем згідно з платіжним дорученням №2047 від 22 лютого 2021 року, позивач 08 червня 2021 року звернувся до ТОВ «Пріма Технолоджі» з листом-вимогою №03/06 від 03 червня 2021 року, в якій просив поставити товар, зазначений в рахунку №13 від 16 лютого 2021 року або повернути сплачені на підставі вказаного рахунку грошові кошти в сумі 483 731,20 грн.

Надіслання відповідачу вказаного листа-вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 08.06.2021, поштової накладної від 08.06.2021 (трек-номер 4900900247902), опису вкладення в цінний лист від 08.06.2021 та не заперечується відповідачем.

22 грудня 2022 року позивач повторно звернувся до відповідача з листом-вимогою №14/12-1 від 14.12.2022, в якій просив в семиденний строк повернути грошові кошти в сумі 483 731,20 грн, сплачені згідно з рахунком №13 від 16 лютого 2021 року.

Надіслання відповідачу вказаного листа-вимоги підтверджується наявними в матеріалах справи копіями фіскального чеку від 22.12.2022 (трек-номер 2755201726482), опису вкладення в цінний лист від 22.12.2022 та не заперечується відповідачем.

Враховуючи невиконання Товариством з обмеженою відповідальністю «Пріма Технолоджі» наведених вище листів-вимог, у січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю СК «ДП БУД» звернулося до суду з цим позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма Технолоджі» 483 731,20 грн як повернення суми попередньої оплати, у зв`язку з невиконанням відповідачем обов`язку щодо поставки позивачу товару.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства (ч.ч.1-3 ст.207 ЦК України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

В силу ч.1 ст.691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною першою ст.693 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Згідно з ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч.2 ст.693 ЦК України).

Місцевим господарським судом встановлено, що між сторонами у справі виникли правовідносини з поставки товару на підставі рахунку №13 від 16 лютого 2021 року на суму 590 724,18 грн та платіжного доручення №2047 від 22 лютого 2021 року на суму 483 731,20 грн.

Поряд з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами поставку позивачу товару, погодженого саме у рахунку на оплату №13 від 16 лютого 2021 року.

У зв`язку з не поставкою, передбаченого рахунком на оплату №13 від 16 лютого 2021 року, товару світильників, їх комплектуючих та аксесуарів до них, який був частково оплачений позивачем в сумі 483 731,20 грн, ТОВ СК «ДП БУД», керуючись ч.2 ст.693 ЦК України, звернулося до ТОВ «Пріма Технолоджі» з вимогами, зокрема, повернути попередню оплату в сумі 483 731,20 грн, яка була сплачена згідно з платіжним дорученням №2047 від 22 лютого 2021 року (листи-вимоги позивача №03/06 від 03 червня 2021 року та №14/12-1 від 14 грудня 2022 року).

Слід зазначити, що письмові відповіді на вказані вимоги у матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані.

Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач стверджує про виконання ним в повному обсязі зобов`язань щодо поставки товару, вказаного в рахунку №13, та посилається, зокрема, на: копії пакувальних листів від 10.03.2021, 13.03.2021, 20.03.2021, 25.03.2021, 27.03.2021, 30.03.2021; копії експрес накладних ТОВ «Нова Пошта» №20450432551036 від 27.08.2021, №59000657492651 від 15.03.2021, №59000657904697 від 16.03.2021, №59000661242118 від 24.03.2021, №59000661660617 від 25.03.2021, №59000661692508 від 25.03.2021, №59000669746095 від 03.04.2021, №59000673579899 від 10.04.2021, №59000675197335 від 14.04.2021, №59000676108664 від 16.04.2021,№59000677630452 від 21.04.2021, №59000682958329 від 05.05.2021, №59000683182577 від 06.05.2021, №59000691363983 від 28.05.2021, №59000692354242 від 31.05.2021, №59000698432941 від 16.06.2021, №59000772077290 від 20.12.2021, №59000818134104 від 11.05.2022, №59000851983577 від 15.08.2022, №59000662430356 від 27.03.2021, №59000659526908 від 20.03.2021, №59000656863367 від 13.03.2021; копії податкових накладних №75 від 25.08.2021, №87 від 28.09.2021, №12 від 23.02.2021 (з розрахунком коригування кількісних і вартісних показників до якої №1 від 30.03.2021), №18 від 11.03.2021, №26 від 30.03.2021, №27 від 31.03.2021 та пояснень ДПС України в Дніпропетровській області; копії скріншотів переписки з мобільного додатку Viber.

Також відповідач посилається на: копію додатку №1 до Договору поставки № КД 1602 від 16.02.2021; копії замовлення №10 від 23.02.2021 та Актів виконаних робіт №16 від 24.03.2021, №17 від 29.03.2021, №13 від 09.03.2021; копію листа-запиту від 05.10.2021 про використання торгової марки в ресторані Райз; копії видаткових накладних №79 від 04.10.2021, №29 від 01.04.2021, №35 від 12.04.2021, №5 від 15.02.2021, №25 від 02.04.2021, №26 від 09.04.2021, №42 від 12.05.2021, №49 від 02.06.2021, №43 від 17.05.2021, №16 від 15.03.2021, №20 від 25.03.2021, №23 від 30.03.2021, №31 від 31.03.2021, №11 від 10.03.2021; копії рахунків на оплату №21 від 10.03.2021, №84 від 21.09.2021, №17 від 19.02.2021, №46 від 11.05.2021, №69 від 29.07.2021, №84 від 21.09.2021 та копії платіжних доручень №1855 від 11.03.2021, №141 від 28.09.2021, №2139 від 11.03.2021, №2453 від 13.05.2021, №2992 від 25.08.2021, №141 від 28.09.2021.

Щодо посилання відповідача на копії пакувальних листів від 10.03, 13.03, 20.03, 25.03, 27.03 та 30.03.2021 року, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що такі документи складено та підписано відповідачем в односторонньому порядку та такі можуть підтвердити вибуття товару (певної номенклатури товару) зі складу відповідача, проте, не поставку спірного товару позивачу. Докази отримання позивачем товару, зазначеного у пакувальних листах, у матеріалах справи відсутні, а позивачем таке заперечується.

Видаткові накладні, копії яких долучено відповідачем до відзиву на позов, а саме: №11 від 10 березня 2021 року, №16 від 15 березня 2021 року, №20 від 25 березня 2021 року, №23 від 30 березня 2021 року та №31 від 31 березня 2021 року підписані лише уповноваженим представником відповідача, підписи уповноваженого представника позивача у графі: «отримав» у таких накладних відсутні, відтак, не можуть бути належними доказами поставки товару позивачу за спірним рахунком.

Інша частина накладних у графі: «отримав» підписана представником третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Платінум» та містить печатку вказаного товариства, а також такі накладні містять посилання на інші рахунки, що також не підтверджує поставку товару саме позивачу (ТОВ СК «ДП БУД») та саме за спірним рахунком.

Відхиляються судом і посилання відповідача на копію Додатку №1 до договору поставки №КД 1602 від 16 лютого 2021 року (Специфікація №1), оскільки такий додаток не підписаний з боку позивача.

Крім цього, відповідач також посилався на копії експрес-накладних «Нова Пошта», як на доказ відправлення товару позивачу (ТОВ СК «ДП БУД»), однак, колегія суддів вважає такі неналежними доказами, оскільки, у графі: «інформація про одержувача» в частині експрес-накладних зазначено: «ТОВ «Компанія Платінум»», в частині «ТОВ «Платінум Електрик»», в частині - «приватна особа Коломієць Дар`я Анатоліївна» та «приватна особа Венглинська Юлія Михайлівна», разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, що вказані юридичні чи фізичні особи уповноважені позивачем на отримання товару від відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами у справі, а також між відповідачем і третьою особою у справі дійсно існували правовідносини з поставки товару, що підтверджується, зокрема, копіями наступних документів: замовлення №10 від 23.02.2021, актів виконаних робіт №13 від 09.03.2021, №16 від 24.03.2021 та №17 від 29.03.2021, видаткових накладних №5 від 15.02.2021, №29 від 01.04.2021, №25 від 02.04.2021, №26 від 09.04.2021, №35 від 12.04.2021, №42 від 12.05.2021, №43 від 17.05.2021, №49 від 02.06.2021 та №79 від 04.10.2021, рахунків на оплату №17 від 19.02.2021, №21 від 10.03.2021, №46 від 11.05.2021, №69 від 29.07.2021, №84 від 21.09.2021, платіжних доручень №1855 від 11.03.2021, №2139 від 11.03.2021, №2453 від 13.05.2021, №2992 від 25.08.2021 та №141 від 28.09.2021.

Поряд з тим, зазначені вище докази не стосуються спірної поставки товару на підставі рахунку №13 від 16 лютого 2021 року та відповідно до здійсненої позивачем її часткової передоплати в розмірі 483 731,20 грн на підставі платіжного доручення №2047 від 22 лютого 2021 року.

Також відповідачем не надано суду доказів перевезення товару, з огляду на його твердження про те, що поставка частини товару здійснювалася автомобільним транспортом.

Також у матеріалах справи міститься роздруківка переписки з мессенджеру Viber, однак, суд не може взяти до уваги такий доказ, оскільки з поданої роздруківки не можливо ідентифікувати осіб, між якими така здійснювалася, у матеріалах справи відсутні докази того, що Коломоєць Дарія чи Ольга Безверха, які зазначені відправниками повідомлень у такій переписці, є уповноваженими особами товариства позивача. При цьому, позивачем заперечується існування будь-яких відносин з вказаними особами. Разом з тим, з наведеної переписки не можливо встановити щодо якого саме товару вона стосується, зважаючи на існування між сторонами у спірний період правовідносин з поставки і іншого товару за іншими накладними та рахунками, що встановлено судом вище.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі №916/3027/21 судом зазначено, якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

Разом з тим, зважаючи на неможливість встановлення осіб відправників повідомлень у поданій відповідачем роздруківці переписки з мессенджеру Viber, колегія суддів не бере до уваги наведене як доказ поставки позивачу товару за рахунком №13 від 16 лютого 2021 року.

Щодо посилань відповідача на реєстрацію податкових накладних ТОВ «Пріма Технолоджі» та декларування податкового кредиту позивачу судом враховано, що реєстрація податкової накладної пов`язується з датою виникнення податкових зобов`язань платника податку (п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України), разом з тим, відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, відтак, враховуючи наведене, після зарахування на рахунок відповідача спірних коштів в сумі 483 731,20 грн на підставі платіжного доручення №2047 від 22 лютого 2021 року, здійснено реєстрацію податкової накладної №12 від 23 лютого 2021 року, податковий кредит за якою позивачем, як отримувачем товарів (покупцем) віднесено до податкового кредиту в податковій декларації за лютий 2021 року.

Разом з тим, фактом підтвердження господарської операції є первинні документи, а не податкові декларації, які підтверджують лише порядок оподаткування цієї операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції (постанови Верховного Суду від 28.08.2020 у справі №922/2081/19 та від 04.11.2020 у справі №910/9739/19, від 18.11.2020 у справі №920/61/19).

Згідно з статтею 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до ст.79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування «вірогідності доказів» підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надання доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу (постанова Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі №927/645/19).

Тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Разом з тим, слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1-3 частини першої статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Враховуючи все наведене вище, не зважаючи на врахування судом такого стандарту доказування як «вірогідності доказів», колегія суддів дійшла висновку, що подані відповідачем докази як у своїй сукупності так і кожен окремо є такими, що не спроможні підтвердити факт поставки позивачу товару саме у відповідності до рахунку №13 від 16 лютого 2021 року.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не подано доказів належного виконання зобов`язання з поставки товару, визначеного в рахунку на оплату №13 від 16 лютого 2021 року та частково сплаченого позивачем згідно з платіжним дорученням №2047 від 22 лютого 2021 року, разом з тим, відповідачем не поставлено такий товар і за наслідками отримання від позивача листів-вимог (зокрема №03/06 від 03 червня 2021 року), як і не надано будь-яких письмових відповідей на такі вимоги, відтак, відповідач, в силу положень ч.2 ст.693 ЦК України, зобов`язаний повернути покупцю попередню оплату в сумі 483 731,20 грн.

Доводи скаржника про скасування рішення місцевого господарського суду є безпідставними.

Рішення суду першої інстанції прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний господарський суд не вбачає.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги без задоволення.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Закарпатської області від 02 жовтня 2023 року у справі №907/99/23 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Пріма Технолоджі» без задоволення.

Матеріали справи №907/99/23 повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Повну постанову складено 11 березня 2024 року

Головуючий (суддя-доповідач)Якімець Г.Г.

Суддя Бонк Т.Б.

СуддяЖелік М.Б.