Постанова

від 06.10.2023 по справі 747/133/20

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 жовтня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 747/133/20

Головуючий у першій інстанції Тіщенко Л. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1288/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В.,

секретар: Шкарупа Ю.В.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Північ»

Особа, яка подала апеляційну скаргу: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Північ»

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Північ» про повернення земельної ділянки (суддя Тіщенко Л.В.), ухвалене у смт. Талалаївка о 11 годині 11 хвилині , повний текст рішення виготовлено 7 серпня 2023 року,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Північ» про зобов`язання повернути земельну ділянку. В обґрунтування позову зазначає, що йому належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4, 4015 га кадастровий номер 7425384500:05:001:1074 на території колишньої Української сільської ради колишнього Талалаївського району на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 25 липня 2019 року. Зазначена земельна ділянка ним успадкована після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_2 01 січня 2015 року уклала договір оренди земельної ділянки із СТОВ «Зоря» строком на 5 років. 18 березня 2020 року дія договору оренди припинилась, проте орендар СТОВ «Зоря», правонаступником якого є відповідач, не повернуло позивачу земельну ділянку, посилаючись на те, що 23 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та СТОВ «Зоря» була укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2015 року, згідно якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2028 року. Позивач вважає, що така додаткова угода підписана сторонньою особою та є підробленою і недійсною, оскільки було відсутнє волевиявлення власника земельної ділянки та укладання такої угоди. Відповідач в добровільному порядку відмовляється повернути належну на праві власності земельну ділянку позивачу, останній вимушений звернутись з даним позовом до суду.

Рішенням Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Північ» про повернення земельної ділянки задоволено: зобов`язано ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 7425384500:05:001:1074 площею 4, 4015 га, яка розташована на території колишньої Української сільської ради Талалаївського району Чернігівської області.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції з врахуванням досліджених доказів прийшов до висновку, що додаткова угода від 23 лютого 2018 року до договору оренди землі від 01 січня 2015 року не підписувалась ОСОБА_2 , відповідач користується земельною ділянкою позивача без відповідної правової підстави, оскільки додаткова угода до договору оренди землі, якою продовжено термін дії договору оренди, не укладалася, то земельна ділянка підлягає поверненню відповідачем позивачу.

В апеляційній скарзі ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» зазначає, що в основу судового рішення покладено висновок судової почеркознавчої експертизи, проведеної експертами Чернігівського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 27.11.2020 року, який визнаний судом належним , достовірним та допустимим доказом. Відповідач вважає, що оскільки між виконанням підписів на досліджуваних зразках заповітів та між підписанням додаткової угоди до договору оренди пройшло майже десять років, а відповідно, довіреностей майже сім років, враховуючи що за цей час суттєво погіршився стан здоров`я підписанта, враховуючи її похилий вік, що могло вплинути на властивості її почерку, висновки вище зазначеної експертизи не можуть бути вирішальними для суду. Відповідач звертає увагу суду на те, що дві з трьох експертиз підтверджують факт неможливості визначити підписання додаткової угоди від 23 лютого 2018 року про внесення змін до договору оренди землі від 1 січгя 2015 року іншою особою. ТОВ «ТАС АГРО ПІВНІЧ» також зазначає, що уклавши з СТОВ « ЗОРЯ» правонаступником якого є відповідач, договір оренди землі, а в подальшому додаткову угоду , спадкоємець позивача погодився з усіма умовами договору оренди землі, та на протязі 2015-2020 років добровільно належним чином приймав виконання умов договору оренди землі від відповідача. Крім того, відповідач зазначає, що повернення земельної ділянки позивачу, порушить права орендаря передбачені договором оренди та вимоги ст.ст.25,28 ЗУ « Про оренду землі», оскільки впродовж 2014-2021 років ним були понесені витрати на поліпшення стану земельних ділянок на незавершене виробництво, в тому числі і на спірну земельну ділянку.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору найму, регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України "Про оренду землі".

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (стаття 792 ЦК України).

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (стаття 1 Закону України "Про оренду землі").

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону України "Про оренду землі").

Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (частина перша статті 31 Закону України "Про оренду землі").

У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки (стаття 34 Закону України "Про оренду землі").

У постанові від 14 липня 2020 року у справі N 487/1032/14-ц (провадження

N 61-8424св20) Верховний Суд зазначив, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України, частина друга статті 52 ЗК України). Зазначені способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно. Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

У постанові від 23 вересня 2020 року у справі N 396/1857/16-ц (провадження N 61-17729св19) Верховний Суд зазначив, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) потрібно розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом пред`явлення вимоги про повернення земельної ділянки (негаторний позов).

Як правило, факт державної реєстрації права оренди землі підтверджує набуття такого права та презюмується правомірне користування земельною ділянкою орендодавця.

По справі встановлено, що 1 січня 2015 року ОСОБА_2 уклала договір оренди земельної ділянки з Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю агрофірма « Зоря» строком на п`ять років. Право оренди в Державному реєстрі речових прав на зазначену земельну ділянку було зареєстровано 18 березня 2015 року. ( а.с. 10-13)

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 померла. Після її смерті спадщину за заповітом прийняв її син ОСОБА_1 . До складу спадщини увійшла і земельна ділянка з кадастровим номером 7425384500:05:001:1074, яка була передана ОСОБА_2 в оренду.( а.с. 8-9)

Відповідно до п.13.4 договору оренди від 1 січня 2015 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, не є підставою для розірвання договору.

Оскільки дія договору оренди земельної ділянки від 1 січня 2015 року припинилась, позивач 1 квітня 2020 року направив на адресу відповідача лист-повідомлення про негайне повернення земельної ділянки та сплату орендної плати за період з 1 січня 2020 року по 18 березня 2-20 року. ( а.с.17)

З інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 205928511 від 02.04.2020 року позивач виявив, що 23.02.2018 року ОСОБА_2 та відповідачем була нібито укладена додаткова угода про внесення змін до договору оренди землі від 01.01.2015 року, згідно якої, строк дії договору продовжено 31.12.2028 року. ( а.с.15) Відомості про реєстацію додаткової угоди до договору оренди внесені 25.07.2019 року.

В ході судового розгляду судом першої інстанції було проведено по справі три судових експертизи:

Згідно з висновком першої, призначеної судом, судової почеркознавчої експертизи Чернігівського відділення КНДІСЕ від 27 листопада 2020 року підписи від імені заповідача ОСОБА_2 в примірнику заповіту, складеному і посвідченому 07 квітня 2008 року, що міститься в перших примірниках нотаріально засвідчених заповітів, доручень по Українській сільській раді за 2008 рік, та в оригіналі заповіту ОСОБА_2 від 07 квітня 2008 року, наданому Талалаївською нотаріальною конторою, виконані однією особою, але не тією особою, якою виконано підпис від імені орендодавця ОСОБА_2 в додатковій угоді про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2015 року. Підписи від імені довірителя ОСОБА_2 в довіреності, складеній і посвідченій 25 березня 2011 року секретарем Української сільської ради та від імені орендодавця ОСОБА_2 в додатковій угоді про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2015 року, укладеній 23 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та СТОВ АФ «Зоря» виконані різними особами. Підписи від імені довірителя ОСОБА_2 в довіреності, складеній і посвідченій 25 березня 2011 року секретарем Української сільської ради («Перші примірники нотаріально посвідчених заповітів, доручень 2011») та від імені орендодавця ОСОБА_2 в Додатковій угоді про внесення змін до договору оренди землі від 01 січня 2015 року, укладеній 23 лютого 2018 року між ОСОБА_2 та СТОВ АФ «Зоря», виконані ймовірно різними особами.

За висновками судово почеркознавчої експертизи від 01.12.2021 року № 20722/20723/21-32 проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз встановити чи виконано підпис від імені ОСОБА_2 у додатковій угоді про внесення змін до договору оренди землі від 01.01.2015 року не вирішувалось у зв`язку з відсутністю зразків.

З висновку Національного наукового центру « Інституту судових експертиз ім. ЗАСЛ.ПРОФ.М.С. БОКАРІУСА» № 17462/17463/2674 від 09.01.2023 року вбачається про неможливість надання висновку та повернення матеріалів без виконання.

Відповідно до п.13.1 договору оренди від 01.01.2015 року зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Судом першої інстанції були допитані в якості свідків сусіди позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також сам позивач які суду показали, що ОСОБА_2 останній рік перед смертю у 2018 році була лежача, нікуди не виходила з будинку, її рідні інколи виводили на вулицю на короткий термін.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження направлення на адресу ОСОБА_2 пропозиції щодо укладення додаткової угоди як цього вимагає п.13.1 договору. Примірник додаткової угоди був відсутній у орендодавця.

Аналізуючи наявні у справі докази, позицію сторін у справі та норми права які регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що додаткова угода від 23 лютого 2018 року до договору оренди землі від 01 січня 2015 року не підписувалась ОСОБА_2 , відповідач користується земельною ділянкою позивача без відповідної правової підстави, оскільки додаткова угода до договору оренди землі, якою продовжено термін дії договору оренди, не укладалася, то земельна ділянка підлягає поверненню відповідачем позивачу.

Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, яким суд першої інстанції надав належну оцінку та вірно поклав в основу судового рішення висновки судової почеркознавчої експертизи проведеної експертами Чернігівського відділення КНДІСЕ.

Сплата орендної плати на протязі дії договору оренди є обов`язком орендаря, а використання земельної ділянки та покращення її властивостей після закінчення строку дії договором за наявності спору який вирішується судом є виробничим ризиком відповідача. Доказів сплати орендної плати після 18 березня 2020 року матеріали справи не містять.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 травня 2019 року справа № 757/12726/18-ц, провадження № 14-97цс19, постанові від 13 березня 2019 року у справі № 331/6927/16-ц, провадження № 14-651цс18 зауважила, що обраний спосіб захисту цивільного права, має призводити до захисту порушеного чи оспорюваного права або інтересу. Якщо таке право чи інтерес мають бути захищені лише певним способом, а той, який обрав позивач, може бути використаний для захисту інших прав або інтересів, а не тих, за захистом яких позивач звернувся до суду, суд визнає обраний позивачем спосіб захисту неналежним і відмовляє у позові. У тому ж випадку, якщо заявлена позовна вимога взагалі не може бути використана для захисту будь-якого права чи інтересу, оскільки незалежно від доводів сторін спору суд не може її задовольнити, така вимога не може розглядатися як спосіб захисту.

Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції є достатньо аргументованими, апеляційний суд приходить висновку про відсутність підстав повторно відповідати на ті самі аргументи заявника, при цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Суд забезпечив повний та всебічний розгляд справи на основі наданих доказів, рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАС Агро Північ» залишити без задоволення, а рішення Талалаївського районного суду Чернігівської області від 24 липня 2023 року року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складено 9 жовтня 2023 року.

Головуючий: Судді: